3. Ліс – це диво, ліс – це казка.
То ж ходімо в ліс, будь-ласка.
В лісі є кущі і квіти,
в нім сплели дерева віти.
Трави, ягоди й грибочки –
в нім чарівні є куточки.
5. Ліси, де зімкнутість дерев висока і крізь крони
проходить мало світла називають чорноліссям.
Чагарники на таких ділянках розвиваються слабко.
6. У Чорному лісі в ярусі дерев найчастіше переважає дуб
звичайний, з ним інколи співдомінують липа серцелиста,
ясен звичайний, граб звичайний. Вік дерев 30 - 90 років.
9. За міжнародною програмою
ІРА, територію Чорного лісу в
Кіровоградській області
віднесено до однієї з восьми
найбільш цінних у Європі
ботанічних територій.
Тут же збережено повний
комплекс льодовикового
рельєфу.
«Чорний ліс» має кизилово–
дубовий масив, який
становить цінність не лише
для України.
13. Чорний ліс вперше вказується на картах Боплана в
1650 року. Поряд з Чорним лісом колись був “чорний
шлях”, яким татари вивозили людей в рабство.
14. У XVIII столітті Чорний ліс входив до складу земель Запорізької
Січі, пізніше — до складу Нової Сербії.
За часів гайдамацького руху в Чорному лісі знаходилася одна з
баз гайдамак.
15. с
А що це так загадково
виблискує в лісі – невже
озеро?
16. або як назвали його
в народі Чорне.
Озеро є
гідрологічною
пам’яткою природи.
Саме тут знаходиться
широковідоме у науці
і загадкове за своїм
походженням озеро
Берестувате,
17. Більшість поверхні озера
покрита лататтям. Та є
ще одна загадкова риса
озера – на ньому є
плавучі острови, на
яких ростуть дерева та
чагарники.
18. На території болота зосереджені сфагнові мохи,
хвощі, папороті та різноманітна рослинність, що
характерна для Полісся та інших регіонів України і навіть
Кавказу і Тибету, а не для центральної України.
19. Свагнум
Сфагнові мохи утворюють
хиткий, пухкий килим від світло-
зелених до бурих відтінків.
Листки містять велику кількість
мертвих водоносних клітин з
порами, що легко всмоктують і
утримують воду. Це сприяє
швидкому розвитку боліт в
місцях, де з'являються ці мохи.
Нижні стебла сфагнуму,
відмираючи, утворюють торф.
В Чорному лісі знайдено
30 видів свагнових мохів.
21. Реліктові рослини болота:
осока парвська
Багаторічна трав'яниста
рослина родини осокових
(30-45 см заввишки) з
розгалуженим міцним
кореневищем, вкритим
шорсткими лусками.
Плоди - горішки (до 5 мм
завдовжки).
Осока парвська росте в
широколистяних лісах,
серед чагарників.
Тіньолюбна рослина.
Цвіте у квітні.
22. У районі озера Берестоватого знаходиться городище
чорноліської культури, яке є ровесником Давнього
Риму. В ті часи коли ще нинішній ліс був степом, тут
було городище ІІІ ст. до н. е. складається з трьох лав
валів і ровів і розташованих на схід від 265 курганів.
Останні великі організовані розкопки велися на
городищі ще в 1949 році під керівництвом академіка
Теленожкіна.
24. Озеро має кілька таємниць. Одна з них – глибина озера,
яке… не має дна! Спроби виміряти дно не принесли успіху.
Імовірно, у озера подвійне дно, мілкіше утворено гілками та
опалим листям. Вода в озері дуже холодна, і має майже
однакову температуру у всі пори року 12-13 градусів. Влітку
вода в ньому дуже холодна, взимку воно ніколи не замерзає.
25. Згадане Берестувате
озеро має загальну
площу 16 га, але й досі
мало хто може вказати
точні кордони цього
заказника. Існують
перекази, що озеро
підземними каналами
сполучається з рікою
Інгул.
26. Озеро має і свої історичні легенди. Про турецького агу, який
втікаючи від козаків, загубив у озері золоту карету, та про
хана Керім-Гірея, котрий після спустошливого походу на
Україну 1768 року спішно відступав після невдалої спроби
захопити фортецю Св. Єлизавети і нібито втопив у озері
частину награбованих скарбів.
33. Всього на території
Чорноліського масиву
виявлено 12 видів
рослин, занесених до
Червоної книги України,
6 – до Зеленої,
і 20 регіонально
рідкісних видів.
34. В’язіль стрункий
Багаторічна трав’яна
рослина з розвиненою
стрижневою кореневою
системою.
Стебло прямостояче або
висхідне 30–70 см
заввишки.
Суцвіття зонтикоподібні з 6–
18 квіток. Квітки рожеві
або білуватофіолетові.
Цвіте у травні–липні,
плодоносить у серпні–
вересні.
Розмножується насінням.
35. Бруслина карликова
Вічнозелений кущик 10–50
см заввишки. Листки шкірясті,
видовжені. Квітки бурувато-
червоні, зібрані по 2–3 у
напівзонтики. Виділяють дві
форми — низькорослу
неквітучу, приурочену до
затінених місць та
високорослу, квітучу і
плодоносну, прив’язану до
освітлених місць. Цвіте в липні,
плодоносить у серпні–вересні.
Основним способом
розмноження є вегетативний.
36. Багаторічна трав'яниста рослина висотою
25—60 см, з двома овальними бульбами.
Цвіте в червні — липні,
зеленувато-білі квітки надзвичайно
химерної форми, схожі на метеликів.
Суцвіття - видовжений колос.
Плодоносить у серпні - вересні.
Плід — коробочка. Характеризується
високою плодючістю (2000 насінин на
1 рослину).
Насіння, як у всіх орхідних, дуже
дрібне, пилувате.
Квітки мають чудовий запах,
особливо присмерком - ось чому в
деяких місцевостях цю рослину
називають ще нічною фіалкою.
Любка дволиста
37. Багаторічна трав`яниста
рослина заввишки 30-100 см.
Кореневище коротке. Листки
яйцевидні та ланцетні,
звичайно довші за меживузля.
Квітки зеленувато-пурпурові,
звислі, зібрані в досить густу
китицю. Цвіте з червня до
початку вересня. Плодоносить
у липні - жовтні.
Розмножується насінням
(переважно) і кореневищем.
Коручка морозниковидна
38. Коручка болотна
Багаторічна трав’яна
рослина 20–70 см
заввишки. Кореневище
довге, повзуче. Суцвіття —
багатоквіткова китиця, не
щільне. Квітки до 2,5 см
білуваті, з рожевими
смужками.
Зав’язь веретеноподібна,
коротко опушена.
Цвіте у червні–липні.
Плодоносить у липні–
серпні.
Розмножується насінням та
вегетативно.
39. Багаторічна трав’яна
рослина, 25–70 см
заввишки.
Суцвіття — негуста майже
однобічна китиця. Квітки
пурпурові, із запахом
ванілі. Цвіте у червні–липні.
Плодоносить у серпні–
вересні. Розмножується
насінням, дуже рідко —
кореневищем.
Коручка темно-червона
40. Гніздівка звичайна
багаторічна жовто-бура
рослина, висотою 20-45см, з
редукованими лускатими
листками. Китиця багато-
квіткова, досить густа. Квіти
жовтувато-бурі. Цвіте у
червні-липні.
Вид розмножується
насінням, яке проростає під
землею за участю гриба.
Надземний гін розвивається
на 9-10-й рік і через 2 місяці
після цвітіння висихає.
Рослина нормально
розвивається тільки в
затінених місцях.
41. Зозулинець болотний
Багаторічна трав'яниста
рослина родини
зозулинцевих
(орхідних) 18—30 см
заввишки.
Квітки неправильні,
бузково-пурпурові,
зібрані в рідкий колос;
листочки оцвітини
довгасті, тупі, з трьома
жилками.
Плід — коробочка. Цвіте
у травні—червні.
42. Аконіт Бессера
Багаторічна
трав'яниста рослина
заввишки до 100 см.
Отруйна.
Квітки шоломовидні,
бруднувато-білі, зібрані у
верхівкові суцвіття.
Листянка (плід) опушена.
Цвіте у червні —
липні. Плодоносить у
серпні — вересні.
Розмножується насінням.
43. Грушанка круглолиста
Багаторічник 15-30
см заввишки. Квітки білі
чи рожеві, широко
розкриті, зі слабким
ароматом, зібрані у
багатоквіткову китицю,
саме тому грушанку
часто приймають за
конвалію. Зацвітає в
кінці травня і квітне до
початку липня. Плід —
коробочка.
44. Вахта трилиста
Багаторічна трав'яниста
рослина висотою до 30 см.
Кореневище довге, повзуче.
Цвіте в травні – червні.
Квітки блідо-рожеві або білі.
Суцвіття – довгаста кисть на
безлистій стрілці. Плід –
коробочка. Дозріває в липні
– серпні.
45. Мускарин, мишачий гіацинт,зозулині
черевички чи гадюча цибулька
Багаторічна
трав’яна рослина 12–30 см
заввишки. Суцвіття з 20–30
квіток, китицеподібне.
Плідні квітки на коротких
(3–5 мм) квітконіжках,
забарвлення — від
білувато-блакитного до
темно-синього.
Плід тригнізда
коробочка. Цвіте у квітні–
травні. Плодоносить у травні.
Розмножуються насінням та
вегетативно (дочірніми
цибулинами).
46. Навесні в трав'яному покриві переважають
рясти - порожнистий, ущільнений, місцями -
проліска сибірська, анемона жовтецева
47. На рівних ділянках домінує зірочник ланцетолистий, у
більш вологих зниженнях - яглиця звичайна
49. Рослини з Червоної книги цибуля ведмежа
та тюльпан дібровний у небезпеці ранньої
весни: масово вириваються на продаж.
50. “Чорний ліс” унікальний:
• як осередок зі збереженим комплексом
льодовикового рельєфу;
• сфагновим озером-болотом з рідкісним
складом реліктової флори;
• як місце витоків однієї з
найбільших річок України - Інгульця;
• як осередок 12 видів рослин, включених до Червоної
книги України і 6 видів - до Зеленої, 20 регіонально
рідкісних видів флори;
• 25 видами тварин з переліку Червоної книги України та
118 видами з числа занесених до охоронного списку
Бернської конвенції;
• історичними пам'ятками загальнонаціональної цінності -
курганами доби бронзи (ІІІ-ІІ ст. до Н.Х.), земляними
валами й городищами Чорноліської культури (VІІІ ст. до
Н.Х)
52. Дізнаймося більше
• 1. Дзюбак А. Бездонне озеро / А. Дзюбак // Нова
газета. - 2014. - 10 квітня. - С. 20
• 2. Зозуля Т. У Чорний ліс - за професією / Т.
Зозуля // Народне слово. - 2008. - 4 вересня. - С. 4
• 3. Сергієва І. Чорний ліс: зберегти не можна
занапастити... / І. Сергієва // Кіровоградська
правда. - 2009. - 24 лютого. - С. 5
• 4. Стеблина О. Симфонія загадкового Чорного лісу /
О. Стеблина // Освітянське слово. - 2013. - 1
листопада. - С. 10 : фото
•