2. Актуальність дослідження визначається
недостатнім вивченням частиномовного статусу
прикметника, а також явища міжмовної
розбіжності граматичної категорії прикметника в
російській та українській мовах в різних аспектах, а
особливо на рівні морфології.
3. Об'єкт дослідження:
прикметник як самостійна змінна частина мови.
Предмет дослідження:
засоби вираження граматичних форм прикметника
в українській та російській мовах.
Мета роботи полягає в тому, щоб зіставити форми
прикметника в українській та російській мовах та
визначити засоби творення цих форм.
4. Завдання:
на основі аналізу наукової літератури
охарактеризувати прикметник як самостійну змінну
частину мови;
уточнити суть понять «граматична форма» та
«граматична категорія»;
порівняти граматичні форми роду і відмінка
прикметника, визначити особливості їх творення в
російській та українській мовах;
проаналізувати форми ступенів порівняння
прикметників і зіставити засоби вираження цих
форм в російській та українській мовах.
5. Прикметник – це одна з периферійних частин мови,
яка позначає ознаку предмета, має зумовлені
опорним іменником словозмінні морфологічні
категорії роду, числа й відмінка, функціонує в
реченні як формально-синтаксичний
прийменниковий другорядний член речення і як
семантико-синтаксичний атрибутивний компонент
(атрибутивна синтаксема) та може виконувати
комунікативну функцію теми чи реми або входити
до складу комплексної теми чи реми.
6. Семантичний • Виражає
статичну ознаку
аспект предмета
• Властиві
граматичні
Морфологічний категорії роду,
аспект числа, відмінка та
ступенів
порівняння
• в реченні -
Синтаксичний узгоджене
означення, або
аспект іменна частина
складеного
присудка
7. Граматична форма – це мовний знак, у якому
граматичне значення знаходить своє регулярне
(стандартне) вираження. Усі форми змінного слова
складають його парадигму. Конкретне слово в
певній його морфологічній формі називається
словоформою.
Під граматичною категорією розуміється
сукупність однотипних граматичних значень, або
грамем, об’єднаних певним змістом. Граматична
категорія являє собою мовне явище, представлене
однотипними граматичними значеннями.
8. Українська мова Російська мова
чоловічий рід чоловічий рід
має повну та має повну та
коротку форму коротку форми
жіночий та жіночий та
середній роди середній роди
мають стягнену і мають повну та
нестягнену форми коротку форми
9. Українська мова Російська мова
відмінювання відмінювання
твердої групи ад'єктивної групи
відмінювання м'якої відмінювання
групи змішаної групи
Систематизація графічних засобів вираження
відмінка в обох мовах дає підстави стверджувати,
що для кожної з мов характерні свої відмінкові
закінчення. Але в деяких випадках флексії можуть
збігатися.
10. В українській мові синтетичні деривати домінують
над аналітичними на відміну від їх функціональної
рівноправності в російській мові. Це пояснюється
компаративним суфіксом -іш- і суперлативним
префіксом най-.
В українській мові є чужорідними і нечисленними
префіксальні компаративи і відсутні спеціальні
засоби вираження елативного значення, як
російські деривати з -ейш-/-айш-.
11. В даному дослідження прикметник
охарактеризований як самостійна змінна частина
мови.
Уточнено суть понять ―граматична форма‖ та
―граматична категорія‖.
Зіставлені граматичні форми роду і відмінка
прикметника, визначені особливості їх творення в
українській та російській мовах.
Проаналізовані форми ступенів порівняння та
зіставлені засоби вираження цих форм в
українській та російській мовах.
12. Белошапкова В.А. Современный русский язык / В.А. Белошапкова. –
М.: Высшая школа, 1981. – С. 290-296.
Виноградов В.В. Русский язык. Грамматическое учение о слове. – 2-
е изд. / В.В. Виноградов. – М.: Высш. шк., 1972.— С. 30-42, С. 615.
Вихованець І.Р. Теоретична морфологія української мови /
І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська. – К.: Пульсари, 2001. – С. 121-146.
Горпинич В.О. Морфологія української мови / В.О. Горпинич. – К.:
Академія, 2004. – С. 20-31, 89-117.
Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства / Ю.О. Карпенко. – К.:
Академія, 2009. – С. 258-265.
Мазниченко Е.И. Сопоставительная грамматика русского и
украинского языков / под ред. Е.И. Мазниченко. – К.: Наукова думка,
2003. – С. 211-212, 228-231, 293-300, 320-327.
Пономарів О.Д. Сучасна українська мова / О.Д. Пономарів. – К.:
Либідь, 2001. – С. 135-148.
Ярцева В.Н. Большой энциклопедический словарь. Языкознание /
под ред. В.Н. Ярцевой. – М.: Большая Российская энциклопедия,
1998. – С. 116, 396.
