2. ПОЧАТОК ШКІЛЬНОГО ЖИТТЯ
• Свято 1-го вересня стосується всіх. Адже всі ми були школярами, писали диктанти і
контрольні, зубрили дати і теореми, одержували свої «двійки» і «п'ятірки». Та найбільше хвилюються у
цей день ті, хто перетинає шкільний поріг уперше, а також — їх батьки. Для вас, шановні батьки, поради
психолога!
• Напередодні нового навчального року зазвичай визначають, скільки коштує зібрати першокласника
до школи, перевіряють знання дітей. Про психологічну готовність дитини до цієї події чомусь
замислюються менше. Але зміна життєвої ситуації і статусу, набуття нової соціальної ролі —
школяра, зустріч із новим і незнайомим досить часто спричиняють значний стрес для дитини. На думку
психологів, 10-15 % дітей неохоче йдуть до школи саме через цей страх невідомого. Підготу­вати до
навчання означає не лише навчити читати і лічити. Дуже важливо, щоб малюк якомога більше знав про
школу. Дитині буде легше адаптуватися, якщо вона заздалегідь познайомиться з учителькою та
однокласниками, атмосферою шкільних занять, а батьки і старші діти розкажуть про свій учнів­ський
досвід.
• Для дорослих це — важливий і відповідальний рубіж, своєрідний іспит на звання розумних бать­ків.
Отже, шановні батьки, налаштуйтеся на те, що і у вас додасться турбот, обов'язків, проблем, змі­ниться
все життя родини. Насамперед, наберіться терпіння, адже не все одразу буде легко. У цей час дуже
важливо приділяти першокласникові якомога більше уваги. Обов'язково хваліть дитину навіть за
незначні успіхи. Це підвищує її самооцінку, бажан­ня вчитися збільшується. І у жодному випадку не
сваріть за перші невдачі. Натомість, намагайтеся разом із дитиною розібратися, у чому полягає їх
причина, допоможіть виправити ситуацію. Не варто і перетворювати навчання на змагання, мовляв, інші
роблять це краще за тебе, ти ж не хочеш бути останнім! Змагатися корисним є на спортивному
майданчику, в іграх, а процес навчання, хоча б на початку, має супроводжуватися лише позитив­ними
емоціями. Не перетворюйте власну дитину на засіб самоствердження, аби лише похвалитися перед
сусідами чи колегами, що вона вивчає три мови, займається музикою, спортом і танцями. Не
поспішайте, придивіться, чи може впоратися пер­шокласник зі шкільними завданнями, а тоді вже
записуйте його в гуртки чи секції.
• Не варто забувати, що День знань — свято не лише дитяче. Адже ми всі у цьому світі
учні, учи­мося, у той чи інший спосіб, усе життя. До речі, медики відзначають, що люди, які постійно
навча­ються, зберігають ясний розум і добру пам'ять до глибокої старості. Адже наш мозок потребує
трену­вань і навантажень анітрохи не менше, ніж м'язи, а без вправ — атрофується так само, як і м'язи.
Психологи помітили, що людина будь-якого віку, якщо вона навчається, почувається молодшою.

3. БАТЬКИ, ПАМ’ЯТАЙТЕ!
• Тільки разом зі школою можна досягти бажаних результатів у вихованні й
навчанні дітей. Учитель — ваш союзник і друг вашої сім'ї. Зауважен­ня про
роботу вчителя висловлюйте у школі, на зборах. Це заборонено робити у
присутності дітей!
• Обов'язково відвідуйте всі заняття і збори для батьків. Якщо не
зможете, повідомте про це вчителеві особисто або запискою через дитину.
• Щодня цікавтеся успіхами дитини («Про що цікаве ти сьогодні дізнався на
уроках?» замість традиційного: «Яку сьогодні одержав оцінку?»). Радійте
успіхам, не засмучуйтесь через кожну невдачу, що сталася із сином або
дочкою.
• Регулярно контролюйте виконання дитиною різноманітніших завдань і
надавайте їй, за потреби, допомогу. Допомога і контроль не повинні бути
муштрою, настирливим моралізуванням, що вимо­тує дитину. Головне —
викликати у дитини інтерес до навчання.
• Перевіряючи завдання, націлюйте дитину на те, щоб вона вміла доводити
правильність виконаної вправи. Частіше запитуйте: «Чому?» Пропонуйте
довести свою думку. Запитуйте про те, чи можна відповісти інакше.
• Сприяйте тому, щоб дитина брала участь у всіх заходах, що стосуються
її, та проводяться в класі і школі.
• Намагайтеся вислуховувати розповіді дитини (про себе, товаришів, школу)
до кінця. Поділити­ся своїми переживаннями — це природна потреба дітей.

4. ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
ПЕРШОКЛАСНИКА
• У віці 6-7 років формуються мозкові механізми, що дозволяють дитині бути успішною у навчанні.
Медики вважають, що у цей час дитині дуже важко. Наші прабабусі були праві, коли віддавали
навча­тися своїх нащадків до гімназій й тільки у віці 9 років, коли нервова система вже сформувалася.
• Серйозних хвороб можна уникнути і сьогодні, якщо дотримуватися найпростіших правил.
• Правило 1
• Ніколи не віддавайте дитину одночасно до пер­шого класу і якоїсь секції або гуртка. Сам початок
шкільного життя вважається стресом для семи­річних дітей. Якщо малюк не зможе
гуляти, відпо­чивати, виконувати домашні завдання без поспіху, у нього можуть виникнути проблеми зі
здоров'ям, невроз. Якщо заняття музикою та спортом здають­ся необхідною частиною
виховання, почніть водити дитину в ці гуртки за рік до початку навчання або із другого класу.
• Правило 2
• Пам'ятайте, що дитина може концентрувати увагу не більше ніж на 10-15 хв. Тому, коли ви з нею
готуватимете уроки, кожні 10-15 хвилин необхідно перериватися й обов'язково давати маляті фізичну
розрядку. Можете просто попросити пострибати на місці 10 разів, побігати або потанцювати під музику
кілька хвилин. Почати виконання домашніх завдань краще з письма. Можна чергувати письмові
завдання з усними. Загальна тривалість занять не має перевищувати однієї години.
• Правило З
• На думку лікарів-офтальмологів та невропа­тологів в усіх країнах світу, комп'ютер, телевізор і будь-які
заняття, що вимагають значного зоро­вого навантаження, мають тривати не більше ніж годину.
• Правило 4
• Протягом першого року навчання ваш малюк потребує підтримки. Дитина не тільки формує стосунки з
одноклас­никами й учителями, але й уперше розуміє, що з нею самою хтось хоче дружити, а хтось —
ні. Саме у цей час у малюка формується думка про себе. Якщо ви прагнете, щоб виросла спокійна і
впевнена у собі людина,— обов'язково хваліть! Підтримуйте, не сваріть за неакуратність у зошиті. Усе
це — дрібниці порівняно з тим, що від нескін­ченних докорів і покарань ваша дитина зневіриться у собі.

5. ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО
ПІДГОТОВКИ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ
• Не залякуйте дітей школою, адже це призве­де до небажання дитини йти туди.
Особливо небезпечним це є стосовно боязких, невпевне­них у собі дітей.
• Виявляйте цікавість до індивідуальності дитини, її внутрішнього світу.
• Суворість і доброзичливість у вихованні дітей повинні бути помірними.
• Сприяйте добрим взаєминам вашої дитини з однолітками, адже за їх відсутності
виникають напруженість і хвилювання, що призводить до появи відчуття
неповноцінності, агресивності. У дитини може сформуватися негативне
ставлення до дітей, до школи.
• Головну увагу при формуванні невимушеності і спілкуванні з дорослими
приділяйте сюжетно-рольовій грі (гра в школу, роль учителя).
• Для формування адекватного рівня спілкуван­ня і взаємодії дитини з
однолітками використовуйте ігри, за правилами яких діти змушені узгоджувати
власні дії для виконання спільного завдання.
• Для формування внутрішньої позиції дитини, розвитку її адекватної оцінки та
самооцінки, використовуйте режисерські ігри, у яких носія­ми ролей є іграшки
(ляльки, тварини). Дитина сама створює і реалізовує сюжет гри, одночасно
виконуючи різні ролі.
• Для формування навчальної діяльності засто­совуйте дитяче
експериментування, під час якого діти «відкривають» нові сторони та якості
об'єктів, нові знання сприяють появі нових питань.

6. БАТЬКИ, ЧИ ГОТОВІ ВИ ДО
ШКОЛИ?
• У дошкільному дитинстві відбувається інтен­сивний розвиток усіх пізнавальних психічних про­цесів, які
в подальшому є першоосновою готовності дитини до школи, і найбільша роль у цей період у розвитку
та становленні дитини належить бать­кам. Саме вони мають забезпечити своєму малю­кові найбільш
сприятливі умови для розвитку. Чим раніше починається така взаємодія батьків із дітьми, тим
краще, але ніколи не пізно почати таку батьківську «роботу».
• Як можуть батьки допомогти дитині в підго­товці до школи?
• Окреслимо кілька конкретних порад, які хоча й не охоплять цього багатогранного питання, але все ж
таки допоможуть дорослим.
• Для дитини ви — зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи, слухаючи, спостері­гаючи.
Ваша дитина обов'язково говоритиме так, як ви.
• Дитина успішніше засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з
нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача вас стомлює, якщо ви
поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші
проблеми в майбутньому.
• Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевне­ності в
собі та успішного мовного спілкуван­ня поза сім'єю. Від ступеня раннього мовного розвитку
залежатиме подальший процес росту дитини в школі.
• Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.
• Кожна дитина має свій темперамент, свої потре­би, інтереси, симпатії та антипатії. Поважайте її
неповторність!
• Ставте для себе та для дитини реальну мету. Ведіть і спрямовуйте її, але не підштовхуйте!
• Забезпечуйте дитині широкі можливості кори­стування кожним із п'яти відчуттів: вона повинна
бачити, слухати, торкати руками, куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього
світу.
• Допомагайте дитині розвивати дрібну мотори­ку м'язів руки, щоб їй було легше опановувати письмо.
Для цього необхідно багато вирізати, малювати, розфарбовувати, будувати, складати невеликі за

7. БАТЬКИ, ЧИ ГОТОВІ ВИ ДО
ШКОЛИ?
• Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини. Гра — це
провідна її діяльність, це її робота. Л. С. Виготський зазначав: «Чим краще
дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі».
• Допомагайте дитині засвоїти склад числа. Немає необхідності, щоб дитина
могла механічно лічити до 100 і більше. Нехай вона лічить до 10-20, але їй
необхідно розуміти і знати, з яких чисел можна скласти 5, а з яких — 7 тощо.
Це є основою понятійного розуміння основ ариф­метики, а не механічного
запам'ятовування.
• Працюйте з дитиною над розвитком її пам'яті, уваги, мислення. Для цього в
різних періодичних та інших виданнях для дітей сьогодні пропонується багато
ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів.
• Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і дотримуйтеся його виконання
обов'язково.
• Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його
виконання.
• Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог
до неї з боку усіх членів родини.
• Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини. Оцінюйте її результати
адекватно і доводьте це до її відома.