Апостол єдності [до 150-річчя з дня народження митрополита Української Греко-Католицької Церкви Андрея Шептицького]

1. Відділ культури і туризму
Черкаської райдержадміністрації
КЗ “Районний організаційно-методичний центр
бібліотечної та краєзнавчої роботи”
Черкаської районної ради
Черкаси
2015

2. Апостол єдності [до 150-річчя з дня народження
митрополита Української Греко-Католицької Церкви Андрея
Шептицького]: бесіда-розповідь / Комун. закл. “РОМЦ БКР”
Черкас. райради; укладач: Л.В. Гріщенко – Черкаси, 2015 [б. в.],
24с.
Нині ми можемо усьому світові довести, що і серед
українського народу є свої пророки. Українська церква дала
народові видатного національного лідера, Андрея Шептицького,
який, за точним висловом Івана Геля, лишаючись на рідному
українському ґрунті, переріс у постать вселюдського масштабу.
Нам всім треба зрозуміти, що Митрополит Андрей Шептицький
був тою людиною, пам’ять про кого не може бути втрачена, бо
вона є благословенням. Є він великий українець “і буде честю
для всіх українців, коли в будучині Св. Мати Церква проголосить
його за святого, чим стане Він всеукраїнським національним
святим”.
Даний матеріал адресований молодим читачам, освітянам,
бібліотечним працівникам, всім хто цікавиться історією та
життям видатних людей України.
Укладач: Л. В. Гріщенко
Комп’ютерний набір О.Ю. Гріщенко
2

3. “Не потоком шумних галасливих фраз,
а тихою невтомною працею
любіть Україну”
/Андрей Шептицький/
“Духовний глава українського народу”, “будівничий нації”, “князь
української церкви”, “український Мойсей″ такими високими словами нарекли
митрополита Андрея Шептицького історики, які наголошували на його
винятковій ролі в національно-історичній ситуації впродовж усього його
сорокап’ятирічного перебування в резиденції митрополита Галицького.
Доктор богослов’я Петро Біланюк пише про Шептицького: “Без
перебільшення можемо ствердити, що ціла перша половина XX ст. в історії
Української Церкви і Народу стоїть під знаком великого Митрополита Андрея.
Кожне велике діло в західних областях України або започатковував, або
благословив і підтримав наш український Мойсей”.
Папа Пій XII у своїй енцикліці “Орієнталес омнес”, датованій 23 грудня
1945 р., дуже високо оцінив діяльність митрополита Шептицького. Називаючи
всі його заслуги, він відзначив також, що саме за часів Шептицького
“розвинулося церковне мистецтво за прадідними традиціями й питомим
хистом цього народу й основано музей та інші мистецькі установи з
прекрасними пам’ятками старовини. Врешті, закладено й розвинено немало
закладів, що мали на меті спомагати нижчі круги суспільности в їхніх
потребах та вбогим в їхніх бідах”.
“Найвизначнішим втіленням місіонера, духівника, душпастиря, богослова і
містика, тобто релігійно-церковного велетня є митрополит Андрей
Шептицький. Його не може поминути ні приятель, ні ворог, ні вбогий, ні
багатий, ні політик, ні аполітичний тип, ні релігійна, ні безрелігійна людина,
ні науковець, ні неписьменний; коротко, ніхто не може і не сміє проминути
мовчанкою цю неймовірно велику постать”, наголошує о. Біланюк, пишучи
про Андрея Шептицького.
“Слуга Божий Митрополит Андрей (Шептицький) – це постать, за яку ми
повинні дякувати Богові, бо він, як колись сказав кардинал Тісеран,
звертаючись до українців, є окрасою нашої Церкви і нашого народу.
Митрополит Шептицький був вчителем нашого народу”, – так
охарактеризував свого славного попередника Блаженніший Любомир.
3

4. Сторінки біографії Андрея Шептицького
На чому ж опреться єдність рідної хати?
На національній єдності.
Український народ є одним народом,
дехто навіть скаже – одним організмом, -
тому й належить йому стати і суцільним національним витвором.
Релігійна єдність була б могутнім поштовхом до національної єдності.
/Шептицький А. Як будувати рідну хату?/
Його ім’я вже давно стало символом української Церкви, символом
духовності нації, символом національного та духовного єднання народу. Для
кожного українця ця незвичайна харизматична постать – святий приклад для
наслідування. Адже його заповіти вчення справжньої віри та любові до
ближнього, свідомого християнства й національного патріотизму заповіти на
всі віки, на всі прийдешні покоління.
В час занепаду, страшних випробовувань та страждань, що випали на долю
нашої нації, він став її духовним Батьком та Провідником. Господь вказав
йому тернистий, звивистий шлях, поклавши на його плечі важку ношу, і він
поніс її, благословенний та смиренний, з великої любові до свого народу, з
усвідомлення великої відповідальності перед його теперішнім та майбуттям.
Дитячі та юнацькі роки
День був яскравий і сонячний того липневого після
обіду 1865 року. В маленькому селі Прилбичі на
північному сході від старовинного міста Львова, що на
Яворівщині, 29 липня 1865 року народився Роман
Шептицький у родині графа Івана та графині Софії
Шептицьких.
Роман був третьою дитиною у сім’ї Шептицьких.
Він був веселим, завжди усміхненим і щасливим, зацікавлений усім.
Здавалося, ніби він схопив сонячне проміння того дня, коли народився, і носив
його з собою.
Він називав себе Ама, що по-латинськи означало любов. Любов
пронизувала усе життя Романа. Захоплювався Роман чарівністю кожного дня,
подіями і особами.
Його батько наголошував на важливості освіти для всіх його дітей. Вони
мали приватних вчителів до того часу, поки в 10 років не записалися до
гімназії. Усі діти Шептицьких старанно вчилися, шануючи батьків, хочучи
бачити їх щасливими. Роману було 18 років, коли він готувався здавати
випускні екзамени в гімназії Святої Анни. Він відводив багато годин для
навчання, бо хотів скласти іспити якнайкраще. Екзамени він здав блискуче.
4

5. Як Роман вирішив стати священиком? Це був, безперечно, довгий і важкий
період його життя. Роман завжди хотів іти за покликом Бога. Він мав намір
стати василіанським монахом і українським священиком, але його батько не
хотів навіть чути про це. Граф був добрим, богобоязливим чоловіком, але
йому було важко зрозуміти, чому Роман вибирає покликання таке вимогливе,
важке, а також зовсім не престижне.
Покликання прийшло до Романа безпосередньо від Бога, коли він
усамітнився після закінчення гімназії Святої Анни. В час молитовних чувань
внутрішній голос сказав Романові: “Ти повинен стати василіянином”.
Батько, граф Іван, не схвалив такої ідеї, він наполягав, щоб син пішов на
службу в армію, сподіваючись, що в Кракові під час однорічної служби, яка
вимагалась законом, він захопиться світськими справами і забуде про своє
прагнення вступити в монастир. Але життя солдата Романа не цікавило.
У січні 1884 року Роман важко захворів скарлатиною, зараженням крові,
запаленням суглобів, він був майже при смерті. Та завдяки Божій милості все-
таки переміг хворобу і ступив на дорогу служіння Богові.
Незважаючи на те, що в час Романової хвороби батько обіцяв сприяти його
Божим планам, після одужання сина граф Іван таки не дав згоди на вступ
Романа в монастир. Це стало причиною тяжких страждань Романа, який не міг
не підкоритися волі свого батька.
Тепер вже добре розумію,
Куди спішу і що я вмію,
В осмуті в’янути не смію,
В стражданнях – не один.
В Христі знаходжу я підмогу,
Без Нього – навіть до порогу!
Сягаю до небес чертогу,
Бо я – християнин! .. /о. Василь Мендрунь/
Нарешті граф дозволив Романові поступити в монастир при умові, що той
закінчить своє навчання в університеті й одержить ступінь доктора права. Він
також хотів, щоб Роман більше спілкувався з молодими людьми і почекав ще 4
роки.
В університеті Роману було дозволено жити набожним достойним життям,
нерелігійна атмосфера серед студентів дуже його турбувала. Він почав
запрошувати друзів у свою кімнату на щотижневі дискусійні засідання на
релігійні теми. Студенти говорили про християнські принципи і звичаї. Роман
був впевнений, що вибрав достойних друзів. Він ніколи не належав до поганої
компанії і намагався врятувати інших від неї. Він добре усвідомлював
небезпеку впасти в гріх під впливом поганого товариства.
Восени 1887 граф Іван відправив Романа у подорож на Східну Україну і в
Росію. Це була щаслива нагода для молодого хлопця, і він скористався цим
для розширення і поглиблення свого культурного і релігійного світогляду.
Роман відвідав багато церков, монастирів і музеїв. Під час мандрівки він
5

6. зустрічався і розмовляв з відомими людьми і в багатьох випадках знайшов
друзів на все життя.
Після місячних канікул Роман повернувся додому і почав готуватися до
складання випускних іспитів на докторську ступінь по праву. Незважаючи на
свою нелюбов до цивільного права, він склав їх успішно.
Невдовзі батько Романа запропонував йому відправитись в нову подорож,
у Рим. Роман з радістю погодився. Молодий благородний хлопець був
задоволений своєю подорожжю у Вічне Місто, Рим. Вершиною його
перебування там була приватна зустріч з Папою Римським Левом 13. Саме
Папа Лев закликав до відновлення старовинного Чину Св. Василія Великого.
На завершення їх зустрічі Святий Отець, натхненний Святим Духом, обняв
Романа і сказав: “Сину, ти вибрав найкращу долю”.
Від монаха до Митрополита
29 червня 1888 року Роман вступив у монастир в
Добромилі. Він отримав особливий дозвіл пропустити
трьохмісячну програму кандидата, бо він і так був
затриманий батьком на 4 роки. Нарешті Роман почав
життя, до якого прагнув так багато років.
Після року послушництва Роман 13 вересня 1889 року
склав перші обіти. За цей рік він навчився жити
релігійним життям – життям убогості, чистоти і послуху. В цей час Роман
отримав нове ім’я – Андрей, в честь св. Андрея, Апостола, який приніс Добру
Новину про Ісуса слов’янському народові.
Невдовзі Андрей Шептицький повернувся в Краків, де він вивчав теологію
в Колегіїї оо.Єзуїтів. Ці студії були підготовкою до висвячення на священика.
Шептицький мав величезний талант до вивчення мов. Він володів десятьма
мовами: грецькою, латинською, старослов’янською, польською, німецькою,
французькою, італійською, англійською, єврейською, українською. Цей
особливий дар був плідно використаний для спілкування з багатьма людьми.
11 серпня 1892 року Андрей Шептицький склав вічні обіти у
василіанському монастирі в Кристинополі. Через кілька тижнів, 3 вересня, він
був висвячений на священика.
У 34 роки отець Андрей, ще молодий монах, був обраний єпископом. Це
відбулося 19 вересня 1899 року. Молодий єпископ зразу ж виявив свою
відданість іншим. Він відвідував покинутих і ув’язнених, почав будівництво
духовної семінарії і був ініціатором реконструкції собору у Станіславові. 12
січня 1901 року Єпископ Андрей став Архиєпископом Львова і Митрополитом
Галичини.
Андрей Шептицький був Главою Греко-Католицької Церкви майже
півстоліття. Це були важкі і відповідальні часи для українського народу.
Митрополит завжди допомагав, захищав і оберігав свою паству. Він завжди
був зі своїм народом. В одному із своїх Пастирських листів писав:
“Подорожуючи від села до села, я більше подібний на проповідника-місіонера,
6

7. ніж на Єпископа…”. Андрей Шептицький написав понад 170 пастирських
послань, в яких порушував релігійні, соціальні, побутові, економічні,
національні, міжконфесійні проблеми.
Митрополит Шептицький зліквідував перш усього ту прогалину, що
існувала між українським народом і його церковним проводом, він боровся за
український університет у Львові, допомогав в розвитку освіти і мистецтва,
здійснив перше пастирство до закинутих за океан заробітчан й освідомив їх
українством…
І такий чин Митрополита на ниві українського відродження був оцінений
уже досить швидко. З нагоди ювілейного концерту 14 грудня 1913 року
виголошено в Львівській духовній семінарії вітальне слово на його честь
звучало в такому вигляді:
Витай же, Гостю наш найдостойніший!
Витай нам, Отче, тут межі дітьми!
Витай нам, Вождю, що народ свій вивів
На ясне світло із неволі тьми!
Бо хто ж Мойсей нам, Провідник народа?
Кого сам Господь межи нас послав,
Щоби вказав нам до життя дорогу,
Щоби нещасний свій народ спасав?
І Ти вперед йдеш – нарід за Тобою,
Ти нашим Батьком – ми Тобі дітьми:
Де смерть нам грозить, де укриті стріли,
Всіх закриваєш своїми грудьми!
Сам все убогим хочеш оставити,
А нарід в многі скарби багатиш,
Прапор культури угору взиваєш,
Наукам, штукам ясний шлях мостиш.
Дариш убогих щедрою рукою,
Нездужі знають, хто є Батько їм –
Ти всіх до серця свого пригортаєш!
Благословення йде з Тобою всім…
7

8. Великий політик, громадський діяч
Андрей Шептицький широковідомий і як політичний діяч, який
обстоював ідею незалежності та соборності України,
засуджував окупацію Польщею Галичини і ліквідацію
української державності у західноукраїнських землях. За
словами самого Митрополита Андрея, наведеними в одному з
листів-роздумів, його переконання є “виловом для тих, які наш
нарід завжди і постійно має комусь служити, а незалежність
України належить заховати на вічну пам’ять до гробу. Але так не є, і не буде –
коліс історії повернути не можна.
Йдуть тяжкі й страшні часи, не знаю, яку долю судив Господь цьому
народові, що його пастирем призначив мене, але я свідомий
відповідальності… Я ніколи не зречуся свого обов’язку, даного мені Богом, і
до кінця своїх днів, кажучи словами псалмоспівця, здійснюватиму заповіт
святого Павла – бути всім для усіх”.
Андрей Шептицький справді накреслював український шлях відродження.
15 серпня 1914 року підготував проект змін в Україні з початком Першої
світової війни, в основу чого покладено національно-державне відродження:
“Маючи цю ціль на увазі, потрібно буде використати всі традиції України, що
їх Росія придушила, і впоїти їх так сильно в свідомість нації, щоб жодна
політична комбінація не могла знищити перемоги”.
Програма відродження України передбачала всі напрямки
державотворення. Скажімо, щодо військової організації, то митрополит
вважав, що “ця організація повинна базуватися на традиціях запорозьких
козаків. Муситься мати на увазі, що ті традиції ще живуть в Україні й мають
локальний, національний характер. Російські донські козаки, що їх уважається
специфічно російським феноменом, є перекрученням тих традицій. Російські
донські козаки не зберегли нічого, крім назви українських козаків. Тим не
менше назва “козак” дальше живе в національному почуванні як синонім
колишніх національних героїв. Тому найвизначніший командир нашої армії
міг би бути назначеним, після певної перемоги й на приказ цісаря, гетьманом
України. національний характер мусить бути висловлений в назвах офіцерів:
отаман, осавул, сотник, як також в їхніх уніформах і, наскільки це можливо, в
мові військової команди. Гетьмана треба б уповноважити “універсалів”,
значить маніфестів і прокламацій до армії і народу й до назначування
отаманів, осавулів і т.д.”.
Через три місяці після початку Першої Світової війни російські царські
війська окупували Західну Україну. Почалося переслідування Греко-
Католицької Церкви. Митрополита Шептицького звинуватили в
антиросійській політичній діяльності і 18 вересня 1914 року арештували. Він
відбував ув’язнення в Києві, Курську, а потім у монастирі в Суздалі. Навіть
перебуваючи за ґратами, Пастир пам’ятав про потреби своїх послідовників і
8

9. ніколи не припиняв писати листи в різні урядові установи, в яких протестував
проти переслідувань його Церкви і вірних й обстоював їх права.
12 березня 1917 року Митрополита було звільнено з ув’язнення і він їде в
Київ. Шептицького радо зустрічають в Центральній Раді вигуками “Хай живе
Князь Української Церкви!” і аплодували протягом кількох хвилин,
піднявшись. У своїй проповіді Андрей Шептицький заявив: “Якщо Україна
хоче жити вільним життям, то мусить обов’язково відокремитись від Москви.
Вона мусить стати незалежною державою, шукати собі союзників між іншими
вільними народами і державами, які піддержали б її слушні вимоги та
допомогли б в боротьбі проти московської агресії…”.
Українську справу Митрополит Андрей обстоював по цілому світові. Так,
14 липня 1921 року він відвідав голову ради міністрів Франції Арістида
Мріяна у справі ЗУНРУ, за що був підданий потужній критиці на сторінках
польської преси. А вже 23 листопада 1921 року Шептицький був на аудієнції в
Білому домі. Склавши привітання Президенту США Гардингу з приводу
скликання конференції щодо обмежень озброєння, Шептицький висловив
сподівання на її успіх, що принесе “полекшу для всіх народів, а між ними й
українського”.
Після цього візиту Митрополит мав розмову з міністром торгівлі
Гербертом Гувером, якому подякував за допомогу Америки українському
населенню в Галичині і звернув увагу на потреби і нужду голодуючого
українського населення. Того ж дня він наніс візит і до державного
департаменту США, де залишив меморіал.
У вересні 1923 року його знову арештували, але тепер вже польський уряд.
В січні 1924 року йому дозволили повернутися до Львова.
Прикутий до крісла-візка, через перенесені хвороби, виснажливу роботу,
ув’язнення, Митрополит продовжував покращувати добробут своєї Церкви і
вірних. З роками ентузіазм не згас, особливо він сконцентрував свої зусилля
на виданні релігійної літератури і літургічному оновленні. Для священників
митрополит визначив особливу місію. Вони мають брати активну участь у
житті громади, загалом соціуму й насамперед підтримувати все українське,
цікавитися життям сімей, їхніми потребами, а також опановувати світські
ремесла – торгівлю, бухгалтерію, кооперацію, землеробство.
Шептицький був багатою людиною. Усі кошти раціонально
використовувалися насамперед для інвестицій, які сприяли зміцненню
економічного становища українців Східної Галичини завдяки створенню
робочих місць на промислових і торговельних підприємствах. Випускав на
своїй фабриці цукерок “Фортуна нова” (на сьогодні це фабрика “Світоч”)
комплект шоколадок “Солодка історія України” з портретами українських
монархів і гетьманів, які продавалися по всій Галичині й навіть у США.
9

10. “Ніколи нічого не робіть, що не в інтересах українського народу”… ці‒
слова належать митрополиту Андрею Шептицькому. Ось приклад того, як
рекламували в ті часи українську продукцію, коли українці на підтримку своєї
промисловості й торгівлі висунули гасло “Свій до свого по своє”.
Митрополит був добре поінформований щодо подій 1939-х року у
Радянському Союзі, зокрема в Україні. Особливо цікавим є пастирське
“Послання до духовенства і вірних” (1936), в якому владика засудив штучний
голодомор 1933-го.
У винятково важких умовах тривала діяльність митрополита в роки Другої
світової війни. 30 червня 1941 року у Львові Андрей Шептицький вітав
відновлення української державності і створення уряду Української держави –
Українського державного правління на чолі з Ярославом Стецьком. Утім,
невдовзі прийшло розчарування: самостійна Україна не була потрібна ні
Сталіну, ні Гітлеру. Митрополит викриває злочини окупантів, переконливо
доводячи несумісність нової влади з принципами християнської моралі,
протестує проти залучення української поліції до участі у репресивних акціях.
Митрополит Андрей – єдиний церковний діяч у Європі, хто відважився
відкрито звернутися до Гіммлера із засудженням винищення євреїв. Нацисти
намагалися знищити 200 тисяч євреїв зі Львова і навколишніх територій. Для
вашої уваги спогади полковника ізраїльських військ Кагане: “Я був
єврейським військовим капеланом, призначений у Львівський гарнізон, а
також равином у синагозі і викладав юдейську теологію в міських вищих
школах. Можу поклястися на Біблії, що Митрополит Шептицький був одним з
найбільших гуманістів людства, і, звичайно, найкращий друг, якого ми, євреї,
мали коли-небудь. Кажу це не просто тому, що він врятував мою дружину,
дітей і мене, а тому, що він допомагав звільнити сотні інших євреїв від
неминучої смерті”.
Люби всіх ближніх, незважаючи на віру,
І нації ти інші поважай,
Святому Господу ти серце принеси в офіру
І за Христом іти не забувай.
Роби приємне навіть людям незнайомим.
Усім, без винятку, спіши добро творить,
Даруй любов і милосердя кожну мить.
Обстоюючи права українців за кордоном, Митрополит Андрей завжди
залишався зі своєю паствою на рідній землі в грізні часи історії. Так було під
час вступу російської армії до Львова в 1914 році, так було і під час приходу
більшовиків у 1939 і 1944. Шептицький не злякався ані московських багнетів,
ані потім польських багнетів, куль і шрапнелі, які безупинну гуділи понад
Святий Юр у Львові, де жив Митрополит. Отець Микола Підгорецький писав
з цього приводу: “Бо його бодрого духа ніщо не злякає. Такої неустрашимості
треба всім українцям, а тоді буде наша побіда, побіда цілої України”.
Митрополит Андрей Шептицький – опікун і меценат
10

11. Залишив вагомий спадок: глибокі філософсько-
богословські та аскетичні твори, дослідження з історії
церкви, які, на жаль, ніколи не виходили друком в
Україні у державних видавництвах, а тому невідомі
широкому загалові. Відомі лише їхні назви: “Хрещення
України”, “В обороні основ українства”, “Апостоли
церковного об’єднання”, “Мої спомини про предмет музейних збірок”,
“Правдива віра”.
Заснував: велику єпархіальну книгозбірню (бібліотеку) в Станіславові
(сьогодні Івано-Франківськ), якій подарував понад чотири тисячі книг з
власної бібліотеки – це один з перших актів благодійної діяльності
митрополита; Науковий інститут, пов’язаний із Львівською богословською
академією; фонд митрополита Андрея Шептицького для українських сиріт та
благодійну інституцію “Захист ім. Митрополита Шептицького для сиріт у
Львові”.
Збудовано, заходами Андрея Шептицького, чимало храмів та монастирів,
напередодні Другої світової війни налічувалося вже 4400 церков греко-
католицького обряду й каплиць, богословська академія, 5 духовних семінарій,
127 монастирів; виходило 9 друкованих періодичних видань; допомагав
розбудовувати такі установи, як “Іпотечний банк”, товариство взаємного
страхування “Дністер”.
Побудував установи: Національний музей та “Народну лічницю” у Львові,
“Порадню матерів” (консультацію), кілька сиротинців, дяківську бурсу,
духовну академію, жіночу гімназію, бурсу рідної школи, малярську студію,
школи імені Грінченка та імені князя Лева, фотоательє в Чикаго, кіностудію у
Вінніпезі.
Пожертвував: чималу суму грошей на Академічний дім, який служив
гуртожитком і бібліотекою для багатьох українських студентів та надавав
допомогу приватним школам. Безцінна його фундація на “Церковний музей”,
який згодом дістав назву Українського Національного музею; придбано
будівлю для першої у Галичині художньої школи Олекси Новаківського.
Утворив: у 1931 році “Український католицький союз”.
Утримував: щороку 40 талановитих незаможніх юнаків і дівчат,
допомагаючи їм здобути освіту; за власний кошт навчав здібну молодь за
кордоном – в найкращих навчальних закладах. Серед них – чимало відомих
українських митців, зокрема Г. Крушельницька (сестра Соломії), Ф.
Лопатинська, А. Гаєк, О. Новаківський, М. Сосенко, О.Курилас, Я.
Струхманчук та ін.; завдяки матеріальній та духовній підтримці в Галичині
функціонували товариства “Просвіта”, “Рідна Школа”, Наукове Товариство ім.
Шевченка, громадські організації “Пласт”, “Луг”, “Сокіл-Батько”, “Українська
Молодь Христові”, видавалися журнали “Наш Приятель”, “Поступ”,
“Українське Юнацтво”.
Смерть Митрополита Андрея
11

12. Вже у вересні 1944 р. стан здоров’я Митрополита Андрея Шептицького
значно погіршився. Він був паралізований, у візочку, не міг правити Службу
Божу без допомоги отців, бо руки його були зовсім нерухомими. Важливі
документи підписував, взявши перо до вуст. Страждав від сильного болю,
часто втрачаючи свідомість. Але жодного стогону, жодного нарікання від
нього не чули. З жовтня хвороба прогресувала настільки, що Митрополит уже
не вставав з ліжка. Передчуваючи близький кінець, прийняв Святу Тайну
Єлеопомазання від свого брата Архімандрита Климентія. Біля його ліжка
щоночі чергували близькі йому отці, монахи. Вночі 31 жовтня 1944 року він
оголосив свій духовний заповіт і останні слова.
Отці в ту хвилю відчували пекучий жаль і страх: що буде з нашою
Церквою і з нами усіма після смерті Митрополита? Адже тільки він,
Митрополит, міг врятувати і Церкву, й народ від загибелі. Митрополит
Андрей Шептицький передбачив знищення Греко-Католицької Церкви, яке
було здійснене після його смерті.
О 13:30 після обіду 1 листопада 1944 року Митрополит Андрей
Шептицький помер. Після Панахиди домовину Митрополита Андрея
Шептицького було покладено в крипту собору св. Юра.
Молитва Андрея Шептицького “За Україну і український нарід”
Саме Митрополит Андрей в 1933 році організував
перший З’їзд “Українська Молодь – Христові”.
Таким чином започаткував традицію, яку було
відновлено в Україні з’їздом “Шукаю Христа” в 1990
році. На з’їзді дарувався молитвенник, в якому було
зібрано зразки молитов, випробуваних століттями в
різних обставинах і культурах. Однією із них є Молитва Слуги Божого
Митрополита Андрея “За Україну і український нарід”.
Всемогучий Боже і Царю всесвіту, спасителю наш, Ісусе Христе, що всім
серцем любиш увесь людський рід і своїм безмежним промислом опікуєшся
кожним народом зосібна!
Споглянь милосердно і на наш український нарід, і на кожний інший нарід,
що з повною надією припадає до Тебе як до свого найліпшого Отця і
премудрого Царя. Ми, діти цього народу, покірно послушні Твоїй святій волі,
любимо всі народи, що їх Ти відкупив Своєю святою кров’ю на хресті, а
передусім любимо щирою християнською любов’ю наш український нарід. Тим
то з любови до нього, а радше з любови до Тебе, наш Боже, благаємо:
Прости йому всі провини, поправ всі його злі нахили, а скріпи добрі нахили;
змилосердися над ним у всіх його потребах. Борони його перед усякою
кривдою й несправедливістю ворогів.
Зливай на нього безнастанно Твоє щедре благословення.
Благаємо Тебе, наш Боже, про особливу опіку і поміч для нашого народу,
щоб серед усіх переживань і спокус з боку світу, диявола і його слуг він міг
завжди зберегти небесне світло віри, перемагати витривалістю у добрім
12

13. всякі труднощі і завжди належати до благословенного Твого Божого
Царства, і тут на цім світі і в небесній батьківщині.
Дай нам ласку, щоб ми всі до одного, залучені єдністю віри і союзом
любови під Твоїм проводом і проводом святої Вселенської Церкви, йшли
завжди дорогами правди і справедливості, любови та спасення. Пішли
українському народові святих, великих своїх слуг, щоб прикладом і словом були
його мудрими провідниками у всіх царинах нородного, суспільного й
громадського життя.
Провідникам нашого народу дай світло Твоєї премудрости з неба, дай
йому численне і добре та святе духовенство!
Заопікуйся його молоддю, щоб не тратила ласки святого Хрещення, щоб
одержувала в родині й школі основне християнське виховання і виходила на
пожиточних синів свого народу. Благослови всі наші родини, щоб батьки були
зразковими й певними християнами, а матері визначались мудрістю,
побожністю й дбайливістю у вихованні дітей. Заохоти багатьох із нашого
народу до життя досконалішого, до святости. Поклич багатьох, у кожному
поколінні, до монашого стану, до геройських жертв за справи Церкви й
народу.
Просвіти всіх нас, нахили всі серця, щоб усі якнайліпше пізнавали й цінили
святу католицьку віру і, визначаючи її, почували себе щасливими, стояли в ній
непохитно, хоч би треба було понести й мученичу смерть, та й щоб по
законах святої віри уладжували своє життя.
Благослови також і дочасне добро нашого народу.
Дай йому волю, щоб міг свобідно розвивати свої природні, Тобою дані,
сили. Обдаруй його правдивою незіпсованою просвітою. Благослови його
працю на всіх ділянках науки, мистецтва й добробуту та благослови всіх і
все, щоб наш нарід, живучи мирно та щасливо, міг добре Тобі служити, а з
Твоєю поміччю одержати вічну небесну Батьківщину.
А Ти, Пресвята Богородице, Непорочно-Зачата, Мати і Царице України,
Святий Обручниче Йосифе, покровителю Вселенської Церкви, святий
Архангеле Михаїле і ви всі, покровителі українського народу, опікуйтеся
завжди цим народом, щоб він став народом святим, щоб сповнив своє Боже
післанництво, щоб навернув увесь Схід до світла віри, щоб причинився до
світлого добра людського роду, щоб був поміччю і потіхою святої Вселенської
Церкви та щоб приносив Вічному Цареві Безперестанну славу, честь і поклін
на віки вічні. Амінь.
Слово Митрополита Андрея до української молоді
13

14. Будь завжди вірним Христові!
Вірність Христові – у цих двох словах програма цілого нашого життя.
Вірність Христові – це всі християнські обов’язки. Вірність Христові – це
християнський світогляд, це ціла релігія, зв’язок людей з небом, це дочасне
щастя і вічне спасіння. Бути вірним Христові – це високо носити прапор віри
й обов’язків щодо Бога. Бути вірним Христові – це любити Бога і ближніх
задля Бога, бо вони Божі діти. Бути вірним Христові – це давати Богові
перше місце в усьому. Бути вірним Христові – це високо цінити християнську
молитву та до неї щодня, в кожній важливій потребі, вдаватися. Бути
вірним Христові – це пам’ятати про потреби ближніх і по змозі давати
милостиню.
Увіковічення пам’яті Митрополита Андрея Шептицького
← Пам’ятник Андрею Шептицькому у Львові поставили вже...
втретє! Відкриття відбулося 29 липня 2015 року на 80-ту
річницю з того дня, коли у Львові вперше побачив світ
пам’ятник Митрополиту Андрею – фото з Інтернет-ресуру:
http://www.dw.com/uk/%D1%83
На вул. Митрополита Андрея, поблизу →
Собору св. Юра, у Львові, встановлено меморіальну дошку
митрополиту Андрею Шептицькому за ініціативи Львівського
обласного товариства політичних в’язнів і репресованих –
фото з Інтернет-ресурсу: http://vgolos.com.ua/politic/226.html
← Національний музей імені Андрея
Шептицького. Архітектор – Л. Марконі, 1904 р. у Львові
(Палац Дуніковських) – фото з Інтернет-ресурсу:
http://haidamac.org.ua/2010/02/ln-nationalmuseum/
← Архикатедральний собор Св. Юри у Львові – головна
святиня українських греко-католиків. Побудований у 1744-
1762 рр. у стилі бароко. Тут покоється прах митрополита –
фото з Інтернет-ресурсу: http://travel.lviv.ua/car-
excursions/ohlyadova-ekskursiya-po-mistu/
← Музей імені Митрополита Андрея Шептицького у м.
Яремче, де представлено непересічної художньої
цінності твори образотворчого і прикладного мистецтва.
За час довгої еміграції зібрав по світі отець Ярослав
Свищук і у 1994 р. перевіз з США на батьківщину в дар
українському народу – фото з Інтернет-ресурсу:
https://www.google.com.ua/search?q
14

15. ← Пам’ятна дошка А. Шептицькому на стіні будівлі Палацу греко-
католицьких митрополитів (Митрополичі палати) – фото з Інтернет-ресурсу:
http://travel.lviv.ua/car-excursions/ohlyadova-ekskursiya-po-mistu/
Меморіальна дошка на честь А. Шептицького →
у Кракові – фото з Інтернет-ресурсу:
http://ukrainianplaces.com/node/2194
← Погруддя Митрополиту А.
Шептицькому у м. Трускавець Львівської
обл. відкрито та освячено 24 жовтня 2010 р. – фото з Інтернет-
ресуру: http://protruskavets.org.ua/2010/10/26/
duhovnyj-batko-nastavnyk-i-svyatyj/
Пам’ятник А. Шептицькому в м. Тернополі, →
відкрито в 2001 р. – фото з Інтернет-ресурсу:
http://2biblternopil.blogspot.com/2011/05/blog-post_08.html
→ Пам’ятник Митрополиту Андрею Шептицькому
у м. Яворові Львівської області – фото з Інтернет-
ресурсу: http://old.ugcc.org.ua/ukr/library/foto/04/
Поштова марка до 100-річчя відвідин →
Канади Митрополитом А. Шептицьким – фото з
Інтернет-ресурсу: http://www.ukrain.travel/dr-uk/671-
nacionalnyj-muzej-u-lvovi-imeni-andreja-sheptyckogo.html
← На Тернопільщині випущено
конверт з портретом А. Шептицького, а 13 грудня 2001
році у Львівській дирекції “Укрпошти” відбулося
урочисте спеціальне погашення маркованого конверта з
зображенням Митрополита Андрея Шептицького.
Конверт було випущено за ініціативи культурно-
мистецького Фонду імені Митрополита Андрея
Шептицького УГКЦ та з нагоди 100-річчя його сходження на митрополичий
престол – зображення з Інтернет-ресурсу:
http://www.infoukes.com/newpathway/39-2010-Page-12-1.html
Вислови Митрополита Андрея Шептицького
15

16. “Я справді не лікар, ані хлібороб, ані політик, але я Ваш батько, а батькові
не байдуже те, що його дітей живо обходить”.
“... майбутність належить до тих народів, у яких подружжя є річчю
святою... у таких народів легко знайти лад і силу. Такі народи з елементарною
силою здобувають собі добробут”.
“Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою й невтомною працею
любіть Україну”
“..християнин має любити усіх людей, але се не перешкоджає, що
найпершою любов’ю має любити свою родину і свою вітчину”.
“Український народ від 1918 року кроваво боровся проти Польщі та
більшовиків за самостійну, Соборну Україну”.
“…ненависть руського народу відноситься до тих неморальних діл, які
приходиться руському народові зазнавати від поляків на своїй власній землі;
до того неморального ладу, яким хочуть руський народ силоміць
ущасливити”.
“... Правдивий патріотизм є нічим іншим у своїй суті, як правдивою
любов’ю до ближнього. І я став таким чином українським патріотом. Уся моя
праця, яка зродилась з цієї любові, мала завжди на меті добро, яке я бажав
зробити для свого народу. Усе добро, яке я зміг зробити українцям, на жаль,
часто було представлене поляками як зло, що я робив їм, полякам...”.
“Ціль моєї праці – зібрати Вас усіх під стяг Христа. Наука Христа, якою я
перейнятий... більше з власного переконання, а не з уряду – це мій прапор і
мій дороговказ. Хай умру днесь і у вічності не знайду щастя, коби лишень Ви,
мої браття, були спасенні”.
“Моя кохана Мамо, для мене довго-довго було своєрідною загадкою, як це
можливо, щоб упродовж століть український нарід, цей убогий сільський люд,
наражений на безнастанні напади турків чи татар, на фізичне і моральне
нищення чужих мовою і вірою окупантів, наражений на страшні наслідки
частих воєн, без керми і вітрил зміг зберегти свою, йому тільки притаманну
духовність, виявом якої є український іконопис, українське мистецтво, своїх
мистців-артистів, свої цілі школи іконописців, про які Європа нічого не знала
й про які досі не знає і ще довго не хотітиме знати, хоч буде примушена
обставинами пізнати Україну”.
“Хто не знає своєї віри, той лише називається
християнином. Бо християнин – це людина, що своїм
розумом визнає за правду все те, що Христос
об’явив, а свята Церква подає до вірування. Тому-то
перша і найважливіша річ для християнина: знати
свою віру… Та цього не досить. Він мусить щиро
полюбити й жити так, як вона наказує. Бо мертвою є
віра такого християнина, що не має у своєму житті діл віри”.
16

17. “А ви, що безпосередньо працюєте над вихованням молоді, дбайте не
менше над просвідченням її розуму, як над ублагородненням її сердець.
Подавайте молоді таку освіту, яка навчила б її не тільки теорії, але теж і
практики. Учіть її як має жити! Збуджуйте в неї бажання й охоту до того, що є
підставою багатства і сили народу. Виробляйте в молоді самостійність та
індивідуальність! Учіть її більше числити на себе, ніж на других! Учіть не
оглядатися на поміч уряду і краю, а власною ініціативою дороблятися
самостійного життя! Виробляйте у молоді почуття правости та сумлінної
праці!”.
“Ваша задача не полягає лиш в тім, щоб діти навчити
читати, писати, рахунків. Ви маєте ті діти і виховати,
виробити їх характер, навчити Божий закон заховувати,
родичів слухати і поважати, маєте поставити основи
моральности під їх будуче життя”.
“Виховувати дітей – право і обов’язок батьків. Це
зрозуміло, оскільки виховання є продовженням народження дитини. Той, хто
привів дитину на світ, передусім повинен бути відповідальним за її виховання.
Сама природа вимагає від батьків виконувати цей обов’язок. Якщо батьки
його не виконують, то шкодять дитині і суспільств. Про інтелектуальний
розвиток людини дбає школа, а родина, своєю чергою, повинна турбуватися
про школу. Обов’язком і правом батьків є відвести дітей до школи. Кожна
школа є частиною родини, яка виконує функцію виховання людини. Державна
влада може допомагати батькам виховувати дітей, створюючи публічні і
середні школи. Разом із тим держава мусить зберігати права батьків і
допомагати настільки, наскільки цієї допомоги потребують і хочуть батьки.
Проте не можна забувати, що державна влада може під егідою такої допомоги
поширювати певні ідеї через шкільництво. Свобода школи, тобто незалежність
її від впливу держави, є одним із найважливіших постулатів громадянського
суспільства, що вміє захистити себе від задумів державної влади, яка часто
присвоює собі цілковите право розпоряджатися всіма справами громадян”.
“Душа дитини – м’якенький віск, з якого можна
зліпити все. Все, що дитина бачить і чує, вона
запам’ятовує на ціле життя. Якщо дитина постійно
чує прокльони, то звикає до них. Інколи такої звички
не можна позбутися аж до старості. Якщо дитина
бачить, що батьки не шанують один одного, то і
вона не буде їх шанувати. Якщо дитина звикає бачити маму чи тата п’яними,
то у молоденькій душі вкорінюється потяг до алкоголю, який згодом може
прокинутися і згубити людину. Якщо батьки не будуть оберігати дитини від
злої компанії, від пустих забав, то вона матиме схильність до розпусти. А
може, навіть замолоду зійти з доброї дороги, втратити невинність, погубити
душу і змарнувати своє життя.
17

18. Якщо батьки не навчать дитини молитися, то вже і потім не можливо буде
добре її цього навчити. Якщо батьки не навчать дитини ходити у церкву
змалку, то і потім людина буде без причини пропускати Служби Божі. Якщо
батьки не будуть слідкувати за тим, що дитина повинна ходити у школу, то не
допоможуть жодні права і обов’язки”.
“Душа дитини – неначе чистий листок паперу. Якщо він нічим не
заплямлений, то на ньому можна писати гарні і добрі речі. А можна написати
погані, огидні. Якщо папір пописаний, то вже важче замінити написане на
щось гарне і добре. Такою і є душа малої дитини. Дитина вже з першого року
життя, коли починає розглядати світ очима, починає записувати враження на
білому листку, які залишаться там аж до смерті. Якщо перші враження будуть
добрими, святими, чистими, ясними та світлими, то вони поведуть душу
ясними і чистими дорогами. Якщо перші враження – огидні, мерзенні та
брудні, то вони можуть зразу заплямити душу, коли вона лише починає
прокидатися до життя”.
Вірші присвячені Андрею Шептицькому
Апостол єдності
Діво Чистая, Маріє,
Вдячну пісню Ти прийми –
За Шептицького Андрія
Богу дякуємо ми!
Ти бо вмовила Владику,
Щоб Вкраїні дарував
Він пророка, і велику
Благодать йому подав.
І отримала Вкраїна
Подарунок від Творця
Вірного святого сина,
Братства й єдності співця!
За батьків правдиву віру
Серцем він молив Христа, ‒
Щоби церква була щира,
І єдина, і свята…
Богородице Маріє,
Бога Сина ти моли,
Щоби Слугу Свого Андрія
Він прославив між людьми! /Тетяна Домашенко/
18

19. Заповіт Владики
Є у Львові зелена гора,
Її знає уся дітвора –
Там на церкві на сірому мурі
Списом змія пронизує Юрій.
А над ним золотисті хрести,
Задивившись у даль з висоти,
Простягають рамена, мов крила,
Понад городом Льва і Данила.
На горі тій жив архієрей,
Незабутній Князь Церкви Андрей,
Для народу і віри трудився,
За свій нарід там Богу молився.
“Творче світу, Спасителю мій,
Поможи Батьківщині моїй,
Дай їй силу кайдани зламати,
Що скували її супостати.
Україно, Вітчизно моя!
Все, що маю, даю тобі я,
І майно, і знання, і всі сили,
Щоб тобі на добро прослужили.
Щоб ти стала міцна, як давно,
Щоб твій нарід з’єднався в одно
у братерській любові та згоді –
Лиш тоді стане сила в народі”
І поклав йому Бог в груди дар:
Жар любови і мужности жар,
Щоб любов’ю бездольних зігріти
і відважно неправду зустріти.
Проти кривди за людські права
Він підносив відважні слова,
Заступав непохитно і щиро
Свій народ, свою Церкву і віру.
Скільки втер удовиних він сліз,
Скільки радості хворим приніс,
Скільки круглих сиріт і убогих
Користали з його допомоги!
Сиротинці, музеї, церкви!
Як змогли би промовити ви,
То прославили б словом великим
Щедру руку Андрея-Владики.
19

20. Серед гуку гармат, серед бур
Він стояв непохитно, як мур.
Не скорили його небезпеки
Ні тюрма, Ні заслання далеке.
Як Мойсей крізь пустині, моря,
Вів свій нарід до Бога-Царя
Поміж піски, провалля і скали,
Та, де вічні горять ідеали.
Є у Львові зелена гора,
Її знає уся дітвора –
Там на церкві на сірому мурі
Списом змія пронизує Юрій.
Та Владики в живих вже нема,
Над ним вічність царює німа,
Що від мертвих живих відділила –
Ангел смерті підносить там крила …
Сиротіє святиня пуста,
І сумує народ-сирота,
І шепоче молитву за того,
Що носив в собі душу святого.
Та священний його заповіт,
Мов стіна нерушима стоїть,
І ніяка його завірюха
Нам не вирве і з серця і з духа!
Ми усі – і дорослі й малі
На своїй і нерідній землі
Його слово, величне, крилате,
Будем в серці довічно ховати.
Він не вмер – він між нами іде,
Він нас шляхом тернистим веде
Крізь холодні пустинь заметілі
До мети, до великої цілі.
Піднесімо серця до гори,
Хай замають, мов ті прапори,
Хай наллються новою снагою –
Віщий Духу! Веди! Ми з тобою!
/Роман Завадович/
20

21. Використані друковані видання
1. Лаба В. Митрополит Андрей Шептицький. Його життя і заслуги / В.Лаба –
Люблін: Свічадо, 1990. – 62 с.
2. Кашуба Н. Будівничий рідної хати: штрихи до портрета митрополита Андрея
Шепицького/ Н. Кашуба // Трибуна. – 1992. – №1. – С.25-27.
3. Послання Митрополита Андрея Шептицького до вірних про виховання в
родині [Електронний ресурс] – Електрон. дані – Режим доступу: http://kluziv-
ugcc.at.ua/news/2011-02-25-96. //Загол. з тит. екрану. – Мова укр. – опис зроблено
16.07.2015.
4. Файзулін Я. [Андрей Шептицький]: історія з життя / Я. Файзулін // Країна. –
2014. – 30 жовт.(№ 42). – С. 55–57.
5. Цегельський Л. Митрополит Андрей Шептицький / Лонгин Цегельський. –
Львів: Місіонер, 1995. – 77с.
Спадщина Андрея Шептицького
1. Дванадцять
листів о.
Андрея Шептицького до матері / упоряд. і приміт. Г. Меріама-Лужницького; [передм.
Л. Рудницького, післям. Т. Салиги]. – Львів: Світ, 1994. – 80 с.: фото. // Шептицький А.
За єдність святої віри, церкви і нації / А. Шептицький – Львів, 1991. – С. 3-34.
2. Пастирський лист Митрополита Андрея Шептицького зі Львова з нагоди
відновлення Української держави, 1 липня 1941 р. // Акт 30 червня 1941. Збірник
документів і матеріалів. – Львів - Київ: Піраміда, 2001. – С. 126.
3. Шептицький А. Вибране: 365 днів з Великим Митрополитом: роздуми на
щодень/ А. Шептицький; Центр. держ. іст. архів України. – Вид 2-е. – Жовква:
Місіонер, 2014. – 566с.
21

22. 4. Шептицький А. “Не убий” / А. Шептицький // Київ – 2005. – №6. – С.139-145.
5. Шептицький А. Пастирське послання “О квестії соціяльній” (1904) //
Митрополит Андрей Шептицький. Пастирські послання 1899 – 1918 рр. Т. 1. – Львів:
АРТОС, 2007. – C. 513-550.
6. Шептицький А. Пастирське послання “Наша державність” (1941) // Митрополит
Андрей Шептицький. Пастирські послання 1939 – 1944 рр. Т. 3. – Львів: АРТОС, 2010.
– C. 133-158.
7. Шептицький А. Пастирське послання “Слово до української молоді” (Львів
1932 р.) // Шептицький А. За єдність святої віри, церкви і нації./ А. Шептицький –
Львів, 1991. – С.358-362.
8. Шептицький А. Пастирське послання “Слово до української молоді” (Львів
1939 р.) // Шептицький А. За єдність святої віри, церкви і нації. / А. Шептицький –
Львів, 1991. – С.376-378.
9. Шептицький Андрей. Правдива віра: пастирський лист до вірних на Буковині,
Станиславівської єпархії, писаний у Марківцях, під Станиславом, даний у навечір’я св.
Михаїла 1900 р. / А. Шептицький; [відп. ред. Ю. Лепак]. – Люблин: Свічадо, 1990. – 52
с.
10. Шептицький А. Християнська родина. Пастирський лист до духовенства і
вірних Станіславівської єпархії // Твори Слуги Божого Митрополита Андрея
Шептицького. Пастирські листи. Том 1. – Торонто, 1965. – С.39.
11. Шептицький А. Християнська школа для української молоді // Шептицький А.
Твори (морально-пасторальні). / А Шептицький – Рим, 1983. – С.81-82.
12. Шептицький А. Цінна прикмета нашого народу // Шептицький А. Твори
(аскетично-моральні) / А Шептицький – Львів: “Свічадо”, 1994. – С. 5-7.
13. Шептицький А. Як будувати Рідну Хату? / А. Шептицький; [ред. М. Чайка;
богослов. ред. Т. Ференц; худ. Р. Скиба]. – Львів: Свічадо, 1999. – 48с.
14. Шептицький А. Як будувати рідну Хату?/ Андрей Шептицький – Львів:
Свічадо, 2003. – 24с.
15. Шептицький А. Як будувати рідну Хату? / Андрей Шептицький; [упоряд.: Р.
Тереховський, Р. Хрін, О. Гайова]; Центральний держ. іст. архів України, м. Львів. –
Львів: Гердан, 2003. – 47 с.
16. Митрополит Андрей Шептицький “Як будувати рідну Хату?” / Андей
Шептицький. – Львів, 2003. – [Електронний ресурс]: сайт Громадсько-політичний
портал Воля народу. – Електрон. дані [Україна], 2012 – Режим доступу:
http://volianarodu.org.ua/uk/Biblioteka/Mytropolyt-Andrey-Sheptytskyy-YaK-BUDUVATY-
RiDNU-ChATU// Загол. з тит. екрану. – Мова укр. – опис зроблено 16.07.2015.
Про Андрея Шептицького
1. Бриндак І. Митрополит Андрей Шептицький і рух ОУН–УПА / І. Бриндак //
Українське слово. – 2015. – 11–17 берез. (№ 10). – С. 8– 9.
2. Волошин Л. Чоловік високого духа: Митрополит Андрей Шептицький в
образотворчому мистецтві / Л. Волошин // Образотворче мистецтво. – 2001. – № 1. – С.
76–77.
3. Гайковський М. Майбутнє України у візії Митрополита Андрея Шептицького /
М Гайковський // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність.
Збірник наук. Праць. Вип. 7. – Львів, 2000. – С.250-256.
4. Галата С. Українська душа Митрополита Шептицького / С. Галата //Україна
молода. – 2003. – 29 лип. – С.10.
22

23. 5. Гелитович М. Роль митрополита Андрея Шептицького у збереженні
українського іконопису / М. Гелитович // Пам’ятки України. – 2013. – № 12. –С. 14–23.
6. Головин Р. Владика Андрей: [бібліографічний нарис митрополита
А.Шептицького]/ Р. Головин. // Україна. – 1990. – №40. – С.8-11.
7. Забитівська А. Основник і добродій Національного музею у Львові: до 150-
річчя митрополита Андрея Шептицького / А. Забитівська // Дзвін. – 2015. – № 1. – С.
100–110. – Бібліогр. в кінці ст.
8. Ідзьо В. Митрополит Андрей Шептицький на шпальтах російської преси та
часопису українців Росії “Украинская жизнь” у 1914-1917 роках ХХ століття / Віктор
Ідзьо. – Львів: Сполом, 2007. – 50с. [Електронний ресурс]: сайт Українська книга. –
Електрон. дані [Україна], 2010 – Режим доступу:
http://ukrknyga.at.ua/load/idzo_v_mitropolit_andrij_sheptickij_na_shpaltakh_rosijskoji_presi
_ta_chasopisu_ukrajinciv_rosiji_quot_ukrainskaja_zhizn_quot_u_1914_1917_rr/23-1-0-
1107// Загол. з тит. екрану. – Мова укр. – опис зроблено 16.07.2015.
9. Королевський К. Митрополит Андрей Шептицький (1865-1944) / Кирил
Королевський [француз, працівник Ватиканської бібліотеки, справжнє ім’я якого Жан
Франсуа Шарон]: із фр. переклав Я. Кравець; пер. опрацював Ю. Дубленич. – Львів:
Свічадо, 2014. – 490 с.
10. Курляк І. Андрей Шептицький як меценат національної освіти / І. Курляк, С.
Лаба // Сучасне українське виховання. Матеріали науково-практ. конф. Дрогобич, 1996.
– Львів, 1997. – С. 54-62.
11. Ленцик В. Визначні постаті Української Церкви: митрополит Андрей
Шептицький і патріарх Йосиф Сліпий / Василь Ленцик – Вид-во: Свічадо, 2010.– 608с.
12. Митрополит Андрей Шептицький і греко-католики в Росії. Документи і
матеріали, 1899-1917. / упорядкували Юрій Аввакумов і Оксана Гайова. Книга 1. –
Львів: Видавництво Українського католицького університету, 2004. – 924 с.
13. Митрополит Андрей Шептицький і українське православ’я: Лист до
українських православних архієреїв (1941); Лист до української православної
інтелігенції (1942) / А. Шептицький// Пам’ять століть.–1998.–№2.–С. 123-125.
14. Суханова З. “Я буду за вас молитися” / З. Суханова, Н. Сулима-Матлашенко //
Людина і світ. – 1990. – №11. – С.3-4.
15. Суханова З. Андрей Шептицький: реалії хресного шляху / З. Суханова, Н.
Сулима-Матлашенко // Дзвін. – 1991 – № 1. – С. 89-96.
16. Федунь М. Твори Андрея Шептицького в контексті української літератури / М.
Федунь // Слово і час. – 2005. – № 7. – С. 56–60.
17. Цвенгрош Г. Рим і Україна: Апостольський престол і митрополит А.
Шептицький у 1918–1919 рр./ Г. Цвенгрош // Дзвін.–1992.–№ 5–6.–С.107–113.
Фільмотека про Андрея Шептицького
1. Владика Андрей [художній фільм про біографію Митрополита Української
Греко-Католицької Церкви Андрея Шептицького] [Електронний ресурс]: сайт Весела
хата – Електрон. дані [Україна], 2015 – Режим доступу:
http://veselahata.com/2012/04/14/ukra%D1%97nskij-film-vladika-andrej-2008 // Загол. з
тит. екрану. – Мова укр. – опис зроблено 16.07.2015.
23

24. 2. Митрополит Андрей Шептицький [фільм] [Електронний ресурс]:
Християнський портал Кіріос. – Електрон. дані [Україна], 2010 – Режим доступу:
http://kyrios.org.ua/movies/documentary-movies/652-mitropolit-andrej.html // Загол. з тит.
екрану. – Мова укр. – опис зроблено 16.07.2015.
3. Митрополит Андрей Шептицький. Як будувати рідну хату? [Документальний
фільм “Як будувати Рідну Хату?”, автор сценарію О. Гайова, 1995 р.] [Електронний
ресурс] – Електрон. дані [Україна], 2013 – Режим доступу: http://www.ex.ua/20121527//
Загол. з тит. екрану. – Мова укр. – опис зроблено 16.07.2015.
4. Пам’ятник Андрею Шептицькому у Львові поставили вже... втретє!
[Електронний ресурс]: сайт Дивен світ – Електрон. дані [Україна], 2015 – Режим
доступу: http://dyvensvit.org/news/105812.html // Загол. з тит. екрану. – Мова укр. – опис
зроблено 16.07.2015.
5. Світильник істини. ч. 1-2 [документальний бібліографічний відеофільм про
Митрополита Андрея Шептицького] [Електронний ресурс]: сайт YouTube – Електрон.
дані [Україна], 2012 – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=RrVjlH9cfDM//
Загол. з тит. екрану. – Мова укр. – опис зроблено 16.07.2015.
6. Спадщина Андрея Шептицького [документальний фільм] [Електронний ресурс]
– Електрон. дані [Україна], 2013 – Режим доступу: http://www.ex.ua/20072674// Загол. з
тит. екрану. – Мова укр. – опис зроблено 16.07.2015.
7. Андрей Шептицький – світло любові [мультиплікаційний фільм про
Митрополита Андрея Шептицького] [Електронний ресурс]: сайт Католицький Оглядач
– Електрон. дані [Україна], 2013 – Режим доступу:
http://catholicnews.org.ua/multiplikaciyniy-film-pro-mitropolita-andreya-sheptickogo-
andrey-sheptickiy-svitlo-lyubovi// Загол. з тит. екрану. – Мова укр. – опис зроблено
16.07.2015.
8. Митрополит Андрей [Каталог файлов] [Електронний ресурс]: сайт Прилбичі
релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви – Електрон. дані [Україна],
2015 – Режим доступу: http://prylbychi-ugcc.at.ua/load/pri_mitropolita_andreja/4// Загол. з
тит. екрану. – Мова укр. – опис зроблено 16.07.2015.
Підписано до друку 22. 07. 2015 р.
Тираж 35 прим.
Видавець: КЗ “РОМЦ БКР”
18009 м. Черкаси
вул. Дахнівська, 52
Електронна адреса: bibliotekaromc@gmail.com
24