2. ПРОБЛЕМНА СИТУАЦІЯ В ПРАКТИЦІ РОБОТИ
ПЕДАГОГА НАЙБІЛЬШ ЧІТКО ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ЧЕРЕЗ
ПОНЯТТЯ «РИЗИК» І «ГРУПА РИЗИКУ».
Ризик – ситуативна характеристика проблемної діяльності,
імовірність розвитку ситуації, що означає невизначеність її
наслідків, за якої можливі альтернативні варіанти помилки або
успіху. На основі поняття ризику і виникає поняття групи ризику.
•
Група ризику – це категорія дітей, чий соціальний стан за тими
або іншими ознаками не має стабільності, які практично не
можуть поодинці перебороти труднощі, що виникли в їхньому
житті. Все це в результаті може призвести до втрати ними
соціальної значущості, духовності, морального образу і привести
до стійких відхилень – девіацій.
•
2
3. ДІТИ ГРУПИ РИЗИКУ
важкі, важковиховувані
занедбані
проблемні
дезадаптовані
діти з відхиленням
діти з девіантною поведінкою
3
4. ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА – ЦЕ СИСТЕМА
ВЧИНКІВ ОСОБИ АБО ГРУПИ, ЯКІ
СУПЕРЕЧАТЬ ПРИЙНЯТИМ У СУСПІЛЬСТВІ
ПРАВОВИМ І МОРАЛЬНИМ НОРМАМ.
Основними формами девіантної поведінки вважають:
адиктивну поведінку (вживання наркотичних речовин,
алкоголю, інші залежності),
делінквентність (протиправна поведінка),
надмірну агресивність.
Особлива форма девіантної поведінки – суїцидальна
поведінка, яку слід розглядати як акт відчаю через втрату
можливості керувати своїм життям, прагнення привернути увагу
до своїх страждань.
4
5. ПРОЯВИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПОДІЛЯЮТЬСЯ
НА ТАКІ ВИДИ:
1.
2.
3.
4.
5.
Делінквентний вид девіантної поведінки – сукупність
протиправних вчинків та злочинів, які не відповідають
формально зафіксованим соціальним та юридичним нормам.
Адиктивний вид девіантної поведінки – поведінка, що
зумовлюється залежністю від різних хибних пристрастей.
Патохарактерологічний вид девіантної поведінки –
поведінка, що зумовлюється патологічними змінами характеру,
що сформувалися в процесі виховання.
Психопатологічний вид девіантної поведінки - ґрунтується
на психопатологічних симптомах та синдромах – це прояви тих
чи інших психічних порушень та захворювань.
Суперціннісний – це виявлення обдарованості, таланту,
геніальності в якійсь сфері діяльності, які виходять за рамки
звичайного, нормального сприйняття.
5
6.
діти з проблемами в розвитку, не мають різко
вираженої клініко-патологічної характеристики;
діти, які залишилися без піклування батьків;
діти з неблагополучних, асоціальних сімей;
діти з сімей, які потребують соціальноекономічної та соціально-психологічної допомоги
та підтримки.
6
7. Заступник
директора з ВР,
класний керівник
Психологічна
служба
Координатори
роботи з групою
дітей девіантної
поведінки
Соціальний
педагог
Батьківська
та учнівська
ради
7
8. ЧИННИКИ, ЩО ЗУМОВЛЮЮТЬ ДЕВІАНТНУ
ПОВЕДІНКУ ДІТЕЙ:
неблагополуччя в сім’ї (неповна сім’я, батьки – п’яниці, наркомани, ведуть
аморальний спосіб життя; безвідповідальність батьків за виховання дітей, їх
психолого-педагогічна неграмотність; негативні приклади в моральній поведінці;
брак доброти, сімейного затишку, любові до дітей, справжнього батьківського
авторитету; прояви насильства, жорстокості; матеріальне неблагополуччя);
низька педагогічна культура сім’ї (батько й мати працюють, освічені,
інтелектуально розвинені, але матеріальний достаток проявляється у створенні
для дітей “парникових” умов, що призводить до ослаблення внутрішніх сил
особистості, матеріального перенасичення, вседозволеності, несформованості
системи самовимог і самоконтролю);
недостатній рівень виховної роботи у загальноосвітніх закладах
(проявляється у перевантаженості програм навчальним матеріалом, який учень
не може засвоїти, що породжує негативізм, опір, намагання “втекти” від
навчальної діяльності, почуття власної неповноцінності; прояви негативізму з
боку вчителів-вихователів до учнів з моральними вадами; недостатній рівень
педагогічної культури вихователів; ізоляція, відсторонення від цікавих
колективних справ тощо);
8
9. ПРОБЛЕМНА СИТУАЦІЯ В ПРАКТИЦІ РОБОТИ
ПЕДАГОГА НАЙБІЛЬШ ЧІТКО ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ЧЕРЕЗ
ПОНЯТТЯ «РИЗИК» І «ГРУПА РИЗИКУ»
•
Ризик – ситуативна характеристика проблемної діяльності,
імовірність розвитку ситуації, що означає невизначеність її
наслідків, за якої можливі альтернативні варіанти помилки або
успіху. На основі поняття ризику і виникає поняття групи
ризику.
•
Група ризику – це категорія дітей, чий соціальний стан за тими
або іншими ознаками не має стабільності, які практично не
можуть поодинці перебороти труднощі, що виникли в їхньому
житті. Все це в результаті може призвести до втрати ними
соціальної значущості, духовності, морального образу і
привести до стійких відхилень – девіацій.
9
10. ОРІЄНТОВАНИЙ ПЛАН РОБОТИ
1. Виявлення дітей цієї категорії в дитячому середовищі та організація роботи
з ними (Скласти банк даних дітей за схемою, організація щоденного контролю
відвідування учнями школи)
2. Проведення індивідуальна або групова робота з дітьми (Скласти план
індивідуальної превентивної роботи з цією категорією дітей, Складання
характеристик за схемою, Проведення педагогічного спостереження;
індивідуальних бесід з учнями та їх батьками. Організація та проведення лекцій з
попередження правопорушень та пропаганди здорового способу життя.
Проведення роз’яснювальної роботи серед батьків про відповідальність за
виховання, навчання неповнолітніх дітей, Проведення анкетування та
соціометричних досліджень )
3. Застосування заходів щодо запобігання впливу неформальних об’єднань
асоціального спрямування. (Залучення підлітка до активної діяльності в роботі
класу, гуртків, секцій, позашкільних закладів, Участь у житті класу, виконання
громадських доручень. Надання психолого-педагогічної допомоги в кризових
ситуаціях, Захист прав, інтересів, Організація контролю за проведенням вільного
часу під час канікул. Організація літнього відпочинку)
10
11. РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ
ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИХОВНОЇ РОБОТИ
Підвищуйте
рівень
організованості
класного
колективу
(дисциплінованість, робота учнівського самоврядування).
Урізноманітнюйте позаурочне життя класу.
Підвищуйте рівень розвитку класного колективу(згуртованість, активність,
ініціативність учнів, виховний вплив колективу на його членів, рівень
розвитку громадської думки).
Активно співпрацюйте з класом.
Тримати тісний зв’язок із сім’ями учнів.
Проводьте роботу з «проблемними» учнями, надавайте їм педагогічну
підтримку на основі індивідуального підходу.
Створюйте умови захищеності та комфортності перебування кожного у
класі, школі.
В сучасних учнів різко звузилась база практичної діяльності, і сучасному
педагогу необхідно докладати певних зусиль, щоб розширити її. Якщо не
буде організований різнобічний практичний досвід, всі словесні виховні
впливи виявляться неефективними, некорисними. Недостатність
позитивного досвіду призводить до негативного життєвого досвіду.
11
