ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 11 (98)

1. Безпековий огляд ЦДАКР № 11 (98)
15 травня 2018
Редакційна колегія Зміст

2. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 травня 2018
2
Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і
РИЗИКИ» Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння (ЦДАКР,
www.cacds.org.ua ) здійснюється
аналітиками ЦДАКР за підтримки
банку «Аркада». Для підготовки
оглядів залучаються відомі
експерти, дипломати, військові
фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому
середовищі України.
Метою публікацій Безпекового
огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»
є оперативне та аналітичне
інформування зацікавлених
профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться
актуальними проблемами безпеки
України.
Кожний огляд присвячений
короткому періоду (1 – 2 тижні),
та містить експертні думки, які
можуть не збігатися з офіційною
позицією української влади.
@2014 Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове
посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, заступник директора ЦДАКР
Самусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної
безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт»
(2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия
и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-
консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший
заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.),
член Експертної Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense
Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник
міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра
оборони України (2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний
і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр
охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 травня 2018
3
ЗМІСТ
Загальні
оцінки
У дзеркалі
експертноі
думки
Аналітичні
розробки
Основні виклики та ризики для України у першій половині
червня 2018 року
На страже нейтралитета: вооруженные силы
Финляндии и Швеции
ЦДАКР виступає за ревізію українсько-французької
вертолітної угоди
Збройні сили країн Вишеградської групи: близько,
але порізно (ч. ІІ)
Еліта збройних сил сусідів України: сили спецоперацій
пострадянських держав

4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 травня 2018
4
Фахівці Центру досліджень ар-
мії, конверсії та роззброєння
(ЦДАКР) пропонують свій аналіз
ключових тенденцій у сфері безпе-
ки і оборони першої половини
червня 2018 року.
Ризики військового характеру
Незважаючи на наближення
чемпіонату світу з футболу в Росії
та поступлення інформації про ні-
бито наявність розпорядження ро-
сійсько-окупаційним військам
зменшити інтенсивність збройних
провокацій на час проведення фут-
больного дійства, обстановка в зоні
російсько-українського конфлікту
в першій половині червня залиша-
лась досить напруженою.
Окупанти продовжували нано-
сити вогневі удари по позиціях
українських підрозділів з 122/152-
мм артилерійських систем, 82/120-
мм мінометів, 122-мм переносних
реактивних пускових установок
«Град-П», БМП і танків. Найбільш
інтенсивними вони були в районі
н.п. Золоте, Кримське, Новотош-
ківське, Світлодарськ, Зайцеве,
Південне, Дослідне, Піски, Ново-
михайлівка, Богданівка, Старогна-
тівка, Новоселівка Друга, Новотро-
їцьке, Чермалик, Гнутове,
Павлопіль, Водяне, Лебединське і
Широкино.
В той же час, в зазначений пері-
од, на тимчасово-окупованих тери-
торіях відмічалось перекидання
додаткових сил і засобів противни-
ка на окремих ділянках, зокрема, в
районі Горлівки, Донецька, Докуча-
євська, Станиці Луганської, а та-
кож поповнення ним власних боє-
запасів на всій лінії зіткнення.
Зокрема, за інформацією прес-
центру ОС, російсько-окупаційні
війська перекинули на маріуполь-
ський напрям зони операції РСЗВ
«Чебурашка», яка була вперше
представлена 9 травня 2018 р. під
Загальні
оцінки
Основні виклики та ризики для України у
першій половині червня 2018 року
На тимчасово-окупованих територі-
ях відмічалось перекидання додатко-
вих сил і засобів противника на
окремих ділянках, зокрема, в районі
Горлівки, Донецька, Докучаєвська,
Станиці Луганської, а також попо-
внення ним власних боєзапасів на всій
лінії зіткнення

5. 5
час «урочистих заходів до Дня Пе-
ремоги» в Донецьку, як розробка
«ВПК ДНР». Згідно з даними укра-
їнської розвідки, на яку посила-
ються в прес-центрі, противник
планує застосовувати РСЗВ най-
ближчим часом.
7 червня в звіті ССМ ОБСЄ було
зазначено, що на тому ж таки марі-
упольському напрямі, озброєні
представники російсько-окупацій-
них військ не пропустили патруль
місії в тимчасово окуповане с.Сє-
дове, яке розташовується поблизу
кордону з Росією. Окупанти моти-
вували своє рішення тим, що в ра-
йоні нібито проводиться спецопе-
рація і що СММ необхідно
отримати дозвіл від інших членів
збройних формувань.
Поряд з цим прес-центром
МОУ було повідомлено про те, що
командування російсько-окупа-
ційних військ скасувало обмежен-
ня на застосування стрілецької
зброї особовим складом передових
підрозділів. Зокрема, російські на-
йманці, які перебувають на бойо-
вих постах, отримали право об-
стрілювати позиції ОС без дозволу
командирів підрозділів.
Що цікаво, в той же час, окупан-
ти збільшили кількість професій-
них знімальних груп, завданням
яких є фіксація «порушення режи-
му припинення вогню» україн-
ською стороною для подальшого їх
використання у пропагандист-
ських цілях.
Така активність окупаційних
військ в зоні російсько-українсько-
го конфлікту, спрямована на заго-
стрення обстановки в ньому, мала
й відповідний інформаційний су-
провід, який, що важливо, дозво-
ляє зробити певні висновки щодо
задуму ворога.
Так, наприклад, 7 червня під час
«Прямої лінії» з В.Путіним, росій-
ський письменник З.Прилєпін,
який сьогодні є найманцем в рядах
т.зв. ДНР, у зверненні до російсько-
го президента розповів про «від-
чуття» у бойовиків, що «ЗСУ ско-
ристаються Чемпіонатом світу з
футболу і почнуть активні насту-
пальні дії». Відповідаючи на це
«спонтанне» звернення, Путін при-
грозив Україні «дуже важкими на-
слідками для державності» в тому
випадку, якщо українська армія по-
чне наступ на позиції підконтроль-
них йому окупаційних військ на
Донбасі. Більш того, розмірковую-
чи на українську тему, він зробив
«прогноз», що ситуація в зоні ро-
сійсько-українського конфлікту
буде загострюватися напередодні
українських виборів (в 2019 р.), так
як «Україні не потрібні виборці
Донбасу».
Напередодні ж «Прямої лінії»
свої відчуття про майбутній «укра-
їнський наступ» Прилєпін озвучив
і для сепаратистського видання
«Русская весна». Там він зазначив,
що ескалація вигідна в першу чергу
США, які не просто наполягають

6. 6
на тому, щоб «Україна перейшла в
наступ під час Чемпіонату світу з
футболу», а й нібито шантажують
Україну тим, що «доведуть всьому
світу, що Україна збила МН-17».
Паралельно з запуском в Росії
теми «українського наступу», в
Україні, через підпорядковану
йому п’яту колону, Кремль пара-
лельно використовує тему «прими-
рення» і прямих переговорів з т.зв.
ДНР/ЛНР. Прикладом цього є за-
клик лідера «Опоблоку» Ю.Бойко
до прямих переговорів з ватажка-
ми окупаційних адміністрацій РФ
на захопленій частині Донбасу і по-
відомлення про «готовність партії
взяти не себе» функцію переговір-
ників від імені України. Знаючи за-
здалегідь, що Україна не піде на та-
кий крок, Кремль тим самим вкотре
намагається нав’язати думку, що
Київ, на відміну від Москви, зовсім
не зацікавлений у встановленні
миру на Донбасі.
Тобто, з вищезазначеного мож-
на побачити, що задум Кремля по-
лягає в тому, щоб максимально
провокувати українські підрозділи
на відкриття вогню у відповідь,
який разом з традиційним обстрі-
лом бойовиками підконтрольних
населених пунктів, буде фіксува-
тись російською пропагандою і ра-
зом з відповідними заявами з боку
російської влади, подаватись вну-
трішньому і закордонному спожи-
вачу в приблизно такому ключі: «в
той час, коли Захід вдається до по-
літичного бойкоту ЧС з футболу за
надуманими причинами, справ-
жній агресор, тобто Україна, готу-
ється до проведення наступальної
операції на Донбасі з тим щоб від-
новити силою свій контроль над
ним і зіпсувати російське футболь-
не свято.
В даному контексті досить логіч-
ним виглядає відкидання росій-
ською стороною, під час засідання
Тристоронньої контактної групи в
Мінську(відбулась13червня),укра-
їнської пропозиції щодо здійснення
ряду кроків для настання стійкого
«режиму тиші» на Донбасі.
Слова ж Путіна під час «Прямої
лінії» можна інтерпретувати як те,
що ніякої деескалації на Донбасі
найближчим часом чекати не слід,
а з наближенням виборів в Украї-
ні – вона навпаки буде лише заго-
стрюватись. А якщо Україна нама-
гатиметься силою повернути собі
окуповані території, то її чекає чер-
гове рандеву з регулярною росій-
ською армією, як це було під час
подій в Іловайську та Дебальцево-
му.
Цікавою є й інформація про те,
що Путін вирішив залишити В.
Суркова на посту куратора Кремля
по Україні та війні на Донбасі.
Якщо це дійсно так, то це може
свідчити про те, що стратегія ро-
сійської агресії проти України, яку
можна було спостерігати протягом
останніх 4-х років, зокрема, поєд-
нання політичного, економічного,
Кремль тим самим вкотре намага-
ється нав’язати думку, що Київ, на
відміну від Москви, зовсім не заці-
кавлений у встановленні миру на
Донбасі

7. 7
енергетичного та інформаційного
тиску на Україну з періодичним
підняттям ставок в зоні російсько-
українського конфлікту (про що
писалось вище), продовжувати-
меться й надалі.
Про те, що плани Росії щодо
окупованих українських території
найближчим часом мінятись не бу-
дуть, говорять й результати засі-
дання Нормандської четвірки, яка
відбулась 12 червня в Берліні. Так,
стосовно перспектив розгортання
на Донбасі міжнародної миротвор-
чої місії глава українського МЗС
П.Клімкін зазначив, що РФ продо-
вжує наполягати на відправці на
Донбас «тотально фейкової місії»,
яка матиме право тільки «супрово-
джувати» спостерігачів ОБСЄ
уздовж лінії зіткнення і на окупо-
ваній території, але не буде здатна
робити нічого іншого. Це в свою
чергу, означає, що ніяких мирот-
ворців в зоні україно-російського
конфлікту, принаймні в найближ-
чій перспективі, незважаючи на
постійний інформаційний шум на-
вколо цього питання, не буде.
В таких умовах, діями України
повинне бути постійне і безперервне
посилення власної обороноздатності
з максимальною увагою на нарощу-
ванні бойових можливостей ЗС та
інших збройних формувань, поси-
ленні боротьби з проросійською
п’ятою колоною в середині держави
та проведенні ключових (реальних а
не номінальних) реформ.
Врятувати рядового Бабченка
На початку червня основна ува-
га України, а також й світової спіль-
ноти була прикута до України через
російського опозиційного журна-
ліста А.Бабченка, який встиг бук-
вально за одну добу і «померти», і
«воскреснути».
29 травня Україну і світ шокува-
ла новина: в Києві трьома пострі-
лами в спину убито російського
опозиційного журналіста А.Баб-
ченко. Проте, вже наступного дня
керівник СБУ В.Грицак в компанії
«воскреслого» журналіста заявив,
що все була спецоперація україн-
ських спецслужб, метою якої було
збереження життя журналіста та
вихід на слід замовників. Пізніше
стало відомо, що Бабченко мав
бути не єдиною жертвою кіллерів –
крім нього повинні були бути вбиті
47 осіб - і що в цій справі чітко про-
глядається російський слід.
Як зазначив керівник СБУ, іншої
можливості вийти на виконавця і
захистити життя журналіста, крім
інсценування його вбивства, не
було. Оскільки замовник думав, що
Бабченко справді мертвий, викона-
вець мав кілька контактів, які були
перехоплені і стали вирішальними
в розслідуванні. Саме так вдалося
отримати список із 47 осіб, які теж
підлягали фізичному знищенню.
Пізніше В.Грицак заявив, що
Україна зможе довести причетність
російських спецслужб до вищезаз-
начених злочинів.
Ніяких миротворців в зоні україно-
російського конфлікту, принаймні в
найближчій перспективі, незважаю-
чи на постійний інформаційний шум
навколо цього питання, не буде

8. 8
Реакція українців та закордо-
ном на сам факт і деталі спецопера-
ції, озвучені очільниками СБУ і
Генпрокуратури, була, прогнозова-
но, неоднозначною. Частина укра-
їнської спільноти, хоч і була шоко-
вана, проте, вважає що дії
українських спецслужб були ви-
правдані. На думку О.Цимбалюка,
якому у цій спецоперації була від-
ведена роль «кіллера», каже, що
імітація вбивства А.Бабченко була
необхідна, «щоб зібрати якомога
більше доказів причетності до цьо-
го Росії, відстежити канали отри-
мання грошей». «Серйозна мережа,
яка могла заподіяти дуже багато
зла, впала, вона нейтралізована», -
сказав він. При цьому, на думку О.
Цимбалюка, українцям ще нале-
жить дізнатися, «яку гідру ми зада-
вили».
В емоціях інших, а також пере-
важної більшості іноземних комен-
таторів цієї події, були досить су-
перечливі емоції, в яких не
приховувалось роздратування. Так,
наприклад, The Washington Post
вважає, що українській стороні
слід було подумати про супутні ри-
зики і перспективу того, що на-
ступного азу, коли СБУ повідомить
про смерть журналіста, їй ніхто не
повірить. Британська The Guardian
вважає, що інсценоване СБУ вбив-
ство журналіста – на руку Кремлю,
який «нарешті отримав беззапере-
чні докази операції «під фальши-
вим прапором», яку держава-про-
тивникпровеладляманіпулювання
засобами масової інформації». При
цьому там висловили сумнів у
тому, що «в кінцевому підсумку
українська сторона зможе справді
обвинуватити російських замовни-
ків у замаху на вбивство». При цьо-
му слід зазначити, що негативний
фон на Заході щодо спецоперації
СБУ створювали в основному за-
хідні політики-захисники Кремля
та коментатори, які висвітлюють
російську тематику у позитивному
ключі.
Загалом, відходячи від емоцій-
ної складової спецоперації СБУ
слід зазначити, що вона несе для її
учасників, а також і для України в
цілому, ряд позитивних і негатив-
них наслідків.
По-перше, головним позитив-
ним моментом безумовно є те, що
А.Бабченко живий. По-друге, якщо
СБУ, як заявив В.Грицак доведе
причетність Росії до замаху на ньо-
го, то це можна буде дійсно вважа-
ти як перемогу українських спец-
служб над російськими. Особливо,
якщо виявиться, що т.зв. «список
47-ми» є справжнім і що зазначе-
ним в ньому особам дійсно загро-
жувала небезпека. Поки що дово-
диться вірити українським
спецслужбам на слово.
По-третє, українська влада змо-
гла отримати з цієї справи й певні
політичні дивіденди. За результа-
тами проведення спецоперації вона
отримала змогу поглумитись як
Негативний фон на Заході щодо
спецоперації СБУ створювали в
основному західні політики-захисни-
ки Кремля та коментатори, які
висвітлюють російську тематику у
позитивному ключі

9. 9
над внутрішніми «зрадофілами»,
які, зокрема, на прес-конференції
Генпрокурора Ю.Луценка були на-
звані поіменно, так і над Кремлем,
який одразу ж після «вбивства»
журналіста заявив, що «рівень фі-
зичного насильства, вбивств сто-
совно працівників ЗМІ в цій дер-
жаві неухильно зростає, а їх
розслідування не призводять до
покарання злочинців», а також
його пропагандою, яка не прихову-
вала свого злорадства: «Здається,
Аркадій Бабченко догрався… Київ
– останнє місце, куди треба їхати
людям, які позиціонують себе як
борці з режимом». Проте, коли ви-
явилось, що «вбивство» було інсце-
нізоване СБУ, останні почали тра-
диційно істерити і у прямому ефірі
«Первого канала» назвали СБУ
«кінченими гнидами».
З іншого боку, в «успішної» спе-
цоперації СБУ є й інша сторона ме-
далі. Знаючи натуру російського
президента та КДБ, яке його вирос-
тило, є сумніви в тому, що вони за-
лишать те, що «провернула» СБУ
без відповіді. Відповідь російських
спецслужб на їх троллінг Бабчен-
ком може стати для них справою
честі. А це означає, що тепер укра-
їнським спецслужбам і правоохо-
ронним органам потрібно бути ще
пильнішими, аніж до спецоперації.
Адже, як показує досвід з останні-
ми політичними вбивствами в
Україні, нитка від яких тягнеться
до Москви, ресурси і можливості у
Кремля для цього, нажаль, є.
Міжнародна увага, яка прикута
до спецоперації СБУ говорить про
те, що Україна досить високо підня-
ла в ній планку і що тепер такої ж
високої якості повинна бути робота
українських правоохоронців щодо
доведення в суді причетності Росії
до замаху на А.Бабченка та підго-
товки до вбивства фігурантів «спис-
ку 47-ми». В противному випадку
це може суттєво підірвати довіру до
української влади і у разі наступних
подібних інцидентів, Захід буде дія-
ти так, як це було описано в матері-
алах західних ЗМІ. Те саме стосуєть-
ся і внутрішньої української
аудиторії, яка хотіла б бачити від
правоохоронців і спецслужб кон-
кретні результати в розкритті
останніх резонансних політичних
убивств, чи логічного завершення
розгляду існуючих гучних справ, на
кшталт «терористів» Савченко та
Рубана. Причому не тільки з вине-
сенням адекватних вироків вико-
навцям, але й викриттям і притяг-
ненням до відповідальності тих хто
за ними стоїть. Як от, на приклад,
координатора-«ляльковода», оголо-
сити про порушення кримінальної
справи і притягнути до відповідаль-
ності якого, свого часу так обіцяв
Генпрокурор Луценко. Поки що ж
цього не відбулось…
Виклик п’ятої колони
Іншим тестом на профпридат-
ність українських правоохоронних

10. 10
органів та стійкості України до гі-
бридних атак з боку Росії стала за-
ява власника телеканалу News One
Є.Мураєва стосовно українського
політв’язня Кремля О.Сенцова. Зо-
крема, в ефірі телеканалу «112
Україна» він повторив версію ро-
сійського слідства, що голодуючий
в колонії український кінорежисер
є терористом.
За такі свої висловлювання Му-
раєв отримав різке засудження з
боку парламентської коаліції, яка,
зокрема, закликала правоохоронні
органи дати оцінку його антидер-
жавним діям. Реакцією Генпроку-
ратури України було внесення до
Єдиного реєстру досудових розслі-
дувань повідомлення про вчинен-
ня Мураєвим злочинів, передбаче-
них ч. 1 ст. 111 (державна зрада), ч.
2 ст. 383 (завідомо неправдиве по-
відомлення про вчинення злочину)
Кримінального кодексу України.
В свою чергу, Мураєв вирішив
«вибачитись» перед Сенцовим, чим
ще більше підлив олії у розпалений
ним напередодні вогонь. У відео-
зверненні, розміщеному у себе на
сторінці в соцмережі, Мураєв ска-
зав буквально таке: «Вибач, що
вони кинули тебе разом з Кримом.
Вибач, що вони здали тебе і країну.
Вони грають на твоєму імені, щоб
далі бути при владі і заробляти на
війні. Вибач їх за це, якщо зможеш.
Я їх пробачити не можу. Я зроблю
все, щоб час покидьків закінчився і
всі політв’язні повернулися додо-
му. Вибачте хлопці, що так довго.
Потерпіть, ще трохи».
Своїм «вибаченням» Мураєв
кинув прямий виклик всій сучас-
ній Українській державі, називаю-
чи її чинну владу покидьками і да-
ючи недвозначно зрозуміти, що
робитиме все для того, щоб її змі-
нити. Враховуючи симпатії колиш-
нього регіонала, догадатись на кого
він планує її змінити не важко.
Інцидент з Мураєвим, як би це
не парадоксально звучало, на сьо-
годні, нажаль, не рідкість для воюю-
чої держави. Це, зокрема, є резуль-
татом, того, що коли з одного боку
Україна просить світову спільноту
допомогти їй у протистоянні з ро-
сійською гібридною агресією, з ін-
шого – вона не докладає достатньо
зусиль там, де може впоратись са-
мостійно. І поки українська влада не
почне реагувати на такі провокації
відповідним чином, вони нажаль
продовжуватимуться і допомагати-
муть Росії в знищенні української
держави. Адже, припинення діяль-
ності в Україні «Вєстей», «Інтерів»,
«Ньюсванів» і тих, хто за ними сто-
їть, і є на сьогодні одним з тих лак-
мусових папірців, які демонструють
дієздатність української державної
машини та її готовність протистоя-
ти гібридній агресії Росії.
На «Нормандському фронті»
без змін
В першій половині червня в
Берліні, вперше за останні 16 міся-
Своїм «вибаченням» Мураєв кинув
прямий виклик всій сучасній Україн-
ській державі

11. 11
ців відбулась зустріч Нормандської
четвірки. На сьогодні Норманд-
ський формат, як і Мінські домов-
леності приносять мало користі
для відновлення українського суве-
ренітету над анексованими і окупо-
ваними Росією територіями. Тому
від цієї зустрічі мало хто очікував
якогось реального позитиву для
України. І як показали результати
берлінського рандеву – не безпід-
ставно.
Як було зазначено вище, пер-
спектива розміщення на Донбасі
миротворців, вкотре розбилась об
російську позицію, яка полягає у
відправці на Донбас «тотально
фейкової місії» для охорони СММ.
Поряд з цим сторони вперше
під час переговорів у Нормандсько-
му форматі торкнулися питання
звільнення українських політич-
них в’язнів, які утримуються у ро-
сійських тюрмах, що насправді
дуже важливо для України, врахо-
вуючи їх кількість та умови в яких
умовах вони там утримуються. При
цьому Росія не була б Росією, якби і
в даному питанні не показала своє
«истинное русское лицо». Так, го-
ворячи про те, що омбудсмени
України і РФ знаходяться в контак-
ті і намагаються скласти «дорожню
карту» для звільнення утримува-
них осіб, глава російського МЗС
С.Лавров при цьому уточнив, що
«тут потрібно усвідомлювати різ-
ницю між тими, хто був заарешто-
ваний «виключно за свою профе-
сію», як керівник «РИА Новости
Украина» К.Вишинський і тими,
хто реально підозрюється і звину-
вачується у протиправних діях».
Натякаючи, зокрема, на О.Сенцо-
ва, акції на підтримку якого, про-
ходять по всьому світу і так псують
Москві настрій напередодні ЧС з
футболу. Іншими словами Лавров
дав зрозуміти, що в питанні звіль-
нення українських політв’язнів
Кремль надалі буде діяти так, як
йому заманеться і що українські
політв’язні надалі залишатимуться
важливим елементом шантажу Ки-
єва Москвою.
В даному контексті слід зазна-
чити, що на передодні зустрічі
Нормандської четвірки, 4 червня,
Московський міський суд виніс ви-
рок журналісту «Укрінформу» Р.
Сущенку: 12 років колонії суворого
режиму. Таким чином, список укра-
їнських політв’язнів на території
країни-окупанта формально попо-
внився ще одним українським гро-
мадянином. В той же час, ще одно-
му українському політв’язню
Кремля П.Грибу, у якого, як відомо,
проблеми зі здоров’ям, російська
влада заблокувала переказ коштів
на його рахунок, через що він не
може купити собі ліки і чисту пит-
ну воду.
З огляду на вищезазначене, зая-
ва прес-служби ФІФА про те, що
близько 6 тис. українських вболі-
вальників придбали квитки на ЧС
до країни-агресора, створює якусь

12. 12
сюрреалістичну картину. Адже, в
той час, коли держава всіляко на-
магається вирішити питання щоб
витягти з російської пастки одних
українців, в неї добровільно лізуть
інші. Поряд з цим, заради справед-
ливості слід зазначити, що така си-
туація може свідчити й про те, що
хоча з одного боку держава й при-
кладає максимум зусиль для витяг-
нення своїх громадян з російських
тюрем, однак, в той же час, її дії
щодо створення умов для того, щоб
вони туди не попадали, є недостат-
німи.
G-7: агресору серед еліти
не місце
8-9 червня в канадському Ла
Мальбе відбувся саміт G-7, на яко-
му, окрім іншого, було обговорено
можливість повернення РФ до цьо-
го елітного клубу. Дане питання
має важливе значення для Кремля,
оскільки відсутність Росії в даному
форматі не дозволяє йому сповна
реалізувати свої імперські амбіції.
Під час зустрічі європейські
члени G-7 одноголосно висловили-
ся проти повернення до нього Ро-
сії. Таку ж позицію зайняла й Кана-
да. На думку лідерів цих держав,
Росія не може бути повернута до
«Великої сімки» до того моменту,
поки не буде досягнуто «суттєвого
прогресу» в українському конфлік-
ті, який спонсорується і підігріва-
ється Москвою. Більш того, у своїй
спільній заяві, опублікованій за
підсумками саміту, лідери країн
G-7 засудили РФ за анексію Криму
і попередили, що будуть готові вво-
дити нові санкції щодо Москви,
якщо цього вимагатимуть обстави-
ни.
Своєрідною ложкою дьогтю у
бочці позитиву від зустрічі була
позиція американського президен-
та Д.Трампа, який знову висловив-
ся за повернення Росії до елітного
клубу провідних держав світу. Пре-
зидент США вважає, що відновлен-
ня формату «Великої вісімки» за
участю Росії дозволить встановити
«мир у світі» і буде корисним для
всіх членів клубу.
Американського президента
підтримав лише італійський
прем’єр Дж.Конте. В той же час він
поставив свій підпис під спільною
заявою і зазначив, що незважаючи
на те, що «Італія вважає, що важли-
во мати діалог із Росією, це не озна-
чає, що система санкцій буде скасо-
вана моментально».
Про те, що слова Д.Трампа про
повернення РФ до G-7 є позицією
особисто американського прези-
дента, а не американської держави
показала і непідтрмика його заяви
Сенатом, а також й те, що букваль-
но одразу ж після завершення самі-
ту США розширили список санк-
цій проти фізичних та юридичних
осіб РФ, пов’язаних із діяльністю в
кіберпросторі.
Паралельно з позитивними для
України новинами з Канади, полі-

13. 13
тична підтримка Україні прозвуча-
ла і з боку Туреччини, де під час за-
ходу, організованому Асоціацією
культури і взаємодопомоги крим-
ських тюрків, турецький міністр
закордонних справ Туреччини М.
Чавушоглу заявив, що Туреччина
«ніколи не забувала і не забуде» про
Крим і не визнає окупацію півост-
рова Росією. І додав, що «деякі кра-
їни Західної Європи стали забувати
про те, що Росія анексувала україн-
ський Крим». За словами Чавушо-
глу, Туреччина продовжить пору-
шувати кримське питання в Раді
Європи, ОБСЄ та на інших міжна-
родних платформах, а також за-
вжди буде підтримувати суверені-
тет і територіальну цілісність
України.
Коротка пам’ять Європи
Незважаючи на позитивні нови-
ни з Канади і Туреччини, слова ту-
рецького МЗС про коротку пам’ять
Європи, не були голослівними і
мали своє реальне підтвердження.
Що, крім того, стало черговим свід-
ченням того, що одними з «євро-
пейських цінностей» на сьогодні, на
жаль, є подвійні стандарти.
Так, окрім підтримки Д.Трампа
в питанні повернення РФ до G-7,
нещодавно призначений італій-
ський прем’єр Дж.Конте напере-
додні саміту зазначив, що він стане
поборником відкритості стосовно
Росії, яка зміцнила в останні роки
свою міжнародну роль у вирішенні
різних геополітичних криз та буде
ініціатором перегляду системи
санкцій проти Росії. Про те, що
санкції, які були введені проти Мо-
скви за агресію проти України та
анексію Криму, завдають шкоди
Італії, зазначив й інший представ-
ник новобраного італійського уря-
ду - міністр економічного розвитку
Італії Л.Ді Майо.
Іншими, хто виступає за зняття
санкцій з агресора є представники
нового керівництва Австрії. Ав-
стрія стала першою країною, яку
В.Путін відвідав після вступу на
посаду президента на четвертий
термін. Причини такого кроку Пу-
тіна є досить зрозумілими: у складі
новообраного австрійського уряду
є «Партія свободи» – одна з най-
більш прокремлівських політич-
них сил Європи. Свою роль для
Кремля вона виконує справно. Так,
нещодавно віце-канцлер Австрії
Х.К.Штрахе - лідер вищезазначеної
«Партії свободи» заявив, що ЄС по-
винен задуматися про можливість
припинення санкцій і нормаліза-
цію політичних та економічних
відносин з Росією. В свою чергу,
канцлер С.Курц, який хоча і не на-
лежить до цієї політично сили, од-
нак теж витупає за пом’якшення
антиросійських санкцій.
Подібні заяви пролунали й з
боку самого ЄС. Так, президент Єв-
рокомісії Ж.К.Юнкер заявляючи,
що Брюссель «ніколи не прийме те,
що Росія зробила з Кримом або

14. 14
східною Україною», в той же час ви-
ступив за відновлення зв’язків з
нею. «Ми повинні повернутися до –
не скажу, що нормальних відносин з
Росією, але є багато областей, де ми
можемо краще кооперуватися: до-
слідження, інновації тощо. Не забу-
ваючи про наші відмінності і роз-
біжності. Але з цим цькуванням
Росії пора закінчувати», – зробив
висновок єврочиновник.
Що саме збирається досліджу-
вати з агресором президент Євро-
комісії, - залишається загадкою.
Однак його слова, а також непоо-
динокі приклади намагання євро-
пейців відновити з РФ business as
usual, чітко демонструє те, наскіль-
ки європейці не бажають розуміти
суть російської загрози і наскільки
інтереси європейських бізнес-кіл
переважають над славнозвісними
європейськими цінностями. В свою
чергу, вищезазначені заяви друзів
Путіна свідчать про те, на кого
Кремль буде робити ставку в по-
дальшій його боротьбі проти Укра-
їни та ЄС.
З огляду на це, для того щоб
протистояти РФ на європейських
дипломатичних фронтах, Україна
має постійно нагадувати тим євро-
пейцям, у кого надто коротка істо-
рична пам’ять, про всі «заслуги»
путінського режиму і апелювати до
європейських цінностей, які він
порушив і продовжує порушувати
в Україні та світі.
Що саме збирається досліджувати з
агресором президент Єврокомісії, -
залишається загадкою. Однак його
слова, а також непоодинокі прикла-
ди намагання європейців відновити
з РФ business as usual, чітко демон-
струє те, наскільки європейці не
бажають розуміти суть російської
загрози і наскільки інтереси євро-
пейських бізнес-кіл переважають
над славнозвісними європейськими
цінностями

15. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 травня 2018
15
Центр досліджень армії, конвер-
сії та роззброєння (ЦДАКР) дійшов
висновків щодо необхідності ревізії
українсько-французької вертоліт-
ної угоди. Як заявляють в профіль-
ному аналітичному центрі, експер-
ти зробили такі висновки після
розгляду 12 червня 2018 року неу-
рядовою Експертної ради за ініціа-
тивою ЦДАКР (Експертна рада
утворена в 2014 році ініціативою
Центру досліджень армії, конверсії
та роззброєння та включає на цей
час понад 30 експертів із більш, ніж
10 аналітичних організацій, а також
окремих фахівців різних галузей
безпеки) потенціалу та можливос-
тей створення кращих умов для
проведення оборонних розробок та
шляхів захисту інтересів національ-
них виробників ОВТ від альтерна-
тивного імпорту, що перешкоджає
розвитку вітчизняних підприємств.
В ЦДАКР наголосили, що го-
стру полеміку викликала у експер-
тів та запрошених народних депу-
татів ратифікація (7 червня ц.р.)
парламентом Угоду між Урядами
України та Франції щодо офіційної
підтримки у створенні єдиної сис-
теми авіаційної безпеки та цивіль-
ного захисту (документ 29 травня
підписали від імені Уряду України
міністр внутрішніх справ Арсен
Аваков та державний секретар Мі-
ністерства економіки та фінансів
Франції Дельфін Жені-Стефан.
Вона, зокрема, передбачає закупів-
лю 55 французьких вертольотів для
МВД, що обійдеться у 555 млн євро.
Ці кошти Україна отримає через
спеціальне запозичення під 4,25%
річних від Державного казначей-
ства Франції та консорціуму фран-
цузьких банків).
Значна частина експертів під
час засідання висловила негативне
ставлення до означеної угоди через
застереження щодо негативного
впливу угоди на розвиток авіацій-
ЦДАКР виступає за ревізію українсько-
французької вертолітної угоди
У дзеркалі
експертноі
думки
Значна частина експертів під час
засідання висловила негативне
ставлення до означеної угоди через
застереження щодо негативного
впливу угоди на розвиток авіаційної
галузі України, що знаходиться у
глибокій кризі через відсутність
замовлень

16. 16
ної галузі України, що знаходиться
у глибокій кризі через відсутність
замовлень. Серед аргументів при-
хильників угоду передусім названо
здатність французької сторони
здійснити кредитування закупівлі.
При цьому найважливішими
аспектами цієї угоди експерти на-
звали наступні.
Перше. Невідповідність угоди
наявним, затвердженим Кабінетом
міністрів України, програмам.
Друге. Відсутність офіційної
відповіді МВС, в межах держобо-
ронзамовлення або ні відбувати-
меться її реалізація. Якщо закупів-
ля французьких вертольотів
здійснюватиметься в межах держо-
боронзамовлення, то, наголошу-
ють експерти, МВС проігнорувало
обов’язкові конкурсні процедури.
Тобто, реальні можливості україн-
ських підприємств виконати таке
замовлення з боку МВС не були ви-
вчені або були відверто проігноро-
вані. Якщо закупівля французьких
вертольотів здійснюватиметься не
в межах держоборонзамовлення,
то, вказують в ЦДАКР, потрібні ар-
гументовані пояснення щодо того,
яким чином відбуватиметься «ла-
тання дірок у бюджеті».
Третє. Як вплине реалізація
означеної угоди на фінансування
авіаційної галузі в межах реалізації
щойно ухваленої урядом Стратегії
відродження авіабудування до 2022
року (фахівці вже назвали наругою
для українських авіабудівників за-
плановані урядом мізерні обсяги
коштів, що спрямуватимуться на
підтримку українського авіапро-
му). В ЦДАКР також зазначають,
що за оцінками редакцією «Дзерка-
ло тижня», що тільки вартість за-
купівлі самих вертольотів, без ура-
хування створення відповідної
інфраструктури для їх зберігання,
обслуговування та ремонту, а та-
кож підготовки пілотів, становити-
ме від 8 до 9,6 млрд грн. Водночас,
на підтримку всього вітчизняного
авіабудування впродовж п’яти ро-
ків передбачено спрямувати з дер-
жавного бюджету кошти лише у
сумі 7,5 млрд грн., включаючи по-
треби Міноборони і МВС.
Крім того, в ЦДАКР додають,
що в умовах реальної війни фінан-
сування потреб МВС не може пере-
вищувати рівень фінансування
ЗСУ. Та нагадують, що жодна пла-
нована раніше угода у галузі ВТС із
Францією не була реалізована: при
модернізації бойового вертольоту
Мі-24 замість військових оптико-
електронних систем прицілювання
та наведення військового призна-
чення Україна отримала від Sagem
(за завищеною ціною у 23 млрд.
євро) такі системи поліцейського
призначення, а ідея постачання
Україні технологій створення засо-
бів зв’язку французькою компані-
єю Thales не була реалізована.
«Угода про закупівлю фран-
цузьких гвинтокрилів не сприяє
розвитку національної промисло-
Якщо закупівля французьких
вертольотів здійснюватиметься в
межах держоборонзамовлення, то,
наголошують експерти, МВС
проігнорувало обов’язкові конкурсні
процедури
На підтримку всього вітчизняного
авіабудування впродовж п’яти років
передбачено спрямувати з держав-
ного бюджету кошти лише у сумі
7,5 млрд грн., включаючи потреби
Міноборони і МВС

17. 17
вості, та призведе до величезних
економічних втрат», - наголосив
під час засідання народний депутат
України, голова Комітету Верхо-
вної Ради України з питань про-
мислової політики та підприємни-
цтва Віктор Галасюк.
«Є стратегії, а є реалії життя, і
часом вони діаметрально проти-
лежні, заявив Галасюк під час засі-
дання Експертної ради ЦДАКР 12
червня. — Наприклад, ми розро-
бляємо стратегії розвитку вітчиз-
няної промисловості, в тому числі
оборонної, а потім підписуємо уго-
ди, які з цими стратегіями розхо-
дяться. Якщо казати про розвиток
промисловості, то ключовою його
умовою безумовно є ринок, на яко-
му мають працювати вітчизняні
виробники. На жаль, це симптома-
тична історія, і вона не перша. Од-
нак ця ситуація особливо яскрава –
вона надзвичайно масштабна,
тільки основна сума контракту ста-
новить 550 мільйонів євро. Експер-
ти оцінюють додаткові платежі –
запчастини, навчання і т.д. у
мільярд доларів США. Я хотів би
акцентувати на економічному ас-
пекті цієї угоди. Бо завжди можна
виправдати подібні контракти не-
обхідністю швидкого рішення,
крайньою потребою в цих об’єктах.
Але насправді це потрійний удар
по національній економіці, бо, по-
перше, це додаткова дірка в майже
мільярд доларів в торгівельному
балансі – при тому, що він є
від’ємним, мінус сім мільярдів до-
ларів США – яка створює додатко-
вий тиск на курс гривні, потребу в
додаткових запозиченнях. Друге –
це послаблення української про-
мисловості. Коли немає вимог
щодо певного рівню локалізації,
партнерства, очевидно, що втрача-
ється замовлення для сотні україн-
ських підприємств. Це тисячі робо-
чих місць, високотехнологічне
ядро української економіки. І тре-
тій удар – це більша фінансова за-
лежність, тому що тільки відсотки
за цією позикою сягають 700 міль-
йонів гривень на рік».
Підсумовуючи, Віктор Галасюк
зазначив, що ця проблема ширша
за гвинтокрили чи вагони. «Вона
стосується всіх державних закупі-
вель високотехнологічної продук-
ції. Якщо держава витрачає гривню
на продукцію вітчизняного вироб-
ника, то з цієї гривні у вигляді не-
прямих податків повертається 7
копійок – тільки на першому колі
оподаткування. 8 копійок ідуть
українцям у вигляді заробітної
платні, які знов таки витрачають
гроші на їжу, одяг, і підтримують
вітчизняного виробника. Тобто
вже маємо 15 копійок з 1 гривні
прямого позитивного ефекту на
розвиток економіки. А якщо ми ви-
трачаємо цю гривню на закупівлі за
кордоном, то отримаємо нуль. В
кращому випадку – 5% імпортного
мита. Ще один момент, на якому
варто акцентувати увагу – ці заку-

18. 18
півлі здійснюються за валюту, яку
потрібно десь брати. З нашим тор-
гівельним балансом це означає, що
влада створює додатковий держав-
ний валютний борг, який коштує
країні в середньому 4% річних. І ця
угода с гвинтокрилами це наочно
ілюструє – там ставка більше 4%.
Тобто це прихований негативний
ефект для економіки, і поглиблен-
ня залежності від МВФ з усіма на-
слідками. Таким чином, є величез-
ною помилкою закупівля за
кордоном тієї продукції, яку Украї-
на виробляє, або здатна виробляти
сама».
Ця угода с гвинтокрилами це наочно
ілюструє – там ставка більше 4%.
Тобто це прихований негативний
ефект для економіки, і поглиблення
залежності від МВФ з усіма
наслідками. Таким чином, є величез-
ною помилкою закупівля за кордоном
тієї продукції, яку Україна виробляє,
або здатна виробляти сама»

19. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 травня 2018
19
Словаччина
У вересні 2016 р. Рада безпеки і
уряд Словацької Республіки за-
твердили так звану «Білу книгу»,
підготовлену міністерством націо-
нальної оборони (МНО), яка підсу-
мовувала результати реалізації по-
передньої версії цього документа і
визначала нові пріоритети на шля-
ху підвищення оборонної спро-
можності країни. Згідно з прийня-
тим раніше «Довгостроковим
планом національної оборони до
2030 р.», на модернізацію Збройних
сил СР передбачається виділити
майже 6,5 млрд. євро1
. Зараз на бю-
1 Biela kniha o obrane Slovenskej republiky. –
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.mod.gov.sk/bielakniha/
джет МНО витрачається 1,1 % ВВП
Словаччини (близько 900 млн.
євро). Очікується, що цей рівень
збільшиться до 1,6 % ВВП у 2020 р.
та 2,0 % ВВП до 2024 р.
Чисельність словацького вій-
ська складає 17,5 тисяч осіб (у
2001 р. – 33 тисячі осіб), з яких 4,8
тисячі – цивільний персонал. У
2002-2005 рр. відбувся перехід від
загального військового обов’язку
до комплектування ЗС за контрак-
том2
.
Сухопутні війська (понад 9 ти-
сяч осіб) складаються з 2 механізо-
2 Zákon o štátnej službe profesionálnych vojakov
ozbrojených síl Slovenskej republiky a o zmene a
doplnení niektorých zákonov. – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: https://zakony.
judikaty.info/predpis/zakon-346/2005
Збройні сили країн Вишеградської групи:
близько, але порізно (ч. ІІ)
Володимир Паливода, головний консультант
відділу проблем національної безпеки
Національного інституту стратегічних досліджень

20. 20
ваних бригад, бригади підтримки,
окремого розвідувального полку,
артилерійського дивізіону, інже-
нерного батальйону і батальйону
хімічного захисту. На озброєнні у
СВ – радянські танки «Т-72» (30
одиниць) та БМП-1 і БМП-2 (136
одиниць), чехословацько-польські
БТР «ОТ-64» та словацькі
«Tatrapan» (15). Артилерія склада-
ється з вітчизняних 155-мм само-
хідних артилерійських установок
(САУ) «Zuzana» і 152-мм «Dana»
чеського виробництва. Недавно за-
куплена партія 84-мм шведських
ручних протитанкових гранатоме-
тів «Carl-Gustaf» останньої модифі-
кації та чеських автоматів «BREN».
У планах МНО - придбання 81-ї
нової бронемашини (більш за все,
це буде БТР «AMV» фінського ви-
робництва), універсальних БТР
«Aligator» німецького виробництва
та модернізація 18 бойових розвід-
увальних машин «Svatava» чехосло-
вацького виробництва, пристосо-
ваних для потреб створеного
батальйону швидкого реагування.
На озброєнні у ВПС (майже 4 ти-
сячі осіб) стоять 12 винищувачів
«Міг-29АС/УБС» радянського ви-
робництва, 15 чехословацьких на-
вчальних літаків «L-39», 2 італій-
сько-американські транспортні
літаки «C-27J», 5 модернізованих
десантно-транспортних вертольо-
тів «Mi-17» та 4 вертольоти «Mi-17»,
призначені для пошуково-ряту-
БРМ «Svatava».
Джерело: https://ic.pics.livejournal.com/bmpd/38024980/5204272/5204272_original.jpg

21. 21
вальних операцій
(усі – радянського
виробництва). Їх
ресурс вичерпу-
ється у 2019 р.,
тому на їх заміну
Словаччина заку-
пить 7 американ-
ських вертольотів
«Black Hawk UH-
60M». Всього ж
для підтримання
оперативних мож-
ливостей авіації
потрібно, як міні-
мум, 18 вертольо-
тів. Братислава розглядає два варі-
анти придбання нових
багатоцільових літаків: американ-
ського «F-16» або шведського «JAS-
39C/D Gripen». Договір з РФ про об-
слуговування техніки, виробленої в
СРСР, закінчується восени 2019 р.
Як і в Чехії, у Словаччині вико-
ристовуються радянські зенітно-
ракетні комплекси (ЗРК) «2K12»
(«Куб») та «С-300ПМУ» (5 батарей і
1 батарея, відповідно). Крім того, в
експлуатації знаходяться радянські
переносні зенітно-ракетні комп-
лекси «Ігла-2» та «Стріла-2М», які
використовуються разом із автома-
тизованою системою управління
«Astra» словацького виробництва
на базі словацького БТР «Tatrapan».
Згадана вище «Біла книга» наголо-
шує на важливості зміцнення ППО
і передбачає заміну або модерніза-
цію ЗРК. Планується теж закупити
3-4 трикоординатні радіолокаційні
станції (РЛС) на суму близько 100
млн. доларів на заміну радянських
двокоординатних РЛС «П-37» та
радіовисотомірів «ПРВ-11».
Словацький ВПК, подібно до
чеського, переживав складні часи
через відсутність достатньої кіль-
кості замовлень та обмеження
можливостей, викликаного
нав’язуванням йому невигідних
угод з російськими компаніями з
обслуговування та ремонту радян-
ського озброєння. Але останнім
часом ситуація стала покращува-
тися. У 2015 р. підприємства «ZVS
Holding a.s.» і «ZVS Impex a.s.»
об’єдналися з приватною фірмою
«MSM Martin» і створили групу
компаній «MSM», яка працює на
оборонну промисловість. «ZVS
Holdings a.s.» є відомим виробни-
ком боєприпасів та стрілецької
ДКБМ «TURRA-30».
Джерело: https://www.wykop.pl/wpis/18056337/turra-30-jest-slowacki-
bezzalogowy-system-wiezowy-/

22. 22
зброї. Фірма «EVPŬ Defense» - роз-
робник дистанційно-керованого
бойового модуля «TURRA-30», по-
стачає, в основному, електронні,
оптоелектронні системи та системи
управління. Компанія «Konstrukta
Defense» нещодавно представила
155-мм самохідну артилерійську
установку «EVA». У пакеті пропо-
зицій також 81-мм та 98-мм міно-
мети.
Угорщина
Річний оборонний бюджет кра-
їни становить 1,2 млрд. доларів (1
% ВВП). Згідно з «Довгостроковим
планом розвитку ЗС Угорщини до
2026 р.», передбачається поступове
збільшення оборонних витрат: до
1,4 % ВВП у 2022 р. та 2 % ВВП у
2026 р. У 2018 р. 30 % бюджету мі-
ністерства оборони буде виділено
на закупку нового озброєння та
модернізацію армії.
Чисельність ЗС Угорщини – 31
тисяча осіб. У військовому резерві
– понад 8 тисяч осіб, а до 2026 р.
його чисельність планується збіль-
шити до 20 тисяч. Сухопутні вій-
ська складаються з 2 піхотних бри-
гад та батальйону спеціальних
операцій. На їх озброєнні 44 танки
«Т-72», близько 600 БТР-80/80А і 30
152-мм гармат-гаубиць «Д-20» (все
– радянського виробництва).
Авіапарк ВПС складається з 12
літаків «JAS-39 Gripen» («позичені»
у Швеції до 2026 р.), 4 транспорт-
них «Ан-26», 9 навчальних машин
«Як-52», 12 ударних вертольотів
«Мі-24» (практично, зняті з експлу-
атації) і 12 десантно-транспортних
вертольотів «Мі-8Т/17» (все - ра-
дянського виробництва). У 2017 р.
Угорщина оголосила про намір
придбати 2 європейські літаки «А-
319» для забезпечення реалізації
завдань у рамках місій НАТО. У
перспективі передбачено замінити
«Як-52» новою машиною, а літаки
«JAS-39 Gripen» доозброїти амери-
канськими авіаційними бомбами з
лазерним наведенням «GBU-12».
Одним із пріоритетів модернізації
угорської армії є придбання нових
вертольотів, при чому вони не
обов’язково, як заявляють в уряді,
мають бути закуплені у партнерів
по НАТО. На кошти США плану-
ється відремонтувати та перео-
снастити новою технікою авіабазу
Кечкемет. Важливим завданням та-
кож є створення спеціальних
структур, призначених для забез-
печення кібербезпеки.
Основою ППО є 16 модернізо-
ваних радянських ЗРК «2K12»
(«Куб»), 45 французьких ЗРК
«Mistral». Останні використову-
ються з командним пунктом «MCP
SHORAR» (РЛС «X-TAR 25» ні-
мецького виробництва та фран-
цузькі оптико-електронні приціли
«Matis MP3»). На озброєнні теж пе-
ребувають 3 італійські РЛС «RAT-
31DL», модернізовані радянські
РЛС «П-18М», «П-37» та РЛС «ST-
68U CZ» (виготовлена за радян-

23. 23
ською ліцензією).
Передбачається за-
купка кількох нових
трьохкоординатних
РЛС.
З метою залучен-
ня додаткових ко-
штів угорська армія
періодично продає
партіями зброю, на-
копичену на складах
ще з часів розпуску
Організації Варшав-
ського договору. На-
приклад, у 2013 р. на
експорт пішли, зо-
крема, літаки «Міг-
29» і танки «Т-72».
Сьогодні Угорщи-
на закупає сучасне озброєння, в
основному, за кордоном. Свого
часу країна мала розвинений ВПК,
але він почав занепадати у 1990-і
роки. Стрілецька зброя, вироблена
компанією «Fegyver- és Gepgyár»,
колись користувалася значною по-
пулярністю серед партизанських та
повстанських рухів у країнах «тре-
тього світу». Зараз у місті Дьєр для
потреб армії виготовляється ван-
тажівка «Rába H25».
Угорський уряд має намір по-
ступово відроджувати національ-
ний ВПК, випускаючи власну про-
дукцію у сферах, пов’язаних із
комунікаційними та інформацій-
ними системами і кібербезпекою.
Вантажівка «Rába H25».
Джерело: https://commons.wikimedia.org/wiki/
File:R%C3%A1ba_H-25_terepj%C3%A1r%C3%B3_kamion.jpg/

24. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 травня 2018
24
Спадкоємці легендарного
«Акваріуму»
Черговий етап реформування
(т.зв. «сердюківський») ЗС Росії,
який розпочався у жовтні 2008 р. з
урахуванням підсумків збройного
конфлікту з Грузією, завдав, за
практично одностайною думкою
спеціалістів, серйозного удару по
боєздатності військ спецпризна-
чення. До слова, ліквідація дивізій-
ної ланки (крім ПДВ) і скорочення
призвели до суттєвої втрати боєз-
датності сухопутних військ – від
Балтики до Тихого океану залиши-
лося до 40 мотострілецьких і тан-
кових бригад (по суті – радянських
полків), а від України до Москви не
було жодної боєздатної бронетан-
кової частини. Бригади СпП, за-
мість центрального підпорядку-
вання, передавалися в управління
командувачам новостворених вій-
ськових округів. Було розформова-
но боєздатні 12 та 67-у бригади
СпП, на 80% скоротили 14 Управ-
ління (спеціальна розвідка) ГРУ
ГШ ЗС РФ. Врешті-решт, після
скандальної відставки міністра
оборони РФ Анатолія Сердюкова
процес припинився, почалося
зміцнення спеціального компонен-
ту армії, а також переозброєння
ПДВ. Наприкінці січня 2013 р. бри-
гади СпП повернули у підпорядку-
вання ГРУ ГШ.
Наявні нині у відкритому до-
ступі дані свідчать про збережен-
Еліта збройних сил сусідів України: сили
спецоперацій пострадянських держав
Дмитро Вєдєнєєв,
доктор історичних наук, полковник запасу,
Андрій Слюсаренко,
кандидат історичних наук, полковник

25. 25
ня, в цілому, радянської організа-
ційно-функціональної моделі
побудови бригади СпП. До її скла-
ду можуть входити управління, ко-
мендантська рота, 3-4 (інколи – 5-6)
окремих загонів спеціального при-
значення, загін або рота спеціаль-
ного радіозв’язку, рота спеціально-
го озброєння, інженерно-саперні
підрозділи, рота матеріально-тех-
нічного забезпечення, автомобіль-
на рота тощо. В окремих бригадах є
навчальні підрозділи (навчальний
загін або рота, школа молодших
спеціалістів тощо). Відомо про
окремий загін психологічних опе-
рацій (ПсО) у складі 22-ї гвардій-
ської бригади СпП.
Як правило, за штатами мирно-
го часу бригада нараховує 750-900
осіб (10-а – понад 1200), може ви-
ставляти до 60-100 розвідувально-
диверсійних груп (РДГ). За штата-
ми воєнного часу бригади СпП
здатні (оціночно) виділити 1200-
1600 РДГ. Станом на квітень 2014 р.
Угруповання військ спеціального
призначення ГРУ ГШ ЗС РФ вклю-
чало:
• 2-у окрему бригаду спеціального
призначення (обрСпП) ГРУ (нп
Промежиці під Псковом,
Західний військовий округ; у
складі 70, 177,329 та 700-й окремі
загони спецпризначення
(озСпП);
• 3-ю гвардійську Червонопрапор-
ну, Варшавсько-Берлінську, ор-
дена Суворова III cт. обрСпП (нп
Черноріччя, Центральний ВО,
створена у 1966 р.; 330, 501, 503,
509, 510 та 512-й озСпП);
• 10-у гірську, ордена Жукова
обрСпП (сформована у травні
2003 р., нп Мольпіно під Красно-
даром; 85, 95, 104, 551 та 107
озСпП);
• 12-у обрСпП;
• 14-у обрСпП (м. Уссурійськ,
Далекосхідний ВО, створена у
1966 р.);
• 16-у обрСпП (м. Тамбов, Цен-
тральний ВО, створена у 1963 р.;
273, 370, 379,664, 669-й озСпП);
• 22-у гвардійську обрСпП (нп
Степной біля Ростова-на-Дону,
Південний ВО, створена у 1976
р.;108,173,озСпП,окремийзагін
ПсО);
• 24-у обрСпП (м. Іркутськ;
281,297,641-й озСпП);
• 346-у обрСпП, сформовану
наприкінці 2013 р. в нп Прохлад-
ний (Кабардино-Балкарія);
• 25-й окремий полк СпП
Південного ВО. Крім того, у
складі Повітрянодесантних
військ є окрема 45-а бригада
СпП.
За світовим досвідом
6 березня 2013 р., на зустрічі із
військовими аташе начальник ГШ
ЗС РФ В. Герасимов, посилаючись
на вивчення світового досвіду, зая-
вив про намір створити на базі
військ СпП Сили спеціальних опе-
рацій.

26. 26
Проте перша спроба створити
ССО припала на 2009 р., коли на
базі в/ч 92154 у Московській обл.
створили Управління спеціальних
операцій, підпорядковане началь-
нику ГШ. З початку 2012 р. його
розвернули у Командування ССО,
почалося і зростання чисельності
бригад СПП. 23 березня на зустрічі
з Головою КНР Сі Цзіньпіном мі-
ністр оборони РФ С. Шойгу повідо-
мив про існування ССО у ЗС РФ,
здатних виконувати завдання і за
кордоном. Як повідомляли росій-
ські ЗМІ, 15 березня 2013 р., у під-
московних Кубінках-2 почалося
творення безпосередньо підпоряд-
кованого Командуванню ССО МО
РФ Центру спеціального призна-
чення, в якому мають проходити
службу до 500 вояків-контрактни-
ків (в цілому ССО Росії будуть
комплектуватися виключно про-
фесійними кадрами). Лише на бу-
дівництво службового житла для
них виділяється 700 млн. руб.
Центр мав прийти у стан готовнос-
ті до кінця 2013 р. У сучасних пу-
блікаціях згадується про існування
у складі ССО РФ (окрім угрупован-
ня бригад СпП) Центру спеціаль-
ного призначення «Сенеж», Центр
спеціального призначення «Кубін-
ка-2», 561-й аварійно-рятувально-
го центру, Центра підготовки спе-
ціалістів. Брак інформації не
дозволяє судити про спеціалізацію
згаданих підрозділів. Ймовірно, як
і заявлялося раніше російськими
спеціалістами, в основу розбудови
ССО покладається американський
досвід, і окрім розвідувально-ди-
версійних частин СпП, будуть іс-
нувати профільні, здатні проводи-
ти спецоперації за межами країни,
частини, а також власні навчальні
й логістичні структури. Про авіа-
ційний компонент ССО сухопут-
ного характеру не згадується.
Судячи із наявних відомостей,
частини ССО навчаються виконан-
ню завдань у різноманітних екстре-
мальних природно-географічних
умовах, включаючи в пострадян-
ську Центральну Азію, ресурсно
багату Арктику, де розгортається
протистояння між Росією та США
й зацікавленими країнами НАТО.
Наприкінці квітня 2013 р. на гір-
ських полігонах Кабардино-Балка-
рії на висотах до 4,5 км нові підроз-
діли ССО провели
тактико-спеціальне навчання із
відпрацювання перекидання під-
розділів військово-транспортною
та армійською авіацією, десанту-
вання груп та вантажів в район
призначення.
Нині «арктична» спеціалізація
стає вельми актуальною, адже у
цих суворих краях видобувають 80
% російського природного газу, чи-
мало нафти, кольорових і рідких
металів. І хоча потенціал Арктики
використовується лише на 10 %, він
дає чверть вартості експорту і до 15
% ВВП Росії. У відповідь на наро-
щування воєнної присутності

27. 27
НАТО (зокрема, відповідні піхотні
частини екіпірує США, у Норвегії
створено сучасний спеціалізова-
ний полігон, а Канада, не мудрую-
чи, формує військові частини з ес-
кімосів) 1 грудня 2014 р. оголошено
про створення стратегічного ко-
мандування «Північ», або Арктич-
них військ Росії (!), чиє арктичне
узбережжя сягає 22 тис. км.
Цікаво, що у витоків «арктично-
го спецназу» стояли волонтери на
чолі із підприємцем із Нижньовар-
товська Олександром Петерманом,
членом Наглядової ради Союзу де-
сантників Росії (їх група складала-
ся із ветеранів спецвійськ та ПДВ).
Ентузіасти започаткували проект
«Північний десант», із 2008 почали
експериментальні походи та ви-
пробування техніки й споряджен-
ня у специфічних, екстремальних
умовах (за день вони проходять до
600 км, автономно перебувають у
Заполяр’ї до місяця). З лютого 2016
р. «Північний десант» почав тре-
нінги для регулярних спецчастин
ГРУ і ПДВ, наголос робиться на
формуванні злагоджених спецгруп
по 15-20 бійців. Волонтерів підтри-
мав перший командувач ССО РФ
Олег Мартьянов, на думку якого
допомога ветеранів прискорила
справу на 5-6 років. Концерн «Ка-
лашніков» та інші підприємства
ВПК розпочали розробку й тесту-
вання відповідних зразків зброї та
транспортних засобів.
Джерело: https://regnum.ru/pictures/2042816/1.html

28. 28
Власний шлях
Спеціалісти вважають, що Рес-
публіка Білорусь (РБ) ледве не най-
більш раціонально із пострадян-
ських держав реорганізувала свої
збройні сили у ході трансформа-
ційних процесів, що актуалізує її
досвід для України. На території
колишнього Білоруського військо-
вого округу дислокувалися пові-
трянодесантна дивізія, десантно-
штурмові та спеціальні частини,
що надавало необхідний потенціал
для творення власних ССО. РБ до-
статньо рано стала на шлях розбу-
дови ССО як компоненту збройних
сил. В рамках реалізації «Плану бу-
дівництва та розвитку Збройних
сил Республіки Білорусь на період
2006 – 2010 років», 2 серпня 2007 р.
сформували Командування сил
спеціальних операцій (дислокуєть-
ся під Мінськом), яке структурно є
підрозділом ГШ. З питань розвіду-
вальної роботи Командування ко-
ординує роботу із Управлінням
оперативної розвідки ГРУ ГШ, у
складі якого є відділ спеціальної
розвідки.
Існують частини забезпечення
діяльності згаданого Командуван-
ня, серед яких відомо про 742-й по-
льовий вузол зв’язку (сформова-
ний у жовтні 2016 р. на базі Центру
зв’язку ССО) та 91-й окремий ба-
тальйон охорони та обслуговуван-
ня (Мінськ). Власних повітряних
частин ССО не мають, але їх Ко-
мандуванню оперативно підпоряд-
кована 50-а змішана авіабаза (Ма-
чулінці Мінської обл.)
Командуванню ССО підпоряд-
кована низка частин спеціального
призначення. Передовсім, йдеться
про 5-у окрему бригаду спеціаль-
ного призначення (Мар’їна Гірка,
Мінська обл.). Ця частина під та-
ким же номером була бригадою
СпП ГРУ ГШ ЗС СРСР, і вважалася
зразковою – на її базі відбувалися
навчання, випробовувалися новіт-
ні зразки озброєння та оснащення
Спецназу, готувалися командні ка-
дри для висунення на вищі посади
тощо. Бригада структурно, судячи
із всього, основана на організацій-
но-функціональній моделі радян-
ських часів, і складається із штабу,
штабної роти, та основних підроз-
ділів – загонів (батальйонного ста-
тусу):
• батальйони (загони)
спеціального призначення
(п’ять), до складу яких входять
три роти СпП та рота спецв’язку;
• батальйон матеріально-
технічного забезпечення (МТЗ);
• батальйон спеціального
радіозв’язку;
• навчальний батальйон (має роти
з підготовки: молодших
командирів; особового складу
контрактноїслужби;спеціалістів
радіозв’язку та відділення
підготовки офіцерських кадрів);
• медична рота.
Вважається, що батальйон СпП
виділяє 18 груп СпП. Один із ба-