Електронна виставка до 150-річчя від дня народження Лесі Українки, що підготовлена на основі книжково-ілюстративної виставки «Леся Українка – поетична квітка України», яка експонується у залах Одеської національної наукової бібліотеки. В експозиції представлено різноманіття сучасних і найновіших праць, які репрезентують широкі грані наукових досліджень про життя та творчість Лесі Українки

1. «Леся Українка –
поетична квітка України»
до 150-річчя від дня народження видатної української
поетеси, письменниці, громадської та культурної діячки
Одеса, 2021

2. Постать Лесі Українки (Лариса Петрівна
Косач-Квітка, 1871-1913) без перебільшення
одна із найвизначніших в історії української
літератури.
Масштаб і глибина художнього всесвіту
письменниці – неосяжні. Багатозначність
проблематики її творчості, хронологія
особистого життя, родинні й товариські
взаємини допомагають їх пізнанню. Тому
біографія і літературна спадщина письменниці
завжди приваблювала дослідників.
Виставка має на меті показати різноманіття сучасних й нових праць, які
репрезентують широкі грані наукових досліджень про життя та творчість
Лесі Українки. Окремо представлені вибрані збірки поезії і прози Лесі
Українки.
Для всіх, кого цікавить розмаїта проблематика національного минулого,
зокрема питання становлення української інтелектуальної еліти.

3. В книжці йдеться про жінку, яка народилася і жила в
один з найскладніших і найцікавіших періодів в історії
України, у час коли нація переживала складні
трансформаційні процеси свідомості. Ця книжка про
жінку й українку, якій вистачило волі й характеру бути
жінкою -письменницею.
Книжка — це спроба відтворити гаму душевних
переживань, духовних та інтелектуальних шукань Лесі
Українки, збагнути сутність складних життєвих колізій, в
які потрапляли герої її творів.
«Історія її життя могла б стати основою для величної
драми. Але могла б прислужитися і найсвітлішій поезії во
славу міці духу людського. Життя ж її благородної і
витонченої душі витворило безмежний інтелектуальний
простір для філософствування. Попри це наше завдання
значно простіше і водночас безмірно складне: лише
розповісти про цю унікальну жінку…» - пише авторка книги
Марія Кармазіна, доктор політичних наук, кандидат
історичних наук, професор.
Кармазіна М. С. Леся Українка. Життя як виклик [Текст] / М. С.
Кармазіна. – Київ : Парламентське вид-во, 2020.

4. Костенко А. І. Леся Українка [Текст] / А. І. Костенко ; упоряд. В. П.
Сичевський. - Київ : А.С.К., 2006.
На сторінках видання - вдале поєднання відомої повісті
Анатоля Костенка з листами та іншими документальними
матеріалами, пов'язаними із життям і творчістю великої
поетеси.
Автор вважає, що «в найкращий спосіб розповісти про
життя Лесі Українки можна лише постійно тримаючись
документальних джерел. Тих, що йдуть від неї самої та
її рідних, її публіцистичні й художні твори. Тисяча її
листів. Десятки мемуарних документів. Численні
родинні фотографії та весь сімейних архів…».
Анатоль Костенко ввів до наукового обігу багатий архівний
матеріал, сімейні фотографії, листи, а також свідчення
деяких сучасників, що близько знали поетесу.
Анатоль Костенко (1908-1997) – письменник, літературознавець,
дослідник генеалогії Л.Українки. Про життя і творчість Лесі Українки
він написав чотири книжки: «Співачка досвітніх вогнів» (1963),
«Леся Українка (художня біографія» (1971, повторне – 1985), «Леся
Українка» (в серії ЖЗЛ, 1971).

5. «Листування Лесі Українки – це і блискучі фрагменти
письменницької автобіографії, і численні автокоментарі,
свідчення про саму психологію письменницької творчості, і
матеріали для детальної хроніки однієї з найшляхетніших
українських родин, і, звичайно ж, неоціненна фактографія
для історії українських ідеологічних, суспільно-політичних
рухів та напрямів кінця XIX – початку XX століть» -
завважує Віра Агеєва, українська літературознавиця,
літературна критикиня, докторка філологічних наук .
Протягом останніх десятиліть з'явилася низка праць, в яких досліджується
епістолярна спадщина Лесі Українки. Науковці розглядають листування
поетеси в історико-літературному, теоретичному, текстологічному і
джерелознавчому аспектах.
«Листи кожного письменника – це окремий світ, кожен
має інший життьовий шлях, погляди, уподобання,
випадки і пригоди. Їхні листи – це своєрідний скарб….
Епістолярна спадщина письменників завжди стає
найкращим джерелом для вивчення життя того чи іншого
автора» - Дмитро Нитченко (1905-1999), письменник,
поет, літературознавець.

6. У монографії цілісно викладено історія
збирання і видання епістолярної спадщини
Лесі Українки, аналізу опублікованих листів
письменниці. Введено в обіг великий масив
вилучених радянською цензурою уривків із
кореспонденції поетеси; встановлено причини,
кількість та серйозність порушень творчої волі
Лесі Українки і її надрукованих епістолярних
тестах.
Савчук В.А. Доля листів Лесі Українки [Текст] : монографія / Валентина
Савчук. - Луцьк : Твердиня, 2011.

7. У трьох томах «Листів» уперше зібрано увесь
відомий наразі епістолярій Лесі Українки за
1876-1913 роки.
У житті поетеси сталося так багато. Вона долає
хворобу, натхненно пише й перекладає, тяжко
переживає смерть коханого Сергія
Мержинського, наснажується ніжною дружбою
Ольги Кобилянської, відданістю Климента Квітки,
незмінною підтримкою рідних. Спілкується з
письменниками, артистами і політиками, багато
подорожує, вчить іноземні мови, намагається
здобути фінансову незалежність, виписує
книжки з європейських бібліотек, пише світові
шедеври.
В її листах – життя, яке бачила блискуча
інтелектуалка. Так, ненароком, написано цей
геніальний тритомний «роман у листах».
Українка, Леся. Листи, 1876-1897 / Леся Українка; Упоряд. Валентина А. Прокіп;
Передм. Віра Агеєва. – Київ : Комора, 2016.
Українка, Леся. Листи, 1898-1902 / Леся Українка; Упоряд. Валентина А. Прокіп;
Наук. ред. Лариса Мірошниченко. – Київ : Комора, 2017.
Українка, Леся. Листи, 1903-1913 / Леся Українка; Упоряд. та примітки
Валентина А. Прокіп; Наук. ред. Лариса Мірошниченко. – Київ : Комора, 2018.

8. Леся Українка. Сюжети з життя в ілюстраціях і документах [Текст] :
фотокнига / авт. - упоряд. Н. Чіп, І. Веремєєва ; авт. вступ. ст. І.
Драч. - Київ : Спалах, 2001.
Фотокнига побудована на оригінальних
документах та фотознімках з фондів Музею
Лесі Українки в Києві.
Фотокнига – це нова цікава розповідь про
всесвітньо відому українську поетесу, її
життя, коло її близьких та друзів,
середовище, що живило і надихало її талант.
Розповіді Лесиної сестри Ольги Косач-
Кривинюк, листування молодшої сестри
Ізидори Косач-Борисової з науковцями
київського Музею Лесі Українки дозволять
читачеві наблизитись до Постаті геніальної
поетеси, поринути в часі у світ її дум і мрій…

9. Лариса Петрівна Косач-Квітка (Леся Українка) [Текст] : біогр. матеріали,
спогади, іконографія / авт. проекту та відп. ред. Тамара Скрипка ; Укр. вільна
акад. наук у США. - Київ ; Нью-Йорк : Темпора, [2004]. Кн. 1; Кн. 2. - 2015.
У першому томі зібрано матеріали архіву родини
Драгоманових-Косачів, які сестри Лесі Українки Ольга
Косач-Кривнюк та Ізидора Косач-Борисова везли зі
собою на еміґрацію. Зокрема, спогади про
письменницю, її матір, близьке оточення, біографічні
матеріали, іконографію. У спогадах мемуаристи-родичі з
особливою точністю «реставрують» високоінтелігентну
родинну атмосферу і культуру внутрішніх відносин.
У другому томі подано спогади сучасників Лесі
Українки – Наталії та Дмитра Дорошенків, Валерії
О’Коннор-Вілінської, Менделя Розенбаума.
Окремий розділ становлять статті про Лесю Українку та
її творчість дійсних членів УВАН у США – Альберта Кіпи,
Юрія Лавріненка, Євгена Маланюка, Володимира
Міяковського, Лариси Залеської Онишкевич, Юрія
Шевельова.
Більша частина матеріалів – це спогади та епістолярій Ізидори
Косач-Борисової, Лесиної сестри, спадщина якої ніколи не
виходила окремим виданням і заслуговує на особливу увагу
дослідників життя і творчості родини Драгоманових-Косачів.

10. Життя та творчість Лесі Українки відображено у багатьох наукових,
науково-популярних розвідках, статтях, монографіях відомих учених.
Автор книги - Одарченко Петро
Васильович (1903 - 2006, Вашингтон,
США) — український літературо- та
мовознавець, критик, педагог,
дійсний член УВАН та НТШ,
почесний доктор НаУКМА. Його
наукова праця була зосереджена на
вивченні життя та творчості Лесі
Українки та написанні дисертації
«Стиль Лесі Українки». Навколо
постаті П. Одарченка гуртувалися
наукові філологічні кола та
письменництво як діаспори, так і
України.
Одарченко, Петро. Леся
Українка : розвідки різних
років [Текст] / П. Одарченко.
– Нью-Йорк : Вид-во
М.П.Коць, 1994.
У вступному слові до книжки С. Білокінь
наголошує, що автор — «це той тип науковця, без
якого не встоялася б сама наука — тип чесного
трудівника, що працює без огляду на кон'юктуру,
так, як велить йому сама суть його справи».

11. Агеєва В. П. Поетеса зламу століть [Текст] : творчість Лесі Українки в
постмодерній інтерпретації / В. П. Агеєва. - 2. вид., стереотип. - Київ :
Либідь, 2001.
Монографічне дослідження про Лесю
Українку – спроба інтерпретації її творчості
через звернення до постмодерної теорії
тексту, зокрема до концепції феміністичної
критики. Постать української письменниці
розглядається в контексті інтелектуальних і
духовних шукань її складної доби, зламу
віків, коли зароджувались численні тенденції
художнього розвитку, визначальні для
мистецтва всього ХХ ст.

12. Забужко О.С. Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій
[Текст] / О. С. Забужко. – Вид. 3-тє. – Київ : Комора, 2018.
Одна з найвідоміших книг Оксани Забужко,
вперше видана 2007 року й відзначена багатьма
престижними нагородами пропонує читачеві
вражаючу інтелектуальну подорож крізь віки,
культури й конфесії України шляхетної,
«косачівсько-драгомановської».
«Цю книжку можна вважати заключною частиною
моєї «дослідницької трилогії» …«інтелектуального
роману» авторки з класиками, перші дві частини
якого, присвячені І. Франкові й Т. Шевченку…» –
Оксана Забужко, відома українська
письменниця, кандидат філософських наук.

13. Леся Українка і сучасність [Текст] : зб. наук. пр. / упоряд. Н. Сташенко ; ред. М. Жулинський ; Волин. держ.
ун-т ім. Лесі Українки. - Луцьк : [б. и.], 2003 . Т. 1 / Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка НАН України. - [Б. м.] : [б.в.],
2003.
Леся Українка і сучасність [Текст] : зб. наук. пр. / упоряд. Н. Сташенко ; ред. М. Жулинський ; Волин. держ.
ун-т ім. Лесі Українки. - Луцьк : [б. и.], 2003 . Т. 2 / Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка НАН України. - [Б. м.] : [б.в.],
2005.
Леся Українка і сучасність [Текст] : зб. наук. пр. / упоряд. Н. Сташенко ; ред. М. Жулинський ; Волин. держ.
ун-т ім. Лесі Українки. - Луцьк : [б. и.], 2003 . Т. 3 / Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка НАН України. - [Б. м.] : [б.в.],
2006.
3бірники наукових праць «Леся Українка і сучасність» засновано Волинським
національним університетом імені Лесі Українки, Інститутом літератури ім. Т. Г.
Шевченка НАН України, Науково-дослідним інститутом Л. Українки. На сторінках
видань висвітлено літературознавчі, мовознавчі, текстологічні, джерелознавчі та
поетичні дослідження письменницького доробку Лесі Українки, матеріали з її
архіву. Провідні учені осмислюють феномен видатної української письменниці в
контексті інтелектуальних і духовних пошуків кінця ХІХ - ХХ ст.

14. Леся Українка у світі перекладу (вибрані переклади європейськими
мовами) [Текст] : навч. посіб. для студентів / Східноєвроп. нац. ун-т ім.
Л. Українки; Уклад. О.М. Бєлих, Л.В. Бондарук, О.А. Вишневська;
Упоряд. і відп. ред. Н.О. Данилюк. – Київ : Кондор, 2019.
До навчального посібника увійшли статті про
переклади творів Лесі Українки
європейськими мовами, вибрані переклади
англійською, німецькою, французькою,
іспанською, польською, російською мовами та
мовою есперанто, а також оригінали і
завдання для аналізу. Його матеріали можна
використати в курсах із теорії та практики
перекладу художніх текстів, літературного
редагування перекладів, лінгвістичного
аналізу тексту, зіставного мовознавства,
інтерлінгвістики, міжкультурної комунікації
тощо.
Книжка буде корисною для студентів,
магістрантів, аспірантів, науковців, учителів
та всіх, кого цікавить поетичне слово Лесі
Українки.

15. Моклиця М.В. Естетика Лесі Українки (контекст європейського
модернізму) [Текст] : монографія / Марія Моклиця. - Луцьк : [Волин.
нац. ун-т ім. Лесі Українки], 2011.
У монографії естетика Лесі Українки
розглядається як цілісний феномен, у якому
суголосно взаємодіють світоглядні,
психологічні та літературні процеси.
Показано, якими аспектами творчість Лесі
Українки вписана у європейський контекст,
доводиться органічність її постаті для
європейського модернізму.

16. Вісич О.А. Естетика нон-фініто у творчості Лесі Українки [Текст] :
монографія / Олександра Вісич. - Луцьк : Твердиня, 2014.
У монографії досліджується феномен нон-фініто як
естетичної категорії. Розглядаються причини та
особливості незавершених текстів. На прикладі
творчості Лесі Українки доводиться самобутність
художнього типу мислення нон-фініто.
Пропонується систематизація прийомів нон-фініто в
драматичному доробку письменниці («Кассандра»,
«На полі крові», «Адвокат Мартіан», «Три хвилини» та
ін.). Основна увага приділяється інтерпретації
найбільш утаємниченого твору Лесі Українки –
фантастичної драми «Осіння казка», що визнається
ключовим для еволюції мистецької манери
драматурга.
Нон-фініто – це психологічна та естетична потреба митця уникати кінця, що
закладена самою культурою і почала концептуально оформлюватись в епоху
Романтизму і продовжує до сьогодення. Авторка вважає, що найяскравішим
втіленням феномену нон-фініто в українському модерній літературі є творчість
Лесі Українки.

17. Кочерга С.О. Культурософія Лесі Українки [Текст] : семіот. аналіз
текстів / Світлана Кочерга. - Луцьк : Твердиня, 2010.
У книзі з’ясовується своєрідність
культурософської концепції Лесі Українки як
цілісного явища з властивою йому
внутрішньою організацією, кодифікацією,
структурою універсалій та цінностей, що
знайшли відображення у драматургії
письменниці. Детально аналізується
семіосфера драматичних творів «Оргія»,
«Руфін і Прісцілла», «Камінний господар», «
Кассандра», «У пущі», «Адвокат Мартіан » та ін.
На основі аналізу репертуару знаків та
декодування хронологічно-аксіологічної
системи культурософських поглядів Лесі
Українки доводиться культуроцентризм
художнього мислення письменниці.

18. Творчий спадок Лесі Українки неосяжний: вражаючі поетичні
поеми, прозові твори, понад 270 віршів, публіцистичні статті,
а також неперевершені переклади світової класики.
Українка Леся. Горить моє
серце : Вірші та поеми / Леся
Українка; Ред.- упоряд. Тарас І.
Сергійчук. – Київ: Київська
правда, 2004.
Українка, Леся. Вибрані
твори / Леся Українка;
Передм. Ганна А.
Клименко. – Київ : Шанс,
2013.
Українка Леся. Усі твори в
одному томі / Леся
Українка; Уклад. В. Т.
Бусел, Г. В. Латник, М. І.
Литвинець; Передм. М. І.
Литвинець. – Київ, Ірпінь :
Перун, 2008.

19. Талант юної Лариси Косач проявився досить
рано: у дев'ять років вона написала вірш «Надія»,
присвятивши його заарештованій за політичну
діяльність рідній тітці Олені Антонівні Косач:
«Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно;
Поглянути ще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна».
[Луцьк, 1880]
«Мені легко було вийти на
літературний шлях, бо я з
літературної родини походжу,
але від того не менше кололи
мене поетичні терни»
- Леся Українка

20. Українка, Леся (1871–1913). На крилах пісень [Текст]
: твори Лесі Українки / Л. Українка. - Репр.
відтворення вид. 1893 р. - Луцьк : Надстир'я, 2011.
Першу поетичну збірку Лесі Українки «На
крилах пісень» було надруковано в 1893
році і Іван Франко висловив думку, що ця
збірка «становить, без сумніву,
найважливіший здобуток поетичний нашої
літератури…». Це дуже висока оцінка
вимогливого редактора й критика.
До збірки увійшов поетичний цикл «Подорож
до моря», написаний у формі мандрівки
залізницею через усю Україну і складається з
дев'яти віршів, п’ять з яких присвячені Одесі.

21. Українка Леся. Подорож до моря : (посвята сім'ї М. Ф. Комарова) / Л.
Українка; Упоряд. Артем Кршемінський; Післям. Тетяна Ананченко;
Худож. Лариса Дем'янишина. – Одеса : Друкарський Дім : Друк Південь,
2018.
У 2018 році в Одесі вийшло друком перше
окреме видання циклу, який раніше
друкувався лише у збірниках чи зібраннях
творів авторки, і присвячений 130-річчю
першого приїзду 17-річної Лесі Українки до
Одеси.
Упорядники видання подали матеріал циклу у
контексті світосприйняття Одеси, її краєвидів,
морської стихії юної за віком, але вже досить
зрілої в поетичному сенсі Лесі Українки, яку
хвороба змусила приїхати до Одеси, де родина
видатного українського бібліографа,
мовознавця і громадського діяча Михайла
Комарова оточила її увагою, турботою і
любов’ю. І недарма цикл «Подорож до моря»
Лесі Українки має підзаголовок «Посвята сім’ї
М. Ф. Комарова».

22. Наймолодший з дітей Богдан Комаров
згадував:
«Всі члени нашої сім’ї, насамперед батько
й мати, дуже любили й шанували Лесю, а
за їх прикладом і ми, діти: я і мої чотири
сестрички. Цьому сприяла давня дружба
моїх батьків із Косачами, а також пієтет
перед українським письменством, що
панував у нашій родині. Леся і вдома
завжди була в багатому книжковому
оточенні, а коли приїздила до нас в Одесу,
то мала можливість обізнатися зі всіма
надбаннями і новинками рідного
друкованого слова….» Леся Україна (ліворуч) з братом
Михайлом і Маргаритою Комаровою.
Одеса, 1889 р.

23. Ананченко Т.П. "України часточка - в мені" [Текст] : Одещина в
культурологічному просторі світового українства / Т. П. Ананченко. -
Вид. 3-тє, випр. й допов. - Одеса : Друк, 2007.
Авторка нарисів «України часточка – в мені…»,
Тетяна Ананченко, культуролог, краєзнавець, член
НСЖУ, запрошує читача пройти одеськими
стежками Лесі Українки, Миколи Вороного, Миколи
Куліша, Василя Стуса, Василя Симоненка та
багатьох інших видатних діячів української
культури, чиє життя було пов'язано з Одесою, і в
долі яких місто відіграло помітну роль.
Окремий розділ книжки присвячено перебуванню в
Одесі Лесі Українки і віршам, які молода поетеса
написала у нашому місті:
«Море, море! Без краю просторе,
Руху повне і разом спокою!
Забуваю і щастя і горе –
Все наземне, - з'єднатись з тобою….»

24. Українка, Леся (1871–1913). Стародавня історія східних народів [Текст] /
Л. Українка. - Перевидання вид. Ольги Косач-Кривинюк, 1918. -
Кам'янець-Подільський : ПП Буйницький О.А., 2008.
Праця Лесі Українки, що створювалася 1890-1891
рр. для навчання молодшої сестри, була видана
Ольгою Косач-Кривнюк у 1918 році. Вона
становить неперебутню цінність як основа поглядів
Лесі Українки на всесвітню історію та історичний
процес, а також як свідчення широти інтересів
письменниці, її педагогічних здібностей.
Талановито написані «історичні записки» стали
першим українським підручником про життя,
культуру народів Давнього Сходу.
Леся Українка – єдина жінка у вітчизняній культурі,
яка сягнула таїни перекладацького мистецтва
однієї з найдавніших пам'яток людства – Рігведи,
окрім якої до книги увійшли перекази Джатак,
Бхагават-Гіти, Законів Ману, Авести.

25. З передмови до видання «Стародавня
історія східних народів»:
«Леся Українка, як була ще зовсім молодою дівчиною, то
вчила свою молодшу сестру. Перед тим як починати
вчити її історії, Леся Українка звернулася до звісного
історика, свого дядька Михайла Драгоманова, і
попросила його порадити їй, як краще та по яких
джерелах складати курс стародавньої історії.
Драгоманов віднісся дуже уважно до того прохання своєї
улюбленої племінниці, вибрав німецькі та французькі
книжки, які радив ій, яко джерела, і прислав їй, додавши
до них докладні поради про складання курсу історії.
Відповідно до порад Драгоманова і по джерелах
присланих ним, Леся Українка в роках 1890-1891 і
зложила курс «Стародавньої історії східніх народів…
Взагалі дуже боляче, що через сучасні умови видавання
зовсім неможливо видати так гарно, як би хтілося, сю
книжку, що друкується мною з глибокою любовію,
пошаною і вдячністю до ясної, прекрасної пам’яти її
автора.»
- Ольга Косач-Кривнюк
Оксана Старицька,
Леся Українка, Ольга
Косач, 1896 р.
Леся Українка у тому віці,
як писала «Стародавню
історію», 1890 р.

26. Драму-феєрію «Лісова пісня» літературознавці називають шедевром
української і світової літератури та драматургії.
Українка, Леся. Лісова пісня
[Текст] : драма-феєрія: в 3 діях /
Л. Українка ; пер. І. Качанюк-
Спєх. - Львів : [б.в.], 2006. -
Альтернативна назва : Das
Waldlied: Drama-Feerie in 3 Akten
/L.Ukrajinka.
Українка, Леся. Лісова
пісня [Текст] / Л. Українка
; Ін-т л-ри ім. Т. Г.
Шевченка НАН України. -
Харків : Фоліо, 2008.
Українка, Леся. Лісова пісня
[Текст]: / Л. Українка; Післяслово
Я. П. Гоян; Худож. С. П.
Караффа-Корбут. – Київ :
Веселка, 2007

27. Леся Українка написала «Лісову пісню» у Кутаїсі
(Грузія) менше ніж за два тижні, і ще понад тиждень
допрацьовувала текст. У листі до матері від 2 січня
1911 року Леся Українка писала:
«Мені здається, що я просто згадала наші ліси та
затужила за ними. А то ще я й здавна тую Мавку «в
умі держала», ще аж із того часу, як ти в Жабориці
мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь
лісом з маленькими, але дуже рясними деревами.
Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою
в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені
привиділась Мавка. І над Нечімним вона мені мріла, як
ми там ночували – пам'ятаєш – у дядька Лева
Скулинського. Видно, вже треба було мені її колись
написати, а тепер чомусь прийшов «слушний час» – я
й сама не збагну чому. Зачарував мене сей образ на
весь вік.»
Леся Українка з матір'ю
Ольгою Петрівною
Косач, відомою
письменницею.

28. Леся Українка писала майстерну психологічно
напружену модерністську прозу, цікаву
розкриттям переживань людини в буденних і в
неординарних ситуаціях. У цьому томику –
найкраща її белетристика.
«Леся Українка закінчує історію українського
реалізму в надзвичайно цінній формі, яка
фактично виводить літературу далеко за межі
реалізму, а українську літературу робить –
вперше – літературною світовою» –
сказав Дмитро Чижевський (1894-1977) -
український науковець-енциклопедист,
культуролог-славіст, філософ, дослідник
української і слов'янської літератур, історії
культури, релігійної думки й слов'янської
духовності.
Українка Леся (1871–1913).
З людської намови [Текст] :
проза / Леся Українка ;
[передм. Вікторії Сірук]. - Київ
: Академія, 2015.

29. «Я ніколи не витримую до кінця фальшивого або
принижуючого мене становища, і коли не можу просто
встати і піти, то вириваюся, рвучи своє серце та, певне,
й чуже ранячи…Але я знаю, що й вирватись не завжди
можна».
[з листа до Івана Франка, 31.XII.1902(13.1.1903)]
«Ніколи найближчі друзі не знали мене всеї, та я думаю
що се так і буде завжди. Друзі мої звикли до сього і дали
мені волю говорити тілько про те, про що я хочу. Але я
думаю, що їм ніколи не трапилось жалкувати про те, що
коли говорили мені».
[з листа до Ольги Кобилянської, 17-18(19-30).Х.1899)]
У Слові Лесі Українки – джерело мудрості, краси й любові.
Незламна сила духу і витонченість почуттів.

30. «... Тілько я, коли згадую своє життя, то завжді боюсь, коли б хто з
вас не повторив моїх помилок. А помилка головна в тім, що
багато сили йшло на даремну видержку, на непотрібну
терпеливість, а серцю давалось воля тоді тілько, як уже було
пізно…»
[з листа до Ольги Косач (сестри), 26.ІІІ(8.ІV).1901]