...

3. • Слід зазначити, що з квадратом і кубом числа працювали ще вчені
Вавилона, майже 4000 років тому, отримуючи їх при обчисленнях
площі квадрата та об’єму куба. Замінити дію множення однакових
множників степенем зумів французький математик і філософ Рене
Декарт (1596 – 1650рр). Він ввів і показник степеня, і запис «аn». Проте
це стосується лише степеня з натуральним показником. Степінь з
нульовим показником одночасно ввели в XVст. двоє вчених:
самарканець аль-Каші і француз Нікола Шюке. Над теорією степеня з
від’ємним показником працювали Нікола Шюке і англійський
математик Джон Валіс (1616 – 1703рр). Удосконалив записи степенів з
цілими показниками в сучасному вигляді «а-n» і почав їх застосовувати
на практиці видатний англійський математик і фізик Ісаак Ньютон
(1643 – 1727рр).

4. • Додавання, віднімання, множення і ділення йдуть
першими в списку арифметичних дій. У математиків не
відразу склалося уявлення про зведення в ступінь як про
самостійну операції, хоча в самих древніх математичних
текстах Стародавнього Єгипту і Межиріччя зустрічаються
завдання на обчислення ступенів.
• У своїй знаменитій «Арифметиці» Діофант
Олександрійський описує перші натуральні ступеня чисел.

6. • У XVI ст. італієць Раффаеле
Бомбелли в своїй «Алгебрі»
використовував ту ж ідею. Він
позначав невідоме спеціальним
символом 1, а символами 2, 3,
... - його ступеня. Позначення
Бомбелли також вплинули і на
символіку нідерландського
математика Симона Стевина
(1548-1620). Він позначав
невідому величину гуртком О,
всередині якого вказував
показники ступеня. Стевін
запропонував називати
ступеня за їх показниками -
четвертої, п'ятої та т. Д. і
відкинув Діофантові складові
виразу «квадрато-квадрат»,
«квадрато-куб».