3. В дні перемог і в дні поразок
В щасливі дні і в дні сумні,
Ідем з дитинства до Тараса,
Несем думки свої земні.
Поки буде Дніпро сивий
Нести в море воду,
Живий буде Тарас в серці
Вільного народу.
4. По діброві вітер виє, гуляє по полю,
Край дороги гне тополю до самого долу.
Стан високий, лист широкий — марно зеленіє?
Кругом поле, як те море, широке синіє.
5. Хто ж викохав тонку, гнучку в степу
погибати?
Постривайте, все розкажу, слухайте ж дівчата!
7. Минув і рік, минув другий – козака немає;
Сохне вона, як квіточка, - ніхто не питає:
-«Чого в’янеш, моя доню?» - мати не спитала,
За сивого, багатого тихенько єднала
8. «Іди, доню, - каже мати, - не вік дівувати!
Він багатий, одинокий – будеш панувати»
9. «Не хочу я панувати, не піду я, мамо!
Рушниками, що придбала, спусти мене в яму.
Нехай вони заспівають, а дружки заплачуть, -
Легше, мамо, в труні лежать, ніж його
побачить!»
10. Не слухала стара мати, робила, що знала, -
Дивилася, чорнобрива, сохла і мовчала.
Пішла вночі до ворожки, щоб поворожити, -
Чи довго їй на сім світі без милого жити?..
11. «Бабусенько, голубонько, серце моє, ненько!
Скажи ж мені щиру правду - де милий-серденько?
Чи жив-здоров, чи він любить, чи забув –
покинув?
Скажи ж мені, де мій милий? Край світу полину!
12. Пішла стара, мов каламар дістала з полиці…
-Ось, на тобі сього дива. Піди до криниці;
Поки півні не співали, умийся водою,
Випий трошки сього зілля - все лихо загоїть.
Вип’єш - біжи якомога; щоб там не кричало,
Не оглянься, поки станеш, аж там, де прощались
13. Вийшла з хати – чи
йти, чи ні?
Ні!... Вже не
вернутись!
Прийшла…Вмилась,
напилася, Тихо
усміхнулсь,
Вдруге, втретє
напилася і не
оглянулась.
Полетіла, мов на
крилах, серед степу
пала,
Пала, стала,
заплакала і…і
заспівала:
