Благодійники України : біобібліографічний нарис

1. Управління культури Дарницької районної в місті Києві
державної адміністрації
Централізована бібліотечна система Дарницького району
Бібліотека № 159
Благодійники України
Випуск Х
До 420-річчя від дня народження
Біобібліографічний нарис
Київ – 2017

2. 2
Благодійники України : біобібліографічний нарис /
уклад. І.В. Рудік, б-ка № 159 ЦБС Дарницького району
м. Києва. – К., 2010. –
Вип. 9. – Творець Могилянки київський митрополит
Петро Могила : до 420-річчя від дня народження. – 2016. –
15 c.

3. 3
Біобібліографічний нарис присвячено одному з
найвидатніших церковних, культурних і політичних діячів
України святителю Петру Могилі.
Нарис розрахований на широке коло користувачів.
При його укладанні використана література з фондів
бібліотеки № 159 та ресурси Інтернету.
Нарис складається з таких розділів:
I. На ниві просвітительства
II. Основні дати життя Петра Могили
III. Головні твори Петра Могили
IV. Література про Петра Могилу
V. Бібліографія про Петра Могилу
VI. Джерела з Інтернету
Упорядник та комп. набір – Рудік І.В.

4. 4
«У його жилах не текло й краплини
української крові – тим дивовижніше те,
що він зробив для нашої землі»
Наталя Околітенко.
I. На ниві просвітительства
Діяльність Петра Могили завжди викликала
протилежні міркування. З одного боку він легалізував
православ’я в Україні й Білорусі, з іншого - багато його
нововведень оцінювалось як результат впливу Католицької
церкви й західної культури. Він прагнув примирити уніатів
і православних в складні часи церковної боротьби та
розколу, коли Польща намагалася утвердити католицизм на
українських землях з визнанням католицьких догматів за
єдину істину. Тоді розпочався перехід у католицизм
багатьох шляхтичів. Цікаво, що
народився Петро Могила, який став
ревним захисником православної
віри, в трагічний для української
церкви 1596 рік – рік прийняття
Брестської унії, згідно якій частина
вітчизняної церкви була приєднана
до римо-католицизму.
Свт. Петро (Могила) Румунська ікона бл.
поч. ХХІ ст.

5. 5
У календарі «Духовники Київської Русі», виданому
Києво-Печерською лаврою 2013 року, зазначається, що
митрополит Петро Могила був готовим йти на поступки,
проте в царині збереження православного обряду й
розвитку церковної інфраструктури стояв несхитно. «З
самого початку свого служіння й до останнього дня свого
життя добре ім’я святителя Петра страждало від
нерозуміння й явного наклепу», - читаємо в календарі. В
цьому виданні розповідається про випадок з історії
новоствореної колегії Петра Могили: одного разу серед
киян поповзли чутки, що в новому училищі вчать єресі й
кияни кинулись до школи з метою розправи. Якби не Божа
поміч втихомирила страсті, вчителів би покидали у Дніпро
як відступників.
Уже на посаді митрополита Петрові Могилі
доводилося навіть тікати з Києва, коли навпроти
кафедрального Софійського собору він поставив незвичне
розп’яття, а на самому соборі - хреста на кшталт
костельного.
До речі, це під впливом Петра Могили московський
патріарх Нікон замінить поширене у Московській державі
«двоєперстя» (вказівним та середнім пальцем) на
«троєперстя».
Рід Могил (Мовил)
За однією з легенд Могили походять від
давньоримського героя VI ст. до н.е. Муція Сцеволи, чиї
нащадки перейшли з Рима до Греції, а звідтіля в молдавські
землі.

6. 6
У книзі Є. Білоусова «Славетні імена України» ми
знаходимо дуже поширену цікаву легенду про походження
прізвища Могил.
«Жив колись у землі Молдавській, - розповідає
письменник Євген Білоусов, - простий жура православний.
І був він на зріст зовсім малий. Мав прізвисько Пуріче. По-
румунські це – блоха. Каже якось молдавський господар:
- Іду битися з ворогом. Ідіть всі зі мною.
Вирушив з усіма на війну і Пуріче.
От почалась битва. То одні гору беруть, то другі.
Дивиться джура - під воєводою Штефаном Великим коня
вбито. Підвів він тоді до князя свого коня і каже:
- Бери мого.
А Штефан на зріст невисокий. Не може коня
осідлати.
Каже джура:
- Княже, я згорнуся горбочком, на який стане твоя
світлість і таким чином сяде на коня.
Зробив воєвода, як йому порадили. А після перемоги
викликав вояка:
- За допомогу дякую. Нехай віднині буде твоє
прізвисько Могила, що означає Горбок.»
Як би там не було насправді, а рід Могил дійсно
давній й поважний. Дядько Петра Могили Георгій став
православним молдавським митрополитом. Інший дядько
Ієремія - господарем Молдавським. Його батько Симеон –
господарем Валахії, пізніше господарем Молдавським.
Правителем молдавським Симеон став вже на схилі літ,
коли помер його брат. Унаслідок боротьби за владу батько
Петра був отруєний придворними, а мати, семигородська
княжна Маргарет, із десятилітнім сином переїхала на
українські землі Речі Посполитої. Там їх прийняли родичі,

7. 7
а Петро став прийомним сином Станіслава Жолкевського,
який є прототипом героя історичної драми Єжи Гофмана –
пана Володієвського.
Династія Могил була міцно пов’язана з
Православною церквою й виступала її покровителькою.
Так, батько Петра і рідний дядя Ієремія побудували
Успенській храм при Львівському братстві. Двоюрідна
сестра Петра Раїна Вишневецька відома як засновниця й
благодійниця багатьох монастирів Лівобережної України.
При Львівському братстві отримав майбутній
митрополит свою першу освіту. Можливо, саме тоді він
познайомився з Богданом Хмельницьким, який навчався у
Львівській єзуїтській колегії. Надалі вони ставились один
до одного з повагою. Продовжив Петро Могила навчання в
європейських університетах, де зблизився з французьким
філософом Рене Декартом. Після поверненя до Польщі він,
як і Рене Декарт, пішов на військову службу, був
заправським фехтувальником й майстром з верхової їзди.
Київський митрополит
Чому він вирішив постригтися в монахи, точно не
відомо. У 1622 – 1627 роках Петро Могила перебував у
послуху в монастирі. А 1627 року, коли йому не було ще й
30-ти років, його обирають настоятелем Києво-Печерської
лаври.
Письменник Іван Нечуй-Левицький у своєму нарисі
«Унія і Петро Могила, київський митрополит» писав:
«новий архімандрит, як людина розумна і вчена, завів у
лаврі нові порядки, відремонтував церкву, збудував
Голосіївський монастир неподалік від Києва…; збудував у
Лаврі шпиталь для старців своїм коштом».

8. 8
Петро Могила вступає до Київського братства, стає
старшим братчиком, опікуном і фундатором братства,
монастиря та школи. Восени 1631 року на території Києво-
Печерської лаври він організовує нову школу.
За взірець створення православної школи нового
типу Могила обирає шкільну модель паризького
Королівського єзуїтського колегіума Анрі Великого, в
якому він навчався. Лаврська школа була даже схожа на
цей єзуїтській колегіум структурою освіти. Наступного
року, на прохання Київського братства, козацтва та
митрополита, київська братська школа та Лаврська
об’єдналися. Нова школа стала зватися Києво-Печерською
колегією. З часом колегія отримає на честь Петра Могили
назву Києво-Могилянської, згодом стане академією.
Наприкінці 1632 року Петра Могилу обирають
митрополитом. Й він приступає до повернення
православним храмів та монастирів, відібраних уніатами.
У відомство київського митрополита перейшов
Софіївський кафедральний собор, і 1632 року розпочалося
відновлення Софії, яке тривало 10 років. Петро Могила
вкладав у це будівництво свої власні кошти.
Крім Софії Київської та Видубицького монастиря,
владика відновив старовинну церков Спаса-на-Берестові й
церков Трьох Святителів, яку віддав Братському
монастирю. 1635 року були відкриті залишки Десятинної
церкви. Кошти для відновлення зруйнованих храмів та
монастирів Петро Могила брав зі свого власного майна, з
лаврських доходів, пожертв людей, доводилось йому
звертатись за допомогою і до московського царя.
Завдяки його зусиллям, на українських землях, в
Молдавії та Валахії відкриваються друкарні.

9. 9
14 років керував Київською митрополією Петро
Могила. При кожному приході його стараннями
відкривались церковно-приходські школи і вже наступне
покоління українців, на відміну від сусідів, стало майже
повністю грамотним.
Твори Петра Могили
По собі Петро Могила залишив майже 20 творів
церковно-теологічного, полемічного, просвітницького,
філософського, моралізаторського змісту. В час свого
архімандритства у Києво-Печерській лаврі святитель видав
«Літургіаріон, си есть Служебник» (К., 1629) – книгу, що
була необхідна священникам для проведення Літургії –
головного церковного богослужіння. У 1637 р. видав
«Євангеліє учительне».
Відомий старець Амвросій Оптинський
рекомендував твір, укладений Петром Могилою,
«Православне сповідування Кафолічної й Апостольської
церкви Східної» усім, хто хотів вистояти у вірі. Старець
радив не читати нові книги, а за дороговказ собі й своїм
дітям взяти «Православне сповідування» Петра Могили.
Цей твір - новий православний Катехізис, його було
прийнято на Ясському соборі 1642 р. Катехізис Петра
Могили був важливим не тільки для вітчизняної церкви, а й
для Вселенського православ’я. Попередні віровикладення
стали недостатніми, вони не давали відповіді на нові
питання після зародження на Заході у XVI столітті
протестантизму.
Останньою книгою Петра Могили став «Требник» -
виклад молитов, відправ для виконання різних треб:
хрещення, миропомазання і т.п. До того часу у вжитку
духовенства були требники з викривленнями під впливом

10. 10
католицизму. 1999 року Києво-Печерська лавра перевидала
цей «Требник», що свідчіть про його актуальність.
Петро Могила був також неабияким публіцистом і
брав участь у релігійній полеміці з римо-католиками та
уніатами. Написанню релігійно-полемічних книг сприяло
усамітнення митрополита в Голосіївській пустині,
побудованої ним по чотирьох роках обрання Печерським
архімандритом. Митрополит Могила прагнув замирити
православних та уніатів, звертався до священників та
мирян: «Ми закликаємо всіх, хто живе під одним Законом,
до сусідської дружби, злагоди і приязні». Проте автори
книги «100 знаменитих людей України» наголошують, що
«незважаючи на толерантне ставлення Могили до різних
релігій, абсолютно ліберальним його назвати теж не можна,
оскільки визнавав він тільки канонічні церкви, а проти
інших вів справжню війну, як, наприклад, проти
кальвінізму, який зароджувався на території України і
Молдавії».
Мовна політика митрополита Петра
Петро Могила намагався наблизити мову
церковнослав’янську книжну до розмовної української. У
своїх творах він вживав дуже багато українських слів і
наставляв священників, щоб ті зверталися до осіб, над
якими здійснюють таїнства руською ( тобто українською)
мовою.
Вшанування пам’яті
Помер митрополит Петро Могила 13 січня 1647 року,
коли йому було тільки 50 років. За дев’ять днів до кончини
він написав свій знаменитий заповіт. Петро Могила
заповідав колегії великі кошти, бібліотеку, що складалася з

11. 11
2131 книги, срібний родинний посуд, свій митрополичий
одяг – митру й хрест, прикрашені коштовним камінням й
тканини на одяг студентам. Він «слізно» просив берегти
колегію як єдине його надбання у цейбічному житті.
Поховали митрополита Петра під лівим клиросом
Успенського собору. Під час Другої світової війни, у
листопаді 1941 року, коли Київ окупували німецькі війська,
собор було підірвано. Вибухівку заклали зовсім поряд з
місцем поховання Петра Могили, тому його труна була
знищена.
6 грудня 1996 року Петра Могилу причислили до
лику святих УПЦ.
На його честь встановлено
пам’ятники на території Києво-
Печерської лаври й у селі
Михайлівка-Рубежівка, де
святитель ще до свого обрання
архімандритом Лаври придбав
маєток.
Орден Святителя Петра Могили
Української Православної Церкви
1993 року розпочалося відродження Голосіївської
пустині, яку він започаткував.
Цікаво, що до цього часу росте і навіть цвіте липа,
посаджена Петром Могилою 1635 року біля Десятинної
церкви.

12. 12
II. Основні дати життя Петра Могили
21 грудня 1596 р. – народився в молдавському
князівстві в Сучаві
1612 р. – родина Могил тікає в Річ Посполиту
бл. 1624 р. – вступає до Києво-Печерської лаври
1627 р. – по кончині архімандрита Захарії був
обраний за наполяганням монахів архімандритом
лаври
1631 р. – було відкрито перше духовне училище під
керівництвом Петра Могили
1632 р. – заручився підтримкою польського короля
Владислава IV на незалежне від унійної існування
православної церкви
1633 р. – у м. Львові відбулася урочиста посвята
Петра Могили на київського митрополита
13 січня 1647 року – помер
III. Головні твори Петра Могили
«Номоканон» (1629)
«Літургіаріон, си есть Служебник» (1629)
«Антологія, сиреч Молитви» (1636)
«Євангеліє учительне» (1637)
«Православне сповідування віри» (1640 - 45)
«Літос» (1644)
«Требник» (1646)

13. 13
IV. Література про Петра Могилу
Білоусов, Є.В. Про Петра Могилу / Є.В. Білоусов //
Славетні імена України : оповідання для дітей серед.
шк. віку / Є.В. Білоусов. – К. : Вид. центр
«Просвіта», 2003. – С. 97 – 103.
Дрожжин, В.П. Петро Могила / В.П. Дрожжин //
Видатні постаті в історії України ІХ – ХІХ ст. :
короткі біографічні нариси, історичні та художні
портрети / В.І. Гусєв. та ін. – К. : Вища шк., 2002. –
С. 153 – 156.
Культурне відродження в Україні : історія і
сучасність / за ред. Т.О. Сілаєвої. – Львів : Астериск,
1993. – С. 108 – 109.
Могила Петро Симеонович // Довідник з історії
України : (А - Я) / за заг. ред. І. Підкови,
Р. Шуста. – Вид. 2-ге, доопр. і допов. – К. : Генеза,
2001. – С. 478 – 479.
Могила Петро Симеонович // Мистецтво України :
біографіч. довідник / упоряд. А.В. Кудрицький, М.Г.
Лабінський; за заг. ред. А.В. Кудрицького. – К. :
«Укр. енцикл.» ім. М.П. Бажана, 1997. – С. 419.
Могила Петро Симеонович / В.М. Скляренко та ін. //
100 знаменитих людей України / В.М. Скляренко та
ін. – Харків : Фоліо, 2005. – С. 310 – 314.
Мороз, О. Могила, Петро / О. Мороз // Філософський
енциклопедичний словник / НАНУ, ін-т філософії ім.
Г.С. Сковороди. – К. : Абрис, 2002. – С. 390 – 391.
Слабошпицький, М.Ф. Пам’ятник Петрові Могилі /
М.Ф. Слабошпицький // З голосу нашої Кліо : події і

14. 14
люди української історії / М.Ф. Слабошпицький. –
К. : Фірма «Довіра», 1993. – С. 202 – 205.
Околітенко, Н. Творець Могилянки : Світло вічних
істин / Наталя Околітенко // Жінка. – 2016. – № 2. –
С. 6 – 7.
Печерский календар : 2014 : Духовники Киевской
Руси. – К. : Издательство Киево-Печерской Лавры,
2013. – [б.с.].
V. Бібліографія про Петра Могилу
Могила Петро / В. Нічик // Філософська думка в
Україні : біобібліогр. словник / авт. кол. : В.С.
Горський та ін. – К. : Універсіт. вид-во «Пульсари»,
2002. – С. 135 – 137.
VI. Джерела з Інтернету
Орден Святителя Петра Могили : Українська
Православна Церква [Електронний ресурс]. –
Електрон. текст. дані. – Режим доступу :
http://orthodox.org.ua/article/orden-svyatitelya-petra-
mogili. – Загол. з титулу екрану. – Мова : укр. –
Перевірено : 13.11.2016.
Петр (Могила) : Древо : Открытая православная
энциклопедия [Електронний ресурс]. – Електрон.
текст. дані. – Режим доступу : https://drevo-
info.ru/articles/20675.html. – Загол. з титулу екрану. –
Мова : рос. – Перевірено : 13.11.2016.

15. 15
Святитель Петр Могила : неофициальная страница
Мгарского Спасо-Преображенского монастиря
[Електронний ресурс]. – Електрон. текст. дані. –
Режим доступу : http://www.mgarsky-
monastery.org/history/12. – Загол. з титулу екрану. –
Мова : рос. – Перевірено : 13.11.2016.
Стрикалюк, Б. Петро Могила – великий реформатор
українського православ’я : філософія і
релігієзнавство : перший науковий філософсько-
релігієзнавчий портал / Б. Стрикалюк [Електронний
ресурс]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу :
http://tureligious.com.ua/petro-mohyla-velykyj-
reformator-ukrajinskoho-pravoslavya/. – Загол. з
титулу екрану. – Мова : укр. – Перевірено :
13.11.2016.
13 січня – святителя Петра Могили : Рівненська
єпархія Української Православної Церкви / за
матеріалами сайту «Азбука віри», переклад - ігумен
Герман Кулакевич [Електронний ресурс]. – Електрон.
текст. дані. – Режим доступу :
http://rivne.church.ua/2016/01/13/13-sichnya-svyatitelya-
petra-mogili./ – Загол. з титулу екрану. – Мова : укр. –
Перевірено : 13.11.2016.