гра "поле чудес"

1. Сафронова Наталія Миколаївна – вчитель початкових класів, заступник
директора з НВР Навчально – виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-
ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» Костянтинівської міської ради
Донецької області, e-mail uvk.17@online.ua
Інтелектуальна гра «Поле чудес» для учнів початкових класів.
(за казками В.Сухомлинського)
Анотація:
Дана інтелектуальна гра є одним з видів позакласного нетрадиційного
заходу, який допомагає учням розширити свої знання про творчість
видатного педагога, формувати самоосвітню компетентність учнів, розвивати
творчі здібності школярів та виховувати шанобливе ставлення до
літературної спадщини видатного педагога.
Ключові слова:
Мета:
• розширити і закріпити знання учнів про казки, створені В.О.Сухомлинським;
• поглибити дитячі уявлення про етику людських стосунків: щирість, вдячність,
доброзичливість;
• розвивати зв’язне мовлення, уміння складати словесні характеристики дійових
осіб;
• виховувати любов і бережливе ставлення до книги;
• формувати комунікативну, інформаційну, самоосвітню компетентності.
Обладнання:
• круг – барабан з відповідними секторами зі стрілкою;
• кольорові картки із буквами для зашифрованих слів;
• виставка книг;
• 2 скриньки;

2. • «чорний ящик».
План підготовки гри передбачає:
1. формування команд, учасників гри;
2. підготовку кожним учасником невеличкої розповіді про себе;
3. рекламні паузи;
4. поділ вболівальників на групи.
У грі змагаються три «трійки» гравців. Гра проходить у три тури, а четвертий –
фінал. Гравці по черзі обертають круг, стрілка зупиняється на відповідних секторах. Якщо
це певна цифра і гравець правильно назве букву, то отримує відповідну кількість балів і
продовжує гру. Якщо це «О» - перехід ходу, знак «+» дає можливість відкрити гравцю
будь – яку букву; «П» - приз, «С» - це сюрприз (вносять дві скриньки).
Кожен учень, крім букви, може назвати відразу ціле слово. Якщо воно неправильне,
гравець вибуває з гри.
Переможці кожного туру мають право взяти участь у грі – фіналі. Вони отримують
призи відповідно до набраних балів.
Хід гри.
Ведуча: Добрий день, любі діти! Я рада сьогодні всіх вас вітати на шоу – грі «Поле
чудес». Гра розпочинається, і я запрошую до нашого круга – барабана першу трійку
гравців.
(Ведуча представляє учасників першої трійки гравців).
Перш ніж ми розпочнемо гру і я назву вам її тему, всі послухайте рядки цього вірша:
Сьогодні ми казку сюди запросили,
Щоб бачити казку і слухать гуртом,
А казка в дорозі десь там загубилась –
Давайте її погукаєм разом.
І тур.
- Ви, напевне, здогадались, що темою нашої гри буде «Подорож до Країни казки».
- А які бувають казки? ( авторські та народні)
- Народна мудрість така: «Казка вчить, як на світі жить». І це дійсно так

3. - Казки якого автора ви читали протягом тижня? (В.О.Сухомлинського).
- Сьогодні ми зробимо підсумок тижня. Отже, назви казок, герої казок, все, що пов’язане з
казками Василя Олександровича , ви маєте пригадати протягом сьогоднішньої подорожі.
- І ось перше завдання: назвіть казку за ключовими словами: музикант, пісня, вітер слухав,
подув, гуде, не грає.
- Поки крутиться круг із стрілкою, ми хочемо краще познайомитись із нашими гравцями
(учасники гри по черзі, поки будуть називатися букви зашифрованого слова, розповідають
щось цікаве про себе).
Зашифрована казка «Флейта і вітер»
Рекламна пауза. (група вболівальників виразно читають казку з елементами
інсценування)
ІІ тур.
- Ми продовжуємо гру, і я запрошую другу трійку гравців.
- З якої казки цей уривок? Це кінцівка : Вона зняла з ніг матусі взуття й принесла їй води в
мисці – помити ноги.
- Хто з героїв це сказав? Це і буде відповідь.
Зашифрована казка «Сьома дочка»
Рекламна пауза (ІІ група вболівальників інсценують казку)
ІІІ тур.
- Настав час і для третьої трійки гравців.
- Пригадайте назву казки, в якій квіточка попередила свою подругу комаху про негоду.
Зашифрована казка «Фіалка і бджілка»
Рекламна пауза (ІІІ група вболівальників інсценують казку).
Гра з глядачами.
- Розшифруйте назву казки, закресливши зайві букви.
Я Г Б Г Л У К О В К О С К І Н Н К Ь О К М У С О А Д О У
Відповідь: «Яблуко в осінньому саду».

4. Фінал.
- Запрошую переможців до фіналу!
- Пригадайте казку «Як метелик напився березового соку». В зашифрованому слові -
позитивна якість, якою наділив автор одного з героїв.
Зашифроване слово: доброзичливість.
- Хто з героїв виявився доброзичливим? (берізка)
Закінчується гра вітаннями та врученням призів переможцям.
Додаток.
«Флейта і вітер»
У саду на лавочці сидів Музикант. Він грав на флейті. До його чудової пісні
прислухалися і пташки, і дерева, і квіти. Навіть Вітер приліг під кущем і з подивом слухав
гру на флейті. Грав музикант про сонце в голубому небі, про біленьку хмаринку, про
сіреньку пташку – жайворонку і про щасливі дитячі очі.
Замовкла пісня. Поклав Музикант флейту на лавку й пішов до хати. Підвівся вітер з –
під куща, прилетів до флейти та й подув з усієї сили.
Загула флейта, мов осіння негода під стріхою. Подув вітер ще дужче, а флейта не
грає – гуде та й гуде.
«Чому ж це так? - думає Вітер. - Я залюбки можу вирвати дуба з корінням, скинути
дах з хатинки. Чого ж флейта не підкоряється мені, не грає?».
«Сьома дочка»
Було у матері сім дочок. Ось поїхала одного разу мати в гості до сина, а син жив
далеко – далеко. Повернулась додому аж через місяць.
Коли мати ввійшла до хати, дочка одна за одною почали говорити, як вони скучили
за матір'ю.
- Я скучила за тобою, немов маківка за сонячним променем, - сказала перша
дочка.
- А я дала тебе, як суха земля жде краплину води, - промовила друга дочка.
- Я плакала за тобою, як маленьке пташеня за пташкою, - сказала третя.

5. - Мені тяжко було без тебе, як бджолі без квітки, - щебетала четверта.
- Ти снилася мені, як троянді сниться краплина роси, - промовила п’ята .
- Я виглядала тебе, як вишневий садок виглядає соловейка, - сказала шоста.
А сьома дочка нічого не сказала. Вона зняла з ніг матусі взуття й принесла їй води в
мисці – помити ноги.
«Фіалка і Бджілка.»
Подружилась Бджілка з Фіалкою. Фіалка в полі дивилась на світ своїми радісними
фіолетовими очима. А Бджілка жила у вулику. Багато разів на день прилітала Бджілка до
Фіалки – брала пилок і нектар. Раділа Фіалка своїй подрузі. Та ось прилетіла бджілка,
дивиться, а Фіалка закрила свою квітку, схилила журливо голівку.
- Чому це ти, Фіалко, зажурилась? – питає Бджілка.
- Ой, лети, Бджілко додому. Бо негода наближається. Буде великий дощ.
Прилетіла Бджілка додому. І справді пішов дощ.
«Як Метелик напився березового соку»
Ще в затінку під деревами лежав сніг, а маленький Метелик, якого збудило весняне
сонечко, вилетів зі своєї зимової хатки. Летить він і відчуває: голова паморочиться від
слабкості. «Ось, - думає Метелик, - знайду пахучу квітку й нап'юся солодкого соку. Зараз
голова й перестане паморочитись».
Але квітів ще немає. Один тільки голубенький пролісок виглядає з землі. Зрадів
Метелик. Сів на голубеньку квіточку, а на ній солодкого соку немає. Холодна вона.
Летить знов Метелик. Уже й силоньки немає, ось – ось крильця складе й упаде на
землю.
Аж тут чує Метелик ласкавий голосок:
- Лети до мене. Це я, Береза Білокора. Дам тобі крапельку соку.
Прилетів Метелик до Берези. Дивиться – з тріщинки витекла крапля соку. Напився
Метелик. Весело змахнув крильцями.
- Дякую, - каже Метелик, - ти врятувала мене від голоду.

6. - Мені тяжко було без тебе, як бджолі без квітки, - щебетала четверта.
- Ти снилася мені, як троянді сниться краплина роси, - промовила п’ята .
- Я виглядала тебе, як вишневий садок виглядає соловейка, - сказала шоста.
А сьома дочка нічого не сказала. Вона зняла з ніг матусі взуття й принесла їй води в
мисці – помити ноги.
«Фіалка і Бджілка.»
Подружилась Бджілка з Фіалкою. Фіалка в полі дивилась на світ своїми радісними
фіолетовими очима. А Бджілка жила у вулику. Багато разів на день прилітала Бджілка до
Фіалки – брала пилок і нектар. Раділа Фіалка своїй подрузі. Та ось прилетіла бджілка,
дивиться, а Фіалка закрила свою квітку, схилила журливо голівку.
- Чому це ти, Фіалко, зажурилась? – питає Бджілка.
- Ой, лети, Бджілко додому. Бо негода наближається. Буде великий дощ.
Прилетіла Бджілка додому. І справді пішов дощ.
«Як Метелик напився березового соку»
Ще в затінку під деревами лежав сніг, а маленький Метелик, якого збудило весняне
сонечко, вилетів зі своєї зимової хатки. Летить він і відчуває: голова паморочиться від
слабкості. «Ось, - думає Метелик, - знайду пахучу квітку й нап'юся солодкого соку. Зараз
голова й перестане паморочитись».
Але квітів ще немає. Один тільки голубенький пролісок виглядає з землі. Зрадів
Метелик. Сів на голубеньку квіточку, а на ній солодкого соку немає. Холодна вона.
Летить знов Метелик. Уже й силоньки немає, ось – ось крильця складе й упаде на
землю.
Аж тут чує Метелик ласкавий голосок:
- Лети до мене. Це я, Береза Білокора. Дам тобі крапельку соку.
Прилетів Метелик до Берези. Дивиться – з тріщинки витекла крапля соку. Напився
Метелик. Весело змахнув крильцями.
- Дякую, - каже Метелик, - ти врятувала мене від голоду.