1. Перша дія школи – не в школі, а в природі.
Саме тут – «джерело слова і розуму».
В.О. Сухомлинський

2. Природа – це сад здоров’я, фізичного й духовного, як
стверджував великий педагог. Школа під блакитним небом,
уроки мислення на природі – то мандрівка до джерела
емоцій, образного сприйняття світу, єднання з прекрасним
і початок духовного здоров’я малечі й підлітків.
«Дитина, – писав В. О. Сухомлинський, – найкраще
сприймає, осмислює і запам’ятовує знання тоді, коли вона
їх переживає. Без емоційного ставлення до знань, без
інтересу, подиву, задоволення, радості, впевненості та
інших позитивних переживань неможливе успішне
навчання».

3. Василь Олександрович Сухомлинський вважав, що
нова школа має бути носієм педагогіки співпраці,
особистісно орієнтованої, тобто такої, коли вчитель і
учень самореалізуються у спільній праці, у творчому
пошуку. Педагог-вихователь має фомувати уявлення
про здоров’я, формувати основні життєві навички щодо
здорового способу життя та безпечної поведінки,
виховувати потребу в здоров’ї як важливої життєвої
цінності.
Зокрема, великий інтерес у вчителів початкової школи
викликає досвід вченого-педагога у сфері виховання
учнів через спілкування з природою.

4. В.О. Сухомлинський відстоював гармонійне поєднання
різних організаційних форм навчання, радив вчителям
початкових класів не обмежуватися уроком, не протиставляти
світові, затиснутому у чорну класну дошку, той, що пливе за
вікном. «Можливо, все те, що приходить до розуму і серця
дитини з книжок, зпідручника, з уроку, саме й приходить лише
тому, що поряд з книжкою – навколишній світ».
На уроці треба застосовувані такі форми і методи роботи,
щоб учень був перш за все здобувачем знань, а не пасивно
запам'ятовував знання під керівництвом вчителя. При тому
В.О. Сухомлинський зауважував, що активність має
проявлятися найперше в активності розуму, в усвідомленні
учнями основних причинно-наслідкових зв'язків навчального
матеріалу.

5. Педагог підкреслював: «Дуже важливо, щоб мислення учнів
ґрунтувалося на дослідженні, пошуках, щоб усвідомленню наукової
істини передувало нагромадження, аналіз, зіставлення і порівняння
фактів. Спостерігаючи явища і картини природи, дитина оволодіває
формами й процесами мислення, збагачується поняттями, кожне з
яких сповнюється реальним змістом причинно-наслідкових зв'язків,
помічених гострим зором допитливого спостерігача».
Основною формою організації навчально-виховного процесу в
сучасній загальноосвітній школі є урок. Саме урок найбільшою мірою
визначає як позитивні, так і негативні впливи освітнього середовища на
здоров’я дитини. Збереження здоров'я дітей має відбуватися без шкоди
для вирішення навчальних, виховних і розвиваючих завдань уроку.
Самостійне значення має надаватися підтримці оптимального
функціонального стану вчителя й учнів, на який, як відомо, впливають
не тільки темп, ритм уроку, тривалість і складність видів навчальної
діяльності, а й загальний емоційний стан, мотивація учасників
освітнього процесу.

6. Перш за все урок повинен бути побудований з урахуванням потреб дітей: в саморозвитку, в
наслідуванні та отриманні досвіду.
Основні вимоги до якісного уроку в умовах здоров'язберігаючої педагогіки наступні:
1. Побудова уроку на основі закономірностей навчально-виховного процесу з
використанням досягнень передової педагогічної практики з урахуванням питань
здоров'язбереження.
2. Реалізація на уроці в оптимальному співвідношенні принципів і методів як
загальнодидактичних, так і специфічних.
3. Забезпечення необхідних умов для продуктивної пізнавальної діяльності учнів з
урахуванням їх стану здоров'я, особливостей розвитку, інтересів, нахилів та потреб.
4. Встановлення міжпредметних зв'язків, здійснення зв'язку з раніше отриманими знаннями
й уміннями.
5. Активізація розвитку всіх сфер особистості учнів.
6. Логічність і емоційність усіх етапів навчально-виховної діяльності.
7. Ефективне використання педагогічних засобів здоров'язберігаючих освітніх технологій
(фізкультхвилинок, рухливих ігор).
8. Формування практично необхідних знань, умінь, навичок, раціональних прийомів
мислення та діяльності.
9. Забезпечення варіативного використання правил здорового способу життя в залежності
від конкретних умов проведення уроку.
10. Формування вміння вчитися, піклуючись про своє здоров’я.
​
Ідеї педагогіки оздоровлення підводять учителя до широкого використання в практиці
нестандартних уроків, серед яких особливе місце посідають уроки на природі.

7. Перш за все урок повинен бути побудований з урахуванням потреб дітей: в саморозвитку, в
наслідуванні та отриманні досвіду.
Основні вимоги до якісного уроку в умовах здоров'язберігаючої педагогіки наступні:
1. Побудова уроку на основі закономірностей навчально-виховного процесу з
використанням досягнень передової педагогічної практики з урахуванням питань
здоров'язбереження.
2. Реалізація на уроці в оптимальному співвідношенні принципів і методів як
загальнодидактичних, так і специфічних.
3. Забезпечення необхідних умов для продуктивної пізнавальної діяльності учнів з
урахуванням їх стану здоров'я, особливостей розвитку, інтересів, нахилів та потреб.
4. Встановлення міжпредметних зв'язків, здійснення зв'язку з раніше отриманими знаннями
й уміннями.
5. Активізація розвитку всіх сфер особистості учнів.
6. Логічність і емоційність усіх етапів навчально-виховної діяльності.
7. Ефективне використання педагогічних засобів здоров'язберігаючих освітніх технологій
(фізкультхвилинок, рухливих ігор).
8. Формування практично необхідних знань, умінь, навичок, раціональних прийомів
мислення та діяльності.
9. Забезпечення варіативного використання правил здорового способу життя в залежності
від конкретних умов проведення уроку.
10. Формування вміння вчитися, піклуючись про своє здоров’я.
​
Ідеї педагогіки оздоровлення підводять учителя до широкого використання в практиці
нестандартних уроків, серед яких особливе місце посідають уроки на природі.