3. «Найкращим
керманичем мусить
бути рідна мати
дитини – природна
вихователька своїх
дітей», -
зазначала вчена,
глибокий знавець
педагогіки і
психології Софія
Русова
4. С. Русова писала:
«Материнська любов – це
надзвичайне почуття, яке
виховує в дитини
здатність любити і бути
любимою. Якраз завдяки
матері, її любові діти
розуміють і пізнають, що
значить бути любимим, і
водночас вчаться любити
батька, матір, інших
членів сім′ї.Родинне
виховання найкраще, бо
в його основі лежить
ласка матері.»
Сучасні педагоги доводять,
що моральний розвиток
дитини можливий лише в
сімейній атмосфері взаємної
поваги і довіри. Діти, які
емоційно залежать від
батьків і відчувають до них
велику прихильність
виростають більш совісними
в порівнянні з тими, хто не
знав таких відносин.
Довірливі щиросердечні
стосунки сприяють тому, що
діти поважають батьків,
захоплюються ними і
прагнуть бути схожими на
них.
5. У своїй теорії Софія
Русова виділяє
трудове родинне
виховання. Де в сім′ї
кожен має свій
обов′язок і повну
волю, але вони
об′єднані всі
спільним шуканням
добра і правди. В
такій родині діти
будуть рости в згоді з
батьками.
Але в наш час
трудовому вихованню в
сім′ї приділяють
неналежну увагу.
Дуже часто батьки не
привчають дітей до
праці, до виконання
своїх обов′язків. Це
призводить до
недбалості,невдячності,
діти не вміють цінити
працю інших.
6. У своїх працях Русова
наголошувала на ролі
батька у вихованні
дитини. Він був учителем,
наставником. Його слово
було авторитетним.
Вихованням більше
займалася мама, завжди
підкоряючись волі
батька. Вчена вважала,
що треба поширити
освіту жінки, щоб піняти
свідомість жіноцтва та
становище матері.
Ще однією з проблем
сучасного родинного
виховання є надмірна
опіка. Надмірна сліпа
любов до дитини
призводить до
невиправних хиб у її
розвитку. За таких умов
гальмується ініціатива
самостійність. Поступово
формуються спотворенні
уявлення про взаємини
людей. Це ускладнює
процес адаптації дитини.
7. Соціальні та економічні
умови того часу.-зазначає
С.Русова,- відривають від
рідного кутка матір і
батька, женуть їх на
фабрики, посилають у
найми, спустошивши
родинне кубелечко.
Зникла та весела праця,
яка колись єднала всю
родину і давала дітям
теплий трудівницький і
лагідний осередок.
Дуже схожа ситуація у наш
час. Багато українських
сімей змушені залишати
дітей, родини і подаватись в
інші країни, для того , щоб
забезпечити сім′ю. Це
триває не місяць і не два і
діти найбільше відчувають
на собі брак материнської
любові чи мудрого
батьківського слова. Часом
це призводить до
неадекватної поведінки
дітей, необдуманих вчинків,
неконтрольованих рішень.
Достаток ніколи не замінить
батьківського тепла.
8. У своїх працях С.Русова
немалу роль відводить
такому фактору. Як
повага в сім′ї.
Суть визначає так:
-щире ставлення до
дитини;
-вірити в неї;
-дбати і давати їй
більше уваги і
тепла.
Сучасне життя диктує
нам такі принципи
виховання:
-Розумно і толерантно
поводитись з дитиною;
-Більше спілкуватися і
спільно проводити
вільний час;
-Налагодити спокійну і
доброзичливу
атмосферу в родині;
- Поважати і любити
свою дитину.
9. Ознайомившись з життям і творчістю
С.Русової можна зробити висновок, що
стосунки батьків і дітей, належне виховання в
сім′ї – одвічна проблема. І ключовими словами
цієї проблеми є материнська любов,
батьківська увага і міцна родина.
10. У перший час найважливіше материнське виховання. Тому
що моральність має бути насаджена в дитини, як
почуття. Г.Ф.Гегель
Наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це
наша щаслива старість, погане виховання- це наше
майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед
іншими людьми. А.С. Макаренко