«В.Б. Антонович як засновник першої української історичної школи» Мельник Назар – студент 112 класса (научный руководитель: к.и.н., доцент кафедры ГД Дмитриева В.В.)

1. «В.Б. Антонович як
засновник першої
української історичної
школи»
Підготував:
Студент 112 групи
Мельник Назар

2. «Ми, українська інтелігенція; досі
не сповнили свого обов’язку
перед людиною, що стільки літ
тому прийшла до нас, щоб «усе
розділити з нами». Ми не
постарались відповідно вивчити і
освітити його життя, повне
самовідреченої любові та праці
для нашого народу. Антонович як
історик, як громадський діяч і як
людина не досліджений і не
спопуляризований»
Михайло Грушевський

3. (1834 – 1908)
Народився в с.
Комсомольське,
Козятинський
район, Вінницьк
а
область, Україна
).
Помер в
м. Київ

4. Учні В.Б. Антоновича
(випускники “ Київської школи істориків ”)
Михайло Дмитро Багалій Михайло Довнар-
Грушевський Запольський

5. Учні В.Б. Антоновича
(випускники “ Київської школи істориків ”)
Іван Каманін Іван Линниченко Петро
Голубовський

6. Династія Антоновичів-істориків
Володимир Боніфатійович Антонович
(1834 – 1908)
нович
(2 листопада 1877, Київ — 12 жовтня 1945, Прага)
Михайло Дмитрович Марко Дмитрович
Антонович (1910 — вич ( 7 липня
Колима , осінь 1955) 1916, Київ — 28 січня
2005, Монреаль, Канада)

7. Приймав участь у таких визначних
організаціях:
1873 р.- був обраним членом
Імператорського російського географічного
товариства
Був також одним із засновників товариства
Нестора-літописця при університеті Святого
Володимира, а 1881 р. очолив це товариство.
З 1902 р. він стає членом-кореспондентом
Петербурзької Академії наук.

8. Спільно з
М.Драгоманов
им видав
збірку
« Исторические
песни
малорусского
народа »

9. Антонович
–
родоначальник
вітчизняної
археології

10. Основні наукові праці В.Б.
• Історія козацтва:
• Антоновича
«О происхождении козачества», 1863;
• «Последние времена козачества на правом берегу Днепра по актам 1679–1716 гг.», 1868;
• «О гайдамачестве», 1876
• «О мнимом крестьянском восстании на Волыни в 1789 г.», 1902.
• Історія селянства:
• «О крестьянах в Юго-Западной России по актам 1770–1798 гг.», 1870.
• Історія шляхетства:
• «О происхождении шляхетских родов в Юго-Западной России», 1867.
• Історія міст і міщанства:
• «О городах в Юго-Западной России по актам 1432–1798 гг.», 1870.
• Історія церкви:
• «Об унии и состоянии православной церкви с половины 17 до конца 18 века», 1871.
• Інші головні праці Антоновича:
• «Очерк истории Великого княжества Литовского до смерти великого князя Ольгерда» (1877-78);
• «Уманський сотник Іван Гонта» (1882);
• Найважливіші праці Антоновича з археології:
• «Раскопки в земле древлян» (1893);
• «Археологическая карта Киевской губернии» (1895);
• «Археологическая карта Волынской губернии» (1902);
• «Описание монет и медалей, хранящихся в нумизматическом музее Университета св. Владимира»
(1896).

11. М. Грушевський поділяє життя
В.Б.Антоновича на три основних періоди:
• Початковий - охоплює перше
тридцятиліття життя Антоновича.
• З 1860-х років починається другий
період в житті Антоновича. Це час
майже двадцятилітньої напруженої
продуктивної наукової праці
• Третій період розпочинається з
середини 1880-х років, коли
відбувається розкол у «Громаді»

12. Отже, підсумувавши все вище
наведене, можна без сумніву сказати, що
Володимир Антонович завдяки
своєму, характеру, вихованню та самовідданій
праці, продовжуючи тенденцію тогочасної еліти на
самовизначення українського народу, відчуваючи
тягар відповідальності за долю українців, заклавши
основу «київської історичної школи», виконавши
цінні дослідження в області
історії, археології, етнографії - здійснив безцінний
внесок в відновлення та розвиток української
державності, направивши український народ на
стежку до самовизначення, утворення власної
суверенної держави.