2. Тема. Барви рідної мови.
Мета. Поглибити знання про історію виникнення і становлення письма, історію
українського правопису; виховувати почуття національної гідності, поваги
до народу, його історії, любові до рідної української мови.
Лінійка розпочинається піснею про мову.
Вчитель. Сьогодні по всій неосяжній нашій Україні відзначається День
писемності та мови. І наша лінійка присвячена цій знаменній даті.
Учні.
Земля моя найкраща і єдина!
Я спів свій серденьком своїм ловлю.
Моя найкраща в світі Україна,
Я щиро й віддано тебе люблю.
Мій край чудовий - Україна.
Тут народились ти і я
Тут над ставком верба й калина,
Чарівні пісні солов*я.
І найдорожче – рідна мова,
Наснагу й силу нам дає.
Нам стежку в світ дано топтати,
Поки в нас рідна мова є.
Вчитель. Рідна мова дорога людям. Адже без мови не може існувати народ та
його культура. Наша мова - одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу.
Першим до нас приходить слово. З колисковою материною піснею, тихою
казкою, доброю ласкою. Світ- мов казка. І пізнаємо його за допомогою слова.
Отже. Словесність - початок усіх наук. Вона джерело, звідки починається
струмок, який ширшає, набирає сили і розвивається могутньою рікою. Адже
слово до слова- зложиться мова. Тож відзначаючи цей день ми маємо знати,
як народились наші літери. Адже мовознавці твердять, що наша мова – давня.
Тож давайте попросим абетку, щоб вона нам розповіла про походження нашого
письма.
Абетка. Буква до букви і виникло слово.
Слово до слова звучить рідна мова.
3. Абетка. Понад тисячу років тому це зробив болгарський священник, учений і
просвітитель Кирило разом зі своїм братом Мефодіїм. Для створення букв
скористалися візантійським алфавітом, а своє письмо назвали глаголицею. Разом
вони створили два письма. У першому, глаголиці, позначки були дивно закручені,
нагадували ієрогліфи, писати ними було нелегко. Довелося придумати нові
значки.
У новій абетці позначки прості та зручні й пишуться швидко. Назвали
кирилицею. Вона складалася із сорока трьох букв. В її основі лежав грецький
алфавіт. Кирилиця точно передавала на письмі звуки мови. Глаголиця мала 38
букв. У Х столітті кирилиця і глаголиця існували одночасно. Пізніше почали
користуватись тільки кирилицею. Так виникла писемність, якою ми зараз
користуємося. Тож, коли ви будете читати свої улюблені книги, згадуйте про те,
скільки пригод і змін довелося зазнати літерам, перш ніж вони стали такими як
зараз.
Наступна визначна постать в історії розвитку української писемності- це
Нестор Літописець. Він є батьком української історії і словесності.
Учні.
Кожну літеру ціни,
Бо немає їй ціни.
Ось відома в давнину
Дудочка– сопілка,
Виймеш літеру одну-
І вже буде спілка.
Сварка йде така , що ну!-
Перепалка (бійка),
Зміниш літеру одну-
Мирна перепілка.
Зміниш літеру одну
У словечку бійка-
І вже - - леле- на сосну
Мчить звірятко білка.
Більше прикладів не дам,
Помізкуй – подумай сам.
Вчитель.Із сивої глибини віків бере початок наша мова. Шлях її розвитку
тернистий. Багато жорстоких літ пережила вона. Мужньо витерпівши знущання
та заборони.
Учні.
4. 1720 р. – указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою.
1769 р. – розпорядження про вилучення у населення українських букварів та книг.
1862р. – закриті українські недільні школи .
1884р. – закрито всі українські театри.
1991р. –прийнята державна програма реалізації української мови.
Як довго ждали ми своєї волі слова,
І ось вона співа, бринить.
Бринить співає наша мова
Чарує, тішить і п*янить
Як довго ждали ми…
уклін чолом народу,
Що рідну мову нам зберіг.
Зберіг в таку страшну негоду,
Коли він сам стоять не міг.
На ноги інша не сп*ялася,
А українська знов живе
Нарешті стала, відбулася!
Говорить, думає, співа.
(Звучить пісня про мову. Її виконує учениця класу та її мама).
Учні . Коли ти плекаєш слово
Мов струна вона бринить.
Колискова, барвінкова
Рідна мова пломенить
Коли мовить, як належить-
Слово чисте, як роса…
І від тебе теж залежить
Мови рідної краса.
Мово моя, ти пречиста і славна
Трепетна наче ранкова роса.
Ти називаєшся наша – державна
Все тобі є і багатство й краса1
Мовою рідною я розмовляю,
Вільно живу я у ріднім краю.
І Україну мою прославляю,
Вірність і серце я ій віддаю.
5. Вчитель. Ми пишаємося іменами наших українських письменників. Серед яких
Леся Українка, Тарас Шевченко, Іван Франко. Вони своєю творчістю впродовж
віків виборювали право на існування української мови. І до наших часів
плекають і пестять її поети і прозаїки.
Слово надається місцевому письменнику.
В кінці лінійки звучить пісня про мову.
