2. „47”. 2013. № 2 „47”. 2013. № 22 3
ПІД ПРИЦІЛОМ 3
Інтерв’ю з Виноградовим В. Є. 3
Виноградов Віктор. СЕРПЕНЬ
кілька портретів Наркіса
Євангелісти (акварель)
7
10
ART-НАВІГАТОР 11
Бєньов Р. Карби Оксани Забужко 11
Калояніді В. Іржа та кістка 13
Бєньов Р. Любов, про яку мовчать 14
НАУКОВИЙ FOCUS 16
Гондаренко В. Кіномистецтво Таврійської губернії
в дореволюційний період
16
Пастушко Н. Дискурс мовчання в драматичній поемі
Лесі Українки „Адвокат Мартіан”
19
Батенко К. Мотив божевілля у творчості Лесі Українки 23
Козачок Т. Основні дефініції поняття рідна мова 25
МУШЛЯ 28
Арстеп. Патетична соната
Лицарі без зброї
Моє життя
28
28
28
Гондаренко Вероніка. Воно 29
Калояніді Вероніка. Ця весна надзвичайно болюча
Місто
Студент
29
29
29
Ісаков Ярослав. Та эпоха, что мы не застали
Гость
30
30
ЛІНГВІСТИЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ НА ВИЯВЛЕННЯ
КОНЦЕПТУ ‘ВИКЛАДАЧ’
Батенко К., Козачок Т., Мокренцова Л., Хрульова А.
31
МЕГАМАРШ У ВИШИВАНКАХ. ФОТОКОЛАЖ 33
ЗМІСТ ПІД ПРИЦІЛОМ
Ви з творчої сім’ї ?
Дуже важко відповісти на це питання,
оскільки творчість дуже багатогранне поняття.
Мама і тато були службовцями, а мій прадід –
червонодеревником. Так що, можна вважати, що
гени десь перегукнулись.
Коли Ви відчули потяг писати і словом, і
фарбою?
Справа в тому, що малювати я почав у такому
віці, що навіть не пам’ятаю, коли це сталося.
Пам’ятаю,зовсіммалим,створивпортретлюдини,
яка мені дуже запам’яталася з фільму „Щит і меч”
і вразила своєю нелюдською енергією, якоюсь
метафізичністю, тоді ще незрозумілою. Це був
Гітлер. Портрет вийшов дуже вдалий, батьки
одразу заховали його і досі я не можу знайти його.
З тих пір я рисую. Звичайно, як і всі хлопчики,
малював батальні сцени, історичні події. Я вивчав
історію дуже досконально, тому в мене з історії
завжди були п’ятірки; я знаю історію Давнього
світу, римлян, греків, більш новітню історію.
А писати вірші я почав доволі пізно, на
першому чи другому курсі інституту.
А зараз що Вас надихає?
Мене надихає все, тому що я налаштував себе на
такий лад, що я відчуваю цей потік гармонії, навіть нічого
не пишучи, не малюючи. Я іду і відчуваю його, відчуваю в
тому як я дивлюся на цей світ, як світ дивиться на мене, як
зі мною спілкуються люди – гармонійно чи ні, які тексти,
які смисли в їхніх словах. Я відчуваю фільми, якщо в них є
якісь цікаві речі, філософські проблеми… Тобто звідусіль
і від природи, і від людини, від творчої і від не творчої.
Мене цікавить довкілля: інтелектуальне, метафізичне,
тобтотрансцендентне,атакождовкілля„мертвоїнатури”.
Як Ви думаєте чому людина не накопичує негативну
інформацію, енергію? Тільки щось дуже болюче
запам’ятовується,хочаівоновтрачаєгостротузчасом.
Я з цим не погоджуюсь. У кожному конкретному
випадку бувають різні типи пам’яті: буває пам’ять на
негатив, буває пам’ять на позитив, але у більшості, люди
здатні пам’ятати зло, і це природньо. От дивись, ми зараз
сидимо з тобою, а якщо нам вимкнути світло і „вимкнути”
повітря?! Ми не відчуваємо, що нам добре, ми звикли до
цього. Добре – це норма життя і коли людина спілкується
зі злом на пряму чи опосередковано, тоді вона відчуває
якусь дисгармонію, яка западає в пам’ять. Добре – це є
ІНТЕРВ’Ю З ПОЕТОМ, ХУДОЖНИКОМ, КАНДИДАТОМ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА
ВИНОГРАДОВИМ ВІКТОРОМ ЄВГЕНОВИЧЕМ
3. „47”. 2013. № 2 „47”. 2013. № 24 5
умова існування. Ми повітря не відчуваємо, а от коли
його „вимикають” – чогось немає. Саме зле чомусь
запам’ятовується більше, але все рівно все стирається, бо
людина має не так багато гігабайтів пам’яті, і слава Богу.
Ось дивись, Толстой писав про війну і мир, хоча
можна прочитати первісну цю назву як війна у світі,
роль війни у світі. Очевидно, що люди, які знаходяться у
благополуччі, бо все у них є, не здатні розуміти, що таке
люди-інваліди,людинещасні,якіпозбавленіволі,взагалі,
чогось позбавлені. А тут відбуваються військові події,
якісь жахливі речі, нещастя і через ці страждання людина
розуміє цей світ, на жаль.От чому написавТолстой „Війну
і мир”, він хотів показати очищення через страждання.
Людина здатна розуміти нещастя тільки через нещастя.
Ви якось захищаєтесь від негативу?
Я і сам є негатив. Як я можу захищатись від себе?
Найгірший негатив для мене – це я.
Ви знаєте свою аудиторію, для кого Ви пишете чи є
тільки папір, полотно і все?
Раніше я про це думав, а зараз вже не думаю. Я чітко
знав хто це, тому що я їх бачив. Був такий випадок у Києві
на конференції: я вже виступив із доповіддю, потім до
мене підійшла дівчина і каже: „Ви Виноградов? – Так,
я Виноградов”. Вона розповіла, що читала мої вірші і
зробила „неприємність” для бібліотеки – вирізала лезом
усю добірку віршів, вона їй так сподобалась…
Раніше мене цікавило: Чи взагалі це потрібно, чи
читають? Наприклад, моя добра приятелька каже, що
вона пише тільки для себе. Я ніколи у це не вірив, бо
щонайменше це брехня, а щонайбільше – лукавість. Зараз
просто про це не думаю, це як потік. Ось, прикладом,
хвилі не думають, що час вже прийшов розбити ліхтарі на
набережній в Ялті. Вони просто це роблять, так само як
творчість – час прийшов зробити оце.
Я подивився трохи Ваших картин і, в принципі,
більшість із них яскраві, принаймні не бляклі і не темні.
Чи боялись Ви кольору, коли тільки починали шлях
художника?
Це прекрасно, що вони яскраві. Але яскравішими їх
роблять веб-сторінки. В натурі вони більш стишені, тому
ця яскравість набута в інтернеті. Дивлячись про що ти
говориш, про яку яскравість?
Наприклад, у ранніх творах Ван Гога домінують
земельні, картопляні тони, які точно не яскраві.
Дослідникипояснюютьцетим,щонапершихкрокахсвоєї
творчості він боявся кольору, а коли відчув у собі сили,
тоді взявся за яскраві фарби і з’явились іриси, соняшники
тощо.
Це, мабуть, так пояснюють тільки філологи: боявся /
не боявся. Філологи все знають, все розкладають на
полички, а полички – це такі собі гробівці. Є поняття
школи, школи живопису, рисунку, поезії. Наприклад,
можна розглянути творчість такого художника як
Яцек Мальчевський. Він починав традиційно, це
була академічна школа. Одна з відомих картин того
періоду, досить великого розміру, – „Маляр”. На картині
зображений хлопчик, який намалював елементи
середовища (лавочки, паркан), банки з фарбою, будяки. І
все це притишене, якесь осіннє, хоча видно, що це весна.
Очевидно, що це є мова школи в якій художник виріс.
А приблизно через п’ять років, твори після 1904, – Яцек
Мальчевський – художник модерну. Він перебільшує
тони. На картині, де зображені поляки у Сибіру після
повстання, – гурток офіцерів, горить свічина, і всі вони
яскраві, тіні холодні. Він посилює кольори, тому що
почалося інше бачення в мистецтві, почався символізм, а
не тому що він став сміливіший.
Наскільки важливо для художника, щоб його
картини не стояли в рядочку, а висіли або в галереях, або
в приватних колекціях?
Є два складники цього питання. Перший – це
фінансовий. Звичайно, хочеться, щоб тебе купували, і
щоб це були нормальні колекції, які буде хтось бачити,
а не тільки ті декілька осіб, які купили тебе. Другий
складник – повинна бути якась аудиторія, до якої
ти промовляєш живописом. Хочеться, щоб глядачі
естетично працювали, взаємодіяли. І не обов’язково, щоб
картини мали фінансовий успіх. Хай вони виставляються,
в мене є гроші, щоб не продавати ці картини. Зараз я не
хочу бути професійним живописцем і жити тільки з того,
що продам. Мені це заважає, бо я не вільний, не вільний
у трактуванні, не вільний у тому, що хочу робити. Треба,
щоб життя було більш-менш гармонійним. Хтось сказав:
„Якщо великі Сікейрос та Пікассо не були б художниками,
то вони стали б терористами”. І це дійсно так. У людини
настільки багато енергії, що ця енергія має якось
гаситись. Гаситися гармонією, яка входить в людину,
безпосередньо, після спілкування з мистецтвом.
Наскільки сім’я та мистецтво сумісні речі?
Сім’я є частиною мистецтва, хоча всі ми якось по-
іншомубачимосенсмистецтва.Сім’я–цесередовище,яке
тебе розвиває, а не пригнічує. Діти не тільки потребують
виховання, але й самі виховують. Я не знаю чи я їх
виховав, але те, що вони виховали мене – це точно!Діти –
це вчителі. Мистецтво, звичайно, отримує додатковий
струмінь, якщо ти зростаєш духовно. Ще Рьоскін говорив,
що творити має право тільки духовна людина.
Чи існує дружба між чоловіком та жінкою?
А що таке дружба!? Тут завжди присутній момент
жонглювання поняттями, бо що таке дружба і творчість?
Я знов повертаюсь до питання про творчість. Анна
Ахматова у пізній період писала вірші і тут же при свідках
їх спалювала та кидала у попільничку. Вони питали:
„Навіщо ти це зробила?”. А вона відповідала: „Вірш вже
живе”. А де він живе? Що вона мала на увазі? Його вже
ніхто не прочитає. І вона його ніколи не прочитає.
Дружба – це допомагати один одному грішми
чи дивитися кіно разом, пити пиво?! У різних верств
населення дружба різна. Наприклад, Оксана Забужко
сказала, що любов між чоловіком і жінкою – це ніжна
дружба.
Звичайно, що дружба може бути. Другом є людина,
яка може тебе зрозуміти навіть тоді, коли тобі важко, а
не тоді, коли ти на злеті; та й навпаки – коли їй погано,
а тобі добре в якийсь період часу. В такій амплітуді,
гіперболах, пряма у відносинах є дружба, яка не падає
і не піднімається та чітко тримає горизонт. І цей рівень
горизонту і є дружба.Ти знаєш, що твій корабель у цьому
горизонті не піде додолу. І хай він не летить – просто
пливе.
Вам догодити легко?
Там має бути двокрапка та продовження: коли робиш
каву, чай, пельмені… :)
Тепер зрозуміло, що легко. Наскільки важливою для
Вас є правда?Чи Ви завжди відстоюєте свою точку зору?
Тепер я можу промовчати і моя точка зору буде зі
мною. Але очевидно, що існують якісь співдружності,
які живуть взагалі не по-правді й цієї правди взагалі не
хотіли б чути і знати. І очевидно, що ця правда для них
щось вороже. Це люди схильні до якихось збочень. Це
той вид збочення, коли їм правда коле в очі. І ця правда
буде постійно їм колоти. Якщо вони знають, що є правда,
тоді вони можуть самі робити вибір. Кожен раз їм про
це не потрібно нагадувати, ти можеш промовчати. Але
бувають різні ситуації. Є конкретні якісь життєві ситуації
і їх потрібно вирішувати по-різному.
Не будемо брати до уваги інших людей. Якщо це
стосується тільки Вас?
Є випадки про які свідчать мемуари. От я вважаю
Толстого більш-менш досконалою людиною, більш
досконалою ніж я, моє оточення. Толстой одного разу
був у гостях і про когось вони говорили. І коли він
вийшов і пішов додому, а це вже досить пізно було,
згодом повернувся, постукав у шибку, вікно відкрилось
і Толстой сказав: „Простите, я оговорил человека”.
Бачиш, не завжди людина може спинитися, і побачити
ту правду, але, як казав Конфуцій: „Сила наша не в тому,
що ми стоїмо, а сила наша в тому, що коли ми падаємо,
можемо піднятися”. Оце і є та правда, і в принципі, якщо
ти можеш піднятися, то є найвища правда. Якщо ти
можеш піднятися, то ти себе виправив. Звичайно, були
такі ситуації, коли я був неправий у житті. І найкращі
та найплідніші речі вдавались тільки тоді, коли я мав
примирення, йшов на мир і створював таке поле, в якому
всім було комфортно.
А що ви скажете про те, що чоловіча та жіноча
стать поступово асимілюється в одну? Це можна
прослідкувати від найменших дрібниць, наприклад, в
одязі, до ролі в суспільному житті, способі мислення?
Де ми можемо дізнатись про це, звичайно, окрім
4. „47”. 2013. № 2 „47”. 2013. № 26 7
Оксани Забужко :)? Звичайно у найдавніших джерелах –
в Біблії. Там написано дуже конкретно: „Бог сотворив
людину: чоловіка і жінку, – а для людини сотворив Єву”.
Отже Єва була призначена і для чоловіка, і для жінки.
Точність прочитання тексту руйнує стереотип про
створення жінки з ребра.
Людина – це і чоловік, і жінка. Нас відрізняє тільки
кількість гормонів. Жінки для нас є смішніші, зі всякими,
як ми вважаємо, витребеньками, а ми їх теж потішаємо.
Я гадаю, що якщо йде цей процес зближення, то це якась
закономірність. Зближення може бути, звичайно, але
не повністю, тому що нерівність буде існувати завжди
між чоловіком та жінкою. Але цю нерівність повинні
відчувати самі жінки або самі чоловіки. Це не повинно
бути нав’язано суспільством.
Як Ви вважаєте Крим належить українцям,
росіянам, татарам, чи це просто інтернаціональна
автономія в якій не може панувати один етнос?
У Криму не повинен панувати якийсь етнос, тому
що це такий анклав, така ніша, в яку усі струмені
людські, як казав Волошин, спускались по краплинці
та нашаровувались один на одного, тобто це таке
торфовище етносів і культур, що зараз і не розбереш,
яка нація є панівною. Крим – це місце, де існують сотні
націй. І, звичайно, Крим є російським формально, тому
що росіяни його завоювали, він звичайно був і грецьким,
і готським, і хазарським, а потім татарським і врешті його
завоювали росіяни. Якщо дивитися політично, з точки
зору Цезаря, то Крим є російським, Росія його завоювала,
а Україні його передали. Залежить з якого кута зору
розглядати питання.
Які книги Ви зараз читаєте, які фільми дивитесь?
Я намагаюся не дивитися телевізор, він мені
заважає, віднімає час. Натомість я дивлюся фільми,
які мені хочеться подивитись, через Інтернет. На цей
момент я читаю тільки спеціальну, фахову літературу. Це
література, яка стосується декору в архітектурі. І звісно, я
практично постійно читаю сучасну поезію, часописи.
А хто з поетів подобається?
Мені завжди подобались Юрій Бедрик та Андрусяк
з „дев’яностиків”, Леонід Талалай, Ігор Римарук, з
попередників.
У Тарковського в фільмі „Жертвоприношення” є
історія про монаха, який посадив сухе дерево на горі та
наказав своєму учневі тягати кожного дня по два відра
води на кручу і поливати дерево. І робити це потрібно
було доти, доки дерево не зацвіте. Пройшло три роки
тяжкої праці і одного весняного ранку дерево все ж
таки розквітло. Тобто сенс притчі – якщо кожен день,
системно щось робити, то щось у світі зміниться.
Тарковський мені теж подобався, коли я був
студентом. Ми дивились його фільми і це було навіть
якесь втаємничення. Ми намагались передивитися все,
що він зняв. Я перечитав вірші його батька [Арсеній
Тарковський], щоб зрозуміти з якої сім’ї він походить. В
нас був кінотеатр зв’язківців у Львові, який на вечірніх
сеансах показував ідеологічно не „витримані” фільми.
Звичайно,длянасцебуловідкриття,якийсьіншийпогляд
на життя, Сталкер, який водить людей… Але пройшов
час і, оглядаючись на його фільми, я бачу недостатність,
плиткість, дріб’язок філософії, яка не може досягнути
навіть до конфуціанства. Якщо справа вартісна, то я
згоден з тим, що потрібно кожного дня займатися нею
для отримання результату. А якщо вона не варта копійки,
як той старий марнотний світ у образі сухого дерева, то
не треба марно витрачати свої сили.
Чи є щось у Вашому житті, чому ви не перестаєте
дивуватись?
Я всьому завжди дивуюсь. Я дивуюся, коли люди
роблять вкотре зло, дивує як сходить сонце, причому
кожного разу по-різному, дивує море, погляди людей,
дивує гарне мистецтво, яке не ставить за мету заробити
гроші,Дивуєідобре,ізле.Чомутількидушанедивується?!
Мені подобаються неологізми. Є такі відділи в
інститутах Америки, які кидають у мовний вжиток нові
слова. Це їхня робота. Подобаються неологізми сучасних
молодих людей, наприклад, слово отстой, тощо. Це
прекрасне слово, яке треба вживати і в літературі :).
Ви плануєте своє життя чи все відбувається
спонтанно?
Спонтанно, мабуть, вже не повинно відбуватися,
спонтанно могло відбуватися років 20 тому. Коли в
кишені життя було дуже багато років і ти знав, що тобі
дали дуже багато кредитів, а коли їх стає все менше і
менше треба планувати життя як економіку. І я не скажу,
що я дуже заощадливий.От я зараз сиджу і марную час :).
Треба перейти на нормальні практичні стосунки з собою –
коли говориш, що треба зробити те і те, і коли твій ішак,
який тебе несе (а тіло – наш ішак, віслючок і треба його
не тільки кормити, леліяти й любити, але й треба деколи
заставляти бігти і працювати на полі) призвичаєний до
розкладу, що приносить конкретні плоди.
Виноградов Віктор
Серпень
кілька портретів Наркіса
1/ мапа
плач снігом базилік
сторукий Сцеволо
хто в бій одноруким піде посивілий
старезна сивіла у партії соло
доспівує вірним
хвалебну базилю
між Римом і полісом – сном Костянтина
палаци і плаци провінції в хланні
між хвилями хунів піском сарацинів
земля що на захід пішла
на світанні
і я нахилившись до згину скелета
вглядаюся в неї – шукаю Наркіса
і мапа суха як остання галета
як вітер пустелі
як цезаря риси
ураз розгортає сувою суєти –
старий еллінізм допиває цикуту
і важчає ноша скорботної п’єти
і все таки є ти
не може не бути
тебе що у час задивився пильніше
за тінь що вдивляється завжди у тебе
вистукує в тілі порожняву нішу
для всіх своїх квітів
і плющових стебел
а мапа – уривок незнаного плану
і в мапі зап’ястя мечі василісків
те соло звучить звідусіль
по талану
відкриються двері
блищатимуть близько
дозрілі неволі і в таїнах ложі
де тліють мовчанням старі манускрипти
і стогне метал що таврується в гроші
а двері відчинені – двері відкрив ти
2/ шепотіння дзеркал
не дивися у срібне люстро – роздивися мінливу воду
де слимак не відчує броду у солодкій пітьмі пелюсток
відчинивши зелені двері крізь латаття під лемент ряски
можна бачити в новій ері персонажі старої казки
та питаючи де я де я лиш побачиш поверхні штами
і почуєш – де ти Адаме і збагнеш – ти кавалок глею
не опалений не политий і підкинутий так високо
що хотів голосить пророком але мав лише час летіти
3/ розмова з поетом
розмова з поетом приємна
та вада
буває одна –
він слухає більше себе
і до дна
та в тім його велич й посада
і се не напружує так як пісне
5. „47”. 2013. № 2 „47”. 2013. № 28 9
таке не просте в цій країні
мов кара
твоє спілкування з людьми за бюро –
розмова з котами що сир весь з базару
стягнули й поїли
не пишеш пером
сердечне пояснення добрій феміні
що втяла без намірів діло дурне
і як підірвався на вереску міні
а також коли інтелектом жбурне
закрити потік що тече з командора
коли червоніє він наче маяк
і треба дістати для променів шори
в розмові з поетом –
усе це не так
він ніжний
і любить щоб слухали пильно
доводиться чемно вслухатися в те
кавалки із текстів згадать непомильно
і місце в іконах його золоте
що створені ним
і в його іпостасі
де він в повноті на блакитнім коні
се легше ніж вірить
в мистецькім екстазі
що зараз поезія – все що на дні
а також перелік імен іноземних
де вулиці ріки міста острови
кав’ярні харчевні прононсом пісенним
утворюють справді художні ходи
– не римські рефлексії в тебе мій друже
наруга – поезій незмінна душа
і ряска укриє тебе а не ружі
як кажеш ти – штами
сховає іржа
як мислиш ти
адже поети – не штами
поет се патрицій хто кшатрій хто жрець
він взявся писати що вийшло вустами
бо справжній поет не марнує сирець
думок що рибинами в атріум мозку
впливають з озер піднебесся щодня
– до речі Наркісе земля наче плоска
поїдеш в провінцію – справа брудна
хтось дуже уважно дивиться зверху
шукає тебе ніби водить перстом
по мапі мабуть олімпійці
боюсь запросвітиш нас
мовив Нерон
4/ на пероні
як швидко добігають дні –
політ пернатої стріли
в якусь одну незмінну ціль
сліди пісками замели
мов слуги опісля гостей
в лівреях ви чиїх вітри
піском завіяний асфальт
і у прозорості вітрин
крізь пальчиків малих сліди
зернин піску мінливий лиск
як швидко добігають дні
на потяг
і який тут зиск
сказать мізернеє – колись
у вікнах запалить сонця –
аби надії та видніш
та ми не знаємо кінця
цієї подорожі вниз
і вам в останню мить роздать
себе частинами – щасти
собі лишивши благодать
5/ з провінції
мій брате Нероне журнали й газети
так довго ідуть до понтійських провінцій
тут всі вже читають твої тріолети
від парія грека до скіфського принца
тут правда зневажено римські закони
бо думають всі що часи Візантії
і скуті горами твої легіони
живуть на фазендах
як всі багатіють
тут дикі живуть що блукали степами
в них завжди є кінна і дужа підписка
здалека приходить
знамена з хвостами
даруй мені твори свої /тут по списку/
якось Іфігенія дзвонить – раніше
я думав то клімат важкий і що глючу
тут дивна земля наче торба чи ніша
збирає толоку
за Римом я скучив
мій брате Нероне я стану рудою
що важко копається й треба шукати
як варвари я заростав бородою
так важко себе у собі добувати
я думав – добуду
і все ж на Сізіфа
був схожий коли б не збагнув я –
в собі – я невільник дванадцята цифра
і завше одинадцять старших панують
тендітною була моя доброчинність
до того ж не їв я бобів Піфагора
і може тому я для Риму причинний
а може тому що імперія хвора
6/ базилевс
а пісня звучить – похвала василіску
вітальні слова – у вінок базилевсу
і схильним до зброї
військового лиску
безрукий Сцеволо виблискує лезом
та шириться рух із далеких провінцій
і труби звучать під зірницями грому
і білі скульптури на площах столиці
пішли до порому
в обійми Харона
здригалися коні ревіли сивіли
раби кам’яніли від надлишку волі
і сльози із ніш пантеону безсилі
текли і блищали кристалами солі
коли загорілись живі обеліски
і стріли в диму крізь тіла пролітали
і тліли тіла аж бліді одаліски
заскиглили сховані в чорні вуалі
– як довго горять просвітяни
бурштином
зоря все над ними
Наркіса я бачу
віднині Нерон постає Костянтином
мій Риме – гори
я схвильований плачу
і тьмяний Нерон написав на папері
на мармурі золоті на теракоті
на стягах когорт і на кожній галері
і на обладунках на тліні
і плоті
7/ під зіркою
зашарівся тюльпаном
живий смолоскип
і відкрилися вени
стрілою поганською
та слова дозрівали посіяні вглиб
і оливами впали в саду
Гетсиманському
зависав спіло вишнею
стеблами ніг
підпираючи небо
6. „47”. 2013. № 2 „47”. 2013. № 210 11
ART-НАВІГАТОР
Карби Оксани Забужко
Нова книжка Оксани Забужко „З мапи
книг і людей” (2012) не наробила й не наробить
галасу в українському культурному просторі.
Часи молодечого запалу та „польових сексів”
вже пройшли, але, натомість, є багатющий
досвід інтелектуала, яким по-праву Оксана
Забужко себе і називає. „Товстенька” збірка есеїв
(хронологічно твори від 1999 року народження)
стала відтворенням шляхів, перехресть, зірок у
духовній біографії Оксани Забужко, про що нас
попереджає епіграф: „Колись, коли я куплю дім
з великою кімнатою й голими стінами, я складу
величезну мапу чи схему, яка краще од будь-якої
книжки розкаже історію моїх друзів, і ще одну,
яка розкаже історію книжок у моєму житті. Кожна
на окремій стіні, одна проти одної, запліднюючи
себе навзаєм, затираючи себе навзаєм. Ніхто не
може сподіватися прожити стільки, щоб описати
словами всі ці пригоди, ці незглибимі пережиття.
Це можна зробити лише символічно, графічно,
так, як зірки пишуть свою космічну містерію”
(ГенріМіллер.БіґСюріпомаранчіІєронімаБосха).
Розповісти про інтимне інтимно і при цьому
не опуститись до пафосу та епатажу, задля привернення
уваги з боку читачів, – треба вміти, треба мати рівень
і вміти „грати на класі”. І, на мою думку, авторці це
вдалося. Не можна сказати, що солодкі моменти взагалі
відсутні (наприклад, майже любовна проза про Соломію
Павличко), але їх настільки обмаль у текстах, що палиця
у заграванні з читачем не перегнута.
Власне карби, такі собі шрами після культурних,
інтелектуальних боїв з фільмами, людьми, книгами,
подіями тощо, впорядковані відповідно до чотирьох
модусів існування, які виокремила письменниця –
читати, бачити, писати, жити. Карби – це „незглибимі
пережиття”, котрі виникають на перехресті текстів (у
широкому сенсі) і людських доль, найцікавіша річ на світі
для homo verbalis”.
Книга розпочинається карбою „Ціна Вінні-Пуха” – це
інтимні спогади з дитинства, які має кожна людина. Будь-
то перша казка, перша пісня чи перша гра, неважливо, але
ця Перша Зустріч западає десь всередині нас назавжди.
Вона є відправною точкою, початком культурного відліку
свідомості особистості. Символічним є те, що книгу
про Вінні подарував їй, тоді ще маленькій чотирирічній
дівчинці, Євген Сверстюк, ніби натякаючи на зв’язок,
мов камінь вселенської
і котилася кров до очей доки зміг
роздивлятись проміння зорі
Віфлеємської
помирав як усі –
у снігах плащаниць
не печерами в’язаний в’ялився Лазарем –
від отрути металу –
п’яницею ниць
покидаючи голову з поглядом в На́зарет
дозрівав
дослухався
до стуку в персах
і просіяним зерням покинув полову
бо старів у засланні а все повідав
про відвічне творіння
і втілене Слово
8/ сьогодні і завтра /з нотатків Наркіса/
завтра серпень
і дує містраль
небо гасне у брижах води
Ти не зайдою – вітром зайди
алеТи не приходиш
на жаль
завтра – дощ
бо сей вітер – варяг
завтра будуть любити за те
а не всупереч – піна росте
у глибоких
маленьких морях
завтра плесне долонями Спас
і впадуть яблуневі плоди
і у небі спливуть із води
душ тіла
не торкаючи нас
завтра спраглий
в обіймах долонь
зловить погляди синіх орлів
завтра крамарі і королі
даруватимуть вірним
полон
завтра буде
та пам’ять мала
пригадати що завтра було
так лиш сік у мускатне стебло
просить літо нужденна земля
завтра серпень
і в серпень іти –
перейти через митну межу
я присутністьТвою
стережу –
Ти сьогодні до мене
прийди
Бєньов Роман
Виноградов Віктор „Євангелісти”,
акварель, папір
7. „47”. 2013. № 2 „47”. 2013. № 212 13
передачу естафети майбутньому поколінню. Та й сама
авторка хизується своїм аристократичним англійським
„дебютом” (книги про Вінні Пуха та Алісу) на противагу
безвкусній совдепщині.
Від англійського Пуха та Аліси авторка переходить
до вітчизняних митців. Вона намагається розкрити секрет
творчості,абосекретуспіхумитця;цілкомдоречно
зауважує, що справжнім поетом, майстром, який
відчуває слово, може бути тільки той, хто відчуває
біль зрізаної квітки. Щось подібне стверджував
Жіль Дельоз у теорії детериторіалізації: митець
страждає не для квітки, а замість квітки. Таким
яскравим прикладом є „український Гайне” –
Олександр Олесь, чию популярність не вдалося
перевершити жодному з вітчизняних поетів,
звичайно, окрім, Тараса Шевченка. А секрет
успіху дуже простий (за Григором Тютюнником):
„Немає загадки таланту. Є вічна загадка Любови”.
Не менш загадковими (фе-е-е українським
літературознавцям) залишаються постаті
Павла Тичини („найбільший поет слов’янського
світу”, який тричі помирав за життя), Миколи
Вінграновського, Ігоря Калинця, Катерини Білокур.
У другому-третьому розділах книги письменниця
розкриває вже свої секрети художньої майстерності
та порушує проблему батьків і дітей в українській
культурі. Недарма, у тріаді кінорежисерів „Довженко –
Тарковський – фонТрієр”, сучасне покоління репрезентує
не якийсь українець Лозниця, а датчанин Ларс фонТрієр.
Авторка, як китайський масажист, проходить чи не по
всіх болючих місцях української історії: дві світові війни,
Голодомор, концтабори,Чорнобиль, репресії-Ґулаги і т. д.
Що тут скажеш – генетична пам’ять в нас дійсно жахлива.
До речі, про жахи: 26 квітня 1986 року, неймовірної краси
захід сонця в Києві, сніг, що не тане серед квітучих дерев.
Все як у „Меланхолії” вже згадуваного автора, тільки без
смертоносноїрадіаціїтаВагнера.Чорнобильпоказав,що,
можливо, не буде людей, але Земля знову відродиться, і
знаєте чому, тому що у Землі є весь час у світі, а в нас – ні.
Все, що в нас є, – це тільки зараз.
Окремим розділом йдуть короткі сельветки дорогих
для письменниці людей, які вплинули на формування
не тільки її світогляду, але й цілої нації. Цих портретів
набралося чотири: Юрій Шевельов, Юрко Покальчук,
СоломіяПавличко,ЛеонідПлющ.По-особливомуживими
і фактурними вдалися образи Пако та Солі.
P. S.: Оксана Забужко не була б Оксаною Забужко,
якби трошки шуму її книга не наробила. Вже дописуючи
рецензію, постійно звертаєш увагу на те, що кажуть /
пишуть про твір інші, наприклад, у соціальних мережах,
фахових виданнях, сайтах. Так-от, несподівано для
себе, натрапив на думки обурених читачів. По-
перше письменниці закидають, що її книга наскрізь
егоцентрична – тут no comment (а чого Вони чекали
від збірки автобіографічної есеїстики?). По-друге,
„захисники тварин” дісталися до української літератури
та встали на захист радянського Вінні-Пуха з відомого
мультфільму, якого письменниця охарактеризувала
таким чином: „бридка коричнева клякса-ведмідь
хрипкувато-приблатньонним голосомЛєонова репетував
на все горло”. Як на мене, гріх нарікати на такі дрібниці,
а тим паче, влаштовувати через них дискусії. Карби в
кожної людини різні та індивідуальні, бо найдорожче, що
є в людини – її Самість.
з’ясовує з пересічними жінками, забувши про виховання
здичавілої дитини, яка наодинці тиняється подвір’ям
школи. Пересічною стає для нього і Стефані. Алі не
відчуває дискомфорту у спілкуванні зі Стеф, здається,
він навіть і не помічає того, що вона в інвалідному візку.
Головний герой, як перекотиполе, що адаптується до
будь-яких умов. Чому? Йому плювати на все, в нього
немає принципів, тільки інстинктивні пориви.
Стефані – це дівчина, якій наплювати на думку
інших, вона дуже тонка натура, з власними забобонами.
Байдужість Алі змушує Стеф позбавитись комплексів,
зрозумівши, що повноцінність людини – це її внутрішній
стан, а не зовнішній.
Люди звикли підпорядковувати своє життя
нав’язаним з екранів телебачення ілюзіям. Ми
настільки нашпиговані омріяними казками, що іноді
реальне життя може викликати відразу. Кінострічка
Жака Одіара „Іржа та кістка” схожа на грубо вирваний
шматок з реалій життя. Режисер фільму проробив
велику ювелірну роботу, щоб продемонструвати
глядачам дорогоцінність цього каменю.
Сюжет фільму автор вирішив робити не занадто
витіюватим. Красень-розбишака Алі, перебуваючи у
тяжкому матеріальному становищі, вирішує встати
на шлях „істинний” та влаштувати своє життя. У вирії
життєвих змін він зустрічає красуню Стефані, яка, до
речі, зовсім не диснеївська принцеса. Та все ж, для неї
Алідоведетьсяперетворитисянапрекрасногопринца.
Спочатку він рятує її від злодія, а після нещасного
випадку зі Стефані, через який життєрадісна,
енергійна дівчина перетворилася на рослину, що
в’яне – підживлює її звичайними радощами життя. Та
хіба можна засудити Стефані у тимчасовій безсилості?
Красуня, яка відчувала себе привабливою, жила
повноцінним життям, прокидається в лікарні без ніг…
З цього моменту в неї починається нове життя, життя
самотньої, нікому, крім рідної сестри, не потрібної
людини, яка до того ж психологічно зламана. Тепер їй
потрібно мати сильну опору, таку, що витягне її з власного
болота. Саме тоді Стефані згадує про Алі.
У фільмі Алі – це амбівалентний персонаж, втілення
фізичної сили. У різних обставинах він викликає то
відразу, то симпатію. На початку фільму, Алі – це
турботливий батько, що піклується про сина, готовий на
будь-що заради дитини. Але на це можна подивитися і з
іншого боку – хіба турботливий батько повіз би з собою
дитину, не маючи грошей, їжі, і не знаючи чи з’явиться
„копійка” та дах над головою згодом? У молодого батька
повсякчас виникають більш важливіші справи, які він
Іржа та кістка
Калояніді Вероніка
8. „47”. 2013. № 2 „47”. 2013. № 214 15
Мої фільми є полемічними заявами, спрямованими
проти американського „плоскодонного” кіно з його
байдужим глядачем. Вони апелюють до кінематографа
наполегливих запитань замість фальшивих (оскільки
занадто швидких) відповідей, до виявлення дистанцій
замість насильницької близькості, до провокації та
діалогу замість споживання та консенсусу.
Питання не в тому, як я показую насильство,
а скоріше, як я показую глядачеві його ставлення
до насильства.
Міхаель Ґанеке „Кіно як катарсис”
До цих цитат можна звести всю творчість
Ґанеке.Вивчаючинасильство,вінвивчаєглядача.
Вивчаючи глядача, він робить висновки про
сучасний соціум. Вдивляючись у суспільство, він
виявляє в ньому насильство. Коло замикається.
А цей тонкий психолог і філософ від кіно
продовжує виносити свій невтішний вердикт всім
нам. Станіслав Нікулін.
Сучасне кіно закручене на коханні.
Більшість режисерів відверто спекулюють
високими почуттями на екрані заради того,
щоб швидше розчулити невибагливого
глядача. Інший погляд на феномен любові
пропонує творчість Міхаеля Ґанеке, якого
після фільмів „Піаністка” і „Приховане” почали
називати „богом із відеокамерою”. Невеликі касові
збори стрічки „Любов” не завадили зібрати майже усі
найпрестижніші кінонагороди (Сезар, Золота пальмова
гілка, Оскар). Фільм структурно оригінальний і складний
для сприйняття непідготовленому глядачеві, але усе
компенсує авторське бачення любові.
Відверті сцени у фільмі зовсім не ілюструють
романтики. Знов відчувши себе сексуальною, головна
героїня проходить ще один з етапів становлення
нової особистості. Але без закоханості і жіночого
сентименталізму і тут не обійшлося. Алі після нещасного
випадкузсиномрозуміє,щобільшенеможетакставитись
до дитини. До сестри він не може повернутися, тому
єдиний варіант – повернутися до Стефані, яка звісно не
відмовляється.Натакійрадіснійнотіізакінчуєтьсяісторія
двох людей, які по суті стали рятівною соломинкою один
для одного.
Щасливий кінець, насправді, це тільки замулювання
очей тим глядачам, що не хочуть приймати реальне,
неблискуче життя. Звичайність у цьому фільмі
підкреслюється навіть в грі світла на обличчях і тілах
героїв. Тут все повинно бути аж занадто натуральним.
Буденність, людське тіло, сексуальний потяг,
непередбачуваність життя – це все те, що надає ціни
реальності. Краса людини ховається в її вадах, ідеальна
людина не цікава нікому, бо в ній нема за що зачепитись…
Любов про яку мовчать
Бєньов Роман
Звичайна пара інтелігентів похилого віку (Жан-
Луї Трентіньян і Емманюель Ріва) повертається з
філармонії і виявляє, що замок до їхньої квартири
намагались зламати, але невдало. Далі розігрується
історія, що є правдоподібним підсумком їхнього життя,
за яким ми безсовісно підглядаємо в замкову шпарину.
Символічним здається те, що хвороба
теж намагається зламати та втрутитись
в їхній особистий простір.
Це повністю камерна стрічка –
дев’яносто дев’ять відсотків часу
спливає в квартирі головних героїв.
Хоча час дії в картині підказують
новини по телевізору – це економічна
криза у 2009 році, їхня історія має
зовсім позачасовий характер, навіть
подружжя не може згадати, який день
надворі.
Сюжет фільму повністю
зосереджений на буденному житті
Жоржа та Анни: вони щось бормочуть один на одного,
снідають, розмовляють про музику, можуть забути, де
поклали прочитану книжку тощо. Рівномірного плину
життя не змінює й невдала операція і параліч правої
частини тіла Анни. Жорж уважно доглядає дружину –
це найінтимніші моменти стрічки. Вони бавляться, як
маленькі діти – згадують, глузують один з одного, Анна
каже, що інколи він – чудовисько, але дуже миле.
Майстерно виконав свою роботу оператор – час
від часу ловиш себе на думці, що камера теж постаріла,
настільки вона статична, неповоротка як і всі рухи Жоржа
і Анни. Зйомка здійснюється тільки з декількох ракурсів,
які ніколи не „стрибають”, а якщо дія відбувається в
одній кімнаті – камера подовгу „сидить” в одному з кутів і
вичікує поки актори почнуть рухатись. Звук теж мовчить,
тільки інколи тиша переривається спокійною класичною
музикою.
Головній героїні стає все гірше і гірше – вона зовсім
втрачає здатність рухатись і зрозуміло говорити, поки не
трапляється те, з чого починається фільм. Рятувальники
зламують квартиру і знаходять мертву жінку. Чи то
Міхаель Ґанеке хотів сказати, що справжню любов може
перемогти тільки смерть, чи те, що якщо двоє кохають
однин одного – це обов’язково завершиться смертю, нам
залишається тільки здогадуватись. Але прийом введення
образу смерті на початку твору далеко не новий,
згадаємо повість Л. Толстого „Смерть Івана Ілліча” (1863).
За допомогою цього режисер змушує глядача пережити
історію героїв зовсім по-іншому, подивитись на буденні
речі „свіжими” очима.
Звичайно, можна говорити про потужний
життєстверджуючий струмінь трагедії. Мовляв, Міхаель
Ґанекеспонукаєглядачапереосмислитисебеушаленому
сучасному світі, навчитись цінувати прості (і такі важливі)
речі з нашого життя, які раптом можуть зникнути, але
розв’язка нівелює цю тезу. „Любов” – це фільм не про
хворобу, не про страждання і завершується він аж ніяк
не смертю Анни. Розповідь історії з дитинства і вчинок
Жоржа шокують у кінцівці, а режисер залишає глядача
на самоті з відчиненими дверима для дискусій. Про
кохання у двадцять, тридцять, сорок років усім відомо –
пристрасть, ейфорія, сварки, щастя, а що відомо про
любов у вісімдесят?
9. „47”. 2013. № 2 „47”. 2013. № 216 17
Проблема вивчення становлення та розвитку
кінематографу на території сучасної України початку ХХ
століття сьогодні є актуальною у зв’язку з історичним
інтересом до вкладу української творчої кіноеліти у
світову кіноспадщину. Дотично цю тему розглядали
В. Вишневський, С. Гінзбург, В. Михайлов, І. Соколов,
Н. Лебедєв та ін. Мета статті полягає у тому, аби
висвітлити основні тенденції розвитку та представників
кіномистецтва на території сучасної України, зокрема в
Таврійській губернії початку ХХ століття.
Нещодавно, коли світ відзначав століття
кінематографу, всюди знову і знову згадувалися імена
братівЛюм’єр–ЛуїтаОгюста,якимприписуютьвинахід
„живої фотографії”, і день 28 грудня 1895 року, коли в
„Гранд-кафе” на бульварі Капуцинів у Парижі вони
продемонструвалисвійпершийфільм –вихідробітників
з фабрики. Відповідно, саме з цією датою асоціюється
столітній ювілей кіно, хоча насправді його варто було б
відзначати на 2 роки раніше. Так, іще 9 січня 1894 року
перший у світі кіносеанс продемонстрував учасникам
IX з’їзду російських природодослідників і лікарів, що
проходив у Москві, механік Новоросійського (нині
Одеського) університету Йосип АндрійовичТимченко.
Глядачі, серед яких були прославлені вчені
Олександр Столєтов, Петро Лебедєв, Микола Умов –
побачили на екрані у русі кавалеристів і метальників
списа і гідно оцінили унікальний, досі небачений і
нечуваний винахід. Однак скоро кінетоскоп Тимченка
взяли як експонат до Політехнічного музею у Москву,
анітрохи не подбавши про його вдосконалення та
поширення для масового застосування. Може тому, що
офіційна точка зору на пошуки в напрямку створення
„живої фотографії” була досить зневажливою. Відома
навіть заява царя Миколи II з цього приводу: „Все це
дурниця, ніякого значення таким дрібницям надавати
неварто...”.МатеріальноїпідтримкиЙосипАндрійович
не отримав. Щоб самостійно далі працювати над
удосконаленням апарату, а тим більше налагодити
серійне виробництво, коштів не мав [1, c. 27].
Зовсім по-іншому склалася доля винаходу
братів Люм’єр: розробивши свій пристрій, власники
фірми фототоварів „Люм’єр” швидко усвідомили,
що напали на „золоту жилу” і відразу ж взялися за
виготовлення та розповсюдження апарату. Вже в 1896
році їх „Сінематограф”, незважаючи на скептицизм
російського царя, прийшов до багатьох міст світу,
Науковий focus
Кіномистецтво Таврійської губернії в дореволюційний період
Гондаренко Вероніка
в тому числі і в Одесу, викликавши тут справжній бум
глядачів.
На початку XX століття Таврійська губернія
рясніла оголошеннями та афішами – „Вдосконалений
американський біоскоп, жива рухома фотографія”,
„повний натуральний рух людей і предметів, цілковита
вражаюча ілюзія!”, „кращий у світі сінематограф
Люм’єра” [1, c. 116].
Багата кримська публіка дивилася перші фільми
в театральних залах і адміністративних будівлях.
Для простої публіки під „електробіограф”, „ілюзіон”,
„біоскоп” (значення у цих слів було одне і теж – кінотеатр)
відводився будь-який сарай, комора, склад або магазин.
У „залі для глядачів” відгороджувалася будка для
апарату, зазвичай біля входу в приміщення, під екраном
розташовувався піаніст. Меблі складалися з лавок,
різноманітних стільців, але часто сеанси відбувались
і без меблів. Глядачі входили і виходили в залу, як кому
заманеться, екран було погано видно – підлога не була
похилою, і титри німих фільмів малограмотній публіці
не завжди були зрозумілими. Втім, це було і неважливо:
картинки, що рухаються на екрані були самі по собі
захоплюючим дійством. Однак через це траплялися і
скандали,подібнийтому,щоставсянапершомуперегляді
„рухомого” кінематографа в Сімферополі. „Коли з екрану
на глядачів кинувся морський прибій – в партері почалася
паніка. Публіка перелякалась і кинулася до виходу,
ламаючи стільці. Деякі повернулися додому не лише з
синцями, але і з переламаними ребрами. Багато жінок
знепритомніли. Сеанс довелося припинити”, – згадував
очевидець [2, c. 89].
Першим стаціонарним кримським кінотеатром
був столичний „Баян”, який відкрився в 1904 році. Зал
„Баяна” вміщував 800 осіб і, якщо вірити рекламі, мав
центральне опалення і хорошу вентиляцію. Є версія,
що свою незвичайну назву кінотеатр отримав на честь
сімферопольця Володимира Івановича Сидорова.
Він був купцем, володів гарним будинком на вулиці
Долгоруківській (К. Лібквехта). А ще він вважав себе
поетом-футуристом, писав вірші і друкував їх на власні
кошти в газеті під псевдонімом Вадим Баян. У 1913-
1914 рр. Сидоров-Баян організував турне по Криму
для Сєверянина, Маяковського, сплативши всі витрати
за свій рахунок. Але після революції радянська влада
перейменувала кінотеатр спочатку в „Зірку революції”,
а потім у „Більшовик”, а після переходу Криму до складу
України – у кінотеатр ім. Т. Шевченка [2, c. 134].
Другим сімферопольським кінотеатром став „Лотос”
(„Спартак”), який дебютував в 1909-1910 році. Потім
з’явилися „Ілюзіон”, „Ампір” і „Тріанон” – жоден з них до
наших днів не зберігся.
З Кримом пов’язана історія появи першого
вітчизняного повнометражного фільму „Оборона
Севастополя”, що тривав 100 хвилин, замість тоді
звичайних 10–15-ти. Кінострічка була новаторська не
тільки за хронометражем: вона знімалася на місцях
справжніх боїв, використовувались документальні
кадри, актори з’являлися на екрані разом із ветеранами
Кримськоївійни,якізалишилисявживих.Підчаспрем’єри
фільму його продюсеру – кінопідприємцю Олександру
Ханжонкову – все ж довелося похвилюватися. Перший
кінопоказ „Оборони Севастополя” відбувся в листопаді
1911 року в Лівадії, причому це був „сеанс з Найвищої
присутності” – глядачами були імператор і члени
царської родини. Спочатку все йшло за планом: на екрані
розгорталися події, оркестр за сценою супроводжував
їх музикою. Але під час драматичного потоплення
корабля раптом пролунав хвацький мотив „Барині”, а
потім, замість танців маркитанки (так називали торговок
їстівним, які йдуть за військом), почувся молитовний
піснеспів. Оркестр переплутав порядок музичних
номерів, і Ханжонков завмер від жаху: „Я бажав тільки
швидшого закінчення сеансу. Мені здавалося, що
присутні ображені нашим поданням. Тому для мене
було приємною несподіванкою, коли в залі пролунали
оплески і цар, йдучи зі спектаклю, зупинився біля мене
і подякував за роботу” [3, c. 152]. Подяка була не тільки
усною – він подарувавХанжонкову діамантовий перстень
зі своєї руки. Після цього „кримського хрещення” фільм з
величезним успіхом демонструвався в інших кінотеатрах.
10. „47”. 2013. № 2 „47”. 2013. № 218 19
Його супроводжували не тільки музика, а й звукові
спецефекти – холості постріли за лаштунками імітували
екранну стрілянину і гарматні залпи. Правда, сеанси
доводилося переривати, щоб провітрити приміщення від
порохового диму.
У Лівадії в 1910–1911 роках під керівництвом
молодого архітектора царського маєтку Г. П. Гущина
був споруджений ряд технічних і службових будівель,
до числа яких увійшов і театр. Його будівля була
перебудована з колишньої флотської казарми і служила
місцем „зборів і народних розваг”.
У театрі був просторий зал для глядачів. На сцені
встановили екран, і театр став ще й кінотеатром. Тут
влаштовували сеанси, для виробництва яких, в Лівадію
прямував придворний фотограф Олександр Карлович
Ягельский, співвласник відомого ательє „К. Є. фон Ган і К”
і автор усіх гановських знімків імператорської сім’ї.
Перший свій „Кінематографічний спектакль” він
показав у 1901 році. Дивитися фільми було одним з
улюблених занять царської сім’ї.
Кінематографічні сеанси для найясніших осіб
влаштовувалися як у Лівадійському театрі, так і на
улюбленій яхті „Штандарт”. Для демонстрації фільмів
іноді запрошували власників ялтинських кінотеатрів –
А. К. Салтикова і П. К. Чепатті. Серед нечисленних
кінематографічних закладів Ялти, театри „Одеон”
Салтикова і „Ілюзіон” Чепатті були найбільш відомі
[4, c. 67].
Репертуар місцевих кінотеатрів був дуже
різноманітним, але в кожному сезоні переважали
характерні для XX століття численні „грандіозні драми”
з ефектними назвами: „Фатальне захоплення”, „Полум’я
ревнощів”,„Грішниця”,„Мертвапетля”,„Злочинналюбов”
або „Дочка гріха”. Остання, як повідомляє ялтинська
газета, була поставлена артистами Копенгагенського
королівського театру.
Фільми, що призначалися для імператорської
сім’ї, мали відповідний для відпочинку розважальний,
веселий характер. „Цікавий, веселий, кумедний” – такі
визначення в щоденникових записах царя: „Поїхали на
8-му годину на яхту для обіду <...> Потім нагорі в їдальні
був кумедний кінематограф <…> Після чаю о 5-й поїхали
в театр, де бачили відмінний кінематограф – Одеон”
[4, c. 69]. Участь власників кінотеатрів у виконанні
кінематографічних стрічок для імператорської сім’ї
відзначалась нагородами. У грудні 1911 року директор
„Одеона” А. К. Салтиков отримав золоту шпильку з
великим діамантом, а дружина його – золотий дамський
годинник, прикрашений державним гербом з короною.
Ранній вітчизняний кінематограф, що
артикулювався в діяльності перших кінопідприємців
і попиті багатоликої глядацької аудиторії, розвивався
як синтез елементів кіноцивілізації та кінокультури.
Завдяки діяльності українських акторів, режисерів
і кінопромисловців, Російська Імперія досить рано
усвідомила себе кінематографічною державою з високим
статусом кіно в середовищі творчої еліти, з величезним,
стрімко зростаючим, споживчим ринком, з високою
підприємницькою активністю, зі своєрідними культурно-
національними рисами.
Список використаних джерел
1. Вишневский В. Летопись российского кино /
Вишневский В. – М. : Материк, 2004. – 480 c.
2. Гинзбург С. Кинематография дореволюционной
России / Гинзбург С. – М. : Аграф, 2007. – 221 с.
3. Соколов И. История изобретения кинематографа /
Соколов И. – М. : Искусство, 1960. – 237 c.
4. Малахов А. Мастера горячего проката /
Малахов А. – М. : Искусство, 1989. – 192 c.
5. Обуховская Л. Ренессанс Ялтинской киностудии
(Беседа с пресс-атташе гендиректора Ялтинской
киностудии О. Володченко) / Л. Обуховская // Крымская
правда. – 2004. – 20 ноября. – С. 7-9.
Пастушко Надія
Дискурс мовчання в драматичній поемі Лесі Українки „Адвокат Мартіан”
Дослідження проблем комунікації є
одним із перспективних напрямків сучасного
літературознавства, у якому важливе місце
приділяєтьсярозглядухудожньоготексту,якокремого,
специфічного різновиду мовного висловлювання.
Вагоме значення в комунікативній організації
творунабуваютьневербальніприйомиспілкування,що
є психосемантичними кодами, серед яких осібне місце
належить мовчанню. Як зазначає літературознавець
О. Сливинський, воно „саме в структурі художнього
тексту осягає найширший спектр своїх проявів” [5,
с. 153]. Проблемам інтерпретації силенціальних
компонентів у художньому тексті присвячені розвідки
І. Гасана, Б. Дронґа, М. Зубрицької, Ю. Лотмана,
Дж. Стейнера, О. Сливинського, А. Яворського та ін.
Драматургія Лесі Українки – це передусім
драматургія ідей, поліфункціональної тематики
та проблематики. Нарівні з широким спектром
використання вербальних прийомів у драматургії
письменниці закладений потужний пласт
невербальних стратегій у міжперсонажній комунікації.
Разом з тим варто звернути увагу, що силенціальні
елементи присутні майже в усіх драматичних творах
Лесі Українки.
Яскравою оригінальністю інтерсуб’єктивних
стосунків та багатством виражальних засобів
невербального спілкування відзначається драматична
поема „Адвокат Мартіан”. Слід наголосити, що у творі
слово мовчання та похідні від нього зустрічаються 19
разів.Безпосереднійаналізспецифікидискурсумовчання
в драматичній поемі в українському літературознавстві
досі відсутній, що й зумовлює актуальність дослідження.
Опосередковано, розглядаючи творчість Лесі Українки
з різних аспектів, функціонування в „Адвокаті Мартіані”
силенціальних елементів складника торкаються
В. Агеєва,С. Кочерга,О. Кузьма, М. Моклиця та ряд інших
дослідників. Мета статті – з’ясувати особливості дискурсу
мовчання в художньому світі драматичної поеми Лесі
Українки „Адвокат Мартіан” та проаналізувати роль
силенціальногокомпоненту,щонабуваєрізновекторного
навантаження та проявляється на різних рівнях побудови
тексту.
Перший рівень мовчання відтворюється за
допомогою містких семіотичних знаків, якими окреслено
простір головного героя драми – дім Мартіана. Вже в
першій ремарці Леся Українка зазначає: „Перистиль
(хатній дворик) <…> Дворик посипано піском і
засаджено де-не-де тривкими ростинами, здебільша
агавами” [7, с. 663].
