1. Відносини в сім’ї та готовність дитини до навчання
в школі
Основним осередком виховання є родина. Те, що
дитина здобуває в родині, вона зберігає протягом
усього подальшого життя. У сім'ї формується
особистість дитини, і в момент вступу дитини до
школи вона сформована вже більше.
Усе, що є найкраще в дитини:
її талант, культура, доброта —
від тата й мами йде і від родини —
Незаперечна істина свята.
Однією з особливостей дошкільного віку є залежність від дорослого. Цей етап
становлення особистості багато в чому визначається тим, як складаються
відносини дитини з батьками, що комплексно впливають на готовність дитини до
школи.
Усвідомлена або неусвідомлена батьківська й педагогічна авторитарність
викликає в дошкільників дефіцит неординарності, відчуття приниження власної
гідності, невпевненість у собі й багато інших якостей, що негативно впливають на
формування особистості.
Актуальність цієї теми полягає в тому, що в родині, де дитина виховується як
особистість, відбувається і її становлення як громадянина.
Які існують стилі виховання? Які з них дієвіші? Як краще виховати дитину?
Які чинники впливають на готовність дитини до школи? Ці запитання зараз
турбують і тих, хто вже має сім'ю, і тих, хто лише збирається її створити.
Існує взаємозв'язок між стилем сімейного виховання та інтелектуальною
готовністю дитини до навчання в школі. Що соціально бажаніше ставлення до
дитини, то вищі показники її інтелектуальної готовності до навчання.
Тобто діти батьків, які щиро цікавляться інтересами дитини, цінують її
здібності, заохочують самостійність та ініціативність, намагаються бути з
дитиною на рівних, мають високий рівень інтелектуальної готовності до навчання
в школі.
Висока зворотна кореляція існує між симбіозом та інтелектуальною
готовністю до навчання в школі. Що сильніше батьки прив'язані до своєї дитини,
що виразніше їх прагнення до симбіотичного спілкування, то нижча
інтелектуальна готовність дитини до навчання. Отже, у дитини ще змалку
необхідно розвивати незалежність, слід бачити в ній особистість, а не невід'ємну
частину себе.
Існує взаємозв'язок між такими показниками родинних відносин і готовності
до школи: прийняття як стиль сімейного виховання та інтелектуальна готовність
дитини до школи. Це свідчить про те, що якщо батьки не приймають дитину,
інтереси, захоплення, думки й почуття дитини здаються дорослій людині
несерйозними, і вони ігнорують їх, то дитина не бачить сенсу і прагнення до
2. позитивних дій, які могли б сприяти інтелектуальній готовності до шкільного
навчання.
Високі показники зворотної кореляції між шкалами «Маленький невдаха» та
інтелектуальною готовністю і словниковим запасом. Що менше батьки вірять в
успіх своєї дитини, що менше заохочують її самостійність, то менша її
інтелектуальна готовність і бідніший словниковий запас.
Кооперація має прямий достовірний зв'язок із рівнем словникового запасу. Що
більше зацікавляться батьки справами, планами дитини, то розвиненіший її
словниковий запас. Сім'я, де провідним типом взаємин є співпраця, набуває
особливої якості, стає групою високого рівня розвитку — колективом.
Авторитарність має також зворотний зв'язок із соціальною бажаністю.
Авторитарний стиль відрізняється придушенням особистості, жорстким
контролем. Що авторитарніші батьки, то менше розвинута в родині кооперація.
Висновки
1. Існує взаємозв'язок між стилем батьківського виховання і готовністю
дитини до навчання у школі.
Готовність до навчання в школі залежить від двох показників:
• особистісної характеристики дошкільняти;
• батьківського ставлення до дитини.
2. Результати дослідження свідчать про те, що: що більше батьки приймають
свою дитину, довіряють їй, заохочують її, то вища її інтелектуальна готовність до
навчання.
3. Коли батьки соціально приймають свою дитину, вона розкутіша, має
більший словниковий запас, ніж інші діти. Згідно з результатами дослідження,
якщо батьки вважають свого сина «маленьким невдахою», словниковий запас у
нього бідний, а інтелектуальна готовність невисока.
4. Симбіоз притаманний не лише деяким матерям, а й батькам. Діти таких
батьків зображали себе поруч із батьком усміхненими. На запитання «З ким би ти
пішов у кіно, якби були два квитки?» і «З ким залишився б на острові»,
відповідали, що з батьком. На малюнках такі діти ідентифікували себе з батьком.
5. Найкраще на інтелектуальну готовність до школи впливають кооперація та
прийняття дитини.
6. Найважливішим чинником готовності дитини до школи до шести років є
можливість систематично виховувати дитину. Разом із тим шестирічна дитина
потребує цілеспрямованого навчання й формування низки якостей, необхідних
для повноцінного навчання в школі. Якщо ми хочемо підготувати дитину до
повноцінної навчальної діяльності й сформувати творчу особистість, зміст
навчання має бути зорієнтованим на формування в дітей довільності. При цьому
природно враховувати, що становлення довільності має поєднуватися із
знаходженням дітьми внутрішньої волі та власної індивідуальності.
Наталія КРОШКА, практичний психолог //Психолог дошкілля.- 2015. - №7.
