Конспект тренінгу.docx

1. Тренінг для батьків «Синдром відчуження дитини від батьків»
Мета тренінгу:
Навчальна
Підвищення батьківської обізнаності з питань здорових і міцних взаємин
між собою та дитиною; сприяння становленню батьківської компетентності
через усвідомлення й осмислення механізмів позитивного спілкування.
Розвивальна
Формування вмінь і навичок конструктивної взаємодії з дітьми та
зосередження на їхніх потребах; розвиток уміння будувати діалогічну
взаємодію під час вирішення проблемних ситуацій.
Виховна
Сприяння вихованню педагогічної компетентності батьків, залучення їх
до співпраці зі школою; створення дружньої атмосфери в групі.
Аудиторія: батьки.
Тривалість: 90 хвилин.
Хід тренінгу:
I. Організаційний етап
1. Вступ (2 хвилини)
Педагог. Відомо, що сім’я це те, що перше з’являється у дитини та
супроводжує майже все її життя, це те, що відіграє вирішальну роль у
становленні повноцінної особистості дитини. Сучасна сім’я та її проблеми
слугують об’єктом дослідження низки наук – психології, педагогіки, соціології,
демографії, економіки. Фахівці вивчають динаміку емоційних взаємин у шлюбі,
поза шлюбом, причини самотностів сім’ї, її розпаду, проблеми, які створюють
самі батьки, від яких страждають діти. На занятті ми спробуємо розібратися з
проблемою, яку створюють самі батьки з різних причин. Це синдром
відчуження дитини від батьків.
2. Знайомство «Анкета» (10 хвилин) (Додаток 1.). Презентація (слайд 2.)
Мета:підготовка учасників до роботи, створення комфортноїатмосфери,
хорошого настрою, сприяннязгуртованостігрупи.
Матеріали:ручки, анкети.
Педагог. Настав час познайомитися. Напишіть на анкеті своє ім’я і дайте
відповіді на запитання анкети (5 хв.). Презентація себе (5 хв.).
3. Правила роботи (3 хвилини). Презентація (слайд 3.)
Мета: вироблення правил роботи на тренінгу, спрямування учасників на
активну, злагоджену роботу.
Оснащення:плакат «Правила роботигрупи», маркери, скотч.
Педагог. Пропоную учасникам створити умови, щоб кожен почувався зручно і
робота в групі була ефективною. Для ефективного спілкування в умовах
тренінгу пропоную використати такі правила:
1. Бути активним.
2. Бути щирим.
3. Говорити коротко і в порядку черги.
4. Слухати і чути.

2. 5. Говорити від свого імені й не перебивати.
6. Правило «вимкненого телефону».
7. Правило «вільної ноги».
II. Основний етап
4. Вправа «П’ять найважливіших подій у моєму житті» (5 хвилин).
Презентація (слайд 4.)
Мета: усвідомлення значення народження дитини.
Педагог. Наше життя складається з подій радісних та сумних, важливих і не
дуже. Я пропоную вам пригадати і назвати п’ять значущих подій у вашому
житті (батьки пишуть на аркушах важливі події, а потім озвучують їх).
Педагог. Дякую, ви назвали багато різних подій, це і перше кохання, і
закінчення інституту, і весілля, але у кожній родині найважливіша подія –
народження дитини. Ми розуміємо слова американської співачки Енджи Стоун,
яка сказала: «Зважитися обзавестися дитиною справа неабияка. Це означає
зважитися на те, щоб твоє серце відтепер і назавжди розгулювало поза твоїм
тілом».
5. Мозковий штурм «Відчуження дитини від батьків» (5 хвилин).
Презентація (слайд 5.)
Мета: зібрання якомога більше асоціацій, характеристик, пов’язаних з цією
проблемою.
Матеріали:плакат «Відчуженнядитини від батьків», маркери, скотч.
Педагог: Ми сьогодні торкнемося теми відчуження. А коли така проблема
торкається дитини, то це взагалі болісне питання.
Завдання: Вам треба зараз назвати слова асоціації, близькі за змістом чи
словосполучення, що стосуються даної проблеми – проблеми відчуження
дитини від батьків.
6. Мінілекція «Синдром відчуження дитини від батьків» (10 хвилин).
(Додаток 2.). Презентація (слайд 6-8.)
Мета: підвищення батьківської обізнаності з проблеми відчуження дитини від
батьків.
7. Вправа «Наслідки психологічногонасильства» (15 хвилин). Презентація
(слайд 9.)
Мета: сприяти критичному осмисленню наслідків психологічного насильства,
розширити знання батьків із цієї проблеми.
Матеріали: плакати «Перелік наслідків психологічного насильства над
дитиною», маркери, скотч.
Завдання: Учасники отримують завдання об’єднатися в 2-3 групи. Кожна
група складає перелік наслідків психологічного насильства над дитиною,
зокрема, у результаті батьківського відчуження (схеми, таблиці, малюнки
тощо). Презентація відповідей.
8. Мінілекція «Наслідки відчуження» (5 хвилин). (Додаток 3.). Презентація
(слайд 10.)
Мета: сприяти обізнаності батьків із проблеми, усвідомленню власних
помилок.
9. Вправа «Три важливі слова» (15 хвилин). Презентація (слайд 11.)

3. Мета: виявити уявлення батьків про слова «любов», «турбота», «доброта».
Матеріали: аркуші паперу, олівці, фломастери.
Завдання: Учасники отримують завдання об’єднатися в 2-3 групи. Кожній
групі пропонується зашифрувати в малюнках слова: «любов», «турбота»,
«доброта». Групи презентують свої малюнки, інші учасники відгадують
зашифроване слово.
10. Вправа «Я мрію, що моя дитина…» (10 хвилин). Презентація(слайд 12.)
Мета:сприятиусвідомленню значення впливу особистихякостей, позитивного
прикладу.
Матеріали:сонечка, ручки, малюнок неба, скотч.
На промінчиках сонечка потрібно написати продовження речення «Я
мрію, що моя дитина…». Після презентації кожного побажання, педагог
прикріплює сонечка на символічне небо мрій.
Педагог: А хто може здійснити ваші мрії? Ви. Саме ви допоможете дитині
стати хорошою людиною. Для цього потрібно запасатися терпінням,
наполегливістю, працьовитістю. Давати дитині позитивний приклад. Адже
дитина – це ваше віддзеркалення. І головне, потрібно все це робити з основним
помічником – вашою любов’ю.
III. Підсумок заняття
11. Вправа «Я – хороший вихователь» (5 хвилин). Презентація (слайд 13.)
Мета: підвищення самооцінки ролі батька/матері, сприяти усвідомленню
позитивних особистих якостей.
Педагог: Під час нашої роботи я зрозуміла, що ви – хороші батьки, бо ви
активні, креативні, знаходите вихід з бідь – якої ситуації, самокритичні, не
стоїте на місці, рухаєтесь вперед, тому настав час поділитися з іншими
батьками своїм досвідом виховання.
Завдання: Батькам за колом пропонують продовжити речення «Я– хороший
батько/матір , тому що...». У разі виникнення труднощів у батьків слід
допомогти їм знайти в собі позитивні батьківські риси.
12. Зворотній зв’язок (5 хвилин). Презентація (слайд 14.)
 Що нового ви дізналися?
 Що «візьмете» із собою?
Використаніджерела (Додаток 4.). Презентація(слайд 15.)

4. Додаток 1.
Анкета
1. Мене звуть________________________________________________________
2. Мої захоплення_____________________________________________________
3. Після роботия _____________________________________________________
4. Мої улюблені страви________________________________________________
5. Найкумедніший випадок, який зі мною стався __________________________
6. Одинз тих, кого я найбільше люблю___________________________________
7. Я - очимацієї людини _______________________________________________

5. Додаток 2.
Мінілекція «Синдром відчуження дитини від батьків»
Мета: підвищення батьківської обізнаності з проблеми відчуження дитини від
батьків.
Педагог. В наш час почастішали випадки розлучень. Діти під час розлучення
батьків найбільше потребують здорових і міцних взаємин з обома батьками та
захисту від конфліктів між ними. Однак окремі батьки, з метою зміцнення своєї
батьківської позиції, очікують, що діти стануть тільки на їхній бік. У більш
екстремальних ситуаціях вони сприяють тому, щоб дитина відмовилася від
іншого з батьків.
Характеристика батьків-відчужувачів
Психологічні симптоми
Вони хочуть мати повний контроль над життям своїх дітей, уникаючи в
такий спосіб підтримки їхньої індивідуальності та їх готовності приймати
власні рішення та розробляти власні критерії оцінювання.
Вони мають дуже низьку самооцінку і постійно потребують уваги дітей,
щоб відчувати себе цінними.
Вони постійно маніпулюють своїми дітьми й іншими, щоб узяти їх під
контроль і нашкодити колишньому партнеру.
Вони дуже залежні люди, які завжди хочуть, щоб їхні діти були поруч,
щоб заповнити свої емоційні недоліки і в такий спосіб мати змогу конролювати
тривогу, викликаною їхньою розлукою.
Вони не в змозі поставити себе на місце своїх дітей і будь-кого взагалі. У
них мало емпатії до інших, і здається, що все обертається навколо них.
Вони намагаються контролювати час, проведений їхніми дітьми з
батьком/матір’ю, тому що їхня розлука, навіть на короткий час, породжує
велике відчуття муки та безпорадності.
Вони максимально уникають того, щоб їх оцінили професіонали у сфері
психіатрії чи психології.
Поведінкові симптоми
Вони розповідають іншому з батьків те, що стосується їхніх дітей.
Наприклад, про справи в школі, наскільки добре вони вчаться, наскільки їм не
вистачає батька/матері, й інші важливі речі.
Вони максимально уникають того, щоб їхні діти отримували листи,
подарунки, пакунки тощо, які їм надсилав інший з батьків.
Вони часто погрожуть своїм дітям, якщо вони висловлюють бажання
бути з іншим батьків.
Вони не тільки маніпулюють своїми дітьми, а також намагаються
маніпулювати всім своїм оточенням, сім’єю та друзями, щоб налаштувати всіх
проти іншого з батьків.
Вони не враховують колишнього партнера, приймаючи важливі рішення в
житті своїх дітей.

6. Якщо в іншого з батьків є партнер, вони можуть вигадувати про цю
людину негативні речі й навіть сказати дитині, що вона не важлива тепер для
свого батька/матері.
Вони намагаються перешкодити іншому з батьків відвідувати своїх дітей,
організовують побут так, щоб вони були максимально зайняті.
Вони можуть спробувати змінити імена та/або прізвища дітей.
Вони звинувачують іншого з батьків у поганій поведінці своїх дітей.
Вони можуть викидати або знищувати речі, які інший із батьків
подарував своїм дітям.
В окремих випадках деякі з батьків змушують дитину ненавидіти іншого,
незважаючи на природну потребу дітей любити і бути любимим і батьком, і
матір’ю. Унаслідок цього частіше можна почути такий вислів: синдром
відчуження дитини від батьків. Що це таке?
Відчуження від батьків охоплює «програмування» дитини одним із
батьків, яке має на меті знеславити батька або матір – «мішень», підірвати
довіру до нього/неї, втрутитись у взаємини дитини з одним із батьків. Часто це
є ознакою неспроможності батьків відокремитися від конфлікту в парі та
зосередитися лише на потребах дитини. Така поведінка призводить до
емоційної відмови дитини від батька/матері – «мішені» і так до втрати
ресурсної та люблячої людини у своєму житті.
Психіатр Річард Гарднер розробив концепцію «синдрому відчуження
батьків» – PAS – 20 років тому і визначив його як розлад, що виникає
переважно в контексті суперечок про опіку над дитиною. Його основним
виявом є кампанія з наклепу одного з батьків проти іншого, яка не має
виправдання. Вона виникає як поєднання програмування, навіювання одного з
батьків («промивання мізків»), а потім і внеску самої дитини в образу іншого з
батьків так званої «мішені».
Батьківське відчуження охоплює кілька стратегій, зокрема, негативні
висловлювання на адресу батька/матері, обмеження контакту з ним/нею,
стирання «мішені» із життя і думок дитини (заборона на обговорення і
фотографії іншого з батьків), неповага та обмеження контактів із сім’єю батьків
– «мішені», примус дитини відмовитися від іншого з батьків, створення
враження, що інший із батьків є небезпечним, примус дитини до вибору між
батьками за допомогоюзагрозиперестати любити дитину і піклуватися про неї.
Діти, відсторонені від одного з батьків, зазвичай не є жертвами PAS. У
багатьох випадках, коли дитина відсторонена від батька, цей батько вибирає
поведінку (можливо, через низку причин) не брати участь в житті дитини. Як
альтернатива бувають також ситуації, коли дитина може бути відчужена від
батька через його власну поведінку. Наприклад, дитина, чия мама алкоголічка,
чи тато покинув дитину в дитинстві.
Синдром відчуження дитини від батьків має свої симптоми:
 Відсутність вини до жорстокості і експлуатації «відчуженого» одного з
батьків. Вони показують повну байдужість до почуттів ненависного батька чи
матері.

7.  Спроби продемонструвати, що батько/мати є ненависним і страшним,
джерелом всього зла в їхньому житті.
 Слабке, абсурдне або легковажне виправдання для презирства. Дитина
піднімає ірраціональні і часто смішні аргументи за те, що не бажає бути біля
батька/матері.
 Відсутність амбівалентності. Амбівалéнтність (від лат. ambo – обидва і
лат. valere – володіти, діяти) – психічний стан роздвоєності; співіснування
протилежних відносин або почуттів (наприклад, таких, як любов і ненависть)
до людини, об’єкта чи ідеї; невизначеність або нерішучість, яким напрямком
слідувати чи як вчинити. Всі людські відносини, у тому числівідносини батько-
дитина, мають певний ступінь амбівалентності. У цьому випадку діти не мають
змішаних почуттів. В одному з батьків все добре, а в іншому все погано.
 Феномен «незалежного мислителя». Багато дітей з гордістю
стверджують, що їхнє рішення відхилити одного з своїх батьків є повністю
їхнім. Вони заперечують будь-який вплив з боку прийнятого батька.
 Як правило, діти безумовно приймають обґрунтованість тверджень
батька, позиціонуючи себе проти ненависних, навіть коли їм пропонують
докази того, що він говорить неправду.
 Наявність запозичених аргументів. Якість аргументів здається
репетирується. Вони часто використовують слова або фрази, які не є частиною
дитячої мови, а фрази ці говорив один з батьків.
Обговорення:
– Чи не є це формою насильства над дитиною?
– Який це вид насильства? (психологічний).

8. Додаток 3.
Мінілекція «Наслідки відчуження»
Мета: сприяти обізнаності батьків із проблеми, усвідомленню власних
помилок.
Педагог: Як зазначають дорослі діти розлучених батьків, тактика відчуження
батьків рівносильна крайньому жорстокому поводженню, тобто
психологічному насильству, що охоплює зневагу, тероризування, ізоляцію,
розбещення або експлуатацію, а також позбавлення емоційної чуйності
Для дитини відчуження одного з батьків є серйозним психічним станом,
що заснований на неправдивому судженні про те, що відчужуваний
небезпечний і поганий. Наслідки відчуження одного з батьків для дітей досить
серйозніі задокументовані: низька самооцінка та ненависть до себе, відсутність
довіри, депресія, залежність тощо, оскільки діти втрачають здатність давати і
приймати любов від одного з батьків. Ненависть до себе викликає особливу
тривогу серед дітей, які постраждали від PAS, оскільки вони живуть у
ненависті і засвоюють цю ненависть, спрямовану на відчуженого; їх змушують
повірити, що відчужений їх не любить, від цього вони відчувають глибоке
відчуття провини, пов’язане із зрадою відчуженого батька/матері.
Причина депресії полягає не лише в усвідомленні, що їх не любив чи не
любила батько/матір, але й в тому, що вони розлучились із цим із батьків і їм не
було надано можливості оплакати цю втрату і навіть поговорити про це.
Відчуженні діти зазвичай мають конфлікті чи віддалені взаємини з
відчуженим батьком/матір’ю і піддаються високому ризику відчуження від
своїх власних дітей.
Кожна дитина має основоположне право та потребу в безпечних та
люблячих взаєминах з обома батьками. Відмова в цьому праві одного з батьків
без достатніх підстав, як-от жорстоке поводження, сама по собі є формою
жорстокого поводження з дітьми.
Оскільки саме дитина стає жертвою насильства в результаті
відчужувальної поведінки одного з батьків, ця дитина більшою мірою
піддається посттравматичному стресу. І в цих випадках зусилля щодо
возз’єднання мають проходити обережно. Велика кількість відчужених дітей
можуть швидко трансформуватись із таких, що відмовляються чи стійко
противляться відчуженню, у здатних виявляти та отримувати любов від
відчуженого батька або матері. Після чого відбувається такий же швидкий
перехід назад до відчуженого стану, коли дитина повертається на орбіту того з
батьків, хто спричиняє відчуження. Здається, що відчужені діти таємно
сподіваються на те, що хтось назве їхню любов і почуття, які змушують
возз’єднатись з тим із батьків, кого вони так довго ненавиділи, «хибними».
Ненависть не є емоцією, яка природнім чином з’являється у більшості
дітей, цьому вчать. Батько або мати, який або яка навчить дитину ненавидіти чи
боятись іншого з батьків, є серйозною та постійного загрозою для психічного та
емоційного здоров’я.

9. Додаток 4.
Використані джерела
1. Гиппенрейтер Ю. Б. Общаться с ребенком. Как? Москва: АСТ,
Астрель, 2007. 240 с.
2. Леви В. Л. Новый нестандартныйребенок. Москва: Торобоан, 2006. 416
с.
3. Мухина В. С. Возрастная психология : феноменология развития,
детство, отрочество:учебник для студ. вузов. 4-е изд., стереотип. Москва
: Издательский центр «Академия», 1999. 456 с.
4. Напреенко А. К., Петров К. А. Психическая саморегуляция. Киев:
Здоровье, 1995. 238 с.
5. Bolaños, I. (2000). Дескриптивне дослідження синдрому відчуження
батьків. Розробка та застосування пілотної програми сімейної
посередництва. Докторська дисертація не опублікована. Universitat
Autònoma de Barcelona.
6. Bowen, M. (1989). Сімейна терапія в клінічній практиці. Більбао: DDB
(Оригінальне видання 1978).
Інтернет джерела:
1.https://ua.sainte-anastasie.org/articles/psicologia/conoces-el-sndrome-de-
alienacin-parental.htmlт
2. http://charodim.org.ua/2019/11/06/vidchuzhennya-odnogo-z-batkiv/
3. https://naurok.com.ua/rozrobka-treningu-dlya-batkiv-diti---dzerkalo-batkiv-
76238.html
4. https://vseosvita.ua/library/treningove-zanatta-dla-batkiv-diti-vidobrazenna-
batkiv-8623.html