571,23 (1).pdf

1. Посібник
для ЗНО
з української літератури
(за новою програмою)

2. ЗМІСТ
1. Іван Франко «Захар Беркут»
1.1. Цитатне полотно………………………………………………………………….3
1.2. Паспорт твору …………………………………………………………………....4
1.3. Флешкартки за твором «Захар Беркут» ……………………………………….10
1.4. Ілюстрації до твору «Захар Беркут» …………………………………………..17
1.5. Тестова палітра …………………………………………………………….…...20
2. Василь Стефаник «Камінний хрест»
2.1. Цитатне полотно…………………………………………………….…………..26
2.2. Паспорт твору ………………………………………………………..………....27
2.3. Флешкартки за твором «Камінний хрест» ………………………...………....31
2.4. Ілюстрації до твору «Камінний хрест» ……………………………..………...35
2.5. Тестова палітра ………………………………………………………………….37
3. Ольга Кобилянська «Valse melancolique»
3.1. Цитатне полотно……………………………………………………...………....41
3.2. Паспорт твору ………………………………………………………..………….42
3.3. Флешкартки за твором «Valse melancolique» ………………….....………….47
3.4. Ілюстрації до твору «Valse melancolique» ………………………….…………53
3.5. Тестова палітра ………………………………………………………………….55
4. Юрій Яновський «Майстер корабля»
4.1. Цитатне полотно ……………………………………………………..………….61
4.2. Паспорт твору ……………………………………………………….………….63
4.3. Флешкартки за твором «Майстер корабля» ……………………….……..…...69
4.4. Тестова палітра ……………………………………………………….………....75
5. Олесь Гончар «Модри Камень»
5.1. Цитатне полотно ………………………………………………………………...84
5.2. Паспорт твору …………………………………………………………………...85
5.3. Флешкартки за твором «Модри Камень» ……………………………………..89
5.4. Тестова палітра ……………………………………………………………….....92
6. Максим Рильський «У теплі дні збирання винограду»
6.1. Цитатне полотно ………………………………………………………………...96
6.2. Паспорт твору ……………………………………………………………………97
7. Василь Симоненко «Лебеді материнства»
7.1. Паспорт твору …………………………………………………………………....98
8. Василь Стус «Господи, гніву пречистого»
8.1. Цитатне полотно ………………………………………………………………..100
8.2. Паспорт твору …………………………………………………………………..101
9. Дмитро Павличко «Два кольори»
9.1. Паспорт твору …………………………………………………………………..102
10. Василь Голобородько «Наша мова»
10.1. Паспорт твору …………………………………………………………………..103
11.Євген Маланюк «Уривок з поеми»
11.1. Паспорт твору …………………………………………………………………..104
11.2. Тестова палітра (за новими поезіями) ………………………………………...106
12.Використана література ……………………………...………………………… 110

3. 1. Іван Франко (Великий Каменяр) «Захар Беркут» (1882 р.)
1.1. Цитатне полотно
1. «У нього є прекрасна річ – лірична драма “Зів’яле листя”… з такою широкою
гамою почуттів.., що, читаючи.., не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові
боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання та настроїв…»
2. «Поет висловлює впевненість у відродженні національної самосвідомості й
гідності поневоленого, але не скореного великого європейського народу, щаслива
будучина асоціюється в поета з колом “вольних народів”, де засяють і українці, де
наш люд буде “хазяїном домовитим”…» (за поемою «Мойсей»)
3. «Він змальовує дорогу древніх євреїв до Ханаану як до їхньої омріяної, Богом
обіцяної національної держави і свободи. Це ж очевидна аналогія з українською
нацією та її шляхом – шляхом не сорока років, а цілих століть, – до своєї свободи й
державності…» (за поемою «Мойсей»)
4. «Основною темою поеми я зробив смерть Мойсея як пророка, не признаного
своїм народом. Ся тема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на
біблійнім оповіданні…»
5. «Він був таким, яким вродила його мужицька хата в Нагуєвичах. Завзятим,
роботящим, розумним, тверезодумаючим, ворогом брехні, а тому й гризьким,
дотепним, саркастичним… пострахом «патріотів» з печі, нещирих, кар’єристів,
фарисеїв. А понад усе був скромний…»
6. «Влада не пустила його викладати у вищій школі, а він став учителем усього
народу. Напрацювався за десятьох, а життя було дано лише одне, та й те недовге»
7. «Поема розкриває глибоку віру поета в невичерпні сили народу, в те, що попри
тяжкі поневіряння, український народ матиме щасливе майбутнє».
8. «Захар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників
цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази».
9. «Повість історична – се не історія…Головна основа взята почасти з історії (напад
монголів і їх ватажок Пета), а почасти з переказів народних (про витоплення
монгольської ватаги). Дійові особи зрештою видумані, місцевість списана по
можливості вірно» (передмова до твору «Захар Беркут»).
10. «…зворушливий монолог, що розкриває увесь спектр емоцій безнадійно
закоханого ліричного героя» («Чого являєшся мені у сні…»).
11. «Автор намагається передати щонайменші тони й напівтони душевних
страждань, які принесло нездійснене кохання до неприступної і гордої красуні»
(«Чого являєшся мені у сні…»).
12. «Покладена на музику композитором К.Данькевичем, ця поезія стала
популярним романсом» («Чого являєшся мені у сні…»).
13. «У цьому творі він окреслює низку важливих проблем: взаємини вождя і народу,
конкретної особистості та нації; пошук «обітованої землі» для щасливого життя
нації; роль проводирів від народу, здатних привести народ до очікуваної волі»
(поема «Мойсей»)

4. 13. Паспорт твору
Село Тухля розташоване в мальовничій, порослій лісами місцевості
недалеко від м. Стрия на Львівщині. В одному з переказів його назва
пов’язується із загибеллю великої кількості ординців, від яких по
всій околиці йшов поганий (тухлий) запах. Але події, описані в
повісті, відбулися не там, де тепер розташоване село, а, як стверджує
сам автор, «…у стін могутнього Зелеменя» (гора на північному сході
від сучасної Тухлі, висота — 1177 м).
1. Захар Беркут
2. Максим (син Захара Беркута)
3. Боярин Тугар Вовк
4. Мирослава (донька Тугара Вовка)
5. Бегадир Бурунда
6. Бегадир Пета
Основна думка:
найстрашніше для
країни – це зрада;
тільки той, хто пролив
кров за неї, гідний
бути її сином
Головне:
Образ громадського життя
Карпатської Русі в XIII ст..
Епіграф до твору:
«Дела давно минувших дней,
Преданья старины глубокой…»
А.С.Пушкин
Жанр:
Історична
повість
«Захар Беркут» — це історична
повість, у якій Іван Франко зображує
монгольську навалу та соціальне
гноблення, проти чого боролися
карпатські общини багато століть
тому.
Ідея: возвеличення єдності
народу, всеосяжного
патріотизму, готовності
боротися за свою
Батьківщину; уславлення
мужності, хороброго
подолання труднощів,
взаємоповаги; засудження
зради, віроломства,
жадібності.
Віроломство, а,
сер. Порушення
обіцянки, присяги;
підступність,
зрада.
Тема: показ
героїчної боротьби
русичів проти
монголо-
татарських
нападників
В основі твору історична
подія: Напад монголів на
Карпатську Русь у 1241 році
(13 століття)
Герої
Відео І.Франко «Захар Беркут»

5. Рисиісторичноїповісті
Рисиісторичноїповісті
мова оповіді,
наближена до
мови
зображуваної
доби
об'єктивне
зображення
історичних
подій
використання
давніх
географічних
назв
колоритні
описи
стародавніх
звичаїв
Композиці
я
Експозиція: знайомство з
Тухольщиною, її жителями,
побратимство Максима з
лучниками та охоронцями
будинка Т.Вовка,
полювання
Зав’язка: боротьба
русичів на чолі з
Максимом проти
монголів під
керівництвом Бурунди та
Тугара
Кульмінація: захоплення
Максима у полон; смерть
усіх прибічників Максима
Беркута
Розв’язка: звернення
Максима до сонця, яке не
було милосердним до
нього та його товаришів

6. СЮЖЕТ
Розділ І.
Розділ ІІ.
Знайомство з Тухлею. Жителі займалися
скотарством і тільки частина їх —
хліборобством. Другим головним
джерелом достатку тухольців були ліси.
Вони давали їм дрова, звірину, мед та
лісові ягоди. Тухольці обурені, що Тугар
присвоїв собі ліс та полонину. Боярин
гнівається за це на них, особливо на
Захара Беркута. Максим запрошує його
на громадський суд.
Сумно і непривітно тепер в нашій
Тухольщині!" Люди погрузли в "нужді та
убожестві". Було се 1241 року.
Тухольський боярин, Тугар Вовк, був на
полюванні (князь Данило дарував йому
в Тухольщині великі полонини і пригір’я
Зелеменя), щоб познайомитися з
навколишніми сусідами—боярами.
Серед мисливців була дівчина Мирослава
(донька Тугара). Третій день тривали лови.
Останній день полювання був на ведмедів.
Тугар Вовк попросив тухольців дати йому
провідника. Це був молодий гірняк Максим
Беркут, син тухольського
«бесідника»(старости) Захара Беркута.
На дівчину напала ведмедиця. Її врятував Максим.
Тугар Вовк був вдячний хлопцеві, але в душі він хотів
би, щоб його доньку врятував боярський син, а не
простий тухольський мужик, "не сей "смерд".
Під час проводів Тугара Вовка і
Мирослави Максим показав їм
камінь «Сторож» (його назва).
Легенда: це був не просто камінь, а
цар велетнів, який врятував долину
від богині смерті Морани, під
опікою якої було озеро, а сам
перетворився на брилу. Максим
просить у боярина руки його
доньки. Тугар відмовив юнакові.
відповідь юнака: "Невже ж між
твоїм боярським, а моїм
мужицьким родом така велика
пропасть, щоб її любов не могла
перегатити?"
Максим бачив, "що його надії розбиті, що
боярин надто високо міряє, надто гордо
глядить на нього". Мирослава всупереч
батьковій волі вона заприсяглася перед
ясним сонцем, що буде навіки з Максимом.
Дівчина пішла разом із батьком. Максим
помолився сонцю і пішов додому.

7. Розділ ІІІ.
Розділ IV.
Початок ради – підняття вгору копного знамена
(звернення Захара Беркута до громади). «Життя
лиш доти має вартість,— говорив він
частенько — доки чоловік може помагати
іншим. Коли він стає для інших тягарем, а
хісна не приносить їм ніякого, тоді він уже
не чоловік, а завада, тоді він уже й жити не
варт». Ці слова були провідною ниткою в
житті Захара Беркута. Громада була ціллю
його життя. Лікувати він навчався в одного
скитського монаха.
Багато громадян висловились за те, щоб
прогнати з Тухольщини боярина. Тухольці не
признавали ні його влади, ні влади князя
Данила Галицького. Вони вважали себе
вільним народом. Скоро настануть тяжкі часи
– прийде ворог зі сходу (монголи). Тугар Вовк
запропонував тухольцям стати їхнім воєводою
і повести їх на бій проти монголів. Той, хто «не
по правді поступав» з тухольцями, не може
бути їхнім начальником. Боярин став
вихвалятися своїми заслугами та геройством.
Вийшов Митько Вояк, скалічений учасник битви над Калкою, який служив у дружині
Тугара Вовка. Боярин не дав йому слова мовити (каліка щось знав про нього),
розрубав голову воїну і приховав правду. Обурена громада прогнала Тугара
Вовка з умовою за три дні покинути Тухольщину. Виселити боярина повинен
був Максим Беркут. Представники інших громад розповіли про їхні спалені
села. Порада Захара Беркута: «Пора вам не дрімати, але вдарити в дзвони і
громадами поскидати з себе ті пута, в які обпутала вас боярська неситість і
княжа сваволя».
Монгольська орда налетіла на руські землі.
Тугар Вовк із Мирославою їхали до
табору монголів. Онуки Чінгісхана: Пета і
Бурунда запросили Тугара на воєнну раду.
Пета дав Мирославі золотий перстень
заради безпеки. Монголи збираються йти
до краю Арпадів через тухольський шлях,
провідником буде Тугар Вовк. Рішення
Мирослави: «їду до Тухлі, остережу його,
спасу від засідки…»
Тугар Вовк благав доньку лишитися
разом із ним, обіцяв, що не підійме
руки на Максима. Мирослава не
повірила його словам. Відділ
монголів, ведений її батьком,
відправився на загибель
Тухольщини.

8. Розділ V.
Розділ VІ.
Розділ VІІ.
Максим іде виконувати громадську волю: зруйнувати
будинок Тугара. Дружинники боярина зустріли тухольців.
Вони вирішили перейти до їхньої громади. Дружинники
організували в сінях стіл з різними смаколиками, почалася
гостина. На них напали монголи, тухольці тримають
оборону. «Браття, мабуть, прийдеться нам погибати, бо на
рятунок слаба надія… А коли гинути, то гиньмо як мужі, з
оружжям у руках» (слова Максима). Молодого Беркута
взято в полон. У муці промовляв Максим до сонця, яке
вирішило опікуватися лютими дикунами.
Захарові Беркуту приснився дивний сон —
ніби падає священний камінь Сторож на
нього. Якісь чорні люди побили молодців
біля боярської хати. Громада зібралася на
майдані. Захар Беркут наказав розбити
нападників, щоб ті не кинулися на інші
громади. До них приєдналася Мирослава.
Дівчина сказала, що Максим не загинув, він
у полоні, а вона просить Захара бути їй за
батька, бо відмовляється від свого рідного,
який став зрадником. Мирослава передає
пораду Максима, як знищити монголів:
треба покинути село в долині, піднятися в
гори, а коли вороги прийдуть, відрізати їм
вихід.
Монголи вдерлися в Тухлю, спалили її,
коли хотіли вийти з котловини, їх зустріли
засіки і стріли тухольців. Бурунда-бегадир
звинуватив Тугара Вовка у подвійній зраді.
Боярин сказав, що може врятувати життя
Максима в обмін на вільний вихід
монголів із гірської котловини. Максим не
погодився, але тут прийшла Мирослава.
Вона порадувала Максима тим, що
тухольці на чолі з його батьком винайшли
спосіб, як знищити ворожу силу. І
запропонувала йому втекти за
допомогою персня Пети. Молодий Беркут
відмовився, бо не хотів наражати дівчину
на небезпеку.
Тугар Вовк іде з донькою до Захара Беркута на мирні переговори. Захар не
погодився випустити монголів із пастки за звільнення сина, бо боявся
піддати небезпеці сусідів. Мирослава намагається залишитися з
тухольцями і «стати між ними до бою з наїзниками, як брат обік братів»,
але той іде до монгольського табору. Тухольські майстри під
керівництвом мужньої дівчини виготовили машини для метання
каміння. Потім тихо пішли всією громадою до священного каменя
Сторожа, повалили його й перегородили річку. Захар звертається до
Сонця й молить про допомогу в боротьбі з хижими нападниками.

9. Розділ VІІІ.
Розділ ІХ.
1.ешкартки за твором «Захар Беркут»
Тугар повідомляє Максимові, що батько не
захотів міняти його життя на вихід монголів.
Максим сказав, що знає таємний вихід із
котловини і може вивести монголів: треба
знайти одне місце, у якому лежить велика плита,
відкопати її, а тоді ввійти до «проробленого
хідника, який виведе нас аж на гору». Максим
зумисне довго шукає лаз, аж поки вода залила
підземний тунель.
Бурунда сказав, що, хоч Максим і виконав
свою обіцянку, його не відпустять, поки
монголи не вийдуть із цієї долини. Максим
придумав порятунок для монголів: збирати з
дна каміння і класти на купи, високо, понад
поверхність води. Монголи так і робили. Вода
прибула велика. Багато людей загинуло.
Бурунда стояв німий, злий і дивився довкола
по долині.
Тухольці не стали чекати, поки вода
повністю поглине ворогів, поприв’язували пні
до ялин і пустили за течією, щоб ті розбивали
купи каміння, як тарани. Потім позв’язували
плоти, на них стали сміливі лучники й попливли
добивати монголів. Скоро на найбільшій купі
залишилася тільки сотня воїнів, Бурунда, Тугар
Вовк і Максим.
Боярин запропонував тухольцям віддати
полоненого за життя й вільний вихід. Ті хотіли
погодитися, але Захар сказав, що ці монголи
приведуть інших, і тоді тухольцям не вистояти.
У момент, коли Захар Беркут наказав скинути
камінь на ворогів, Бурунда замахується на
Максима мечем, Тугар Вовк відрубав руку
бегадирові. Бурунда втратив рівновагу й
потягнув за собою у воду Максима. А ще через
мить на голови бусурманів упав камінь. Від
Бурундового війська не залишилося й сліду.
Юнак залишився живий. Захар благословляє
Максима й Мирославу, потім звертається до
громади із закликом бути дружною,
згуртованою, і тоді ніхто її не зламає. Сказав — і
не стало його.
Повість «Захар Беркут» має ознаки
реалізму з елементами романтизму

10. 14. Автор цитати Цитата
Автор про Тугара
Вовка
Тугар Вовк був мужчина, як дуб. Плечистий,
підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим
чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих
злющих тухольських медведів, яких їхав воювати.
Максим про Тугара
Вовка
Вся громада гнівна на тебе за те, що ти присвоюєш собі
громадський ліс і полонину, не спитавши навіть громади,
чи схоче вона на те пристати, чи ні.
Максим до Тугар Вовка
Нічого злого я не сказав тобі, боярине,— нічого такого,
що би приносило нечесть тобі або твоїй доньці. Я просив
у тебе руки твоєї доньки, котру я люблю, як її ніхто в світі
не буде любити. Невже ж між твоїм боярським, а моїм
мужицьким родом така велика пропасть, щоб її любов не
могла перегатити? Та й чим же ж ти так дуже вищий від
мене?
Тугар Вовк про себе
І ти, підлий хамів роде (про Максима), смієш рівняти себе
зо мною? Зо мною, що вік звікував між князями,
вдостоївся княжої похвали і надгороди за рицарські діла!
Автор про Мирославу
Мирослава була дівчина, якої пошукати. Не кажемо вже
про її уроду й красу, ані про її добре серце — в тім згляді
багато її ровесниць могло стати з нею нарівні, хоч і
небагато могло перевищити її. Але в чім не мала вона
пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі
свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості
й рішучості, властивій тільки мужчинам, що виросли в
ненастанній боротьбі з супротивними обставинами. Зараз
з першого разу видно було, що Мирослава виросла на
свободі, що виховання її було мужеське і що в тім
прегарно розвиненім дівочім тілі живе сильний,
великими здібностями обдарований дух.
Автор про Мирославу
Але попри все те Мирослава ніколи не переставала
бути женщиною: ніжною, доброю, з живим чуттям і
скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у
таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її
мову,— той довіку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу,
— тому вони пригадувалися живо і виразно в найкращих
хвилях його життя, так, як весна навіть старому старцеві
пригадує його молоду любов.
Автор про Максима
Беркута
Максим Беркут усюди був однаковий, спокійний,
свобідний в рухах і словах, мов рівний серед рівних.
Товариші поводились з ним так само, як він з ними,
свобідно, несилувано, сміялись і жартували з ним…
… все ж таки поважала Максима Беркута за його
звичайність і розсудливість і, хоч не без дотинків та
жартів, таки робила те, що він казав.
Автор про Мирославу …ота незвичайна женщина поровень з найсильнішими
мужами поборювала всякі трудності утяжливої
дороги, як легко перескакувала гнилі ломи і величезні
трами, яким певним кроком ішла понад урвища, горі
стрімкими дебрями, просковзувала поміж виверти, і

11. притім так безпечно, так невтомимо, що Максимові
здавалося, що вона хіба на яких чудових крилах
уноситься. Він глядів на се й не міг наглядітися.
Максим про
Мирославу
Дивна дівчина! такої я ще й не видав ніколи!
Мирослава до Максима
А тепер, молодче, йди домів і не лякайся нічого.
Мирослава присягла, що буде твоєю, і Мирослава зуміє
додержати присяги.
Максим про устрій в с.
Тухля
Ні, власти у нас над громадою не має ніхто: громада має
власть сама, а більше ніхто, боярине.
Максим про Захара
Беркута
Але мій батько досвідний чоловік і радо служить
громаді. Як він говорить на раді громадській, так не зуміє
ніхто в цілій верховині. Громада слухає батькової ради,—
але власти батько мій не має ніякої і не жадає її.
Автор про Захара
Беркута
Захар Беркут — се був сивий, як голуб, звиш 90-літній
старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді.
Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із
ним між старцями, а наймолодший Максим, мов
здоровий дубчак між явориною, визначався між усім
тухольським парубоцтвом. Високий ростом, поважний
поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й
знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим
образом тих давніх патріархів, батьків і провідників
цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні
та перекази. Невважаючи на глибоку старість, Захар
Беркут був іще сильний і кремезний.
Автор про Захара
Беркута
Та й то знали його не лиш як чудовного лікаря, що лічить
рани і всякі болісті, але й не менше як чудовного
бесідника та порадника, котрий "я« заговорить, то немов
бог тобі в серце вступає",»а як порадить чи то одному
чоловікові, чи й цілій громаді, то хоч цілий майдан
старців набери, то й ті вкупі, певно, ліпшої ради не
придумають.
Автор про Захара
Беркута
Одним із остатніх явних прихильників старої віри на
нашій Русі був Захар Беркут. І диво дивне! прихильність
оту він виніс із Скитського монастиря, від старого монаха
Акинтія.
«Золота нитка в житті»
Захара Беркута
Життя лиш доти має вартість, доки чоловік може
помагати іншим. Коли він став для інших тягарем, а
хісна не приносить їм ніякого, тоді він уже не чоловік, а
завада, тоді він уже і жити не варт.
«Тверде переконання»
Захара Беркута
…як чоловік сам один серед громади слабий і
безрадний, так і одна громада слаба, і що тільки спільне
порозуміння і спільне ділання многих сусідніх громад
може надати їм силу і може в кождій громаді поокремо
зміцнити свобідні порядки громадські. Захар не забував і
про сусідні громади. Він за молодших часів часто ходив
по громадах, бував на їх копних зборах, старався пізнати
добре їх потреби й людей, і всюди ради та намови його
змагали до одного: до скріплення дружніх, товариських

12. і братерських зв'язків між людьми в громадах і між
громадами в сусідстві.
Погляди Захара
Беркута
Коли поглядаю на те, що довкола нас робиться і що нам
грозить, то так і здається мені, що наше дотеперішнє
спокійне громадське життя пропало безповоротно, що
тепер наступає для нас усіх пора — показати на ділі, в
боротьбі, чи наші громадські порядки справді міцні й
добрі, чи можуть видержати надходячу важку бурю.
Позиція Захара Беркут
Беркути додержують слова навіть ворогові і
зрадникові. Беркути ніколи не сплямують ні своїх рук,
ні свого серця підступно пролитою кров'ю’
Погляди Тугара Вовка
Усі ми – власність князя, зі всім, що маємо, з худобою
й землею. Князь один вільний, а ми його невільники.
Його ласка – то наша воля. Він може зробити з нами,
що хоче.
Максим про Тугар Вовка
Хоч і в путах, я все буду вольний чоловік. У мене пута на
руках, а в тебе на душі!
Захар Беркут Тугар
Вовкові про князя
Данила
Не вітцем і опікуном ми вважаємо твого князя, але карою
божою, зісланою на нас за гріхи наші, від якої мусимо
відкупуватися щорічними данинами. Чим менше ми про
нього знаємо, а він про нас, тим ліпше для нас. І коби вся
наша Русь могла позбутися сьогодні його з усіма його
ватагами, то, певно, була би ще щаслива і велика!
Захар Беркут про
напад татар
…новий напад страшних монголів на нашу країну, про те,
що вони по довгім опорі заняли Київ і зруйнували його
дотла і тепер величезною хмарою тягнуть на наші
червоноруські землі.
Думки Тугар Вовка про
несправедливість
князя Данила
З дивним чуттям у серці слухав Тугар Вовк тих гарячих
слів старого бесідника. Хоч вихований при княжім дворі і
зіпсований гниллю та підлотою, він усе-таки був рицар,
вояк, чоловік і мусив відчути серцем хоч крихту того
чуття, яке так сильно порушувало серце Захара Беркута. А
притім же він далеко не по щирій совісті виповідав
уперед свої слова про необмежену власть князя; його
душа й сама не раз бунтувалися проти тої власті, а тут він
тільки хотів заслонити показом на княжу власть свої
власні забаги такої ж власті. Не диво, що слова Захара
Беркута запали йому глибше в душу, ніж він сам того
бажав. Він перший раз зі щирим подивом глянув на нього,
але заразом і жаль йому зробилося того велетня, якого
упадок, по його думці, був близький і неминучий.
Захар Беркут до
Тугара Вовка
…своїм убійством ти признався до вини і поповнив нову
вину. Громада не може тебе терпіти на своїй землі.
Віддалися з-між нас!
Мирослава до Тугара
Вовка
Я ж знаю, що ти любиш мене. Я не покину тебе ніколи! Я
буду твоєю служницею, твоєю невільницею, лиш не йди
туди, не подавай свого чесного ім’я на вічну ганьбу!
Тугар Вовк про
Мирославу
…я знаю, що твоє серце – щире золото, що ти не покинеш
мене в днях тривоги й боротьби. Адже ж ми самі тепер на
світі, ні до кого нам прихилитися, ні від кого ждати
помочі, а тілько від самих себе.

13. Мирослава про себе
Я не піду дальше. Я не стану зрадницею свого краю! Я
покину батька, коли не зможу відвести його від його
проклятого наміру!
Мирослава про батька
(Тугар Вовка)
Аж тепер, почувши з батькових уст монгольську мову і
побачивши, з якою пошаною монголи сповняли його
волю, вона догадалася, що батько її не віднині знається з
тими страшними нищителями рідної землі і що
правдивою мусить бути та вість, яка глухо шепталась при
дворі князя Данила, немов то Тугар Вовк у битві під
Калкою зрадив Русь монголам, виявивши їм наперед
цілий план битви, уложений руськими князями. Правда,—
говорили вісті,— доказу на те певного нема, а то б
бояринові прийшлось понести голову на колоду; боярин
стояв у битві в першім ряді і при першім замішанню
взятий був до неволі. Але дивним видавалось декому його
швидке увільнення без окупу, хоч боярин божився, що
монголи випустили його, шануючи його хоробрість. Діло
було темне, а тільки те було певне, що при княжім дворі
всі почали якось сторонити від Тугара, і сам князь не
довіряв йому так, як довіряв давніше.
…Так, значиться, батько її віддавна, від десятьох літ
був у порозумінню з монголами, був зрадником!
Мирослава про
Максима
О, ти розумний, ти хитрий! Ти допровадив до свого! Не
для того я не можу бути Максимова, що вища від нього
родом,— о, ні! Я нижча від нього, я чую себе безмірно
нижчою від нього, бо він чиста, чесна душа
Мирослава про себе
я дочка зрадника, може й сама зрадниця! Так, тату! Ти
дуже хитрий, такий хитрий, що аж себе самого
перехитрив! Ти кажеш, що мого щастя бажаєш, а ти вбив
моє щастя. Але нехай і так!
Бурунда-бегадир
мужчина величезного росту й геркулесової будови тіла, з
лицем темно-оливкової барви, одітий у шкіру степового
тигра, що все разом аж надто свідчило про його
походження з туркоманського племені. Се був страшний,
безтямно-смілий і кровожадний войовник, Бурунда-
бегадир, супірник у славі з Кайданом. Монгольські
загони, які він провадив, лишали по собі найстрашнішу
руїну, найбільше число трупів, найширшу ріку пожеж
Тугар Вовк про
Максима
Їй-богу, славний молодець! Не дивуюсь, що він очарував
мою доньку. І мене самого він міг би очарувати своєю
рицарською вдачею!
Автор про Мирославу
…мнимий монгол зліз із коня, скинув із себе кожух, і,
всім на диво, показалася женщина, в білім полотнянім,
шовком перетиканім плащі, з луком за плечима і з
блискучим топірцем за поясом.
Бурунда-бегадир
(лютий)
Той скакав по майдані мов скажений, рвучи собі волосся
з голови, а вкінці, не тямлячись з лютості, з голою
шаблею прискочив до Тугара Вовка.
Бурунда-бегадир до
Тугар Вовка
Псе блідолиций! — кричав він, скрегочучи зубами.—
Подвійний зраднику — се твоя вина! Ти запровадив нас у
сесю западню, відки ми вийти не можемо!

14. Добре, боярине,— сказав він вкінці,— я зроблю по-
твойому, але завтра все-таки мусиш створити нам дорогу
з сеї западні, а ні, то горе тобі! Се моє останнє слово. Жду
діл, а не слів від тебе!
Сон Захара Беркута
Здавалось йому, немов нині їх дорічне свято "С«орожа",»і
вся громада зібрана довкола каменя при вході тухольської
тіснини: дівчата з вінками, молодці з музикою, всі в
празничних чистих строях. Оце він, найстарший віком у
громаді, перший наближається до святого каменя і
починає молитися до нього. Якісь таємничі, тривожні,
болючі чуття опановують його серце під час молитви;
щось щемить у нього в глибині душі — і сам він не знає,
що такого. Він молиться гаряче, по двох-трьох словах
звичайної молитви він відступає від стародавніх, звичаєм
усталених зворотів; якась нова, гарячіша, пориваюча
молитва плине з його уст; уся громада, потрясена нею,
паде ниць на землю, і сам він робить те саме. Але слова не
перестають плисти, темно робиться кругом, чорні хмари
покривають небо, громи починають бити, блискавиці
палахкотять і облітають увесь небозвід осліпляючим
огнем, земля здригається — і разом, звільна
перехиляючись, святий камінь рушається з місця і з
страшенним лускотом валиться на нього.
Тугар Вовк до
Максима
Дурний хлопче, таким, як ти, треба жити, а не про смерть
думати. Життя — дорога річ, і за ніякі скарби його не
купиш.
Максим до Тугар
Вовка
Життя в неволі нічого не варте, краща смерть!
Максим до Тугар
Вовка
Не хвали, боярине, дня перед вечером! Нащо тут
великої сили, де сама природа своїми стінами і скалами
спиняє вас?
Максим до Тугар
Вовка
Що моє життя! Я не стою о життя! Хто хоч хвилю
зазнав неволі, той зазнав гіршого, ніж смерть.
Максим про силу
Чінгісхана
Великої сили великого Чінгісхана ми не лякаємось. Вона
може нас зробити трупами, але не зробить нас рабами. А
тебе, боярине, вся сила великого Чінгісхана не зробить
уже ані вольним, ані чесним чоловіком.
Звернення Максима до
сонця
Сонце праведне! Невже ж така твоя воля, щоб я гинув у
кайданах? Невже ж ти так часто своїм ясним усміхом
вітало дні моєї радости на те лише, щоб сьогодні повітати
моє бездонне горе? Сонце, невже ж ти перестало бути
добрим богом Тухольщини, а сталося опікуном тих лютих
дикунів?
Максим у полоні
Свіжо промите лице було бліде-бліде, аж зелене, губи
потріскались із жари й спраги, очі були червоні від диму і
тусклі, мов скляні, від утоми й душевної муки, ноги
дрожали під ним, мов під столітнім дідом, а постоявши на
них хвилину, він не міг довше вдержатися і сів на землю.
Автор про Мирославу Його руку держала вона в своїй, її слова були мов

15. великодній дзвін для нього, мов оживляюча роса для
зів'ялої квітки. А вона, мов ясочка, припадала край
нього, слізьми обливала його тяжкі пута, змивала з рук
його засохлу кров. Як радісно, як тепло зробилося в серці
у Максима при її наближенню, за дотиком її м'якої руки!
Мирослава до
Максима
Милий мій! Не трать надії. Я задля того йшла сюди, в
ворожий табір, через усякі небезпеки, щоб сказати тобі: не
трать надії!
Захар Беркут про
складний життєвий
вибір
Тут діло не йде про мойого сина, коли б про нього
справді йшло діло, то я сказав би вам: "Я«не маю сина,
мій син погиб у бою".»Але тут діло йде про наших
сусідів, верховинців і загірян, котрі спустилися на нашу
оборону і тепер мусили б усі, неприготовані, погинути від
монголів. Для того я говорю вам: не дбайте про мого сина,
а рішайте так, як би він був уже в гробі!
Тугар Вовк до
Максима
Сила солому зломить, що кажи, те й кажи!
Максим
Ну, звісна річ, смерті йому не минути, на смерть він готов
віддавна,— але вмирати, не додержавши слова чоловікові,
який на те слово поклався, якого будучність, може, й
життя, лежить на тім слові,— вмирати зрадником хоч би
тільки в очах зрадника,— се страшно, се мука, се гірше
самої смерті.
Загибель татар
внаслідок
злагоджених дій
тухольців
Брат не знав брата в тій страшній хвилі близької смерті;
товариш мордував товариша з більшою лютістю, ніж
мордував би ворога.
… але й то вже було не військо, а тілько залякані,
безсильні, безоружні недобитки, тремтячі й розбиті
розпукою.
Тугар Вовк до
тухольців
Начальник монголів обіцює вам віддати вашого
полоняника живого й здорового і жадає, щоб ви за те нас,
кілько нас іще лишилося, випустили живих і здорових із
сеї долини! В противнім разі жде вашого сина несхибна
смерть.
Думки Тугара Вовка
…вiн чув виразно, що щось мов крига тає в його серцi;
тепер, на згарищах вiльної Тухлi, він зачинав розумiти,
що тухольцi поступали зовсiм розумно i право, а серце
його, хоч заслiплене жадобою властi, все-таки не було ще
настiлько глухе на голос сумлiння, щоб не признати сього.
Захар Беркут до
тухольців
(пояснення свого
рішення)
Не знаєте ви, браття, монголів. Між тими кількома
людьми є їх найстрашніший начальник, і сей ніколи не
дарує нам загибелі свойого війська. Він наведе нову силу
на наші гори, і хто знає, чи ми тоді другий раз розіб'є’о її.
Молитва Захара
Беркута до Сторожа
Великий наш Сторожу! Ти, котрого діди наші вважали
своїм опікуном, котрого і ми шанували досі щорічними
празниками! Три рази вже ти, ніч по ночі, являвся мені в
снах, немов то ти падеш і привалюєш собою мене. Я вірю,
що ти добрий і ласкавий, і коли ти кличеш мене до себе,
то я радуюсь твойому зазиву і радо піду за тобою. Але

16. коли й ти сам хочеш двигнутися зі свойого відвічного
стояння, то розбий, господине, своїм тягарем отсього
поганого ворога, дітей Морани, що знов нині вкрили
благословенне твоє дідицтво, тухольську долину! Зломи
другий раз погану силу так, як зломив її перший раз, коли
могутньою рукою розбив сесю кам'яну стіну і дав водам
протоку, і дарував людям отсю прекрасну долину! Загати
її тепер назад, нехай згине горда ворожа сила, що тепер
знущається над нами!
Молитва Захара
Беркута до сонця
Сонце, великий преясний володарю світа! відвічний
опікуне всіх добрих і чистих душею! Зглянься на нас! Бач,
ми нападені диким ворогом, що понищив наші хати,
зруйнував наш край, порізав тисячі нашого народу. В
твоїм імені стали ми з ним до смертельного бою і твоїм
світлом кленемось, що не уступимо до остатньої хвилі, до
посліднього віддиху нашого. Поможи нам у тім страшнім
бою! Дай нам твердість, і вмілість, і згоду! Дай нам не
злякатися їх многоти і вірити в свою силу! Дай нам
дружністю, і згодою, і розумом побідити нищителів!
Сонце, я поклоняюсь тобі, як діди наші тобі поклонялися,
і молюсь до тебе всім серцем: дай нам побідити!
Порятунок Максима
Тугар Вовком
Але в тій хвилі блиснув меч Тугара Вовка понад
Максимовою головою, грізна, вбійча рука Бурунди враз із
топором, відтята одним замахом від рамені, впала,
оббризкана кров'ю’ мов сухе поліно, в воду.
Заповіт Захара
Беркута
Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і
дружністю. Уважайте добре на се! Доки будете жити в
громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно
стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа
сила не побідить вас.
– цитати про Мирославу – цитати про Бурунду-бегадира
– цитати про Максима Беркута – інші цікавинки з твору
– цитати про Захара Беркута
– цитати про Тугара Вовка
Український режисер
Леонід Осика в 1970
р. створив кінофільм
за повістю І.Франка
«Захар Беркут»

17. 1.4. Ілюстрації до твору «Захар Беркут»
(на полюванні, сутичка з ведмедем, порятунок Мирослави Максимом від смерті)
(частина ІІІ, Тугар Вовк на тухольській раді (частина IV, Тугар Вовк із донькою
показує грамоту князя Данила Романовича, прийшли до монголів, щоб перейти
у якій проголошено його начальником Тухлі) на їхню сторону)

18. (оборона Тухлі, частина V, Максим (зустріч Мирослави і Максима, який
потрапив у засідку до монголів, коли знаходиться у полоні)
хотів разом із тухольцями руйнувати
будинок Тугара Вовка)
(Захар Беркут за однойменною
стрічкою) (оборона Тухлі від монголів)

19. (Мирослава і Тугар Вовк)
(оборона Тухлі)
Зауважте! У Франка було багато
псевдонімів – Джеджалик, Брут
Хома, Мирон, Живий, Кремінь,
Марко.

20. 1.5. Тестова палітра
1. За жанром твір І.Франка «Захар Беркут» – це …
А історичний роман
Б соціально-побутова повість
В історична повість
Г пригодницька повість
2.дії твору «Захар Беркут» відбуваються у
15.А ХІІ ст.
Б ХІІІ ст.
В XIV ст.
Г XV ст.
3. відбуваються події у творі?
16.А село Семигори
Б село Піски
В село Тухля
Г село Охтирське
4. Вихід із котловини знаходився
А у долині
Б біля болота
В під лісом
Г у дворі Захара Беркута
5. Монголи НЕ перепливали річки
А Яїки
Б Дунаю
В Дону
Г Дніпра
Д Волги
6.ий князь (княгиня) дарував (-ла) Тугарові Вовку в Тухольщині величезні полонини
і одне пригір’я Зелеменя?
17.А княгиня Ядвіга
Б князь Ярослав Мудрий
В княгиня Ольга
Г князь Данило Галицький
7.о був ворогом богині Морани за переказом?
18.А бог Перун
Б бог Сварог
В цар велетнів
Г цар мавок
8.о врятував на полюванні життя Мирослави?
19.А Тугар Вовк
Б Максим

21. В брат Всеволод
Г нянька Устина
9. Що стояло при вході в село Тухлю?
А камінь Сторож
Б ворота
В колодязь
Г кам’яна плита
10. Що подарував Пета Мирославі, щоб вона легко могла проходити в табір
монголів?
А кинджал
Б хустку
В перстень
Г золотий браслет
11. Хто врятував Максима від замаху Бурунди?
А Мирослава
Б Захар Беркут
В брат Степан
Г Тугар Вовк
12ї це слова: «…найдужче мене лютить, так се те, що погинемо без бою, без слави,
мов коти, кинені в ставок»?
20.А Пета
Б Бурунда
В Тугар Вовк
Г Чінгісхан
13ий український режисер створив кінофільм за твором І.Франка «Захар Беркут»?
21.А Микола Мащенко
Б Олександр Довженко
В Сергій Параджанов
Г Юрій Іллєнко
Д Леонід Осика
14 що Максим дорікав сонцю? Бо воно:
22.А висушило річку
Б пекло полоненого тухольця
В розлучило його з батьком та Мирославою
Г перестало бути добрим
15. Що було роботою Захара Беркута?
А хліборобство, сад, різьба
Б сад, ліки, пасіка
В різьба, пасіка, скотарство
Г ліки, пасіка
Д збирання ягід, будівництво

22. 16. Скільки років мандрував Захар Беркут?
А 5
Б 7
В 3
Г 4
17. Яке було «головне старання» Захара Беркута?
А побудувати школу
Б вигнати Тугара Вовка
В провести дорогу в угорський бік
Г відкрити лікарню в Тухлі
18. Повість «Захар Беркут» має ознаки
А романтизму з елементами сентименталізму
Б символізму
В сентименталізму
Г реалізму з елементами романтизму
Д реалізму з елементами сентименталізму
19. У рядках «...застогнала і затряслася тухольська долина», «гнівно закрутилася...
вода», «околиця раптом ожила» ужито засіб виразності
А персоніфікація
Б метонімія
В гіпербола
Г метафора
Д алегорія
20. Прочитайте уривок із повісті «Захар Беркут».
Твій батько не таку силу виведе проти них, а таку, проти котрої ніяке військо не
встоїть. Про яку силу в ньому йдеться?
А диких звірів
Б тухольське військо
В сусідські громади
Г гірський потік
Д табун коней
21. Жанровими рисами історичної повісті є всі, ОКРІМ
А використання давніх географічних назв
Б зображення соціальних умов як тла для розгортання подій
В об’єктивного зображення історичних подій
Г колоритних описів стародавніх звичаїв
Д мови оповіді, наближеної до мови зображуваної доби
22. Прочитайте уривок.
У тій хвилі задрожала земля, і страшенний лускіт потряс повітрям. Гамір
знявся в таборі, крик, брязкіт оружжя...
Причиною паніки монголів стало те, що

23. А молодь рубала дерева для метавок
Б тухольці метали каміння по монгольському табору
В у горах почалася страшна злива
Г на шляху ворожого війська було встановлено засіки
Д тухольці повалили Сторожа
23. Духом Сторожа, який є опікуном Тухлі, у повісті названо
А Мирославу
Б Максима Беркута
В Захара Беркута
Г стару липу
Д монаха зі скиту
24. Послідовності розгортання подій повісті «Захар Беркут» дотримано в рядку
А Віщий сон Захара Беркута – полювання боярина в тухольському лісі – прохання
Максима віддати за нього боярівну – напад монголів на Тухлю – захоплення
Максима в полон.
Б Напад монголів на Тухлю – полювання боярина в тухольському лісі – прохання
Максима віддати за нього боярівну – віщий сон Захара Беркута – захоплення
Максима в полон.
В Захоплення Максима в полон – полювання боярина в тухольському лісі –
прохання Максима віддати за нього боярівну – віщий сон Захара Беркута – напад
монголів на Тухлю.
Г Полювання боярина в тухольському лісі – прохання Максима віддати за нього
боярівну – захоплення Максима в полон – віщий сон Захара Беркута – напад
монголів на Тухлю.
Д Полювання боярина в тухольському лісі – прохання Максима віддати за нього
боярівну – віщий сон Захара Беркута – напад монголів на Тухлю – захоплення
Максима в полон.
25. Який вид зброї підказала тухольцям Мирослава?
А сокири
Б метавки
В пірначі
Г шаблі
Д луки
26. Установіть відповідність між реплікою та літературним героєм:
Репліка героя: Літературний герой:
1. …видно, велика туча впала в горах… А тухольці
але невже вам боятися води, що сягає Б Максим Беркут
по кістки? Розбивайте плиту! В Бурунда-бегадир
2. Усе-таки боротьба тухольців з мон- Г Тугар Вовк
голами нерівна. Сила солому зломить, Д Захар Беркут
що кажи, те й кажи.

24. 3. ви, мужі чи коти, що так боїте-
23.ся тих кількох крапель води?
4. Сюди, сюди!.. У нас каміння досить,
усіх вас обділимо!
27. Установіть відповідність:
Опис героя: Літературний герой:
1. Той скакав по майдані, мов скажений, А Тугар Вовк
рвучи собі волосся з голови. Б Мирослава
2. Свіжо промите лице було бліде-бліде, В Захар Беркут
аж зелене, губи потріскались із жари й Г Максим Беркут
спраги, очі були червоні від диму і тусклі. Д Бурунда-бегадир
3.пер же він чув виразно, що щось,
24.мов крига, тає в його серці…а серце
його, хоч засліплене жадобою власті,
все-таки не було ще настільки глухе на
голос сумління.
4. Мнимий монгол…в білім полотнянім,
шовком перетиканім плащі, з луком за
плечима і з блискучим топірцем за
поясом.
28. Установіть відповідність між реплікою та літературним героєм:
Репліка героя: Літературний герой:
1. Ти дуже хитрий, такий хитрий, що А Максим Беркут
аж себе самого перехитрив! Ти кажеш, Б Тугар Вовк
що щастя бажаєш, а ти вбив моє В Бурунда-бегадир
щастя. Г Мирослава
2. Ні, власті у нас над громадою не має Д Захар Беркут
ніхто: громада має владу сама, а більше
ніхто…
3. відбити, а розбити їх – се повинна
25.бути наша мета!
4. Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все
ще дам раду тухольському ведмедеві!
29. Установіть відповідність між персонажами та портретними деталями.
1 Мирослава А «поважний поставою, строгий лицем», «сильний і
2 Максим кремезний»
3 Тугар Вовк Б «нестарий ще чоловік», «Лице йоог обуворите
4 Захар Беркут глибокими шрамами»
В «з невеличким бобровим ковпаком на голові»,
«чорні палкі очі»

25. Г «з грубими обрисами лиця і грубим, чорним
волоссям»
Д «спокійний, свобідний в рухах і словах»
30. Установіть відповідність між персонажами і їхніми репліками.
1 Захар Беркут А «У мене пута на руках, а в тебе на душі!»
2 Тугар Вовк Б «Тепер я не можу вважати його батьком, бо не
3 Максим хочу зраджувати свого краю».
4 Мирослава В «Поки не зустрінемось з тими псами, поти не
можемо ночувати».
Г «Коб тілько мені по тих трупах дійти до власти й
сили».
Д «Сонце я поклоняюсь тобі, як діди наші тобі
поклонялися, і молюсь до тебе всім серцем…»
Відповіді: 1-В, 2-Б, 3-В, 4-Г, 5-Б, 6-Г, 7-В, 8-Б, 9-А, 10-В, 11-Г, 12-Б, 13-Д, 14-Г, 15-
Б, 16-Г, 17-В, 18-Г, 19-А, 20-Г, 21-Б, 22-Д, 23-В, 24-Г, 25-Б, 26. 1-Б, 2-Г, 3-В, 4-А; 27.
1-Д, 2-Г, 3-А, 4-Б; 28. 1-Г, 2-А, 3-Д, 4-Б; 29. 1-В, 2-Д, 3-Г, 4-А; 30. 1-Д, 2-Г, 3-А, 4-Б.
2. Василь Стефаник «Камінний хрест» (1899 р.)
Вікторина до твору
«Захар Беркут»

26. 2.1. Цитатне полотно
1. «Безземелля та тяжкі нестатки гнали за океан тих, що змушені були під
голосіння рідних вимандровувати, може й назавжди, з отчого краю на чужину,
несучи туди камінні хрести своєї недолі...»
2. «…увійшов в історію світової літератури як неперевершений майстер
психологічної новели».
3. «Його називали «володарем дум селянських» і «поетом мужицької розпуки» за
глибоке знання селянської душі й суворої правди життя».
4. «Талановитий новеліст прищепив експресіонізм на український ґрунт, втілив
його в українську народну тематику, до того ж надихав його чаром української
природи та фольклору».
5. «Ця новела – художнє узагальнення багатьох життєвих спостережень і роздумів
автора про трудову еміграцію; це відгук письменника на масове переселення
українців із Галичини до Америки наприкінці ХІХ ст.» («Камінний хрест»).
6. «Усе у творі…становить нерозривну єдність, цілісність світу, що забезпечується
духовним зв’язком людини з рідною землею…»
7. «Кожне слово Івана – як важка сльоза, сповнена ніжної любові до рідної землі та
нестерпного болю через необхідність розлуки з нею».
8. «Цей твір сконцентрував у собі все те, що бачив і пережив письменник,
проводжаючи односельців у далекі світи, спостерігаючи за сотнями заробітчан на
Краківському вокзалі, обстоюючи їхні права і вболіваючи через те, що не може
зарадити горю людей, яких злидні й неволя виганяли з рідної землі».
9. «Економічна нужда і безробіття, перспектива наймитства і жебрацтва гонять
селянина за океан».
10. «… звалив собі на плечі камінний хрест великих страждань народу і виніс його
високо на гору свого мистецтва, щоб усі бачили знак великого смутку».
11. «Герой… уподібнюється міфічному Сізіфові, якому судилося вічно котити
камінь на гору».
12. «Його новели – як найкращі народні пісні, у яких немає риторики, ані
сентиментальності, а тільки наочне, голе, просте, не підфарбоване життя, дуже
часто сумна дійсність, але оздоблена золотом найправдивішої поезії». (І.Франко)
2.2. Паспорт твору

27. увага до внутрішнього світу поєднання символів загострення образності, крикливі
простої людини-трудівника і знаків життя художні засоби
увага до простих характерів прагнення показати життя
без ідеалізації, світ –
нагромадження людських
страждань
заглиблення у проблему
вини і кари висвітлення протилежних
понять «прекрасне»-«потворне»
прагнення віднайти першовитоки,
корені зла в людському суспільстві дослідження сенсу страждання
гостре вираження емоцій і смерті людини (песимізм)
1. Іван Дідух
2. його дружина Катерина
3. їхні діти
4. кум Михайло
5. селяни
Тема: еміграція за океан
галицького селянства на межі
ХІХ й ХХ ст. (прощання
хлібороба Івана Дідуха із
сусідами у зв’язку з виїздом
до Канади).
Ідея: животворна любов автора
до народу, співчуття знедоленим,
єдність селянина з рідною землею
та трагізм вимушеної еміграції.
Основна причина еміграції:
знецінення землі та праця на
батьківщині.
Історія написання: написано під враженнями від
масової еміграції галицького селянства за кордон.
Поштовхом до написання став дійсний факт, коли
земляк письменника Стефан Дідух (Штефан)
перед виїздом за кордон поставив собі на власному
полі хрест (який до нині стоїть у Русові).
Не раз проводжаючи на Краківському вокзалі
земляків у далеку Америку, Стефаник постійно
бачив опухлі від плачу очі, спечені губи, чув захриплі
від стогону голоси.
Жанр – Новела
Стефаник назвав твір
«студією» (художнім
дослідженням
внутрішнього світу
селянина)
Напрям
Експресіонізм
Герої
В.Стефаник
«Камінний хрест»
(коротка
презентація)
Ю.О.Гарюнова
про новелу
«Камінний
хрест»
Місце подій
село Русів

28. СЮЖЕТ
Розділ І.
Експозиція: розповідь про
повернення Івана Дідуха з
10 років служби у війську,
про горб, що залишився
йому у спадок. Тяжка праця
на горбі.
Зав’язка: прихід гостей
до хаті Івана. Прощання з
односельцями. Зізнання
у тому, що самому
тоскно на душі.
Кульмінація: син нагадує
батькові, що пора виходити.
Люди плачуть. Іван з дружиною
пускаються в танок. Сини
силоміць виносять обох з хати.
Розв’язка: односельці
проводжають сім’ю Дідухів. Іван
іде танцюючи, Уся процесія
зупиняється біля хреста, що Іван
поставив на горбі. Розмова біля
хреста.
Розвиток дій: гості
пригощаються, ведуть
розмови, Іван з
Михайлом співають, як у
Композиція
Розповідь про Івана Дідуха (господаря), у якого був
лише кінь і малий візок із дубовим дишлем. Разом з
конем підпрягався до будь-якої роботи (тягнув на собі
снопи, гній). З нього глузували односельці і кликали
Переломаним. Як прийшов із війська, то не застав ні
тата, ні матері, тільки зосталися хата та найгірша латка
землі (горб). Купив ниви для синів та жінки за гроші,
які заробив на військовій службі. Дідух ходив до
церкви раз у рік, на Великдень. Іван ніколи не їв коло
стола, бо звик так їсти, коли був наймитом і відбув 10
років у війську.
Переломаний
 впрягався в борозну
разом із конем і день за
днем працював на
горбі.
 через надмірне
навантаження не міг
розігнутися, «ходив усе
зібганий у поясі».

29. Розділ ІІ.
Розділ ІІІ.
Розділ ІV.
Розділ V.
Гостей у Івана повна хата. Він продав господарство, бо сини з жінкою наважилися
до Канади. Дідух дякував усім за повагу. Був схожий на великий камінь, який
часом викидає на берег. Глядить із берега на воду, як на утрачене щастя. Бажав
господарям божого благословення, прощався з другом Михайлом, кумом Іваном,
кумою Тимофіїхою, згадував молоді літа. Потім подивився на свою дружину, що
плакала між жінками, дав хустку із наказом «не плакати», бо сама вирішили
лишити Батьківщину. Туга за рідним краєм напала на Івана.
Іван просить у господарів вибачити йому нестриманість та гримання на жінку,
адже через неї та синів він вимушений залишати рідний край. Два роки сини
вмовляли батьків виїхати до Канади, щоб шукати кращої долі, бо батьківської
землі не вистачало, щоб прогодуватися. Сусіди втішали Івана, що, може, не так
погано буде на чужині. Усі інші згодом теж туди подадуться, бо землі все рівно
на всіх не вистачить, а врожаї гіршають і податки зростають. Іван попросив
прощення у дружини за всі кривди, які були в подружньому житті. Іван везе
свою «небогу в далеку могилу». Від жіночого столу надбіг плач.
Іван звертається до гостей з двома проханнями. Якщо Дідухи загинуть на чужині,
то нехай односельці наймуть службу, зроблять поминальний обід та прочитають
отче наш за покій грішних душ. Гроші на це він лишив другу Якові. Сусіди
погодилися. Друге прохання – не минати його горба кожного року, як будуть
освячувати поле. Для пам’яті Дідух поставив там великий камінний хрест.
Останню ніч Іван провів на горбі. Коли навіть помирати він буде, то перед очима
буде стояти той хрест. Усе забуде, а його ні. Друг Михайло заспокоював його і
казав, що його і його працю завжди будуть пам’ятати на селі і не минатимуть
хреста з молитвою та благословенням.
Іван запросив гостей до частування, почалася пиятика. «У жалісну веселість
скрипки врізувався спів Івана і старого Михайла» про те, «як жовте осіннє листя,
що ним вітер гонить по замерлій землі, а воно раз на раз зупиняється на кожнім
ярочку і дрожить подертими берегами, як перед смертю», і плачуть Тулили чоло
до чола і сумували, цілувалися, били кулаками в груди і в стіл і тільки
промовляли: «Ой Іванку, брате!, «Ой Міхайле, приятелю!»

30. Розділ VІ.
Розділ VІІ.
Символічні образи
Прізвище Дідух – символ духа (дід + дух).
Горб – символ виснажливої селянської праці; тяжкої долі селянина;
безталанності на Батьківщині; символ рідної землі: вона завжди залишиться
найріднішою, найдорожчою, хоч би як важко на ній не жилося.
Камінний хрест – пам’ятник родині Дідуха, усім емігрантам; символ терпіння
й титанічної марної праці; символ могили для людини, заживо похованої тяжким
життям; символ страдницької долі народу-трудівника; символ душі героя, що
назавжди залишиться тут, в Україні.
Іван Дідух – камінь – омертвіння душі, Іван втрачає своє духовне життя.
П’яний танець Івана і Катерини – символ смерті, прощання-смерті з рідною
землею.
Тужлива пісня про осіннє листя – символ туги, жалю, нещасливої долі.
Перлина, що котиться – це символ того духовного життя Івана, духовного
зв’язку, які втрачаються. Гине духовність, котра зв’язувала Дідуха з рідною
землею.
2.3. Флешкартки за твором «Камінний хрест»
Син сповіщає, що час уже вирушати до колії. Іван покликав дружину
збиратися. Ціла хата заридала, наче хмара плачу, що нависла над селом. Іван
зі старою пустився в танець і наказав, щоб музики грали польку. Чоловік
крутив жінку, як би не мав гадки пустити живу її з рук. Сини силоміць винесли
обох з хати. На подвір’ї Іван продовжував танцювати, а Іваниха очепилася
руками порога і голосила.
Проводжали Івана усім селом. Він ішов зі старою, згорблений, танцював
польки. Усі зупинилися перед хрестом, який поклав Іван на горбі. Старий
показував Іванисі хреста і промовляв: «Видиш, стара, наш хрестик? Там є
відбито і твоє ім’я. Не бійся, є і моє, і твоє…»

31. Цитата Тлумачення
«Коня запрягав у підруку, сам себе в
борозну; на коня мав ремінну шлею і
нашильник, а на себе Іван накладав
малу мотузяну шлею».
Іван ніколи не жалів себе в роботі.
«То як тягнули снопи з поля або гній
у поле, то однако і на коні, і на
Іванові жили виступали».
Повністю старий віддавав себе роботі.
«Догори ліз кінь як по леду, а Івана
як коли би хто по чолі тріснув, така
велика жила напухала йому на чолі».
Процес напруженої праці чоловіка і
коня.
«І кінь, і Іван держалися крепко, бо
оба відпочили через ніч. То як їм
траплялося сходити з горба, то
бігли. Бігли вдолину і лишали за
собою сліди коліс, копит і
широчезних п’ят Іванових»
Однаковість доль коня й Івана:
робоча худоба. Викликає співчуття до
селянина-трудівника, а це для автора
важливо.
«Ліва рука Івана обвивалася сітею
синіх жил, як ланцюгом із синьої
сталі»
Слово ланцюг викликає асоціацію з
неволею.
«Івана кликали в селі Переломаним.
Мав у поясі хибу, бо все ходив
схилений, як би два залізні краки
стягали тулуб до ніг. То його вітер
підвіяв».
Звідки пішло прізвисько
Переломаний?
«Ще Івана знали в селі з того, що до
церкви ходив лиш раз у рік, на
Великдень, і що курей зіцірував. То
так він їх научував, що жадна не
важилася поступити на подвір'я і
порпати гній».
Характеристика Івана
«Іван ніколи не їв коло стола. Все на лаві.
— Був-сми наймитом, а потім вібув-
сми десіть рік у воську, та я стола не
знав, та й коло стола мені їда не йде
до трунку».
Згадка про минуле життя Івана
Дідуха.
«Отакий був Іван, дивний і з
натурою, і з роботою».
Характеристика Івана
«…де мені, переломаному, до ходів?
Я зробок – ціле тіло мозиль, кості
дрихлаві, що заки їх рано зведеш
докупи, то десіть раз йойкнеш!»
Іван про себе
«Я ціле житє лиш роб, та й роб, та
й роб! Не раз, як днинка кінчиласи, а
я впаду на ниву та й ревно молюся
до бога: господи, не покинь ні ніколи
чорним кавалком (шматком) хліба, а
я буду все працювати, хіба бих не
міг ні руков, ні ногов кинути…»
Іван зізнається, що все життя тільки
тяжко працював
«Стояв перед гостями і видко Порівняння з каменем підкреслює

32. каменів, бо слова не годен був
заговорити».
психологічний стан Івана.
«То як часом якась долішня хвиля
викарбутить великий камінь із води і
покладе його на берег, то той камінь
стоїть на березі тяжкий і бездушний.
Блимає той камінь мертвими
блисками, відступивши від сходу і
заходу, і кам’яними очима своїми
глядить на живу воду і сумує, що не
гнітить його тягар води, як гнітив від
віків. Глядить із берега на воду, як на
утрачене щастя.
Отак Іван дивився на людей, як той
камінь на воду».
Іван Дідух порівнюється з каменем.
Розлука для нього – смерть.
Кам’яніти, тобто вмирати, хоч і не
фізично.
«..ще так си наплачеш, що очі
витечуть».
Інтуїтивне передчуття приреченості,
смерті.
«Озміть та вгатіть ми сокиру отут у
печінки, та, може, той жовч пукне, бо
не вітримаю! Люди, такий туск, такий
туск, що не памнєтаю, що си зо мнов
робить!»
Сильна туга за рідним краєм.
«Сини, уважєєте, письменні, так як
дістали якесь письмо до рук, як
дістали якусь напу, та як підійшли під
стару, та й пилили, пилили, аж
перерубали. Два роки нічо в хаті не
говорилоси, лиш Канада та й
Канада».
Виникнення ідеї переїхати до Канади
«Ти наш тато, та й заведи нас до
землі, та дай нам хліба, бо як нас
розділиш, та й не буде з чим
киватиси».
Сини про Івана Дідуха
«Я зробок — ціле тіло мозиль, кості
дрихлаві, що заки їх рано зведеш
докупи, то десіть раз йойкнеш!»
Івану важко покидати те місце, де він
поклав стільки зусиль.
«За цим краєм не варт собі туск до
серця брати! Ца земля не годна
кілько народа здержіти та й кількі біді
вітримати. Мужик не годен, і вона не
годна, обоє вже не годні. І саранчі
нема, і пшениці нема. А податки
накипають».
Односельці переконують Івана в
знецінюванні землі та в тому, що не
треба сумувати за рідним краєм.
«Тепер нікому не треба землі, лиш
викслів та банків. Тепер молоді газди
мудрі настали, такі фаєрмани, що за
землев не згоріли».
Нікому не потрібна земля, молодь
зацікавлена тільки в торгівлі та
грошах.
«І показав їм через вікно на могилу:
«Підемо світами і розвіємось на
старість, як лист по полі».
Передчуття очікуваної невідомості,
смерті, яке поступово передається й
читачеві. Його підсилює порівняння:
відірваний листочок несе мимо його

33. волі, і не відомо, де він упаде, що з
ним станеться.
«…прости ми, стара, що-м ти не раз
догорив, що-м, може, ті коли
скривдив, прости мене і перший раз,
і другий, і третій раз».
Іван тричі просить прощення у
дружини. Так роблять перед смертю.
Він ніби її відчуває.
«А то ті, небого, в далеку могилу
веду…»
Автор свідомо нагнітає відчуття
невідомості, непередбачуваності кінця
їхньої еміграції, очікування чогось
поганого.
«Від жіночого стола надбіг плач, як
вітер, що з-поміж острих мечів повіяв
та всі голови мужиків на груди
похилив».
Порівняння й метафора, які фізично
майже передають розмір туги, горя.
«Десь, може, сини пусте в село на
пошту, що нас із старов уже нема. Та
би-м просив вас, аби-сте за нас
наймили служебку та й аби-сте си
так, як сегодні, зійшли на обідець та
віказали очинаш за нас. Може, пан
бог менше гріха припише».
Іван просить односельців найняти
службу, виказати отче наш по їх
смерті.
«Одна сльоза котилася по лиці, як
перла по скалі».
Знову порівняння Дідуха зі скелею.
Прощання з селом його вбиває.
«…я собі на своїм горбі хресток
камінний поклав. Гірко-м віз і гірко-м
го наверх вісаджував, але-м поклав.
Такий тєжкий, що горб го не скине,
мусить го на собі тримати так, як
мене тримав. Хотів-єм кілько
памнєтки по собі лишити».
На горбі Іван поклав камінний хрест
– пам’ять про себе на рідній землі.
«Очі замиготіли великим жалем, а
лице задрожало, як чорна рілля під
сонцем дрожить».
Порівняння Івана з чорною землею не
випадкове, він всім своїм станом
тужить за нею.
«Я ціле житє лиш роб, та й роб, та й
роб! Не раз, як днинка кінчиласи, а я
впаду на ниву та й ревно молюси до
бога: господи, не покинь ні ніколи
чорним кавалком хліба, а я буду все
працувати, хіба бих не міг ні руков, ні
ногов кинути...»
Усе своє життя Іван Дідух присвятив
себе праці на горбі, який успадкував
від батьків.
«Слова співу йдуть через старе
горло з перешкодами, як коли би не
лиш на руках у них, але і в горлі
мозилі понаростали. Ідуть слова тих
співанок, як жовте осіннє листя, що
ним вітер гонить по замерзлій землі,
а воно раз на раз зупиняється на
кожнім ярочку і дрожить подертими
берегами, як перед смертю».
Опис співу Івана й старого Михайла
вражає, настільки емоційно зумів
передати внутрішній стан персонажів
Стефаник. І «мозолі в горлі» - горло
здавлює спазмами, і слова співанок
«мов жовте листя» на замерзлій землі
– журливі, одне почуття в них немов
застигло – туга.
«Жалісна веселість скрипки». Це оксиморон Він створює
несподіваний експресивний момент.

34. «Всякої бесіди було багато, але вона
розліталася в найрізніші сторони,
мов надгнилі дерева в лісі».
Порівняння, але з епітетом, що
викликає неприємні асоціації.
Говорили багато, та ніхто нікого не
слухав. За бесідою ніби втікали від
гнітючої реальності. Ця емоційна
напруженість тут підсилюється
обірваними, незакінченими
реченнями.
«Як де підтягали вгору яку ноту, то
стискалися за руки, але так кріпко,
аж сустави хрупотіли, а як
подибували дуже жалісливе місце, то
нахилювалися до себе і тулили чоло
до чола і сумували. Ловилися за
шию, цілувалися, били кулаками в
груди і в стіл і такої собі своїм
заржавілим голосом туги завдавали,
що врешті не могли жадного слова
вимовити, лиш: «Ой Іванку, брате!»,
«Ой Міхайле, приятелю!»
Жалісливий спів Івана і Михайла
відображає психічний стан героїв під
час розлуки.
«Як уходили назад до хати, то ціла
хата заридала. Як би хмара плачу,
що нависла над селом, прорвалася,
як би горе людське дунайську загату
розірвало – такий був плач».
Напружений момент перед
кульмінацією.
«Люди задеревіли, а Іван термосив
жінкою, як би не мав уже гадки
пустити її живу з рук. Вбігли сини і
силоміць винесли обох із хати».
Опис танцю є кульмінаційним. Іван у
тому стані, коли вже людина не може
від психологічного перенапруження
контролювати себе.
«Аж як усі зупинилися перед
хрестом, що Іван його поклав на
горбі, то він трохи прочуняв і
показував старій хрест:
— Видиш, стара, наш хрестик? Там є
відбито і твоє намено. Не біси, є і
моє, і твоє...»
Останні слова Івана Дідуха про хрест
вказують неминучий кінець
подружжя.

35. 2.4. Ілюстрації до твору «Камінний хрест»
Фільм «Камінний хрест» Аудіокнига «Камінний
хрест»
Огляд українських
кіношедеврів 1960-1970
рр.

37. 2.5. Тестова палітра
1. Василь Стефаник належить до
А «Руської трійці»
Б «Братства тарасівців»
В Кирило-Мефодіївського братства
Г «Покутської трійці»
Д київських неокласиків
2.Головним героєм твору «Камінний хрест» є
А Терентій Пузир
Б Гнат Кухарчук
В Іван Дідух
Г Іван Палійчук
Д Нечипор Вареник
3.ізвище головного героя новели «Камінний хрест» вказує на
А світське походження
Б глибоку старість
В безпросвітну бідність
Г споконвічне хліборобське коріння
Д матеріальну нужду
4. За жанром «Камінний хрест» – це
А оповідання
Б нарис
В етюд
Г повість
Василь Кравцевич «Несіння
хреста» (бронза, 1992 р.)
Кульмінація новели (танець старих)

38. Д новела
5. Ознаки якого літературного напряму присутні у творі «Камінний хрест»?
А експресіонізму
Б символізму
В імпресіонізму
Г натуралізму
Д романтизму
6.творі «Камінний хрест» порушено всі названі проблеми ОКРІМ
А життя і смерті
Б влади землі над людиною
В економічної хвилі еміграції
Г кохання і зради
7. автор визначив жанр «Камінного хреста»?
А новела
Б оповідання
В студія
Г нарис
8.ій темі присвячена новела?
А покріпачення селян
Б еміграції
В зради батьківщині
Г залежності людини від землі
Д зруйнування Запорізької Січі
9. Який епізод твору є кульмінаційним?
А тяжка робота на горбі
Б прощання Івана з Михайлом
В танець із дружиною
Г герої вирушають із села
Д сини кличуть батьків на колію
10. Образ Івана Дідуха нагадує міфічного
А Сізіфа
Б Прометея
В Дамокла
Г Велеса
Д Геракла
11. Новела «Камінний хрест» закінчується словами:
А Але Іван не дивився в той бік. Ймив стару за шию і пустився з нею в танець.
Б [Іваниха] все рукою показувала в повітрю, як глибоко вона той поріг виходила.
В Люди задеревіли, а Іван термосив жінкою, як би не мав уже гадки пустити її
живу з рук.
Г Видиш, стара, наш хрестик? Там є відбито і твоє намено. Не біси, є і моє, і
твоє...
12. Події в новелі «Камінний хрест» В. Стефаника відбуваються:
А за часів кріпаччини
Б після скасування кріпосного права
В наприкінці XIX — на початку XX ст.
Г під час Першої світової війни

39. 13мпозиційною особливістю новели «Камінний хрест» НЕ є:
А розповідь від першої особи
Б діалоги
В поділ на сім частин
Г розповідь про минуле Івана Дідуха
14і слова найточніше характеризують сутність творчого доробку Василя
Стефаника?
А «сонцепоклонник»
Б «основоположник української літератури»
В «співець нашої історії»
Г «ніжний лірик»
Д «поет мужицької розпуки»
15. Василь Стефаник є майстром у жанрі:
А трагедії
Б роману
В поеми
Г новели
Д повісті
16. Хто був прототипом образу Івана Дідуха?
А брат Василя Стефаника
Б друг письменника
В земляк Василя Стефаника
Г дідусь письменника
Д син Василя Стефаника
17. Яка з названих нижче ознак не характерна для експресіонізму?
А бажання жити за критеріями ідеалу, а не буднів
Б увага до простих характерів
В пошуки витоків людського зла
Г посилення уваги до проблеми вини і кари
Д потворне бачиться неминучим, обов′язковим антиподом прекрасного
18. Оповідання Василя Стефаника «Камінний хрест» написане під враженням від:
А подій Першої світової війни
Б масової еміграції галицьких селян до Америки
В смерті батька
Г Жовтневої революції в Росії
Д подорожі у наддніпрянську Україну
19. Головний герой оповідання «Камінний хрест» Іван мав прізвисько:
А Горбатий
Б Холодний
В Струджений
Г Переламаний
Д Зігнений
20. Нивка Івана Дідуха з оповідання Василя Стефаника «Камінний хрест» була
неродючою, тому що знаходилась:
А на суцільних пісках
Б у болотяній низині
В на глиняному грунті

40. Г на старому смітнику
Д на каменистому горбі
21. Більша частина твору «Камінний хрест» Василя Стефаника являє собою:
А прощання Івана з сусідами
Б лист Івана до дружини
В свідчення Івана в суді
Г подорож Івана до Америки
Д мрії Івана про щасливе майбутнє
22. Як звали дружину Івана Дідуха?
А Устя
Б Христя
В Мотря
Г Катерина
Д Маруся
23. На що був схожий спів Івана та Михайла?
А на снігову лаву
Б на перлину
В на хвилю в бурхливому морі
Г на танцюючий вітер
Д на жовте осіннє листя
24. Що символізує камінний хрест в однойменній новелі В. Стефаника?
А могили предків
Б межі села
В центральне місце села
Г майстерність народних умільців
Д страдницьку хліборобську працю
25. Іван Дідух не кидав того «тєжкого» горба, який забирав усі його сили, бо це:
А відрада у скруті
Б подарунок батьків
В засіб існування
Г улюблена справа
Д пам’ять від дідуся
26. Скільки років перебував Іван Дідух у військовій службі?
А 25
Б 12
В 8
Г 10
27. Найвищий вияв туги через розлуку з рідним краєм передано у рядку
А Чим старівся, тим тяжче було йому... сходити з горба.
Б Одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі.
В Гостей у Івана повна хата, ґазди і ґаздині.
Г Плоти попри дороги тріщали і падали — всі люди випроваджували Івана.
Д Як уходили назад до хати, то ціла хата заридала.
28. Із чим порівнював Іван Дідух Америку, зокрема Канаду?
А з раєм
Б з дрімучим лісом
В з троянським конем

41. Г з могилою
Д з танцем
29. Установіть відповідність:
1 експозиція А «Ймив стару за шию і пустився з неню в танець...
2 зав’язка Люди задеревіли, а Іван термосив жінкою, як би не
3 кульмінація мав уже гадки пустити її живу з рук».
4 розв’язка Б «Блимає той камінь, мертвими блисками, відбитими
від сходу і заходу сонця, і кам’яними очима своїми
глядить на живу воду і сумує».
В «Вік свій збув на тім горбі. Чим старівся, тим тяжче
було йому, поломаному, сходити з горба».
Г «Ця земля не годна стільки народу здержати та й
стільки біди витримати».
Д «Видиш, стара, наш хрестик? Там є вибито і твоє
намено. Не біси, є і моє, і твоє».
Відповіді: 1-Г, 2-В, 3-Д, 4-Г, 5-А, 6-Г, 7-В, 8-Б, 9-В, 10-А, 11-Г, 12-В, 13-А, 14-Д,
15-Г, 16-В, 17-А, 18-Б, 19-Г, 20-Д, 21-А, 22-Г, 23-Д, 24-Д, 25-Б, 26-Г, 27-Б, 28-Г,
29. 1-В, 2-Г, 3-А, 4-Д.
3. Ольга Кобилянська «Valse melancolique» (1894 р.)
3.1. Цитатне полотно
1. «Талановита буковинська письменниця внесла в наше письменство новий тон,
новий спосіб писання, узятий з новішої німецької літератури та філософії…»
2. «Її героїні сповнені пошуком краси та гармонії, одвічним прагненням
досконалості, вони наділені характером сильної, вольової особистості з тонкою
душею».
3. «Герої – це «аристократи духа», вони хочуть вживити в собі ідеал
«надлюдини».
4. «Сповідуючи філософію Ф.Ніцше, письменниця зображувала людину як
неповторну особистість – мислячу, горду, відважну, здатну творити добро,
відстоювати право на щастя».
5. «У її творах зображено жінку з повноцінним особистісним світовідчуттям, із
багатим внутрішнім світом, наділену відкритим розумом, щирим серцем, волею та
правом на життя».
6. «Зображення життя трьох обдарованих жінок і є темою новели».
7. «Основною темою новели є художнє зображення долі талановитої жінки, яка
присвятила своє життя служінню мистецтву».
8. «У цих жінок різний характер, але об’єднує їх здатність до милування красою,
прагнення до гармонії життя, фізичної та духовної досконалості».

42. 9. «Героїні твору – сильні, вольові, самодостатні, горді та незалежні жінки, які
прагнули утвердитися в патріархальному світі».
10. «Основними засобами розкриття психології персонажів є музичні образи та
музичні переживання».
11. «Кожна героїня – індивідуальність, наділена багатим внутрішнім життям, але
коли всі троє живуть разом, між ними складаються особливі стосунки, витончена
духовна атмосфера, у якій вони відчувають себе щасливими».
12. «Мистецтво стає засобом саморозкриття, способом відновлення душевних сил
героїні, яка зазнала тяжких випробувань у житті».
13. «Письменниця першою в українській літературі зобразила європейський тип
жінки-інтелігентки, яка є аристократкою духу, має високу життєву мету, прагне
до власного вдосконалення, сповідує світові культурні цінності».
14. «Гірська орлиця».
3.2. Паспорт твору
Жанр
Новела
«Меланхолійний вальс»
МЕЛАНХО́ЛІЯ, ї, жін.
1. Важкий, похмурий, сумний настрій; сум,
туга.
2. Психічне захворювання, для якого
характерні пригнічений стан, загальмованість
думок, рухів, маячні ідеї.
Тема:
1. зображення жінок-
інтелектуалок, які прагнуть
краси в житті.
2. художнє зображення долі
талановитої жінки, яка
присвятила своє життя
служінню мистецтву.
Ідея:
1. мистецтво є віддзеркаленням
внутрішнього світу людини, її
свободою.
2. утвердження думки про вільний
вибір жінкою свого життєвого
шляху та необхідність створення
умов для її реалізації.

43.  Неоромантики на перше місце ставили чуттєву сферу людини, емоційно-
інтуїтивне пізнання.
 Неоромантики змальовували переважно не масу, а яскраву, неповторну
індивідуальність, що вирізняється з маси, бореться, часом попри
безнадійну ситуацію, зі злом, сірістю повсякдення.
 Герої неоромантиків переймаються тугою за високою досконалістю в
усьому, характеризуються внутрішнім аристократизмом, бажанням жити за
критеріями ідеалу, а не буднів.
 Зовнішні події відступають на задній план.
 Символічний зміст образів та ситуацій, відмова від їх типізації.
Ганна Марта Софія Дорошенко
Августа Кохановська Софія Окуневська-Морачевська Ольга Кобилянська
(художниця була близькою (перший доктор медицини в
Поштовхом до написання новели стали її непрості
стосунки з Осипом Маковеєм. Про автобіографічність
твору письменниця в листі до нього в 1898 р. писала:
«Прочитали-сьте «Valse melanc.» і знаєте історію
мого життя. Се моя історія. Більше не кажу нічого».
Новела має автобіографічний характер. О.Кобилянська
порівнює своє життя із життям однієї з героїнь твору –
Софії Дорошенко.
Напрям - неоромантизм
Героїні новели

44. подругою О.Кобилянської, колишній Австро-Угорщині,
прототип для образу Ганнусі) близька подруга О.Кобилянської,
яка спонукала її писати українською
мовою, прототип Марти)
Композиція твору
Сюжет новели
Експозиція: дізнаємося про двох
несхожих між собою жінок – Мартою
і Ганнусею, між якими постійно
точаться розмови про кохання та
плани на майбутнє.
Фрідерік Франсуа Шопен –
польський композитор та
піаніст. До його музики
О.Кобилянська звертається в
новелі «Valse melancolique»
Фільм «Меланхолійний
вальс» (1990)
Зав’язка: рішення подруг взяти
третього компаньйона для спільного
проживання; поява Софії Дорошенко.
Розвиток дії: розмови подруг, їх
уподобання навчання, проблеми;
смерть матері Софії.
Кульмінація: серцевий напад
Софії, її згасання (причина –
смерть матері, дядько
одружується і тепер не може
їй допомагати грошима) .
Розв’язка: похорон Софії, від’їзд Ганни до
Італії, народження сина та його виховання
самотужки, Марта щаслива у шлюбі.
Фрагмент. Розповідь ведеться від першої особи. Молода дівчина
розповідає про своє особливе ставлення до музики. Вона не може слухати
меланхолійних мелодій – вони викликають у неї сум. А коли звучить жвава
музика, її серце радіє, вона готова обняти цілий світ. Любить вона і
Автор картини Антоніо
Корреджо, яку
змальовувала Ганна

45. * * *
* * *
* * *
Жило дві товаришки. Одна дівчина була художницею, вже завершувала навчання і
мріяла поїхати до Італії, себе називала «улюбленицею долі». Головна героїня
(оповідач) мріяла стати вчителькою, тому готувалася до матури (екзамену). Дівчата
винаймали дві великі кімнати, елегантно обставлені завдяки художниці, яка мала
більші матеріальні засоби, ніж майбутня вчителька. Художниця Ганнуся часто
торкалася в розмовах теми незалежності жінки. Вона переконувала товаришку, що
зовсім не обов’язково виходити заміж, народжувати дітей, можна жити, наприклад,
для мистецтва. Ганнуся запропонувала подрузі план на майбутнє. Якщо вони не
вийдуть заміж, то візьмуть до себе ще третю компаньйонку і заживуть втрьох. Марта
(оповідач) погодилась. Господар квартири підняв орендну плату. Дівчата
обговорювали різні варіанти виходу з ситуації, зрештою вирішили запросити до себе
третю дівчину, щоб вирішити цю проблему.
Дівчата дали оголошення, що шукають компаньйонку, і чекали. Якось у грудні
служниця принесла візитку. Власницю візитки звали Софія Дорошенко.
Дівчата кинулися до служниці розпитувати, як була вбрана незнайомка. На це
остання відповіла, що в усе чорне. На це завжди елегантно вбрана Ганнуся
зневажливо пхикнула. Далі служниця описала лице дівчини "змарніле, зі смутними
очима". Коли ж Ганнуся почула, що майбутня співмешканка питала, чи теплі
кімнати, бо вона має фортепіано, то остаточно була проти такої кандидатури. По
обіді Ганнуся пішла кататися на ковзанах, а Марта на урок англійської мови.
Наступного дня Марта побачила Софію на уроці гармонії. Вона сиділа через кілька
рядів від дівчини й уважно слухала теорію (Марту вразив античний тип Софії).
Другого вечора дівчата мовчки сидіди в кімнаті й думали кожна про своє. Ганнуся
злостилася, що не одержала сподіваної стипендії. Марта ж була пригнічена тим,
що молодий професор, з яким вона завжди радо розмовляла, сьогодні більше
уваги приділяв молодій німочці. У кімнату зайшла Софія Дорошенко. Софія
запитала, чи дозволять їй дівчата займатися музикою, якщо так, то вона пристане
на їх умови і перебиреться сюди жити. Вона сказала, що не хоче нікому заважати
своєю музикою, тому не образиться, якщо почує відмову. Ганна погодилася
залишити Софію. Дівчина одразу ж заплатила за помешкання на три місяці вперед
і попрощалася, відмовившись від чаю. Третього дня Софія переселилася. Не мала
багато речей, найкраще, що в неї було, – фортепіано: з дорогого дерева,
прикрашене арабесками. Дівчина тішилася, що в їх високих покоях інструмент
буде прекрасно звучати. Увечері Софія грала етюд Шопена.

46. * * *
* * *
* * *
* * *
* * *
* * *
Марта помітила, як зблідла під впливом мелодії Ганнуся. Перший раз у житті її
схвилювало чуже мистецтво, і це було дивом. Коли Софія перестала грати,
Ганна кинулася до неї зі щирими похвалами, на що артистка тільки скромно
посміхнулася.
Про життя Софії дізнались дівчата небагато: батько її був директором банку,
розорився і помер. Мати дівчини хворіла й доживала віку при своєму
братові, який допомагав і племінниці. Найбільше Софія боялася, що дядько
ожениться, і про консерваторію їй доведеться забути. Ганнуся також
спостерігла, що Софія мусить бути нервовою натурою, бо мала звичку
нервово гризти нігті. Дівчата прийшли до висновку, що в житті Софії мусило
бути якесь нещасливе кохання. Марта постановила будь-що довідатись, що
за пригода "здавила музику її нервів".
Полюбилася всім музика Софії. Дівчата старалися якось допомогти хворобливій
музикантці кожна на свій лад: Ганнуся підбирала їй убори, робила модні зачіски,
Марта ж старалася вирішити всі її побутові проблеми. Якось між Софією і Мартою
відбулася майже пророча розмова про долю кожної з дівчат. Марта буде гарною
матір’ю, Софія понищила б своєю любов’ю дітей та чоловіка, бо вона не вміє в
міру кохати, а Ганні ні чоловік, ні діти не замінять мистецтво, вона – артистка.
Коли до Ганни приходили дівчата, музикантка залишала гамірливе товариство,
відчуваючи себе зайвою.
Одного дня сталася подія, яка дуже вразила Софію. У будинку навпроти оселилася
молода пара, коли дівчина їх побачила, то аж перемінилася на лиці і зціпила зуби.
Потім сіла за інструмент і заграла. Полилися акорди несамовитого смутку. Це був
вальс – сумна мелодія, яку створила вона сама.
Одного разу Марта, повернувшись з уроку англійської, почувалася нещасною, бо
професор, якого вона потай любила, зустрічався з німкою. Про горе розповіла Софії,
але та сказала, що це не причина для сліз. Софія розповіла історію свого нещасного
кохання. Той, кого вона полюбила усією душею, просто втік, злякавшись її сильного
почуття. Потім він оженився з іншою, а тепер оселився в сусідньому будинку. Дівчина
сказала, що музика – це її світ.
Через два дні Софія поїхала до хворої матері. Марта переповіла Ганні історію
її кохання. Софія повернулася через два тижні бліда і змучена – її мати померла.

47. * * *
3.3. Флешкартки за твором «Valse melancolique»
Автор цитати Цитата
Марта про музику (на початку
твору)
Не можу слухати меланхолійної музики.
А вже найменше такої, що приваблює
зразу душу ясними, до танцю
визиваючими граціозними звуками, а
відтак, зрікаючися їх незамітно, ллється
лиш одною широкою струєю смутку!
Марта про музику (в кінці
твору)
Не можу позбутися до сьогоднішньої
днини думки, що музика позбавила її
життя...
Одною-одніською, тоненькою струною
вбила її!..
Марта про Ганну
Була вже майже укінченою артисткою і
працювала саме над одним образом,
який хотіла продати і поїхати до Італії,
щоб побачити тамошню штуку
[мистецтво] та найти й собі дорогу до
неї. Мала двадцять і кілька років, була
знімчена полька і брала своє заняття
дуже поважно. Дразлива і химерна,
коли малювала, була в щоденнім житті
наймилішою людиною.
Марта про себе
Я хотіла бути учителькою. Вчилася
музики, і язиків, і прерізних робіт
ручних…
Марта про Ганну Моя товаришка була з доброї родини і,
хоч не розпоряджала великими
Настав травень. Ганнуся продала свою картину і марила про мандрівку до Рима.
Марта стала нареченою професора (даремно ревнувала вона його до молодої
німкені). Дівчата чекали на прихід Софії, щоб разом прогулятися. Вона повернулася
бліда, як смерть, з поганою новиною, що вуйко оженився і більше не дасть їй
грошей на навчання. Софія сіла грати свій вальс, дівчата плакали, розуміючи, що
мрія дівчини розбилася. Останньою краплею, що остаточно надломила Софію,
стала струна, що несподівано обірвалася в її улюбленому інструменті, — дівчина
зомліла. Софія померла. Через шість тижнів Ганнуся виїхала до Рима. Повернулася
лише через три роки з гарним чорнявим хлопчиком, але без чоловіка. Інструмент
Софії забрала Марта, на ньому грає тепер її син. Вона переконана, що Софію вбила
музика.

48. фондами, була претензіональна і
розпещена.
Ганна про себе
Я — артистка і живу відповідно
артистичним законам, а ті вимагають
трохи більше, як закони такої
тіснопрограмової людини, як ти! Ти
можеш обмежитися на своїм грунті, бо
мусиш; він вузький, але моє поле
широке, безмежне, і тому я живу таким
життям.
Філософія Ганни
Будемо мати своє товариство,
розуміється й мужчин, бо без мужчин –
монотонно, і будемо собі жити по душі.
Тоді юрба переконається, що
незамужня жінка — то не предмет
насміху й пожалування, лише істота, що
розвинулася неподілено. Значить: не
будемо, приміром, жінками чоловіків
або матерями, лише самими жінками.
Ти розумієш? Будемо людьми, що не
пішли ані в жінки, ані в матері, а
розвинулися так вповні...
Марта про Ганну
Була гарна сама собою. Ясна, майже
попеляста блондинка, з правильними
рисами і дуже живими блискучими
очима. Збудована була прегарно... А що
в своїх постановах була скора й
консеквентна, — я любила її
безгранично, пристосовувалася до неї
без надумування, і, мов та ріка, плила я
спокійно виробленим нею руслом, щоб
знов, як ріка, згубитися, може, і з іншими
такими, як я, в житті, як у морі...
Ганна про Марту
Такі, як ти, творять ту велику силу, що
пригноблює таких, як я. Масою
пригноблюєте ви нас, поодиноких, і ми
загибаємо, мов той цвіт без насіння,
через вас.
Марта про Ганну Була незвичайно доброго серця: отут в
одній хвилі кидалася, гарячилася й
змагалася, а вже в другій — була добра.
Товариство, в яке входила, і товаришки,
що її любили, розпестили її,
догоджуючи їй у найменшій дрібниці,
боготворячи її задля краси й таланту та
задля її оригінальних помислів.
Належала до різних товариств, не

49. жалувала нічого, а визичуваних
товаришкам грошей не приймала ніколи
назад.
Ганна про Марту
Розумієте прекрасно подавати чай,
маєте всі здібності доброї господині,
матері й жінки, ви славний рахмістр і
будучий стовп родини, але на
психології, барвах і нюансах артизму ви
не розумієтеся. І тому боюся дуже, що
ви впровадите мені в кімнату слона.
Судячи по вашім добрім серці, ви готові
приймити першу-лішпу швачку до
спілки…
Покоївка Катерина про Софію
Дорошенко
Відай якось чорно, відай не дуже
красно... голову мала обвиту поверх
шапочки шовковою шаллю… Негарна.
Лице змарніле, зі смутними очима...
Оглядала кімнати, роздумувала щось і
спитала, чи мешкання тепле, бо вона
має фортеп'я’, і грає, і не зносить
студені.
Ганна про Софію
Се, певно, якась учителька, що
мозолиться цілу днину з дітьми, а
вечором гримає по фортеп'яні, щоб
оживити свої отупілі нерви.
Ганна про себе
Тут я буду малювати, буду потопати у
своїй праці і замість, щоб мене
обдавала свята тишина, буду
примушена слухати дурних вправ і гам.
Марта про Софію
гарна і має смутні очі. Але по фризурі
[зачісці] можна її вже певно пізнати.
Чешеться цілком antique [по-античному]
і обвиває голову два рази вузькою
чорною оксамиткою, мов діадемою.
Взагалі вона з профілю цілком type
antique.[античний тип] В неї чоло й ніог
обувтьдну лінію...
Ганна про себе
Я й без того віддамся. Як мені лучиться
ще раз таке, як нині зі стипендією, я
готова віддати руку першому-ліпшому
заможному чоловікові, що перейде мені
дорогу, щоб тим щиріше віддатися
штуці.
Ганна про кохання до
мистецтва
Ти не знаєш, як можна любити те, що
люди називають артизмом, що живе в
нас і заповняє нашу душу; що береться
звідкись у нас, виростає, опановує нас,

50. не дає нам спокою и робить із наших
істот лише послухачів і статистів своїх!
Се щось таке велике, сильне, що
особисте щастя мізерніє перед тим, не
в силі вдержати з ним рівноваги в істоті!
Вибагливою вдачею своєю нищить її
саме в хвилі, коли шлюбує їй вірність.
Заглушити в собі той світ, щоб жити
лише для одного чоловіка і для самих
дітей? Се неможливо...
Марта про Ганну
А артистка стояла під коминком, висока,
горда, холодна, роздразнена до
крайності, і її великі, розгорілі з
внутрішнього болю очі спочивали
жадібно на змарнілім лиці дівчини. Ні,
не спочивали, шукали лиховісне чогось,
щоб знищити вже в другій хвилі
відкрите і відчути полегшу за свій біль,
що впився в неї... Недобра була в тій
хвилі.
Марта про себе та
дівчину Софію
Мені хотілося чогось
прийняти оцю дівчину,
що хоч і не була мені
знайома, але
викликувала в мене
довір'я і симпатію.
Якоюсь лагідністю,
певністю, а найбільше
– поглядом своїм.
Спокійним, а заразом
— меланхолійним
таким! Певність її рухів
і та певність у гол"о»і
мали якусь іншу
підставу, чим "д«бре
виховання" »бо
походження з "д«брої
родини".»
Марта про звичку Софії
Кінці її пальців, які дівчина саме в тій
хвилі підвела до уст, почавши їх
нервово гризти... Чинила се несвідомо, і
була се в неї, очевидно, якась привичка.
Софія про себе Я ніяк не в силі грати з тим
переконанням, що хтось із окруження
зазнає через гру прикрість, а з нею — і
через мене! О ні, ніколи! Мій фах
вибагливий, і жадає зараз для себе

51. нестісненої волі. А що я привикла
віддавати музиці самі необмежене
свобідні почування, то тут мішав би мою
душу вічний неспокій і підозріння, що
розстроюю іншим нерви і впливаю
погано на моє окруження, а того я не
хотіла би!.. Я потребую спокою, що
випливає з замилування до музики і
гармонії в відносинах, передусім —
гармонії!
Ганна каже про гармонію в
житті
Саме в нашім житті грає гармонія
велику роль, і коли б ви справді хотіли в
нас остатися, ми творили б викінчене
тріо.
Марта про найкращу річ Софії
(фортеп’ян)
Фортеп’ян – чорний, з дорогого дерева,
прикрашений на краях арабесками з
перлової матиці, лискучий, мов
дзеркало.
Марта про Ганну
Вічно рухливі руки лежали тепер
бездільно на колінах, а лице поблідло.
Від сильного впливу музики поблідла, а
очима просто освічувала ту, що грала.
Перший раз бачила я, як над нею
запанувала інша сила, чим її власна, і
як вона піддалася їй.
Марта про Софію
А граюча сиділа, мов статуя, звернена
до нас класичним своїм профілем, не
ворухаючися тілом, і лише руки її
мелькали по клавіатурі, мов білі
листки...
Про життя та рід Софії
Батько був директором при однім
великім банку і, стративши маєток,
помер наглою смертю, а її мати живе
при своїм браті, старім кавалері,
прикована від кількох років прикрою
недугою до крісла. Вона дуже боялася,
щоб вуйко не оженився, чим грозив від
часу до часу, бо відтак не могла б іти до
консерваторії, що було б для неї тим
самим, що смерть. Він утримує її й
матір, і хоч вона могла б і в Відні
заробляти на себе, — заробляє вже й
тепер, даючи лекції музики…
Марта про Софію (її стиль) Софії бачу натуру тонкого стилю, дбалу
про красу й штуку в повнім розумінні. А
з другої сторони — вона для мене
загадка. Байдужна на все, мов дерево.

52. Наприклад, прошу, що то за тип?
Вважаєш, яке в неї білля? Гарне і тонке,
мов у графині, а її постіль іще краща.
Спить, мов царівна. Коли вмивається,
не забуде ніколи насипати кілька
крапель найтоншої парфуми до води,
але зате її верхня одіж... просто —
"т«впа"!»Цікава я, як довго будуть іще
гудзики теліпатися коло її пальта, коли
пришиє кусник відорваного від сукні
шнура, що наборзі пришпилила
шпилькою, і коли позашиває свої
рукавички!
Ганна про Софію
Але, мабуть, вона наложила на свої
чуття сильну упряж. Завсіди спокійна, як
мармур. З крою її правильних уст гадаю,
що не пристрасна; з широких скронь, що
вірна; і з брів, що споюються між очима,
що вміє тайну заховати...
Ганна про Марту (демонструє
здібності психолога)
З уст видко, що цілувалася б з кожним
хлопцем, коли б хоч трохи був гарний і,
судячи з становища старих тіток і
батьків, "п«рядний",»і що ти балаклива,
як сорока. З веселих очей твоїх суджу,
що ти обнімала б цілий світ, та що з
кожним була б зараз "з«панібрата",»а
по руках догадуюся, що в потребі і дров
нарубаєш...
Марта про себе
В мені стільки тепла, що можу ним і
інших зогріти. На те дав бог серце...
Софія про себе
Знаю і без них, що унаслідила по
батькові нервову систему і його недугу,
але що мені один день життя менше
або більше! Не боюся смерті! З нею
замовкне вся музика моїх нервів і те, що
здавило їх звучність...
Марта про Ганну
Ганнуся відкривала щодня нову красу в
її істоті, а поверховністю її займалася,
мов мати дитиною. Чесала сама її довге
шовкове волосся, укладаючи його по
своїм стилю "a«tique",»придумувала для
її класичного профілю осібні ковніри й
інші строї.
Софія про Марту (різновиди
типів жінок в образі Марти)
Ти є вже вродженою жінкою і матір'ю’
між тим коли з нас обох, т. є. З Ганнусі й
з мене… Ти — ще неушкоджений
новітнім духом тип первісної жінки, що

53. пригадує нам Аду Каїна або інших
женщин з біблії, повних покори й
любові. Але не вихованням виплеканої
покори й любові, лише покори й любові
з першої руки, з природи! Ти й без науки
була б та сама, що тепер. Жертвувала б
себе з напору вродженої доброти, без
намислу і без претензій до подяки! Ти —
тип тих тисячок звичайних, невтомно
працюючих мурашок, що гинуть без
нагороди, а родяться на те, щоб
любов'ю своєю удержувати лад на
світі...
Вигляд Софії, коли вона
побачила колишнього коханого
Неописана ненависть відбилася на її
звичайно спокійнім лиці, а очі
заіскрилися злобою...
Нещаслива історія кохання
Софії
Є рід любові жінок, — обізвалася
тремтячим голосом, мовби боялася
говорити, — на якій мужчина ніколи не
розуміється. Вона для нього заширока,
щоби зрозумівся на ній. Таку широку
любов, що мала мене вповні
розвинути, ні, розцвісти мала мене,
віддала я йому. Не від сьогодні до
завтра, лиш назавсіди. Кожний рух
йоог обувля мене потребою, його
вид був мені потребою, голос йоог
обувля моєї душі потребою, його
хиби й добрі сторони... Був мені
потребою, щоб я стала викінченою і
щоб багато дечого, що спало ще в мені,
збудилося. Мав стати сонцем для
мене, щоб я розвинулася в його
світлі й теплі вповні; мала ще іншою
стати, не знаю вже якою там... До того
розцвіту моєї душі потребувала я лише
кілька слів його любові, — ми ніколи не
говорили про любов до себе... вона
існувала між нами лише німою
музикою... так, як цвіт потребує не раз
лише легкого подуву вітру до повного
розвитку, без огляду на те, що пізніше
настане; але він не вимовив їх. Мав їх у
душі, носив їх у голосі, носив в очах,
але — не вимовив... і я шукала причини
тої мовчанки, що мене вбивала,
шукала... ні! Шукаю її ще й тепер — і не

54. можу її віднайти! Від'їхав, а ліпше
сказати — втік. …його перенесли на
іншу посаду, і він від'їхав. Не
прощався зо мною, бо — як казав —
не мав відваги "л«мити" »ені серця.
Я була лише до любові і не належала
до тих, що їх береться за жінки.
Оженився потім із донькою якогось
багатого броварника й живе ось тут…
Софія про резонатор,
фортеп’ян, музику
Коли сяду до нього, находжу рівновагу
свого духу, вертає мені гордість і
почуття, що стою високо-високо! Зате й
граю йому звуками, яких не почує від
нікого, і буду йому грати до останнього
свого віддиху... Я знаю. Він останеться
мені вірним. Він не мужик; не з того
дерева, що виростає на широкій
дорозі, але з того, що росте на самих
вершинах... Я його музикант.
Марта про Софію
Вона сиділа бліда, як смерть, а очі її,
звернені саме на мене, сіяли
фосфоричним світлом якимсь і
видалися мені незвичайно великі...
Марта про Софіїн вальс
Мабуть, ніколи не заслугував він більше
на назву "V«lse mélancolique",»як тепер.
Перша часть — повна веселості і грації,
повна визову до танцю, а друга... О, та
гама! Та нам добре знана ворохобна
гама! Збігала шаленим льотом від
ясних звуків до глибоких, а там —
неспокій, глядання, розпучливе
нишпорення раз коло разу, топлення
тонів, бій, — і знов збіг звуків удолину...
відтак саме посередині гами смутний
акорд-закінчення.
Марта про Софіїн стан
Зворушення, яких зазнала, були
засильні і наступали заскоро, одне по
другім, щоб їм могла опертися її
фізична сила. Побороли її.
Ганна про своє особисте
становище
Я не маю чоловіка. Батько мого хлопця
остався там, де був. Не могли
погодитися в способі життя, і коли не
хотів мене зрозуміти, я покинула його.
Але хлопець — мій. Я заробляю сама
на нього, і він — мій. Ніхто не має права
до нього, окрім мене. Те право закупила
я своєю доброю славою.

55. – цитати про Ганну
– цитати про Софію
– цитати про Марту
3.4. Ілюстрації до твору «Valse melancolique»
Софія Дорошенко

56. Ганнуся
Марта
Марта з молодим
професором
Софія, Марта, Ганна
Софія грає меланхолійний
вальс

57. 3.5. Тестова палітра
1. До якого літературного жанру належить твір О.Кобилянської «Valse
melancolique»?
А повість
Б оповідання
В роман
Г новела
Д поема
2. звати дівчат на ілюстрації?
А Софія, Устина, Катерина
Б Христина, Марія, Сюзанна
В Марта, Ганна, Софія
Г Вікторія, Світлана, Марта
Д Корнелія, Ольга, Ніколь
3.життям якої героїні порівнювала свій шлях Ольга Кобилянська?
А Марти
Б Софії
В консьєржки Катерини
Останні дні життя Софії

58. Г Ганнусею
Д матір’ю Софії
4. Ким хотіла стати Марта?
А вчителькою
Б лікаркою
В художницею
Г актрисою
Д вихователькою
5. Який талант мала Софія?
А малювання
Б танці
В гра на фортепіано
Г гра на арфі
Д різьба по дереву
6.о з героїнь вважав себе улюбленицею долі?
А Ганнуся
Б Марта
А Софія
Г консьєржка Катерина
7.віщо Марта забрала собі Софіїне фортепіано?
А щоб не запилювалось
Б щоб Ганна не продала інструмент
В на згадку про талановиту піаністку
Г щоб її чоловік міг навчитися грати на інструменті
Д на пам’ять про музичні вечори
8.му Марта та Ганна почали шукати третю компаньйонку?
А їм двом було сумно
Б Ганна шукала натурницю для картини
В власник квартири примусив
Г підвищили плату за квартиру
9. Хто з героїнь став зразковою дружиною і матір’ю?
А Ганна
Б Марта
В Софія
Г консьєржка Катерина
10. З якою героїнею пов’язана ця річ?

59. А консьєржкою Катериною
Б Ганнусею
В Мартою
Г Софією
11. Про кого ці слова: «Гармонії шукає, хоче гармонійно вижитися вповні. Шукає
рівноваги»?
А вчительку Марти
Б Ганну
В консьєржку Катерину
Г Марту
Д Софію
12адай героїню за характеристикою: Вона талановита і живе своїм ремеслом. В
особистому житті не терпить приписів, їй байдуже, що скаже світ про її
особисте життя.
А Софія
Б консьєржка Катерина
В Марта
Г Ганна
13 анна мріяла розвинути свої мистецькі здібності?
А Б

60. В Г
14. Як називали Софію подруги?
А струна
Б мрія
В Софійка
Г музика
Д меланхолія
15. Етюди якого композитора грала Софія?
А Шварца
Б Бетховена
В Баха
Г Вагнера
Д Шопена
16. Ознаки якого літературного напряму присутні у творі «Valse melancolique»?
А експресіонізму
Б неоромантизму
В символізму
Г романтизму
Д реалізму
17. Продовжте речення: «Софія була рада, що дівчата згодилися взяти її до себе
жити, але відказала остатися на чай і заплатила відразу за…»
А три місяці
Б за півроку
В за рік
Г за місяць
18. В один момент в Софіїних очах з’явилася ненависть і злоба. Що стало
причиною?
А зрада подруги
Б втрата роботи
В поява нових сусідів
Г втрата грошей
Д одруження вуйка
19. Яку звістку жахливу отримала Софія від дядька?

61. А що їде подорожувати
Б що її залишив наречений
В що дуже захворів
Г що він втратив будинок
Д що не зможе вчити її в консерваторії
20. Що сталося з інструментом Софії?
А корпус тріс
Б резонатор тріс
В потріскали клавіші
Г струна тріснула
21. Що стало причиною смерті Софії?
А туберкульоз кісток
Б запалення легенів
В струс мозку
Г сердечний удар
Д рак шкіри
22. Яка проблема не порушена у творі «Valse melancolique»?
А кохання
Б людина і мистецтво
В людина і природа
Г емансипація жінки
23. О.Кобилянську називають
А жінкою-тигрицею
Б співачкою досвітніх вогнів
В мандрівним філософом
Г всеобіймаючим оком України
Д гірською орлицею
24. У фрагменті «Тішилася великою симпатією межи своїми товаришками по
заняттю, а навіть і самі професори, гострі подеколи до нечемності супроти
своїх учеників і учениць, любили її по-батьківськи і робили їй свої закиди й уваги в
найлагідніший спосіб, щоб лиш не діткнути її» описано персонажа
А Софію
Б Ганну
В Марту
Г консьєржку Катерину
Д матір Софії
25. Типом antique називали героїню
А Марту
Б викладачку Софії
В Ганну
Г Софію

62. Д матір Софії
26. Що Софія вважала найважливішим для жінки, єдиною її зброєю?
А гордість
Б красу
В знання
Г талант
Д друзів
27. Фрагмент «Однак вона не вспіла ще до кінця простягнутися, — вигиналася
якраз найвигідніше, — коли саме в тій хвилі розлігся з кімнати, в котрій стояв
інструмент, страшенний лоскіт, а відтак слабий жалісний зойк струн…» — це
частина сюжету
А розвиток дії
Б поза сюжетний елемент
В кульмінація
Г зав’язка
Д розв’язка
28. У творі «Valse melancolique» автор звертається до всіх названих проблем,
ОКРІМ
А жінки-митця
Б жінки-покритки
В творчої особистості
Г жіночої дружби
Д жіночої емансипації
29. Установіть відповідність між реплікою та героїнями:
Репліка Героїня
1. Не казала нічого. Питалася, чи тут кімнати А Ганна
до спільного мешкання і чи можна би їх оглянути? Б Софія
2. Я не була ніяким новітнім типом, не мала В Марта
жодних претензій до титулу «вибраної істоти» Г Катерина
або «расової людини»
3.не маю чоловіка. Батько мого хлопця остався
там, де був. Не могли погодитися в способі життя…
4. Є рід любові жінок, на якій мужчина ніколи не
розуміється. Вона для нього заширока, щоб зрозумівся
на ній.
30. Установіть відповідність між характеристикою та героїнями:
Характеристика Героїня
1. Була гарна сама собою. Ясна, майже А Катерина
попеляста блондинка, з правильними Б Марта
рисами і дуже живими блискучими очима. В Ганна
2. Профіль був у неї справді чисто класичний. Г Софія

63. Чоло й ніс творили одну м’яку лінію.
3.веселих очей твоїх суджу, що ти обнімала
б цілий світ, та що з кожним була б зараз
«запанібрата»..
Відповіді: 1-Г, 2-В, 3-Б, 4-А, 5-В, 6-А, 7-В, 8-Г, 9-Б, 10-Г, 11-Д, 12-Г, 13-Б, 14-Г,
15-Д, 16-Б, 17-А, 18-В, 19-Д, 20-Г, 21-Г, 22-В, 23-Д, 24-Б, 25-Г, 26-А, 27-В, 28-Б,
29. 1-Г, 2-В, 3-А, 4-Б; 30. 1-В, 2-Г, 3-Б.
5. Юрій Яновський «Майстер корабля» (1928 р.)
5.1. Цитатне полотно
1. «Він представляє лірико-романтичну стильову течію в українській прозі ХХ
століття».
2. «… є в цій людині метал гідності й гордості народної, внутрішній запас
некрикливої мужності, благородства. Почувалось, що таку натуру не зламає
ніщо…» (Олесь Гончар про Юрія Яновського)
3. «Лицар культури нації» (Григорій Костюк)
4. Його називали «добрим генієм українського кіно», бо щиро переймався
проблемами нового для української культури мистецтва.
5. «Твір навіяний Чорним морем, Одесою».
6. «Роман з’явився в той час, коли багато українських письменників (услід за
М.Хвильовим) шукали відповіді на питання: «Камо грядеши?», «Україна чи
Малоросія?», тобто яким шляхом розвиватиметься далі українська нація й
українська культура зокрема».
7. «Твір пронизано романтикою молодості, морських просторів і пригод, радістю
від життя і творчості, сміливим польотом фантазії і відчуттям внутрішньої
свободи».
8. «Несподівано поєднаний матеріал – море й кіно, тонке плетиво любовної
інтриги, проста й міцна фраза, сміливі злами розповідних планів – усе це робить із
… [роману] видатне й поступове явище нашого літературного сьогодні». (Валер’ян
Підмогильний про роман «Майстер корабля»)
9. «Найбільше у творі морської романтики. Це морські краєвиди й захопливі
бувальщини про подорожі та пригоди».

64. 10. «… був задуманий як твір модерністський. Його основа неоромантична: на
першому плані – окриленість, фантазія і віра в людські можливості, які наче зовсім
заступають приземлену буденність».
11. «Виклад стилізований під мемуари – спогади вже немолодого героя про давні
часи».
12. «…це твір зі складною організацією, що поєднав ознаки кількох романних
різновидів».
13. «…народження сучасної й повноцінної культури вільного народу є основною
темою».
14. «…відкрив і завоював море, як окремий духовний комплекс, спаралізований у
нас… Море – це зухвальство експерименту, ламання стереотипів, табу». Євген
Маланюк про Юрія Яновського)
15. «Це неоромантичний роман, в якому навіть «вічні», «прокляті» питання
людськості повстають у дивних «учудненнях». Море під його пером набуває
викінченої і гостро принадної краси. Читаючи, дивно стає, що нація, яка століття
сиділа коло моря, яка пускалась навіть у одчайдушні морські походи, так довго не
помічала його в своїй літературі, заворожена чорною, нерухомою землею своїх
степів». (Валер’ян Підмогильний про роман «Майстер корабля»)
16. «…в образах героїв твору виразно проступають риси тих, із ким так захоплено і
творчо автор співпрацював на Одеській кінофабриці».
17. «…у цьому романі максимальна увага – до самого творчого процесу». (Віра
Агеєва)
18. «Пафос роману не тільки в романтичному оспівуванні морських просторів, а й
у глибоко ліричному захопленні процесом будівництва, творчої роботи». (Павло
Филипович про роман «Майстер корабля»)
19. «…твір народився, як і слід було чекати, далеко од моря. Його було написано
тоді, бувши звичаєм одважний і холодного серця, одразу якось уздрів, що
молодість його не вічна».
20. «Автор оспівує мистецьке начало в людині, завдяки якому вона здобуває
безсмертя у віках».
21. «Твір справедливо називають романтичним трактатом про мистецтво. Він
сповнений роздумів талановитого художника слова про сенс земного буття,
загадковість і велич душі людської, її поривання до гармонії та краси через
осягнення і минулого, й майбутнього».
Цікаві факти з життя письменника:

65. 1. У 1922 році приїхав до Києва, поступив на
електрофакультет Політехнічного інституту, адже
мріяв бути морським інженером, будувати кораблі.
2. З 1925 року письменник мешкав на півдні й працював
на посаді художнього редактора Одеської
кінофабрики.
Одеса – «Голлівуд на березі
Чорного моря»
4.2. Паспорт твору
 за жанром «Майстер корабля» – роман, стилізований під кіно
мемуари, мариністичний роман (на морську тематику);
 тема – розповідь про створення фільму, для зйомок якого
будується справжній вітрильник; тема мистецтва, жінки,
кохання;
 основна думка (ідея) – все життя на планеті має будуватися
з творчим натхненням, з турботою про завтрашній день
людства, сповнений гармонії й творчості;
 наскрізний мотив роману – мотив молодості, творчості,
любові та дружби;
 проблема культури української нації, її творчої інтелігенції
(культура – всебічний вияв людської духовності, що здатна
єднати всі землі й народи);
 Оповідь ведеться переважно у формі ліричної сповіді То-Ма-
Кі (від першої особи);
 Історія створення: автор розпочав восени 27 листопада 1927
року в Одесі, а завершив за кілька місяців у Харкові в 1928
році.
Герої Прототипи
Редактор кінофабрики То-
Ма-Кі (Товариш Майстер
Кіно)
Юрій
Яновський

66. Майстер корабля – це творець нового світу, нового суспільства.
Образ корабля – символ модерної української держави.
Майстер на носі корабля – дерев’яна фігурка з профілем жінки, котра веде
корабель уперед, оберігає від рифів.
Корабель не виходить у відкрите море – ідея драматизму національної
бездержавності.
Сев – художник, режисер
Професор, консультант
під час зйомок
Балерина Тайах
Директор кінофабрики
Олександр
Довженко
Василь Кричевський
(художник)
Іда
Пензо
Павло
Нечеса
Неоромантизм – напрям модернізму,
якому властиві увага до незвичайних
особистостей, сильних пристрастей, до
всього загадкового й фантастичного.
Проблема людини, яка
будуватиме майбутнє України,
вільне від усіх темних прикмет
попередніх часів.
Проблема оновлення в
особистих стосунках –
ставлення до жінки в
суспільстві майбутнього
Мотиви
роману
Мотив молодості –
нове життя будують
молоді мрійники
Мотив моря –
спонукає до відвертих
зізнань і роздумів
Символи

67. Дзеркало відображає внутрішнє життя, сутність, душу людського Я,
самопізнання.
Образ Тайах символізує духовну красу людини мистецтва, жінки-музи, що
єднає на сцені давноминулі часи із сучасністю.
Образ То-Ма-Кі – в образі утілена ідея служіння українській культурі,
натхненної праці на її утвердження (вивести українську культуру на широкі
європейські простори культури модерної).
Руки творця – символ творчої праці, адже тільки вони можуть привнести
гармонію в цей світ.
Образ моря: для моряка Богдана – це природна стихія існування, якою він
пишається; для сценариста То-Ма-Кі та режисера Сева – натхненник їхньої
творчості й самовдосконалення.
СЮЖЕТ
Розділ І.
Розділ ІІ.
Розділ ІІІ.
Розділ ІV.
«Майстер корабля» – дебютний роман
Юрія Яновського (лекція Віри Агеєвої)
Знайомство із 70-річним чоловіком. Оповідач розповідає про фільм «Білу Пустелю», на показі якого
побував і зустрів кінорежисера цієї стрічки, останній захоплюється оповідачем – То-Ма-Кі. Усі члени
родини розлетілися: старший син працює в Індії, молодший син може несподівано з’являтися й
зникати (він письменник), дружина померла. Роздуми про юність та старість. Порада від То-Ма-Кі: не
нести із собою в старість недуг. «Я випиваю останні роки, як краплі старого незабутнього вина, не
знаючи, коли йому вийде край».
То-Ма-Кі розповідає, як приїхав до кінофабрики молодий і простий, як солдат з булавою маршала в
ранці. Романтика моря, опис міста та готелю, де оселився оповідач. Згадує з теплотою про рибалок, які
вечорами говорили з ним, його приваблює порт, бачить як ремонтують пароплав. Далі дізнаємося, що
То-Ма-Кі був зарахований на посаду художнього редактора фабрики, він знав уже всі таємниці
кіновиробництва ще до його приїзду, придивлявся до людей, з якими йому доведеться спільно
працювати. Директор кінофабрики працював тут аж до 40 років, доки не пішов командувати полком
проти поляків. Під своє крило редактор повинен був узяти 7 режисерів.
Зала першого в Республіці оперового театру, То-Ма-Кі прийшов подивитися на виставу «Йосиф
Прекрасний», роздуми про балет, як вид мистецтва, який витіснила навіть фізкультура. Редактор
побачив балерину Тайах, якою милується, заради якої хоче переплисти океан і море. Роздуми про
старість, про спогади, які він присвячує молодим, сміливим і чуйним, їм редактор віддає на суд
юнацькі помилки й перемоги, щоб збудити їхні думки, щоб спонукати їх на шукання яскравих
горизонтів. Декілька днів редактор не виходив з монтажної кімнати, все працював із режисером, бо
треба було скоротити плівку кінокартини, То-Ма-Кі розтлумачує сцени режисерові, які непотрібні.
Прогулянка павільйонами кінофабрики разом з Професором, який займає почесне місце в історії
Великого Кіно. Підготовка до зйомок. Професор і редактор розходяться.
Оповідач пояснює, чому він так любить море, чому він не хоче бути романістом, а читаючи роман
якогось автора, він уявляє собі заклопотаного письменника. Пояснює мету написання мемуарів «не
хочу показувати красивої будівлі, а хочу дати матеріал, щоб у кожного читача виріс в уяві свій окремий
будинок…». То-Ма-Кі сидить на березі моря, співаю пісню, в якій порівнює людей з аргонавтами, яким

68. Розділ V.
Розділ VІ.
Розділ VІІ.
Розділ VІІ.
Розділ ІХ.
Іде мова про любого Сева, сприймання його життя, в якому жінку носять на руках, не боятися ніколи
помилок. Художник Сев – перший друг То-Ма-Кі.Він прийшов режисером у кіно, але його невелика
комедія провалилась, і він відпочивав у відпустці кілька місяців. Його повернення до Міста –
поставити ще одну картину. Редактор увійшов у кімнату режисера, він повідомив, що не зможе довго
говорити, бо йому треба зустрітися з товаришем, який вчора приїхав. Редактор був дуже радий
побачити Сева. Розмови про синє море, яке зовсім не синє, і чайка квилить над ним тому, що хоче
їсти, а не тужить за кимось. Від Сева він дізнався, що Тайах грає спокусливу царицю у виставі «Йосиф
Прекрасний». Розмовляли про морський сценарій Сева – «море, корабель, наші матроси й нудьга за
батьківщиною». Сидять в кімнаті втрьох (Тайах третя), і оповідача ваблять руки, які розповідають йому
про труд і людське горе, до вподоби йому руки творців. Троє рук разом – дружба, до якої жінка
увійшла повноправною серединою.
Сев, То-Ма-Кі й актор-тубілець ідуть у порт, морська прогулянка на шаланді. Роздуми про те, як може
країна жити без моря, Сев розповідає про жінку, яка ніколи не бачила схід сонця. Біля моря добре
думається, Сев розповів про людей, які йому до вподоби (про діда, якого вигнали правнуки, бо не міг
він городу доглянути, але сильний інстинкт боротьби допоміг вижити у світі, хоча на другій сотні життя
його розірвали вовки). Вони розмовляли про жінок і Тайах теж. Дізнаємося, що її батько італієць, а мати
слов’янка, хлопці мріють про її відродження для нового життя. У порту зустріли Тайах, вона поцілувала
своїх друзів. Вони гуляли і побачили, що хвиля винесла на берег якесь тіло. «Прекрасний екземпляр
мужчини» прийшов до тями, Тайах не могла відвести очей від тіла цього матроса. Далі він сів на землю і
став цілувати її. Хлопця звали Богдан, Сев посадив Богдана до візника і поїхав з ним, Тайах з
редактором зайшли до Професора на годинку, вечір дівчина з оповідачем провели в готелі її номера,
бо завтра вона від’їжджає до Генуї. Він попрощався і вийшов. Ніч. Неспокійне море. Був шторм.
День від’їзду Тайах відмічено кількома подіями. Павільйон, де на палубі знімають дітей, усі
метушаться. Остання сцена фільму «Парусник з дітьми пливе назустріч сонцеві. Вогняний
диск піднімається над обрієм». Сонце зайшло за хмару, що почала рости, пішов дощ.
Директор дає інтерв’ю репортерам: «через неглибокий кіль трапилась катастрофа. Але дітей
пощастило врятувати, крім кількох малих». Нещасний випадок: коли відвозили немовля з
матір’ю додому, мати була зачарованою швидким авто, що дитина задихнулася у матері на
руках. Робота скінчилася, було подано автомобілі, щоб розвести акторів по домівках.
Зауваження пілота. Лист від Майка. Пише, що море шумить скрізь. Не сподобались деталі
кіноремества. Син питає про Богдана, можливо, це той, якому стоїть пам’ятник на березі, він
боїться думати, що Тайаї його мати, а із Севом батько повинен ворогувати, можливо, дівчина
обох помирила. Прощається.
Розповідь про Богдана, якому на роду написано топитися. Коли він працював у румунського
рибалки, то сестра хазяїна «точила на нього зуби». Завжди сідала поруч і оглядала його, як
грушу на дереві. Матрос відмовив Ганці, сказав, що жонатий і людина мандрівна. Вона хотіла
пригорнутися, але Богдан відсів, тоді жінка не витримала. Коли він поправляв парус, вона

69. Розділ Х.
Розділ ХІ.
Розділ ХІІ.
Відбувається бесіда про те, який потрібно корабель для нової картини Сева. Беруть участь у ній: моряк
(хазяїн трамбака й шхуни), рибалка, Стелла, Муха, Поля, хазяїн кав’ярні, Богдан, Сев та редактор. Сев
пояснив, що корабель для учнів морської школи. Вони вийшли в практичне плавання, були поблизу
катастрофи й підібрали багатьох із розбитого брига. Іде обговорення картини, Сев розповідає своє
бачення, Богдан розповів свою історію життя. Спочатку хлопець плавав на пів вантажному пароплаві
юнгою, робив усяку роботу. Вони йшли на південь, коли почався тайфун. Перша земля, яку вони
побачили, була земля Філіппінських островів. Пароплав розвантажили, а матроси розбрелися по
землі. Богдан хотів дійти до міста Маніли, щоб там утопитися. Далі один малаєць за куртку підкинув
його до пароплава. Богдана тягли на канаті – удар у тім’я – втрата пам’яті. Виявилось, що малаєць
продав півмертвого на корабель, що йшов на південь. Цей корабель, на якому Богдан очуняв, належав
малайцеві з острова Пао. Його били, бо він не вставав за роботу, особливо матрос хотів помститися
безвухому китайцю. Далі слухач-рибалка перервав розповідь Богдана, бо не вірив у її правдивість.
Почалась нова розповідь про Магелланову протоку, яка схожа на підземний коридор. Вони кинули
якір у затоці Милосердя, яка схожа на декорацію пекла, туди не заходила ані жодна тварина, ні птах, ні
звір. В цей момент до кімнати заходить міліція і забирає Богда з собою, бо у нього не було документів.
Лист від Тайах. У листі вона об’їздила всі міста, тиждень уже живе в Мілані, збирається в Берлін.
Розповіла про любовну пригоду. Вона їздить з одним італійцем по околицях Мілана. На площі Дуомо
вони сіли в автомобіль та поїхали дивитися місто Павіа. Оглядаючи кафедрал, Тайах побачила чоловіка,
який полонив її серце. Коли він чув її погляд на собі, то швидко відходив, вона впала в розпач. Вона сіла
в автомобіль, де сиділи вже люди, і там вже сидів той незнайомець. Двоє людей дивились у вічі одне
одному, Тайах трусило, як у лихоманці. По приїзду дівчина з італійцем попрощалась. Ідучи додму, вона
зустріла того незнайомця. Він підвіз її додому, вони домовились про зустріч, але він не прийшов у
назначений час. Тоді вона подумала, що помилилась з вимовою місця зустрічі, побігла на площу Дуомо,
але там було пусто. Тайах просить друга, щоб він простив їй гріхи, бо вона «грішила думкою».
Директор дав завдання редактору: «сьогодні приїздить комісар закордонних справ, а завтра приїде на
крейсері турецький міністр». Їхню нараду треба було зняти на плівку і її долучити до тієї угоди, яка буде
складена під час їхньої зустрічі. Після побачення редактор поїхав до кінолабораторії дивитися плівку.
Знову збори у кав’ярні заради картини, обговорюють майбутній фільм. Розповідь хазяїна трамбака про
життя в монастирі, втечу звідти. Розповідь Поліни про особисте кохання з воєннопленним (дізналася,
що у себе у вітчизні сидів у в’язниці, а до полону пішов добровільно), згодом він утік на свою

70. Розділ ХІІІ.
Розділ ХІV.
Розділ ХV.
Розділ ХVІ.
Розділ ХVІІ.
Описується зустріч комісара закордонних справ та турецького посла. Останній приплив на крейсері
«Ісмет». Кінооператор знімав, як вшановували державний прапор країни (постріл гармати,
кільканадцять пострілів у хвилях), вітали членів уряду (21 постріл з кожного боку). Міністр виходить на
берег, оркестр грає турецький гімн, представники країн вітають один одного. Вони поїхали в Будинок
армії і флоту на бенкет. Фільм «Дружня зустріч представників сусідніх держав» був готовий, доки
негативи виявлялися, редактор написав титри до фільму. Ця зустріч послужила хронікою для картини
Сева (як «Ісмет» наближається до місця катастрофи, як стріляє в нещасного парусника»). Редактор
поїхав у кінолабораторію для монтажу, він був здивований такій веселій роботі монтажниць і
лаборантів : «Весела робота – це втіха і мета життя». То-Ма-кі згадує Тайах, яку бачив удень. Прийшов
до тями і продовжив роботу над стрічкою. Роботу було завершено, плівку відвезли до Будинку армії і
флоту. Далі оповідач опиняється вдома у Професора, який віддав йому Божка із слонової кості, щоб
редактор віддав його Тайах, він знає про їхні стосунки. Дав редактору китайський рукопис, де були
креслення морського паруса. Коли оповідач гуляв портом, на нього напали з ножем, на злодієві
залишився укус нижче ліктя. Богдана, який sшов повз, теж поранили під час блискавичної бійки.
Редактор читає нотатки Професора про пошуки дерева для будівництва корабля, коли треба
рубати сосну, послідовність кораблебудівництва. Історія обривається… «смола кипить, як
турецька кава. Старі корабельні майстри, що вже доживають свого віку, могли іноді побачити
майбутнє корабля в тих смоляних бульках і хвилях».
Рана нагадувала своєю формою серце. Редактор марить , неначе знаходиться на операції, бачить, що
шкіру проколюють голкою і впускають рідину. У нього 1 слід від ножа, у Богдана – 2. Виявилось, що
Поліна врятувала їх, знайшовши хлопців вночі, а хтось викликав швидку допомогу. Роздуми Богдана
про те, що вбивця лівша, на лівій руці від зубів у нього повинен бути знак. Сев навістив поранених
(Богдан думає, що він злодій).
Тайах і Сев сидять у першому ряді в цирку. Сев хоче подарувати коня Метеора Тайах, але вона
відмовила йому. Ладі Сев пропонує голуба в подарунок, який сповістить про небезпеку, але дівчина не
любить цих птахів. Сев пропонує орла, який міг би вести її до перемог, щоб кордони розходились перед
нею. Тайах не любить цих смердючих птахів. Сев хоче подарувати їй лева, але знову чує відмову. Вони
виходять у фойє. Розмовляють про почуття один до одного: «ви підняли мене з того місця, де я лежала
при дорозі, ви посадовили мене на корабель – дайте ж мені попливти наставивши вітрила». Після
цирку вони розійшлися, Тайах треба було багато подумати.
Початок робіт біля колишнього дубка «Тамара»: «радісна праця – ознака творчості». Оповідач вірить,
що це не декорація, яка вмре завтра, а корабель вийде у море. Прийшла подивитися на роботу Тайах.
Лист сина. Зауваження письменника: треба було написати минуло два тижні, бо двоє героїв лежить у
лікарні. Сину сподобався корабельний журнал Професора, він навіть написав вірш про паруси та пісню
«Пам’ятник». Герой Богдан дуже подобається сину, адже одвічні питання спрощуються до розмірів
однієї фрази. Просить письменника не роз’єднувати Тайах і матроса в кінці твору.
Бриг спущено на воду, на ньому редактор та Богдан. Сев, як вихор, облітав усе судно. Богдан просить
Сева прикотити колоду, щоб зайнятися майстром корабля (фігура, що веде корабель, оберігає його від
рифів і заспокоює хвилі). Сев обтесував колоду, Богдан попросив йому підкотити рукава і подивитися на
його ліву руку, але Сев наче не чув його. Йому треба було йти на фабрику. Богдан продовжував
вирізьблювати дерево, до них приєдналась Тайах. Богдан згадує побачення з Баджін, яку називав
«матта-апі» (вощенні очі), вона була дочкою малайця. Тайах почула запах диму. На палубу прийшла
Поліна, вона була стурбована, бо узнала від однієї людини, що в трюмі покладено спеціальний гніт,
який, догорівши до сірників і клоччя, мусить запалити трюм. Трюм запалився, хазяїн трамбака затушив
вогонь водою. Богдан завершував різьбити майстер корабля, з якого вилуплювалася дівчина, її обличчя

71. Розділ ХVІІІ.
Розділ ХІX.
4.3. Флешкартки за твором «Майстер корабля»
Автор
цитати
Цитата
Оповідач (То-
Ма-Кі)
Сиве волосся до чогось зобов'я’ує. Старечі ноги йдуть уже просто до
могили. Багате досвідом життя лежить переді мною, як рельєфна мапа
моєї Республіки.
Оповідач Зараз мені — за сімдесят, мене термосить іноді ломота, руки дрижать,
і на очі набігає сльоза.
Оповідач Дивлюся, як перебігає прекрасний вогник, символ вічного переходу
енергії й розкладу матерії, простягаю до нього руки, і він гріє мої
долоні, на яких лінія життя доходить уже до краю.
То-Ма-Кі Наші кроки в кіно були спробами дитини, що вчиться ходити.
Оповідач То-Ма-Кі — це звуть так мене — Товариш Майстер Кіно — найвище
звання для кінематографіста.
То-Ма-Кі про
родину
Родини я не маю. Розлетілися всі по світі, розійшлися. Тепер старший
син відбуває повітряні рейси Оде — Індія. Я іноді дістаю від нього
привітання з дороги. І разом з його голосом чую плескіт океану під його
безшумним самольотом. Дружина моя була з чужого гнізда.
… я дістаю звістку від мого молодшого сина, чиє народження щільно
зв'я’алося із смертю матері. Професія мого сина — писання книжок.
То-Ма-Кі про
твори
молодшого
сина
Пише він — де його притулить дорога: на морі, на повітрі, в лісі й в
снігах, на екваторі, в піщаній пустелі, де нині заводять воду. Його
твори завсіди легкі, бадьорі, і вони звучать, як пісня птаха.
То-Ма-Кі про
старість
Дожити до глибокої старості я раджу всім. Тільки не несіть із собою
недуг. Коли трохи недобачати — це не шкодить: позаду великий
перейдений пейзаж лишився, і зовсім не треба очей, щоб його бачити.
Оповідач Почуття в мене вельми умовні: я тільки по звичці люблю чи не люблю
когось, поважаю чи не поважаю певний учинок. Мені нема чого
перецінювати те, з чим я жив. Мало часу.
Настала перша ніч, коли на бригові ночуватимуть люди. Четверо товаришів почали їсти, Тайах каже
сентиментальний тост, Севу це не подобається, редактор пропонує випити за надію, яку символізує
якір, бо він любить землю. Сев пропонує «поторгуватися» за Тайах на сірниках. Дівчині це не
подобається і вона виходить з каюти, слідом іде Богдан. На палубі опинились двоє людей: отаман
рибальської ватаги (злодій, що поранив То-Ма-Кі та Богдана) та рибалка. В боротьбі рибалки втекли.
Сівши в човен і відштовхнувшись від брига, вони побачили, як на палубі з’явилося світло.
Осінь і зиму оповідач писав мемуари, пригадуючи минуле. Деколи його одвідували сини. Ранок,
прокидається місто, оповідач порівнює себе з кораблем, під парусами якого виросли молоді кораблі –
сини. Бачить майбутнє і слідкує, як повиростали заводи і фабрики, розмножилися дороги. Сини
оповідача з одного шматка. Генрі допитується, чи не була їхня мати в Італії? Дзвінок від Майкла – він
летить над південними морями і згадав батька, співає «Пісню капітанів». З останніми рядками пісні
заходить Генрі. Уся родина вкупі. Оповідач знову ніби починає жити…

72. Оповідач про
своє місце в
цьому світі
Я тепер усвідомив своє місце серед мільярдів літ людства, серед
астрономічної кількості людських створінь і на мікроскопічній планеті.
Оповідач Я не знаю жалощів, скажете ви. Я жорстокий, скажу я вам. Бо жаль —
недостойне почуття, воно зневажає того, кого ми жаліємо. Воно
привчає декого, щоб їх так зневажали. Мені ж — однаково, що про
мене скажуть. Мозок працює тепер нормально, скепсис мій розтанув у
розумінні вселюдського. Я не можу гніватись, бо немає людини, яка
могла б заподіяти щось достойне мого гніву.
То-Ма-Кі
перший день
на
кінофабриці
До кінофабрики я приїхав молодий і простий, як солдат з булавою
маршала в ранці. Я, підскакуючи, ходив до місту, дивувався на море й
забивав голову різною романтикою. Я, наприклад, уявляв себе
представником громадськості, і громадськість я малював Фемідою з
терезами в руках.
То-Ма-Кі про
море
Мене вражала настирливість моря. Де б ви не йшли, воно завжди
синіло між будинками в кінці вулиці.
То-Ма-Кі про
появу на
фабриці
Мою появу на фабриці мало хто помітив. Хіба що щирі читачі
директорських наказів прочитали другого дня, що "т«кого-то
зараховується на посаду художнього редактора фабрики".»Моя
скромна фігура в шкіряній куртці, без рогових окулярів та перістої кепі
— справила враження лише на той легіон псів, що обсипав блохами
всю фабрику. Пси мене обнюхали, поклали, що я свій, і лащилися до
мене, не знаючи, що набули заклятого ворога.
То-Ма-Кі В кіно я не був новий. Я знав уже всі таємниці кіновиробництва ще до
мого приїзду на фабрику. Я придивлявся й оцінював людей, з якими
мені доводилося спільно йти.
То-Ма-Кі про
Директора
Він зробився потім моїм приятелем. Він працював на фабриці, доки не
пішов командувати полком проти поляків. Це було в час війн сорокових
років. Тоді ж він і поліг під Варшавою, поклавши всіх бійців під час
штурму.
То-Ма-Кі про
редактор
Михайля
Михайль — мій колишній метр. А загалом — він ватажок лівих поетів
нашої Країни. Футурист, що йому завше бракувало якоїсь дрібниці, щоб
бути повним. Я його любив, коли когось цікавить моє ставлення до
нього. Він приходив щодня на фабрику, викурював незмінну люльку,
ішов подивитись на море і зникав, залишаючи пах "k«рstеn'а’ » люльки.
Незабаром він поїхав у відпустку й до фабрики вже не повертався,
покинувши мене самого на всі режисерські групи.
То-Ма-Кі про
Тайах
(барелину)
Тайах придивляється до вродливого юнака. Тайах виходить із групою
наперед. Танцюють усі, але її одну бачить око. Вона показує в танку
любовну досвідченість. Повнокровна жінка зійшла з єгипетських
земель до Йосифа й до захопленого театру. Перші хвилини я не
думаю ні про віщо. Я відчуваю насолоду, милуючись чудесною
жінкою. … мені хочеться переплисти для неї океан і море.
То-Ма-Кі про
кінофабрику
(декорації)
Декорації в павільйонах — мов людські фортуни. Коли зайти до них і
пройнятися їхнім диханням, завмирає серце від дотику чужого нутра,
стаєш частиною чужої квартири. Вийшовши з декорації одної,
потрапляєш до іншої, і перша виглядатиме тоді обідраною нікчемністю.
То-Ма-Кі про
Професора
Ім'я’Професора ви можете знайти в історії архітектури Республіки,
— його будинки, сміливі й прості, і досі прикрашають наші міста. В
історії Великого Кіно — в нього почесне місце відданого й невтомного
працівника, непомітного, скромного й упертого в роботі. Розповідали,

73. що він показував теслі, як тримати сокиру, а маляреві — пензель. Як
зробити краще форму для пап'є’маше й як швидше вийняти звідти
масу застиглого картону. Його майстерно оброблені стільці для
історичних картин давали заробіток майстрам фабрики, коли
вони виходили за ворота.
Оповідач про
власні книги
Я не збираюся, пишучи мемуари, коритися практиці писання романів.
Це мені тепер непотрібне. Мої романи вже написані, лежать по
бібліотеках (а фільм-романи — по фільмотеках), вони дали в свій час
те, чого я добивався. Там я, як чесний майстер, продавав
споживачам смачну їжу й корисні думки.
Оповідач про
Наречену –
Культуру
нації
…в мене одна наречена, наречена з колиски, про яку я думав, мабуть,
і тоді, коли не вмів ще говорити. Наречена, що для неї я жив ціле
життя, їй присвятив сталеву шпагу й за неї підставляв під мечі важкий
щит. Сімдесят років стою я на землі, пройшли переді мною
покоління чужих і рідних людей, і всім я з гордістю дивився в вічі,
боронячи життя й честь моєї нареченої, її коси, як струмені, розлились
по землі, її руки, як благословення, лягли на поля, її серце палає, як
серце землі, посилаючи жагучу кров на нові й нові шляхи. Для неї я
був сміливий і впертий, заради неї я хотів бути в першій лаві
бійців — бійців за її розквітання. Для неї я полюбив море, поставив
на гербі якір, залізний важкий якір, що його приймають усі моря світу, і
колишеться над ним могутній корабель. Культура нації — звуть її.
То-Ма-Кі про
себе
Уявіть собі юнака — невисокого і стрункого, з сірими очима і
енергійним ротом, погляд насмішкуватий і впертий, руки, що люблять
доторкнутись до забороненого й відчути приємність там, де страшно.
Руки, що люблять жінок і їхнє тіло, люблять парус і гвинтівку, а іноді
полишають те й інше для любовного вірша. Людина без ідеалів, бо не
знає авторитетів, без ворогів, бо вважає, що друг і ворог — два
обличчя одного тіла, егоїст, бо не знає нікого не егоїста, цинік, бо так
називають людей з їхніми думками, працівник і ледар в один час, бо
думає, що людина працює для ліні й лінується для того, щоб
працювати.
То-Ма-Кі про
Директора
кінофабрики
Директор ходив, похитуючись і припадаючи то на одну, то на другу
ногу, як моряк, — до речі, він і був колись моряком. Його корабель
плавав лише в одному морі, бо, коли він служив у флоті, саме була
війна, вихід в інші моря охороняли турки, і їхній крейсер "І«мет" »авівав
жах і збуджував паніку у флоті. Несподівано з'я’ляючись, він, як демон,
налітав на туманні береги і громив важкими набоями далекі поля й
форти. Матроська звичка – любити тварин.
То-Ма-Кі про
сприймання
життя Севом
Жінку треба вміти понести на руках. Не боятися ніколи помилок, бо
той, хто боїться, швидко старіє, і в нього холоне голова. Йому годі
шукати повноти життя, йому досить тої молодості, що залишилася в
нього позаду, а тої молодості, що є попереду й є навкруги, — він не
бачить.
То-Ма-Кі про
друга Сева
Художник Сев — мій перший друг. Прийшовши режисером до кіно, він
поставив невеличку комедію й блискуче провалився. За це він
дозволив собі відпустку на кілька місяців. Тепер він знову повернувся
до Міста й буде ставити ще одну картину.
То-Ма-Кі про
Тайах
Біля вікна сиділа жінка — білоголова, стрижена, в англійській блузці,
поклавши довгі ноги на стілець перед собою. Вона палила, дмухаючи в
вікно, і ледве подивилася на мене.

74. Сев про море Море — це розпутна красива жінка, яка хвилює більше за всіх
цнотливих голубок. Ця жінка лише збуджує жагу, вашу шалену
пристрасть. Як перша знана жінка, вона ввижається вдень і вночі.
Задовольняє один подув пристрасті, але викликає два інших. Ви
бачите, що вона брудна, оця ваша любов, вона іноді дурна й жорстока,
але ніяка красуня в світі не дасть вам стільки насолоди, бо вона є й
залишиться першою жінкою, першою любов'ю’
То-Ма-Кі про
море
Море зовсім не синє, і чайка квилить над ним тому, що хоче їсти, а не
тужить за кимось. На кораблях брудні, сірі, обвітрені паруси, і саме цей
факт мені хвилює кров. Кораблі на морі поспішають перебігти свій
шлях, щоб їх не захватив у дорозі шторм. Вони бояться моря, і їхній
гордий вигляд походить від поспішності. Вони жагуче бояться, а
ходять, бовтаються, перелітають з хвилі на хвилю, вірніш — хвиля
підкочує під них свої піняві боки. Навкруги чорне страшне море,
безодня води й гніву. Воно іноді поманить ласкавою синьою фарбою,
іноді воно з небом зійдеться й почне чарувати. А натура його
зрадлива, зовуча й сувора.
То-Ма-кі про
Тайах
Я відчуваю біля себе тепле плече жінки, вона чудово пахне — якийсь
солодкий, тремтячий запах, як звук віоліни.
То-Ма-Кі про
Тайах
Тайах весело сміється й лукаво поглядає на мене й на Сева. Вона
дуже стримана й холодна взагалі, а коли сміється — робиться
близькою. Для всіх людей в неї холодний погляд і професійна усмішка
балерини — одним ротом, білими зубами.
Сев про Тайах А взагалі ви нагадуєте прекрасну мавпочку, вона гризе горішок на
дереві й влучає звідти горішком.
Оповідач про
людські руки
Я люблю людські руки. Вони мені здаються живими додатками до
людського розуму. Руки мені розповідають про труд і людське
горе. Я бачу творчі пальці — тремтячі й нервові. Руки жорстокі й
хижацькі, руки працьовиті й ледарські, руки мужчини й жінки! Вас я
люблю спостерігати, коли ви берете й віддаєте, коли ви ховаєте в
одежі ножа, коли ви пестите ніжну шкіру жінки, коли ви боляче любите
її й не хочете нікому віддати. Найбільше мені до вподоби руки творців.
Перо і пензель, ніж і сокира, талановитий молоток! Чи знаєте ви, що
рука, яка вас тримає, передає через вас вогонь життя? Вона вмре, ця
невгамовна рука, а витвори її житимуть. Вона поспішає, виконує
волю людини, що, підіймаючися з небуття, ледве встигає дати життя
дітям і виконати долю творчого труда. Я люблю її — вічну людську
руку, незвичайний символ, і розумію велич тої хвилини, коли друг дає
руку другові: цим він передає самого себе, своє серце й розум,
дихання дітей. Дві людських руки вкупі — це кільце, за яке,
ухопившися, можна зрушити землю.
Подруги про
Тайах
Вона змінила свій характер в Місті. Кількарічне кидання від одного
мужчини до іншого, жадібні дотики до всього забороненого — десь ніби
загубилося, і не впізнати колишньої Тайах.
Тайах про себе Я така жадібна до всього, я, мабуть, вродилася авантурницею. Батько
мій італієць, мати слов'я’ка. Я не можу всидіти на місці. Та з вами я
ніби потрапила до лагуни. Мені хочеться тихо пливти, говорити
неголосно й сміятися з того, що сонце світить і летять промені на сад.
Ніхто, ніхто так не ставився до мене на світі.
То-Ма-Кі про
Богдана
Це був прекрасний екземпляр мужчини. Обличчя обвітрене й мужнє, а
тіло радувало очі чистими лініями.

75. То-Ма-Кі про
Богдана
…перед нами стояв блідий матрос, чорнявий і смаглявий, із
затьмареними синіми очима, страшенно змучений попередньою
мандрівкою на щоглі. Чорнява борідка пробивалася на щелепах,
обличчя приємне, хоч і некрасиве. Вражав погляд, що завше був
скерований в обличчя співбесідника.
Тайах про себе Мене тягнуть обрії. Я почуваю себе молодою й наївною. Мені хочеться
завше бути в вагоні поїзда.
То-Ма-Кі про
Богдана
…мені на роду написано втопитись. У мене перетрушені й
пересолені вже всі кишки, і, коли таке життя продовжиться, я гадаю
піти до лікаря і зробити собі зябра. Я спостеріг, що такі мої пригоди
завжди траплялися тоді, коли я починав революцію, бунт або
протестував проти несправедливості.
Богдан про
себе
… повстав я проти шлюбу. Працюючи в румунського рибалки, я
одгодувався, як кабан. По мені жили грали, мов на коняці. …я іноді
хворію на ностальгію, цебто — у мене з'я’ляється нудьга за
батьківщиною. …я тесля. Я страшенно люблю читати різні
книжки.
Богдан про
свою родину
Мама є і сестричка мале-есенька. Вони мене ось уже п'я’ь років як не
бачили. Мамочка в мене старенька і швидко вмре к чорту.
Богдан про
себе
…ми їдемо на південь. Нас продано в армію. Ми будемо в
африканських пустелях битися з чорними повстанцями. Ми вже не
люди. Світ хоче нас умертвити, та ще й з вигодою для себе.
Тайах про
життя в Італії
Тут я можу танцювати. Тут користуюся "к«лосальним поспіхом".»В
Італії все мені нове. Я така вільна. Та ось прийшло і те, чого я не
потребую тепер. Я одержала листа від чоловіка. Я не в силі передати
тобі й краплини тієї уваги й ніжності, які там є. Я хочу розбудити в собі
щось і — не можу.
Роздвоєність
душі Тайах
Я тут танцювала два рази. Душевна рівновага в мене цілковита. Навіть
скорше — апатія. Мене ніщо зараз не може зворушити. Я дуже рада.
Так спокійніше жити. Іноді з'я’ляється жага до життя. Хочеться
відмовитись од прихильностей, звичок, місця й від'ї’ати. Надовго й
далеко. Щоб бачити все. Але раптом маленький вітер і дощ, і все' ’е
розпадається, почуваєш себе маленькою й кволою, і тоді хочеться
великої міцної дружби. Ти мене розумієш?
Мета пошуку
корабля (Сев)
Корабель цей — для учнів морської школи. Вони вийшли в
практичне плавання. Були поблизу катастрофи й підібрали багатьох із
розбитого брига. А бриг той ми зніматимемо на якомусь дубкові.
Думки про
картину (Сев).
Кожний
виконує свою
роль у
створенні
фільму
Я, як режисер майбутньої картини, і він — автор сценарію, і Богдан, що
подав нам тему, на своїй шкурі випробувавши її, — всі ми разом
з'я’уємо наші погляди на той корабель, що його ми шукаємо. Я
розповім про школу й молодих моряків на бригові, Богдан викладе свої
спостереження й мотиви повернення його й інших на батьківщину, а
редактор пов'я’е це міцними вузлами фабули. Потім ми попросимо
присутніх висловитись, подарувати нам кілька достойних думок і
порад, щоб корабель мав доброго фільма, а морська школа — гарного
корабля.
Богдан про
мати та своє
дитинство
Моя мати вродила мене сиротою. А вродивши — вмерла. Мене
поклали у ночви — обмити гріхи. Сліпі мої очі витерли мокрою солоною
пелюшкою та повивачем. Кілька крапель солі посолили купіль: у перше
купання я обзнайомився з солоною водою. Далі я спробував утонути,
бо сусідка відвернулася до моєї доброї матері. Потім ціле своє життя я

76. невпинно топився. Після ночов я спробував загинути в калюжі, коли
вже вивчився плавати навсидячки по землі й заглядав до калюжі, як до
дзеркала. Школярем — я тонув у криниці, куди я заліз був видирати
горобині яйця й горобенят. Далі — я побудував собі на степовому
ставку пліт з очерету й заходився пекти посеред ставка картоплю на
тій крихті землі, яку я взяв на пліт. Мій корабель ізгорів, а я знову
тонув.
Тайах про
чоловіків в
Італії
(любовну
пригоду)
Чоловіка я якось забула, я тобі вже писала, ніхто мені не подобається.
В Італії багато мужчин хотіло б мене "о«крутити",»висловлюючись
вульгарно, але мене ніхто не хвилює. Два місяці вже майже, як я
вислухую на всіх мовах зізнання і серйозні, і смішні, і зворушливі,
простосерді й нахабні. Нарешті мені це набридло і тепер навіть не
розважає. В Генуї я залишила багато "с«раждаючих" »рузів.
… тільки б він не зводив з мене очей. Всю дорогу ми дивились в вічі
одне одному майже безперестану. Мене почало трусити, як у
лихоманці.
Директор до
То-Ма-Кі
Ти, може, взагалі проти цього фільму? Ти, може, думаєш завше
одягати наших людей у драні свитки й вишивані сорочки?
Страждання, злидні, соловейко й постійні мандри зі своєї землі — на
землі інші, у каторгу, в ярмо, в перевертні? Ти думаєш, що ми не
можемо підняти якір свого корабля й поставити паруси? Що ми не
сильні духом і ділами для того, щоб заспівати веселої пісні про далекі
краї, про блакитні високості неба, про бадьорі химери оновленого,
духу?
То-Ма-Кі
розповідає, як
вони знімали
для
майбутньої
картини Сева
Ми знімали з маяка, як "І«мет" »аближається до місця катастрофи, як
стріляє в бідного й нещасного парусника. З даху
зерноперевантажувача ми знову знімали постріли "І«мета",»а в кадрі
майорів наш прапор. Ви пам'я’аєте, як на парусникові стоїть босий
капітан-румун біля прапора й дивиться на крейсер? Так я навіть грав
спину цього небіжчика перед кіноапаратом.
Богдан про
жінок
Мені дуже не до вподоби, коли жінка починає нехтувати своїми
друзями: це значить, що вона на комусь зупинила око.
То-Ма-Кі про
роботу в
кінолаборато
рії
Лабораторія працювала понад норму. По всіх кімнатах ніби виросли
руки: так швидко передавалися потрібні речі. Не знаю, що змушувало
лаборантів і монтажниць так працювати: їм же ніхто не плататиме за
час, що вони прогають поверх своїх годин. Така влада творчої роботи
над людиною, що забуває вона за втому і за їжу, і десь з'я’ляються
подвійні сили, почетверена енергія і повосьмерена жвавість і
веселість. Весела робота — це втіха і мета життя. Коли кожне знає,
куди прикласти своїх рук, як каменяр знає, куди ляже кожний
камінець у стіні, — як радісно тоді жити й як жваво підносяться
людські будівлі!
Професор про
китайський
рукопис
…книжка є моя свята власність. Ми будемо нею лише користуватися
під час будівлі, а я подарую її вам тільки в день вашого весілля, і то
— весілля саме з цією сьогоднішньою, з єгипетською царицею.
Думка
Професора
про творчість
як родову
(природну)
рису людини.
Людина - –атура творча. Людині треба, щоб її робота залишалася
після неї самої жити. Тоді людина працюватиме так, як співає.

77. Богдан про
жінок
Бо жінці завше приємно дивитися на двох розкуйовджених і
закривавлених півнів. Коли жінка бачить, що через неї люди виймають
ножі і починають різатися, — це для неї, як вода для квітів, вона росте,
повніє, хорошіє.
Тайах про
своє життя
За все моє життя тільки ви та редактор володієте моїми думками.
Ніколи ніхто так до мене не ставився. Всі в першу чергу
пропонували мені ліжко. Я вже почала була забувати, що може бути на
світі самостійне життя, міцна любов, яка не боїться жертви. Світ я
уявляла сласним тянучим мужчиною, що трощить мої кості і
зникає на ранок, випивши зі мною келих моєї сили і моєї крові. Я
забула, як я була маленькою дівчинкою і потім стрункою юнкою. Я
прокидалася вночі, запалювала світло і підходила до трюмо —
роздягнута і гаряча від сну. Я роздивлялася на своє тіло, немов на
щось чуже мені й далеке. Руки, шия, груди, живіт — все я вивчала і
спостерігала. Так іноді підходить уночі хазяїн до бочки з вином. Він
нюхає, куштує, стукотить ключем у днище, виміряючи, скільки вина є в
бочці. Такими ночами я згадувала свої дитячі й дівочі мрії, мені
ставало легше дихати, ніби я випивала солодкої цілющої води.
Будівництво
корабля
Думки про
спільну роботу
Радісна праця — ознака творчості. Чудесний ранок, і смішна робота. А
ще смішніше те, що робота тече, як струмінь пахучої води. Працюй,
струже, на совість! Це не декорація, яка вмре завтра — хай тільки її
використає кіноапарат. Ця робота виходить у море.
Судно – це
жива істота
Коли судно
стоїть на
березі, його
треба
оточити
любов'ю’і
увагою,
веселістю,
легкими
піснями і
достойними
людьми.
Корабель на
березі, як і
хвора
людина,
потребує
нашої
безмежної
вибачливос
ті й
терпіння.
Уявити
треба його
нудьгу і поіяг
до здоров'я’
тоскне
завивання
вітру в
»Тост Тайах Любі мої, мені немає за що пити. Я
п'ю’за страх перед неминучим. За той
страх, що є ознакою людського
виростання. Як дитина падає вві сні й
відчуває страх, так і ми плекаємо його,
зростаючи. Я п'ю’за дощ — липкий і
краплистий, який збуджує в мені
відчування фарб і запахів. Я п'ю’за
життя.

78. оголених
ребрах-
шпантах,
легенький
рип дерева в
риштованні,
цілу гаму
звуків: сосни,
дуба, бука,
негній-
дерева. Бриг
на березі —
ще не бриг.
Це — біль
народження,
захват і
радість
праці,
мерехтіння
думок і
колискова
пісня. "Б«иг
великий
виростає,
бриг у море
випливає!"
Тост Сева Не люблю нічого сентиментального, а жінкам подобаються такі речі. Я
п'ю’за руки і за ноги, за рот і за шлунок. Щоб мій ніс не минав нічого
достойного, язик — щоб одночасно встигав смакувати їжу і пропускати
слова з горлянки, руки — щоб любили тіло й дерево, тіло й метал.
П'ю’за болото, через яке бредуть ноги, за всю землю, що чекає ще моїх
ніг.
Тост То-Ма-Кі Випити треба за надію, бо її репрезентує якір. Чому якір? А тому,
що він любить землю. На якір дивляться з надією тоді, коли море
топить кораблі. Якір нагадує порт, де спокійна і неглибока вода, де
можна перестояти бурю. Якір, упавши на дно бухти, зариється в землю
і триматиме корабель.
Роздуми Сева
про вибір
Тайах
Я думаю що ви мусите обрати мене. Редактор ще молодий — він собі
знайде другу. Мені вже нікуди шукати — у мене сиві скроні й
спустошене серце, як оця пляшка. Треба налити в неї вина.
Оповідач про
синів
Майк і Генрі одвідали мене на зламних точках мемуарів: коли осінь
зустрічається вночі з зимою і коли весна переборює зиму. Мої сини як
зима і весна. Старший — меткий і проворний, як задерикуватий зимовий
день. Молодший — неврівноважений, як весняна повінь. Його я чекаю
побачити швидко з подругою, бо я відчуваю в його рядках жіночі впливи.
Оповідач про
своє життя
Мені не хочеться вже почувати під собою хисткої палуби. Я зайшов до
порту й кинув якір. Під моїми парусами виросли молоді кораблі —
сини. Тепер хай вони роблять рейси по морях.
Оповідач
здійснює
спробу
Багате досвідом життя лежить переді мною, як мапа моєї Республіки, -
пише у своїх мемуарах То-Ма-Кі. - – бачу, як повиростали заводи і
фабрики. Розмножилися дороги. Вода ріки віддає свої мільйони сил.

79. сягнути
далеких обріїв
майбутнього
України
Коло плугів працює веселий народ. Сонце смажить радісні обличчя.
Армії дітей пищать по садках, голосять, співають, сьорбають носятами,
плачуть, сміються, жують землю і поїдають трави ... Безперервний,
дедалі зростаючи й зростаючи, пливе над Містом сигнал до роботи. Я
чую безліч ніг, що топчуть землю. Я бачу її всю - –огку і плідну, родючу
планету Землю.
– цитати про кінофабрику, будівництво корабля, зйомки
– цитати про море
– цитати про Директора, редактора Михайля
– цитати про Професора
– цитати про Богдана – цитати про Тайах
– цитати про То-Ма-Кі – цитати про Сева
4.4. Тестова палітра
1. Прототипом якого персонажа був архітектор і художник Василь Григорович
Кричевський?
А власника кав’ярні
Б Директора
В Богдана
Г Сева
Д Професора
2.го з персонажів роману Ю. Яновського «Майстер корабля» характеризує
наведений уривок?
26.«…мій перший друг. Прийшовши режисером до кіно, він поставив невеличку
комедію й блискуче провалився».
А рибалку Степана
Б Сева
В Директора
Г Професора
Д Тайах
3.ман «Майстер корабля» написано на основі матеріалу, зібраного за період роботи
27.А кореспондентом на Нюрнберзькому процесі
Б редактором журналу «Українська хата»
В військовим журналістом
Г редактором на Одеській кіностудії
Д редактором книги «Основи кораблебудування»
4.м була за родом діяльності Тайах?
28.А льотчицею

80. Б вчителькою
В гімнасткою
Г лікарем
Д балериною
5. У романі розповідь ведеться від (першої особи)
А п’ятдесятирічного льотчика
Б вісімдесятирічного матроса
В сімдесятирічного кіномайстра
Г шістдесятирічного художника
Д сімдесятирічного актора
6. жанром «Майстер корабля» – це
29.А роман
Б повість
В новела
Г усмішка
7.ажіть ілюстрацію до твору «Майстер корабля»
30.
А Б
В Г
8. То-Ма-Кі – це
А товариство малого кіно

81. Б Товариш Машина Кіно
В Товариш Майстер Кіно
Г товариська майстерня кіно
Д товариство малого кінематографа
9. Сев хотів подарувати Тайах
А Б
В Г
10. Метеор – це
А назва фільму
Б назва шхуни
В кличка собаки
Г назва пісні
Д кличка коня
11. Олександр Довженко був прототипом образу
А Директора
Б Сева
В То-Ма-Кі
Г Богдана
Д Професора
12 називається постановка, в якій Тайах брала участь?
31.А «Іоан Благий»
Б «Павел Огненний»

82. В «Петро І»
Г «Іван Потворний»
Д «Йосип Прекрасний»
13 називали Одесу 20-х років ХХ ст.?
32.А Перлиною Чорного моря
Б Жемчужиною на березі Чорного моря
В Алея слави на березі Чорного моря
Г Голлівуд на березі Чорного моря
14ий мотив відсутній у творі?
33.А мотив любові і дружби
Б мотив молодості
В мотив суму за рідною Батьківщиною
Г мотив творчості
Д мотив моря
15. На початку роману «Майстер корабля» оповідач згадує фільм під назвою
А «Червона троянда»
Б «Створені Богом»
В «Біла Пустеля»
Г «Діти пустелі»
Д «Великий Роджер»
16. Ким працює старший син оповідача?
А сценарістом
Б пілотом
В лікарем
Г жонглером
Д юристом
17. «Він зробився потім моїм приятелем. Він працював на фабриці, доки не пішов
командувати полком проти поляків. Це було в час сорокових років».
Про кого ці рядки?
А Директора
Б Професора
В Сева
Г Богдана
18. Ким раніше був Директор кінофабрики?
А мисливцем
Б спортсменом
В лікарем
Г моряком
19. Чому Сев був у відпустці кілька місяців?
А відпочивав після операції
Б провалив фільм

83. В їздив до дітей
Г після смерті матері треба було відпочити
20. Як Сев називав Тайах?
А Моя голубко
Б Цуценятко
В Лисичка
Г Зоре вечірняя
Д Мавпочка
21. Що зробив Богдан, коли його викинуло на берег?
А побіг шукати кохану
Б почав цілувати землю
В почав танцювати
Г кричав і бігав, як божевільний
22. Що подарував Професор То-Ма-Кі в ніч порятунку Богдана?
А слонову кістку
Б рукопис
В мавпу
Г книгу з історії кіноматографа
Д Будду з бронзи
23. Що було написано на роду Богдана за словами одного малайця?
А бути щасливим
Б стати моряком
В топитись
Г кожного дня битися
Д стати актором
24. За чим нудьгував Богдан («хвороба на ностальгію»)?
А за коханою Баджін
Б за Батьківщиною
В за тропічними лісами
Г за Тайах
25. За родом діяльності ким був Богдан?
А кравець
Б шахтар
В коваль
Г тесляр
Д годинникар
26. Звідки був перший лист Тайах до То-Ма-Кі?
А з Берліна
Б з Єгипту
В з Мілана
Г з Бухареста

84. Д з Генуї
27. Для кого Сев та його команда будували корабель?
А для студентів-декабристів
Б для робітників Одеського ліцею
В для учнів морської школи
Г для моряків Бердянського порту
Д для студентів морської академії
28. Чим море було для Сева та То-Ма-Кі?
А природною стихією існування
Б другом, що загоює рани
В стихією, що відчуває їхні мрії
Г натхненник їхньої творчості та самовдосконалення
29. Своєрідну програму духовного відродження українців, їхній власний шлях
розвитку символізує образ
А оперного театру
Б кінофабрики
В моря
Г кінострічка Сева
Д корабля
30. За що піднімав тост То-Ма-Кі?
А за надію
Б за страх перед неминучим
В за кіностудію та її працівників
Г за море
Д за Директора кінофабрики
31. Скільки епіграфів має твір «Майстер корабля»?
А 1
Б 5
В 2
Г 4
Д 3
32. Кого матрос Богдан обрав «майстром» свого корабля?
А Глорію
Б Баджін
В Франческу
Г Весту
Д Афіну
33. Кого Богдан підозрює в нападі на То-Ма-Кі?
А Професора
Б Михайля
В Сева

85. Г Стеллу
Д власника кав’ярні
34. Де розташована кінофабрика в романі «Майстер корабля»?
А у Місті на березі моря
Б у Місті на центральній вулиці
В у Місті на Контрактовій площі
Г у Місті біля цирку
Д у Місті біля оперного театру
35. Твір «Майстер корабля» належить до одного літературного роду з твором
А «Енеїда»
Б «Бджола і Шершень»
В «Кавказ»
Г «Кайдашева сім’я»
Д «Чорна рада»
36. Про якого персонажа сказано:
«Ім’я … ви можете знайти в історії архітектури Республіки, — його будинки,
сміливі й прості, і досі прикрашають наші міста. В історії Великого Кіно — в нього
почесне місце відданого й невтомного працівника, непомітного, скромного й
упертого в роботі»?
А Сева
Б Професора
В Директора
Г Богдана
Д То-Ма-Кі
37. Про що говорить То-Ма-Кі в наведеному уривку?
B мене одна наречена, наречена з колиски, про яку я думав, мабуть, і тоді, коли не
вмів ще говорити. Наречена, що для неї я жив ціле життя, їй присвятив сталеву
шпагу й за неї підставляв під мечі важкий щит. ...Для неї я був сміливий і впертий,
заради неї я хотів бути в першій лаві бійців — бійців за її розквітання. Для неї я
полюбив море, поставив на гербі якір, що його приймають усі моря світу, і
колишеться над ним могутній корабель…
А про релігію
Б про музику
В про море
Г про балерину
Д про культуру нації
38. Про що говорить Сев у наведеному уривку?
Коли б тільки його не змальовували синьою фарбою і красивими епітетами.
Обов’язково над ним мусить літати чайка, що квилить-проквиляє, буревісники, що
чують бурю, і кораблі з білими лоскутами парусів.
А про море

86. Б про небо
В про місто
Г про озеро
Д про село
39. Укажіть на правильну послідовність подій у романі.
А у цирку – ножове поранення – зйомки зустрічі комісара закордонних справ з
турецьким послом – пожежа на бризі – спускання брига на воду
Б зйомки зустрічі комісара закордонних справ з турецьким послом – ножове
поранення – у цирку – спускання брига на воду – пожежа на бризі
В зйомки зустрічі комісара закордонних справ з турецьким послом – у цирку –
спускання брига на воду – ножове поранення – пожежа на бризі
Г ножове поранення – зйомки зустрічі комісара закордонних справ з турецьким
послом – у цирку – пожежа на бризі – спускання брига на воду
40. Установіть відповідність між характеристикою та героєм:
Характеристика Герой
А «Він ватажок лівих поетів нашої Країни. Футурист, 1. Богдан
що йому завше бракувало якоїсь дрібниці, щоб бути 2. Тайах
повним». 3. То-Ма-Кі
Б «Мій перший друг. Прийшовши режисером до кіно, 4. Сев
він поставив невеличку комедію й блискуче провалився». 5. Михайль
В «Перед нами стояв блідий матрос, чорнявий і
смаглявий, із затьмареними синіми очима, страшено
змучений попередньою мандрівкою на щоглі».
Г «Родини я не маю. Розлетілися всі по світі, розійшлися».
41. Установіть відповідність між реплікою та героєм:
Репліка Герой
А «Сімдесят років стою я на землі, пройшли переді 1. Богдан
мною покоління чужих і рідних людей, і всім я з 2. Поліна
гордістю дивився в вічі, боронячи життя й 3. То-Ма-Кі
честь моєї нареченої…» 4. Директор
Б «А взагалі ви нагадуєте прекрасну мавпочку, вона 5. Тайах
гризе горішок на дереві й влучає звідти горішком». 6. Сев
В «Мете тягнуть обрії. Я почуваю себе молодою й
наївною. Мені хочеться завше бути в вагоні поїзда».
Г «У мене перетрушені й пересолені вже всі кишки,
і, коли таке життя продовжиться, я гадаю піти
до лікаря і зробити собі зябра».
Д «Ти, може, взагалі проти цього фільму? Ти, може,
думаєш завше одягати наших людей у драні свитки й
вишивані сорочки?»
42. Установіть відповідність між реплікою та героєм:

87. Репліка Герой
А «Мені дуже не до вподоби, коли жінка починає 1. Тайах
нехтувати своїми друзями: це значить, що вона на 2. То-Ма-Кі
комусь зупинила око». 3. Генрі
Б «Тепер – ви підняли мене з того місця, де я лежала 4. Богдан
при дорозі, загубивши людське обличчя, ви посадовили 5. Сев
мене на корабель – дайте ж мені попливти, 6. Директор
наставивши вітрила».
В «Не люблю нічого сентиментального, а жінкам
подобаються такі речі. Я п’ю за руки і за ноги,
за рот і шлунок».
Г «Я зайшов до порту й кинув якір… Багате
досвідом життя лежить переді мною, як мапа
моєї Республіки».
Д «Тепер скажу, що корабельний журнал Професора
подобається мені найбільше за все. Він мене
спокусив на вірш».
43. Установіть відповідність між характеристикою та героєм:
Характеристика Герой
1. «До кінофабрики я приїхав молодий і простий, А Директор
як солдат з булавою маршала в ранці». Б Сев
2. «…ходив, похитуючись і припадаючи то на одну, В То-Ма-Кі
то на другу ногу, як моряк, - до речі, він і був Г Богдан
колись моряком». Д Михайль
3.кземпляр людини, що її викинуло море, був
34.навдивовижу живучий».
4.у мене сиві скроні й спустошене серце, як ця
35.пляшка».
44. Установіть відповідність між характеристикою та героєм:
1 «стримана й холодна взагалі, а коли А Генрі
сміється — робиться близькою» Б Тайах
2 «з однаковою гордістю стоятиме серед В То-Ма-Кі
велетенських машин... на палубі океанського Г Богдан
корабля, що йде в невідомі країни, він Д Сев
стоятиме з однаковою гордістю й серед
неміряного степу, спираючись на палицю»
3 «реаліст, який іронічно сприймає зауваження
про те, що «жінку треба носити на руках»
4 «твори його “легкі, бадьорі, і вони звучать,
як пісня птаха”»

88. Відповіді: 1-Д, 2-Б, 3-Г, 4-Д, 5-В, 6-А, 7-Г, 8-В, 9-Б, 10-Д, 11-Б, 12-Д, 13-Г, 14-В, 15-
В, 16-Б, 17-А, 18-Г, 19-Б, 20-Д, 21-Б, 22-Д, 23-В, 24-Б, 25-Г, 26-Д, 27-В, 28-Г, 29-Д,
30-А, 31-Г, 32-Б, 33-В, 34-А, 35-Д, 36-Б, 37-Д, 38-А, 39-Б, 40. А-5, Б-4, В-1, Г-3. 41.
А-3, Б-6, В-5, Г-1, Д-4. 42. А-4, Б-1, В-5, Г-2, Д-3. 43. 1-В, 2-А, 3-Г, 4-Б. 44. 1-Б, 2-Д,
3-Г, 4-А.
5. Олесь Гончар «Модри камень» (1946 року)
5.1. Цитатне полотно
1. «Гончар сміливо розламав замкнені рамки прозової мови,
…показав нам не тільки безмежність мови, безмежність
літератури». (Павл о Загребельний)
2. «Лицар українського духу і слова».
3. «Під час Другої світової війни був артилеристом.
Довелося йому воювати й у Словаччині. Пізніше написав
твір, почасти навіяний тодішніми враженнями».
4. «В основі оповіді спогади головного героя та його уявне
спілкування з утраченою коханою».
5. «Для письменників його покоління визначальною,
випробувальною в житті й творчості смугою стала Друга
світова війна. Пройшовши курс її «окопних університетів», він виніс звідти сумні
враження про руйнівні сили життя і з допомогою слова став утверджувати
протилежне…». (Михайло Наєнко)
6. «Після друку твору в журналі «Україна» на О.Гончара посипалася злива
звинувачень у зраді Батьківщині, політичній незрілості та космополітизмі1
».
7. «Незвична композиція твору, зображення уявної розмови героя з мертвою
Терезою дали підстави для критики письменника за містицизм і захоплення
буржуазним мистецтвом».
8. «Головна тема твору – «людина і війна». Розкривається вона через інші проблеми:
кохання, пам’ять, душевна спорідненість, особисте щастя, доля, воєнне лихоліття».

89. 9. «У творі помітне потужне романтичне та ліричне начала. Тереза та розвідник
силою свого кохання заперечують жорстокість війни, штучне розмежування
людей».
10. «Він оспівує не героїзм і тріумфальну перемогу над нацизмом, а почуття
людини, яка навіть у пекельних подіях не втрачає здатності кохати і бути вірною».
11. «І дівчина, і розвідник підсвідомо розуміють, що їхня зустріч не випадкова, тож
вони вірять, що для них розлуки не існує…»
12. «Раптовий спалах почуттів, мить щастя й непоправна втрата відбуваються на тлі
гірської природи, що надає новелі рис неоромантичного твору».
__осмополітизм – надання пріоритетного значення загальнолюдським цінностям і другорядне –
національним.
5.2. Паспорт твору
Замок у містечку Модри Камень (Словаччина)
Жанр
психологічн
а новела
Тема: спогади руського (тут
у значенні українського)
вояка-партизана про
зустріч з дівчиною Терезою
у словацьких горах.
Ідея: показ цінності
простих людських почуттів
(доброти, симпатії, довіри,
закоханості) у надзвичайно
складні воєнні часи.
Наявність умовно-
фантастичного елементу
(герой уявляє очікування
Терезою зустрічі з ним,
фінальний діалог оповідача з
Терезою)
Ідеалізація
(творення бажаного
типу взаємин
людей)
Прагенння знайти ідеал
життя в іншому світі
(зустріч героїв після смерті
Терези)
Підкреслено
особистісне начало
(оповідь ведеться від першої
Новела – (від італ. novella – новина)
– невеликий за обсягом епічний твір
про життєву подію з несподіваним
фіналом.

90. Перша Словацька республіка
Історична
Історична
довідка
довідка
Цікаві сторінки життя
Олеся Гончара
Історія написання новели: цей твір –
своєрідний романтичний спогад про
коротку мить фронтового життя Олеся
Гончара. У 1945 р. його військова
частина на два дні зупинилася в
словацькому селі Гринаві, де він
познайомився зі словачкою Юлією. Між
молодими людьми спалахгуло кохання,
яке залишилося в серці Олеся на довгі
роки.
Згідно з Мюнхенською угодою, у вересні 1938 р.
Словаччина отримала автономію усередині
Чехословаччини.
Під час підготовки німецького вторгнення до Чехії
Адольф Гітлер прийняв рішення утворити окрему
державу під сильним впливом Німеччини, яка могла б
виступити плацдармом для нападів Німеччини на
Польщу та інші регіони.
Одним із союзників Третього Рейху на Східному фронті
Словацькі війська
брали участь у війні
проти Радянського
Союзу
Стала одним із перших
учасників Другої світової
війни, виступивши на боці
Третього Рейху під час його
нападу на Польщу у вересні
1939 року
Орієнтувалася на
гітлерівську Німеччину
У творі є засоби символіки,
гіперболізація, гра кольорів
Зосереджено увагу на дослідженні
внутрішнього світу людини
Художній
напрям:
Неоромантиз
м

91. Проблематика новели «Модри Камень»:
кохання як вічне почуття;
війна як руйнівник життя;
прості людські почуття у воєнний час;
закоханість як ознака життя в людських серцях;
любов до рідного дому, рідної землі.
Герої новели:
 оповідач
 його товариш Ілля
 дівчина Тереза
 мати Терези
 словацькі вояки (у спогадах матері)
Композиці
я
Експозиція: оповідач
зі сховку спостерігає за
дівчиною Зав’язка: прихід
партизанів (оповідача
і його друга Іллі) у
дім Терези і її матері
Розвиток дії:
перебування партизанів
у словацькому домі, їх
відхід
Кульмінація:
розповідь матері про
те, як забрали Терезу
(її арешт)
Розв’язка: спогади-
мрії оповідача про
кохану
«Модри Камень»
у перекладі
«Блакитний
Камінь»

92. Сюжет
Розділ І.
Розділ ІІ.
Розділ ІІІ.
Розділ ІV.
Вперше він побачив її в Рудних горах. Її
звали Тереза. Розмова дівчини з матір’ю,
остання питається, кого виглядає її донька.
Він постукав в її вікно. В хаті були вона і мати. Його спочатку не хотіли пускати, боялися. Але
зрозуміли, що то “свої – руські” і впустили. Вони були словаки і добре розуміли руських.
Дівчина була в білій сорочці і з чорною пов’язкою на руці. Разом з матір’ю вони носили
траур по синові і братові. Його звали Францішек. Він постійно слухав радіо – і Прагу, і
Москву. Він хвалився всім на роботі, що він чув. За це його назвали партизаном і розстріляли.
А батька їхнього погнали з дому “германам рити шанці”. Оповідач покликав зі схованки і
свого товариша Іллю. Він зайшов, поклав баян біля дверей. Вони три доби провели в горах
без вогню і їжі. Вони були партизаними і своє завдання виконали – розгляділи з гір увесь тил
ворога. Тереза знімала з рук оповідача закривавлені бинти. Йому подобався ніжний доторк її
пальців. Перев’язала руки знову. Повечеряли і полягали спати. Оповідач відчув як дівчина
“входить до серця”.
Вранці партизани подякували і зазбирались в дорогу. Тереза вийшла їх
проводжати. За Модри Каменем гримів фронт. “Мудрий Камінь”
називали містечко бійці, бо довго не могли його взяти. Дівчина показала
їм кращий шлях. Оповідач попросив її чекати – він повернеться.
Він таки повернувся. На місці її будинку лиш попіл і мати. Вона щось перебирає,
шукає. Спочатку не впізнала оповідача, а потім, впізнавши, розповіла як
забрали Терезу. Це сталось наступного дня після того як оповідач з товаришем
пішли. Довідник цікавих фактів та корисних знать. Прийшли поліціянти шукати
Буктрейлер «Модри
Камень» Олеся Гончара
«Модри Камень» Олеся
Гончара
Олесь Гончар «Модри Камень»
(аудіозапис)

93. Розділ V.
5.3. Флешкартки до твору «Модри Камень»
Символіка кольорів
(ідея Наталії Толмач)
Колір Тлумачення
Білий символ невинності, чистоти й радості. Він – нейтральний: в ньому
чарівна сила денного сонячного світла, що виражає спорідненість із
Божественною силою. Білий колір багатий своєю чистотою.
«…Білі стрункі ноги…», «…білі руки, біла легка сукня…».
Зелений символ природи і молодості; виступає кольором надії на злагоду,
мир і спокій.
«…Зелений дуб…», «…зелені спини гір…».
Блакитний близький за духом синьому кольору, символізує благородство,
ніжність і вірність, і легкий сум через розуміння конечності
прекрасного і неповторного в людському житті та недосяжності
вічного, як недосяжна небесна блакить. Його стихія – повітря, бо
воно – і сама блакить, і шлях до голубого неба.
«…Модри Камень…», «…небо весняне високе голубе…», «…
блакитний дзвін…».
символ темряви, зла і смерті. Взагалі, всіх злих сил, процесів гниття і
затемнення. Однаково приховує і робить подібними Істину і Хибу,
Красу і Потворність, Правду і Кривду. Для нього немає між ними
відмінностей, бо в темряві – всі предмети темні… Він володар
темного «Лівого» світу, де не лише прохолодно, а навіть і дуже
холодно. Тому його сторона світу – Північ, а пора року – зима; пора
доби, зрозуміло, ніч. Виступає символом глибокого трауру і тяжкого
горя.
«…Чорне згарище…», «…голий чорний димар…», «…чорна пов’язка
на рукаві…».
Оповідач не може забути Терезу. Йому все уявляється вона жива. Вони
зустрічаються в горах, сідають на камінь, дивляться за Модри Камень, туди,
де колись пролягала оборона руських від німців, і багато говорять. Тереза.
Зараз я доскажу вам усе недосказане тоді. Слухайте ж! Чуєте, як лущать
зелені спини гір, гріючись на сонці? А небо над нами, весняне й високе, гуде од
вітру, мов блакитний дзвін!..

94. Символіка новели «Модри Камень»
Модри – «блакитний» (голубий)
Голубий – близький за духом синьому
кольору, символізує благородство,
ніжність і вірність, і легкий сум через
розуміння недосяжності вічного, як
недосяжна небесна блакить…
Камінь
1. Тверда гірська порода у вигляді
суцільної маси або окремих шматків, що
не кується і не розчиняється у воді.
2. Коштовний мінерал як прикраса.
3. Намогильний пам’ятник.
Образ весни – символ життя. Образ високого неба схожого на
блакитний дзвін – символ
божественної суті любові.
Характеристика героїв новели «Модри Камень»
Герой Характеристика
Оповідач
«Я зайшов до кімнати, тримаючи автомат напоготові».
«Я стидався дивитись на твої білі стрункі ноги, але, одвівши погляд, все
одно бачив їх весь час».
«…я помітив, який подертий на мені був халат».
«...мої (руки) були мокрі, червоні, незграбні, в брудних бинтах».
«Виходжу надвір, минаю кошару, в якій глухо гуркотять вівці, і тихо
свищу».
«Тепла хвиля дихає на мене від каміна, варить, як спирт».
«…з дрожем виходить з мене той холод, що ми його набралися в
горах».
«…я виразно чув, як ти входиш до мого серця».
«…камінь, він уже був мені не такий чужий, як досі».
«Ми ще зустрінемось, Терезо. Ми не можемо не зустрітися!»
«Чому ж ця випадкова зустріч, єдиний погляд, єдина ява у великій драмі
війни, чому вона не меркне і, відчуваю, ніколи не померкне?»
Тереза «А ти здіймаєш руки, мов хочеш злетіти».
«…ти біля високого ліжка застигла в подиві, закриваючи груди
розпущеними косами».
«Ти стояла на стільці боса, закриваючи вікна».
«…твої білі стрункі ноги».
«Ти теж була в білій сукні, і на рукаві чорніла пов'я’ка».
«Пальці твої були вправні й повні ніжного тепла. Зовсім не боліло, як ти
віддирала закривавлений бинт».
«Ти йдеш попереду, закутана шаллю, легко перестрибуючи з брили на
брилу».
«Ти розповідаєш, як краще добратися до млинів, і, скинувши
рукавичку, подаєш руку на прощання».
«Тонка рука, вся зіткана з чутливих живчиків, дрібно тремтить і гріє
всього мене».

95. «А вона йде перед них і не плаче, та тільки раз по раз оглядається».
«Я хочу надивитись на Модри Камень».
«Стала моя Террі біла-біла і пильно дивиться сюди, в наш край».
«Панове, хай подивлюся ще єдину хвилю. Хай візьму Модри Камень на
пам'ятку з собою».
«Вона глядить на Руське».
«А вона мовчки втирає кривавицю з обличчя та все-таки оглядається».
«Ти виходиш на дерев'яний різьблений ганок у білій легкій сукні з
чорною пов'язкою на рукаві і дивишся вниз, за Модри Камень, де
колись пролягала наша оборона».
«Я так довго чекала вас після тої зимової ночі: мені здається, що- не
менше як тисячу літ!»
«Доки зеленітимуть ці гори і світить сонце, ми будемо жити. Я
задихаюсь від такого багатства!»
Ілля
«…білий, мов привид. Замерз, лається…»
«…всміхається, ставить біля дверей свій «баян», обтрушується,
здивовано вслухаючись у співучу словацьку мову».
«Нарешті кінчилось оте «нем тудом». Ми наче знову на батьківщині».
«…ми ще прийдемо!.. З «катюшами» та гарматами. Я поставлю вам
новий приймач, і ви будете слухати весь світ!»
Мати Терези
«…світила лампу, а сірник дрижав у її руці».
«…стояла біля кахельного каміна і дивилась на мене сумно».
«Радіо! Просім пана — не треба, не треба його в господі! Від нього нам
усе зле. Воно забрало нашого Францішека».
«Просім, панове з Руська, до нашого словенського столу».
«…бліда й згорьована, щось шепоче, як черниця».
«Зігнувшись над попелищем, вона порпалася в ньому паличкою,
витягуючи й перетрушуючи якийсь недотлілий мотлох. Зосереджено
оглянувши його, тут же кидала і знову порпалася, і видно було, що
думає вона не про нього, що ті огарки їй зовсім, не потрібні, а вибирає
та перетрушує їх лише для того, щоб бути чимось заклопотаною».
«…її зібгані безкровні губи засіпались. Вона похитнулась, схопившись
рукою за кахельний камін, який тільки й зберігся від цілої хати».
«А я спіткнулась, бігши за ними, та впала на камінь, та й ниділа там уже
до ночі...»
Художні
засоби
новели
У творі багато
епітетів, наприклад:
гірська оселя, зелений
дуб, високе небо, лісове
вікно, білий вітер, білі
стрункі незграбні руки,
прокляті скелі, співуча
Метафори: дзвенить
весна, гуде дуб,
облизане каміння
сміється до сонця, небо
гуде од вітру, вітер
Порівняння: гуде, мов
блакитний дзвін;
плазували, мов білі вужі;
полонини, як сині озера;
шепоче, як черниця.

96. 5.4. Тестова палітра
1. Що в перекладі означає «Модри Камень»?
А «гірська рівнина»
Б «соняшна полонина»
В «словацький замок»
Г «блакитний камінь»
Д «морський камінь»
2. жанром «Модри Камень» це
36.А усмішка
Б байка
В оповідання
Г етюд
Д новела
3.дри Камень – це назва містечка
37.А польського
Б румунського
В словацького
Г чеського
Д українського
4.і гори згадуються в новелі «Модри Камень»?
38.А Ужгородські
Б Рудні
В Синевирські
Г Штрабські
Д Медвунські
5. Події в новелі «Модри Камень» починаються й завершуються в такі пори року:
Завдання «Знайди героя
за характеристикою»
Склади пазл до новели
«Модри Камень» О.Гончара

97. А зима – літо
Б весна – літо
В весна – зима
Г осінь – зима
Д зима – весна
6.зповідь протягом усього твору адресована
39.А матері оповідача
Б Ганні
В Терезі
Г Олівії
Д партизану Іллі
7. розвідники називали «баяном»?
40.А радіо
Б сумку з партизанськими речами
В аптечку
Г рушницю
Д одяг
8.родження чистого кохання між бійцем-розвідником і словацькою дівчиною в
сюжеті твору – це
41.А кульмінація
Б зав’язка
В розв’язка
Г розвиток дій
Д поза сюжетний елемент
9. Чому Терезина мати була в траурі?
А її чоловіка забрали окупанти
Б окупанти забили корову
В була річниця смерті її сестри
Г окупанти стратили її сина
Д окупанти стратили усіх дітей в селі
10. Укажіть назву квітки, образ якої з’являється в останній частині новели.
А Барвінок
Б Небовий ключ
В Блакитна кислиця
Г Крокус
Д Гірська медуниця
11. На тему новели «Модри Камень» указує рядок
А «Далеко внизу, як у підземеллі, гримить, не вгаває фронт»
Б «З обережності ми за три доби ні разу не розвели вогню»
В «випадкова зустріч, єдиний погляд, єдина ява у великій драмі війни»
Г «Вона стояла біля кахельного каміна і дивилась на мене сумно»
Д «В минулий четвірок розстріляли його на кар’єрах»
12ея всепереможної сили кохання звучить у рядку

98. 42.А Скочивши з стільця, ти стала навпроти мене.
Б Високе небо над тобою гуде од вітру, мов блакитний дзвін.
В Ти простягла мені свою білу руку.
Г Було зимно і чужо, коли я постукав у твоє лісове вікно.
Д Доки зеленітимуть ці гори і світить сонце, ми будемо жити.
13мволом перемоги життя над смертю є образ
43.А Терези
Б матері Терези
В Іллі
Г оповідача
Д каменя
14резу було звинувачено в переховуванні солдата через те, що в будинку виявили
44.А військову рацію
Б чуже радіо
В забутий баян
Г закривавлені бинти
Д маскувальний халат
15. Прочитайте рядки.
«Від скирти сіна відділяється … , білий, мов привид», «Побачивши плитку, …
всміхається, ставить біля дверей свій “баян”, обтрушується, здивовано
вслухаючись у співучу словацьку мову».
На місці пропусків треба вставити слово
А поліцай
Б Ілля
В розвідник
Г коханий
Д Францішек
16. Прочитайте рядки.
«…пишні, зігріті весняним сонцем, коли полонини, як сині озера, зацвітають тим
першим цвітом весни, що по-вашому зветься – небовий ключ».
В уривку йдеться про
А Карпати
Б скелі Мікулова
В модрикаменські полонини
Г словацькі виноградники
Д Рудні гори
17. Усі слова стосуються твору «Модри Камень» у рядку
А ліро-епос, новела, кохання, війна, квітка
Б обрамлення, епіграф, розстріл, арешт, фашисти
В неоромантизм, епос, гуманізм, розвідник, гори
Г символізм, повість, спогад, мати, бинти
Д епос, неокласицизм, кріпацтво, поліцаї, рація
18. До композиційних особливостей новели «Модри Камень» належать
А розлогі пейзажі, обрамлення

99. Б сім частин, епіграф
В зсув часових площин, п’ять частин
Г пролог, розлогі інтер’єри
Д епілог, наявність надреального
19. Головна ідея твору «Модри Камень»
А Засудження негуманної політики Радянського Союзу
Б Засудження кровопролиття заради порятунку життя
В Вивчення психології людини, яка пережила воєнне лихоліття
Г Уславлення всеперемагаючої сили кохання
Д Засудження дій окупантів
20. Який епізод із твору зображено на ілюстрації?
А «Уже все закінчилось. Тепер я вже не піду від тебе».
Б «Ще здалека я побачив, що на вашому подвiр'ï нема нiчого...»
В «Мамцю моя! Пан бог видать, кого я виглядаю! Високе небо над тобою гуде од
вiтру, мов блакитний дзвiн...»
Г «А вона йде перед них i не плаче, та тiльки раз по раз оглядається... «
Д «Ми ще зустрiнемось... Ми не можемо не зустрiтися!»
21. Події в новеді відбувалися під час
А Першої світової війни
Б Другої світової війни
В Коліївщини
Г революції 1917 року
Д Російсько-французької війни
22. Предмет, який висів на рукаві Терези
А чорне мереживо
Б червона стрічка
В блакитна стрічка
Г чорна пов’язка
Д шкіряна пов’язка
23. Про що просила мати розвідників?
А винести з хати рацію
Б прибрати закривавлені бинти
В врятувати їх від ворогів
Г принести дров
Д розпалити піч
24. Що символізує образ весни в новелі «Модри Камень»?
А ніжні почуття
Б несподівану смерть

100. В сум за втраченим коханням
Г життя
Д радість зустрічі
25. Риси якого художнього напрямку використав Олесь Гончар у новелі «Модри
Камень»?
А експресіонізм
Б символізм
В романтизм
Г постмодернізм
Д неоромантизм
Відповіді: 1-Г, 2-Д, 3-В, 4-Б, 5-Д, 6-В, 7-А, 8-Б, 9-Г, 10-Б, 11-В, 12-Д, 13-А, 14-Г,
15-Б, 16-Д, 17-В, 18-В, 19-Г, 20-Б, 21-Б, 22-Г, 23-А, 24-Г, 25-Д.
6. Максим Рильський «У теплі дні збирання винограду» (1922 р.)
6.1. Цитатне полотно
1. «Уходив до когорти «неокласиків», величезну увагу приділяв красі поетичного
слова, якості й прозорості художнього образу; його твори повні сонця й глибоких
філософських роздумів...»
2. «Класики… – це ті, що створили невмирущі
твори. «Нео» – новий. Неокласики – нові
класики. Але ця назва дана на глум, самі поети,
що їх названо неокласиками, ніколи себе так не
називали. Але вони вважають себе учнями,
послідовниками тих, що становлять славу й
гордість людства, – учнями класиків. Вони
намагаються кращі надбання світової культури
перенести на український ґрунт, прищепити їй
пагони класичної спадщини».
3. «Духовною основою творчості митця є вічні
цінності – гармонія, краса, любов».

101. 4. «…відновлює традиції пушкінської школи, а тонкий естетизм… спільно з
використанням класичної метрики творять основу того напрямку, що ми називаємо
неокласиком».
5. «Поезія скомпонована в дусі античного світогляду, згадується кіпріда – богиня
кохання». (про поезію «У теплі дні збирання винограду»)
6. «…звучить хвала життю, гімн прекрасному довкіллю і людині, яка живе в злагоді
з природою».
7. «Його художній доробок позначений роздумами про місце людини в житті, вічні
духовні цінності, а його ліричні поезії пронизані мотивами любові до всього
сущого».
8. «…скеровує до роздумів про сенс людського життя – про його найбільш щасливу
пору».
9. «Сюжетна основа вірша – випадкова зустріч дівчини з немолодим чоловіком,
юності зі зрілістю». (О.Гальчук про поезію «У теплі дні збирання винограду»)
6.спорт твору
45.
Тема: перша зустріч з
милою, зародження
першого хмільного
почуття; оспівування
молодості й життя.
Жанр
сонет
Провідний
мотив – гімн
життю й
молодості
Сонет – це
чотирнадцятирядкова строфа,
яка складається з двох
чотирирядкових (катренів)і
двох трирядкових (терцетів)
строф, об’єднаних
упорядкованим римуванням.
Алюзія сюжету
взятий з античної
міфології –
Зустріч Одіссея з
Навсікаєю

102. 7. Василь Симоненко «Лебеді материнства» (1981 р.)
7.1. Паспорт твору
Ідея: Добре бути
молодим У теплі
дні збирання
винограду.
Вид
лірики:
інтимна
На запитання подорожнього: «Яку б найти
принаду, / Щоб привернуть тебе до рук
моїх?» - дівчина радить щодня світити
лампаду богині Афродіті – «Кіпріді добрій».
Ліричний герой, усвідомлюючи вікову
різницю, із сумним усміхом після зустрічі з
чужою молодістю відчуває дитинну радість
сприйняття життя. Подорожній – не горе-
залицяльник, а людина, яка досягла вищого
рівня розвитку.
Філософічність –
філософське
осмислення світу,
людини в ньому,
вияв філософських
поглядів ліричного
героя на проблеми
буття.
Художні засоби:
епітети: на мулах нешвидких; із ясного саду; гукнула
свіжо й весело; чутно уші правий з них прищулив;
порівняння: Ясна, як сад, і радісна, як сміх.; знявся пил,
немов рожевий дим. І він потягся, як дитина, радо.
«витязь
молодої
української
«лицар на
білому коні»
Жанр – ліричний
вірш (колискова)
Лірика:
громадянс
Історія написання:
вирісши без батька,
поет особливе тепло
й удячність відчував
до матері, яка його
виростила, уклавши в
сина все найкраще.
Тема: материнська любов до
сина; любов до Батьківщини.
Ідея: возвеличення відданої
материнської любові та її вміння
виховувати дитину відповідно
до найвищих моральних і
патріотичних критеріїв; заклик
матері до сина: Батьківщина, як
мати – єдина.
Композиція: зображення
казкового вечора —
звернення матері до досади,
щоб не приходила до сина,
прохання до лебедів, зір
прийти до сина — зображення
химерного танцю півнів на
стіні — повчання матері про
життєвий вибір.

103. Образи-символи
символ материнської любові,
відданості, мрії
Казка – символ добра
Верби і тополі –
неодмінний атрибут
українського пейзажу
Мавки – незахищеність
людського духу
Мати і Батьківщина –
символ найдорожчого в
людському житті
Мотив
и
поезії
Мотива казкового дивосвіту,
яким оточена дитина завдяки
старанням батьків. Материнська
турбота і ніжність, батьківська
опіка — це підвалини щасливого
й безхмарного дитинства.
Мотив дороги як вибору
життєвого шляху
дитиною, уже дорослою.
Неминуче настає мить
синової самостійності.
Провідний мотив:
«Можна все на світі
вибирати, сину, Вибрати
не можна тільки
Батьківщину».

104. Художні засоби поезії «Лебеді материнства»
Художній засіб Приклад
Епітет
«лебеді рожеві», «зорі сургучеві», «сивими очима», «добра
ласка», «тихі зорі», «рожевим пір’ям», «золотим сузір’ям»,
«приспані тривоги», «білява хата», «диво-наречені», «хмільні
смеркання».
Постійний епітет «хлопців чорночубих», «мавки чорноброві»
Персоніфікація «мріють крилами ... лебеді», «сиплють ночі ... зорі», «заглядає ...
казка сивими очима, ... ласка в неї за плечима», «біжи, досадо,
не вертай до хати», «будуть мандрувати очі ... і ... хата».
Метафора «танцювали лебеді в хаті на стіні», «прийдуть ... верби і тополі.
Стануть над тобою, листям затріпочуть, Тугою прощання душу
залоскочуть», «Лоскотали марево золотим сузір’ям», «Темряву
тривожили криками півні», «Виростуть з тобою приспані
тривоги».
Повтор «Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки
Батьківщину».
Порівняння «Лебеді, як мрії»
8. Василь Стус «Господи, гніву пречистого»
8.1. Цитатне полотно
1. «Тих віршів не можна гортати – в них треба
входити і повільно обживати, як обживав поет на
етапах свої камери – і тоді відкривається унікальна
сторінка поезії ХХ віку – віку відчуження…»
2. «Це була інтелігентна, м’яка, ніжна людина, але
коли йшлося про інтереси народу, принципи – він ставав
залізний. Те, що витримав Стус, не вкладається в
голові. На таке здатен не кожен. Напевне, сил йому
давав Господь Бог. Василь казав, що коли б усе було
гаразд, він був би орачем…» (Віктор Зарецький)
3. «… його смерть у неволі перетворилася на
безсмертне твердження справжньої свободи. Власне,
наявність таких людей дозволяла вважати наш народ волелюбним». (Любомир
Гузар)
4. «Дата народження ніби запрограмувала його місію: узяти на рамена хрест
України й пронести крізь «вертикальні труни» колимських таборів, аби наблизити
їх до незалежності».
5. «Його твори – рідкісний органічний сплав філософської глибини, громадянської
мужності й високої художності».

105. 6. «Не випадково його творчість визначають як стоїчну, тобто таку, що
демонструє стійкість і мужність автора в обстоюванні правди».
7. «В основу поезії покладено екзистенційну проблему вибору».
8. «…ліричний герой звертається до Бога з молитвою підтримати його на складних
життєвих дорогах».
9. «Ліричний герой став на шлях служіння народові й звертається до Бога, аби Він
надавав йому сил для втілення цієї гуманістичної мети».
10. «Мотивом поезії є утвердження сили людського духу, віри служити людям як
духовного покликання патріота».
11. «Поет у певному розумінні парадоксальний і дуже характерний для новітньої
української свідомості. З одного боку – класичний прояв традиційно українського
«шевченківського» типу поета – подвижника, пророка, мученика з його «караюсь,
мучуся, але не каюсь», провісника – універсалізованого як голос і сумління нації…»
(Михайлина Коцюбинська)
8.2. Паспорт твору
Духовні провідники
Жанр: медитація
(віршова молитва)
Вид лірики: філософська
Тема: звернення ліричного
героя до Всевишнього з
проханням не осудити його
за глибоку віру і надію, бо
утверджує безсмертя
людського духу.
Ідея: утвердження сили
людського духу, прагнення
не загубити у тяжких
випробуваннях своєї
самототожності,
неповторності своєї долі.

106. Епітети: гнів пречистий, мале людське життя.
Риторичне звертання: Господи, гніву пречистого.
Метафори: думою тугу розвіюю; надiєю довжу його в вiки.
Символи: Бог – символ людської совісті, віри в справедливість та
добро.
9. Дмитро Павличко «Два кольори» (1964 р.)
9.1. Паспорт твору
Любов (радість, щастя)
Мотив дороги – символ людської
Журба (горе, смуток) долі поєднаний із мотивом
материнського благословення Символ материнської любові
(оберіг)
 піти у світ (розлука з рідними);
 незнаними шляхами (доля);
Ліричний герой протидіє
внутрішній слабкості («тузі»),
щоб не зрадити духовному
покликанню (бути таким, яким
«мати вродила»), він сприймає
трагічні обставини існування
(«біду») як спосіб вироблення
внутрішньої сили.
Стоїцизм – одна із течій
філософії в добу античності.
Стоїки ставили за мету:
досягнути душевного спокою,
духовної незворушності, бути
мужніми і стійкими під час
життєвих випробувань.
Художньо-виражальні засоби
Жанр –
пісня
Вид лірики:
інтимна
Тема: синівська
вдячність за силу
материнської любові,
заповітом вишитій на
сорочці-оберезі для
захисту на непростій
життєвій дорозі.
Провідний
мотив: доля
людини й
материнська
любов
Головна думка: «мене
водило в безвісті життя,
та я вертався на свої
пороги» (уславлення
материнської любові та
заклик не забувати про
своє коріння, батьків).
Образи-символи

107.  сорочку мати вишила (захистила оберегом);
 свої пороги (рідний край);
 переплелись дороги (життєвий шлях);
 сивина (життєвий досвід);
 згорточок старого полотна (благословення матері);
 вишите моє життя на ньому (синівська вдячність).
Епітети: незнаними шляхами, червоними і чорними нитками, сумні і радісні
дороги, старого полотна, вишите життя.
Уособлення: “мене водило в безвісті життя”, “війнула в очі сивина”,
“переплелись …дороги”.
Метафора: “піти у світ”, “червоне — то любов, а чорне — то журба”.
Повтори (рефрен): “два кольори мої, два кольори”.
Порівняння: “переплелись, як мамине шиття, мої … дороги”.
Антитеза: “сумні і радісні дороги”.
Зменшуваний суфікс: “згорточок”.
10. Василь Голобородько «Наша мова»
10.1. Паспорт твору
«Мова – це душа кожного з нас, наше єство,
наша гордість, наше минуле й майбутнє».
Проблема
Художньо-виражальні засоби
Представник
київської
школи поетів
Поет-
шістдесятник
(виступали на захист
національної мови і
Верлібр, або вільний
вірш – вірш, у рядках
якого може бути довільна
кількість наголошених і
ненаголошених складів.
Жанр: ліричний вірш
Вид лірики: патріотична
Тема: висловлення
почуття любові,
пошани до рідної
мови, яка
«проспівана у Пісні»,
«записана у
Літописі».
Ідея: уславлення
ролі мови, її
значимості у житті
нашого народу;
гордості українців за
свою мову.
Головна думка: мова – це
існування нації; кожний
українець повинен
пишатися своєю мовою –
милозвучною, пісенною,
образною.

108. 11. Євген Маланюк «Уривок з поеми» (1924 р.)
11.1. Паспорт твору
1. «Що стане визначальним у його творчості – краса чи
служіння суспільним інтересам? Меч вояка за державність
України поет змінив на перо, але мирна паличка для письма
в його руках стає кинджалом...»
2. «…він вірив у Дух і Волю,тому й узявся за божевільно
складне завдання: «перекодувати» українську вдачу,
сформувати нового українця, випекти з його душі
комплекси раба-малороса, породжені хворобами
бездержавності».
Повтори: «кожне
слово нашої мови»,
«тож…».
Антитеза:
«побратими-вороги»
Епітет: «пісенні
слова»
Художні
засоби
Мотив:
мова як
генетичний
код нації
Епіграф до поезії:
«Я син своєї раси…»
Бельгійський поет
Еміль Верхарн
тавник
ої школи»
Тема: Відчуття ліричного
героя себе частинкою
свого нескореного
славетного народу;
чотирьохсотлітні
змагання українців за
незалежність.
Вид лірики:
громадянська
«імператор
залізних
строф»

109. І.Мазепа Б.Хмельницький М.Залізняк
І.Гонта
Минуле
(віковічна
боротьба)
Сучасне
(тимчасовий
спокій)
Спокій для накопичення сил
перед наступною хвилею
визвольних змагань.
Українці програли
національну революцію,
але не скорилися.
Головна думка: Віра в
майбутню перемогу.
Поки кожен пам’ятатиме
про славетне минуле, то
не згине надія на краще
майбутнє.
Художньо-виразні засоби
Ідея: Український народ
ще отримає незалежність
від російського, бо ж
українці, маючи таке
славетне минуле,
матимуть не менш
величне майбутнє.
Епітети: кремезного чумака,
блідий праправнук, в гучних віках,
державну волю, дні буденні,
запорозька кров, міцних
поплічників, отаманів курінних,
п’яний сміх, скривавлене обличчя,
залізна голова, катівської сокири,
дикий вихор, упевнена рука, в
Метафори: я закохавсь в
гучних віках; я волю
полюбив державну; рокоче
запорозька кров; (отамани)
уміли кинуть п’яний сміх в
скривавлене обличчя –
муці; (залізна голова)
Порівняння: (голова)
жбурляла в чернь такі
слова, що їй мороз
ішов за шкіру; вони
лишилися, як криця!;
херсонські прерії —
Алюзія – натяк, що відсилає
до певного сюжету чи
образу, культурного явища,
історичної події в
розрахунок на
проникливість читача, який
може цей натяк зрозуміти.
Життєпис і творчість
Євгена Маланюка

110. 11.2. Тестова палітра (за новими поезіями)
1. Верлібром написаний вірш
А «Господи, гніву пречистого»
Б «Два кольори»
В «Наша мова»
Г «Уривок з поеми»
Д «Лебеді материнства»
2. «Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами...» – стверджує
ліричний герой поезії, у якій є рядок
А«Мені війнула в очі сивина»
Б«Припливайте до колиски, лебеді, як мрії»
В«Думою тугу розвіюю, щоб був я завжди такий»
Г«І серед мрій і забуття В розкошах закохайся»
Д«Людей мільярди і мільярди слів»
3. Поет-емігрант є автором вірша
А «Чари ночі»
Б «Уривок з поеми»
В «Любіть Україну!»
Г «Задивляюсь у твої зіниці…»
Д «Блакитна Панна»
4. Поезія на античний сюжет
А «Засвіт встали козаченьки»
Б «De libertate»
В «Уривок з поеми»
Г «Господи, гніву пречистого»
Д «У теплі дні збирання винограду»
5. Жанр твору «У теплі дні збирання винограду» – це
А сонет
Б вірш
В усмішка
Г поема
Д новела
6. Максим Рильський належав до поетичної групи
Звертання:
Даремно, вороже,
радій; народ мій —
в гураган подій
жбурне тобою ще,
невірний!
Алюзія: І рідним був одразу
клич: — Вставайте! Кайдани
порвіте! (Т. Шевченко
«Заповіт»).
Не паралітик і не лірник
Народ мій… (І.Франко
«Мойсей»)
Метонімія:
залізна голова,
упевнена рука,
лапоть –
варвари.

111. А «Празької школи»
Б «Молода муза»
В «Покутська трійця»
Г Неокласики
Д ВАПЛІТЕ
7. Які річки згадує Євген Маланюк в поезії «Уривок з поеми»?
А Кальчик, Сіверський Донець
Б Дніпро, Каяла
В Кальміус, Дністер
Г Черемош, Дунай
Д Буг, Синюха
8. Які образи є зразком антитези в поезії В.Голобородька «Наша мова»?
А смерті і народження
Б зими і весни
В друзів і ворогів
Г занепаду і відродження
Д радості і сліз
9. Є. Маланюк належав до літературного угруповання:
А неокласиків
Б футуристів
В «Празької школи»
Г ВАПЛІТЕ
Д «Нової генерації»
10. Рядок
- Вставайте! Кайдани порвіте!
із твору Євгена Маланюка «Уривок з поеми» нагадує твір Тараса Шевченка
А «Сон»
Б «Кавказ»
В «Катерина»
Г «Заповіт»
Д «І мертвим, і живим…»
11. У якій поезії порушено проблему «мова – людина – нація»?
А «Уривок з поеми»
Б «Наша мова»
В «Лебеді материнства»
Г «De libertate»
Д «Любіть Україну!»
12. Не можна вибирати матір і Батьківщину та не можна їх зрікатися — це ідея
поезії
А «Чи не той то хмель»
Б «Пам’яті тридцяти»
В «Два кольори»
Г «Господи, гніву пречистого»
Д «Лебеді материнства»
13. За жанром «Два кольори» Дмитра Павличка – це
А ліричний вірш
Б пісня

112. В гімн
Г ода
Д балада
14. В жанрі колискової пісні написано вірш:
А «Лебеді материнства» Василя Симоненка
Б «Визнаєте, як липа шелестить» Павла Тичини
В «Любіть Україну» Володимира Сосюри
Г «Пісня про рушник» Андрія Малишка
Д «Два кольори» Дмитра Павличка
15. «Витязем молодої української поезії» називали
А Максима Рильського
Б Василя Голобородька
В Василя Симоненка
Г Євгена Маланюка
Д Дмитра Павличка
16. З чим порівнювалися лебеді в поезії В.Симоненка «Лебеді материнства»?
А білою хатою
Б чаклунством
В лісами
Г хмарами
Д мріями
17. Укажіть твердження, яке НЕ характеризує вірш В. Голобородька «Наша
мова».
А Провідним мотивом твору є оспівування рідної мови як національного
багатства.
Б У вірші є образи мови, пісні, друзів, ворогів.
В За жанром це ліричний твір.
Г У вірші використано перехресне римування — перший і третій та другий
і четвертий рядки в кожній строфі римуються.
Д Однією із синтаксичних особливостей поезії є відсутність розділових знаків.
18. Про яку поезію цей вислів?
«Поезія скомпонована в дусі античного світогляду, згадується кіпріда – богиня
кохання»
А «У теплі дні збирання винограду»
Б «Ти знаєш, що ти – людина»
В «Чари ночі»
Г «Всякому місту звичай і права»
Д «Страшні слова, коли вони мовчать…»
19. В «Уривку з поеми» не згадується
А Богдан Хмельницький
Б Мазепа
В Сагайдачний
Г Залізняк
Д Гонта
20. Провідним мотивом поезії М.Рильського «У теплі дні збирання винограду» є
А мотив дороги
Б мотив життя і молодості

113. В мотив родючості
Г мотив кохання
Д мотив муки за втраченими роками
21. Установіть відповідність між образами і назвами творів
1. Мазепа, Хмельницький А «У теплі дні збирання винограду»
2. вишита сорочка Б «Лебеді материнства»
3. туга, біда В «Уривок з поеми»
4. казка, колиска Г «Два кольори»
Д «Господи, гніву пречистого»
22. Укажіть, до яких жанрів належать названі поезії:
1. пісня А «Наша мова»
2. сонет Б «Господи, гніву пречистого»
3. ліричний вірш В «У теплі дні збирання винограду»
4. медитація (віршова молитва) Г «Лебеді материнства»
Д «Два кольори»
23. Поєднайте рядки того самого поетичного твору.
1. Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати, А Та я нічого не везу додому,
Не пущу тебе колиску синову гойдати. Лиш згорточок старого полотна
2. Вона верталась із ясного саду, Б Народ мій — в гураган подій
Ясна, як сад, і радісна, як сміх. Жбурне тобою ще, невірний!
3. Мене водило в безвiстi життя, В Можеш вибирати друзів і дружину
Та я вертався на свої пороги. Вибрати не можна тільки Батьківщину
4. Де не стоятиму — вистою. Г Гукнула свіжо й весело на мулів,
І чутно уші правий з них прищулив
Д І добре, що не зуміла
Мене від біди вберегти
24. Установіть відповідність між рядками та назвою поетичного твору
1. «Уривок з поеми» А Переплелись, як мамине шиття,
2. «У теплі дні збирання винограду» Щасливі і сумні мої дороги.
3. «Лебеді материнства» Б тож хай знають вороги
4. «Наша мова» якими словами
на самоті мовчимо
В Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.
Г І він спитав: — Яку б найти принаду,
Щоб привернуть тебе до рук моїх?
Д Рокоче запорозька кров
Міцних поплічників Богдана
25. Установіть відповідність між художніми засобами та рядками
1. Метафора А Сорочку мати вишила мені
2. Епітет Червоними і чорними нитками.
3. Порівняння Б Уміли кинуть п'яний сміх
4. Персоніфікація В скривавлене обличчя — муці.
В Заглядає в шибку казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.
Г Вона верталась із ясного саду,
Ясна, як сад, і радісна, як сміх.

114. Відповіді: 1-В, 2-А, 3-Б, 4-Д, 5-А, 6-Г, 7-Д, 8-В, 9-В, 10-Г, 11-Б, 12-Д, 13-Б, 14-А,
15-В, 16-Д, 17-Г, 18-А, 19-В, 20-Б, 21. 1-В, 2-Г, 3-Д, 4-Б. 22. 1-Д, 2-В, 3-А, 4-Б. 23.
1-В, 2-Г, 3-А, 4-Д. 24. 1-Д, 2-Г, 3-В, 4-Б. 25. 1-Б, 2-А, 3-Г, 4-В.
12. Використана література
1. Українська література (рівень стандарту) : підруч. для 11 кл. закл. загальн.
середн. освіти / Олександр Авраменко. – К. : Грамота, 2019. – 256 с.
2. Українська література (профільний рівень) : підруч. для 11 класу закл. загал.
серед. освіти / О. І. Борзенко, О. В. Лобусова. – Харків : вид-во «Ранок», 2019. –
256 с.
3. Українська література (профільний рівень) : підруч. для 11 класу закл. загал.
серед. освіти / О. В. Слоньовська, Н. В. Мафтин, Н. М. Вівчарик. – К. : Літера
ЛТД, 2019. – 320 с.
4. Українська література : підруч. для 7-го кл. загальноосвіт. навчал. закл. / Олена
Міщенко. – Київ : Генеза, 2015. – 264 с.
5. Легкий Микола. Малознана рецензція на відомий твір («Захар Беркут» у
польськомовній критиці) / М. Легкий // Українське літературознавство. – 2018. –
№ 83. – С. 263-269.
6. http://ivanna-site.in.ua/tsikavi-vpravy-7-klas/967-viktorina-za-tvorom-zakhar-berkut
(персональний сайт Іванни Склярової)
7. Захарова В. А., Ткаченко Ю. В. Психологічний аспект аналізу новели
В. Стефаника «Камінний хрест» у старшій школі / В. А. Захарова, Ю. В.

115. Ткаченко // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. – 2013. –
№ 3 (29). – С. 255 – 261.
8. https://svitliteraturu.com/load/ukrainska_literatura/10_klas/
v_stefanik_kaminnij_khrest_dopomoga_uchnju/64-1-0-1249 (Світ літератури
Адріани Химинець)
9. Українська література (рівень стандарту) : підруч. для 10 кл. закл. загальн.
середн. освіти / Олександр Авраменко, Василь Пахаренко. – К. : Грамота, 2018.
– 256 с.
10.Українська література (рівень стандарту) : підруч. для 10 кл. закладів загальної
середньої освіти / Л. Т. Коваленко, Н. І. Бернадська. – К. : УОВЦ «Оріон», 2018.
– 320 с.