Доповідь "Виклики майбутнього президента" підготована експертами Українського інституту майбутнього та презентована напередодні другого туру виборів 2019.

1. 2019

2. Український інститут майбутнього – це
незалежний аналітичний центр, який:
• прогнозує зміни та моделює можливі
сценарії розвитку подій в Україні;
• надає компетентну оцінку українським
подіям;
• формулює конкретні рекомендації до дій;
• пропонує ефективні рішення;
• пропонує майданчик для дискусій на
актуальні теми.
Є спільним проектом представників
українського бізнесу, політики та
громадського сектору.
Заснований влітку 2016 року.

3. Зміст
ВСТУП
05
ПОЛІТИЧНІ ВИКЛИКИ
06
ПРАВОВІ ВИКЛИКИ
14
ЕКОНОМІЧНІ ВИКЛИКИ
20
ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІ ВИКЛИКИ
30
ЕНЕРГЕТИЧНІ ВИКЛИКИ
ВІЙСЬКОВІ ВИКЛИКИ
34
42
ОСВІТНІ ВИКЛИКИ
50

4. Віктор Андрусів
кандидат політичних наук, виконавчий
директор Українського інституту майбутнього

5. Вступне слово
В Україні відбулась унікальна виборча кампанія. За нею з захоплення спостерігали не тільки українці, а й всі
розвинуті країни світу. Можливо, це одна з перших кампаній, де ім’я переможця дуже довго ніхто не міг передба-
чити. Водночас, можна відзначити що саме надмірна увага до персон кандидатів часто віддаляла на задній план
реальні проблеми і рішення. Ім’я переможця, безсумнівно, важливе, але далеко не визначальне.
Новий Президент України, незалежно від своєї програми та передвиборчих обіцянок, потрапляє в уже сформова-
ну реальність зовнішніх та внутрішніх викликів. Ці виклики значною мірою сформовані попередніми рішеннями,
які приймались до нього. І щоб переламати цю реальність недостатньо мати бажання та волю. Насправді, часто
дії нового Президента дуже обмежені.
Інститут майбутнього спробував проаналізувати ключові виклики майбутнього Президента. Ми поділили ці
виклики за сферами: політичні, правові, економічні, енергетичні, безпекові та освітні. Для кожного виклику ми
розглядали два сценарії можливих дій «плисти за течією» та «проактивний». В першому випадку мова йде про
ситуацію, коли Президент не здійснює активних кроків, а покладається долю випадку. В другому випадку –
навпаки він реалізовує активну політику на досягнення цілей.
Наша доповідь «Виклики майбутнього Президента» дає цілком реалістичне уявлення про те, з чим стикнеться
переможець президентської кампанії в Україні 2019. Цією доповіддю ми хочемо компенсувати брак змістовних
дискусій і рішень, які випали з уваги кандидатів та виборців. Водночас, ця доповідь, безсумнівно, становить
цінність для самих кандидатів, оскільки дає їм карту дій на найближчі 5 років.
З повагою, Віктор Андрусів

6. Політичні виклики
ІГАР ТИШКЕВИЧ
експерт програми «Міжнародна та внутрішня політика»

7. 07
Війна на Донбасі та анексія Криму – одні з ключових чинників, що впливають на внутрішню та зовнішню політику
країни. Україна за п’ять років, що минули з часу окупації Кримського півострова та початку бойових дій у
Донецькій і Луганській областях, не виробила алгоритму повернення контролю над цими територіями. Мінські
угоди були результатом перемовин, а не реалізацією українського плану – на зустрічі президент країни їздив
фактично з ідеями «припинення вогню» та «виведення чужих військ». Подальша риторика «як цього домогтися»
зводилася до тез про виконання Мінських угод. Власного бачення, цілей і завдань не сформульовано. При цьому
вже з 2015 року питання Криму вийшло за рамки активного обговорення. Російська Федерація у своїй політиці не
розглядає питання війни на Донбасі як окрему кризу, що вимагає якнайшвидшого розв’язання, – її завданням є
вихід на нову систему домовленостей, яка залишає за РФ статус наддержави та згоду ключових гравців на
наявність «російських сфер впливу», до яких у Москві зараховують і Україну.
ЗА П’ЯТЬ РОКІВ ВІЙНИ:
населення Донбасу (по обидва боки лінії фронту) зменшилося як мінімум на 2 мільйони осіб, з яких понад 800
тисяч виїхали до РФ (690 тис. – на постійне проживання) і 1 мільйон – в інші області України;
істотно змінилася демографічна картина регіону – частка пенсіонерів і непрацездатного населення істотно
вища, ніж в інших регіонах країни;
економіка регіону, основою якої були видобуток вугілля та металургія, частково зруйнована, частково стає
неконкурентоспроможною;
на окупованих територіях зміцнюється місцева ідентичність, що з кожним роком лише посилює відрив
населення від загальноукраїнського порядку денного;
інфраструктура й економіка вільних територій не відповідають завданням із розвитку регіону. Наприклад,
Донецької області (у межах ВЦА) як єдиної системи практично не існує – економічні, гуманітарні, політичні
зв’язки, наприклад Маріуполя і Краматорська, мізерні. Лише одним чинником, що скріплює регіон, є єдина
адміністрація і єдине бюджетування соціальних програм.
У таких умовах наявність власного бачення алгоритмів реінтеграції окупованих територій, на яких вибудовується
вся подальша внутрішня та зовнішня політика, є ключовим для нового Президента України.
UIFUTURE.ORG
ПОЛІТИЧНІ ВИКЛИКИ
Виклик 1. Війна

8. СЦЕНАРІЙ 1. ПЛИВТИ ЗА ТЕЧІЄЮ
Це консервативний сценарій – продовження політики, яку реалізують сьогодні і яку можна охарактеризувати як
стан «ані війни, ані миру», з риторикою вірності Мінським домовленостям та вірою в ефективність санкційного
тиску. Україна не формує цілісного бачення і самостійних планів розвитку регіону (який передбачає і реінтегра-
цію тимчасово окупованих територій), рухаючись у рамках, визначених зовнішніми гравцями.
Новий президент продовжує чекати на контури нового компромісу з РФ від США, ЄС, паралельно намагаючися
заручитись обіцянками надання допомоги або кредитних ліній на відновлення регіону. При цьому в самих
Донецькій і Луганській областях не реалізовуються масштабні проекти з перебудови економічних і політичних
систем функціонування. Держава лише намагається зберегти стабільність.
У такому разі Україна ризикує виявитися жертвою «великої угоди», до якої Росія планомірно намагається
підвести європейських і американських чиновників. Основи мирного плану узгоджуються на зустрічах без участі
української сторони, Київ лише ставлять перед фактом досягнутого компромісу. Такий варіант розвитку подій на
найближчі читири-п’ять років цілком імовірний. Його результатом стане мирна угода щодо Донбасу, яка вимага-
тиме істотних компромісів із боку України, насамперед у політичній сфері. Такими можуть бути поступки щодо
більшої (порівняно з іншими регіонами) самостійності ОРДЛО, швидкі вибори депутатів до парламенту, повернен-
ня до повного фінансування регіону до отримання контролю над процесами на місцях.
Такі процеси здатні викликати чергову хвилю політичної кризи, сформувати недієздатну Верховну Раду (де
фракція колишніх «бойовиків» буде зрівноважена сильними позиціями «націоналістів»).
Необхідність фінансування регіону, його відновлення без наявності плану щодо його перебудови може призвести
до гальмування економічного зростання (чи до економічного спаду) та збільшення державного боргу.
Унаслідок цього відновлення регіону відбуватиметься без реформи його економічної структури, суспільних
відносин. Фактично створюється подоба Донбасу зразка 2013 року, на яку нашаровується вже сформована
місцева ідентичність населення. Усе це є передумовами виникнення в майбутньому проблем, аналогічних тим,
що були на початку 2014 року.
Питання Криму в консервативному сценарії остаточно зникає з порядку денного. Формально міжнародні
партнери України не визнають факту агресії, але в реальності він не заважає їм співпрацювати з Російською
Федерацією. Як це було, наприклад, за окупації Радянським Союзом країн Балтії.
СЦЕНАРІЙ 2. ПРОАКТИВНИЙ. ТВЕРЕЗЕ ОЦІНЮВАННЯ СИТУАЦІЇ,
РОБОТА З ПІДКОНТРОЛЬНИМИ ТЕРИТОРІЯМИ, БОРОТЬБА ЗА ЛЮДИНУ
Керівництво країни на чолі з президентом опрацювало кілька ключових сценаріїв розвитку ситуації на Донбасі,
виходячи з міжнародної політичної, економічної ситуації, ресурсної бази України та активності Російської
Федерації. У кожному сценарії оцінено необхідний час реалізації, кількість потрібних ресурсів та баланс сил на
міжнародній арені. На основі таких розрахунків визначено поточний стан проблеми, можливі варіанти розвитку
подій у короткій перспективі та точки (умови), за яких можливий перехід від негативного сценарію до нейтраль-
ного та від нейтрального до позитивного. На основі цього створено та реалізується план повернення контролю
над територіями.
ВИКЛИКИ МАЙБУТНЬОГО ПРЕЗИДЕНТА
08

9. Президент усвідомлює, що проблема Донбасу існуватиме як мінімум найближчі п'ять-сім років. Увесь цей час
суверенітет України не буде повністю поширюватися на ці території.
ВИХОДЯЧИ З ЦЬОГО, НОВИЙ ПРЕЗИДЕНТ ДІЄ ЗА ДВОМА ОСНОВНИМИ НАПРЯМКАМИ.
Реальна інтеграція звільнених частин Донбасу, незалежно від подій на фронті. Реалізується ряд гуманітарних,
освітніх, інформаційних програм, які підвищують стійкість регіону щодо політичних і економічних потрясінь.
Зокрема:
а) центральна влада розробляє та здійснює інформаційну інтервенцію в місцевий медіапростір. Створюють-
ся (або створено умови для виникнення) мережі ЗМІ, ресурси в соціальних мережах, які подають загальний
для України ідеологічний порядок денний у вигляді, адаптованому до місцевої специфіки сприйняття;
б) держава усвідомлює, що повернення до старого вугільно-металургійного укладу економіки як основи
існування регіону згубне в політичному, демографічному та економічному вимірі. Враховуючи це, в регіоні
реалізується план перебудови території;
в) з огляду на депопуляцію регіону внаслідок війни та трудової міграції держава формулює та реалізує
спеціальні міграційні програми, покликані залучити в регіон працездатне населення як з інших областей
країни (частково повернення ВПЛ), так і з-за кордону;
г) здійснена адміністративна реформа у вільних частинах областей покращує управління регіоном і
ефективність надання послуг (адміністративних, соціальних, освітніх тощо) населенню. Як таку, наприклад,
можна розглядати (тимчасове) розділення Донецької області на дві адміністративні одиниці з центрами в
Краматорську та Маріуполі. При цьому, враховуючи реальну кількість населення, частину функцій надання
послуг передано до сусідніх областей;
д) на вільних територіях Донецької та Луганської областей створено місця постійної дислокації військових
частин з побудовою всієї відповідної інфраструктури, зокрема житла для особового складу та сімей
військовослужбовців. У регіон переведено (або створюються) кілька з’єднань. Це, з одного боку, є фактором
безпеки, що стабілізує, з іншого – створює нові робочі місця та розмиває демографічну карту регіону за
рахунок прибулих військовослужбовців та членів їхніх родин;
е) держава здійснює політику створення привабливих умов для іноземних інвесторів, зокрема в інфраструк-
турні проекти, серед яких ключовими є:
рокадні автомобільні шляхи та залізниця вздовж лінії фронту для створення альтернативи Донецькому
транспортному вузлу,
транспортний коридор Маріуполь – Бердянськ – Одеса у вигляді автомобільної та залізничної магістра-
лей,
реформування енергетичної системи регіону.
1
09UIFUTURE.ORG
ПОЛІТИЧНІ ВИКЛИКИ

10. На окупованій території вже створюється (або створена й зміцнюється) місцева ідентичність, ніяк не
пов’язана з Україною. Тому президент заявляє, що ключовим питанням звільнення Донбасу є лояльність
громадян до Української держави, а не тільки наявність прапорів над адміністративними будівлями. Як
наслідок політику спрямовано на «окремого громадянина», що виявляється:
а) в інформаційній інтервенції за принципами, наведеними вище;
б) у сприянні переселенню громадян з окупованої території заради отримання роботи, освіти, комфортних
умов життя. Основою такої роботи можуть стати програми побудови житла (за гроші міжнародних донорів,
інвесторів), які реалізуються за принципом: «Є інвестор – є житло для його працівників». Ключова теза для
співгромадян під окупацією: «У нас робота, житло, майбутнє»;
в) у програмі надання освіти (професійно-технічної та вищої) для молоді Донбасу (зокрема з окупованих
територій), яка здійснюється в тісній кооперації з роботодавцями та передбачає можливість отримання
першого робочого місця після закінчення навчального закладу;
г) в озвученій і вже втілюваній програмі амністії для працівників бюджетної сфери та учасників НЗФ з
окупованих територій, у якій передбачено можливість приймання переселенців сім’ями. Цю програму
пов’язано із зазначеними вище ініціативами (пункти А – В) щодо створення нових робочих місць (із побудо-
вою житла), реформою економіки регіону, створенням орієнтованої на потреби економіки системи освіти.
Унаслідок реалізації таких кроків Україна посилює вплив на настрої населення по обидва боки лінії фронту.
Наявність роботи, перспективи, безпеки, ефективні послуги є найкращим способом посилення лояльності
місцевого населення до Української держави. Міграційні процеси, які відбуваються, з одного боку, зменшують
доступну окупантам ресурсну базу, з іншого – змінюють структуру населення і поступово зменшують рівень
"замкнутості" місцевої спільноти.
Одночасно з цим досягається ще одна мета – створення в регіоні ефективної економічної системи, яка зменшує
"воєнне" і супутнє війні навантаження на державний бюджет.
АКТИВНИЙ СЦЕНАРІЙ ЩОДО КРИМУ
Розв’язання проблеми повернення Криму – на жаль, ще довший процес, якщо порівнювати з Донбасом. Ситуацію
ускладнює те, що в рамках нинішньої російської політики й ідеології повернення півострова є неможливим. У
Криму живе досить велика кількість проросійськи налаштованих громадян, до того ж РФ активно проводить
політику заміщення місцевого населення, зокрема переселяючи на півострів силовиків, пенсіонерів з інших
регіонів країни.
За таких умов активна політика щодо Криму – робота з посилення впливу України на настрої жителів півострова
і максималізація російських витрат на утримання Криму. Це реалізовано через:
ініціацію українською владою судових позовів у міжнародних арбітражах щодо нанесення шкоди економіці
країни внаслідок анексії Криму. Це стосується й судових позовів від переселенців, пов'язаних із втратою
контролю над нерухомим майном, втратою власності;
ВИКЛИКИ МАЙБУТНЬОГО ПРЕЗИДЕНТА
10
2

11. Великі олігархічні групи сьогодні контролюють не менше 13% української економіки – це "старі" ФПГ. Однак, якщо до
них додати "молодих олігархів" – бізнес-структури, що посилили свій вплив завдяки політичній або зовнішньоеконо-
мічній кон'юнктурі, ця цифра може зрости до 20%.
Олігархи сьогодні контролюють понад 50% депутатів парламенту, більш ніж 90% телевізійного ефіру, саме вони є
реальними архітекторами політичної системи країни, завдяки якій центральні органи влади ослаблені і мають
обмежений вплив. Це призвело до того, що державні інститути чи держава як єдина система втратили функцію
арбітра та монополію на насильство.
На тлі слабкої влади створюються передумови для формування замкнутих політико-економічних систем на місцево-
му рівні, коли еліти певної території контролюють бізнес, ЗМІ, депутатів місцевих рад та бюджетний процес. Перші
приклади виникали ще в середині нульових і існують досі. Процес децентралізації на тлі слабкості державних
інститутів і втрати функції арбітра посилює процеси і вже веде до феодалізації України – створення безлічі
регіональних міні-олігархічних угруповань, феодальної системи функціонування держави.
При цьому в країні спостерігається криза старої моделі олігархічного консенсусу, який сьогодні гальмує не тільки
розвиток країни, а й самі олігархічні групи.
11UIFUTURE.ORG
ПОЛІТИЧНІ ВИКЛИКИ
Виклик 2.
Олігархічний "договорняк" і
феодалізація України
сприяння й ініціацію таких позовів від бізнес-структур як України, так і іноземних держав. Зокрема з мінімаль-
них приводів, як-от, наприклад, затримка з проходженням судна до порту призначення;
фіксацію реєстру нерухомого майна Криму станом на 2013 рік і позиції, що будь-яка зміна власника без участі
Української держави – незаконна, як незаконне й будь-яке нове будівництво;
регулярні консультації з Турецькою Республікою з питань гармонізації турецьких і українських програм
підтримки кримських татар, реалізацію спільної політики в цій галузі;
підтримку створення регіональних політичних партій у Криму. Не обов'язково з відвертою проукраїнською
позицією – це можуть бути сили, що ставлять на чільне місце "кримський порядок денний";
реалізовану програму інформаційної інтервенції до Криму за аналогією з політикою для Донбасу;
переслідування громадян третіх країн, які відвідали Крим із території РФ або з порушенням українського
законодавства;
фонди, які створено і які діють при Посольстві України в РФ, фінансуючи гуманітарні програми на територіях із
великою кількістю українського населення (не тільки Криму).

12. Цей сценарій передбачає або повернення, відродження системи олігархічного консенсусу зразка 2010 року, коли
великі ФПГ фактично керували державою і визначали політику країни, або модернізацію системи, за якої
олігархи, як і раніше, контролюють медійне та політичне поле, використовують свій вплив для отримання
ексклюзивних умов для свого бізнесу.
Варіант "модернізації" може супроводжуватися протистоянням влади одній або кільком олігархічним групам, але
при цьому спостерігається посилення інших – тих, хто виступає в цей час на боці влади (або отримав більший
вплив у державних інститутах).
У такому форматі триває посилення регіональних груп, які формують міні-олігархічні або неофеодальні системи
на рівні окремих регіонів. Політичні партії, прагнучи отримати владу, змушені домовлятися з олігархічними
групами та місцевими "неофеодалами", йдучи на поступки в політиці, економіці, бюджетуванні. Такий підхід може
забезпечити видимість зміцнення влади, навіть видимість боротьби з корупцією в короткій перспективі.
Але в перспективі чотирьох-п’яти років або раніше, в разі ще однієї хвилі світової фінансової кризи, ресурсна
база держави знову зменшиться, що посилить конкуренцію між ФПГ. За такого розвитку подій політична
стабільність зникне, поступившись місцем боротьбі за інтереси окремих угрупувань – фінансово-промислових
і/або регіональних. Державні інститути ще більше послабшають, що призведе до загрози дезінтеграції країни в
перспективі 10–15 років.
Альтернатива – ще один виток революції, який або може створити нову систему влади (в разі, якщо рушієм
процесів виступає організований середній клас), або призводить до чергового переділу сфер впливу, зовнішніх
змін зі збереженням суті старої системи
(2005-й, 2014 рік).
СЦЕНАРІЙ 1. ПЛИВТИ ЗА ТЕЧІЄЮ
Проактивний сценарій полягає в посиленні державних інститутів і виході на переформатування систем відносин
між бізнесом, суспільством і державою. Це забезпечується за рахунок:
посилення партії влади – президента і формування пропрезидентської коаліції в парламенті. Можливо, через
достроковий розпуск Верховної Ради, яку буде обрано восени 2019 року;
завершення судової реформи та створення незалежних судів, здатних задовольнити запит суспільства на
правосуддя;
формування партій середнього класу – ідеологічних рухів, фінансово незалежних від великих ФПГ (фінансу-
вання прихильниками і певною мірою державою);
сформульованого ключовими політичними гравцями чіткого бачення існування політичної системи, відокремле-
ної від впливу олігархів.
зміни виборчого законодавства – мажоритарна система як важіль впливу "неофеодальних" угруповань
ліквідується.
СЦЕНАРІЙ 2. ПРОАКТИВНИЙ
ВИКЛИКИ МАЙБУТНЬОГО ПРЕЗИДЕНТА
12

13. ДАЛІ Є ДВА РІЗНИХ ВАРІАНТИ РОЗВИТКУ ПОДІЙ.
"Британський сценарій", за якого сильна влада починає різкий і жорсткий процес деолігархізації, входячи в
конфлікт з усіма олігархічними групами, зокрема з тими, завдяки яким вона була сформована. При цьому як
компенсація розробляється легальна система лобізму, що дає змогу великому бізнесу доносити свої ідеї до
політичних еліт. Другий компенсатор – можливість легалізувати активи шляхом, наприклад, разової сплати
податку, що знімає питання про законність їх придбання в минулому.
"Варіант круглого столу", за якого держава і суспільство (в особі державних інститутів, ідеологічних партій)
досягають із ключовими олігархічними групами домовленостей про нову систему взаємодії. Олігархи
гарантують вихід із політичного поля, сильні державні інститути дають гарантію виконання ролі арбітра,
суспільство – контролю над виконанням домовленостей. Формат гарантує олігархам відсутність претензій за
дії, які відбулися до моменту досягнення домовленості, створюють умови легалізації активів.
13UIFUTURE.ORG
ПОЛІТИЧНІ ВИКЛИКИ
1
2

14. Правові виклики
ДЕНИС МОНАСТИРСЬКИЙ
експерт програми реформування правоохоронних та судової систем

15. Виклик 1.
Дисбаланс влади в державі
(центральних органів державної влади)
ФАКТОРИ:
Внаслідок змін Конституції України 2005-го, 2010-го та 2014 року повноваження центральних
органів державної влади змінювалися кілька разів і в підсумку стали надзвичайно розбалансо-
ваними. Треба визнати, що за чинної Конституції України вже легендарна «політична воля»
може сформуватись, але не може бути реалізованою без порушень Основного закону.
У контексті дестабілізації міжнародного порядку, яка вже виявила себе, Україна в найближчому майбутньому
стане розмінною монетою для провідних держав-гравців, що може призвести навіть до втрати державності. Всі
«потуги» дуалістичної української влади в такому разі будуть і надалі призводити до «гри з нульовою сумою» (за
такої гри за будь-якого варіанту її результату виграш переможця (переможців) завжди дорівнює збитку того, хто
програв.
15UIFUTURE.ORG
ПРАВОВІ ВИКЛИКИ
СЦЕНАРІЙ 1. ПЛИВТИ ЗА ТЕЧІЄЮ
ТУТ Є ДВА ПІДСЦЕНАРІЇ:
Посилення президентської вертикалі та передання, зокрема Президенту України, повноважень щодо
формування уряду та контролю за його діяльністю. Така модель може призвести до швидких результатів, але
буде супроводжуватися жорстоким придушенням прав та свобод людини і громадянина, а також інших
суб’єктів права. Сприйняття громадянами ідеї «сильної руки» (згідно з соціологічними опитуваннями), як
правило, поєднується з несприйняттям одночасного суттєвого обмеження прав громадян. Надмірне зосере-
дження державної влади в руках однієї людини (президента) призводило в Україні до протистояння грома-
дянського суспільства і державних інститутів, до тінізації економіки, зменшення інвестицій, встановлення
позаправового контролю судів і правоохоронних органів.
Перетворення України на парламентську республіку (з різними варіантами щодо повноважень та моделей
обрання Президента України). Така модель передбачає зосередження вирішальної контрольної функції за
діяльністю уряду в руках парламенту за наявності права президента розпускати парламент та накладати
вето на закони, прийняті ним.
У будь-якому з підсценаріїв, які можуть навіть змінювати один одного, бути тимчасовими, використовувати або
обмежувати інститути безпосередньої (прямої) демократії, Україну чекає низка невідворотних криз, які у проак-
тивному сценарії можуть зумовити зменшення впливу олігархів на діяльність державних органів, зростання
економіки, реальну незалежність судової системи тощо.
СЦЕНАРІЙ 2. ПРОАКТИВНИЙ
1
2

16. Виклик 2.
Зростання корупції та оргзлочинності
Відсутність системної державної політики, спрямованої на боротьбу з корупцією та організованою злочинністю,
призведе до їх стрімкого розростання та втрати віри суспільства у здатність держави зменшити рівень корупції і
оргзлочинності та забезпечити безпеку громадянам та бізнесу. Ця недовіра спричинить збільшення кількості
громадських парамілітарних структур, які намагатимуться протистояти бандитизму або ставати його конкурую-
чою частиною. Збільшення кількості організованих груп і злочинних організацій із корумпованими зв’язками в
органах влади та управління завершить створення паралельної системи управління державою, і ця система вже
більше не залежатиме від волі суспільства і його представників в органах влади.
СЦЕНАРІЙ 1. ПЛИВТИ ЗА ТЕЧІЄЮ
Функція боротьби з корупцією та організованою злочинністю має бути зосереджена в одному (або максимум
двох) з правоохоронних органів з одночасним наданням йому ширших повноважень у розслідуванні таких
категорій кримінальних проваджень (за умови ефективного парламентського та громадського контролю,
зокрема журналістів-розслідувачів). Напрямки цієї боротьби є класичними. Такими напрямками є руйнування
фінансової бази злочинних організацій (які, зокрема, заволодівають коштами державного бюджету), руйнування
організаційної структури злочинних організацій (зокрема через ізоляцію активних членів таких організацій),
формування інформаційної бази щодо діяльності злочинних організацій (зокрема за допомогою міжнародних
партнерів України в правоохоронній сфері). Важливим також є еволюція механізму конкурсного відбору та
просування по службі працівників таких правоохоронних органів (або через єдиний незалежний державний
орган, на кшталт Агентства з питань державної служби, або через мережу кваліфікаційно-дисциплінарних
комісій за умови їх організаційної та фінансової незалежності від відповідних державних органів).
СЦЕНАРІЙ 2. ПРОАКТИВНИЙ
ВИКЛИКИ МАЙБУТНЬОГО ПРЕЗИДЕНТА
16
ФАКТОРИ:
Перерозподіл власності, зокрема доступ до управління об’єктами державної власності. Суспільне переко-
нання, що держава не виконує своїх обов’язків (насамперед незабезпечення державою права на справед-
ливе правосуддя, соціальних обов’язків тощо), що призводить до відсутності віри в ефективність права при
вирішенні спорів. Рівень організованої злочинності (особливо це стосується бандитизму) обернено
пропорційно впливає на рівень захищеності права власності в державі. В останньому рейтингу Світового
економічного форуму щодо організованої злочинності Україна посіла 113-те місце (24-те з кінця) зі 137
країн. Кількість організованих груп та злочинних організацій, виявлених протягом 2013–2018 років, зросла у
понад 1,5 раза. За Індексом сприйняття корупції 2018 року Україна посідає 122-ге місце, поруч із Малі,
Малаві та Ліберією.
Найнебезпечнішим фактором є зрощування оргзлочинності з владними структурами, що призводить до
появи корупції в судах та інших державних органах. Це спричиняє збільшення кількості рейдерських
захоплень підприємств, монополізацію галузей економіки із застосуванням злочинних схем за бездіяльно-
сті чи навіть сприяння їх реалізації правоохоронних органів.

17. СЦЕНАРІЙ 1. ПЛИВТИ ЗА ТЕЧІЄЮ
Необхідно завершити судову реформу. Підвищити організаційну та фінансову незалежність суддів. Переглянути
модель судів присяжних в Україні. Активніше використовувати позасудові засоби захисту прав, як-от медіація.
Забезпечити стабільну судову практику. Надати право законодавчої ініціативи для Верховного Суду. Необхідна
послідовна реформа адвокатури. Потрібно запровадити інститут приватних детективів, які зможуть збирати докази в
інтересах сторони захисту, допомагаючи органам розслідування та правосуддя. Забезпечити якісну роботу НАБУ та
Державного бюро розслідувань (які розслідують злочини, що вчиняються суддями).
СЦЕНАРІЙ 2. ПРОАКТИВНИЙ
17UIFUTURE.ORG
ПРАВОВІ ВИКЛИКИ
ФАКТОРИ:
Незахищеність права власності, дріб’язковість вироків у справах про корупцію та майнові злочини призво-
дять до збільшення недовіри до суду. Причиною цього є недосконалість системи правосуддя через судову
реформу, що триває, через незабезпеченість суддів достатньою незалежністю від сторонніх впливів, навіть
через недостатність суддів для здійснення правосуддя.
Виклик 3. Довіра до правосуддя
ФАКТОРИ:
Рівень довіри суспільства до правоохоронних органів формується на підставі багатьох чинників, а саме:
оцінка рівня злочинності в конкретному населеному пункті, оцінка ефективності таких органів, рівень
безпеки громадян тощо. Наприклад, за останнім соціологічним дослідженням Харківського інституту
соціальних досліджень, 2018 року поліції довіряли 30,4% опитаних, а 50% не довіряли. Проте 74,7% жертв
злочинів залишилися незадоволеними тим, як поліція розібралася з їхнім випадком.
Виклик 4. Довіра до правоохоронних органів
Важливим також залишається значне скорочення державного сектору економіки та загалом скорочення участі
держави в житті суспільства та бізнесу як головного джерела для розвитку корупції та оргзлочинності (адже лише
кримінально-правові заходи, як-от підвищення рівня юридичної відповідальності, тут не будуть діяти).
Окремого системного підходу вимагає проблема контрабанди та нелегальної торгівлі в Україні, навколо якої
утворюються корупційні зв’язки та організована злочинність. За підрахунками Українського інституту майбутнього,
обсяги контрабанди щороку сягають близько 6 млрд доларів США.
Судова реформа залишиться незавершеною. Кваліфікаційне оцінювання суддів чекатиме доля атестації органів
поліції, коли вдалося досягти оновлення складу лише на 4–7% від загальної чисельності поліцейських. Це ще більше
похитне довіру до суду як в Україні, так і за її межами. Можливо, будуть ще спроби перезапустити судову реформу,
але через неспроможність державних інституцій, зокрема через дуалізм влади, такі спроби будуть приречені.

18. Відсутність дієвих кроків для перетворення поліції з карального на сервісний орган, орієнтований на потреби
конкретної громади, призведе до повернення корупційних практик і протистоянь із громадськістю (переростання
мирних протестів громадян у масові насильницькі акції).
СЦЕНАРІЙ 1. ПЛИВТИ ЗА ТЕЧІЄЮ
Основою діяльності поліції має стати сервіс-орієнтований підхід та надання якісних сучасних поліцейських послуг.
Запровадити систему двосторонньої комунікації з громадянами. Політична незалежність призначення Голови
Національної поліції (на підставі відритого конкурсу). Потрібне «перезавантаження» законодавства щодо
громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону задля уникнення протистояння
таких формувань і правоохоронних органів.
СЦЕНАРІЙ 2. ПРОАКТИВНИЙ
ВИКЛИКИ МАЙБУТНЬОГО ПРЕЗИДЕНТА
18

19. Розвиток мережі груп волонтерської підтримки патрульної поліції (законодавче врегулювання правового статусу
волонтерів поліції). Поступове запровадження електронного кримінального провадження – системи швидкого
обміну даних між органами досудового розслідування, прокуратурою та судом. Це в багато разів пришвидшить
розслідування кримінальних проваджень і дасть змогу розкривати злочини по гарячих слідах. Продовжити
запровадження скандинавської моделі забезпечення охорони громадського порядку під час масових заходів
(постійний діалог з організаторами демонстрації чи масового заходу, правоохоронці під час заходу є малопоміт-
ними та поводяться "без сюрпризів", а з іншого боку, застосовують так званий "ступеневий" (пропорційний) підхід:
спершу мітингувальники бачать поліцейських, одягнених у спеціальні світловідбивні жилети та з кашкетами (а не
шоломами) на головах. Потрібно законодавчо прописати чіткий порядок та гарантії свободи проведення мирних
зібрань. Необхідно також забезпечити можливість швидкої ідентифікації конкретної посадової особи поліції
(особливо під час масових заходів та мирних зібрань).
19UIFUTURE.ORG
ПРАВОВІ ВИКЛИКИ

20. Економічні виклики
ЕКСПЕРТИ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОГРАМ UIF

21. 21UIFUTURE.ORG
ЕКОНОМІЧНІ ВИКЛИКИ
Виклик 1.
Низькі темпи зростання економіки,
рецесія, критичне падіння рівня життя
українців:
ЧЕРЕЗ ВНУТРІШНІ СТРУКТУРНІ ПРОБЛЕМИ, ЗОКРЕМА:
несприятливий інвестклімат, потенційний відтік інвестицій (внутрішніх і зовнішніх);
технологічну відсталість та низьку продуктивність праці (Україна посідає 117-те місце
у світі за рівнем продуктивності);
сировинну структуру експорту (близько 70%);
високий фіскальний і адміністративний тиск (Україна посідає 126-те місце зі 189 за рівнем фіскального
навантаження в рейтингу PWC Paying Taxes 2019);
високий рівень перерозподілу ВВП України через зведений бюджет і соціальні фонди – 40% (розрахунок UIF),
неефективне використання коштів платників податків, корупцію;
високий рівень тіньової економіки (32% 2018 року, за оцінками МЕРТ).
НА ТЛІ ПОГІРШЕННЯ ЗОВНІШНЬОЇ КОН'ЮНКТУРИ, НОВОЇ ХВИЛІ СВІТОВОЇ КРИЗИ, ЗОКРЕМА:
потенційного падіння цін на сировинні активи на світових ринках. (За розрахунком UIF, кореляція між
номінальним ВВП України і Commodity Price Index – понад 85%);
відтоку капіталу з ринків, що розвиваються (втеча капіталу з України);
потенційного зміцнення долара, девальвації гривні і критичного підвищення вартості обслуговування
доларових боргів України (дефолт);
можливих масових дефолтів за суверенними зобов'язаннями країн, що розвиваються.
Ситуація, в якій перебуває Україна, є критичною – воєнна загроза з боку РФ, наявність потужних конкурентів на
міжнародних ринках, відсутність інституційної незалежності, зубожіння населення. Що далі?

22. «СВІТОВА КРИЗА ВІДКЛАДАЄТЬСЯ»
Українська економіка в 2019–2021 роках продовжить зростати на 2–3% на рік (приріст реального гривневого ВВП).
За таких темпів зростання Україна повернеться до докризових значень ВВП (2008 року – $188 млрд) не раніше
2025 року. І це за умови стриманої девальвації гривні, що буде неможливо без використання резервів НБУ й
отримання допомоги від зовнішніх донорів (МВФ, ЄС). У разі істотної девальвації гривні ВВП повернеться до своїх
максимальних значень не раніше 2030 року.
Україна посилюватиме залежність від циклів на сировинних ринках, фінансової підтримки міжнародних фінансо-
вих організацій, збереже конотації сировинного додатка світової економіки – технологічно відсталої країни, що
перебуває на периферії економічного розвитку.
Реальні доходи українців падатимуть, триватиме міграція економічно активного населення. У країні буде критич-
ний дефіцит кваліфікованої робочої сили, причому в усіх галузях. Кількість зайнятих в економіці, які створюють
додану вартість, впаде з 16 млн осіб до 9 млн осіб (оцінки UIF).
Наростатимуть соціальні протести. Політичні еліти дрейфуватимуть між умовами, які диктуватимуть міжнародні
фінансові організації та Захід, з одного боку, й «утриманцями держави», які мітингуватимуть і вимагатимуть
соціальних подачок, з іншого.
«СВІТОВА КРИЗА НАСТАЄ В 2019–2021 РОКАХ»
Це буде найгірший сценарій для України. Під час кризи відбудеться різке зниження цін на сировинні товари, які
експортує Україна. Просадка на світових ринках сировини буде менш істотною, ніж під час кризи 2008–2009
років, адже котирування в останні роки були далекі від своїх історичних максимумів, проте ціни знизяться на
20–30%. Услід за ними впаде експорт з України (на 15–25%), різко скоротяться валютні надходження в країну.
Українська економіка увійде в рецесію – ВВП України в доларах знизиться на 15–20%. Реальні доходи населення
скоротяться.
Наслідком зниження цін на сировину буде девальвація гривні, уряд матиме складнощі з обслуговуванням
зовнішніх боргів (номінованих у доларах). Перекредитуватися дешево на зовнішніх ринках не вдасться, почнеть-
ся масова втеча капіталу з високоризикових активів, до яких належать і українські облігації, Україна опиниться на
порозі дефолту (цілком імовірно, неконтрольованого). Можливі дворазова девальвація гривні, інфляція, зубожіння
населення.
Політику президента й уряду буде спрямовано на формування самодостатності української економіки, створення
стимулів для економічного зростання.
Україна в перспективі трьох-п'яти років здійснить економічний прорив, економіка зростатиме на 7–10–12% на рік
(див. першочергові кроки). Українські компанії зможуть вийти на нові ринки і зайняти нові сегменти. Виробництва
розширюватимуться і модернізовуватимуться, буде створено сотні тисяч нових робочих місць, капіталізація
українського бізнесу зросте. Активно зростатимуть продажі на внутрішньому ринку, збільшуватимуться надхо-
СЦЕНАРІЙ 1. ПЛИВТИ ЗА ТЕЧІЄЮ
СЦЕНАРІЙ 2. ПРОАКТИВНИЙ
ВИКЛИКИ МАЙБУТНЬОГО ПРЕЗИДЕНТА
22
А
Б

23. дження в бюджет, зокрема за рахунок ПДВ, який сплачується з кожної операції купівлі-продажу. Рівень доходів і
якість життя українців перевищать середній показник по Європі і сусідніх країнах.
Для цього уряд (КМУ, МЕРТ) ухвалить комплексну довгострокову Економічну Стратегію України 2030, яка об'єднає
галузеві стратегії та відповідатиме інтересам усіх груп стейкхолдерів – громадян, бізнесу, політиків і чиновників. У
перспективі одного-двох років реалізує програму першочергових реформ, яка також буде частиною загальної
Стратегії.
Першочергові кроки в 2019–2021 роках:
Завершення судової реформи (до кінця 2019 року), гарантія забезпечення права власності.
Податкова реформа (функцію податків буде переорієнтовано з фіскальної на фіскально-стимулювальна),
зокрема заміна податку на прибуток податком на виведений капітал з 2020 року (+$30 млрд додаткового
ВВП за п'ять років, за оцінками UIF)
Зняття мораторію на продаж землі з 2020 року (+ $20–25 млрд ВВП за п'ять років)
Вихід України на повне самозабезпечення газом і нафтою за п'ять років, з 2020-го до 2024 року (+$40 млрд
ВВП за п'ять років)
Створення умов для модернізації транспортної інфраструктури. Використання таких інструментів, як держав-
но-приватне партнерство із залученням інвесторів з Китаю, Європи, Туреччини та інших країн, концесія
аеропортів, доріг і портового господарства (+ $45 млрд ВВП за п'ять років)
Реалізація програми КМУ «доступне житло в лізинг» із низькими ризиками для кредиторів і низькими
ставками для покупців (+$7 млрд ВВП за п'ять років)
Завершення приватизації держмайна (за винятком справді критично важливих об'єктів)
Формування Hi-tech культури в Україні на рівні держави, цифровізація держпослуг. З 2020 року запуск
e-government як повноцінної системи взаємодії держави та громадян, впровадження повсюдного електро-
нного документообігу, звітності та комунікацій.
Повноцінний запуск роботи Експортно-кредитного агентства з метою допомоги у фінансуванні міжнародних
торгових операцій.
Активне промо українських товарів за межами України (офіс із просування експорту). Державне сприяння
виходу українських компаній на світові ринки через дипломатичні представництва, торгові місії.
Через п’ять років Україна стане багатою, самостійною, незалежною у прийнятті економічних і геополітичних
рішень у регіоні, привабливою для інвесторів країною, яку люблять її громадяни.
23UIFUTURE.ORG
ЕКОНОМІЧНІ ВИКЛИКИ
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10

24. У найближчі п’ять років Україні належить виплатити понад $25 млрд за зовнішніми боргами – це майже п'ята
частина річного ВВП країни. 2019 року виплати складуть $6 млрд, у 2020–2023 роках – $4,5–6,5 млрд щорічно.
Власних ресурсів для погашення боргів у держави немає. На 2019–2021 роки закладено дефіцит бюджету –
2,2–2,0% ВВП на рік.
Витрати на обслуговування зовнішнього боргу передбачено в бюджеті, однак він формується в гривнях, а
зовнішні борги номіновані в іноземній валюті, яку необхідно купувати на міжбанку або конвертувати з міжнарод-
них резервів НБУ.
Резерви Нацбанку станом на січень 2019 року складають лише $21 млрд. Однак валюта з резервів потрібна не
тільки для погашення зовнішніх позик уряду, а й, зокрема, на покриття дефіциту торгового балансу, для згладжу-
вання курсових коливань тощо.
Як уряд виконуватиме зовнішні суверенні зобов'язання України?
УКРАЇНА ЗАЛУЧАТИМЕ НОВІ ПОЗИКИ ДЛЯ ПОГАШЕННЯ СТАРИХ БОРГІВ.
2019 року Бюджетом передбачено нові позики в розмірі $13 млрд, з них $5,5 млрд – на зовнішніх ринках.
Розміщення єврооблігацій обходиться Україні досить дорого. Востаннє Мінфін розмістив 10-річні бонди під 9,75%
річних. Для порівняння, ставка за аналогічними паперами Узбекистану склала 5,375%. Різниця у ставках – це
доплата кредиторам за ризик країни.
Важливо також розуміти, що розміщення українських облігацій можливо тільки за умови подовження співпраці з
МВФ. Для кредиторів це першочерговий сигнал при ухваленні рішення про купівлю суверенного боргу України.
Найімовірніше, МВФ виділить Україні чергові кредитні транші, але ці кошти будуть спрямовані головним чином на
погашення боргів перед фондом, що вже існують. І до того ж в обмін на це МВФ вимагатиме від уряду виконати
ряд умов.
Для латання дірок бюджету Україна використовуватиме «макродопомогу» від зовнішніх донорів (ЄС та інших),
натомість виконуючи їхні вимоги і втрачаючи інституційну суб'єктність.
Нові позики не формують ґрунту для зростання економіки. А значить, кожного наступного року Україні доведеться
нарощувати борги, щоб закрити старі зобов'язання і покрити новий дефіцит бюджету. Ресурс для розвитку буде
обмежений. Тобто економіка потрапить у спадну спіраль і почне скорочуватися. По суті, це повільний, але
впевнений шлях до дефолту, який свого часу пройшла Греція.
Можливий і інший варіант розвитку подій. У разі нової хвилі світової кризи в 2019–2021 роках дефолт в Україні
ВИКЛИКИ МАЙБУТНЬОГО ПРЕЗИДЕНТА
24
СЦЕНАРІЙ 1. ПЛИВТИ ЗА ТЕЧІЄЮ
Виклик 2. Зовнішні борги і витрати
на їх обслуговування

25. відбудеться раніше, причому цілком імовірно, він буде неконтрольованим. Розпочнеться обвал цін на сировинних
ринках, посилиться відтік капіталу з України. Валютних резервів може бути недостатньо не тільки для виконання
зовнішніх зобов'язань, а й для оплати імпорту.
Неконтрольований дефолт, а за фактом, банкрутство країни, спричинить критичне падіння ділової активності й
рівня життя людей. Інвестори обходитимуть Україну стороною, зовнішньоторговельні партнери вимагатимуть
додаткових гарантій. На кілька років Україна якоюсь мірою буде ізольована від зовнішнього фінансового світу.
ПРОВЕДЕННЯ 2020 РОКУ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОГО БОРГУ.
Реструктуризація – домовленість із кредиторами про часткове списання боргу і/або відтермінування
платежів. Такий крок зробив уряд Яценюка 2015 року, що насправді є технічним дефолтом.
Реструктуризація не призведе до колапсу фінансової системи, але може створити додаткові ризики для
української економіки в майбутньому. Наприклад, як у випадку реструктуризації 2015 року, коли в обмін на
списання частини боргу кредитори отримали так звані інструменти відновлення вартості. Виплати за ними
прив'язані до динаміки ВВП: чим вище зростання економіки України, тим більші виплати кредиторам.
Тому при узгодженні умов реструктуризації уряд відштовхуватиметься перш за все від інтересів кінцевих
бенефіціарів – українських громадян. Кредитори будуть зацікавлені у швидкому поверненні коштів, що
можливо тільки за відновлення української економіки.
СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ ПРИТОКУ ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ
($10–15 МЛРД НА РІК) І ЗРОСТАННЯ ЕКОНОМІКИ (НА 7–10% НА РІК).
Зовнішні інвестиції допоможуть поповнити резерви НБУ і здійснити виплати без грошей МВФ і нових
держпозик. Темпи зростання економіки випереджатимуть зростання боргу, що дасть змогу знизити його
відношення до ВВП до прийнятного рівня.
Для цього чинна влада зробить такі кроки:
завершить судову реформу і забезпечить захист права власності;
знизить фіскальний і адміністративний тиск на бізнес, зокрема замінить податок на прибуток податком на
виведений капітал (+$1–3 млрд зовнішніх інвестицій на рік);
здійснить прозору приватизацію державного майна через систему ProZorro (+$1–1,5 млрд);
завершить реформу енергетичного ринку (спростить процедури доступу інвесторів до розробки надр,
забезпечить проведення реформи ринку електроенергії в установлені терміни тощо) (+$2–3 млрд на рік);
скасує мораторій на продаж землі і створить земельний банк (як інструмент і кредитування, і підтримки
ліквідності ринку) (+$5–7 млрд на рік).
СЦЕНАРІЙ 2. ПРОАКТИВНИЙ
25UIFUTURE.ORG
ЕКОНОМІЧНІ ВИКЛИКИ
1
2

26. ЦЕ НАЙОПТИМАЛЬНІШИЙ СЦЕНАРІЙ.
Інвестиції стануть ресурсом для модернізації економіки, створення нових виробництв, нових секторів і галузей,
додаткових робочих місць. На відміну від позик інвестиції створюватимуть базу для зростання економіки й дадуть
Україні змогу перерости держборг. А якщо буде стабільне стійке зростання економіки, зростатимуть зарплати і
доходи населення, надходження до держбюджету, добробут громадян.
Україна – енергетично залежна країна. Ми імпортуємо газ, нафту, нафтопродукти, ядерне паливо і навіть вугілля.
2018 року Україна імпортувала енергоресурси на суму понад $13 млрд (дані Укрстату), зокрема, природний газ –
на $3 млрд, нафту і нафтопродукти – на $6 млрд, вугілля – на $3 млрд, ядерне паливо – на $0,5 млрд. Для
порівняння, дефіцит торгового балансу склав $11,5 млрд (дані НБУ). Тобто, крім того, що ми не розвиваємо
власної промисловості і не створюємо робочих місць, ми витрачаємо валюту на імпорт і створюємо передумови
для девальвації гривні.
Це при тому, що Україна – друга в Європі за кількістю запасів газу (1,1 трлн куб. м) і має великі поклади нафти й
газоконденсату (200 млн т).
Тільки за останні шість років (2013–2018 роки), за даними Укрстату, ми імпортували природний газ, нафту і
нафтопродукти на суму $63 млрд, що дорівнює половині річного ВВП країни.
80% дизельного палива, за даними Укрнафти, поставляються з РФ (прямо або опосередковано – через
білоруські підприємства);
40% усіх нафтопродуктів, за даними Укрстату, 2018 року імпортувалися з Білорусі (білоруські заводи переро-
бляють не лише власну сировину, а й значні обсяги російської нафти);
Понад 50% скрапленого газу 2018 року поставлено безпосередньо з РФ (дані Укрстату).
Україна продовжить імпортувати енергоресурси, забезпечуючи високі прибутки іноземним компаніям, зокрема
російським. Із зростанням економіки обсяги імпорту збільшаться – орієнтовно до $15–20 млрд на рік.
Тиск на торговий баланс зростатиме, створюючи передумови для девальвації гривні та подальшої інфляції.
Внутрішній видобуток нафти й газу скорочуватиметься через відсутність інвестицій, бюджет недоотримає доходи
– від ренти, корпоративних податків, ПДВ.
ВИКЛИКИ МАЙБУТНЬОГО ПРЕЗИДЕНТА
26
Виклик 3. Енергетична залежність
СЦЕНАРІЙ 1. ПЛИВТИ ЗА ТЕЧІЄЮ
І ЩО ВАЖЛИВО, УКРАЇНА НЕ ПРОСТО ІМПОРТУЄ ЕНЕРГОРЕСУРСИ, А КУПУЄ ЇХ У РОСІЇ:

27. Українці та український бізнес зазнаватимуть втрат у вигляді недоотриманих доходів (зарплат, прибутків),
девальвації та інфляції. Україна збереже критичну залежність від імпорту енергоресурсів, а разом із тим і свою
вразливість перед зовнішніми факторами і рішеннями країн-сусідів.
У разі приходу до влади деяких політичних лідерів, які обіцяють зниження ціни на газ удвічі, Україна драматично
знизить обсяги видобутку газу. За такого сценарію ми виснажуватимемо власні запаси, не маючи фінансової
можливості для збільшення видобутку. Обсяги імпорту критично виростуть, українській економіці буде завдано
додаткового удару.
27UIFUTURE.ORG
ЕКОНОМІЧНІ ВИКЛИКИ
Україна вийде на повне самозабезпечення газом і нафтою протягом п’яти років. Через 10 років Україна стане
постачальником енергоресурсів до Європи.
Для цього в нафтогазовий сектор буде інвестовано $16–17,5 млрд протягом трьох-п’яти років, зокрема:
$3–3,5 млрд – у видобуток природного газу;
$13–14 млрд – у видобуток нафти.
Ця сума еквівалентна двом рокам імпорту цих ресурсів.
Джерелом інвестицій стануть українські, американські, європейські (польські, німецькі) компанії.
Для збільшення видобутку (нафти й газу):
1. До кінця 2019 року завершено судову реформу (повна гарантія забезпечення права приватної власності)
2. Спрощено процедури доступу інвесторів до розробки надр (до кінця 2019 року)
3. Створено умови для розконсервації всіх перспективних свердловин ПАТ «Укргазвидобування», проведення
капітального ремонту свердловин та інтенсифікації видобутку
4. Знижено ставки ренти до 0–12% (за умови реінвестування) до виходу на повне самозабезпечення нафтою
та газом.
Для забезпечення стабільними поставками нафтопродуктів:
1. Створено умови для збільшення видобутку нафти та її переробки на вільних європейських потужностях за
давальницькими схемами.
Для зниження споживання газу:
1. Реалізовано комплексну програму зниження енергоспоживання (утеплення будівель, реалізація енергоо-
щадних заходів у процесі оновлення та перепроектування систем теплопостачання, перебудова роботи ТЕС).
економію на імпорті – $15–20 млрд на рік, зниження дефіциту торгового балансу й тиску на курс гривні,
створить передумови для зміцнення курсу гривні;
ПРОТЯГОМ ОДНОГО-ДВОХ РОКІВ БУДЕ ЗРОБЛЕНО ТАКІ КРОКИ:
СЦЕНАРІЙ 2. ПРОАКТИВНИЙ
РОЗВИТОК НАФТОГАЗОВОГО СЕКТОРУ ДАСТЬ УКРАЇНСЬКІЙ ЕКОНОМІЦІ (ЗА ОЦІНКАМИ UIF):

28. За оцінками UIF, за останні три-чотири роки з країни виїхало 5–6 млн українців. За даними Інституту демографії
ім. М. В. Птухи, чисельність населення в Україні становить 38 млн осіб2
. Цифра істотно менша за офіційні дані
Укрстату – 42 млн осіб.
Цілком імовірно, що фактично у країні живе ще менше людей. Перепису населення в Україні не було з 2001 року.
Україну залишають найактивніша та наймотивованіша молодь, кваліфіковані фахівці різного віку. Вони легко
знаходять високооплачувану роботу за кордоном і їдуть на постійне місце проживання в Польщу, Угорщину,
Італію, Велику Британію тощо. Не дивно, адже середня офіційна зарплата в Україні – одна з найнижчих у Європі
(Україна випереджає лише Молдову), а перспективи щодо майбутнього української економіки вельми туманні.
Водночас збільшується навантаження на тих, хто залишилися. За даними Укрстату й розрахунками UIF, зайнятих в
економіці в Україні близько 16 млн осіб, зокрема тих, хто платить ЄСВ, – близько 12,5 млн осіб. Якщо ще відняти
близько 2 млн бюджетників, то залишаються 10,5 млн осіб тих, хто фактично утримує пенсіонерів, дітей, учнів,
безробітних, утриманців, тих же працівників бюджетної сфери.
Тенденція продовжиться. За оцінками UIF, зайнятість в Україні впаде з поточних 16 млн до 13 млн осіб 2023 року.
На ринку праці складеться парадоксальна ситуація: при збереженні безробіття (на рівні 9%) практично в усіх
галузях буде дефіцит кваліфікованої робочої сили. Міграція інтелектуалів, професіоналів і креативного середньо-
го класу протягом останніх років призведе до того, що готувати якісних фахівців не буде кому. Майже в усіх
галузях економіки настане професійна деградація.
У найближчі один-два роки бізнесу доведеться збільшити фонд оплати праці та зарплати, щоб не залишитися
без робочої сили. Зростання зарплат випереджатиме зростання ВВП. Однак це позначатиметься на фінансових
показниках компаній, а значить, їм доведеться урізати інвестиційні програми. Це у свою чергу призведе до
скорочення інвестицій і з певним лагом до уповільнення економічного зростання.
ВИКЛИКИ МАЙБУТНЬОГО ПРЕЗИДЕНТА
28
Виклик 4.
Міграція економічно активного населення,
дефіцит кваліфікованої робочої сили
СЦЕНАРІЙ 1. ПЛИВТИ ЗА ТЕЧІЄЮ
до $40 млрд додаткового номінального ВВП за п'ять років;
$8–10 млрд додаткових надходжень до бюджету за п'ять років;
понад 10 тис. нових робочих місць;
зниження вартості енергоресурсів для населення, зростання добробуту громадян;
інституційну незалежність України, можливість прийняття геополітичних рішень у регіоні.
Реалізація кроків із досягнення енергонезалежності дасть Україні змогу зменшити обсяги імпорту, вирівняти
торговий баланс, створити нові робочі місця, стати самодостатнішим гравцем на європейському ринку і мати
досить ресурсів як для соціального забезпечення, так і для фінансування армії й оборони.
2
Станом на кінець 2018 р., без урахування окупованих територій

29. За оцінками UIF, через 10 років кількість пенсіонерів в Україні буде вдвічі більшою, ніж працівників. Створюва-
ти ВВП практично не буде кому.
29UIFUTURE.ORG
ЕКОНОМІЧНІ ВИКЛИКИ
Чисельність зайнятих в економіці скорочуватиметься нижчими темпами внаслідок стимулювання зайнятості,
зокрема серед молоді (16–25 років) і людей пенсійного віку (старше 60–70 років), повернення частини тих
трудових мігрантів, які виїхали, залучення трудових ресурсів із колишніх країн СНД.
Проте рівномірно негативна тенденція збережеться на тлі загальної демографічної картини –скорочення
чисельності та старіння населення, а також конкуренції на розвинутіших ринках за кваліфіковані трудові
ресурси. До 2023 року кількість зайнятих в економіці знизиться до 14,5–15 млн осіб (оцінки UIF).
Активне зростання економіки, яке почнеться в 2020–2021 роках, спочатку дасть змогу заповнити наявні вакансії, а
коли робочої сили не вистачатиме, бізнесу нічого не залишиться, як інвестувати в підвищення продуктивності
праці й залучати інновації.
Україна надаватиме дозвіл на проживання іноземцям із вищою освітою і необхідними для української економіки
професійними навичками. Також можливо буде отримати громадянство завдяки інвестиціям, здійснюваним
іноземним інвестором, який створив тут підприємства з новими робочими місцями.
СЦЕНАРІЙ 2. ПРОАКТИВНИЙ

30. Зовнішньополітичні
виклики
ІЛІЯ КУСА
експерт програми «Міжнародна та внутрішня політика»

31. 31
Відстороненість МЗС від прийняття рішень, слабкість інституцій, які відповідають за зовнішню політику, кадрова
криза, відсутність критеріїв оцінки діяльності зовнішньополітичних відомств і дипломатичних установ.
UIFUTURE.ORG
ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІ ВИКЛИКИ
Виклик 1. Інституційна криза
МЗС залишається слабкою структурою в Кабміні і продовжує політично маргіналізовуватися, граючи функцію
«фасаду» зовнішньополітичної активності України. Це у свою чергу призводить до того, що зовнішньополітичні
рішення приймаються обмеженим колом людей навколо президента, тим самим зменшуючи рівень контролю за
цими рішеннями через відсутність стримувань і противаг у системі. Кадрова криза, яка стала результатом
деградації державної служби, посилюється, що б'є по якості зовнішньої політики України, підвищуючи ризики
ухвалення провальних рішень або їхньої реалізації.
СЦЕНАРІЙ 1. ПЛИВТИ ЗА ТЕЧІЄЮ
Україна зрештою опиниться на столі переговорів провідних держав як одна з багатьох розмінних монет, що може
стати загрозою національній безпеці і навіть суверенітету держави.
СЦЕНАРІЙ 1. ПЛИВТИ ЗА ТЕЧІЄЮ
Підвищення ролі МЗС в ухваленні зовнішньополітичних рішень покращить якість цих рішень і мотивуватиме
людей працювати в дипломатії. До того ж посилення ролі МЗС спонукатиме керівництво структури шукати нові
кадри та відкривати нові вакансії, таким чином стимулюючи попит на вузькопрофільних спеціалістів, яких не
вистачатиме для нормального налагодження відносин з країнами Африки, Азії та Близького Сходу. Створення
критеріїв оцінки роботи дипломатів додатково стимулюватиме конкуренцію і створюватиме пул потужних і
сильних працівників дипломатичної служби, які забезпечуватимуть президенту якісну реалізацію зовнішньої
політики та прийняття виважених багатосторонніх рішень.
Загострення боротьби у світі за морські канали комунікації, сходження Китаю як глобальної держави, неефектив-
на та хаотична політика США, внутрішньоструктурна криза ЄС, посилення близькосхідного протистояння між
Іраном і Саудівською Аравією, зростання частки молодого населення в усіх країнах Близького Сходу та Африки,
кліматичні зміни, гонка озброєнь.
СЦЕНАРІЙ 2. ПРОАКТИВНИЙ
Виклик 2.
Дестабілізація міжнародного порядку