Баштанка. Журнал про місто

2. ЗМІСТ
Развитие как стиль жизни 3-4
Руйнуємо міфи. Міф про Будинок культури 5-6
Натхнення 7-8
Хочу как Тарантино 9-10
Баштанський алфавіт 11-12
Типова Баштанка®
Випуск №2
Щомісячний електронний журнал про рідне місто, його незвичайних жителів, їх захоплення, професії, мрії. Сторінки про те, де ти живеш і з ким розділяєш один спільний будинок під назвою «Баштанка»
Редактор, верстка: Роман Дудка
Дизайн обкладинки: Віталій Лісовський
https://vk.com/bashtanka

3. Развитие как стиль жизни
Каждому человеку даны уникальные возможности, в наших силах то, о чем мы даже не догадываемся и это те слова, которые все должны повторять каждый день. Существует два типа людей: те, которые «живут» и те, которые «существуют ». Человек живет только когда имеет цель, а не просто мечту. Все сознательные годы своей жизни я формировал себя, каждый день думал кем стать, к чему стремиться, во что верить. Больше всего меня беспокоило то, что я не мог «разыскать» свой талант. Еще в раннем детстве слышал, что каждый человек имеет свой индивидуальный талант данный природой. Я зациклился на этом. Поиски плодов не принесли: ни танцевать, ни петь и даже рисовать я так хорошо, как хотелось, не мог. Часто жаловался на то, что имею мало возможностей для полноценного развития, потому что живу в селе, но как позже оказалось, суть развития в самом человеке. Понятия талант не существует. Есть просто человек и его желания. От того, насколько сильно ты желаешь зависит результат. Часто говоря это людям, я слышу разные отговорки, но если у человека нашлась отговорка, а не план решения проблем и план достижения цели, он обречен на бессмысленное существование. Будучи достаточно самостоятельным в принятии решений я выбрал для себя главное в жизни, понял к чему надо стремиться и постепенно приближаю себя к этому, а именно развитию как физическому, так и духовному. Так в мою жизнь попал спорт.
Долго выбирать тот вид спорта, которым хочу заниматься не пришлось. Больше всего мне нравился самый простой, уличный и всем доступный Workout. Занятия спортом мне необходимы практически ежедневно, так уж вышло, что в приоритете для меня крепкое здоровье, сильное тело и победа над самим собой, которая выражается в физическом развитии.
В этой статье я хочу рассказать именно о том, чем же данный вид спорта достоин уважения и всеобщего признания. Сама история и суть доступна всем в интернете, но понять все прочитав текст невоз3

4. можно, для этого нужно попробовать. Основой крепкого здоровья является физическое развитие, зная это, почти каждый находит отговорки, то времени нет, то абонемент в спортзал дорогой, а ведь для поддержания себя в форме много не надо. Workout очень хорошо для этого подходит, суть его просто в тренировке практически в любом месте: вышел на площадку – тренируйся, зимой холодно – есть твоя комната. Разнообразие упражнений позволит вам держать себя в форме, проживая практически в любых условиях. Ну а потом уже, это и зрелищные элементы на турниках и брусьях, даже не используя спортивные снаряды можно ввести в восторг отжимаясь горизонтально или вертикально на двух руках не используя больше никаких опор и это вполне возможно каждому.
А теперь о самом главном, о проблеме нездорового образа жизни. С каждым днем продажи алкоголя и табачных изделий растут, наркотики тоже не в конце рейтинга. И это реальная проблема общества, которую можно назвать геноцидом! Все это отражается на здоровье целой нации, дети рождаются уже с болезнями и причиной этому есть именно ужасный образ жизни каждого второго живущего в нашей стране. Еще одной проблемой есть то, что виновным лично себя никто не считает, а пора начать с этим бороться. Именно этим вплотную и занимается сообщество Workout. Множество лекций и семинаров, встреч и выступлений проводиться с целью пропаганды здорового образа жизни и развитию молодежи.
С тем самым и я здесь, меня очень зацепило то, что спорт и популярность ЗОЖ в Баштанке не на самом высоком уровне. Подростки предпочитают онлайн игры и клубы, взрослые заняты работой и семейными проблемами. Надеюсь, данная статья поможет сделать выбор многим людям. В качестве поддержки вступайте в группу http://vk.com/ workoutbashtanka.
Вскоре в городе состоится встреча с командой WorkoutStyle из города Николаев, а весной пройдут соревнования в выше упомянутом виде спорта. Интересуйтесь, ставьте цели и развивайтесь!
Леонид Семенчук

5. Нас постійно оточують міфи. Ми часто сприймаємо недостовірну інформацію за чисту правду. Наше місто також не є винятком. Ми самі ж їх і придумуємо, або на це є певні підстави. У кожному випуску я намагатимусь спростувати або підтвердити певний міф, який в Баштанці вважається правдою.
Почнемо із Будинку культури. Всі ми чули, що раніше наш «ДК» був церквою, і що за радянських часів її було переобладнано. Виявляється це не так. Це міф. З цим питання я звернувся до директора Баштанського районного краєзнавчого музею Олега Требуха і він охоче все пояснив.
Руйнуємо міфи.
Міф про Будинок культури
Районний Будинок культури ім. П. П. Постишева було закладено в 1934 році, на новому місці. Спочатку так і називався, потім став у 1939 році ім.Т. Г. Шевченка, на той час П. П. Постишев був репресований. Постишев виступав за застосування репресивних методів при проведенні колективізації і виконання плану хлібозаготівель в Україні, за боротьбу зі «шкідниками» і «націоналістичною контреволюцією». Також був одним з найголовніших організаторів голодомору 1932-1933 років в Україні. Як «японського шпигуна» та «правого троцькіста» його було розстріляно 26 лютого 1939 року.
Будинок культури у 1939 році
5

6. Будинок культури у с. Широколанівка
Будинок культури будувався за поширеним на той час проектом, з нового фундаменту, але з використанням каміння з двох розібраних церков селища Баштанка. Будинок культури такого проекту можна спостерігати і в с. Широколанівка, Веселинівського району, Миколаївської області. Це колишня німецька колонія. В свій час, постало питання про вимагання передати православній громаді УПЦ МП в користування районний Будинок культури. Завдяки свідченням старожилів Баштанки було встановлено, що церква знаходилася трохи нижче, поряд, де зараз дитяче містечко "Казка". Поблизу самої церкви було і невеличке, найстаріше кладовище.
Цікаво, що збереглася до нашого часу будівля, в якій знаходилася сторожка і церковно - приходська школа цієї церкви.
Тепер можна вважати, що міф спростовано. Баштанський районний будинок культури – це не колишня церква, а будівля, яка будувалася за поширеним радянським проектом.
Роман Дудка
Будинок культури у м. Баштанка
6

7. Натхнення входить в нас як сяючий літній ранок,
що тільки що скинуло тумани тихої ночі,
забризкане росою,
із заростями вологого листя.
К. Паустовський
Натхнення ніколи не приходить до лінивих, воно відвідує тільки наполегливих, завзятих та творчих. Іноді і сам не помічаєш появи цього «відвідувача». Але з часом ти розумієш, що його треба прийняти до себе, залишити поруч і бути з ним, можливо, назавжди. Так само не очікувано натхнення прийшло і до мене декілька років тому. І ці декілька років я його нікуди не відпускаю. Головне – не боятися підпускати до себе натхнення і не зупинятися на вже досягнутому. І ось уже декілька років я дрібними, але впевненими кроками підіймаюсь по сходинках свого успіху до мети.
Віра в себе
Я, Валерій Антонюк, звичайний, нічим не примітний учень Баштанської ЗОШ І-ІІІ ст. №1, який звик проводити свій вільний час на репетиціях або вдома над книжками чи блокнотом з віршами, придумуючи до них музику на гітарі. Адже натхнення прийшло до мене зовсім випадково, просто захотілось писати, сам не розумію, чому. Мені дуже подобались і продовжують подобатися уроки української літератури, де я вивчаю творчість різних письменників та поетів. У кожному вірші - свої почуття, своя гармонія слів, вимальовується своя картина. От і я вирішив спробувати написати щось. Пишу і зараз, мені почало це подобатися. Приємно, що мої вірші стали до вподоби і рідним, знайомим, так що зупинятися на досягнутому я не став і продовжував творити. А допомогла мені у цьому моя вчителька з української мови та літератури Островна С. О. Завдяки їй я відкрився як творча особистіть. Вірші письменників виконую під гітару, придумую для них власну музику. Хочу проявити себе не тільки в поезії, а і в прозі.
Я пишу…
Тематика моїх віршів –здебільшого лірика. Пишу про кохання, почуття закоханих людей, пишу просто для душі. Зараз намагаюся проявити себе у написанні прози, особливо у своєму улюбленому жанрі – новела. Надихає мене на написання моя дівчина, іноді надихає погода, зокрема дощова. В такі моменти хочеться тільки писати, нічого більше. Події на Сході надихнули мене на написання пісні «Героям АТО» та вірша, яких й зараз знахо7

8. диться в процесі. Багато моїх віршів зараз є незавершеними, тому що більшість часу приділяю навчанню та підготовці до ЗНО.
Маленькі досягнення
Досягнень у мене поки що небагато, але серед них уже є успішні виступи: 23 травня цього року біля Палацу культури разом з гуртом «Онлайн» вперше виконали авторську пісню «Скажи»; 12 листопада в кінотеатрі на урочистому заході, присвяченому Дню української писемності та мови виконав разом з колективом другу авторську пісню «Колискова»; 1 грудня у Миколаєві відбувся конкурс патріотичної та української пісні, де мав змогу виконати власну пісню «Героям АТО». Також, в газеті «Голос Баштанщини» було надруковано два моїх вірші. Своєрідним творчим досягненням я вважаю і гурт «Онлайн», де панує творча атмосфера. Тут я можу на повну реалізувати свій творчий потенціал.
Я не збираюсь зупинятися на цьому, у мене є ще багато цілей, яких потрібно досягти. Моя творчість продовжується і скоро можна буде побачити та прочитати нові вірші, почути нові пісні і, можливо, нові твори.
Наостанок пропоную вам декілька своїх віршів:
****
Я відчуваю твою необхідність,
Довге волосся і новий парфум,
Наша планета – перевірка на міцність,
Залишили спокій, дозволили струм.
Так не вистачає до кінчиків пальців
Твого вогнепального погляду вниз.
Хочеться знати і важко дізнатись,
Наскільки приємний твій лагідний бриз.
І хочеться жити за новим сюжетом,
А тіні згортати в окремий клубок,
І бути для тебе маленьким секретом,
І впасти в безодню твоїх сторінок.
Я повернуся на крилах падіння,
І ти випадково всміхнешся мені.
На жаль, це було всього лиш видіння,
І все відбувалось у нашому сні.
Пораненому солдату
Лікарня. Світло. Тихий гнів.
Кривавий бинт. Кривава вата.
Ти Україну боронив,
Ти йшов Вітчизну захищати!
І зараз волю всю в кулак,
І терпиш біль так стримано і сильно,
Та ще не вмерла Україна і це так!
Назавжди незалежна, завжди вільна!
Затягуй рани і ставай до лав
Синів своєї неньки - України.
Ти той, хто жах війни пізнав
І пробирався крізь уламки і руїни.
Стоятиме віками Україна
На таких мужніх, сильних, як і ти.
Чекає дім, народ і вся родина,
А серце кличе далі в бій іти!
8

9. Как часто мне доводилось слышать фразу «Я не читал, но фильм видел!». После возникает вопрос: «Как у тебя язык повернулся такое сказать?!» Безусловно, просмотр фильма намного быстрее, часто веселее, если это происходит в компании друзей, да и красивая картинка приносит эстетическое удовольствие. В последнее время в Голливуде пошла тенденция снимать экранизации, после чего многие люди пристрастились к чтению, должно быть, осознав, что книга всё же лучше. Но не стоит делать выбор в пользу чего- то одного, ведь вы можете пропустить что-то действительно важное. Я предлагаю Вашему вниманию три произведения, которые стоят того чтобы их и прочитали, и увидели.
«ХОРОШО БЫТЬ ТИХОНЕЙ» СТИВЕН ЧБОСКИ
Дорогой друг. Мы не знакомы, но я хочу сказать тебе спасибо за историю, которую ты рассказал мне однажды. История про Чарли, замкнутого мальчика, с прошлым, которое он не хотел помнить, настоящим, которое заставляло чувствовать себя вечным и будущее, которое вызывало чувство паники. История о настоящей дружбе, о первой любви, о семье, которая не украшена мишурой, а поднесена в её чистом, жестоком виде. Подобные истории остаются в памяти надолго.
Экранизация стала сенсацией по большей мере за границей. Именно благодаря ей эта прекрасная книга ожила:
Хочу как Тарантино
киносоветы от Анастасии Руденко
прозвучали песни от которых холодок пробегает по спине, зритель увидел главных героев глазами автора, а поездка в тоннеле и правда заставляет чувствовать себя бесконечным.
9

10. «Долгое падение» Ник Хорнби
В новогоднюю ночь многие чувствуют себя одинокими, но не каждый при этом задумывается о самоубийстве. Этим четверым подобные мысли пришли в один момент. Джесс, которая не знает, где находится её сестра, да и парень бросил не вовремя. Морин, женщина бальзаковского возраста, потратившая молодость на заботу о сыне-инвалиде. Джей-Джей, который забыл про хорошую жизнь, ради мечты стать рок-звездой, и она не ответила ему взаимностью. И наконец, Мартин, знаменитый телеведущий, переспавший с несовершеннолетней и потерявший из-за этого всё. Они встретились случайно на крыше самого знаменитого небоскрёба самоубийц и решили, что это знак судьбы. Установив друг для друга период времени, в течение которого должны понять – было ли принято правильное решение, или жизнь стоит того, чтобы за неё бороться.
Произведение безумно смешное хоть и написано о людях, которые опустили руки. Фильм в свою очередь хоть и не передает всей той осмысленности, которую привнёс автор в книге, дарит массу приятных эмоций. Да и саундтрек делает картину ещё более прекрасной!
Трилогия «Миллениум» Стиг Ларссон
«Девушка с татуировкой дракона»
«Девушка, которая играла с огнём»
«Девушка, которая взрывала воздушные замки»
Сказать что это одни из самых лучших книг, которые я когда-либо читала, не сказать ничего. Поскольку истории связаны, то почему бы не рассказать обо всех трёх книгах сразу.
События происходят в Швеции (да- да, кроме Америки и Британии существуют и другие государства). Главный герой – Микаэль Блумквист, издатель журнала «Миллениум» проигрывает поданный на его имя иск, и должен отбыть тюремный срок. Это дело разносится по всей стране, и заинтересовывает Хенрика Вангера. Лисбет Саландер помогает ему собрать всё подноготную на «Калле Блюмквиста», в последствии чего главному герою предлагают расследовать исчезновение племянницы Хенрика, которую он считает убитой кем-то из родственников. Взамен, он обещает Блумквисту материалы, которые докажут его невиновность в проигранном деле. Сам Микаэль просит помощи у Лисбет Саландер в раскрытии дела. И шоу начинается.
Наполненная насилием, жестокостью и отсутствием цензуры, книга вызывает просто бурю эмоций. Это лишь начало всей истории. Стигу Ларссону безупречно удалось передать всё полноту картины, при этом не вызывая желания отложить книгу и хорошенько выспаться. Уж поверьте, вы не сможете остановиться!
10

11. 11
Баштанський алфавіт

12. Роман Дудка
(Алфавіт неповний, на що вистачило фантазії)
12