презентація тема 5

1. Тема 5. ФРАНЧАЙЗИНГ ЯК ОСОБЛИВА
ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ ВЛАСНОЇ СПРАВИ
1. Зародження та розвиток франчайзингових
відносин.
2. Зміст франчайзингу та форм франчайзингових
відносин.
3. Зміст договору франчайзингу.
4. Платежі за використання франшизи та методи їх
розрахунку.

2. Термін “франчайзинг” має англомовне походження і
перекладається на нашу мову як право, пільга чи
привілеї. В Оксфордському словнику англійської мови
1933 року видання франчайзинг пояснюється як всі
права та свободи єпископатів, що надані англійською
королівською короною в 1559 році, а також ярмарки,
ринки та інші місця, відведені для торгівлі.
Цікаво. Король надавав баронам право збирати податки
на певній території в обмін на різні послуги:
зобов’язання забезпечувати армію солдатами тощо.
Вільному люду чи громадянам міст було дозволено (дана
франшиза) продавати свої товари на території міста
на ринках та ярмарках. Місця, відведені для цієї
торгівлі, називалися franchises.

4. 1. Система “повязаних домів” – Великобританія, 19 століття;
2. 1851 р., Ісаак Зінгер (Isaak Singer) організував систему продажу
швейних машин з певними правами для дилерів;
3. Початок XX століття: використання франчайзингу компаніями
“Дженерал Моторс”, Coca-cola і PepsiСo;
4. 1945 р.- утворення компанії «Баскін Роббінс»;
5. 1955 р. - утворення Mcdonald’s System, Inc.
6. Міжнародна Асоціація франчайзингу (1960 р.), Британська
франчайзингова асоціація (1977 р.) та Європейська Асоціація
франчайзингу (1972 р.).
Цікаво. Двадцять дев’ятого грудня 2001 р. в Україні почала свою
діяльність Асоціація франчайзингу. Її задача — представляти
інтереси підприємців, що працюють за договорами франчайзингу, на
урядовому рівні. Асоціація займається розвитком ринку, організацією
виставок, конференцій, семінарів, публікаціями та консультаційною
підтримкою.

5. Франча́ йзинг (фр. franchissage — пільга, привілей) —
це форма співпраці між юридично та фінансово
незалежними сторонами (компаніями), в рамках
якої одна сторона (франчайзор), що володіє
успішним бізнесом, відомою торговою маркою,
ноу-хау, комерційними таємницями, репутацією та
іншими нематеріальними активами, дозволяє іншій
стороні (франчайзі) користуватися цією системою
на обумовлених умовах

6. Основні принципи співпраці по франчайзингу
1. Франчайзор є власником торговельної марки
франчайзингової мережі і має перевірену бізнес-ідею.
2. Франчайзі працює під вивіскою франчайзора як незалежний
підприємець, його заробітком є прибуток від діяльності
фірми.
3. Франчайзі вкладає основну частину інвестицій у справу і є
власником майна, яке використовує.
4. Франчайзор передає франчайзі таємниці, як необхідно
вести діяльність.
5. Франчайзі сплачує вартість франшизи (паушальний
внесок), а також періодичні відрахування за користування
ноу-хау (безпосередньо у формі платежів або побічно в
націнках продуктів, що купуються у франчайзора).
6. Франчайзі має можливість самостійно формувати
асортимент, у рамках, визначених франчайзором.
7. Умови співпраці франчайзора і франчайзі регулює
франчайзинговий договір.

8. Франчайзинг у своєму розвитку пройшов три основні форми:
1. товарний франчайзинг (продукт-торгова марка);
2. виробничий франчайзинг;
3. діловий франчайзинг або “бізнес-формат” франшиза.
• Товарний франчайзинг характерний тим, що франчайзі
розповсюджує продукцію франчайзора під його торговою маркою. У
Сполучених Штатах Америки товарний франчайзинг набув
популярності на початку ХХ століття як спосіб реалізації автомобілів
та бензину. В цей період франчайзинг створювався на рівні
розподілювачів (дистрибуторів). Такий підхід гарантував виробникам,
що їх товари дійдуть до споживача в такому вигляді, в якому були
вироблені. При цьому ім'я та торгова марка компанії миттєво
визнавались й приносили всі вигоди споживачам.
• Виробничий франчайзинг як форма виник у сфері виробництва
безалкогольних напоїв. Сутність його полягає в тому, що франчайзор
виробляє концентрат, а франчайзі – напій з цього концентрату, який
потім розливає в тару і реалізує з використанням бренду
франчайзора.
• “Бізнес-формат” франчайзинг або діловий франчайзинг є найбільш
сучасною та популярною формою. За цієї форми франчайзор передає
ліцензію приватним особам чи іншим компаніям на право відкриття
магазинів, кіосків чи груп магазинів для продажу споживачам набору
продуктів чи послуг під ім'ям франчайзора, забезпечує франчайзі
всіма бізнесовими атрибутами та тривалим керівництвом.

9. Основні переваги і недоліки франчайзингу для малого бізнесу:
Переваги - доступ до капіталу з більш низьким ступенем ризику
(фоанчайзор може в певних ситуаціях надати підприємству пільговий
кредит або виступити гарантом перед банківською установою);
високий імідж франчайзора гарантує малому підприємству миттєве
визначення на ринку; низька схильність до банкрутства порівняно із
звичайними малими підприємствами; постійний тренінг персоналу;
надання франчайзором консультацій у області маркетингу,
менеджменту, бух обліку; забезпечення планом з чіткими
інструкціями по організації підприємства, а також системі управління
фінансами для контролю за доходами; всі підприємства – франчайзі
знаходяться в єдиній системі обміну інформацією, що дає їм змогу
оперативно реагувати на вимоги ринку.
Недоліки - постійний контроль зі сторони франчайзора всіх дій
франчайзі; необхідність урахування інтересів як франчайзора так й
інших акціонерів, що може призвести до створення стресових
ситуацій у франчайзі; регулярна сервісна плата може поставити
франчайзі у скрутне фінансове становище; наявність права у
франчайзора перевіряти фінансову документацію, обов'язковість
дотримування стилю бізнесу, можуть гальмувати ініціативу і
обмежувати можливості маневру.

12. ПЕРЕВАГИ ФРАНЧАЙЗИНГУ ДЛЯ ФРАНЧАЙЗОРА
По – перше, франчайзор набуває можливості отримання чималої вигоди від
швидкого розгортання власного бізнесу, не вдаючись до кредитів і не беручи на
себе серйозних фінансових зобов'язань, адже це франчайзі вкладає свою частку у
бізнес і пов'язане з цим розширення.
По – друге, для франчайзера успіх франчайзі - незалежного підприємця, що прагне
до збільшення власних прибутків, може бути більш вигідним ніж експлуатація
власного підприємства або торговельної точки з менеджером, що не вклав власних
коштів у цю справу.
По – третє,здійснення більшого контролю за умовами реалізації власної продукції
порівняно з тим, що може дати франчайзору традиційний шлях, який не
передбачає такої тісної взаємодії з клієнтами.
По – четверте, розширення мережі розподілу власного товару або послуг, особливо з
укладанням франчайзингових контрактів, за якими франчайзі зобов'язані купувати
обладнання та інгредієнти для виготовлення кінцевого продукту у франчайзора.
По – п’яте, набуття значних переваг у разі розвитку міжнародного франчайзингу.
Працюючи разом з франчайзі у іншій країні, франчайзор докладно вивчає
зарубіжне законодавство і особливості ведення бізнесу у цій країні, дізнається про
запити зарубіжного споживача тощо. Тобто отримує знання, теоретичне освоєння
яких коштувало б йому набагато дорожче.

13. У законодавстві України договір франчайзингу
називається договором комерційної концесії (Цивільний
кодекс України, книга 5 «Зобов’язальне право», розділ 3
«Окремі види зобов’язань», глава 76 «Комерційна
концесія», стаття 1115 «Договір комерційної концесії).
Важливо. За договором комерційної концесії одна
сторона (правовласник) зобов'язується надати другій
стороні (користувачеві) за платню (роялті) право
користування відповідно до її вимог комплексом
належних цій стороні прав з метою виготовлення та
(або) продажу певного виду товару та (або) надання
послуг. Договір комерційної концесії є одним із новітніх
договірних інститутів у цивільному праві України.

14. франчайзинг – це договір, пов’язаний із платним використанням
певного ділового комплексу (сукупності виключних прав і системи
ведення бізнесу) однієї особи іншою.
Для позначення об’єкта договору франчайзингу використовується таке
комплексне поняття, як “франшиза”.
Франшизу зазвичай розуміють як комплекс виключних прав та інших
об’єктів, право на використання яких надається за договором особі,
яка не є їх власником. До комплексу виключних прав належать:
право на фірму, на знак для товарів і послуг, на конфіденційну
торговельну інформацію й секрети виробництва (“ноу-хау”),
винаходи, корисні моделі, авторські права, та інші об’єкти права
інтелектуальної власності, що належать франчайзору. Це вузьке
розуміння франшизи.

15. Міжнародні визначення франшизи
Сполучені Штати Америки
Франшиза – це виключне право на використання торгівельної марки, інших емблем та символів,
включаючи дизайн, логотипи, а також інших матеріалів ідентифікації, методів реклами та завоювання
довіри у споживачів, патентів, ноу-хау, методів ведення бізнесу, що є комерційною таємницею, стилів і
способів оформлення інтер'єру, а також право на використання стандартних господарських процедур.
Всі вище перераховані складові франшизи захищені законодавством про авторські права або іншими
способами.
Франція
Франшиза – це співробітництво між підприємством – франчайзором та одним чи декількома
підприємствами – франчайзі. При цьому франчайзор розпоряджається товарним знаком, знаком
обслуговування, вивіскою й особливо ноу-хау, якими франчайзі користується відповідно до укладеного
договору, а франчайзор контролює стан справ франчайзі.
Британська франчайзингова асоціація
Франшиза – контрольна ліцензія, що видана однією особою (франчайзором) іншій особі (франчайзі),
що:
а) дає дозвіл чи зобов'язує франчайзі займатися протягом періоду франшизи певним бізнесом,
використовуючи специфічне найменування, що належить чи асоціюється з франчайзором;
б) дає право франчайзору здійснювати контроль протягом всього періоду франшизи за якістю ведення
бізнесу, який є предметом франчайзингового договору;
в) зобов'язує франчайзора надавати франчайзі допомогу при веденні бізнесу, який є предметом
франшизи (у частині організації підприємства, навчання персоналу, управління продажами тощо);
г) зобов'язує франчайзі регулярно протягом усього періоду франшизи сплачувати певні грошові суми.
Таблиця 5.1
Сутність франшизи в міжнародному цивільному праві

20. Сторонами договору франчайзингу є:
1. особа, яка надає право на використання франшизи – франчайзор.
Важливо. Франчайзором може виступати також особа, яка не є
власником прав, що надаються у користування за договором.
Стороною договору франчайзингу може бути особа, яка
отримала від (оригінального) первинного франчайзора виключні
права на укладання договорів франчайзингу (майстер-
франчайзор), або ж особа, яка такими правами користується
на підставі договору франчайзингу й отримала невиключне
право на укладання договорів субфранчайзингу з іншими
особами (субфранчайзор).
2.особа, яка придбає право на користування франшизою й
користується нею – франчайзі.
При укладанні договору важливо з’ясувати, хто саме виступає в
якості франчайзора – оригільний (первинний) франчайзор, чи
майстер - франчайзор або ж субфранчайзор. Це зумовлено, перш за
все, необхідністю визначення належності сторони за договором, а
також меж її повноважень. Для цього необхідно вжити ряд заходів.

21. Обов’язки франчайзора Обов’язки франчайзі
1) видати ліцензії на об’єкти
інтелектуальної власності, що входять до
складу франшизи;
1)користуватися франшизою
відповідно до умов договору;
2) здійснювати захист прав інтелектуальної
власності у випадку їх порушення третіми
особами;
2) забезпечення належної якості
продукції, яка виготовлятиметься;
3) передати відповідну супроводжувальну
технічну документацію;
3) дотримуватися вказівок
франчайзора щодо якості продукції,
а також технології її виробництва;
4) здійснювати консультування франчайзі з
питань організації та ведення бізнесу;
4) демонструвати перед третіми
особами, що діяльність заснована на
франчайзингу;
5) здійснювати навчання персоналу
франчайзі;
5) надавати весь комплекс послуг, на
які можуть розраховувати
споживачі, так, наче такі послуги
надає безпосередньо франчайзор;
6) надати устаткування або відповідну
документацію, які необхідні для ведення
бізнесу;
6) зберігати комерційну таємницю
франчайзора
7) забезпечити франчайзі необхідними
рекламними матеріалами.
Таблиця 5.2
Зміст обов’язків сторін договору франчайзингу

22. Специфічні особливості
франчайзингу як системи
Сутність особливостей
1.Концептуальність. Договір франчайзингу є концептуальним, оскільки він розрахований
на реалізацію певної бізнес-концепції та має містити вичерпний і
незмінний набір умов, які б повністю її закріплювали й були б
однаковими для всіх можливих франчайзі.
2.Уніфікованість
(стандартизованість).
Договір має бути уніфікованим, тобто містити стандартний і
незмінний набір умов для будь-кого, хто побажає стати франчайзі.
Інакше єдина система бізнесу не утвориться.
3.Жорсткість. Уніфікованість є передумовою того, що всі умови договору при його
укладенні, мають бути максимально жорсткими, а відступ від них у
кожному конкретному випадку може згодом призвести до
нестабільності всієї системи франчайзингу..
4.Довгостроковість. Договір є довгостроковим, оскільки розрахований на “створення”
франчайзі й тривалі партнерські взаємовідносини з ним, що, в свою
чергу, потребує чимало часу
5.Розбалансованість у правах
і обов’язках сторін за
договором франчайзингу.
Франчайзор завжди має більше прав та можливостей впливати на
франчайзі, що зумовлює специфіка самих франчайзингових
відносин, їхня стандартизованість та уніфікованість. Таким чином,
сторони за договором, незважаючи на їхню формальну юридичну
рівність, перебувають у відносинах, що нагадують модель "влада-
підпорядкування". Причому роль "диктатора" завжди припадає на
франчайзора. Це є закономірним, оскільки системоутворювачем
виступає саме він.
Таблиця 5.3
Деякі специфічні особливості франчайзингу як системи

23. Згідно пункту 3.20 Стандарту «Оцінка об'єктів
інтелектуальної власності» Російського товариства
оцінників паушальний платіж – твердо фіксована
сума винагороди за надані ліцензійним договором
права на використання об'єктів інтелектуальної
власності, незалежно від фактичних обсягів
реалізованої продукції (послуг). Паушальний
платіж може бути внесений одноразово або мати
розстрочений характер.
Цим же стандартом роялті визначається як поточні
(періодичні) відрахування за фіксованими ставками
від обсягу реалізації продукції (послуг) через певні
проміжки часу.

24. Дохідний метод розрахунку роялті
1. В якості бази для визначення суми роялті можуть бути обрані обсяги виробництва (продаж),:
СРі = Оі × Ці × Рі , де (5.1)
СРі – сума роялті (ціна ліцензії) в і-му році;
Оі – очікуваний обсяг виробництва (реалізації) продукції в і-му році в натуральних одиницях виміру;
Ці – ціна одиниці продукції;
Рі – ставка роялті в і-му році.
2. В якості бази роялті приймаються фіксовані відрахування з одиниці продукції по ліцензії,:
СРі = Оі × Р , де (5.2)
Оі - очікуваний обсяг виробництва (реалізації) продукції в і-му році;
Р – ставка роялті з одиниці продукції.
3. Якщо за базу роялті приймається додатковий прибуток, то для розрахунку використовується
наступна формула:
СРі = Оі × П × Рі , де (5.3)
Оі – очікуваний обсяг виробництва (реалізації) продукції в і-му році;
П – прибуток франчайзора з одиниці продукції;
Рі – ставка роялті як частка від прибутку франчайзора в і-му році.
Приклад. Мале підприємство працює на умовах франчайзингу з великою корпорацією і сплачує за
використання торгівельної марки роялті. Корпорація обрала дохідний метод розрахунку роялті, а за
базу обчислення - обсяг виробництва у вартісному вимірі. Розрахуйте ціну ліцензії у поточному
році, якщо мале підприємство виробило 1000 одиниць продукції по ціні 20 грн. Визначена ставка
роялті – 20 коп. з кожної гривні реалізованої продукції. Якою була б ціна ліцензії за умови, що базою
обчислення обрано обсяг виробництва у натуральному виразі? Ставка роялті залишається
незмінною.

25. Витратний метод розрахунку суми роялті базується
на історичній вартості інтелектуальної власності
для франчайзора. Визначаючи мінімальну власну
винагороду від надання ліцензії, франчайзор може
включити до її складу власні витрати на науково –
технічні розробки та дослідження, а також витрати
на реєстрацію прав на інтелектуальну власність.
Якщо згідно укладеного договору франчайзор
зобов'язаний надати франчайзі додаткову технічну
інформацію чи допомогу, бажано зафіксувати
вартісну оцінку цих послуг у договорі з
використанням терміну «технічне ноу-хау».
•