Українське весілля

1. Традиції, що
зберігають
українців у
етнічному
середовищі.
Весільний обряд.

2. • Познайомитися із звичаями й традиціями
пов'язаними з весіллям;
• Навчитися збирати та систематизувати
матеріали;
• Викликати інтерес до минулого свого народу;
• Викликати бажання зберігати традиції;
• Виховувати естетичний смак, вміння
поводитись під час публічного виступу,
інтерес до нових знань.

3. •Зібрати матеріали про весілля
•Створити презентацію
“Весільний розмай”

5. • Вінок плели дівчата – подруги молодої за 2-3
дні до весілля. Дівчата збиралися у молодої
на дівич-вечір або “вінок”, де плели вінок з
барвінку, прикрашали одяг молодої миртом.
Шили ще й “коруну” – білу широку стрічку
прикрашену миртом. Дівчата співали пісень,
веселились. Пізно увечері приходили хлопці,
співали й танцювали. Коли дівчата відходили
від молодої, то вона їм дякувала: “Дякую вам
дівчата, що ви мені послужили і на весілля
вінок ушили”.

6. Весільний поїзд –
головні дійові особи весільного обряду
• Дружба – товариш
молодого
• Дружка – дівчина, яка
на запрошення молодої
бере участь у весіллі
• Свашка – дівчина, яка
бере участь у весіллі зі
сторони молодого
• Сват – хлопець зі
сторони молодої

7. • Післанці – свати, що
йшли з подарунками від
молодої до молодого
• Весільні – гості, що
були на весіллі
• Приданниці – заміжні
жінки, що несли
придане за молодою чи
молодим
• Маршивка --або
староста – чоловік, що
керував усім весіллям.
Головним його
атрибутом був капелюх
прибраний ялинкою та
квітами
• Сваха – його дружина

8. Вранці молода і молодий висилали
дружбів і сватів за дружками і
свашками.У домі дівчат їх пригощали,
дівчата чіпляли хлопцям букети. З
дозволу батьків дівчата прикрашали
коровай гілками й паперовими
стрічками і йшли на весілля.
Гості молодого йшли до молодого, а гості
молодої – до неї.

9. • Коли гості сходилися
маршивка починав весілля – всі
сідали за столи, молилися,
снідали.
• Молода висилала післанців з
подарунками – сорочка та
білий букет до молодого.
Післанці йшли співаючи
весільних пісень, а від молодого
мали принести викуп за
подарунки й коруну.

10. • Молодий разом з
музиками та своїми
гостями йшов до
молодої. По дорозі люди
ставили “рогатки”,
тобто перешкоду.
Молодий мусів дати
могорич за наречену. На
брамі в молодої теж
торгувалися за молоду з
молодшим братом чи
сестрою.

11. • Коли запросили молодого до хати --
починають збирати молоду до церкви.
Мати вносила до хати подушку, на яку,
під спів весільних пісень, сідала молода.
Мама накладала на голову дочки вінок з
мирту й барвінку.

12. • Дружба читав “коруну” – віршовані
куплети про молоду від її молодих
літ до зустрічі з молодим, про
залицяння інших хлопців, про те, що
чекає молодих після весілля. Після
кожного куплету грала музика.

13. Першим косу розплітав молодий. Він мучився,
бо в коси молодої заплітали стрічки з
вузликами. За розплетену косу наречений
платив гроші. Дальше косу розплітали батьки,
близька родина, дружки. Для кожного співали
пісень.
Останнім штрихом одягання молодої було
накладання мамою “коруни” – стрічки з
миртом.
Далі молода кланялась – просила
благословення в батьків і родичів.

14. • Звичай благословення
дуже давній.
Благословення означає
“висловлення блага
(добра)”, побажання
добра з вірою, що так і
буде. Збереглося це й у
весільному обряді, коли
молоді просять
благословення у батька-
матері. Найсильніше
благословення хлібом,
бо хліб святий, у ньому
життя.

15. Після благословення усі виходили в двір, батько
молодої обходив наречених з хлібом, а мати
кропила свяченою водою, зерном посипала.
Обходили їх так три рази, а ,тоді хліб клали на
стовпці біля брами, з якої виходили до церкви.

16. Вінчання – релігійний
обряд, який
походить від слів
“вінок”, “віно”. Усі
символи обряду
Вінчання: перстені,
вінці, рушники –
давні і були
перебрані
християнством.

17. Весілля відбувалося в домі того з
молодят, хто йшов з дому. Молоде
подружжя зустрічали батьки з хлібом-
сіллю, випивали за щастя і просили до
хати. Гості обідали, танцювали і
збиралися до другого дому, де
продовжували гуляти весілля.

18. Починали
дарування батьки,
далі вся родина.
Гроші клали на
тарілку. Молоді
наливали вино чи
горілку, дружба
різав коровай і
давав гостям.
Весільні співали
жартівливі
куплети для тих,
хто дарував .

19. Дружки брали образи, горнятка з
цукром, сиром, ложками і йшли з
весільними в дім, де житимуть
молоді.
Приданниці несли чи везли придане
(постіль, одежу) співаючи.
Весільні йшли танцювати і
розходились по домівках. Їх місця
займали приданниці.
Жінок частували.

20. Молоду забирали
до комори. Сваха
починала знімати
з її голови
“коруну”, вінок.
Кликали
молодого, щоб
покрив “лисину”.
Він клав гроші, а
його мама
пов'язувала
невістку хусткою.

21. Тоді молоду вели у хату до молодого,
але 2-3 рази замість неї білим
покривалом закривали когось іншого.
Після цього староста питав хто що
даруватиме, бо він знімає покривало.
Батьки дарували корову, поле; родичі
– хто миску, хто на колиску. Те що
дарували, батьки писали вугіллям на
бальку хати.

22. Весілля закінчувалося співом “многая
літа” для молодих, батьків, родини,
гостей, українського народу.
Молилися й розходились додому.
Весільним гостям додому давали
традиційні коровайці, гусочки,
шишки, солодке печиво.

23. • Весільний одяг за мотивами
костюмів Яворівщини
складається з вишитої
сорочки, спідниці, вишитих
запаски та кабату, а також
бавниці (головний убір, у
якому є вишита основа та
китиці). У чоловічому
костюмі також є вишита
сорочка, кабат, штани. В
одязі поєднані лляні та
бавовняні тканини білого та
кремового кольорів, вишивка
виконана червоними і
чорними кольорами.

24. • Подібний до одягу
Яворівщини й костюм
Східного Поділля. Основою є
вишита сорочка, запаска з
крайкою, яка переходить у
корсет. Обов’язковим для
дівчини є головний убір.
Чоловічий костюм
складається з вишитої
сорочки, штанів та кабату.
Для цих костюмів
використовували домоткане
полотно та льон,
переважають пастельні та
білі кольори, у вишивці
поєднані червоні, жовті та
зелені барви.

25. • Весільний одяг
козацької старшини
складався з сукні,
жупана, декорованих
орнаментом у
бароковому стилі,
вишитої сорочки.
Дівчина на голові мала
спеціальний убір.
Весільний одяг
козацької старшини
виготовляли з дорогих
тканин.

26. • Холодець
• Гаряче м’ясо
• Голубці
• Грибна або м'ясна
підлива
• Вареники
• Печені пиріжки
• Завиванці
• Компот
• Весілля обходилось
однією пляшкою горілки
й одним маленьким
“келішком”. Староста
наливав молодим,
батькам, а потім по
черзі гостям.

27. Увечері на весілля приходили
подивитись односельчани.
Дивились через вікно, а як
починались танці –
приєднувались. Тих людей
називали “запорожцями”. Їх
частували хлібом, короваями.

28. • Молодим не можна переходити дорогу з порожніми
відрами, а лише з повними, щоб життя їх було
повним добра.
• Якщо під час весілля падає дощ або сніг, то молоді
будуть багаті.
• Якщо під час весілля зчиниться бійка, чи сварка, то й
у житті молодих не буде злагоди.
• Коли молоді вперше сідають за стіл й молода присяде
на полу молодому, то буде в сім'ї старшувати.
• Під час вінчання, хто з молодих першим переступить
поріг церкви, той буде главою в родині.
• Коли молоді виходять з церкви, то той хто першим
заговорить буде першим миритися після сварки.

29. • На другий день після весілля робили
поправку – гостину для родини. Запрошували
на поправини молоді до того дому, де будуть
жити. Частували гостей молодята.
• До другого дому сусідів і родичів просили
батьки.
• Починалась і закінчувалась гостина
молитвою.

30. Перший тиждень після весілля
дочка чи син не йшли до
родинного дому. Через тиждень
молода пара з батьками ішли в
гості до рідного дому, а потім
батьки, що віддали сина чи
дочку з дому йшли до них у
гості.

31. Матеріали записано учнями 8 класу
від Муха Марії Василівни
1944 р.н.,
Рудої Євдокії Петрівни 1936 р.н.
Остапів Семена Івановича 1941р.н.
Зарівної Марії Володимирівни
1946р.н