Виставка-персоналія «Ярослав Мудрий – на варті держави і науки» (до 1000-річчя від початку правління)

1. Виставка-персоналія
«Ярослав Мудрий –
на варті держави
і науки»
(до 1000-річчя від початку
правління)
Відділ інформаційно-бібліографічних послуг та краєзнавства
обласної бібліотеки для дітей ім. Т. Г. Шевченка

2. «Якщо будете у
ненависті жити, у
сварках та бійках,
то самі загинете і
загубите землю своїх
батьків та дідів,
котрі здобували її
трудом своїм
великим...»
Із заповіту
Ярослава Мудрого
синам

3. Тільки трьох
правителів за всю історію
людство удостоїло титулу
"Мудрий". Це візантійський
імператор Лев VI,
французький король Карл V
та київський князь Ярослав.
Ярослав народився
близько 978 року. У 10 років
батько, Володимир Великий,
зробив його намісником у
Ростові, знаючи сувору, але
справедливу вдачу хлопця.
По смерті брата, князя
Вишеслава, став
новгородським князем.
1014 року, прагнучи утвердити незалежність
Новгорода від Києва, Ярослав відмовився виплачувати
батькові щорічну данину у розмірі 2000 гривень (із
зібраних 3000), за що Володимир зібрався йти походом
на Новгород, але помер 15 липня 1015 року.

4. У вересні 1015 р. Ярослав вирушив походом
проти брата Святополка, що підступно
розправився з братами (Борисом, Глібом,
Святославом) і посів Київський престол.
Вирішальна битва відбулася під Любичем,
північніше Києва, наприкінці листопада того ж
року. Святополк був розбитий і втік у степ,
«Ярослав же сів у Києві на столі отчім».

5. Ярослав Мудрий заснував міста Корсунь, Гюргів
(нині Біла Церква), було розбудовано Чернігів,
Переяслав, Володимир-Волинський, Турів. Князь
завершив розпочате ще Володимиром розширення
меж столиці Русі – Києва (майже у 7
разів). Змінював образ столиці, побудувавши Золоті
ворота, Софіївський, Георгіївський та Ірининський
собори, укріпивши Ярославові вали. За красою і
розвиненістю Київ не поступався європейським
містам.

6. В роки правління Ярослава (1019—1054 рр.) Київська
держава досягла апогею свого розвитку. Великий князь
продовжив розширення й зміцнення кордонів: відвоював
на заході землі, захоплені поляками в період внутрішньої
смути, підкорив собі західний берег Чудського озера. 1036
р. руське військо під Києвом остаточно розбило печенізькі
орди, після чого вони більше не погрожували Київській
Русі.

7. Сповнений
прагнення зміцнити
положення Київської
Русі у Європі,
Ярослав сприяв
одруженню своїх
дітей з королівськими
династіями Старого
Світу. Сам він у 1019
році узяв шлюб з
дочкою норвезького
конунга Олава
Ейріксона –
Інгігердою (Іриною).

8. Усі його діти одружилися з
членами правлячих сімей
континенту:
• Старший син Ілля – з
дочкою датського та
англійського короля
Кнута;
• Другий син Ізяслав – з
донькою правителя Польщі
Казимира Гертрудою;
• Святослав – з онукою
німецького цісаря Генріха
II;
• Всеволод – з візантійською
принцесою Марією;
• Ігор – з принцесою з
Німеччини Кунігундою.

9. Чотири доньки Ярослава (Єлизавета,
Анастасія, Анна і Агата) стали королевами
чотирьох країн: Норвегії, Словаччини, Франції
та Англії. За широкі родинні зв’язки князя
стали називати «Тестем Європи».

10. Важливу роль у зміцненні
держави відіграло зведення
Ярославом існуючих на той час
законів до єдиної цілісної
системи «Руська Правда».
«Коли будь-хто вдарить
мечем, (але не вб’є), платить 3
гривні, а потерпілому –
гривню. Хто вб’є простого
селянина – штраф 5 гривень,
княжого слугу чи старшого
дружинника – штраф 80
гривень. Якщо під час бійки
вирвали жмут бороди, штраф –
12 гривень на користь князя».
Таким чином, на зміну родовій
помсті запроваджується
система суду (з 12
присяжними) з вагомими
штрафами.

11. У 1051 році Ярослав призначає
за згоди єпископів митрополитом
Іларіона (вперше без участі
константинопольського патріарха).
Відоме Іларіонове «Слово про
закон і благодать» стане
знаковою філософською і
церковно-літературною пам’яткою
середньовіччя.
Ярослав запровадив
канонізацію святих. Зокрема,
був зарахований до числа
святих батько Ярослава
Володимир Великий, визнаний
просвітителем Русі. Також було
канонізовано братів
Святослава, Бориса і Гліба,
вбитих Святополком у боротьбі
за престол.

12. Розгорнулась титанічна робота з перекладу
візантійських, грецьких та інших книг на
церковнослов’янську та давньоруську мови.

13. Князь розпорядився «збирати у кращих людей
дітей і віддавати їх у навчання книжне»,
створювати державні школи, відкривати
бібліотеки. Осередками освіти були церкви і
монастирі. Так, у Софії Київській діяли бібліотека
і школа, де навчали грамоти й ознайомлювали з
основами тогочасних наук дітей із заможних
родин.

14. Бібліотека Ярослава Мудрого містила понад 1000
унікальних рукописних книг. Найімовірніше, вона
перейшла у спадок до заснованого Ярославом
Печерського монастиря, і була втрачена при пожежі
1718 року.

15. У 1054 році великий князь Ярослав Мудрий
пішов із життя, покнязювавши 35 років і
залишивши по собі могутню і культурно
піднесену державу.

16. Мощі Ярослава Мудрого перебувають у
церкві Святої Трійці у Брукліні (США),
куди їх було вивезено з Софії Київської
під час окупації німцями Києва у 1941-
1943 роках. Україна прагне повернути їх
на батьківщину.

17. У сучасній Україні
встановлено високу
державну нагороду –
Орден князя Ярослава
Мудрого (1995) за видатні
особисті заслуги перед
українською державою в
галузі державного
будівництва, зміцнення
міжнародного авторитету
України, розвитку
економіки, науки, освіти,
культури, мистецтва,
охорони здоров'я, за
благодійну, гуманістичну та
громадську діяльність.

18. Дізнатися більше:
Довідкові видання
Видатні постаті в історії України ІХ–ХІХ
ст.: короткі біогр. нариси, іст. та худож.
портрети. – К.: Вища шк., 2002. – С. 29–31.
Земерова Т. Ю. Історія України:
практичний довідник за шкільною
програмою / Т. Ю. Земерова,
І. М. Скирда. – Харків: [б. в.], 2009. –
448 с.: іл.

19. Історія України: для дітей серед. шк.
віку / авт.-упоряд. А. Г. Чередниченко;
худож.-іл. Г. В. Беззубова; худож.-оформ.
І. В. Осипов. – Харків: Фоліо, 2004. –
319 с.: ілюстр.
Історія України в особах,
IX–XVIII ст. – К.: Вид-во
«Україна», 1993. – 396 с.

20. Короткий довідник з історії
України. – К.: Вища школа, 1994. –
255 c.
Котляр М. Історія України в
особах: Давньоруська держава /
М. Котляр. – К.: Україна, 1996. –
240 с.

21. Котляр М. Шляхами віків: довідник з історії
України: від племінних спільностей V ст. й до
сьогодення / М. Котляр, С. Кульчицький. – К.:
Україна, 1993. – 379 c.
Новий довідник: Історія України:
довідковий посібник для школярів та
абітурієнтів / упоряд. С. Крупчан та
ін. – 4-те вид., змінене й допов. – К.:
Казка, 2008. – 735 с.: іл. – Бібліогр.:
с. 723–726.

22. Підкова І. З. Довідник з історії України:
навчальне видання в 3-х т.; Т. 3: (Р – Я) /
І. З. Підкова, Р. М. Шуст. – К.: Генеза,
1999. – 688 с.: іл.
Остапенко П. В. Усі видатні постаті
історії України: довідник з історії України /
П. В. Остапенко. – Х.: Торсінг ПЛЮС, 2007. –
352 с. – (Іду на урок).

23. Тагліна О. В. Історія України:
енциклопедія / О. В. Тагліна. – 4-е вид.,
без змін. – К.: Перо, 2011. – 96 с.: іл. –
(Дитяча енциклопедія ПЕРО).
Федорук Я. Історія України в
життєписах князів та гетьманів:
довідник школяра / Я. Федорук. –
Тернопіль: Навчальна книга – Богдан,
2009. – 80 с.: іл.

24. Книги:
Історія державності України:
експериментальний підручник / за
ред. О. Бандурки; О. Ярмиша. – Х.:
Одіссей, 2004. – 608 с.
Іванченко Р. П. Київська Русь:
початки Української держави:
посібник з історії / Р. П. Іванченко. –
К.: Просвіта, 1995. – 96 с.: іл.
Демиденко Г. Г. Великий
князь Руси Ярослав Мудрый /
Г. Г. Демиденко. – Харків: Право,
2011. – 328с.: ил.

25. Сто великих загадок історії України. –
К.: Арій, 2008. – 464 с.: іл.
Субтельний О. М. Україна. Історія / Орест
Субтельний; пер. з англ. Ю.Шевчука. – К.:
Либідь, 1991. – 509 с.: іл., табл., карти.

26. Публікації:
Арабески до п'єси «Ярослав Мудрий»: Знайомство з книгою-
ювіляром: Іван Кочерга «Ярослав Мудрий» – 75 років // Шкільна
бібліотека. – 2019. – № 10. – С. 15-18: портр.
Ярослав Мудрий // Шкільна бібліотека. – 2009. –
№ 1. – С. 17-20 .
Іпатова Г. Д. Ярослав Мудрий та його час: 7 клас /
Г. Д. Іпатова // Історія та правознавство. – 2010. – №35. –
С. 25-28.
Павлів Ірина. Олександр Олесь (Кандиба). Стисло про
поета. «Ярослав Мудрий» (із книжки «Княжа Україна»).
Зміст заповіту Ярослава Мудрого і його актуальність нині.
«Микита Кожум'яка»/ І. Павлів // Бібліотечка «Дивослова». –
2013. – № 9-10. – С. 14-22.

27. Інтернет-ресурси:
Кочерга Іван. Ярослав
Мудрий [Електронна копія]:
драм. поема / Ів. Кочерга. —
Електрон. текст. дані (1 файл:
63,2 Мб). — Харків: Мистецтво,
1947 (Київ: НБУ ім. Ярослава
Мудрого, 2018). – Режим
доступу:
https://elib.nlu.org.ua/object.html
?id=10202 .