1. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ЗАТВЕРДЖУЮ»
Голова приймальної комісії
професор Лега Ю.Г.
___________________
«____» _____________2013 р.
ПРОГРАМА
фахових вступних випробувань
на навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня
спеціаліста (магістра)
за спеціальністю 7.05090101 (8.05090101) Радіотехніка
Черкаси 2013

2. 1. Загальні положення
Програма складена на підставі Умов прийому до вищих навчальних
закладів України в 2013 році, затверджених наказом Міністерства освіти і
науки, молоді та спорту України від 5 листопада 2012 року № 1244 та
зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 листопада 2012 року за
№, № 1902/22214, 1903/22215.
До участі в конкурсі щодо зарахування на навчання для здобуття
освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст (магістр) зі спеціальності
7.05090101 (8.05090101) Радіотехніка допускаються особи, які мають
документ державного зразка про базову вищу освіту за напрямом підготовки
6.050901 Радіотехніка.
Фахова атестаційна комісія, згідно затвердженого графіку, проводить
вступний іспит для вступу на навчання на освітньо-кваліфікаційний рівень
спеціаліста (магістра) зі спеціальності 7.05090101 (8.05090101) Радіотехніка.
Вступні випробування проводяться у формі тестування.
Вимоги до вступного іспиту відповідають вимогам чинних навчальних
програм згідно галузевого стандарту освіти за напрямом підготовки 6.050901
Радіотехніка
Тестування має на меті:
1. Перевірити відповідність знань, умінь, навичок вступників вимогам
навчальних програм професійно-орієнтованих дисциплін.
2.Оцінити степінь підготовки випускників вищих навчальних закладів
для подальшого навчання на здобуття освітньо-кваліфікаційного
рівня спеціаліста (магістра) зі спеціальності 7.05090101 (8.05090101)
Радіотехніка.
2. Склад дисциплін
Тестування для продовження навчання на спеціаліста (магістра) зі
спеціальності 7.05090101 (8.05090101) Радіотехніка проводиться з наступних
професійно-орієнтованих дисциплін:
1. «Сигнали та процеси в радіотехніці»;
2. «Аналогові електронні пристрої»;
3. «Цифрові пристрої»;
4. «Основи теорії передавання інформації»;
5. «Приймання та оброблення сигналів»;
6. «Генерування та формування сигналів».

3. 2.1. Сигнали та процеси в радіотехніці
При вивченні даної дисципліни студенти ознайомлюються з
основними фундаментальними положеннями теоретичної радіотехніки,
методами аналізу структури сигналів та їх проходження через різні типи
електричних кіл.
Студент повинен знати: елементи загальної теорії радіотехнічних
сигналів; спектральні представлення сигналів; енергетичні спектри сигналів;
модульовані сигнали; сигнали з обмеженим спектром; вплив детермінованих
сигналів на лінійні стаціонарні системи; вплив детермінованих сигналів на
частотно-вибірні системи; перетворення сигналів у нелінійних
радіотехнічних колах.
Студент повинен вміти: активно використовувати сучасні досягнення
електронно-обчислювальної техніки для дослідження та обробки сигналів ;
використовувати одержані теоретичні знання на практиці і розв’язувати
задачі.
Зміст дисципліни: Класифікація радіотехнічних сигналів. Динамічне
представлення сигналів. Геометричні методи в теорії сигналів. Теорія
ортогональних сигналів. Спектральні представлення сигналів. Енергетичні
спектри сигналів. Принципи кореляційного аналіза. Модульовані сигнали
Сигнали з обмеженим спектром. Теорема Котельникова. Вузькосмугові
сигнали. Вплив детермінованих сигналів на лінійні стаціонарні системи.
Вплив детермінованих сигналів на частотно-вибірні системи. Перетворення
сигналів у нелінійних радіотехнічних колах Безінерційні нелінійні
перетворення
Література для підготовки:
1. Баскаков С.И. Радиотехнические цепи и сигналы. М.: «Радио и связь»,
1988 г.
2. Гоноровский И.С. Радиотехнические цепи и сигналы. М.: «Советское
радио», 1977 г.
3. Тихонов В.И.Статистическая радиотехника. М.: «Советское радио», 1966 г.
4. Андреев В.С. Теория нелинейных электрических цепей. - М.: Связь, 1972.
2.2. Аналогові електронні пристрої
При вивченні даної дисципліни студенти ознайомлюються з основами
схемотехніки аналогових пристроїв, методами їх аналізу, а також
формуються у студентів знання та вміння, які дозволяють здійснювати
схемотехнічне проектування радіоелектронних пристроїв, що забезпечують
підсилення та аналогову обробку сигналів.
Студент повинен знати: принципи фунціювання аналогових пристроїв
та їх базових елементів, обробку сигналів, особливості схемотехніки, що

4. реалізується на інтегральних технологіях; методи аналізу підсилювача та
інших аналогових пристроїв по їх еквівалентним схемам.
Студент повинен вміти: здійснювати схемотехнічне проектування
підсилювачів та інших аналогових пристроїв; прагнути реалізовувати їх по
інтегральній технології та виконувати розрахунки їх параметрів і режимів
роботи; застосовувати обчислювальну техніку при аналізі та проектуванні
аналогових електронних пристроїв; читати електричні принципові схеми
реальних пристроїв лінійної та нелінійної обробки сигналів в дискретному та
інтегральному виконанні, в усіх діапазонах частот.
Зміст дисципліни: Показники та характеристики аналогових
електронних пристроїв, вимоги до АЕП. Операційні підсилювачі. Аналогові
електронні пристрої, що виконують математичні операції над сигналом.
Активні RC-фільтри. Генератори аперіодичних сигналів. Імпульсний режим
роботи ОП. Цифро-аналогові та аналогово-цифрові перетворювачі.
Література для підготовки:
1. В.Г.Гусев, Ю.М.Гусев Єлектроника. Учебное пособие. 2-е изд. - М.:
«Высшая школа», 1991, 622 с.
2. Достал И. Операционные усилители: Пер. с англ. - М.: Мир, 1982, 512 с
3. Войшвило Г.В. Усилительные устройства: 2-е изд. - М.: Радио и связь,
1983, 264 с.
4. Алексеев А.Г., Войшвило Г.В., Трискало И.А. Усилительные устройства.
Сборник задач и упражнений. - М.: Связь, 1989, 400 с
2.3. Цифрові пристрої
Мета вивчення дисципліни полягає в тому, щоб навчити майбутнього
радіоінженера особливостям проектування та програмування
мікропроцесорних пристроїв.
Студент повинен знати: сучасну елементну базу цифрових, цифро-
аналогових та мікропроцесорних пристроїв; методику проектування
апаратних та програмних засобів мікропроцесорних пристроїв.
Студент повинен вміти: проектувати мікроконтролери з
використанням сучасної елементної бази; здійснювати програмування
мікропроцесорних пристроїв та мікроконтролерів.
Зміст дисципліни: загальні відомості з алгебри логіки; технічні аналоги
булевих функцій; тригерні елементи, їх проектування; мікропроцесори, їх
будова та функціонування; програмування мовою Асемблер.
Література для підготовки:
1. Костинюк Л.Д., Паранчук Я.С. Мікропроцесорні засоби та системи: Навч.
Посібник. – Львів: Видавництво національного університету «Львівська
політехніка», 2001 – 200 с.
2. Локазюк В.М. Мікропроцесори та мікроЕОМ у виробничих системах:
Посібник. – К.: Вид. центр «Академія», 2002 – 368 с.

5. 3. Шовкопляс Б.В. Микропроцессорные структуры. Інженерные решения.
Справочник. – М.: Радио и связь, 1990. – 512 с.
4. Корячков В.П. Микропроцессоры и микроЭВМ в радиоэлектронных
схемах. – М.: Высшая школа, 1990. – 512 с.
2.4. Основи теорії передачі інформації
Мета вивчення дисципліни полягає в тому, щоб озброїти майбутнього
спеціаліста основними поняттями теорії інформації та кодування, сучасними
способами побудови систем оптимальної обробки інформації, можливостями
зробити оцінку ефективності вибраних технічних рішень.
Студент повинен знати: основи теорії інформації, теореми Шеннона
для каналів зв'язку, принципи завадостійкого кодування інформації,
принципи побудови багатоканальних систем передачі інформації. способи
організації передачі цифрових даних по аналоговим каналам.
Студент повинен вміти: Розраховувати параметри та якісні
характеристики різних каналів зв'язку, розробити системи завадостійкого
кодування сигналів, вибирати типи сигналів, розрахувати завадостійкість
типових радіотехнічних систем передачі інформації.
Зміст дисципліни: Інформація та інформаційні процеси.
Характеристики дискретних джерел інформації. Основи теорії кодування.
Багатоканальні системи передачі інформації. Кодування в дискретних
каналах. Завадостійке кодування с виявленням помилок. Завадостійке
кодування с корегуванням помилок. Багатоканальні системи передачі
інформації.
Література для підготовки:
1. Жураковский Ю.П. Полторак В.П. Теорія інформації та кодування:
Підручник. – К.: Вища шк., 2001. – 255 с.
2. Пенин П.И., Филипов Л. И. Радиотехнические системы передачи
информации. Учеб. пособие для вузов. -М.: Радио и связь, 1984. – 256 с.
3. Радиотехнические системы передачи информации. Учеб. пособие для
вузов. Под ред. В.В.Калмыкова. -М.: Радио и связь, 1990. – 304 с.
4. Кузьмин И.В., Кедрус В.А. Основы теории информации и кодирования. –
Киев: Вища шк., 1986. – 238 с.
2.5. Приймання та оброблення сигналів
Головна задача дисципліни - придбати знання про фізичні основи та
принципи прийому радіосигналів, про методи обробки та основи
завадостійкого прийому сигналів. Даний навчальний курс знайомить
студентів з теоретичними законами роботи пристроїв прийому і обробки
сигналів (ППОС), структурними схемами ППОС різного призначення,

6. знайомить з схемними і програмними засобами реалізації основних
алгоритмів приймання та обробки сигналів. Окрім того вивчаються питання
про методи обробки та основи завадостійкого прийому сигналів, засоби
захисту радіолокаційних приймачів від активних і пасивних завад. Даний
навчальний курс знайомить студентів з теоретичними законами побудови
оптимальних і квазіоптимальних приймачів, адаптивним методам приймання
сигналів, знайомить з схемними і програмними засобами реалізації основних
алгоритмів приймання та обробки сигналів.
Студент повинен знати: фізичні принципи прийому та обробки
радіосигналів, імовірнісні моделі повідомлень, сигналів та завад; структури
ППОС; підсистеми первинної та вторинної обробки сигналів; основні функції
вузлів приймача; - методи підвищення завадостійкості ППОС щодо
зовнішніх і внутрішніх активних і пасивних завад - флуктуаційних,
імпульсних, зосереджених за спектром та інш.; адаптивні методи приймання,
обробка сигналів з АМ, ЧМ, ОМ; тенденції розвитку пристроїв ППОС,
класифікацію сучасних радіомовних приймачів (СРП), сигнали
радіомовлення та їх сприйняття слухачем; - проектування АМ і ЧМ тракту
СРП; сучасні методи захисту радіолокаційних приймачів від активних і
пасивних завад, оптимальні методи прийому сигналів; особливості побудови
приймачів різного призначення: телевізійних, космічних, стереоприймачів,
приймачі дальнього зв’язку; тенденції розвитку радіоприймальних
пристроїв.
Студент повинен вміти: розробляти структурні та принципові схеми
аналогових та цифрових ППОС, їх функціональних вузлів; вести
схемотехнічне проектування на базі оптимізації, завадостійкості, надійності,
мікромінітюаризації, з використанням сучасної елементної бази,
обчислювальної техніки, САПР; проводити експериментальні дослідження
приймачів, вимірювати їх характеристики та параметри.
Зміст дисципліни: Загальні відомості про радіоприймальні пристрої.
Структурні схеми приймачів. Поняття радіозавад. Вхідні ланцюги
радіоприймальних пристроїв. Побудова підсилювачів радіосигналів.
Перетворення частоти. Детектування сигналів. Системи автоматичного
регулювання підсилення Системи автоматичного налагодження частоти.
Побудова синтезаторів частоти, застосування МП техніки. Побудова
спеціальних радіоприймальних пристроїв
Література для підготовки:
1. Буга Н.Н., Фалько А.Ф., Чистяков Н.И. Радиоприемные устройства. - М.:
Радио и связь, 1986. - 320 с.
2. Радиоприемные устройства . Под редакцией Л.Г.Барулина. - М.: Радио и
связь, 1984. - 272 с.
3. Чистяков Н.И. Радиоприемные устройства. - М.: Сов. Радио, 1978. - 152 с.
4. Баскаков С.И. Радиотехнические цепи и сигналы. - М.: Высш. шк., 1983.-
536 с.
5. Воллернер Н.П. Радиоприемные устройства. - К.: Выща шк., 1993. - 391 с.

7. 2.6. Генерування та формування сигналів
Головна задача дисципліни - придбати знання про фізичні основи та
принципи передачі та формування радіосигналів, які передають корисну
інформацію. Навчальний курс “Генерування та формування сигналів”
знакомить студентів з принципами роботи генераторів з зовнішнім
збудженням (ГЗЗ), надає поняття про оптимальні режими роботи ГЗЗ та
приводяться основні розрахунки. Надається принцип роботи автогенераторів,
їх енергетичні розрахунки та класифікація сучасних пристроїв генерування
сигналів. При вивченні даної дисципліни студенти ознайомлюються з
теорією побудови сучасних та перспективних передавальних пристроїв,
методами їх дослідження та проектування, структурними та принциповими
схемами головних блоків передавальних пристроїв, головними напрямками
розвитку теорії та техніки радіопередавальних пристроїв.
Студент повинен знати: фізичні принципи формування та передачі
радіосигналів, які використовуються у радіотехнічних системах; основні
режими роботи активних елементів, енергетичні розрахунки, методи
розрахунку вихідних каскадів передавачів; структуру і пристрої головних
ланок радіопередавальних пристроїв; принципи роботи автогенераторів і
методи їх розрахунків, синтез ланцюгів узгодження, помножувачів частоти,
побудова ланцюгів корекції транзисторних та лампових каскадів ; методи
розрахунку та проектування збуджувачів радіопередавачів; тенденції
розвитку пристроїв генерування та формування сигналів; принципи побудови
та структурні схеми передавальних пристроїв, принципові схеми типових
вузлів передавальних пристроїв; методи теоретичного та експериментального
дослідження; сучасні методи вимірювання головних технічних параметрів
передавальних пристроїв; головні напрямки розвитку передавальних
пристроїв за фахом підготовки..
Студент повинен вміти: аналізувати за допомогою структурних та
принципових схем технічні властивості передавальних пристроїв за фахом
підготовки, проводити розрахунки їх параметрів; здійснювати необхідні
енергетичні розрахунки для оптимального проектування радіопередавальних
пристроїв.
Зміст дисципліни: Оптимальні режими активних елементів. Вплив
навантаження і живлячих напру. Принципи побудови генераторів із
зовнішнім збудженням. Параметри і характеристики активних елементів.
Гармонічний аналіз струмів і напруг. Ланцюги узгодження активного
елемента з навантаженням. Схеми генераторів із зовнішнім збудженням.
Додавання потужностей активних елементів. Широкосмугові підсилювачі
Класифікація видів модуляції і радіосигналів. Передавачі з амплітудною й
імпульсною модуляцією Автогенератори. Нестабільність частоти
автогенераторів. Кварцова стабілізація частоти. Передавачі з частотною
модуляцією. Принципи побудови частотно-модульованих автогенераторів.
Принципи побудови передавачів з односмуговою модуляцією. Побудова

8. передавачів дискретних повідомлень. Принципи побудови передавачів стерео
сигналу Помножувачі частоти. Збуджувачі передавачів. Синтезатори частоти.
Побічні випромінювання передавачів. Принципи побудови систем
мобільного зв язку
Література для підготовки:
1. Радиопередающие устройства. Под редакцией Благовещенского М.В., М.:
Радио и связь,1982, 407 с.
2. Радиопередающие устройства. Под редакцией Шахгильдяна В.В., М.:
Радио и связь, 1990.
3. Радиопередающие устройства на п/п приборах. Петров Б.Е., Романюк
В.А., М. Высшая школа, 1989.
4. Проектирование радиопередающих устройств. Под редакцией
Шахгильдяна В.В., М.: Радио и связь, 1984.
5. Радиопередающие устройства. Под редакцией Зейтлека Г.А.,М.: Связь,
1969.
Голова атестаційної комісії
к.т.н., доцент А.В. Гончаров

9. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ЗАТВЕРДЖУЮ»
Голова приймальної комісії
професор Лега Ю.Г.
___________________
«____» _____________2013 р.
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до тестових завдань на фахових вступних випробуваннях
на навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня
спеціаліста (магістра)
за спеціальністю 7.05090101 (8.05090101) Радіотехніка
Черкаси 2013

10. Вимоги до вступних випробувань відповідають вимогам чинних
навчальних програм згідно галузевого стандарту освіти за спеціальністю
Радіотехніка.
Письмовий іспит проводяться у формі тестування і триває 3
астрономічні години (180 хвилин).
Вступний іспит для вступу на навчання для здобуття кваліфікаційного
рівня спеціаліста (магістра) проводяться у формі тестування для випускників,
які отримали базову вищу освіту за напрямом підготовки 6.050901
«Радіотехніка» в галузі знань 0509 «Радіотехніка, радіоелектронні апарати та
зв'язок» і мають наміри продовжувати навчання на освітньо-кваліфікаційний
рівень спеціаліста (магістра) з радіотехніки.
Тестові завдання складаються з декількох варіантів. До кожного
варіанту входять 25 тестових завдань (першого типу складності з 1 по 15 та
другого типу з 16 по 25) і 3 практичні задачі (26, 27, 28).
Тестові завдання представляють собою питання з наступних
професійно-орієнтованих дисциплін: «Сигнали та процеси в радіотехніці»,
«Аналогові електронні пристрої», «Цифрові пристрої», «Основи теорії
передавання інформації», «Приймання та оброблення сигналів»,
«Генерування та формування сигналів». Кожне тестове завдання має чотири
варіанта відповідей, тільки одна з яких є правильною. Випускник повинен
вибрати та відмітити на бланку відповідей (зразок бланку відповідей
наведено в додатку) правильну відповідь, виправлення або відмічення більше
однієї відповіді не допускається.
Практичні задачі пропонуються з наступних дисциплін: «Аналогові
електронні пристрої», «Цифрові пристрої», «Приймання та оброблення
сигналів» або «Генерування та формування сигналів». Випускник повинен до
кожної з задач навести схемотехнічне рішення, обґрунтувати його, навести
розрахункові формули та провести відповідні розрахунки. Рішення задач
приводиться на вкладишах до письмової роботи.

11. Робота оцінюється наступним чином.
Кожна правильна відповідь на тестові завдання з 1 по 15 питання
оцінюються в 2 бали. За виконання завдань першого типу складності можна
отримати максимально 30 балів. Кожна правильна відповідь з 16 по 25
питання оцінюються в 4 бали. За виконання завдань другого типу складності
можна отримати максимально 40 балів.
Правильне рішення кожної із практичних задач оцінюється максимум в
10 балів: наведення схемотехнічного рішення – 4 бали, проведення
розрахунку з наведенням розрахункових формул – 4 бали, пояснення та
обґрунтування схемотехнічних рішень та розрахунків – 2 бали. За виконання
завдань 26, 27, 28 можна отримати максимально 30 балів.
Оцінка за вступний іспит виставляється як сума балів за кожне
завдання. Максимально випускник може отримати за письмову роботу 100
балів. Якщо отримано менше ніж 24 бали, абітурієнт до участі у конкурсі не
допускається.
Голова атестаційної комісії
к.т.н., доцент А.В. Гончаров

12. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ЗАТВЕРДЖУЮ»
Голова приймальної комісії
професор Лега Ю.Г.
___________________
«____» _____________2013 р.
КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ
на фахових вступних випробуваннях
на навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня
спеціаліста (магістра)
за спеціальністю 7.05090101 (8.05090101) Радіотехніка
Черкаси 2013

13. Вступні випробування з фаху оцінюються за 100-бальною шкалою.
Екзаменаційні білети мають завдання трьох типів складності: перший
тип – найлегший, другий тип – середньої складності, третій тип – підвищеної
складності.
Правила виконання завдань відповідних типів та вимог до запису
відповідей випускників наведено в бланку відповідей на тестові завдання зі
спеціальності “Радіотехніка”
Завдання першого типу складності з 1 по 15 та другого типу з 16 по 25
представляють собою питання з професійно-орієнтованих дисциплін
вказаних в програмі фахових вступних випробувань та мають чотири
варіанта відповідей, тільки одна з яких є правильною. Випускник повинен
вибрати та відмітити на бланку відповідей правильну відповідь (виправлення
або відмічення більше однієї відповіді не допускається).
Кожна правильна відповідь з 1 по 15 питання оцінюється в 2 бали. За
виконання завдань першого типу складності можна отримати максимально
30 балів.
Кожна правильна відповідь з 16 по 25 питання оцінюється в 4 бали. За
виконання завдань другого типу складності можна отримати максимально
40 балів.
Завдання третього типу складності 26, 27, 28 містять задачі з
дисциплін: «Аналогові електронні пристрої», «Цифрові пристрої»,
«Приймання та оброблення сигналів» або «Генерування та формування
сигналів». В цих завданнях наведення схемотехнічних рішень оцінюється до
4 балів, проведення розрахунку з наведенням розрахункових формул також
до 4 балів, пояснення та обґрунтування схемотехнічних рішень та
розрахунків ще до 2 балів. Правильне рішення кожного із завдань оцінюється
максимум в 10 балів. За виконання завдань 26, 27, 28 можна отримати
максимально 30 балів.
Оцінка за вступний іспит виставляється як сума балів за кожне
завдання. Максимально випускник може отримати за письмову роботу 100
балів. Якщо отримано менше ніж 24 бали, абітурієнт до участі в конкурсі не
допускається.
Голова атестаційної комісії
к.т.н., доцент А.В.Гончаров