Михайло Коцюбинський був людиною високої культури, душевної краси і благородства. А ще надзвичайно любив дітей, ніколи не проходив біля них, щоб з ними не заговорити та трохи не пожартувати. Його власні діти — Ірина, Оксана, Роман і Юрій завжди проводили разом з батьком дозвілля, часто були першими слухачами тільки-но написаних літературних творів. «Тато мав звичку вечорами садовити дітей навколо себе і читати нам власні казочки»,— згадувала його дочка Ірина Коцюбинська.
Веселі, бадьорі вірші Джанні Родарі, його чарівні казки, сповнені любові до дітей, ідуть через кордони, моря і гори, завойовуючи все нових і нових вдячних читачів у різних країнах світу.
В одній з передмов до своєї книжки Джанні Родарі писав: «Як це приємно знати, що книжка, хоч яка б вона була — товста чи тонка, друкується не для того, щоб лежати десь на вітрині або в шафі, а щоб її досить смачно проковтнули, з'їли, перетравили сотні дітей. Тому дякую всім... хто, сказати б, її їстиме. Сподіваюся, що вона буде вам до смаку. Смачного!»
вген Павлович Цимбалюк - український письменник, журналіст, краєзнавець, Заслужений журналіст України.
Презентацію підготували працівники Млинівської центральної районної бібліотеки
Михайло Коцюбинський був людиною високої культури, душевної краси і благородства. А ще надзвичайно любив дітей, ніколи не проходив біля них, щоб з ними не заговорити та трохи не пожартувати. Його власні діти — Ірина, Оксана, Роман і Юрій завжди проводили разом з батьком дозвілля, часто були першими слухачами тільки-но написаних літературних творів. «Тато мав звичку вечорами садовити дітей навколо себе і читати нам власні казочки»,— згадувала його дочка Ірина Коцюбинська.
Веселі, бадьорі вірші Джанні Родарі, його чарівні казки, сповнені любові до дітей, ідуть через кордони, моря і гори, завойовуючи все нових і нових вдячних читачів у різних країнах світу.
В одній з передмов до своєї книжки Джанні Родарі писав: «Як це приємно знати, що книжка, хоч яка б вона була — товста чи тонка, друкується не для того, щоб лежати десь на вітрині або в шафі, а щоб її досить смачно проковтнули, з'їли, перетравили сотні дітей. Тому дякую всім... хто, сказати б, її їстиме. Сподіваюся, що вона буде вам до смаку. Смачного!»
вген Павлович Цимбалюк - український письменник, журналіст, краєзнавець, Заслужений журналіст України.
Презентацію підготували працівники Млинівської центральної районної бібліотеки
Інформаційний список «Колумб української історії», четверта частина серії «Герої України, еліта нації», присвячений до 90-річчя від дня народження Героя України, українського письменника, громадського діяча, одного із організаторів Товариства української мови ім. Шевченка, Народного Руху України, члена Спілки письменників України, народного депутата України І-го скликання (1990–1994), Заслуженого працівника культури України, Лауреата Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка, Літературної премії ім. А. Головка, премії ім. Мазепи – Романа Івановича Іваничука.
Пропонуємо ознайомитися з літературою про українського поета, прозаїка, літературознавця, критика, перекладача, історика літератури, видавця, публіциста, громадсько-культурного діяча, художника - Богдана Лепкого
Лицар нескореного покоління: Василь Симоненко (вебліографічний огляд)РОМЦ БКР
Вебліографічний огляд «Лицар нескореного покоління» створений з метою ознайомити за допомогою Інтернет-ресурсів якомога більшу аудиторію користувачів бібліотек з життєвим шляхом та творчістю справжнього патріота своєї землі, талановитого майстра слова, натхненного поета Василя Андрійовича Симоненка.
Інформаційний список «Колумб української історії», четверта частина серії «Герої України, еліта нації», присвячений до 90-річчя від дня народження Героя України, українського письменника, громадського діяча, одного із організаторів Товариства української мови ім. Шевченка, Народного Руху України, члена Спілки письменників України, народного депутата України І-го скликання (1990–1994), Заслуженого працівника культури України, Лауреата Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка, Літературної премії ім. А. Головка, премії ім. Мазепи – Романа Івановича Іваничука.
Пропонуємо ознайомитися з літературою про українського поета, прозаїка, літературознавця, критика, перекладача, історика літератури, видавця, публіциста, громадсько-культурного діяча, художника - Богдана Лепкого
Лицар нескореного покоління: Василь Симоненко (вебліографічний огляд)РОМЦ БКР
Вебліографічний огляд «Лицар нескореного покоління» створений з метою ознайомити за допомогою Інтернет-ресурсів якомога більшу аудиторію користувачів бібліотек з життєвим шляхом та творчістю справжнього патріота своєї землі, талановитого майстра слова, натхненного поета Василя Андрійовича Симоненка.
Біобібліонарис присвячений відомому українському письменнику, педагогу, лексикографу, етнографу, історику, публіцисту, літературознавцю, громадсько-культурному діячу Борису Грінченку, який активно порушував питання розвитку української мови, навчання і національного виховання в українських школах.
Адресовано старшокласникам, вчителям, бібліотекарям.
Буття на межі. До 125-річчя від дня народження Варвари Чередниченкоestet13
Ім’я Варвари Чередниченко сьогодні мало відоме читачам, хоча вона була однією з найцікавіших письменниць нашої літератури 20-х – 40-х років ХХ століття. Педагог, публіцист, перекладач з осетинської та грузинської мов, Варвара Чередниченко лишила по собі цікавий мистецький доробок: статті про майстрів слова, п’єси, казки, оповідання, роман «За плугом», кілька історико-біографічних оповідань і повістей, незакінчений історичний роман «Фастів» та, на жаль, теж незавершений роман «Молодість Григорія Сковороди».
Звертаючись до історії, Варвара Чередниченко віддавала перевагу темам, які до неї в українській літературі ніхто або майже ніхто не розкривав і не досліджував.
Не все, що задумала письменниця вдалося їй звершити, але вона залишила яскравий слід в українській літературі XX століття.
«Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі, щоб з пожару ти встала, ...estet13
Андрій Малишко – поет-лірик від Бога. Його голос, то ніжний і схвильований, як перші слова кохання, то гнівний, сповнений пристрасті вибухової сили, не можна сплутати з чиїмось іншим. А ще – пісенністю своєї лірики, тим, що кожен її рядок бринить за камертоном української народної пісні.
Чернігівська обласна бібліотека для дітей запрошує переглянути віртуальну літературну сторінку про життя та творчість поета, критика та перекладача – Андрія Малишка.
Завітайте до Чернігівської обласної бібліотеки для дітей та почитайте неперевершені твори талановитого українського поета.
2. ПРО БАТЬКІВЩИНУ
Колишній бібрчанин у колі друзів завжди
підкреслює:
“Я народився у тому краю, де похований Данило
Галицький і де народився Михайло Грушевський,
а живу там, де витає дух Степана Бандери і
кожного патріота, українського воїна-повстанця з
армії УПА. То яким маю бути?..
Кожна людина має право на батьківщину. Воно
таке ж дороге, як і право на життя. І найбільшим
злочином є, коли її позбавляють цього права,
Богом даного.”
3. ПРО СЕБЕ
Щоб показати суть його життя та творчості і зрозуміти душу
необхідно використати автобіографічні рядки письменника:
“Страшною була Друга світова війна. Вона в мільйонів людей забрала
життя. А в багатьох, яким пощастило вижити, забрала Батьківщину.
Сотні тисяч етнічних українців, які споконвіку проживали на землях своїх
дідів-прадідів, стали після війни вигнанцями з Холмщини, Підляшшя, Надсяння
з одвічним українським княжим містом Перемишль, Лемківщини.
Така трагічна доля спіткала і мене, шестирічного, коли мати на один віз
посадила нас, чотирьох малолітніх і безпорадних дітей (наймолодшому ще й
двох років не виповнилося), і хвору свою матір — нашу бабусю, а на другий
всі статки, які можна було взяти в нелегку дорогу, і рушила до залізничної
станції Замостє, де вже понаїжджало сотні таких нещасних, як і ми вигнанців.
Це діялося в березні 1945 року. А де ж був наш батько? А він,
мобілізований в лави Радянської Армії, в цей час ішов під кулі на підступах до
Берліна.”
4. ПРО СЕБЕ
На фото: мама, Марія Павліха, із своїми синами:
Іваном, Михайлом, Степаном та Миколою. Бібрка,
1946 рік.
5. ПРО СЕБЕ
“Бібрка стала мені отим гніздом, в якому я не народився, але в якому
я ріс, вбивався в пір'я і вилинув у світ широкий. Тут пройшли мої
дитинство, юність, молодість. Тут почав римувати. Тут вперше
доторкнувся до дівочих губ…Одначе Бібрка в мене насамперед
асоціюється з образом моєї матері, тим вона мені є найдорожчою.
Неймовірна, жертовна любов до своїх дітей і щира молитва до Господа
давали їй сили долати труднощі, недосипати, недоїдати, аби ми мали і
кусник хліба, і сякі-такі штаненята, каламар до школи… Римувати я
почав у восьмому класі, коли став залицятись до дівчат. Моє раннє
залицяння пояснювалось просто — я був переростком, позаяк став
першокласником не у семирічному віці, а в дев'ятирічному. На уроках
писав записки, заримовуючи деякі фрази інтимного змісту. Так
доримувався до того, що мої віршові спроби — правда, на більш
серйозну тематику — почали поміщати, в шкільній стінгазеті.”
6. Через десять років. Мама Марія із своїми синами (зліва
направо): Степаном, Миколою, Іваном та Михайлом.
7. ПРО СЕБЕ
“Виповнилось дев'ятнадцять років і треба
виконувати мені громадянський обов'язок. З
облупленим старим чемоданом, обстрижений
«під нулівку», я, виконуючи волю матері, пішов
попрощатися з рідними і знайомими. Майже
всю Криву вулицю обійшов. Ой же, наблагословляли мене жінки, мамині подруги! Націлували! А
у військкоматі сказали, що відправка
відкладається на два дні. Минуло два дні, і знову,
як просила мати, я змушений був повторити
попередній маршрут... Де таке може забутися!
Служив я в Естонії. В радіолокаційних військах.
На острові Наргін. З нього можна було в погожу
днину бачити контури естонської столиці —
Талліна. Острів був вітристим, покритим
сосновим лісом, до якого впритул підкочувалися
високі балтійські хвилі. їхній шум надихав на
творчість.”
8. Павліха Іван Васильович народився 22 вересня 1938 року в селі Королі
Нові Білгорайського повіту Люблінського воєводства, зараз на терені
Польщі, в українській хліборобській сім’Ї. Навчався в Бібрській середній
школі з 1947 по 1957 рік, відтак на три роки був мобілізований в лави
Радянської Армії. Демобілізувавшись, працював у Бібрському РК ЛКСМУ,
заки не вступив у 1961 році до Львівського державного університету
ім. Івана Франка, який закінчив у 1966 році. Рік за державним
направленням працював учителем української мови й літератури у ВерхньоЯблунській восьмирічній школі Турківського району, що на Львівщині. Через
рік був призначений на посаду директора Нижньо-Яблунськой восьмирічної
школи цього ж району.
З 1974 року проживає в Калуші, що на Івано-Франківщині. До виходу на
пенсію у 2005 р. весь час працював викладачем української мови і
літератури Калуського ВПУ № 7. Очолював літературну студію, що існувала
при міськрайонній газеті «Зоря Прикарпаття». Був депутатом Калуської
міської ради першого демократичного скликання (1990 — 1994 рр.). З 2000
року очолює Калуське міськрайонне об'єднання ВУТ «Просвіта» ім. Тараса
Шевченка. Нагороджений медаллю «Будівничий України».
9. Автор поетичних і гумористичних збірок «Квіти для зава» (Київ, видавництво
«Радянський письменник», 1991 рік.), «Гечі-печі поза плечі» (Дрогобич,
видавництво «Відродження», 1997 рік), «Під Карпатами місто» (Калуш,
видавництво «Акцент», 2005 рік). Співавтор багатьох колективних збірників,
альманахів, літературно-художніх журналів, зокрема «Веселий ярмарок», «Веселий
букет», «Перець», «Україна», «Дзвін» (колишній «Жовтень»), «Перевал»...
Автор численних
публіцистичних статей на гострі
суспільно-політичні і культурологічні теми в республіканській та
обласній періодиці. Чимало
його віршів покладено на
музику. У 1987 році став
лауреатом поетичного конкурсу
серед вчителів України.
10. Ось таким є бібрчанин Іван Павліха — відкритий, щирий і
правдивий, що написав нам так: «Бібрка — моя друга
батьківщина, пам'ятніша, ніж перша». Цій другій,
пам'ятнішій землі він присвятив свою поезію…
(з дітьми у Нью-Йорку)