2. Кіровоградщина знаходиться в центрі України. Її рослинний
світ дуже цікавий та різноманітний. Від Південного Бугу до
Дніпра простягається територія області.
Навскоси з південного заходу на північний схід перетинають
територію області лісостепова та степова зони.
Нині понад 70% лісостепової частини області розорано, ліси і
лісонасадження займають лише 7,2% території області. Та
збереглися і досі у лісостеповій зоні значні лісові масиви на
вододілах – Чорний ліс, Нерубайський та інші.
Багата та різноманітна степова рослинність збереглася і на
схилах річкових долин та балок, на узліссях. Досить добре
збереглася лучна та болотна рослинність в заплавах річок.
Познайомитися із світом рослин Кіровоградщини найкраще по
їх основних групах, які відповідають основним типам
рослинності області – степовому, лісовому, лучному та
болотному. Мало представлені в області водна і пісколюбна
рослинність. Зате є різноманітний світ гранітних відслонень.
3. Краю мій степовий
Серед гранітних скель
Ліси – від Буга до Дніпра
Луки та болота заплав
Рослинний світ піщаних островів
На початок Кінець
4.
5. В Україні степова зона простягається у південній
частині території нашої держави від пониззя
Дунаю до Середньоросійської височини більше як
на тисячу кілометрів.
У степах переважають багаторічні трав‟янисті
рослини. Вони пристосувались до тривалої посухи.
Одні з них мають опушення, інші – восковий наліт,
вони нерідко шорстколисті, їхнє коріння глибоко
проникає у грунт. Є рослини – сукуленти, які
накопичують у своїх тканинах вологу.
6. Степи переважно лучні.
Тонконіг
вузьколистий
У травостої найбільшу роль відіграють пирій середній,
тонконіг вузьколистий та келерія степова.
7. На найбільш сухих та освітлених місцях формуються
угрупування ковили. Ковила здавна є символом степів, але
трапляється на Кіровоградщині не часто.
8. Найпоширеніша ковила на Кіровоградщині –
ковила волосиста.
Угрупування ковили волосистої трапляються у степах по всій
території області. Високі куртини цієї ковили хоч і не мають
опушення на остях та помітні вже здалека.
9. Ковила пірчаста
Спорадично зустрічаються ковила
пірчаста та ковила Лессінга. Пірчаста
ковила – досить висока, з гладенькими
стеблами і довгою вузькою сріблястою
волокоттю. Ковила Лессінга невисока, із
жовтуватими пірчастими остями.
Ковила Лессінга
10. Ковила Ковила
Українська Ковила вузьколиста
пухнастолиста
Дуже рідкісними видами є ковили Українська,
пухнастолиста та вузьколиста.
Особливо рідкісні пухнастолиста та вузьколиста
ковили.
11. Та переважає у
Кіровоградських степах не
ковила.
Найчастіше панує на
степових ділянках типчак
(костриця)– невисока, щільна
трава, серед якої зростають
куртини ковили, інших злаків,
яскраве степове різнотрав‟я.
Кіровоградщина входить до
смуги різнотравно-типчаково-
ковилових степів.
Типчак (костриця)
12. На Кіровоградщині
зростає і
перекотиполе, вірніше
зростають, бо
перекотиполе – це не
одна якась рослина, а
група степових
рослин кулястої
форми, пристосованих
для перенесення
вітром.
Перекотиполе
13. Рослина перекотиполе розсіює своє насіння на значній
відстані. При перекочуванні вітром по степу кулі перкотиполя
зчіплюються одна з одною і мандрують степом.
Залізняк колючий Синьоголовник Кермек татарський
Життєві форми перекотиполя Кіровоградщини – залізняк
колючий, синьоголовник і кермек татарський. Найбільш
характерна рослина – залізняк колючий. Від його товстого кореня
відростають стебла, що утворюють кулю.
14. Одним із символів степу є
горицвіт, або адоніс
весняний.
Рослина названа на честь
красеня-юнака Адоніса,
героя грецького міфу, якого
покохала Афродіта, богиня
вроди і кохання. За
рішенням Зевса Адоніс мав
проводити частину року на
землі, частину – під землею.
І щороку навесні в степах
з‟являється гарна рослина із
вузьколінійними листками і
жовтими квітками. Адоніс
15. Адоніс волзький
В степах Кіровоградщини зростає й рідкісніший від адонісу
вид - адоніс волзький. Обидва адоніси є отруйними і
одночасно цілющими рослинами.
16. Квітами степу є також
півники – іриси. Назва
“ірис” у перекладі з грецької
означає “райдуга”. І справді,
всі барви веселки виграють
у квітках цих рослин.
У стародавній Греції вони
були присвячені богині
веселки Ірис, вісниці
безсмертних, що переносила
душі померлих жінок у
царство Аїда. Звідси до
наших днів існує звичай
висаджувати півники на
Півники (іриси)
могилах.
17. В степах Кіровоградщини зростає декілька видів
дикорослих півників.
Півники злаколисті Півники карликові
Півники злаколисті є рідкісними в області. Вони мають синьо-
фіолетові запашні квітки з білими плямами та жовтими
смугами. Півники карликові – найпоширеніші. Стебло у них
маленьке (до 3 см заввишки), а квіти – великі і … різного
кольору!
18. Півники солелюбні – лучно-
степовий вид засолених місць. Це
досить висока рослина із жовтими
квітами та вузькими листками.
Півники солелюбні
Півники бліді є найціннішими. У
них широке листя, біло-жовті
квітки на короткому стеблі.
Півники бліді
19. На півдні області стоїть
серед трав невисока, 30-
40 см заввишки,
розчеріпка із довгими
квітконосами, які під
час квітування
видовжуються у 4-8
разів і горизонтально
відхиляються від стебла.
Має вона гучне ім‟я –
белевалія сарматська.
Белевалія сарматська
20. Характерна рослина степів – льон.
Один із найкрасивіших – льон
жовтий, що підлягає в області
охороні. Цей вид зростає на
світлих, сухих місцях
здебільшого на вапнякових
грунтах. Льон шорсткий
Льон жовтий Нерідко можна побачити льон
шорсткий із великими
блідувато-фіолетовими квітами.
Ця шорстковолосиста рослина
зростає переважно на
кам‟янистих степових схилах.
21. Льон багаторічний Льон австрійський
Досить часто на території області зустрічаються льон
багаторічний та льон австрійський.
22. Чимало у степовому
травостої і диких
гвоздик. Своєю красою
вони нерідко не
поступаються перед
садовими красунями,
підкреслюючи ще раз,
що грецька назва
гвоздики “діантус”
означає “божественна
квітка”.
Гвоздики
23. В більшості
кіровоградських степових
гвоздик квітки забарвлені
у червоний, пурпуровий
або рожевий колір,
наприклад, у нашої
скромної гвоздики
дельтовидної або
трав‟янки, що зростає
дерновинками на узліссях
лісостепу нашої області.
Гвоздика дельтовидна (трав’янка)
24. Гвоздика Гвоздика Гвоздика
несправжньобородата Андржійовського прибузька
Червоний колір і у гвоздики несправжньобородатої, яка на
пурпурових пластинках зверху має “борідку” волосків, і у
гвоздики Андржійовського, квітки якої сидять у здутих піхвах-
листках. А у гвоздики ланцетної, що зростає на степових та
кам‟янистих схилах блідо-жовті квітки. Зовсім особливою є
гвоздика прибузька. Про неї ще згадаємо в розділі “Серед
гранітних скель”.
25. Потрібно згадати і про високі та вже здалека помітні шавлії.
Шавлія лісова Шавлія лукова
Шавлії
26. А як не згадати про
пахучі чебреці, що
утворюють різноманітні
килимки в
кіровоградських степах.
Непримітна зовні
рослина має
неповторний п‟янкий
запах. Недарма кажуть,
що Україна має
чебрецевий запах.
Чебрець
27. На кіровоградській
землі зростають і
різні види полину. Ця
трава, непоказна
зовні, також
надзвичайно пахуча.
Полин гіркий Полин дніпровський
35. Одними із перших
розквітають навесні в
степу яскраво-жовті
адоніси.
Адоніс
Адоніс волзький
36. Солелюбні Карликові
Злаколисті
Весною в степах області радують око
різномаїттям кольорів та відтінків
півники.
В меню груп В меню Кінець
37. ІІ група весняних степових рослин
Ці рослини з‟являються над поверхнею
землі лише на нетривалий час. Більшу
частину року вони проводять під землею у
вигляді кореневищ, цибулин, бульб. І лише
на короткий час навесні ці рослини
починають бурхливо розвиватися,
вкриваючи рясним цвітом землю. Так само
швидко вони утворюють насіння, жовкнуть
і знову ховаються під землю. Тому ця група
рослин має назву “ефемероїди” – від
грецького слова, що означає “короткий”.
38. В степах ефемероїдів
чимало. Найчастіше
трапляється гадюча
цибулька (мускарі).
Гадюча цибулька Гадюча цибулька
хохолкова Це – чарівна рослина до 20 см китицевидна
заввишки, а свою назву
вона отримала за корінь-цибульку. Коли вона з‟являється
навесні, пробуджуються від зимової сплячки й гадюки.
Наукову назву “мускарі” дано рослині за мускусний аромат
її квіточок.
39. Гусяча цибулька (зірочки)
теж ефемероїд з цибулькою.
Це малоефектна рослинка.
Назва роду “гагеа” дана
рослині на честь
англійського ботаніка
Томаса Гейга. Гусячою її
назвали тому, що її люблять
гуси. Дуже цікаві пелюстки
цієї квітки – зовні зелені,
зсередини жовті. Поки
квітка не розкриється, вона
малопомітна, а розквітне –
справді золота зірочка.
Гусяча цибулька (гагеа)
40. Шафран сітчастий
Рідше зустрічаються в
степах Кіровоградщини
шафран сітчастий та
гіацинтик блідий.
Гіацинтик блідий
41. Рідко зустрічаються в області тюльпани
бузький та гранітний. Та найрідкіснішим у
групі ефемероїдів є гімносперіум одеський.
Тюльпан бузький Гімносперіум одеський Тюльпан гранітний
В меню груп В меню Кінець
42.
43. Своєрідності та краси Кіровоградщині надають
гранітні відслонення – виходи кристалічного щита.
Вони мають різноманітний вигляд, особливо там, де
кристалічний щит перерізаний долинами річок та
на стрімких схилах балок. Це широкі велетенські
брили, групи каменів, розсипи або навіть вологі
печероподібні розщілини.
Рослини зуміли пристосуватися до зростання на
камінні, в тріщинах, розщіленах скель. Ці рослини
називаються петрофітами (від грецьких слів
“петрос” – камінь та “фітон” – рослина). Здавна
рослина, що зуміла прижитися на камені, була
уособленням перемоги життя. І рослин таких на
Кіровоградщині чимало.
44. Першими на
камінні
з‟являються
лишайники,
“рослини-
сфінкси”, в яких
переплетені гриб
та водорость.
Деякі з
лишайників схожі
Накипні лишайники на накип на
камені.
45. Листуватий лишайник Кущовий лишайник
Інші лишайники, такі як листуватий чи кущовий,
подібні до кущиків між камінням.
47. На
кіровоградських
гранітних
відслоненнях
росте багато
різних видів
мохів.
48. Чебрець блошницевидний
Чебрець Маршалла Чебрець Палласа
Лишайники та мохи торують дорогу іншим рослинам. Це
невеликі рослинки, що утворюють щільні дерновинки.
Наприклад, чебреці, які утворюють влітку квітуючі подушки.
Дуже гарні вони, улюблені в нашому народі, до того ж дуже
цілющі.
49. Цибуля Пачоського
Цибуля жовтіюча
Різноманітні цибульки теж пристосувались зростати
серед гранітів, піднімаючи зонтички своїх квітів. У
цибулі жовтіючої вони і справді жовті, блискучі, а у
цибулі Пачоського – рожевувато-жовтуваті.
50. Очиток білий Очиток великий
Невеличкі соковиті очитки куртинками часто селяться
серед кіровоградських гранітів.
51. Найчастіше
трапляється очиток
їдкий з яскраво-
жовтими квітками-
зірочками.
Можна побачити цю
рослину мало не по
всій Україні на
піщаних грунтах та
кам‟янистих схилах.
Очиток їдкий
52. А от очиток Борисової,
блакитнувато-зелена
рослинка, стебельця
якої звисають із тріщин
скель, є ендемічним
видом, зростає лише на
гранітах Придніпров„я,
в основному на
Кіровоградщині,
частково на суміжних
територіях інших
Очиток Борисової
областей.
53. Серед рослин, які зростають на малозарослих скелях, -
жабриця Палласа та ауринія скельна.
Жабриця Палласа Ауринія скельна
54. Тюльпан гранітний Гвоздика прибузька
І, звичайно, тут є рідкісні види рослин, занесені до
Червоної книги України – тюльпан гранітний і
гвоздика прибузька.
55. Гвоздика прибузька є окрасою гранітних скель. Це -
ендемік Придніпровської височини.
56. Аспленій північний Аспленій волосовидний Пухирник ламкий
У вологих тріщинах скель, куди рідко заглядає сонце,
зростають ніжні дрібні папороті – аспленій північний,
аспленій волосовидний, пухирник ламкий. Останню
папороть названо так тому, що тоненькі черешки її листків
ламкі.
57. Щитник чоловічий Щитник шартрський
Багатоніжка звичайна
Рідше трапляються щитник чоловічий, багатоніжка звичайна,
шитник шартрський. Багатоніжка – папороть із розсіченим
листком, в неї багато листочків-”ніжок”, а кореневище солодке,
тому звуть її в народі солодицею, солодким коренем.
58. Кизильник чорноплідний Спірея звіробієлиста
Зростання гранітів – тривалий процес. Коли в тріщинах
накопичується гумус, тут з‟являються невисокі чагарники.
Дуже характерними для гранітних відслонень є кизильник
чорноплідний та спірея звіробієлиста – невеличкі, специфічного
вигляду чагарники, коріння яких міцно тримається в
розщілинах каменю.
59. Зростають на камені також декілька видів
шипшини.
Шипшина собача Шипшина французька Шипшина пашенна
60. Привертає до себе увагу
шипшина найколючіша.
Квіти цієї шипшини ніжні,
незвичайні – із
світложовтими пелюстками,
на довгих квітоніжках. Ця
шипшина – дрібний кущик
з гілками, рясно вкритими
міцними прямими шипами і
дрібними голчастими
шипиками. Плоди цієї
шипшини – чорні і майже
кулясті. Нерідко зарості
шипшини найколючішої
Шипшина найколючіша
утворюють угрупування.
61. На кам‟яних схилах
при заростанні
гранітів поступово
формується
петрофітний степ,
тобто степ на камені.
Головну роль тут
відіграють злаки –
типчак та ковила
волосиста.
Типчак Ковила волосиста
62. Плями утворює
карагана кущова
(акація жовта) – дуже
розгалужений
маленький
чагарничок, житель
степової зони. Зрідка
трапляється вона і на
півдні лісостепу.
Карагана кущова (акація жовта)
В меню Кінець
63.
64. Кіровоградщина небагата на ліси, проте вони тут
дуже різноманітні. Основні лісові масиви
зосереджені на південних відрогах Придніпровської
височини. Одним з найбільших є Чорноліський
масив, розташований на піднятому правому березі
верхів‟я річки Інгулець.
На півночі до Чорноліського масиву прилягає
Дмитрівсько-Чутівський. Ці два масиви – типові
угрупування південної смуги лісостепу. Вони дуже
затінені, в народі їх називають чорноліссям.
На південь від Дмитрівсько-Чутівського масиву, в
Придніпров‟ї простягається масив Холодний Яр.
Всі ці ліси багаті на різноманітні дерева, кущі й
трави.
65. У Чорноліському
та Дмитрівсько-
Чутівському
масивах в
деревостані
переважають дуб
та граб,
утворюючи на
великих площах
дубово-грабові
ліси.
Дуб Граб
66. Менші площі в масиві займають
ясенево-дубові та липово-дубові
ліси, а також чисті дубові
насадження.
Ясе
н Липа
68. Але основною породою в лісах
нашої області є дуб. Це –
національне дерево України.
Здавна це дерево вважається
втіленням міцності й сили, це –
одне з наших найбільш
довговічних дерев.
Навесні дуб розкривається
пізно і цвіте значно пізніше
інших дерев. Квіти у дуба
невеликі та непоказні. З них Дуб
під осінь виростають плоди-
жолуді.
69. Липа, супутник дуба,
рідко формує чисті
насадження. Це дуже
тіньовитривале дерево,
яке здавна пристосувалося
товаришувати з дубами-
велетнями. Квітує липа
значно пізніше інших
дерев, вже в середині літа.
Її квітки, дарма що
непоказні, блідо-жовті,
мають чудовий аромат та
багаті нектаром.
Липа
70. В ярусах підліску на
освітлених місцях поодиноко
або групами трапляються
кущі крушини та калини-
гордовини.
Крушина вільховидна
Крушина послаблююча Калина-гордовина
71. Бруслина європейська
Ростуть в підліску й поодинокі кущі
бруслини європейської та бруслини
бородавчастої. Яскраві та
оригінальні плоди бруслини з
декількома чорними насінинами
поширююють птахи. Бруслина бородавчаста
72. Трапляється в лісі й ліщина.
Її листки розташовані майже
горизонтально в одній
площині і не затінюють один
одного. Так ліщина краще
використовує недостатнє
освітлення в темному лісі.
Квітує вона дуже рано, коли
ще не розвинулося листя
дерев, щоб пилок міг вільно
переноситись вітром. А щоб
рано зацвісти, ліщина
формує свої сережки ще
наприкінці літа. Плоди
ліщини переносять по лісу
Ліщина білки.
73. Зірочник ланцетовидний Осока волосиста Яглиця звичайна
(стелларія) (снитка або снить)
Трав‟яний покрив у лісових масивах Кіровоградщини не
відрізняється значним різноманіттям. Найчастіше в ньому
переважають на верхніх частинах схилів зірочник
ланцетовидний і осока волосиста, а по днищах та нижніх
частинах схилів - яглиця звичайна. Це – звичайні домінанти
листяних лісів України.
74. Зірочник ланцетовидний в
багатьох мовах зветься
“рослиною-зіркою”. Наукова
назва рослини “стелларія”
походить від латинського
“стелла” – зірка. Досить великі
квітки зірочника дійсно схожі
на десятипроменеву зірку,
оскільки кожна із п‟яти білих
пелюсток глибоко розсічена.
Ця рослина дуже швидко росте
і за короткий час захоплює в
лісах значну територію. Під сніг
зірочник йде із зеленими
листками, які протягом зими
Зірочник ланцетовидний (стелларія)
відмирають.
75. Осока волосиста любить сухі
стрімкі місцини, що добре
прогріваються. Назву свою ця
осока отримала тому, що краї її
листків вкриті численними
волосками, неначе війками – за
ними легко розпізнати осоку
волосисту.
Ця осока завжди зелена,
зеленою вона йде під сніг і
зеленою зимує. Навесні
відростає молоде листя, а старе
всихає. В осоки довгі тонкі
кореневища, що швидко
розповзаються, тому вона
швидко захоплює нові території.
Осока волосиста
76. Яглицеві ліси не такі
яскраві, оскільки під
пологом лісу яглиця
практично не квітує. Білі
зонтики – суцвіття яглиці –
трапляються лише на
узліссях або на відкритих
місцях у лісі. Яглиця, яку
ще називають сниткою,
сниттю, є вологолюбною
рослиною. Вона має довгі
тонкі кореневища, здатна
швидко розростатися,
захоплюючи вільні площі.
Яглиця звичайна (снитка або снить)
77. Переліска Копитняк Купина Медунка темна
багаторічна багатоквіткова (пульмонарія)
Трапляються в широколистяному
лісі й інші типові мешканці. Їх
називають неморальними видами від
слова «неморум» - широколистяний.
До них належать переліска
багаторічна, копитняк, купина
багатоквіткова, медунка темна,
просянка розлога та низка інших. Просянка
розлога
78. Одна з найбільш відомих
лісових трав – копитняк з
листками характерної форми,
дійсно схожими на слід
кінського копита. Листки
копитняку щільні, темно-
зелені, блискучі, мають
слабкий перцевий запах.
Квіти цієї рослини ховаються
біля землі під листками,
ніколи не піднімаючись. Їхнє
забарвлення незвичне –
червонувато-коричневе, а
пелюсток у квітки лише три.
Плоди копитняку також
Копитняк
подібні до квіток.
79. Одна з дуже вишуканих рослин
– купина багатоквіткова. Це
рослина із еліптичними
листками і звисаючими
квітками зеленкуватого
кольору, з яких розвиваються
синьо-чорні ягоди. Цю рослину
ще називають “соломоновою
печаткою” за чітко помітні на її
кореневищі округлі сліди. За
легендою цар Соломон був
вражений елегантністю цієї
рослини і, відзначивши це,
поставив на її кореневищі свою
печатку. Насправді “печатка –
це округлий слід відмерлого
Купина багатоквіткова гону рослини.
80. Звичною в кіровоградських
лісах є медунка темна. Наукова
назва рослини “пульмонарія”
походить від слова “пульмо” –
легені, колись вона
використовувалася від
легеневих хвороб. Назва
“медунка” пояснюється тим,
що в її квітках багато нектару.
З цим пов‟язана і різниця в
забарвленні квіток медунки. Її
бутони та молоді квітки мають
рожеве забарвлення, а ті, що
відцвітають, - синє. Речовина,
що забарвлює квітки медунки,
зветься антоціан, він може
мати різний колір. Медунка темна (пульмонарія)
81. Трапляється в лісах області
родичка купини – конвалія
травнева, лікарська
рослина. Така звичайна в
лісовій зоні, із наближенням
до степової зони вона стає
все рідшою. Проте, на
вологих ділянках, особливо
на терасах річок можна
побачити у травні килим
квітуючих конвалій і
згадати поетичні рядки
“Знов конвалії квітнуть в
гаю, білі й ніжні, як вітер у
Конвалія травнева
полі…”.
82. Калина-гордовина Живокіст Бессера Кизил (корнус)
У Дмитрівсько-Чутівському лісовому
масиві крім типових неморальних
видів зростають рослини, яких більше
ніде в області немає, - мешканці
центральноєвропейських і
субсередземноморських країн. До
таких рослин належать калина-
гордовина, живокіст Бессера, кизил Егоніхон Осока
(корнус), егоніхон (горобейник) та (горобейник) парвська
осока парвська.
83. Кизил утворює
підлісок, який більш
розвинений на світлих
ділянках лісу. Яскраво-
червоні плоди кизилу
дали назву рослині,
адже “кизил” в
тюркських мовах
означає “червоний”.
Наукова назва рослини
“корнус” походить від
латинського слова, що
означає “ріг”, – через
Кизил (корнус)
дуже тверду деревину
кизилу.
84. Живокіст Бессера виявлений
на Кіровоградщині зовсім
недавно. Цей вид названий
відомим українським
ботаніком Б. В. Заверухою на
честь відомого дослідника
флори Поділля. Живокіст
Бессера зростає на
освітлених пагорбах в
грабово-дубових лісах. Це -
не дуже помітна у лісовому
травостої рослина з
видовжено-еліптичними
листками та світло-жовтими
Живокіст Бессера
квітками.
85. В лісах зростає й
субсередземноморський
чагарник – калина-
гордовина. Вона має
кулясту крону, широкі,
зморшкуваті листки,
зонтикоподібні суцвіття
із білими квітками.
Плоди гордовини,
спочатку зеленкуваті,
при достиганні
червоніють, а стиглі –
чорні, блискучі. Не
дивно, що цю
привабливу рослину Калина-гордовина
культивують в садах і
парках.
86. Егоніхон (горобейник)
пурпурово-голубий –
незвичайна рослина. Від її
кореневищ відходять два
різні види гонів,
негалузистих, густо вкритих
листям. Одні гони - з
квітами, прямостоячі, інші –
безплідні, нахилені або
лежачі. Тому егоніхон густо
вкриває поверхню грунту у
світлих лісах. І квітки у
рослини незвичайні, синьо-
фіолетові, а плоди-горішки
Егоніхон (горобейник)
гладенькі, білі.
87. Осока парвська утворює
високі плями в трав‟яному
покриві кизилових лісів. Ця
рослина дуже рідкісна в
Україні. Вона зростає
пухкими купинами, має
косе, міцне, розгалужене
кореневище і зелені з
сизуватим відтінком
жолобчасті листки із
загорнутими наспід краями.
Осоку парвську
використовують в народній
медицині.
Осока парвська
88. Зустрічається в наших
лісах і світлолюбна
центральноєвропейська
рослина – шоломниця
висока. Це – граціозна і
досить висока рослина із
суцвіттям світло-синіх
квіток. Вона зростає із
типовими рослинами
широколистяних лісів,
утворюючи незвичайні
Шоломниця висока
та цінні угрупування.
89. Анемона жовтецева Ряст ущільнений (коридаліс) Ряст Маршала
Навесні у кіровоградських лісах можна зустріти
чимало рослин-ефемероїдів. На відміну від степових
ефемероїдів, які “полюють” на весняну вологу, лісові
потребують весняного світла. Зустрічаються анемона
жовтецева, ряст ущільнений і ряст Маршала.
90. Назва “анемона” походить
від слова “анемос”, що
означає “вітер”. Вірогідно,
вітер часто розхитує
квіточки на тоненьких
стебельцях. Жовтецевою її
назвали за жовтий колір
квіток, подібних до квіток
жовтеців. Плід анемони
складається з багатьох
горішків, які мають їстівні
придатки. Мурахи їх
поїдають і сприяють
поширенню рослини.
Анемона жовтецева
91. Ряст ущільнений має синювато-
лілові квітки цікавої будови.
Одна з її пелюсток має
шпорець, а дві утворюють щось
подібне до шолома. Звідси
походить і наукова назва рясту
“коридаліс”, оскільки грецьке
слово “корис” означає
“шолом”. Ряст – здавна
улюблена в народі рослина.
Його масова поява в лісах
навесні пов‟язувалася людьми з
весняним оновленням природи.
Недарма в народі здавна
казали: “Мені вже рясту не
топтати”, “Дожити до нового
Ряст ущільнений (коридаліс) рясту”.
92. Крім рясту
ущільненого, в лісах
області зростає дуже
рідкісний вид - ряст
Маршала. Це рослина з
блідо-жовтими
квітками. Ряст
Маршала - вид, що
охороняється в області.
Ряст Маршала
93. Зустрічаються
весною в
кіровоградському
лісі і рослини-
ефемероїди ряст
порожнистий і
тюльпан дібровний.
Ряст порожнистий Тюльпан дібровний
94. Часто у лісах
Кіровоградщини
зустрічається ряст
порожнистий. А поряд можна
зустріти ряст жовтий, що є
доволі рідкісною рослиною.
Ряст порожнистий
Ряст жовтий
95. Один з найцікавіших
видів, що утворює
весняні килими у
великих лісових
масивах
Кіровоградщини, -
тюльпан дібровний,
занесений до Червоної
книги України.
Тюльпан дібровний
96. Справжньою окрасою лісу навесні
є голубі очі пролісок – дволистої та
сибірської. Наукова назва роду
“проліска” походить від слова, що
означає “розділяти”, оскільки
луски її цибулини легко
розділяються. Ці два види
Проліски дволисті проліски подібні і водночас – дуже
різні.
У проліски дволистої суцвіття із 2-
5 квіток дивиться вгору, квітки
розміщені на довгих, прямих,
трохи відхилених квітконіжках.
А у проліски сибірської на стеблі
буває 1-4 ніжно-голубих, пониклих
квіток.
Проліска сибірська
97. В тінистих загадкових лісах
балок можна побачити
незвичайно рідкісний ранник
весняний. Це реліктова
рослина, що зростає подекуди у
листяних лісах лісостепу.
Навіть зовні це незвичайна
рослина. Біля її супротивних
листків, зверху голих, знизу –
шерстистих, є лінійні
приквітки. З їхніх піхов на
тонких ніжках виростають
щитковидні суцвіття із світло-
жовтими віночками, схожими
на ліхтарики, які утворюють
разом верхівкове волотевидне
суцвіття. Ранник весняний
98. Безщитник жіночий
Нерідко в балкових лісах ростуть поодинокі
куртини папоротей, найчастіше – папороть
чоловіча, зрідка – безщитник жіночий і пухирник
ламкий.
99. В балкових лісах
знайдено також
гарну та рідкісну
на
Кіровоградщині
рослину аконіт
молдавський та
рідкісну лісову
орхідею коручку
темно-червону.
Аконіт молдавський Коручка темно-червона
100. Неподалік від Південного
Бугу в деревостані
Дорожинського лісу часто
зустрічається черешня, виду,
характерного для
подільських дібров. Черешня
101. І лише в цих лісах
виявили на
Кіровоградщині таку
гарну і цікаву рослину, як
півники злаколисті, -
понтично-
середземноморський вид.
Ця рослина має досить
довге до 50-60 см листя,
вузьке, схоже на листя
злаків (звідси і назва
рослини). Квітконоси
вдвічі менші, на них 1-2
вишукані синьо-лілові
квітки із жовтими
Півники злаколисті
смужками.
102. На узліссі біля Південного Бугу
виявили півники угорські, які
також в області трапляються
зрідка. У цих півників листки
нерідко шаблевидно зігнуті, а
квітконос довший за листки,
розгалужений. Квітки темно-
фіолетові, гарні, вони
нагадують квітки культурних
видів півників. Цей понтично-
панонський вид на території
України поширений більше,
ніж півники злаколисті, і є
окрасою багатьох світлих лісів
лісостепу.
Півники угорські
В меню Кінець
103.
104. Світ заплав зовсім незвичайний, тісно
пов‟язаний з діяльністю річок, які то
розливаються повінню, то входять у свої
береги. Місцями вода стоїть у зниженнях
заплави все літо, тут формуються болотні
ділянки. А більшу частину заплав займають
луки, що розташовуються на плескатих
підвищеннях.
Зустрічається рослинність заплав, з одного
боку, характерна для території від Балтики
до Чорного моря. Але ближче до півдня
області світ рослин у заплавах, зберігаючи
риси подібності, водночас змінюється.
105. Осока пухирчаста
У всіх заплавах
Кіровоградщини ми
бачимо очерет і осоки
(пухирчасту, гостру
Очерет та інші). Осока гостра
106. Також на всьому протязі заплав області поширені
вербозілля звичайне, м‟ята болотна та м‟ята польова.
Вербозілля звичайне М’ята болотна М’ята польова
107. Півники водяні (болотні) Півники мечевидні водолюбиві
На болотистих луках та в заплавах річок ростуть і різні
види півників (ірисів) та безліч інших лучних та болотних
рослин.
108. Бобівник трилистий Образки болотні Вовче тіло
(вахта) (шабельник болотний)
Ближче до півдня області поступово зникають види, які
зростають в заплавах лісової зони, - це бореальні (північні)
види, такі як бобівник трилистий, образки болотні, вовче тіло.
109. Не зустрінеш на луках і в заплавах південної частини
Кіровоградщини північні види осок: чорнобуру та просяну.
Осока чорнобура Осока просяна
110. При просуванні на південь все більше місце займають рослини,
які пристосувалися до зростання в умовах помірного або
значного засолення, характерного для заплав півдня лісостепу
та степу, наприклад, осока розтягнута та ситник Жерарда.
111. Молочка Солончакова айстра Скорзонера
приморська звичайна дрібноквіткова
Тут добре виявлене флорестичне ядро галофітних
видів, це молочка приморська, солончакова айстра
звичайна, скорзонера дрібноквіткова.
112. Осока заяча
Лисохвіст лучний Жовтець повзучий
В напрямку з півночі на південь збільшується кількість
угрупувань, серед яких зустрічаються лучні, і болотні види:
лисохвіст лучний, осока заяча, жовтець повзучий та інші.
113. Зустрічаються характерні види засолень – галофіти. Серед них
рідкісні для області види – осоки житня та ячменевидна. Вони
недарма отримали свою назву, - їхні волоски з плодами
нагадують відповідно колоски жита та ячменю.
Осока житня Осока ячменевидна
114. На південних вологих
засолених луках
Кіровоградщини зрідка
зростає лучно-болотна
орхідея – зозулинець
болотний, занесений до
Червоної книги
України.
Зозулинець болотний
(лучно-болотна орхідея)
115. Рогіз Мітлиця біла
У більш знижених зволожених місцях
заплав формуються справжні,
незасолені луки, де зростають тонконіг
болотний, рогіз та мітлиця біла.
Тонконіг болотний
116. На вологих луках
Кіровоградщини знайдено
чимало місцезростань цінних і
малопоширених лікарських
рослин. Для охорони їхніх
місцезростань та збереження
генофонду створено декілька
природно-заповідних територій.
На слабозасолених луках росте
алтея лікарська.
Алтея лікарська
117. Оман високий Козлятник лікарський
звичайний
На незасолених луках зустрічаються цілющі
лікарські рослини козлятник звичайний та оман
високий. Оман високий - дійсно висока і гарна
рослина, яку слід зберегти на нашій землі.
118. Валеріана лікарська
висока – теж одна із
цілющих рослин, що
зустрічається на
слабозасолених
південних луках
Кіровоградської
області.
Валеріана лікарська висока
119. Болота заплав
різноманітні за своїм
рослинним покривом,
який відбиває умови
зростання.
У поширених густих
заростях очерету, який
досягає місцями висоти
3 м, зростають
вологолюбиві види, такі
як частуха
подорожникова та цикута
отруйна. Цикута і справді
одна із найотруйніших
рослин української
Частуха подоржникова Цикута отруйна
флори.
120. Осока Отруба Омег водяний Лепешняк плаваючий
В болотах заплав області
можна зустріти осоку
Отруба, омег водяний,
лепешняк плаваючий та
вех широколистий.
Вех широколистий
121. Ряски: а — ряска мала; б — ряска триборозенчаста.
На поверхні води часто
можна побачити різні
види рясок ( малу і
триборозенчасту)
та жабурник
звичайний.
Жабурник звичайний
122. Верба попеляста Плетуха звичайна Паслін солодко-гіркий
Нерідко по очерету розкидані кущі верби попелястої. По її
гілках та стеблах плететься паслін солодко-гіркий. Ваблять до
себе його гарні червоні плоди, але будьте обережні, - вони
отруйні! Інша вологолюбна трав‟яниста ліана, плетуха
звичайна, прикрашає зарості очерету своїми квітами-
грамофончиками.
123. Серед водних угрупувань
значні площі на
мілководдях займають
ценози водяного різаку
звичайного. Це досить
густі зарості, лізти в які
небезпечно. Адже по
краю листки тілоріза
усаджені колючками, як
у алое, - звідси і назва
рослини.
Водяний різак звичайний
(тілоріз)
124. Нечасто побачиш на
водоймах Кіровоградщини
глечики жовті і ще рідше –
латаття біле. Там, де ці
реліктові водні
угрупування ще
збереглися, їх слід всюди
взяти під охорону.
Глечики жовті Латаття біле
125. Особливий науковий інтерес
являє зростання по
декількох джерельних
болотах у північно-східній
частині області реліктового
виду – хвоща великого. Це
справді велика рослина –
заввишки до 1,5 м, світле
стебло його товстіше за
палець дорослої людини.
Хвощ великий лише зрідка
трапляється на рівнинах
України. Він утворює густі
зарості майже без участі
Хвощ великий
інших видів рослин.
126. Біла верба
Плакуча верба Плакун верболистий
По днищу балок на заболочених ділянках зустрічаються
куртини верб, із деревовидних – особливо часто білої.
Тут же можна зустріти іплакун верболистий.
В меню Кінець
127.
128. Рослини пісків – псамофіти трапляються на Кіровоградщині
значно рідше, ніж в інших областях України, адже піщані
тераси Дніпра входять до території області лише на невеликій
площі, там, де вони збереглися біля Кременчуцького та
Дніпродзержинського водосховищ. Проте на Кременчуцькому
водосховищі в Світловодському районі є групи островів –
Кінські острови: Великий Кінський, Перший, Другий
(Обеліск), Воронівка.
Ці острови утворилися при затопленні заплави під час
створення водосховища і являють собою останці борової
тераси Дніпра, - найвищі її ділянки, які нині підіймаються
над затопленою заплавою у вигляді островів.
Саме тут, на піщаних підвищеннях та горбах, ростуть
численні рослини-псамофіти, мешканці пісків. Більшість з
них має видовжені кореневища для захоплення життєвого
простору під сонцем.
129. Куничник наземний
Швидко розростаються у піщаному
грунті кореневищні рослини-
багаторічники, такі, як куничник
наземний і полин дніпровський, що
виступають як домінанти. Полин дніпровський
130. Активно
вкорінюються на
піщаних островах
Кіровоградщини
нові рослини-
пісколюби – цмин
піщаний із
золотавими
суцвіттями і
костриця
Цмин піщаний
(типчак). Костриця (типчак)
131. Щавель гороб’ячий Келерія піщана Смілка татарська
Рослинами-пісколюбами, що зростають на піщаних
островах області, є також щавель гороб‟ячий, келерія
піщана, смілка татарська.
132. Саме на піщаних островах
зростає і утворює угрупування
дике жито – дуже цікава
однорічна рослина без довгих
кореневищ. Це жито дещо
схоже на посівне, проте,
природа дала йому
пристосування для
поширення. Його колос має
дуже ламку вісь, а квіткова
луска – довгий остюк. При
дозріванні колоски ламаються
і чіпляються за шерсть, вовну
овець, одяг людини. Так дике
жито має можливість швидко
поширюватися. Дике жито
133. Зростає на пісках і
незвичний для області
вид гвоздик –
гвоздика розчепірена
із білими розсіченими
пелюстками. Ця
гвоздика дуже гарна.
Вона рясно зростає на
острові Обеліск.
Гвоздика розчепірена
134. Чимало рідкісних рослин знайдено
на пісках кіровоградських островів.
Саме тут виявлено козельці
шорстко-носикові.
Козельці шорстко-носикові
Великі популяції на піщаних
островах утворює сон чорніючий –
вид, занесений до Червоної книги
України.
Сон чорніючий
135. На Малому Кінському
острові зростає
волошка дніпровська з
високим галузистим
стеблом. Це –
ендемічний вид,
вперше виявлений на
Кіровоградщині.
Волошка дніпровська
136. Волошка сумська Воловик Гмеліна Чебрець Палласа
Надає перевагу піскам волошка сумська. Малопоширеною є
гарна рослина – воловик Гмеліна із синіми квітами, яка зростає
на півдні лісостепу і степу. Характерним для піщаних островів є
чебрець Палласа.
137. Шелюга (верба гостролиста)
Сосна
На схилах горбів трапляються невисокі
розріджені сосни та кущі шелюги (верби
гостролистої). На островах з піщаними
підвищеннями та обводненими
зниженнями ростуть зарості аморфи
кущової.
Аморфа кущова
138. Зіновать австрійська
Осока приземкувата Юрінея харківська
У травні розквітає золотом на островах
зіновать австрійська. А на підвищеній
частині острову Лисячий (і лише там)
зростає ковила дніпровська, занесена до
Червоної книги України.
В піщаних ковилових степах ростуть
Ковила дніпровська осока приземкувата та юрінея
харківська.
139. Козельці шорстко-носикові
Яскраві плями на сірувато-зеленому тлі піщаного степу
утворюють льонок дроколистий і козельці шорстко-
носикові. Здалека помітні на островах куртини високої
волошки дніпровської. В меню Кінець
140. В даній презентації ми розглянули основні типи
рослинності Кіровоградської землі.
Безумовно, чимало угрупувань і видів рослин, що
зростають, не змогли бути згаданими тут, оскільки світ
рослин нашого краю величезний і багатогранний.
Але ця презентація трохи привідкрила завісу того
різнобарвного і безцінного багатства нашої області, що
називається “флорою”.
Цінуймо ж і бережімо рослинний світ для себе та
наших нащадків!
Презентацію виконала вчитель інформатики Харченко О. Г.
