На жаль, переважна частина Прогнозу на 2021 рік від Українського інституту майбутнього справдилася. Наступного ж року, за нашими прогнозами, позитивних сценаріїв практично немає. Тож ми змушені обирати між відносно поганими та поганими...
Аналітичний прогноз 2018: виклики і можливостіUIFuture
Прогнози 2017 і 2018 під загальною назвою “Виклики та можливості” - це збірки висновків експертів UIF про майбутнє інформаційних процесів у сферах міжнародної та внутрішньої політики, національної безпеки та оборони, економіки, правоохоронної та судової системи та освіти, що досліджуються на основі загальних тенденцій розвитку ґалузей протягом року.
Метою випуску щорічної збірки прогнозів експертів є інформаційне сприяння розширенню горизонту планування розвитку країни і як наслідок - ухвалення топ-менеджментом держави успішної стратегії на майбутні 10-15 років.
В очікуванні 2017 р. респонденти розмірковували над подіями, які можуть трапитись наступного року. 37,2% відкидають принципові зміни, проте 23,9% вважають, що наступного року у нас відбудуться дострокові вибори до Верховної Ради, а 17,2% - що дострокові вибори Президента, при цьому 7,6% прогнозують насильницьке повалення П.Порошенка. Кожен десятий припускає, що у 2017 р. Росія почне новий наступ на Україну. Втішає, що є частина респондентів, які з оптимізмом дивляться в наступний рік: 21,6% очікують на появу нових політичних лідерів, які почнуть змінювати країну на краще, а 12,1% переконані, що Україну очікують стабілізація і економічне зростання.
Два роки з початку АТО та гібридної війни РФ проти України: провал путінськог...UIFuture
Друга частина аналітики. Перша вийшла у світ у квітні 2016 року.
У доповіді розказується як і хто будував ідеологію сепаратизму, чому ідеї відокремлення знайшли відгук серед населення Донбасу, на які психологічні важелі тиснули агресори, чому «русская вєсна» захлинулась в Одесі, а також які можливості впустили українські лідери і як їх надолужити.
Автори: Тарас Березовець, Андрій Каракуц, Валерій Кравченко, Олександр Доброєр.
Аналітичний прогноз 2018: виклики і можливостіUIFuture
Прогнози 2017 і 2018 під загальною назвою “Виклики та можливості” - це збірки висновків експертів UIF про майбутнє інформаційних процесів у сферах міжнародної та внутрішньої політики, національної безпеки та оборони, економіки, правоохоронної та судової системи та освіти, що досліджуються на основі загальних тенденцій розвитку ґалузей протягом року.
Метою випуску щорічної збірки прогнозів експертів є інформаційне сприяння розширенню горизонту планування розвитку країни і як наслідок - ухвалення топ-менеджментом держави успішної стратегії на майбутні 10-15 років.
В очікуванні 2017 р. респонденти розмірковували над подіями, які можуть трапитись наступного року. 37,2% відкидають принципові зміни, проте 23,9% вважають, що наступного року у нас відбудуться дострокові вибори до Верховної Ради, а 17,2% - що дострокові вибори Президента, при цьому 7,6% прогнозують насильницьке повалення П.Порошенка. Кожен десятий припускає, що у 2017 р. Росія почне новий наступ на Україну. Втішає, що є частина респондентів, які з оптимізмом дивляться в наступний рік: 21,6% очікують на появу нових політичних лідерів, які почнуть змінювати країну на краще, а 12,1% переконані, що Україну очікують стабілізація і економічне зростання.
Два роки з початку АТО та гібридної війни РФ проти України: провал путінськог...UIFuture
Друга частина аналітики. Перша вийшла у світ у квітні 2016 року.
У доповіді розказується як і хто будував ідеологію сепаратизму, чому ідеї відокремлення знайшли відгук серед населення Донбасу, на які психологічні важелі тиснули агресори, чому «русская вєсна» захлинулась в Одесі, а також які можливості впустили українські лідери і як їх надолужити.
Автори: Тарас Березовець, Андрій Каракуц, Валерій Кравченко, Олександр Доброєр.
Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва 15–21 грудня 2018 року провів експертне опитування «2018 рік в оцінках експертів». Метою опитування було з’ясувати думки та оцінки експертів щодо основних підсумків 2018 року для України та прогнозів на наступний рік. Усього опитано 67 експертів.
Доповідь "Виклики майбутнього президента" підготована експертами Українського інституту майбутнього та презентована напередодні другого туру виборів 2019.
Майдан закордонних справ презентував дослідження, проведене спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 31 травня по 5 червня 2014 року. Було опитано 2001 респондента віком від 18 років у всіх регіонах України за винятком Криму за вибіркою, що репрезентує доросле населення за основними соціально-демографічними показниками. Вибірка опитування будувалася як багатоступенева, випадкова із квотним відбором респондентів на останньому етапі. Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3% з імовірністю 0,95.
Загальнонаціональне дослідження проведено Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 13 по 18 грудня 2019 року в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей. Опитано 2017 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.
Досліджено управління фіскальною безпекою держави в умовах гібридної війни. Охарактеризовано види економічних втрат через їх статистичну оцінку періоду гострої фази 2014-2015 рр. гібридної війни РФ проти України. Узагальнено вітчизняний історичний досвід застосування фіскальних інструментів реагування на гібридні загрози.
Оцінено динаміку втрат податкових та митних надходжень постраждалих регіонів АР Крим, Донецької та Луганської областей. Проаналізовано фінансування з Державного бюджету України сектору національної безпеки та оборони, підтримки постраждалих громадян та регіону, діяльності новостворених державних інституцій для відновлення розвитку.
Розроблено методику оцінки фіскальної безпеки держави в умовах гібридної війни та побудовано модель оцінки реальних та потенційних фіскальних втрат України внаслідок гібридної війни, що дозволило обґрунтувати рекомендації щодо зміцнення вітчизняної фіскальної безпеки за різними сценаріями продовження гібридної війни.
Публікація містить результати досліджень, проведених за грантом Президента України за конкурсним проектом № Ф75/174-2018 Державного фонду фундаментальних досліджень.
Розмови про білоруську політику, як внутрішню, так і зовнішню, досить швидко зводяться до дискусій про дії однієї людини – Олександра Лукашенка. Логічно, якщо врахувати, що система влади у сусідній державі повністю відповідає визначенню автократії. Це веде до спотвореного сприйняття ситуації, яке, залежно від політичних переваг, укладається в одну із двох конструкцій:
Диктатор, який силою утримує владу над населенням, яке прагне свободи;
Уламок Радянського Союзу з диктатором на чолі та слухняним, безвільним, місцями відсталим населенням.
Одним із найбільших недоглядів України після 2014 року стала відсутність системного вивчення Росії: економіки, культури, ціннісних рамок мешканців, механізмів політики. У результаті, за 8 років війни (а війна почалася у 2014, а не у 2022), так і не прийшло розуміння того, як приймаються і, найголовніше, як виконуються рішення в РФ. Навіть у спорті тренери та спортсмени вивчають суперника, ми ж вважали це зайвим, намагаючись проєктувати на російську реальність наше сприйняття, звичні для нас механізми. І часто помилялися. Але й далі намагаємося створювати міфи, в які самі віримо. Як, наприклад, широкий "національно-визвольний рух", здатність російської ліберальної опозиції не перехопити владу, а контролювати територію своєї країни. Зрештою, давайте згадаємо, скільки разів відзначали "рік економічного колапсу РФ" і як дивувалися, коли наміченого нами не відбувалося.
<!-- wp:paragraph -->
<p>Світ знаходиться на порозі стагфляції, ключові центробанки підвищують процентні ставки з метою стримування інфляції. Розвинені економіки світу входять в рецесію, зокрема економіка США увійшла в рецесію в І-му півріччі 2022 року, аналітики прогнозують зниження ВВП Єврозони з 4 кварталу 2022 року. </p>
<!-- /wp:paragraph -->
<!-- wp:paragraph -->
<p>На Європу насувається енергетична криза, що разом з високою інфляцією викликає невдоволення населення та протести.</p>
<!-- /wp:paragraph -->
<!-- wp:paragraph -->
<p>Країни Заходу дедалі більше концентруються на власних проблемах, шукаючи порятунок від шторму економічної та енергетичної кризи. </p>
<!-- /wp:paragraph -->
<!-- wp:paragraph -->
<p>До кінця 2022 року в США відбудуться проміжні вибори до Конгресу, а у Італії – парламентські вибори. Штати та Іран планують підписати «ядерну угоду», що розблокує іранську нафту. Все це опосередковано матиме вплив і на Україну.</p>
<!-- /wp:paragraph -->
<!-- wp:paragraph -->
<p>То що ж чекає на українську економіку до кінця року за таких умов? Дізнавайтеся у доповіді Українського інституту майбутнього!</p>
<!-- /wp:paragraph -->
Yakoyu maye buty zovnishnya polityka Ukrainy.pdfUIFuture
2022-й рік можна вважати одним з найскладніших в історії нашої держави. Ми пережили перший шок від початку повномасштабної агресії РФ, втратили частину територій, оговталися, повернули частину територій, адаптувалися до потреб війни та увійшли у період війни на виснаження. Щоправда, ще рано говорити про кінець війни, попереду — не менші виклики, адже перемогти у війні — це лише одна задача, яка нині стоїть перед нами. Інша задача — перемогти у боротьбі за післявоєнний мир. Іншими словами, здобути не просто військову, але й гуманітарну перемогу.
Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва 15–21 грудня 2018 року провів експертне опитування «2018 рік в оцінках експертів». Метою опитування було з’ясувати думки та оцінки експертів щодо основних підсумків 2018 року для України та прогнозів на наступний рік. Усього опитано 67 експертів.
Доповідь "Виклики майбутнього президента" підготована експертами Українського інституту майбутнього та презентована напередодні другого туру виборів 2019.
Майдан закордонних справ презентував дослідження, проведене спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 31 травня по 5 червня 2014 року. Було опитано 2001 респондента віком від 18 років у всіх регіонах України за винятком Криму за вибіркою, що репрезентує доросле населення за основними соціально-демографічними показниками. Вибірка опитування будувалася як багатоступенева, випадкова із квотним відбором респондентів на останньому етапі. Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3% з імовірністю 0,95.
Загальнонаціональне дослідження проведено Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 13 по 18 грудня 2019 року в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей. Опитано 2017 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.
Досліджено управління фіскальною безпекою держави в умовах гібридної війни. Охарактеризовано види економічних втрат через їх статистичну оцінку періоду гострої фази 2014-2015 рр. гібридної війни РФ проти України. Узагальнено вітчизняний історичний досвід застосування фіскальних інструментів реагування на гібридні загрози.
Оцінено динаміку втрат податкових та митних надходжень постраждалих регіонів АР Крим, Донецької та Луганської областей. Проаналізовано фінансування з Державного бюджету України сектору національної безпеки та оборони, підтримки постраждалих громадян та регіону, діяльності новостворених державних інституцій для відновлення розвитку.
Розроблено методику оцінки фіскальної безпеки держави в умовах гібридної війни та побудовано модель оцінки реальних та потенційних фіскальних втрат України внаслідок гібридної війни, що дозволило обґрунтувати рекомендації щодо зміцнення вітчизняної фіскальної безпеки за різними сценаріями продовження гібридної війни.
Публікація містить результати досліджень, проведених за грантом Президента України за конкурсним проектом № Ф75/174-2018 Державного фонду фундаментальних досліджень.
Розмови про білоруську політику, як внутрішню, так і зовнішню, досить швидко зводяться до дискусій про дії однієї людини – Олександра Лукашенка. Логічно, якщо врахувати, що система влади у сусідній державі повністю відповідає визначенню автократії. Це веде до спотвореного сприйняття ситуації, яке, залежно від політичних переваг, укладається в одну із двох конструкцій:
Диктатор, який силою утримує владу над населенням, яке прагне свободи;
Уламок Радянського Союзу з диктатором на чолі та слухняним, безвільним, місцями відсталим населенням.
Одним із найбільших недоглядів України після 2014 року стала відсутність системного вивчення Росії: економіки, культури, ціннісних рамок мешканців, механізмів політики. У результаті, за 8 років війни (а війна почалася у 2014, а не у 2022), так і не прийшло розуміння того, як приймаються і, найголовніше, як виконуються рішення в РФ. Навіть у спорті тренери та спортсмени вивчають суперника, ми ж вважали це зайвим, намагаючись проєктувати на російську реальність наше сприйняття, звичні для нас механізми. І часто помилялися. Але й далі намагаємося створювати міфи, в які самі віримо. Як, наприклад, широкий "національно-визвольний рух", здатність російської ліберальної опозиції не перехопити владу, а контролювати територію своєї країни. Зрештою, давайте згадаємо, скільки разів відзначали "рік економічного колапсу РФ" і як дивувалися, коли наміченого нами не відбувалося.
<!-- wp:paragraph -->
<p>Світ знаходиться на порозі стагфляції, ключові центробанки підвищують процентні ставки з метою стримування інфляції. Розвинені економіки світу входять в рецесію, зокрема економіка США увійшла в рецесію в І-му півріччі 2022 року, аналітики прогнозують зниження ВВП Єврозони з 4 кварталу 2022 року. </p>
<!-- /wp:paragraph -->
<!-- wp:paragraph -->
<p>На Європу насувається енергетична криза, що разом з високою інфляцією викликає невдоволення населення та протести.</p>
<!-- /wp:paragraph -->
<!-- wp:paragraph -->
<p>Країни Заходу дедалі більше концентруються на власних проблемах, шукаючи порятунок від шторму економічної та енергетичної кризи. </p>
<!-- /wp:paragraph -->
<!-- wp:paragraph -->
<p>До кінця 2022 року в США відбудуться проміжні вибори до Конгресу, а у Італії – парламентські вибори. Штати та Іран планують підписати «ядерну угоду», що розблокує іранську нафту. Все це опосередковано матиме вплив і на Україну.</p>
<!-- /wp:paragraph -->
<!-- wp:paragraph -->
<p>То що ж чекає на українську економіку до кінця року за таких умов? Дізнавайтеся у доповіді Українського інституту майбутнього!</p>
<!-- /wp:paragraph -->
Yakoyu maye buty zovnishnya polityka Ukrainy.pdfUIFuture
2022-й рік можна вважати одним з найскладніших в історії нашої держави. Ми пережили перший шок від початку повномасштабної агресії РФ, втратили частину територій, оговталися, повернули частину територій, адаптувалися до потреб війни та увійшли у період війни на виснаження. Щоправда, ще рано говорити про кінець війни, попереду — не менші виклики, адже перемогти у війні — це лише одна задача, яка нині стоїть перед нами. Інша задача — перемогти у боротьбі за післявоєнний мир. Іншими словами, здобути не просто військову, але й гуманітарну перемогу.
Україна не була готова до повномасштабної російської агресії зокрема через невіру у війну. Таким чином, не було створено мобілізаційних планів для економіки, які можна реалізувати; була відсутня можливість оперативно перевести економіку на військові рейки; не було аудиту можливостей підприємств виготовляти військову продукцію, ремонтувати техніку, тому тепер немає конкретних вказівок від держави підприємствам. До того ж, у знаки далася слабка внутрішня економіка: відсутність мотивації та цілей у людей в уряді мати сильну економіку, відсутність довгострокової економічної стратегії тощо.
Саме тому сьогодні перед країною стоїть завдання перейти на економіку воєнного часу. Цей крок – запорука перемоги у війні. Уряд негайно має розробити економічну стратегію роз- витку, основою якої буде високотехнологічна економіка воєнного часу з акцентом на безпеку та пов'язані з нею технології й продукти подвійного призначення, на науку й інновації. Окрім цього, паралельно має впровадитись ряд змін у внутрішній і зовнішній політиці, у пріоритетах державної політики тощо, які стануть умовою розвитку української економіки.
Тож Український інституту майбутнього пропонує своє бачення цілей, пріоритетів, принципів та інструментів економіки воєнного часу, про які ви почуєте під час заходу.
24 лютого 2022 року – це не лише новий масштабніший етап українсько-російської війни, що триває століттями, а і початок європейського цивілізаційного зламу.
Масові вбивства, нелюдські безчинства, мародерства, зруйновані міста, села, історичні пам'ятки та національні символи, скалічені долі тисяч людей російськими окупантами – це трагедія кожного українця. Проте ця війна залишить відбиток не лише у нашій колективній національній пам'яті, а і вплине на розвиток усього цивілізованого світу. І лише від нас залежить, яким буде цей новий світ і яке наше місце в ньому.
Громадська думка населення щодо впливу на Україну інших країнmResearcher
Загальнонаціональне опитування населення проведено Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно із Київським міжнародним інститутом соціології 16–28 серпня 2018 року в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей.
Повномасштабна війна Росії проти України вплинула на всі економічні та суспільні процеси в державі. В тому числі, на реформу децентралізації, яка була однією із найбільш успішних та популярних реформ в Україні. Війна принесла нові виклики для громад та для центральної влади, і подолати ці випробування можна лише шляхом спільної роботи, що показати практикою 2022 року. Водночас, ведення війни та планування післявоєнної розбудови потребують змін у розподілі повноважень між центральною владою та місцевим самоврядуванням.
-Нинішня економічна політика в Україні є похідною від економічної системи і націлена на обслуговування інтересів окремих груп. Люди, що отримують ресурс у вигляді влади, конвертують його у свої доходи. Економічна політика в цій системі служить інструментом підтримки електоральних переваг через популізм та соціальні гарантії, які люди отримують без відповіді на питання – «як збільшити добробут населення».
<!-- wp:paragraph -->
<p>У доповіді ви дізнаєтеся:<br>- Якою може бути післявоєнна енергетика України? <br>- Що визначатиме майбутнє української енергетики?<br>- Яких помилок та проблем із минулого потрібно уникнути створюючи енергетику майбутнього?</p>
<!-- /wp:paragraph -->
У доповіді ви дізнаєтеся:
- Якою може бути післявоєнна енергетика України?
- Що визначатиме майбутнє української енергетики?
- Яких помилок та проблем із минулого потрібно уникнути створюючи енергетику майбутнього?
Післявоєнне відновлення – головний виклик для нашої нації. У новій доповіді експерти UIF проаналізували, які фактори стали ключовими для успіху інших країн; що завадило ряду країн досягти успіху; як досвід інших країн може допомогти Україні уникнути помилок та як використати кращий досвід країн.
Еще год назад невозможно было представить, как одни незнакомые россияне целенаправленно направляют ракеты на украинские жилые дома, а другие незнакомые россияне захлебываются от счастья в соцсетях, если удалось сильно повредить или кого-то убить. Конечно, за год к этому все привыкли, однако вопрос, который все себе задавали 24 февраля, остался до сих пор актуальным: а почему россияне все это делают?
Еще год назад невозможно было представить, как одни незнакомые россияне целенаправленно направляют ракеты на украинские жилые дома, а другие незнакомые россияне захлебываются от счастья в соцсетях, если удалось сильно повредить или кого-то убить. Конечно, за год к этому все привыкли, однако вопрос, который все себе задавали 24 февраля, остался до сих пор актуальным: а почему россияне все это делают?
Ще рік тому неможливо було уявити, як одні незнайомі росіяни цілеспрямовано скеровують ракети на українські житлові будинки, а інші незнайомі росіяни захлинаються від щастя в соцмережах, якщо вдалось щось сильно пошкодити чи когось вбити. Звичайно, за рік до цього всі звикли, проте питання, яке всі собі задавали 24 лютого, залишилося й досі актуальним: а чому росіяни все це роблять?
Український інститут майбутнього – це незалежний аналітичний центр, який:
• прогнозує зміни та моделює можливі сценарії розвитку подій в Україні;
• надає компетентну оцінку українським подіям;
• формулює конкретні рекомендації до дій;
• пропонує ефективні рішення;
• пропонує майданчик для дискусій на актуальні теми.
Є спільним проектом представників українського бізнесу, політики та громадського сектору.
Заснований влітку 2016 року.
<!-- wp:paragraph -->
<p>Світ знаходиться на порозі стагфляції, ключові центробанки підвищують процентні ставки з метою стримування інфляції. Розвинені економіки світу входять в рецесію, зокрема економіка США увійшла в рецесію в І-му півріччі 2022 року, аналітики прогнозують зниження ВВП Єврозони з 4 кварталу 2022 року. </p>
<!-- /wp:paragraph -->
<!-- wp:paragraph -->
<p>На Європу насувається енергетична криза, що разом з високою інфляцією викликає невдоволення населення та протести.</p>
<!-- /wp:paragraph -->
<!-- wp:paragraph -->
<p>Країни Заходу дедалі більше концентруються на власних проблемах, шукаючи порятунок від шторму економічної та енергетичної кризи. </p>
<!-- /wp:paragraph -->
<!-- wp:paragraph -->
<p>До кінця 2022 року в США відбудуться проміжні вибори до Конгресу, а у Італії – парламентські вибори. Штати та Іран планують підписати «ядерну угоду», що розблокує іранську нафту. Все це опосередковано матиме вплив і на Україну.</p>
<!-- /wp:paragraph -->
<!-- wp:paragraph -->
<p>То що ж чекає на українську економіку до кінця року за таких умов? Дізнавайтеся у доповіді Українського інституту майбутнього!</p>
<!-- /wp:paragraph -->
У цьому документі йдеться про гуманітарну політику як сферу, що забезпечує комплексний розвиток людини і суспільства. Розвиток на противагу виживанню означає вихід на новий рівень спроможності, організаційної складності, можливостей. Виживання – переважно про збереження статусу-кво, розвиток – про формування власних амбітних візій і прагматичних цілей для їх досягнення. Наявність власного бачення розвитку, переконливої історії плюс мобілізація ресурсів на досягнення мети є тим моментом, що відрізняє суб’єктну націю від суспільних утворень, які стають розмінною фігурою у стратегіях інших гравців.
У цьому документі йдеться про гуманітарну політику як сферу, що забезпечує комплексний розвиток людини і суспільства. Розвиток на противагу виживанню означає вихід на новий рівень спроможності, організаційної складності, можливостей. Виживання – переважно про збереження статусу-кво, розвиток – про формування власних амбітних візій і прагматичних цілей для їх досягнення. Наявність власного бачення розвитку, переконливої історії плюс мобілізація ресурсів на досягнення мети є тим моментом, що відрізняє суб’єктну націю від суспільних утворень, які стають розмінною фігурою у стратегіях інших гравців.
В усіх суспільствах історія є одним з важливих інструментів пошуку та конструювання власної ідентичності. Але у багатих розвинених країнах вагомішими джерелами ідентифікації можуть бути поточні соціально-економічні досягнення чи висока культура, у бідних, але динамічних – візія майбутнього.
Однак існує низка держав, в яких і теперішня ситуація безрадісна, і майбутні перспективи неясні – і саме в них головним предметом гордості більшості населення стає «славна історія». До таких належить і Росія. Надзвичайна соціально-економічна та культурно-релігійна фрагментація населення, а також підтримувана елітами ностальгія за минулою «стабільністю» і «величчю» призвела до того, що саме історія стала головним інструментом самоідентифікації сучасних росіян.
В перший свій термін Путін пропонував росіянами стабільність і перемогу над сепаратизмом в обмін на лояльність. В другий – нафтові прибутки. Але заступаючи на посаду втретє, після численних фальсифікацій та мільйонних акцій протесту, на тлі неконкурентоспроможної економіки він не міг би дати нічого іншого, крім тамування ресентименту. Так з 2013 р. і до сьогодні почав діяти новий суспільний договір – «велич в обмін на лояльність». Відтепер Росія – це «держава з тисячолітньою історією», саме історія є найбільшою символічною цінністю країни, а гордість за минуле – основою національної єдності. Крим (як «відновлення історичної справедливості») важливіший за хліб.
2. На жаль, переважна частина Прогнозу на 2021 рік від
Українського інституту майбутнього справдилася.
Наступного ж року, за нашими прогнозами, позитивних
сценаріїв практично немає.
Тож ми змушені обирати між відносно поганими та
поганими…
3. ЗМІСТ
02/
ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА 2022
24/
РОСІЙСЬКИЙ ФАКТОР В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ
32/
П’ЯТЬ КРИЗОВИХ ТЕНДЕНЦІЙ В ОРДЛО
48/
МІЖНАРОДНА ПОЛІТИКА 2022
64/
ЕНЕРГЕТИКА 2022
74/
ЕКОНОМІКА 2022
122/
СПИСОК ПОСИЛАНЬ
5. 3
1.1/
ЩО ЗБУЛОСЯ ІЗ ПРОГНОЗУ НА 2021 РІК
1.2/
МЕТОДОЛОГІЯ
1.3/
БАЗОВІ УМОВИ НА ПОЧАТОК 2022 РОКУ
1.4/
УСПІХИ ТА ПРОВАЛИ ДО ПОЧАТКУ 2022 РОКУ
1.5/
БАЗОВІ УМОВИ ТА МЕЖА МОЖЛИВОСТЕЙ ДЛЯ
УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ У 2022 РОЦІ
1.6/
ЦІЛІ УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ НА 2022 РІК
1.7/
СЦЕНАРІЇ РОЗВИТКУ СИТУАЦІЇ У 2022 РОЦІ
3
6. 4
ЩО ЗБУЛОСЯ ІЗ
ПРОГНОЗУ НА 2021 РІК
Прогноз Українського інституту майбутнього на
2022 рік буде вже шостим з моменту заснування
Інституту. Зрозуміло, що коли йдеться про такі
продукти, ключовим питанням є: що, з того про що
говорили, справдилося? Якщо події розвиваються
за описаним сценарієм, методика роботи виправ-
довує себе (особливо, якщо таке повторюється
кілька разів поспіль). Якщо ні, варто замислитись
над підходами до аналізу інформації.
У прогнозуванні ми намагаємося оцінити процес з
огляду на систему, де персоналії можуть відіграва-
ти важливу роль, але все ж, не виняткову. Процеси
розвиваються під впливом багатьох факторів. І їх-
ній хід визначає свободу маневру окремих груп чи
особистостей.
Визначивши стартові умови, виклики та ризики, що
стоять перед системою, можна побачити напря-
мок розвитку процесів та рамки свободи маневру
окремих акторів. Це дає достатню основу виснов-
ків-прогнозів.
На цьому перейдемо до прогнозу на 2021 рік – на
що звертали увагу і які висновки робили.
У політичній сфері, на внутрішньому полі, ключови-
ми ризиками були визначені:
падіння рівня підтримки президента;
процес децентралізації та посилення регіо-
нальних еліт;
поглиблення протиріч з ФПГ і війна не тільки на
медійному полі, а і за медійні ресурси;
проблеми в організаційній структурі партії
влади;
наявність єдиного, відносно стабільного ре-
сурсу (силового), що підштовхувало оточення
Зеленського до вибору інструментарію щодо
посилення своїх позицій.
На зовнішньому полі серед ключових ризиків
були визначені:
можлива концентрація США на внутрішніх
проблемах та вихід із зовнішніх конфліктів (зон
присутності);
підвішений стан відносин із КНР;
концентрація Німеччини та Франції на вну-
трішньоєвропейському порядку денному;
ризик відновлення/поглиблення конфліктів із
сусідами (Угорщина, Польща, Білорусь)
процес децентралізації та посилення регіо-
нальних еліт;
просування Росією свого бачення виходу з
конфлікту на Донбасі на європейському та
американському майданчиках;
Позиції України на початок 2021 року були оцінені
як стан «керованої дестабілізації» (про методоло-
гію та визначення йдеться нижче). На наш погляд,
оточення Зеленського мало намір сконцентрувати
основні зусилля на внутрішніх питаннях. Насампе-
ред – на покращенні керованості країною, поси-
ленні своїх позицій та грі з відновлення підтримки
серед населення.
На зовнішньому тлі завданням №1 було відновлен-
ня рівня підтримки, водночас питання зовнішньої
легітимності були другорядними.
Далі наведемо цитату з Прогнозу на 2021 рік.
На наш погляд, ситуація мала розвиватися на-
ступним чином:
«Найімовірнішим сценарієм є формат підтримки
відносин з Ахметовим, посилення позицій Пінчука
та тактичними союзами з іншими групами. У тако-
му форматі ймовірність кадрових перестановок не
нижче.
1.1/
Внутрішня політика 2022
7. 5
Вони просто відбуваються по-іншому – послідов-
ною жертвою поодиноких фігур (або відбудеться
повна відставка уряду для випуску пари в суспіль-
стві). Імовірність такого сценарію – 55-60%.
Ситуація залишається у форматі "керованої деста-
білізації". Зазначені дії дозволяють стабілізувати
становище як влади, так і олігархічних груп. Але це:
не відповідає запиту суспільства на зміни;
не знімає причин та гостроти конфлікту з ре-
гіонами;
не задовольняє інтереси нових політичних груп
та проєктів;
несе додаткові ризики негативної реакції зов-
нішніх гравців.
Тому "керована дестабілізація" 2021 року має не-
гативний вплив на перспективи розвитку ситуації
вже у 2022 році».
Фактично на середину осені 2021 року ми мали
тактичний союз з Ахметовим, нейтралітет Пінчука,
протистояння з більшістю інших гравців.
Кадрові зміни відбулися в точності з варіантом,
вказаним нами як найімовірніший – послідовною
жертвою поодиноких фігур.
Водночас оточення Зеленського використало на-
явний силовий ресурс (у вигляді РНБО) для стабілі-
зації своєї ситуації та зупинення падіння показни-
ків легітимності.
Ближче до кінця жовтня ситуація почала зміню-
ватися: намітилося протистояння партнерів щодо
політичного союзу Ахметова та Зеленського. Ча-
стина спостерігачів говорить про повномасштабну
політичну війну, частина – про суперечки партне-
рів, які закінчаться просіданням позицій президен-
та.
І цей процес важливий як фактор, що впливає (се-
ред інших) на розвиток подій початку 2022 року. У
2021 році відбулася тимчасова стабілізація ситуа-
ції. Але жодну проблему стійкості системи влади не
вирішено, по суті. І це призводить до ризику втрати
стійкості оточенням Зеленського.
8. 6
МЕТОДОЛОГІЯ
За основу методології ми використовуємо табли-
цю балансу кількох факторів.
Система влади, держави загалом (а також окре-
мих груп) визначається:
Рівнем легітимності — наскільки населення
(групи еліт, зовнішні гравці, інші цільові групи)
погоджуються з владою, її правом приймати
обов'язкові рішення.
Економічними ресурсами, які поєднують як
поточний стан фінансової сфери, так і сукуп-
ність інших матеріальних та нематеріальних
засобів. Це природні копалини, трудові ресур-
си, технології, підприємницький потенціал. А
також зовнішні чинники – клімат, попит на зов-
нішніх ринках.
Силові ресурси як механізм примусу вико-
нання рішень влади. Цей набір ресурсів за-
безпечує безпеку, захист своїх інтересів.
Організаційні ресурси як система комуніка-
ції, аналізу, ухвалення рішень усередині групи
чи держави. Наявність якісного організаційно-
го ресурсу дозволяє уникати провалів у біль-
шості позицій (крім тих, на які об'єктивно не-
має впливу. Наприклад, стихійні лиха, світові
кризи).
Ідеологічний ресурс визначається системою
ідей, цінностей, традицій, механізмів комуні-
кації держави (групи) із зовнішнім світом.
Зовнішня підтримка – політична, економіч-
на, військова, технологічна, ідеологічна (осві-
та, підготовка еліт) підтримка, яку надають
зовнішні актори державі, елітам, суспільству.
Важливо, що "зовнішня підтримка" не тотожна
рівню зовнішньої легітимності. Вона більшою
мірою залежить від наявності організаційних
ресурсів, частково від ідеологічної стійкості.
1.2/
У вигляді таблиці для української влади (та української держави) механізм вигля-
дає так:
Внутрішня політика 2022
9. 7
Це базова система, яка може трансформуватися,
виходячи з кількості внутрішніх та зовнішніх ак-
торів. Зокрема, у Прогнозі на 2021 рік, у розділі
«Внутрішня легітимність» був доданий рядок «міс-
цеві еліти».
Кожен їхній чинник має бути оцінений та позна-
чений. Ми використовуємо просту шкалу +/-, без
цифрових та інших індексів. Вже це дозволяє ви-
значити основні ризики та межі можливого для
країни, влади, окремих гравців.
Ключовий параметр – легітимність – наскільки
ключові групи сприймають владні еліти та пого-
джуються з тим, що вони можуть приймати обов'яз-
кові для виконання рішення.
Без внутрішньої легітимності політичний режим
може бути стійкий лише за наявності решти чинни-
ків. Це називається «режим окупації».
У решті випадків стійкість можлива при випадан-
ні одного з блоків-умов. Наприклад, відсутність
зовнішньої легітимності компенсується внутріш-
ньою (підтримкою населення) наявністю ресурсів.
Відсутність ресурсів – зовнішньою підтримкою та
зовнішньою легітимністю.
У разі повного провалу у двох блоках чи частко-
вого – у трьох, ми отримуємо статус «керована
дестабілізація». Характеристики стану:
неповний контроль за процесами всередині
країни (економіка, політика, соціальна сфера):
наявність областей, де рішення органів влади
не виконуються або виконуються неналежним
чином;
надзвичайна залежність від зовнішньої під-
тримки чи ресурсної бази, на яку влада немає
впливу (наприклад, рівень ціни на світових
ринках);
пріоритет тактичних завдань над стратегічни-
ми: система існує у режимі реакції на викли-
ки, ресурсів (зокрема часу) на довгострокове
планування немає, чи їх вкрай мало.
У разі просідання у трьох блоках (або частково-
го просідання у всіх), ми маємо стан дестабіліза-
ції. Фактично – це початок глибокої кризи, яка у
більшості випадків призводить до краху існуючої
системи. За вкрай рідкісного та вдалого збігу об-
ставин, можливий вихід у стан керованої деста-
білізації. Але це відбувається внаслідок зовнішніх
процесів чи рішень, на які впливати зсередини сис-
теми неможливо.
10. 8
БАЗОВІ УМОВИ НА
ПОЧАТОК 2022 РОКУ
ЛОГІКА РОЗВИТКУ ПОДІЙ 2021
На внутрішньому полі 2021 року завданням №1
для президента Зеленського стало питання віднов-
лення параметрів внутрішньої легітимності, або
якщо бути конкретнішими – рівня підтримки серед
населення.
Друге завдання, яке вирішувалося паралельно, —
спроба повернути керованість над процесами.
Простіше кажучи, забезпечити виконання рішень
центральної влади, незважаючи на позиції та про-
тидію окремих груп інтересів.
Для досягнення результатів в обох напрямках було
обрано єдиний доступний механізм, який дає, хай
тимчасові, але передбачувані результати – Раду
національної безпеки та оборони. На відміну від
законів, які готуються тривалий час і не завжди
виконуються належним чином, рішення РНБО є
обов'язковими з моменту їхнього ухвалення. А під-
готовка займає нетривалий час. Досвід із канала-
ми групи Медведчука кінця 2021 року та реакція
суспільства на використання механізму підштовх-
нула до подальших дій.
З'явилося явище, яке у ЗМІ охрестили «турборе-
жимом РНБО» – у щотижневому режимі ухвалю-
валися рішення про введення санкцій щодо окре-
мих осіб, груп чи компаній. Послідовний удар по
«токсичним» групам (контрабандисти, «злодії у за-
коні», російські бізнеси тощо) не викликав різкого
відторгнення у суспільства. А той факт, що рішення
РНБО починали виконуватися одразу, створив пе-
редумови для зростання популярності президента.
Населення відвикло від того, що нормативні акти
можуть виконуватися швидко та без винятків.
Водночас питання законності ухвалених рішень
(відповідності встановленим законами параме-
трам, що дозволяють вводити санкції), тимчасовий
характер не порушувався.
Турборежим РНБО дав ефект на внутрішньополі-
тичному полі. Навесні 2021 року, на тлі зростання
популярності президента, відновилася «антиолі-
гархічна» риторика. На цей момент під санкціями
були «контрабандисти», «російський бізнес», «зло-
дії в законі». Це ставило опонентів існуючій владі
в заздалегідь невигідне становище: активна про-
тидія, критика політики влади могла бути обіграна
у медійному полі. Простіше кажучи, опонент ри-
зикував стати одночасно лобістом криміналітету,
контрабандистів, олігархів тощо.
У результаті всі ключові групи – ФПГ, місцеві елі-
ти, політичні гравці – зайняли позицію очікування
і не робили активних атак на владу. Обмежували-
ся черговою різкою критикою. А частина олігар-
хів, як наприклад, Ахметов, Пінчук, представники
агрокомпаній, пішли на тактичний союз із владою,
наголошувано коректно використовуючи свої ме-
дійні ресурси та намагаючись отримати в обмін
тактичні вигоди для свого бізнесу.
Це дозволило президенту Зеленському перейти до
етапу боротьби за контроль над механізмами, які
забезпечують керованість державою. Вже ближче
до літа розпочався процес зміни наглядових рад у
державних корпораціях, активізувалася боротьба
за контроль за антикорупційною інфраструктурою
(НАБУ, САП, НАЗК та інші). Процес викликав до-
сить різку реакцію з боку ЄС та США, проте не
став причиною глибокого конфлікту і поки що не
призвів до зменшення рівня підтримки України.
Наступним етапом посилення позицій влади стала
спроба пошуку додаткових фінансових ресурсів.
Було запущено ринок землі, знято мораторій на
азартні ігри, проведено через ВР законопроєкти,
які посилюють фіскальну політику. Ці механізми не
дали очікуваного результату.
1.3/
Внутрішня політика 2022
11. 9
Але на руку Україні зіграла і хороша кон'юнктура
на світових ринках — рівень цін на основні укра-
їнські експортні групи суттєво зріс. Конфлікт КНР
з Литовською республікою та вичерпання резервів
збільшення пропускної спроможності Білорусі, як
транзитера товарів, створило передумови для на-
рощування експорту до Китаю.
Таким чином, держава отримала додатковий еко-
номічний ресурс, що дозволив стабілізувати ситу-
ацію і продовжувати реалізацію частини масштаб-
них проєктів («Велике будівництво»).
Водночас зазнала невдачі спроба оточення Зе-
ленського отримати контроль над місцевими еліта-
ми. Великої «війни за вплив» не відбулося — регі-
ональні групи на тлі турборежиму РНБО зайняли
скоріше вичікувальну позицію. Але й спроби ото-
чення Зеленського сформувати власну платформу
комунікації через створення конгресу місцевої та
регіональної влади, загалом провалилися.
Асоціація міст України, яку сьогодні очолює
В. Кличко, не зникла і є потужним конкурентом
президентським ініціативам у галузі вироблення
політики співпраці з місцевим самоврядуванням.
Варто згадати ще одну ініціативу — розтягнутий у
часі та з безліччю окремих заходів форум «Украї-
на 30». Майданчик, який планувався як механізм
обміну думками, презентації ідей трансформації
держави та база для посилення позицій президен-
та, основа його популярності в майбутньому – мав
обмежену ефективність. Форуми, як діалогові май-
данчики пройшли, і частина з них була корисна.
Однак вони не дали результату у вигляді рейтингів і
не привели до Зеленського групи, які могли б стати
джерелом поповнення кадрів у системі управління.
Ба більше, президент Зеленський та його політич-
на сила втратили ототожнення з можливістю різкої
трансформації. Якщо у 2019 році основою кредиту
довіри була «можливість змін», то у 2021 році вони
сприймаються як «чергова влада» – від них уже не
очікують оновлення державної системи.
Невирішені питання в комунікації з місцевою вла-
дою, провал комбінації з «формування бачення
майбутнього» з прив'язкою позитивних ідей до
персони президента гостро порушили питання про
контроль над медійним полем. Літнє пробуксуван-
ня могло вилитися в політичні проблеми вже навес-
ні 2022 року. Тому через «антиолігархічний закон»
та тиск на ФПГ почався новий етап боротьби за
медійні ресурси.
12. 10
УСПІХИ ТА ПРОВАЛИ ДО
ПОЧАТКУ 2022 РОКУ
1.4/
Резюмуючи написане вище, можна стверджувати,
що Зеленський зміцнив позиції у наступних
сферах:
легітимність серед населення;
формування тактичних союзів з частиною еліт;
отримання додаткового (але нестійкого) еко-
номічного ресурсу;
збільшення силових ресурсів влади.
Однак був неуспішний (або досяг лише части-
ни завдань) у сферах:
організаційного оформлення своєї політичної
сили;
вибудовування системи взаємодії з регіональ-
ними елітами.
І ключовою втратою стала зневіра частини су-
спільства щодо трансформації державної системи
з очікуваннями від Зеленського. Він уже не «потен-
ційний реформатор», а лише «один із президентів»,
який може бути вдаліший чи невдаліший, ніж попе-
редники.
На зовнішньому полі не вдалося вийти із зони кон-
фліктів з Угорщиною, Польщею, за рік не з'явилося
політики щодо Білорусі.
Відносини з ЄС та США будуються за принципом
збереження підтримки та спроб отримати додатко-
ві економічні ресурси (зміна квот на експорт, реві-
зія договору про асоціацію, відкриття ринків тощо).
Водночас базові протиріччя щодо оцінок політики,
що проводиться Зеленським, підходів до кадрової
роботи залишилися.
З нових зовнішніх факторів варто зазначити:
Початок діалогу США та ЄС із виробленням
близьких підходів співробітництва, визначення
ключових напрямів. До того ж, якщо у випадку
зі Сполученими Штатами йдеться про озвуче-
ні на брифінгу тези, то Європейський Союз
16.06.2021 року прийняв документ, який опи-
сує контури нової європейської політики щодо
російського напряму.
Завершення будівництва газопроводу «Північ-
ний Потік-2» та запуск південного напрямку
транзиту російського газу до ЄС. Україна вже
зіткнулася з прямим контрактом на постачан-
ня газу до Угорщини, оминаючи свою терито-
рію. Запуск «Північного Потоку-2» дозволить
Росії завершити створення «газового кільця»,
що дозволяє постачати продукцію «Газпро-
му» європейським споживачам в обхід Укра-
їни (і всього східноєвропейського регіону) як
південним, так і північним маршрутами. Це
суттєво зменшить вагомість України в очах єв-
ропейських політиків, насамперед політичних
еліт Німеччини та Франції.
Відновлення російської політики в українсько-
му напрямі. Зокрема – активне надання ро-
сійського громадянства українцям, початок
інформаційної кампанії, покликаної розши-
рити серед європейських політиків тези про
«близькість українців та росіян» та неадекват-
ну політику офіційного Києва, яка йде в розріз
із настроями частини власного народу. І, як
наслідок, знову наполягти на внутрішньому
характері «конфлікту на Донбасі» та недоціль-
ності порушувати питання Криму.
Внутрішня політика 2022
13. 11
Суть того, що відбувається, і стартові позиції української влади наприкінці 2021
року відображені в таблиці:
14. 12
БАЗОВІ УМОВИ ТА МЕЖА
МОЖЛИВОСТЕЙДЛЯУКРАЇНСЬКОЇ
ВЛАДИ У 2022 РОЦІ
1.5/
Прогноз на 2022 рік значною мірою
заснований на стартових позиціях кінця
2021 року, зовнішніх та внутрішніх умовах
ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ
Серед основних зовнішніх факторів, що зу-
мовлюють свободу маневру України, можна
назвати:
Зміщення фокусу політики ЄС та США на вну-
трішні проблеми. Наслідки пандемії, необхід-
ність відновлення власної економіки зумовлює
поступовий відхід від зон, що здаються Берліну,
Парижу та Вашингтону другорядними. Украї-
на на тлі подій 2021 року ризикує випасти зі
світового порядку денного. На цьому тлі кри-
тично важливим стає утримання рівня двосто-
ронніх відносин з ключовими державами.
Вихід США з другорядних конфліктів приско-
рює процес стимулювання створення регі-
ональних коаліцій, які виконуватимуть роль
провідників американських інтересів у регіоні.
У Східній Європі – це проєкт «Тримор'я». Для
України стає критично важливим розвиток від-
носин із сусідами. Проте кінець 2021 року оз-
наменувався зростанням напруженості із су-
сідами — Польщею, Угорщиною. Таким чином,
без виходу на рівні відносини зі згаданими
державами, очікувати на зовнішньополітичні
прориви на західному напрямку не варто.
Конфлікт США та КНР, що накладає відбиток
на можливості проведення Україною інтен-
сивної політики у китайському напрямі. Києву
необхідно знайти формат співпраці, який доз-
волить отримати ресурси (ринки збуту, інвес-
тиції, технології) зі Сходу, не зіпсувавши вод-
ночас відносин із Вашингтоном.
Реальна перспектива запуску «Північного По-
току-2» дозволяє Росії створити «газове кільце»
навколо України та суттєво знижує значущість
нашої країни як транзитера газу європейським
споживачам.
Нова політика США та ЄС щодо Росії, яка може
бути побудована, виходячи з раціональних
підходів та інтересів західних держав. США
та Європейський союз у цьому напрямі згаду-
ють війну в Україні лише у зв'язку з виконанням
Мінських угод (без варіанту їх перегляду), що
дуже вигідно для Російської Федерації.
Оновлена політика України в українському
напрямі. Москва активно надає громадян-
ство українцям, керівники РФ висловлюють-
ся у тезовій конструкції «близькі народи, але
неадекватне керівництво в Україні». Восени
2021 року розпочалася політика економічно-
го шантажу України, яка супроводжується за-
гостренням на Донбасі. Таким чином, у 2022
році очікуються спроби РФ домогтися пря-
мих контактів керівництва ОРДЛО та України,
формування робочих груп (у цьому складі) з
метою представити «ЛДНР», а не Росію, сто-
роною конфлікту. Не варто виключати можли-
вості примусу України до компромісів з боку
Франції та Німеччини.
Енергетична криза кінця 2021 року, з одно-
го боку може призвести до зростання цін на
продовольство, з іншого – до обвалу попиту (і
можливо, цін) на інші групи українського екс-
порту.
Внутрішня політика 2022
15. 13
Базовим досягненням оточення Зеленського ста-
ла стабілізація рейтингів та відновлення рівня ле-
гітимності. Це було досягнуто за рахунок рішень
РНБО і дозволило стабілізувати парламент, роз-
почати наступ на власників медіа-активів, запу-
стити ринок землі та нарешті – посилити позиції у
силовому блоці, змінивши Авакова.
Але ключовою проблемою таких успіхів є тимча-
совий характер механізму РНБО. Рішення цього
органу ефективні протягом 12-18 місяців. Після
цього групи, які потрапили під санкції та обмежен-
ня, знаходять механізми їхнього обходу і віднов-
люють свою діяльність (як і вплив). Це вже видно з
виходу «на супутник» телеканалів «пула Медвед-
чука», трансформація бізнесу осіб, які потрапили
під санкції як «контрабандисти».
Найбільші ФПГ, які займали позицію очікування,
будуть активнішими у 2022 році. Коаліція з Ахме-
товим, яка почала давати збій восени 2021 року,
може бути відновлена взимку 2022 року, але це
не вирішує проблеми:
Інші групи спробують тиснути з метою увійти
до «союзників» чи дискредитувати владу, по-
казуючи схожість політики Зеленського з по-
передниками. Водночас керівники найбільших
ФПГ проводитимуть пошуки форматів ство-
рення нових політичних проєктів, які зможуть
змінити групу Зеленського.
І, найнеприємніше для президента, що по-
літичні пошуки вестиме і Ахметов, навіть за
збереження рівня співпраці з владою. Розвал
формату співпраці з Ахметовим призведе до
ідеального шторму в медійному полі, коли
критикуватимуть президента Зеленського
практично всі ключові медіа-групи країни. І,
звичайно, будуть займатися пошуками альтер-
натив.
Місцеві еліти, які у 2021 році, на тлі турборежи-
му РНБО, утримувалися від відкритих конфліктів із
центром, не забули про свої проблеми та претензії.
Скоріше йдеться про те, що питання майбутніх вза-
ємин «відкладені».
ВНУТРІШНІ ПИТАННЯ
Політична криза в Білорусі та погіршення бі-
лорусько-українських відносин. Сьогодні офі-
ційний Мінськ та Київ перебувають у стані
політичного конфлікту. Однак як одна, так і
інша сторона розуміють важливість збережен-
ня економічної взаємодії. Україна, на жаль, не
має власної політики у білоруському напрямі,
намагаючись балансувати між бажаннями на-
ших партнерів та раціональними інтересами
торгівлі. Це створює додаткові ризики обвалу
економічної взаємодії та не дає перспектив
виходу на плідний політичний діалог, навіть за
умови зміни влади у Білорусі.
На цьому тлі завдання офіційного Києва — як міні-
мум, не провалитися з питань зовнішньої підтримки
та зберегти рівень зовнішньої легітимності у при-
йнятному діапазоні. Якщо формулювати завдання
коротко, то отримуємо фразу «не впасти!».
Імовірність суттєвих проривів у відносинах невели-
ка, а просідання загрожуватиме стійкості україн-
ської влади. Особливо на тлі ресурсного шантажу
з боку Росії, який, навіть за успішного проходження
опалювального сезону цієї зими, може відновитися
восени 2022 року.
Ключова загроза на зовнішньому полі – рівень
підтримки з боку партнерів та ціни на світових
ринках. Обвал за товарними групами, які є осно-
вою українського експорту, призведе до істотного
зменшення економічних ресурсів влади. На цьому
фоні основним напрямом стабілізації стану стане
політика «мінімізації зовнішніх ризиків». Коли ти не
впевнений у стабільності зовнішнього ресурсу, є
спокуса вимивати резерви всередині країни. Тому
сміливі програми у податковій сфері малоймовірні.
Натомість велика можливість спроб збільшити при-
токи від ФПГ і податкові збори шляхом «затискан-
ня гайок».
16. 14
І зі зменшенням ефекту від ухвалених на початку
2021 року рішень зростатиме рівень напруженості
між центром та регіонами. Тим більше, що спроба
Зеленського створити власну систему комунікації з
регіональними елітами у рамках форуму «Україна
30» провалилася. Сьогодні є не до кінця оформле-
ний Конгрес місцевої та регіональної влади та Асо-
ціація міст України, що структурувалася, на чолі з
Кличком.
Домінування теми COVID -19 у публічному просто-
рі та спроба нейтралізувати можливих конкурен-
тів Зеленського маленькими медійними війнами
(наприклад, кейс із Кличком, робота на відставку
Разумкова) не залишила можливостей просування
позитивного порядку денного, бачення майбут-
нього України. Простіше кажучи, задуманий як се-
рія важливих подій форум «Україна 30», пройшов
у тіні дріб'язкових розбірок усередині українських
еліт та суперечок про карантин та вакцини.
Це не залишає оточенню Зеленського інших мож-
ливостей утримання влади, крім роботи з під-
тримки рейтингів (утримання легітимності серед
населення) та зміцнення власної ресурсної бази.
Насамперед організаційної, силової.
Це дозволить спробувати отримати додатковий
економічний ресурс, вичавлюючи резерви зі ста-
рої системи. Про різкі експерименти у податковій
сфері, у зміні бізнес-клімату не йдеться, оскільки
будь-яке тимчасове погіршення може обвалити
рейтинги влади, що суперечить базовим завдан-
ням на 2022 рік.
Ще одним викликом, який зумовлює свободу ма-
невру українського керівництва, є кадровий голод.
Відновлення керованості країною вивело показник
«лояльності» на перше місце серед якостей кан-
дидатів на владу. І це, на тлі відсутності бачення
майбутнього, відштовхнуло від партії влади значну
частину фахівців, яких оточення Зеленського мог-
ло розглядати як кадровий резерв.
Таким чином, основний формат розвитку подій на
2022 рік можна описати формулою: «не прова-
литися за рівнем зовнішньої підтримки та за
рахунок підтримки рейтингу, посилити свої
позиції».
Кардинальних змін у країні від такого підходу не
варто очікувати. А можливі сценарії розвитку си-
туації описані нижче.
Внутрішня політика 2022
17. 15
ЦІЛІ УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ
НА 2022 РІК
Давайте ще раз подивимося на таблицю. Дамо дещо спрощений варіант «ситуа-
ція на кінець 2021 року – бажане у 2022 році».
1.6/
18. 16
Оскільки жодну з ключових проблем системи не
було вирішено у 2021 році, то девізом української
влади у 2022 може бути слово «втриматися».
І, можливо, дещо посилити позиції щодо низки на-
прямків. Але проривів очікувати не варто. Тепер
за пунктами:
Внутрішня легітимність серед мас
Сьогодні маємо стабілізацію рейтингів та рівня
підтримки завдяки, в основному, механізму «тур-
борежиму РНБО». Водночас ефективність рішень
Ради національної безпеки та оборони не може
бути використана як частина системи управління.
Це, скоріше, тимчасовий і вимушений захід, який
згодом втрачає свою ефективність, що ми почина-
ємо спостерігати сьогодні. І вже ближче до квітня
буде очевидно, що рішення РНБО весни 2021 року
не працюють належним чином. Як результат — де-
монстрація нездатності влади вирішити проблеми
та ризик провалу в рейтингах. Сюди ж додамо від-
хід частини команди «у вільне плавання», що по-
слаблює позиції влади та атаки з боку опонентів
у медійному полі. Тому ключовим завданням Зе-
ленського та його оточення буде стабілізація ядра
підтримки та збереження позицій лідера рейтингів.
Про різке зростання підтримки як легкодосяжний
результат не йдеться.
Внутрішня легітимність серед еліт
(зокрема регіональних)
Вона сьогодні обмежена і відсутність «наступу по
всіх фронтах» обумовлюється позицією очікуван-
ня частини гравців та небажанням працювати на
усунення Зеленського тих, хто займає різку по-
зицію. Крім того, не вирішене питання відносин з
регіональними елітами. Таким чином, для оточення
президента ключовим завданням є утримання по-
зицій і вирішення головної проблеми — керовано-
сті. Пріоритет – боротьба з Асоціацією міст Украї-
ни за вплив на регіони та створення своєї системи
контролю і комунікації. Щодо ФПГ – завдання за-
пропонувати нову систему взаємовідносин, мож-
ливо, оновити тактичні союзи, але зі збереженням
як мінімум рівноправності, як максимум — досягти
свого домінування.
Цілі та завдання ключових ФПГ схожі — оновлення
тактичних союзів, але з ослабленням позицій Зе-
ленського та переведенням того в розряд «молод-
шого партнера».
Зовнішня легітимність та зовнішня
підтримка
Тут завдання влади просте – «не впасти». На тлі
компромісів, що намітилися по лінії США-РФ і ЄС-
РФ, важливо утримати рівень підтримки з боку
своїх західних партнерів. Водночас не менш важ-
ливим є завдання досягти їхньої мовчазної згоди на
подальше посилення впливу президента на систе-
му управління, державні корпорації, антикоруп-
ційну інфраструктуру.
Ресурси
Не маючи впевненості у стабільності зовнішніх
ринків, для української влади ключовим завданням
є утримання рівня внутрішньої ресурсної бази. Се-
ред ключових активів – силовий блок. І посилення
МО, гальмування реформи СБУ, відхід Авакова,
боротьба за вплив на антикорупційну інфраструк-
туру свідчать, що Банкова розглядає силовиків як
ключовий актив. Завданням на політичному полі,
як і раніше, є структурне оформлення партії «Слу-
га Народу». Вироблення ідеологічного базису
для політсили неможливе. Тому вестиметься бу-
дівництво політичного проєкту — організації, яка
лояльна президентові і змінює думки синхронно з
бажаннями ОП. Паралельно відбуватиметься ро-
бота щодо гарантування постійної підтримки від
однієї чи кількох груп у ВР. Можливий початок гри
з регіональними політичними силами. Економічний
ресурс – слабке місце. Частково позиції можна
покращити, входячи в тактичні союзи з ФПГ, част-
ково тимчасове покращення можливе «затискан-
ням гайок» для малого та середнього бізнесу. Що
й відбуватиметься.
Внутрішня політика 2022
19. 17
Імовірність того чи іншого сценарію розвитку подій
у 2022 році залежатиме від реакції українських
політичних еліт (не лише влади, а й її опонентів) на
такі можливі виклики.
Зовнішні:
нестійкість цін на світових ринках, зокрема
ціни на основні позиції українського експорту.
А також, ймовірність настання світової фінан-
сової кризи;
регіоналізація зовнішньої торгівлі та форму-
вання кількох сегментів;
необхідність вжиття заходів щодо збереження
(або посилення) присутності України у світо-
вих логістичних ланцюжках;
політична криза в Білорусі, яка в українському
напрямі вже проявляється у вигляді різкого по-
гіршення політичних відносин. Ризик провалу
на рівні економічного співробітництва;
домовленості РФ з ЄС та США та примус
України до компромісів з питань Донбасу та
Криму;
гра Російської Федерації на українському
полі. Кремль перейшов до нової тактики, яка
включає економічний шантаж, помножений
на періодичне створення загрози у військовій
сфері та стимулювання протестних рухів та
явищ усередині країни («антивакси», паспор-
тизація українців тощо). На зовнішньому полі
РФ у 2021 році активно просувала ідею про
«братні народи» та «неадекватну владу в Києві,
яка не відображає інтересів українців».
Внутрішні:
зниження ефективності впливу рішень РНБО
від 2021 року та, як результат, демонстрація
нездатності влади проводити ефективну полі-
тику;
протистояння із ключовими олігархічними гру-
пами, політична війна за контроль над медій-
ними та економічними ресурсами;
дискредитація влади та зростання розколу в
суспільстві з низки питань («антивакси», регіо-
нальні проблеми, співпраця з РФ, ковідні об-
меження);
відсутність ідеологічного ядра у партії влади та
дефіцит кваліфікованих кадрів;
загальна десакралізація влади, дискредитація
державних інституцій.
Відповідно, настання того чи іншого сценарію,
його перебіг та результати залежать від наявно-
сті одного чи кількох із перерахованих викликів та
реакції українських еліт на ситуацію, що склалася.
Але в будь-якому з ключових варіантів Зеленський
зберігає посаду президента. Верховна Рада найі-
мовірніше так само залишається у сьогоднішньому
складі. Однак, ймовірність дострокових виборів,
нехай і невелика, все ж таки зберігається.
На цьому перейдемо до характеристик клю-
чових сценаріїв.
СЦЕНАРІЇ РОЗВИТКУ
СИТУАЦІЇ У 2022 РОЦІ
1.7/
КЛЮЧОВІ ВИКЛИКИ, ЩО ЗУМОВЛЮЮТЬ НАСТАННЯ
ТОГО ЧИ ІНШОГО СЦЕНАРІЮ
20. 18
< 10%
Умови настання сценарію
Домовленості РФ та наших європейських партне-
рів змушують створити сприятливі умови для тиску
на Україну з боку Кремля.
Росія розпочинає етап комплексного тиску, який
може включати ескалацію на Донбасі, економіч-
ний тиск через торгові шляхи (обмеження судно-
плавства у Чорному та Азовському морях, об-
меження із залізничним транзитом), відсутність
стабільних постачань енергоносіїв, стимулювання
внутрішньоукраїнських протестів.
Результатом стає розблокування переговорів у
Нормандському форматі чи прямі консультації Ки-
єва з Москвою. А також, примус України до неви-
гідних для себе компромісів (включно з прямими
контактами з ОРДЛО). Економічний тиск та падін-
ня світових цін на основні групи експорту призво-
дять до зменшення фінансових ресурсів при владі.
Спроби стабілізувати ситуацію призводять до
необхідності посилити тиск на ФПГ та посилити
фіскальну політику.ц
Перебіг процесів
Провал на зовнішньополітичному полі та еконо-
мічні проблеми, протистояння з олігархічними
групами призводять до зростання напруженості в
суспільстві, що може вилитися в масові протести
з різних приводів: починаючи зі здачі позицій на
Донбасі до падіння рівня життя.
Це множиться на потужні медійні атаки на владу з
боку ключових ФПГ (ЗМІ, що їм належать, пов'я-
заних з ними політичних сил тощо). До цих про-
блем додається зростання протиріч та наростання
напруги протистояння в регіонах. Що вкрай не-
безпечно для Зеленського, враховуючи слабкість
регіональної мережі партії «Слуга Народу» (не за
кількістю філій партії, а за їхньою самостійністю
та впливовістю) та відсутність ефективної системи
впливу на рішення місцевого самоврядування.
Спроби взяти під контроль ситуацію за допомо-
гою силового блоку на тлі припинення ефекту від
рішення РНБО 2021 року дають лише тимчасову
стабілізацію на 2-3 місяці. У цьому сценарії Укра-
їна входить у 2023 рік у стані глибокої політичної
кризи та гострого протистояння влади з опонен-
тами. Але без електоральних кампаній — Зелен-
ський побоїться йти на вибори, ризикуючи втрати-
ти важелі впливу на ситуацію.
Ймовірність
Неприємний сценарій, який можливий у 2022 році,
у разі довгої послідовності помилкових рішень
влади. Однак його ймовірність вкрай мала – не
більше 10%.
ІДЕАЛЬНИЙ ШТОРМ
Внутрішня політика 2022
18
21. 19
< 50-55%
Умови настання сценарію
Базові умови цього сценарію схожі на попередній
з різницею у причинах проблем української влади.
У «ідеальному штормі» важлива роль належить зо-
внішнім чинникам, у цьому сценарії – внутрішнім.
Важливою є відмінність від попереднього сценарію
за критерієм зовнішніх ресурсів: підтримки, рівня
цін на світових ринках. Простіше кажучи, варіант
коли можливий провал на зовнішніх ринках ком-
пенсується наявністю ресурсного підживлення від
партнерів, демонстрацією політичної солідарності
і под. Проте зі своїми обмеженнями: цей сценарій
може також супроводжуватись (або бути спричи-
неним) політичними домовленостями Росії з ЄС та
США, запуском «Північного Потоку-2».
Можливий тиск на Україну з питань компромісів із
РФ. Але він не критичний і залишає можливість для
Зеленського та оточення зволікати. Крім того, на
відміну від попереднього сценарію, згода офіцій-
ного Києва на компроміси може дати додатковий
економічний ресурс (допомога від ЄС, розблоку-
вання торгівлі з РФ, фінансування Кремлем «про-
грам відновлення» тощо).
Перебіг процесів
За наявності економічного ресурсу оточення Зе-
ленського потрапить під спокусу зміцнити свої по-
зиції, розпочавши наступ на потенційних опонен-
тів. Насамперед – олігархічні групи.
Це спричинить різку протидію та медійну «війну»,
яку ключові канали будуть вести проти влади. Вже
цей процес негативно впливатиме на рейтинги
президента. А якщо «війна проти всіх» супрово-
джуватиметься зовнішньополітичними провалами,
то можливі й масові вуличні протести. Крім того,
окремою сюжетною лінією почне проявлятися про-
тистояння центру та регіонів.
Атака на оточення Зеленського буде супроводжу-
ватися згадками про можливість дострокової елек-
торальної кампанії.
Частина опонентів буде напряму вимагати розпу-
ску Верховної Ради та відповідно нових виборів.
Частина — грати на темі рейтингів, демонструючи
зростання популярності потенційних супротивни-
ків Зеленського на наступних президентських пе-
регонах. Одним з напрямів боротьби буде спроба
зруйнувати «монобільшість» – домогтися ситуації,
коли завдяки процесам розколів фракції «Слуга
Народу» президент втратить гарантовані 226 го-
лосів. Це можна конвертувати або в посилення
тактичних союзів, або в паралізацію роботи пар-
ламенту.
Проте вірогідність виходу саме на дострокові ви-
бори залишається невеликою. Сторони, ймовірно,
будуть говорити про їхню неминучість, ніж органі-
зовувати умови за яких вибори будуть оголошені.
На цьому тлі, намагаючись зберегти свої позиції,
Зеленський змушений йти на оновлення тактич-
них союзів із однією чи кількома ФПГ. Але вже з
суттєвим здаванням позицій. У гіршому випадку –
як молодший, залежний партнер, у кращому (для
себе) – граючи на балансі інтересів, як слабкий
гравець (намагаючись знайти ситуативну допо-
могу в різних груп, граючи на їхніх протиріччях),
але водночас не залежить від одного ключового
партнера. Під нову систему відносин варто чекати
чергових перестановок в уряді і, можливо, електо-
ральної кампанії (але з меншою ймовірністю).
Наступним етапом такого сценарію є старт полі-
тики із зачистки поля від ключових опонентів за
допомогою поступової їхньої дискредитації та (за
допомогою підконтрольного силового блоку, ЗМІ)
наступу на їхні економічні ресурси. Тобто ми ма-
ємо повторення ситуації осені 2021 року. У кра-
щому випадку для Зеленського – із збереженням
ядра підтримки серед населення, у найгіршому — з
просіданням рівня підтримки.
Ймовірність
Ймовірність такого розвитку процесів досить вели-
ка – до 50-55%.
ВІЙНА ПРОТИ ВСІХ НА ВНУТРІШНЬОМУ ПОЛІ
22. 20
ПЕРШІ КРОКИ, ЩОБ СТАТИ ЛУКАШЕНКО
Внутрішня політика 2022
Суть цього сценарію можна виразити алгорит-
мом: маючи фінансовий ресурс (кон'юнктура на
зовнішніх ринках та/або різке зростання зовніш-
ньої підтримки), «засипаєш» нагальні проблеми
грошима і виходиш із популістськими ідеями до на-
селення, посилюючи рівень своєї підтримки. Далі,
спираючись на фінансовий ресурс та показники
внутрішньої легітимності серед мас, пропонуєш
опонентам новий формат співіснування, де ти є
більш значущим гравцем.
Умови настання сценарію
Як бачимо з опису, базовою умовою настання цьо-
го сценарію є збереження загальної сприятливої
кон'юнктури на зовнішніх ринках, хоча б до літа
2022 року. Або наявність гарантованої підтримки
із боку зовнішньополітичних партнерів.
Але водночас – усвідомлення владою пробуксу-
вання у виконанні раніше ухвалених рішень РНБО,
відсутності стійкої коаліції з однією чи кількома ФПГ
(і гарантій отримання їхнього медійного ресурсу в
майбутньому). Із зовнішніх факторів — збережен-
ня рівня підтримки з боку США та ЄС, але до того
ж – посилений тиск у питаннях пошуку компромісів
щодо Донбасу та Криму.
Говорячи простими словами, стабільна ситуація з
ідеальним «штормом» на горизонті. Оскільки ото-
чення Зеленського працює за логікою підтримки
рівня легітимності та з прицілом на другий термін,
буде велика спокуса отримати «кредит довіри»,
зберігаючи свої позиції в парламенті, контроль над
урядом та кадровою політикою.
Перебіг процесів
У цьому сценарії влада має розуміння необхід-
ності поставити під контроль медійні активи ФПГ,
зробити самі групи залежними від Банкової (але
ніяк не навпаки і не у форматі рівних партнерів),
попередити можливу фронду місцевих еліт. Запасу
підтримки популярності, використовуючи механізм
РНБО, вже не буде.
І на цьому тлі йде створення (оновлення) тактич-
ного союзу з однією чи кількома групами, що ма-
ють медійні активи. У разі просідання на зовнішніх
ринках (але наявності підтримки) це може вигляда-
ти як «купівля лояльності» – доступ до ресурсів, в
обмін на медіа.
Таким чином, формується набір впливу: частина
ЗМІ, силовий блок та контроль бюджетної підтрим-
ки регіональних програм із центру. Йде політика
популістських ініціатив, спрямованих на підтрим-
ку рейтингів та одночасний тиск на окремі ФПГ та
політичні групи. Наприклад, серія гучних арештів
та, що важливо в українських реаліях, реальних
рішень суду.
Ключовий підхід (з урахуванням досвіду 2021
року та обмеженості у виборі механізмів) – проти-
ставлення та створення опонентам іміджу «сил, які
працюють проти змін».
Ще одним механізмом посилення своїх позицій
є електоральна кампанія. Але оскільки Рада і так
підконтрольна, йти на дострокові вибори немає
сенсу. Альтернатива – референдум із вибором
питання, що з великою ймовірністю підтримає на-
селення. Такими можуть бути питання щодо вре-
гулювання на Донбасі, що дасть підстави сказати
«ні» тиску з питань компромісів із РФ. Це максимум.
Серед варіантів можуть бути питання, що нічого
не значать з точки зору зміни системи. Напри-
клад, зміна кількості депутатів ВР, або перехід до
двопалатного парламенту. На перший погляд, це
зміна Конституції, але баланс сил не змінюється. А
парламент у разі перемоги працює у «підвішеному
стані».
У кожному з варіантів (з референдумом чи без)
ми виходимо на:
коаліцію Банкової з однією або декількома
ФПГ на початку року;
політикою щодо монополізації впливу на ме-
дійне поле (війна за ЗМІ продовжиться);
формування системи контролю за місцеви-
ми елітами — функціонал держадміністрацій
може бути переглянутий.
23. 21
< 30-40%
Після досягнення ключових цілей (або після ре-
ферендуму) відбувається оновлення персоналій у
системі управління. І вже на наступному етапі пе-
регляд відносин з партнерами, які були ключовими
на початку 2022 року.
Ймовірність
Сценарій є найбажанішим (з погляду результатів)
для оточення Зеленського. Він вирішує пробле-
ми реформування системи, не запускає процеси
швидкої модернізації. Він «всього лише» посилює
(у разі референдуму — різко посилює) позиції те-
перішньої партії влади, даючи можливість прийма-
ти, зокрема непопулярні рішення протягом наступ-
них 6-12 місяців.
Це можуть бути рішення, що призведуть до згада-
ної модернізації держави. А може стати фундамен-
том будівництва невеликої автократії.
Але цей сценарій дуже залежить від сприятливих
зовнішніх умов. Нагадаємо, що він можливий у
разі збільшення зовнішніх надходжень — від тор-
гівлі, переказів від трудових мігрантів, від програм
допомоги, кредитів. І мовчазною згодою ключових
зовнішньополітичних партнерів.
Оскільки такий набір стартових умов отримати
складно, то ймовірність настання сценарію (за
умови його сильної привабливості для оточення
Зеленського) не більше 30-40%.
24. 22
< 2-3%
< 5%
Внутрішня політика 2022
ВАРІАНТ «БАТЬКО НАЦІЇ»
І ВСЕ Ж РЕФОРМИ?
Умови настання сценарію
Ключовою умовою настання сценарію є подія, яка
стане потрясінням для українського суспільства.
Або подія, яку за допомогою ЗМІ, можна уявити
такою. Це масштабне стихійне лихо, проблеми
техногенного характеру чи відкрита агресія з боку
Росії. Не йдеться про повноцінне вторгнення: до-
сить різкого загострення на Донбасі.
Подія має бути досить масштабною для того, щоб
викликати реакцію у зовнішніх партнерів та при-
звести до збільшення підтримки України. І надати
гарантії (обіцянки) подальшого збільшення обсягів.
Перебіг процесів
Різкі потрясіння здатні мобілізувати суспільство. І
оточення президента виходить із різкою ритори-
кою, яка вкладається у формулу «забуваємо чва-
ри і працюємо разом заради спільного порятун-
ку». На цьому тлі будь-яка критика вжитих заходів
видається як підступи ворога і спроба «розхитати
ситуацію зсередини».
Альтернативою (проте тим же сценарним планом)
є варіант, за яким проходять потужні масові заво-
рушення та швидка зміна влади. Президентом (в.о.
президента) стає інша особа.
У разі початку сприятливих процесів (зростання
довіри, популярності президента, внутрішня мо-
білізація суспільства), президент (Зеленський або
новий президент):
виходить зі старих тактичних союзів із ФПГ та
починає тиск на олігархічні групи;
відіграє роль «провідника справедливості»,
забезпечуючи, наприклад, судові рішення
щодо резонансних справ;
демонструє «турботу про пересічного грома-
дянина», пропонуючи програми фінансової чи
іншої допомоги окремим категоріям. Водночас
обсяги допомоги не відповідатимуть масшта-
бам PR-компанії – ресурсів буде мало.
Результатом стає різке посилення ролі президента,
тимчасове ослаблення його політичних опонентів
і можливість розпочати у 2023 році трансформа-
цію системи влади. Однак цей варіант без довго-
строкових рішень, що змінює характер відносин в
українській політиці, має обмеження за часом. Зі
зникненням зовнішніх факторів йде і ефект мобілі-
зації суспільства. Якщо до цього часу не створено
сталої системи, президентові доведеться поверта-
тися до тактичних союзів з олігархічними групами.
У найкращому випадку – з позицій рівного гравця.
Ймовірність
Щоб оцінити ймовірність такого сценарію, варто
почитати розділ про завдання Росії в українсько-
му напрямі та поставити запитання: «Чи потрібно
Кремлю запускати процес посилення української
влади без посилення свого впливу в Україні?».
Таким чином, ймовірність сценарію «батька нації»
вкрай мала і не перевищує 5%.
З точки зору аналітика-оптиміста, не можна від-
кидати ще один варіант. Різкий відхід від політики
підтримки рейтингів та перехід до пошуку кадрів
ззовні. Тобто запрошення у владу людей за прин-
ципом професіоналізму, а не потенційної лояль-
ності до президента, або його оточення. Залиши-
мо для оптимізму можливість у 2-3%.
26. 24
РОСІЙСЬКИЙ
ФАКТОР В
УКРАЇНСЬКІЙ
ПОЛІТИЦІ
РОЗДІЛ 2
Цей розділ є почасти новим у нашому прогнозі — тема Росії
традиційно порушується у інших розділах. Однак 2021 рік став
періодом декларації про необхідність пошуків нових підходів
у співпраці з Кремлем з боку країн ЄС та США. Цього ж року
відбулася чергова корекція російської політики в українському
напрямі. І те, що навесні здавалося дивним, до осені набуло рис
готової конструкції. Тому варто окремо розглянути позиції РФ та
те, як це може вплинути (точніше впливає) на українські процеси.
27. 25
2.1/
ДЕЕСКАЛАЦІЯ ЧЕРЕЗ ЕСКАЛАЦІЮ: СПІЛЬНІ
ІНТЕРЕСИ КРЕМЛЯ НА НАЙБЛИЖЧІ ТРИ РОКИ
2.2/
КОНТУРИ РОСІЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ ТА ІНТЕРЕСИ
КРЕМЛЯ
2.3/
ДІЇ РФ У 2022 РОЦІ
25
28. 26
Російський фактор в українській політиці
ДЕЕСКАЛАЦІЯ ЧЕРЕЗ ЕСКАЛАЦІЮ:
СПІЛЬНІ ІНТЕРЕСИ КРЕМЛЯ НА
НАЙБЛИЖЧІ ТРИ РОКИ
Одна з основних помилок, яких найчастіше при-
пускаються під час аналізу російської агресії про-
ти України — небажання зіставити дії Кремля в
українському напрямі з його загальною політикою,
спрямованою на утримання російської держави в
ядрі світової системи.
Російська Федерація на початку ХХІ ст. не входить
до групи лідерів світової економіки. Проте вона
залишається найважливішим гравцем на сиро-
винному ринку та в галузі безпеки. З огляду на
це, основні цілі російських еліт – зберегти статус
глобального політичного гравця, який має ключову
роль у забезпеченні безпеки та стабільності відра-
зу в кількох регіонах.
Це дозволить, незважаючи на відносно скромні
розміри своєї економіки, отримати можливість
технологічного ривка і забезпечити собі майбутнє
в ядрі (або напівпериферії) нового індустріального
укладу. Грубо кажучи, інші учасники процесу гото-
ві передати необхідні ресурси (знання, технології,
гроші) під виконання РФ своїх функцій як учасника
системи забезпечення світового порядку. Але вони
навіть не намагатимуться проводити таку політику
щодо РФ – сировинного експортера.
Український напрямок є важливим, оскільки краї-
ни колишнього СРСР (особливо Вірменія, Білорусь,
Україна, Молдова, Казахстан, Киргизстан, Грузія)
російські еліти сприймають як зону свого доміну-
ючого впливу — російську периферію. Відповідно
будь-які політичні рішення та програми співпраці з
іншими геополітичними гравцями, на думку Крем-
ля, неможливі без урахування російських інтере-
сів.
Але Україна – не єдиний кризовий майданчик.
Протягом останнього десятиліття (з 2012 року) РФ
наочно демонструє підхід до зовнішньої політики
за формулою «ескалація заради ескалації» –
активно входить до багатьох криз, з огляду на
подальші глобальні домовленості щодо форматів
співіснування.
Мета залишається тією самою — вихід на систе-
му домовленостей із США та ЄС. Те, що в Росії
називають «багатополярним світом». Фактично
збереження за Росією статусу важливого партне-
ра та супердержави (у політичному та військовому
вимірі). І, як наслідок, переділ сфер домінуючого
впливу в регіоні та світі, з визначенням зон «росій-
ської периферії», куди, за задумом Кремля, вхо-
дить більшість країн колишнього СРСР.
На цьому фоні існує друга пастка — спроба оці-
нювати політику Кремля у короткостроковій
перспективі, ігноруючи можливі середньо-
строкові та довгострокові плани. Наприклад,
розмірковування про момент виходу з-під санк-
цій, спроби аналізувати можливості загострення
конфлікту в Україні (зокрема і в інших регіонах)
«зараз», не намагаючись брати до уваги процеси
всередині РФ, розраховані на кілька років.
І, пов'язана з цим, третя помилка — небажання
бачити логіки в політиці російських еліт. Трак-
тування дій Путіна через прості шаблони «дикта-
тор» та «агресор» не дозволяє побачити як про-
цесу трансформації планів Кремля, так і слабких
сторін РФ на кожному з етапів їхньої реалізації.
2021 рік став важливим періодом для трансфор-
мації російських еліт. Осінні вибори завершили
процес взяття під контроль місцевих еліт. У біль-
шості суб'єктів федерації керівництво регіонами
відійшло до надісланих із центру осіб (і груп), хоча
ще у 2012 році можна було говорити про поси-
лення впливу регіональних угруповань. Фактично
Путін та його оточення створили близький до іде-
ального кадровий набір для перезапуску Держра-
ди — надзвичайно важливої структури на період
після 2024 року.
2.1/
29. 27
І, нарешті, поява ще однієї партії у Державній Думі,
яка для зовнішніх гравців демонструватиме при-
сутність європейського ліберального порядку ден-
ного у російському політичному полі.
Але якщо оцінювати процеси внутрішньої тран-
сформації та галузеві програми, час завершення
конструкції, оформлення у вигляді формальних та
неформальних домовленостей, планується росій-
ськими елітами на період із 2024 року до 2026
(максимум 2027) року.
Це період оформлення нової системи влади, мож-
ливого транзиту. І цей період показує розподіл на
етапи галузевих економічних програм. Їхні автори
справедливо вказують на старий технологічний
уклад російської економіки, на санкції, як стриму-
вальний фактор залучення технологій. Але водно-
час вони планують завершити підготовку до почат-
ку масштабної технологічної співпраці з країнами
ЄС та США після 2024 року.
До цього періоду оптимізація державних резервів,
посилення своєї ролі, як постачальника енерго-
ресурсів у європейському регіоні, розвиток тран-
спортної інфраструктури та створення сприятли-
вої для інвесторів нормативної бази. Перший етап,
хай і не в запланованих темпах, виконується.
Таким чином, коли мова йде про політику РФ в укра-
їнському напрямі, варто відштовхуватися від логі-
ки розвитку подій у 3-4-річній перспективі. Тобто
Кремль планує завершити процес домовленостей
про формат співіснування з глобальними гравцями
на зламі 2024-26 років. Зокрема – оформивши
контури домовленостей і щодо України.
Водночас 2021 рік продемонстрував зміну росій-
ської політики щодо України. Російські еліти нама-
гаються задати нові рамки, які, ймовірно, визнача-
тимуть розвиток українсько-російських відносин у
найближчі 12-18 місяців.
30. 28
Російський фактор в українській політиці
КОНТУРИ РОСІЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ
ТА ІНТЕРЕСИ КРЕМЛЯ
Якщо ще 2 роки тому РФ на зовнішньому полі ви-
ступала в ролі гравця, який піднімає ставки, то
останні 12 місяців відразу на кількох майданчи-
ках Кремль намагається позиціонувати себе як
сила, здатна стабілізувати ситуацію. Відкинувши
Карабах (на який звертали увагу в Україні) варто
згадати ЦАР, Лівію, Афганістан та події у Білорусі.
У всіх конфліктних зонах тезова конструкція Росії
виглядає так:
Місцеві еліти – слабкі, непослідовні і не пов-
ною мірою відображають інтереси населення;
Силовий та економічний тиск інших геополі-
тичних гравців лише посилює ситуацію;
РФ намагається входити у конфлікт як по-
середник, медіатор і, якщо необхідно, сила,
здатна стабілізувати ситуацію з насильством.
За тією ж логікою відбувається трансформація кон-
струкції РФ Україною. Але є своя специфіка, з ог-
ляду на важливість напряму для Кремля. Опишемо
основи, базові тези, які так чи інакше, починають
(або продовжують) використовуватися російськи-
ми політиками.
Пам'ятна стаття Путіна на історичні теми була
лише початком комбінації.
Протягом наступних місяців за подібним зразком
висловилися Медведєв, Шойгу, Лавров.
Практично ця теза підкріплюється результатами
процесу паспортизації українців. І йдеться здебіль-
шого не лише про мешканців ОРДЛО. Наприклад,
наведемо таблицю з даними МВС Росії щодо при-
йому українців у громадянство РФ.
2.2/
ТЕЗА ПРО БЛИЗЬКІСТЬ НАРОДІВ УКРАЇНИ ТА РОСІЇ
1
31. 29
Не нова теза, але якщо раніше російські політики
та медіа зосереджувалися лише на тезі «Україна —
Failed State», то сьогодні конструкція розширена.
Акцентується увага на «нездатності» офіційного
Києва забезпечити базові потреби громадян
України.
Це гра на темі енергетичної кризи, яка ведеться як
у російських ЗМІ всередині країни, так і на зовніш-
ньому полі. Серед додаткових – тема боротьби з
пандемією, теми міграції та конфліктів із сусідніми
державами.
Суть підходу — показати нездатність офіційного
Києва навіть до короткострокового планування
своєї діяльності.
Наголошується (і стимулюється) наявність внутріш-
ньополітичних конфліктів. Влітку в якості одного з
напрямків було обрано політику активізації РПЦ
з тезою про «утиск громадян за ознакою віри».
Ближче до осені на порядку денному з’явилось пи-
тання «антиваксів». І таких тем у 2022 році буде
кілька. Завдання — показати, що українська влада
не відображає настроїв своїх громадян.
На даному етапі це виявляється у педалюванні
ідеї про «зовнішнє управління» в Україні. До того
ж, говорячи про «зовнішнє управління», Москва
підкреслює, що воно здійснюється країнами ЄС та
США і водночас не дає належних результатів. Як
приклад осені 2021 року, можна назвати розмо-
ви про нездатність України забезпечити гаранто-
ваний транзит товарів (не лише газу) маршрутом
«Схід-Захід».
На основі цієї конструкції Москва демонструє по-
казове небажання говорити з Києвом. Можливість
консультацій та переговорів представляється як
безперспективна — нема чого говорити зі слаб-
кими «несамостійними» партнерами, які не відо-
бражають інтересів свого населення. Найпрості-
ше вести консультації з тими, хто «керує Україною
ззовні».
ТЕЗА ПРО СЛАБКІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ
ТЕЗА ПРО НЕЗДАТНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ЕЛІТ
САМОСТІЙНО ВИРІШИТИ СВОЇ ПРОБЛЕМИ
Ключова цифра: з 2017 року до липня 2021 року
громадянство РФ отримали 1 061 556 громадян
України. З них, за російськими даними, станом на
01.07.2021 року, лише 611 тисяч є мешканцями
Донецької та Луганської областей. Підкреслює-
мо — всіх областей, а не ОРДЛО, як намагається
нав’язати частина українських спікерів.
Водночас зменшується кількість звернень за по-
свідкою на проживання в РФ і залишається віднос-
но стабільною кількість осіб, які стоять на міграцій-
ному обліку.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що
видача російських паспортів відбувається і для жи-
телів інших регіонів України.
«Проявом» тези про близькість народів є російська
активність навколо Донбасу — допуск до голо-
сування до Держдуми та нещодавнє рішення про
часткове відкриття російського ринку для продукції
ОРДЛО. З одного боку, це зменшення витрат на
утримання територій, з іншого — політична ком-
бінація, покликана продемонструвати бажання
Кремля «допомогти» українцям.
2
3
