1. 2013
№ 11
«Я – світло для світу; хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя». (Ісус Христос, Іоанна 8:12)
Анонси
Подменили идеал
стор.
2
Сетевой маркетинг:
иллюзия и идолопоклонство
стор.
3
Для тих, хто захоплюється
сучасними «ідеалами»
стор.
4
стор.
Кумири
5
Звідки бере початок
іконопоклоніння
стор.
6
Любимый идол...
стор.
7
Кумири сьогодення
zz Саме слово «кумир» прийшло до
нас з сивої давнини і визначалося як
статуя язичницького божества, ідол.
Це значення поступово змінювалося
і тепер часто вважають що кумиром
може бути той, хто визнається єдино
гідним поклоніння, і є предметом захоплення і виключної відданості.
Вальтер Скотт пише: «Ми ліпимо кумирів зі
снігу і плачемо, коли вони тануть». Шанувальник малює в своїй уяві картини, які здебільшого
далекі від істини. Кумир – він у певному сенсі
віртуальний та ідеалізований.
Це підтверджує, наприклад, Мерилін Монро, котра була кумиром у її шанувальників
протягом багатьох поколінь. Вона казала: «Я
ніколи нікого не обманювала. Але я дозволяла
людям обманюватися. Вони не дуже намагалися дізнатися, хто я насправді. Зате легко
придумували мене. І я готова посперечатися
з ними. Вони люблять мене таку, якою я ніколи
не була».
Життя кумира може бути далеким від ідеалу: він може бути поганим сім'янином, мати
згубні пристрасті, вести в корені неправильний
спосіб життя. Тому, рано чи пізно, в кумирах
розчаровуються, ілюзія руйнується, у того, кого
вважали ідеалом виявляються недоліки, що
цілком природно. Навіть близьких людей не
завжди знаєш з усіх боків, щодня відкриваєш
для себе щось нове і не завжди приємне. Що
вже казати про кумира, з яким знайомий лише
з концертів та телепередач.
Уявлення багатьох про кумира формуються на основі побаченого на екрані і без
усвідомлення того, що це всього лише образ.
В результаті, отримані і прийняті за ідеал по-
дання про свого кумира виявляються далекі
від реальності. Талановитий актор може так
вміло вкластися в свою роль, що часом здається, що він точно такий. І, особливо, підлітки
попадаються на цю вудку.
Практично у кожної дорослої людини в
дитинстві були свої ідеали, приклади для
наслідування. Сучасні діти вибирають кумирів з того ж середовища: відомі люди, герої
фільмів, співаки, спортсмени та ін. В цьому
немає нічого дивного, адже публічні люди
якоюсь мірою будують свою популярність та
діяльність завдячуючи тому, що знаходяться
шанувальники.
Проте, якщо дитячим кумирам ми не дивуємося, бо знаємо що стаючи більш дорослими
їхній світогляд змінюється, то чим можна пояснити захоплення дорослих, котрі подібно до
дітей готові боготворити деяких людей?
Виникає думка: якщо вже справа заходить
так далеко і настільки серйозно, то чим вимірювати істинність того об’єкта, перед яким схиляються? Адже мусять бути якісь критерії для
такого визначення. Варто замислитися над
тим, чому я захоплююся саме цією людиною?
Що спонукує мене віддавати перевагу саме
цій особистості, незважаючи на те, що вона
часто може бути аморальною і нестерпною у
відносинах? Чи не вбачаю я певної небезпеки,
яка можливо криється в мені?
Напевно читачам буде цікаво й корисно
дізнатися про певну закономірність, яка побуджує вважати ту чи іншу людину ідеалом, хоча
ідеального там може й близько не бути.
– А що від цього зміниться? – запитає
хтось.
– О, будьте певні, багато чого може змінитися!...

2. 2
Подменили идеал
СВІТЛО твого ЖИТТЯ
zz Юность моя пришлась
на время крушения коммунистических идеалов,
но, когда, наконец, стали
критиковать и Ленина,
писать, кем он был на самом деле, первым моим
чувством (уже в институте!) было возмущение:
«Ну, Ленина-то не надо!»
Святыню-то не троньте!
Да, коммунистические идеологи потрудились на славу.
Они добились того, что десятки
миллионов жителей в прошлом
христианской страны ничего не
знали о Библии, не имели понятия, даже примерно, о сюжете
Евангелия.
Все это нужно было чем-то
заменить! И вот детям еще в
детском садике прививали любовь к дедушке Ленину и его
учению. Мы воспитывались на
рассказах о «детстве Ильича»,
о его жизни; мы хорошо знали
его биографию, — ну чем не
Евангелие?! Вспомним картину
«Ленин и дети» — между прочим, так часто изображали и
изображают Иисуса.
Что же это? Почему почитание памяти Ленина было так
похоже на религию? Почему так
много совпадений и параллелей
с христианством? Даже «завет Ильича» вместо заповедей
Христа! Случайно ли это? …
Если люди не знают истинного
Бога, они создают себе идолов
и поклоняются им.
Именно это сознательно или
бессознательно учитывали идеологи коммунизма, разрабатывая
наше «материалистическое
мировоззрение», «моральный
кодекс строителя коммунизма»
и т. п. Нас кормили рожками
вместо хлеба. То, что мы должны
были отдавать только Богу, мы
отдавали ложным Богам.
Сейчас я знаю истину. Но все
же мне жаль, что жар и трепет моего детского сердца были отданы
тому, что их не заслуживало. Мне
жаль моей юности, проведенной
в мире, где мечты, понятные
мне, происходили от отца лжи,
а непонятные мне законы нравственности, казалось, отмирали
(знала бы я, что источник их
вечен!), где не было ответа на
вопрос: «Зачем я живу?..» Если
бы я знала Бога ... да что там,
хотя бы знала о Боге, даже немного — насколько счастливее
была бы моя жизнь тогда!
Ну что ж, коммунистические
кумиры рухнули. Тысячи людей
нашли истинного Бога, другие ищут ложной духовности в
оккультизме или поддаются незаметной пропаганде с экранов
телевизоров, которая насаждает
идеалы гораздо более пошлые
и низменные, чем те, что были
при коммунизме. Многие сделали своим идолом деньги и
материальное процветание.
А есть хорошие и порядочные
люди, у которых место святыни
в душе занимает родной народ,
его история и культура. Хотя это
высокие ценности, но «хорошее
— враг лучшего».
Место, предназначенное Богу
не должен занимать никто кроме
самого Бога. Только Иисус Христос достоин поклонения, «ибо
нет другого имени под небом,
данного человекам, которым
надлежало бы нам спастись»
(Деяния 4:12). Только Он достоин трона в нашей душе. Иисус не
нуждается в идеализации — Он
совершенен. Он на самом деле
небом данный идеал!
С сокращениями по материалам Елены Тарасенко
Скажи хто твій кумир...?
zz Всі ми з дитинства знаємо вислів: «Скажи хто
твій друг, і я скажу хто
ти!». Дійсно, це є так!
Люди з якими ми проводимо час і які нам подобаються, так впливають на
наш розум, що ми починаємо їх копіювати. Добре,
коли ця людина достойна
пошани. Але наші діти а
часом і ми не завжди можемо розрізнити добре
і погане і в більшості випадків починаємо брати
приклад з поганого.
Спостерігаючи за нашим
світом сьогодні мені здається
був би дуже доречним ще один
вислів: «Скажи хто твій кумир і
я скажу хто ти». Майже кожна
людина на Землі має свого
кумира. Це може бути артист,
співак, політична партія, або
влада, гроші, спорт, автомобілі,
дорогоцінності і так далі.
Навіть словники слово «кумир» тлумачать – це людина,
або «божок» ідол, або якась
річ чи явище якому ми поклоняємось. Здавалось у наш час
демократії і свободи яка різниця
які кумири вибирають люди,
хай собі роблять ідола з чого
завгодно. Але, які кумири таке
і суспільство.
Дорогі українці чи подобається
вам культура і поведінка нашого
народу? Чистота наших вулиць,
мова, яку в транспорті чуємо?
Давайте разом подумаємо чому
наша молодь така невихована на
вулиці, у навчальних закладах, в
транспорті, у спілкуванні зі старшими? Вибачте я не маю на увазі
всю молодь, кажу про більшість.
Звичайно є у нас і дуже достойні
молоді люди. Дякувати Богові та
їх батькам за таке виховання.
Сміливо можна сказати, що ці
сім’ї мають правильні пріоритети
і хороші стосунки у своїх сім’ях –
обрали правильний орієнтир.
В теленовинах я чула історію
про вчителя, який дав дітям завдання написати твір про свого
кумира. Всі діти у класі напи-
сали про своїх кумирів так забагато.
– спортсменів, акторів,
Яка страшна статистика розспіваків і так далі. А одна лучень в Україні. Майже 50 віддівчинка написала, що сотків шлюбів розлучаються,
для неї Ісус є кумиром і біля 70 відсотків повторних
вона у всьому хоче бути шлюбів. Молодь орієнтується
подібна до Нього. Вчите- на своїх кумирів, співаків, аклю не сподобався такий торів, на кінофільми, де дуже
твір і він звелів їй пере- мало цінуються стосунки в
писати його та написати шлюбі. Чоловіки бажають таких
про якусь іншу людину. жінок яких бачать у серіалах Тоді дівчинка написала красивих, розумних, сильних,
про Майкла Джексона. бізнес леді. Але це тільки у кіно
Вчитель похвалив.
наші кумири красиві, щасливі,
Прийшовши додому самодостатні, а в житті зовсім
дівчинка розповіла мамі, інакші.
про те, що твір не сподоБог, який нас створив, знає всі
бався вчителю і вона пере- наші потреби, фізичні, духовні,
писала його. Прочитавши
емоційні. Найбільш гідним приперший твір дівчинки
кладом для кожної людибатьки були обурени на Землі став Сам
«Скажи
ні на вчителя і виТворець і наш Спасихто твій
рішили особисто
тель – Ісус Христос.
кумир і я
поговорити з ним
Його життя було цілскажу хто
про таку поведінку. Вчиковито присвячено
ти»
тель вибачився і поставив
нашим потребам. Ось
оцінку за твір про Ісуса. Це
кому ми можемо довіне просто придумана історія,
ряти і кого наслідувати!
вона була показана на весь світ
Невже історія нас не навчила,
у новинах.
що навіть цілі народи вимерли
Куди ми йдемо, якщо хочемо через ідолопоклонство. Тому в
бути подібними не до нашого слові Божому записано «щоб ви
Бога Творця, а до грішної лю- не зіпсулися, і не зробили собі
дини, якою б талановитою вона ідола….» (Второзак. 4: 15-19).
не була. Таланти це добре, але Господь хоче щоб ми пам’ятали
нам непотрібно забувати про ці слова і поклонялися лише
те, що їх нам дає Бог. Він дає Триєдиному Богу, а хороших
нам таланти для того, щоб ми людей чи, навіть, не хороших
служили людям, а людина вико- любили і поважали по заповіді,
ристовує їх для своєї слави. Так але не робили з них кумирів.
виховується егоїзм, якого у нас і
Марія Гафинець
Опьянение кумира отрезвляет его почитателей. (Леонид С. Сухоруков)
В своих кумирах, поклонник всегда увидит лишь то, что хочет видеть.

3. СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Сетевой маркетинг:
3
иллюзия и идолопоклонство
zz Проблема мирового финансового кризиса волнует
всех. Кризис коснулся почти
каждого из нас. Потеря места
работы, рост цен, безработица, задержка заработной
платы, стипендии, банкротство некоторых банков и, как
правило, потеря вложенных
денег. Исчезла уверенность в
завтрашнем дне. Постоянная
тревога о своей семье, туманное будущее, неуверенность
и страх – наша повседневная
реальность.
Стараясь прокормить свою семью
и продержаться до окончания нелёгкого времени, мы начинаем более
пристальное внимание уделять
объявлениям о дополнительном
заработке.
Этим и пользуются многочисленные фирмы, основанные на принципе MLM (сетевого маркетинга).
Обещание постоянной работы, стабильного дохода, светлого будущего
каждому, кто вступит в их ряды. Вам
нужно только вложить свои деньги в
фирму и через некоторое время вы
разбогатеете, и будете летать отдыхать на Канары чаще, чем на дачу.
Конечно, лежать на тёплом песочке и загорать на солнышке Канарских
островов, достойно обеспечивать
свою семью, хочется всем. Первый
шаг компании достигнут – вы заинтригованы. Громкие обещания
успеха, благополучия и богатства.
Характерно, что самым первым
заданием, которое вам предлагается – это составить список всех
родственников и знакомых с их адресами и телефонами и попытаться их
привести на фирму. Такая практика
одной моей знакомой привела к
тому, что она начала недоброжелательно относится к тем друзьям
и родственникам, которые отка-
зались участвовать в этой схеме.
Некоторые родственники, которым
она надоедала своими идеями о
быстром обогащении начали от неё
шарахаться и сторониться. Итак, налицо разрушение крепких родственных связей и хороших отношений с
друзьями.
Также вы должны знать, что в
коммерческих организациях, построенных по типу пирамиды, богатеет
только самая верхушка. Для того
чтобы набрать новых дистрибьюторов вам придётся врать, что это
идеальный бизнес, позволяющий
быстро разбогатеть. Вы будете обманывать людей так, как обманули
вас. Мало кто знает, что 50% людей
присоединившихся к этой схеме в
первый же год уходят, потеряв свои
вложенные деньги. Те, кто сидят на
вершине этой схемы, имеют прямую выгоду от убытков на нижних
уровнях.
Задайте себе вопрос, как вы
будете смотреть в глаза своим родственникам и знакомым, которых вы
завербовали в этот бизнес, после
того, как они потеряют свои деньги?
В Святом Писании сказано: «Доброе
имя лучше большого богатства, и до-
брая слава лучше серебра и золота»
(Притчи 22:1).
Поверив обещаниям быстро разбогатеть, как правило, вы занимаете
деньги на вступление в бизнес, закупаете товар, начинаете работать
и ждёте результатов. Почти все
новички продукт поначалу продают
своим знакомым и родственникам, а
потом? Вся квартира завалена продуктом, расходится он плохо из-за
дороговизны. Вам говорят – «плохо
работаешь, мало план-маркетингов
проводишь. Без семинара бизнес не
построишь». Вы снова занимаете
деньги и идёте на семинар, а вам
говорят: «Без книг и компакт-дисков
бизнес не построишь!». Вы опять берёте в долг и покупаете всё, что вам
велят. Каждый месяц нужно делать
товарооборот на 100-200 баллов.
И человек становится перед выбором: бросить работу и почти не
уделять время для семьи или бросить этот сетевой маркетинг. А денег
уже так много вложено, бросить
жалко. Психологи утверждают, что
чем больше денег человек вложил в
бизнес, тем тяжелее ему расстаться
с ним, даже если он видит, что почти
ничего не зарабатывает. И начинает-
ся снова бег по кругу.
«Почему у тебя плохо выходит,
а у твоего коллеги всё получается?
Вложи больше веры, больше денег,
больше труда, отдай себя без остатка. Вскоре начнёшь зарабатывать
так много, что все твои затраты
окупятся с лихвой. Ведь ты уже так
близок к богатству и процветанию.…
Неужели, уже, практически держа
синицу счастья в твоих руках, ты её
отпустишь?».
В результате дети остаются без
внимания и должного воспитания,
страдают отношения между супругами. Происходит переоценка ценностей, на первое место восходит
жажда наживы, погоня за призрачным богатством, поклонение золотому тельцу.
Практически многоуровневый
сетевой маркетинг будит в человеке
низменные инстинкты и чувства. Добыча денег — превыше всего. На
всех семинарах одна тема: «Деньги
– это всё! Это власть, это свобода!» Каждый раз выходят на сцену
преуспевающие лидеры, стоящие
в верхушке пирамиды, и твердят
одно и то же: «Как мы были бедны
и несчастны! Как мы теперь богаты
и счастливы! Будьте как мы! Это нетрудно! Рядом с нами есть место!
Давайте к нам!».
Вероятность разбогатеть в сетевом маркетинге не выше вероятности выиграть в лотерею. Играя в лотерею, вы теряете стоимость одного
билета. Попадая в коммерческий
культ, вы рискуете потерять не только все свои сбережения, но и семью,
друзей, физическое и психическое
здоровье. «Кто любит серебро, тот
не насытится серебром; и кто любит
богатство, тому нет пользы от того.
И это – суета» (Еккл. 5:9).
По материалам: asd.in.ua
Кумиры в повседневной жизни
zz Когда мы смотрим на вторую заповедь Декалога, где
Бог говорит о том, чтобы человек не делал себе кумира,
современный человек полагает, что такого греха как
идолопоклонство, для него
не существует: он все это
ассоциирует с язычеством,
как поклонение истуканам и
только. Но эта заповедь имеет куда большее значение.
Итак, самый первый кумир это
деньги. Своего рода идол, которому
мы служим, ради которого живем
и когда теряем, бывает, доводим
себя до суицида. Каждый тратится
на свои желания, без удовлетворения которых он не видит смысла
жизни.
Иногда спрашивают, а что разве
это плохо – иметь все необходимое
для нормальной жизни? Здесь важно
правильно расставить приоритеты.
Никогда христианство не говорило,
Ведь кумир – это те увлечения, что ты должен голодать или быть
из-за которых мы забываем Бога и нищим. Ты должен заботиться о
теряем благодать. Если Бог не на семье, питать себя, жену, детей,
первом месте, то все наши мечты и приобретать жилье и самое необхогрезы – это беспрерывное созида- димое для нормального бытия. Но,
ние кумиров.
как узнать – являются ли для меня
Мне хотелось бы вкратце кос- деньги главнее всего?
нуться хотя бы тех аспектов нашей
Если ради денег я способен обжизни, которые так или иначе могут мануть, подсунуть что-то плохое,
стать для нас кумиром. Много ра- значит, я зависим, я сотворил себе
спространяться не буду – отмечу кумир. То есть любая махинация,
только три из них.
которая является греховной - это
своеобразный тест. Если же деньги заработаны честным трудом,
при котором подобные соблазны
отброшены, это является доказательством того, что деньги у такого
человека не на первом месте.
Вторым кумиром могут быть
наши дети. Особенно этому могут
способствовать бабушки. С какой
неумеренной заботой они часто
набрасываются на своих внуков.
И чтоб не замерз, и чтоб семь раз
кушал, и чтоб ноги не промочил и
т.д. И все это происходит от неиспользованного потенциала любви.
А с возрастом и заботы возрастают.
Как бы сыночек в армию не попал,
и чтоб трудности у него на пути не
встретились.
Вот так и появляются кумиры. И
к 15 годам вырастает законченный
эгоист. Он способен видеть только то, что все вокруг него должно
крутиться. И когда наступает пора
перехода в следующую фазу жизни:
Не сотвори из себя кумира.
Не заводи себе кумира – не будет от него спокойствия и мира.
учеба в техникуме, институте, на
работе, где с тобой не панькаются,
– он неспособен к жизни. Потому
что его так сильно любили. А это как
раз таки и не есть любовь. Мы сделали его кумиром, и таким образом,
удаляли его и себя от благодати
Божьей.
Третьим кумиром в повседневной жизни, можем быть мы
сами. Если человек стремится к
первенству, хочет во что бы то ни
стало начальствовать, любит, чтобы
его все хвалили, считает, что ему
нет равных, тогда такой человек сам
себе божество. И это ужасная болезнь души. В Священном Писании
мы имеем предупреждения беречь
себя от всего, что может увести нас
в повседневной рутинной жизни от
Бога и Его благодати.
«Дети, храните себя от идолов»
(1 Иоан. 5:21). Да благословит нас
Бог.
Вячеслав Чариев

4. 4
СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Для тих, хто захоплюється
сучасними «ідеалами»
zz Іноді хочеться підійти зірвався у воду тролейбус, що
д о л ю д и н и , с у ч а с н о ї , їхав по дамбі. Дев'яносто два
ерудованої, та й запи- пасажири опинилися заживо
тати у неї – «Який у вас похованими на десятиметровій
ідеал людини в житті, глибині. Усі вони були приречені
на яку б можна рівняти- на неминучу загибель, якби не
ся?». Скоріш за все багато одна обставина: саме в цей час
їх назвуть чергову поп- уздовж озера здійснював тренурок-панк-кінозвіздульку, вальну пробіжку багаторазовий
або якогось багатіячемпіон світу з підводного
мільярдера, який
плавання Шаварш КаДар
все своє життя
рапетян. Пірнувши в
любові до
заробляв для
замутнену падінням
людей, так само
себе коханого.
тролейбуса воду,
щедро відпущений
він розбив ногами
Цікаво, чи базаднє скло, і став
йому Господом,
гато хорошого в
витягувати вже
він примножив
наші дні можемо
непритомних паза ці страшні
запозичити з того,
сажирів.
двадцять хвилин
що є в наявності?
Більше двадцябагаторазово
Шкода, що нашому
ти хвилин у крижаШаварш Карапетян
поколінню, а майбутній воді. Двадцять •
нім напевно також, наврятованих життів. Накручуються псевдоідеали,
Потім, на питання – що ж було
справді він витягнув з троа про справжніх героїв навряд лейбуса більше людей, але не тоді найстрашнішим? – Шаварш
чи хто знає чи пам'ятає.
всіх вдалося врятувати. Коли відповів: «Я точно знав, що,
Хотілося б згадати про одну Карапетян черговий раз ви- незважаючи на усю мою підголюдину – 11-кратного рекор- ринав на поверхню, люди, що товку, мене вистачить лише на
дсмена світу і 17-кратного чем- знаходилися на дамбі бачили, певну кількість занурень. Там
піона світу. У той день, 16-го як його тіло було пошматовано на дні видимість була нульова,
вересня 1976 року, в Єревані осколками розбитого вікна.
тому я на дотик хапав людину в
zz Человек.… Как громко
звучит это имя! Созданный по образу и подобию
Божию, какой высокий
статус был предназначен
ему! И хотя грех все испортил, поменял положение человека его нравы,
вкусы, суждения, все же
Господь высоко ценит
человека. Ценит настолько, что вместо него готов
даже умереть.
Человек, личность социальная по своему характеру. Это
значит, что нам комфортно жить
в обществе себе подобных. Нам
нужно общение, мы не можем
обойтись без оценки, сравнения
и подражания. С одной стороны, это как бы и не плохо. Но с
другой, когда я теряю свою индивидуальность, заложенную в
меня моим Творцом, подражая
кому-то, и изменяюсь под чейто образ, беру не те ориентиры,
это унижает меня как личность,
как человека. И тогда мы превращаемся в рабов подражания. Но чтобы поднять свою самооценку, объект подражания
мы называем сладкозвучным
словом – кумир.
Да, оно звучит мелодично, загадочно в какой-то мере трепетно и даже таинственно, от него
веет чем-то религиозным, но
человек подражающий кумиру
остается рабом. Кто-то может
сказать, что сегодня другое время и рабов у нас нет! Правда,
время другое, но с выводом
спешить не надо, ибо есть у
нас и рабы и кумиры и идолы.
Рабы подражания
Прав был Соломон, когда сказал:
«Нет ничего нового под солнцем,
что было то и есть, что есть то и
будет».
Когда мы говорим об идоле,
то сразу представляем себе
языческую религию. Идол, как
правило был изуродованным
произведением искусства. Почему изуродованным? Потому, что
в основном это были некрасивые
столбы, статуи или даже чучела.
Теперь современный человек не
должен бы повестись на такое.
Хотя… кто знает? Ведь когда
мы говорим о кумире, то берем
за основу материальное, светское, человеческое и возводим
его в ранг религиозного, при
этом даже приписываем ему
духовные свойства.
Какие же современные кумиры у человека 21 века? О, их
множество. А если обобщить,
то ими могут быть вещи, люди,
развлечения, деньги, образ
жизни, наше «Я», наш аппетит и
многое-многое другое. Правда,
не у всех людей один и тот же
кумир. У кого-то, например, кумир деньги, золото, украшения и
человек настолько «ревностно»
поклоняется ему, что не видит
никого и ничего рядом. Он шагает даже по трупам лишь бы в
«святости» поклониться своему
кумиру.
Девушка-модница, сделав
оберемок і плив з нею наверх.
Один раз я виринув і побачив,
що в руках у мене... шкіряна
подушка від сидіння. Я дивився
на неї і розумів, що ціна моєї
помилки – чиєсь життя. Ця подушка потім не раз мені снилася
ночами».
Такий подвиг коштував йому
важкої двосторонньої пневмонії, але дар любові до людей,
так само щедро відпущений
йому Господом, він примножив
за ці страшні двадцять хвилин
багаторазово.
Одужавши, Карапетян повернувся до тренувань і встановив
ще один світовий рекорд на
дистанції 400 метрів з аквалангом: 3 хвилини 06,2 секунди. Це
був його одинадцятий рекорд у
спортивній біографії.
Хочеться додати, що ось таких
людей треба ставити в приклад
нинішній молоді! Ось такими дітей виховувати! Ось про такі подвиги розповідати в школі! Тому,
що такі приклади прищеплюють
нам повагу до виконання Божої
заповіді: «Люби ближнього свого, як самого себе»!
моду своим кумиром, вечно
спешит за ним, догоняет, не
успевает, она изматывает себя
до изнеможения лишь бы угодить своему кумиру.
Кто-то поклоняется телевизору, и он завладел всем
его временем, разумом. Такой
человек готов принести ему
в «жертву» даже общение с
детьми, женой, друзьями.
А кто-то, другого человека
делает кумиром. Он готов
молиться на него, подражать
ему во всем, и в хорошем, и в
дурном, при этом, не замечая
как жалко выглядит сам.
Итак, поклоняется ли современный человек кумиру?
Да, и еще как! Размышляя над
этим, можем сделать вывод:
все, что забирает у меня разум, волю, здравое суждение,
что заслепляет мои глаза,
чтобы не видеть ничего как
только кумира, что отбирает
у меня время и делает меня
зависимым, превращает меня
в раба подражания заставляя,
поклонятся ему, при этом растоптав мою индивидуальность,
есть КУМИР
.
Друзья, подумайте какой
же мудрый и добрый Господь!
Зная природу человека до
мельчайшего атома, желает,
что бы он был самим собой –
свободным и здравомыслящим
существом и принял простые
слова повеления: «Не сотвори
себе кумира, и никакого изображения.… Не поклоняйся им
и не служи им»
В. Ю. Чопик
Люди не могут жить без творчества. Особенно хорошо им удается творить себе кумиров.
(Виктор Губарев)

5. СВІТЛО твого ЖИТТЯ
zz «Природа не терпить пустоти: там, де люди не знають
правди, вони заповнюють
пробіли здогадками!». Бернард Шоу.
5
Кумири
мораль, ті цінності, які нав'язуються
цими зухвалими «законодавцями
моди», не має нічого спільного із традиційними духовними цінностями
українського народу, його ментальністю та мораллю.
Я думаю, що немає сьогодні
Годі, шановні! Нам потрібні свої,
людини, яка б не чула про біблійну
архетипові для корінного етносу
заповідь: «не створюй собі кумира».
цінності, досить терпіти над собою
Що таке «кумир»? Кумир це оманлинаругу усіляких хитро зроблених
ва ціль. Люди люблять ототожнюваділків! Настав час розчистити наш
ти себе з кимсь чи чимось, вони задуховний небокрай від засилля
вжди намагаються бути причетними,
бруду й фальші, повернути своєму
бо їм страшно бути індивідуальніснароду його історичні цінності, затю. Бути індивідуальністю – означає
мість чужих лжекумирів.
нести повну відповідальність за свої
Коли сьогодні нам влаштовують
слова й вчинки, а це під силу тільки
усілякі конкурси «Міс...», то геть
сильним і цілісними натурам. Тому
нічого не враховується із справжніх
більшість людей ховаються за ко- вразливі душі підлітків, які часом мало хто усвідомлює прихований національних цінностей при оцінці
гось або щось. Бо тільки зрілі люди, бувають більш талановиті, але не сенс: що, саме, за метал, а не за жінки, а тільки суто зовнішні дані.
які мають розширену свідомість, мають можливості пробитись через ідею чи іще щось духовне. Якщо А де ж співуча вдача наших дівчат,
здатні бути незалежним, не ототож- щільні кордони нахабних нездар. почати перелік негативних власти- де їх здатність створити сімейний
нювати себе з якоюсь структурою, Так і народжуються лжекумири, які востей цього кумиру людства, то не затишок, де їх вроджена схильність
та виробити справжні (не фальшиві) штучно занижують рівень загальної вистачить ні часу ні терпіння. Мені до виховання дітей? Які критерії
цілі у своєму житті.
культури народу.
здається, що причиною є повна де- – такі й властивості, така й якість.
Які бувають кумири? Оскільки
Точно так само можна створювати зорієнтація більшості людей. Людям Нам потрібно навчитися захищати
інтереси людей у житті мають певну лжекумири у політиці, в моді, мисте- здається, що кількість щастя
своє, навчившись відрізняти
різноманітність, то й кумири тво- цтві чи іще в якійсь галузі людської вимірюється кількістю гроздорові зерна від звичайної
«При­
ряться, практично, в усіх сферах діяльності. Завжди, коли хтось на- шей чи їх еквівалентом
полови, бо добрий госпобуття. Скажімо, із звичайної дівиці, магається нав'язати вам свою думку (золота, автомашин, недар завжди пам'ятає, що
чиною
яка завела корисні знайомства у чи свої «стандарти», поставте собі рухомості тощо).
тільки гарне зерно дає
нашої
сфері шоу-бізнесу, ліплять «зірку», запитання: «А судді хто? Кому це
добрі сходи та бажаний
Найбагатша країна
не дивлячись на повну відсутність вигідно?».
врожай. Так що, сійте
світу має за національнедолі є
усілякої присутності, навіть натяку,
добре, вічне, світле...
На мій погляд, найбільш небез- ну ідею – збільшення
на талант, або, принаймні, здібнос- печні лжекумири ми створюємо собі матеріальних цінностей хиба волі»
В і д о м и й п ед а го г
тей. Так з'являються «кумири на у царині віри та релігії. Коли люди до безмежності. Ну, і що?
К.Ушинський писав: «Приодин день».
чиною нашої недолі є хиба
обирають вірний шлях до Гос- Усі там аж надто щасливі
Дехто говорить, ну й
волі». Настав час виправити
пода, тоді кількість питань на та розвинені? До цього, ой, як
що у цьому поганого,
шляху до Істини, з кожним далеко! Поряд із матеріальною хиби нашої волі. Вибір, як завжди,
Кумир
кому вони заважають,
кроком, зменшується, а надмірністю вживається відверта залишається за нами, але, щоб не
– це
врешті-решт, не за твої
не навпаки.
моральна убогість, у країні повно, вибирати собі фальшивих кумирів,
оманлива
ж гроші їх розкручують?
та не марнувати власне життя на доДосить підступним ку- просто, неосвічених людей.
А поганого у цьому є те,
миром є гроші та матеріСьогодні у нашій країні моральні сягнення усіляких примар, потрібно
ціль
що ці, так звані, «зірочальні цінності, бо це най- критерії продукують, в основному, обрати достойну ціль життя.
ки» несуть у світ антикульЗа мотивами книги
ефективніший інструмент засоби масової інформації, котрі
туру. Вони займають собою
В. Шовкошитного
нечистої сили. «Люди гинуть давно вже зліпили «золотого тільефірний простір та травмують
«Шлях просвітлення»
за метал», хто цього не чув? Але ця» замість духовних цінностей. Та
Ви впевнені що не маєте ідола?
zz Живучи в сучасному демократичному світі, коли
можна все і вся, коли тебе
не переслідують за твої
переконання, і ти вільний
вибирати у що тобі вірити чи й взагалі не вірити,
коли змінюються моральні
основи, на жаль, не в кращу сторону, – незмінними
залишаються тільки уроки
історії.
Тільки найбільш парадоксальним у цій ситуації є те, що люди не
хочуть робити ніяких висновків. Ми
стали настільки самовпевненими,
що не помічаємо очевидних речей.
Колись люди почали будувати вавилонську вежу, щоб показати Богові, що вони можуть зробити щось
грандіозне і без свого Творця. Та всі
ми пам’ятаємо, чим закінчився цей
грандіозний, у свій час, проект.
Людство вже багато віків, ігноруючи допомогу Всевишнього, намагається знайти самостійний шлях
розвитку суспільних відносин та
справедливого суспільства, але результат подібних шляхів приречений
на невдачу! А причина відома – ідоли
заважають.
– Ну, це вже ваше висловлювання
занадто категоричне – хтось зробить
вам зауваження – ідоли відійшли в історію, ми тепер з
ними не дружимо.
Але звідки така самовпевненість? Хіба ідол – це
не те, що займає перше місце в нашому житті, в наших
думках. Хіба це не те, ради
чого людина готова поступитися мораллю? Хіба не
ідол відвертає наш погляд
від істинного Бога-Творця?
Хіба не ідол силкується
сфокусувати вашу увагу на
грішну людину, а її постанови сприйняти як істину в
останній інстанції?
Не потрібно нам християнам у
цих питаннях кивати на язичників,
бо ми в деяких випадках недалеко
від них відійшли. Згадаймо перших
християн. Чим вони перевіряли
будь-якого духовного вчителя чи наставника? Навіть такого відомого та
авторитетного як апостола Павла?
Читаємо в Діях апостолів: «Ці були
шляхетніші за солунян. Вони отримали послання з великим запалом й
щодня вивчали Святе Письмо, щоб
переконатися, чи правда все те, про
що їм казав Павло». (Дії 17:11).
А що ми часто спостерігаємо?
Сьогоднішні християни «уже все
знають». Їм ліньки самим досліджувати Писання і щоб якось зняти з
себе будь-яку відповідальність, вони
посилаються на авторитет священнослужителя. Чи не тому сьогодні
стільки різних релігійних напрямків
та течій серед християнства? І ви
після цього ще будете стверджувати
що кумири це щось архаїчне?
У сучасному світі, де переплутані
всі моральні цінності, де розмиті
основні закони буття, милостиво
надані нам Богом, існує сприятливе
підґрунтя для проростання, невидимих зору, кумирів. Якщо задуматися,
то кожен із нас знайде в своєму серці
те «сокровенне», яке виплекане на
молоці егоїзму і зрощене стравами
гордощів.
Таке, своєрідне внутрішнє ідолопоклонство страшніше за всі інші.
Воно здатне заражувати й тих, котрі
не поклоняються ні перед чим і, навіть, «шанують» Біблію. В серці таких «істинних» християн може вільно
вживатися «ідол самоправедності»,
релігійної унікальності та фарисейства. На таке поклоніння, не може
відповідати Господь, адже окрім
Бога, вони поклоняються самим
собі. Мабуть, у цьому були найбільші
біди і проблеми ізраїльського народу
– Божого народу того часу: «… нехай
дім Ізраїля зрозуміє в серці своїм, що
всі вони через ідолів «своїх» стали
чужими для Мене» (Ієзек. 14: 5).
На сьогоднішні ідоли вказує Христос через останню книгу Біблії –
Одкровення: «Я знаю діла твої, ти
не холодний, ані гарячий… Бо ти
кажеш: Я багатий, і збагатів, і не
потребую нічого. А не знаєш, що
ти нужденний, і мізерний, і вбогий,
і сліпий, і голий!... Будь же ревний і
покайся!».
Отак можна потрапити в полон
свого ідола і не підозрюючи про це!
Людмила КАСТРАН
Фанатичное почитание, обоготворение своих кумиров: певцов, актеров, спортсменов и т.п. – это ни что иное, как
идолопоклонство. (Дарий (философ)

6. 6
СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Звідки бере початок
іконопоклоніння?
zz У багатьох будинках можна побачити ікони які допомагають віруючим не забувати
про Бога, і всіх святих, молитись до них і
поклонятись їм. А чи поклонялись іконам
перші люди на землі? Чи були ікони в першому храмі, якого Господь наказав збудувати Мойсею? Чи молились до ікон Христос і
апостоли, або християни першого століття?
Щоб дати відповіді на ці запитання потрібно
звернутися до найдревнішої книги Біблії, а
також до історичних джерел.
З перших сторінок Біблії нам стає
відомо, що перші люди на землі,
Адам і Єва, віч-на-віч спілкувались
з Господом до гріхопадіння, їм не
потрібні були образи Бога. Гріх розділив людину з Богом, тому грішна
людина не може бачити славу Бога
і залишитись живою.
Однак це не говорить про те, що
людина для спілкування з Богом
повинна робити Його образ, або
образи Святих. Навпаки, ще від
початку у Своєму законі, у другій
заповіді Господь сказав: «Не роби
собі кумира і всякої подоби з того,
що на небі в горі, і що на землі долі,
і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь
Бог твій…» (Вих. 20: 4-5). Отже Бог
забороняє робити будь яку подобу
чи образ для поклоніння.
Господь неодноразово застерігав
Свій народ не робити зображення
Бога: «І будете ви сильно стерегти
свої душі, бо не бачили ви того дня
жодної постаті, коли говорив до вас
Господь на Хориві з середини огню,
щоб ви не зіпсулися, і не зробили
собі ідола на подобу якогось боввана…» (Повт Зак 4: 15-16).
Новий Заповіт нам не приносить
ніякого нового веління стосовно
зображення та ікон, а також поклоніння їм. Ніде не згадується, що
Христос чи апостоли молились з
допомогою ікон, чи якогось зображення. Починаючи з перших сторінок Святого Письма і до останніх
ми не знаходимо жодного слова
яке б змінило значення другої заповіді або виключило її. Отже в Біблії
ми не знаходимо
жодного натяку
щоб поклонятись
іконам і зображенням, або молитись
з допомогою їх.
Виникає питання, звідки запозичені ікони і поклоніння їм? Коли Бог
вивів Ізраїльтян із
Єгипту, після їхнього 400-літнього
перебування там,
•
Візантійська імператриця Ірина
вони перейняли
деякі звичаї від
язичників, і вилили золотого тельця Костянтин оголосив про своє придля поклоніння. На що Бог дуже йняття християнства. Поступово
негативно зреагував. Апостол запроваджуються ікони Спасителя,
Павло у своєму посланні до церк- Божої Матері, Апостолів і Святих,
ви в Римі, застерігав християн від не в розумінні портретів чи історичлжевчення язичників: «Називаючи них повчальних картин, а в якості
себе мудрими, вони потуманіли, і предметів для поклоніння.
славу нетлінного Бога змінили на
Та не всі позитивно відреагували
подобу образа тлінної людини, і на дане нововведення. Наприптахів, і чотириногих, і гадів. Вони клад, святий Епіфаній Кіпрський,
Божу правду замінили на неправ- який жив саме в той час, заповів
ду, і честь віддавали, і служили не заносити ікони в церкви. Лакстворінню більш, ніж Творцеві…» тацій писав з цього приводу: «не(Римл 1: 22-25).
правильно і недоцільно, що образ
Отже для язичників було прита- Божий шанує образ людський»
манним, поклонятись не Творцеві, (Божественні настанови II 17, 6).
а творінню, тому вони робили різні Отці ранньої Церкви, від Орігена
вироби та зображення для наочно- і до Афанасія Олександрійського,
го поклоніння.
що може деяких здивувати, відкиЗ яких пір, в християнстві було дають не лише усяку можливість
дозволено іконопоклоніння ? Істо- поклоніння перед зображенням, а
рик М. Е. Поснов у своїй книзі «Істо- й налаштовані дуже скептично.
рія християнської Церкви» вказує
Аж тільки в 7 столітті на Трульна час появи іконопоклоніння: це 4 ському Соборі в 692 році пристоліття, коли римський імператор ймаються основні засади іконо-
поклоніння. Таким чином, через
700 років після Христа і Апостолів
з'явилось перше церковне рішення
про поклоніння іконам. Та однак
цьому рішенню не вдалось довго
проіснувати.
В 754 році зібрався VII Вселенський собор, учасниками якого
були майже всі візантійські єпископи в кількості більше 300 чоловік. Вони виступили проти ікон. В
рішенні даного собору було проголошено, що «всі ікони, зроблені з
будь-якого матеріалу, також писані
фарбою за допомогою мистецтва
живописців, повинні бути викинуті
з християнських церков». В 7-му
параграфі рішення собору було
зазначено, що «використання ікон
заборонено Святим Письмом».
Отже, як ми бачимо, в ту епоху
виник рух, до того ж вселенських
масштабів, який не тільки поклав
під сумнів іконопоклоніння, але й
визнав його недійсним з точки зору
Святого Письма.
Проте, пізніше, у 787 р. за ініціативою імператриці Ірини, палкої
прихильниці іконопоклоніння, та
патріарха Тарасія, її ставленика,
відбувся наступний Вселенський
собор, ретельно підготовлений
ними. Знаючи переважаючі іконоборські настрої, Ірина вирішила
скликати собор не в Константинополі, а в провінційній Нікеї. Використавши різноманітні владні
ресурси, імператриці таки вдалося
відмінити рішення попереднього
Вселенського собору і утвердити
іконопоклоніння. Правда ще протягом 8-го і 9-го століть існував
активний рух проти вшанування
ікон. Остаточне відновлення іконовшанування у Візантії сталося в
843 році при імператриці Феодорі.
Отож зробивши коротенький
історичний екскурс ми бачимо що
Бог забороняє поклоніння всяким
зображенням. Тож давайте визначимось кому будемо поклонятись.
Віталій Мелесь
Претенденти на звання кумира в черзі
Одни создают кумиров, другие развенчивают. И все при деле. Нескучно живём.
(Игорь Карпов)

7. СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Любимый идол…
zz Вершина холма была покрыта кустарником
и представляла собой небольшую площадку защищённую с одной стороны редкими деревьями,
а с другой большими валунами, которые образовывали нечто похожее на амфитеатр. В его центре на каменном четырёхугольном основании
возвышалась фигура идола. Это внушительное
изваяние с головой быка и протянутыми вперёд
ладонями, как бы говорящее: «Дай»!
Наше внимание привлекают
звуки барабанов доносящиеся
откуда-то снизу. Из долины в гору
медленно поднимается процессия.
Постепенно люди заполняют всю
поляну перед идолом. Жрецы,
зная свою работу, разводят огонь
под большими ладонями истукана
и через некоторое время они уже
раскалены до красна. Музыканты
занимают специально отведённое
для них место и начинают громче
бить в свои барабаны, постепенно
ускоряя темп. Весь народ начинает
петь и приплясывать. Когда главный жрец что-то выкрикивает, из
толпы выводят женщину, которая
кажется совершенно невменяемой. На руках она держит грудного
ребёнка. Преодолев слабое сопротивление матери его передают
жрецу. Тот высоко поднимает дитя
над головой, от чего толпа собравшихся оглашает окрестность рёвом
одобрения. В этот момент жрец
бросает жертву на раскалённые
руки идола. Его предсмертный
крик тонет в гуле барабанов и вое
беснующейся толпы.
Именно так можно представить
себе древний и бесчеловечный
языческий культ идолопоклонства
Молоху или Ваалу, в котором нередко практиковали человеческие
жертвоприношения. Любой из нас
совершенно не приемлет такое.
Однако жестокая правда заключается в том, что идолопоклонство не
умерло с появлением христианства,
оно живо до сих пор. Вопрос лишь в
том сможем ли мы его опознать?
Мерзкая лжерелигия проявляет
себя по-разному. Например, это
zz Людина створена соціальною істотою і має
схильність до наслідування. Звідки виникає
бажання ходити шляхами
тих чи інших людей, котрі
такі ж самі як і ти? Якщо
в давнину кумирами були
божки-ідоли, яких самі
обожнювачі наділяли своїми ж властивостями, то у
наш час, скоріше за все,
предметом обожнювання
стає якась популярність,
котрою (з певних причин)
зацікавилися засоби масової інформації. Фактично самі ж ЗМІ і створюють
той образ, який хоче бачити публіка.
Проте в такому випадку виникає проблема моральності,
оскільки часто ЗМІ для досягнення чиїхось вузьких інтересів
йдуть на поводу у тієї маси
шанувальників, високоморальні
может быть африканское Вуду с
колдунами, может
быть и шаманство
народов севера.
Может быть и то,
что гораздо ближе нам – карьера, богатство или
власть. Ведь главное, конечно, не
в самом обряде
и не в названии,
а в сути и духе
идолопоклонства.
А его суть в том, что кто-то или чтото смещает с трона нашего сердца
истинного Бога. Абсолютно всё, что
способно занять место Всевышнего
является идолом. И в этом смысле
тяга к наживе ничем не «лучше»
поклонения Молоху.
Однако от начала грехопадения
у нас есть самый любимый и почитаемый, самый авторитетный и
неистребимый идол. Все прочие
– это воплощения его духа, его производные, его дети. Имя ему – наше
Эго, наше собственное «Я»! Не поклоняемся ли мы все в той или иной
мере именно этому идолу? Не приносим ли мы, в качестве жертвы,
всё и всех на его ладони, пытаясь
получить личную выгоду?
Порабощение человека идолопоклонством стало настолько
глубоким и всеохватывающим, что
Бог, в лице Своего Сына - Иисуса
Христа, должен был сразиться с
этим поработителем лично. Не
стоит ограничивать жертву Спасителя лишь крёстной смертью.
Да, крест – это апогей Его жертвы
и вершина Его подвига. Но чтобы
стать Спасителем, Иисус должен
был многое претерпеть, и одержать
убедительную победу живя в теле
испорченном четырьмя тысячами
лет греха. Вот как Писание говорит
об этом:
«В дни Своей земной жизни Он
вознес, с воплем и плачем, просьбы
и мольбы к Тому, кто мог спасти
Его от смерти, и был услышан
за Свое благоговение. Хотя Он и
был Сыном, но через страдания
научился послушанию и, став совершенным, сделался для всех, кто
Ему послушен, причиной их вечного
спасения» (Евр.5:7-9).
На протяжении всей Своей жизни
Он должен был приносить непрекращающуюся жертву. Эта жертва
не далась Ему легко, потому и
написано, что Он «страдал». В
чём же заключалась Его непрекращающаяся жертва? Вот что мы
читаем:
«Я прославил Тебя на земле, исполнив дело, которое Ты поручил
Мне». (Иоан.17:4) «…ибо Я с Неба
Як творяться кумири
смаки якої майже відсутні. Ось
і виходить що замість того щоб
бути носіями високого, одухотворенного медійники переважно
працюють над створенням ажіотажу, сенсації, позаяк знають що
від цього більша прибутковість.
Усе це ховається за таким толерантним виразом як «ринкова
економіка».
Орієнтуючись на тимчасові
«шкурні» переваги ми програємо в моральності. Як наслідок,
отримуємо те, що сіяли: падіння
моралі обов’язково тягне за собою і падіння економіки. А це вже,
на думку багатьох, серйозніше за
мораль – економікою не можна
нехтувати! І знову ж ЗМІ не без
роботи – треба знайти винних! От
тільки вартувало б подивитися у
дзеркало.
Та ось кумири сьогодення створені, ЗМІ «розкрутили» їх і люди
намагаються знайти в них усе те,
чого їм самим бракує у власному
житті. Тепер ця «розкручена»
особа зі статусу «звичайної»
перекваліфікується на кумира,
адже завжди знайдеться безліч
наслідувачів її успіху. Але бути
кумиром – завдання не з простих.
Пильну увагу до власної персони
здатні витримати далеко не всі.
Той, що потрапив до категорії
«кумири», відразу відчує як кардинально змінюється його життя.
На початку ним рухало прагнення
до успіху і загального визнання,
його амбіції задоволені, бажання
виконані. Та раптом, на якомусь
етапі кумир починає усвідомлювати, що дуже багато людей захоплюються ним, пильно стежать
за ним, і разом з тим (о, жах) – намагаються зайняти його місце ...
А тут уже не до самолюбування!
З'являються побоювання, що це
7
сошел не для того, чтобы делать,
что Я захочу, а для того, чтобы
исполнить волю Того, кто послал
Меня». (Иоан.6:38)
Насколько бы непривычно это
не звучало, но Иисус, стараясь
исполнить волю Отца Небесного,
боролся со своим собственным
«Я»! Почему Ему надо было бороться со Своим «Я»? Потому, что
Он став человеком унаследовал
нашу человеческую падшую природу. Христос пришёл в то самое
«место» где находились мы и…
победил. Победил, покорив Своё
«Я» воле Отца. И теперь, будучи
на Небе и имея всякую власть,
именно такой, понимающий нас
Спаситель, готов и нам дать победу.
Победу над собственным эгоизмом
и собственным «я». У нас есть возможность перестать быть идолопоклонниками. Трон нашего сердца
должен принадлежать Богу!
Что для этого надо? Верою принять то, что уже сделал для нас
Сам Христос, доверившись силе
Его Слова, которое непременно
изменит нас в Его образ и в Его
подобие, и таким образом даст
Победу.
Взамен на нашу заслуженную
участь – смерть, Бог дарует нам
жизнь в Своём Сыне! Принимая
верою эту Жизнь, мы начинаем осознавать всю глубину и величие Его
подвига. И тогда в человеке рождается сердечная благодарность
за удивительную жертвенную Любовь Бога - так исполняются слова
молитвы: "...да приидет Царствие
Твое; да будет воля Твоя и на земле, как на небе" (Матф.6:10). Это
и есть решение того вселенского
конфликта, который начавшись
на небесах всё ещё продолжается
на земле – возможно и в Вашем
сердце…
Пришла пора прекратить конфликт и свергнуть любимого идола!
Дмитрий Долгожитель
ніколи не скінчиться.
Стає очевидним що людинакумир не може мати нормального життя. У неї все повинно
бути кращим від усіх! Але так
не буває. Кумир не може знайти
раціонального виходу: з одного боку, він хоче прожити своє
життя для себе, а не для того,
щоб бути прикладом для оточуючих. Але, оскільки такі особи,
як правило, дуже амбітні, то й
без колишньої слави, якої тяжко
домагалися, жити вони вже не
можуть, і через це почувають
себе глибоко нещасними.
То чи варто брати приклад з
нещасливих і зламаних людей?
Вирішувати може кожен особисто. А щодо тих, котрі вже мали
нагоду побувати «кумиром» –
шукайте третій варіант! Зверніть
увагу на Спасителя людей – Небом даний ІДЕАЛ. Тоді все стане
на свої місця.
Многие смотрят на мир глазами своих кумиров.
Иногда, чтобы стать кумиром для толпы, нужно опуститься до её уровня.
Вікторія Бранник

8. 8
СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Справжній ідеал
Земля летіла, згідно
законів тіла,
А метелик летів,
як собі хотів…
zz Ідеал і ідол – як схожі за
звучанням ці слова! Але
які різні, навіть в чомусь
протилежні за значенням.
Наскільки великим є творчий вплив ідеалів, настільки ж згубним буває вплив
ідолів.
Ідеал визначає спосіб думок
людини, її дії, пробуджує прагнення до кращого, до досконалості .
Людина ставить перед собою мету
і намагається її досягти, при цьому
тренується її воля, загартовується
характер. Наявність ідеалу, як
твердої віри в правду, справедливість, добро, нерідко допомагало
людям вижити в безвихідних, здавалося б, ситуаціях.
Ідеал – це завжди втілення чогось високого, світлого.
Якщо людина не знаходить у
Христі найбільш досконалого і
святого прикладу, коли-небудь
баченого у світі, то ніякі інші докази
її не переконають. Можна визнавати, що Ісус Своїм життям виконав
передбачене пророками, робив
чудеса і воскрес із мертвих; але
це ще не можна назвати вірою.
Ми починаємо вірити в Нього, коли
визнаємо досконалість в Його характері, відчуємо в собі Його силу
і почнемо у всьому наслідувати
Його.
Через характер Христа ми дізнаємося, яким є Бог насправді.
Сатана від самого початку намагався представити людям Бога
як несправедливого і жорстокого
деспота, гнів якого можна відвернути тільки через великі зусилля
та жертви. Ісус прийшов у світ,
щоб виправити це хибне уявлення
про Бога.
Любов спонукала Отця віддати
Свого Сина для спасіння світу, і
так само любов спонукала Христа
пожертвувати Собою. Бог віддав
найкраще, близьке і дороге Його
серцю, щоб врятувати тих, котрі
словами та вчинками ображали
Бога і були абсолютно недостойними Його любові.
Чи помічали ви коли-небудь,
наскільки погано виводять букви
школярі у своїх зошитах в кінці
сторінки? Це тому, що, виводячи
перший рядок, вони списують з
того зразка, що знаходиться на початку листа; другий рядок списують
зі своєї копії, яку вивели самі; третій рядок вже копія з попередньої
копії, і так далі, а тому літери до
кінця сторінки стають все гіршими
й гіршими.
Щось подібне спостерігається і в
історії християнства: апостоли наслідували Христа; перші отці церкви
наслідували апостолів; друге покоління отців церкви наслідувало перших, і таким чином, зразок святості
дуже потьмянів.
Тепер ми схильні слідувати подібним зразкам християнства, і сподіваємось що якщо будемо такими, то
у нас все буде добре і ми заслужимо
похвалу.
Але нам просто потрібно орієнтуватися не на копії, а жити згідно першого рядка. Тобто копіюймо Ісуса,
адже Він – сама досконалість. Ісус
з Назарету... поза всяким сумнівом,
найпомітніша фігура в масштабах
історії.
Він, безперечно, був лідером,
вміло впливав на своїх слухачів,
демонстрував впевненість у своїй
правоті та обраності, надихав інших своїм прикладом. Обравши
безкомпромісний шлях, твердо слідував йому, володів зрілістю і самостійністю мислення. У всіх Євангеліях Ісус зображується бездоганним,
досконалим. Він був «подібно нам
випробуваний в усьому, окрім гріха»
(Євреїв 4:15); «Він не зробив ніякого
гріха, і не знайшлося в устах Його
підступу» (1 Петра 2:22).
Хоча сам Ісус був людиною безгрішною, Він ніколи не чекав від
інших досконалості, завжди ставився до людей з розумінням. Ісус
постає перед нами врівноваженим,
доступним, чуйним і милосердним,
неупередженим і мужнім. Єдине,
чого він не прощав, – це лицемірство, жорстокість і обман: «...хто
спокусить одного з віруючих у Мене,
тому краще було б, якби повісили
йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині»
(Матв.18: 6).
Як бачимо, чуйність та милосердя
Христа не означають поблажливості
та потакання беззаконню. Ісус розумів, на відміну від деяких вчителів,
котрі беруться викладати Євангеліє,
що применшуючи значення Закону
Божого, вони цим самим узаконюють гріх. У Божому Всесвіті все підпорядковане певним законам.
Чи підкоряємося ми, земляни,
законам гравітації, магнітного поля,
причини й наслідку, а тим більше –
моральному Закону? Автором цих
та інших законів безперечно є сам
Бог-Творець. Одного разу у відповідь фарисеям Ісус сказав: «Бо
Син Людський Господь і суботі!»
Сполучник «і» вказує на те, що Він
не тільки Автор суботи, але й інших
заповідей Божого Закону.
Це стосується також і всіх природних законів. Отож, Земля рухається згідно цих законів. А як
людина? Може й ми, як той метелик,
що існує короткочасно і сам по собі
у своїй несвідомості летить на вогонь… і гине…?
Все залежить від того, хто для
мене є незаперечним авторитетом!
Летять
роки
Летять роки, століття
з ними відпливають,
І кане все у прірву небуття...
Мій ідеал – Ісус!
Неперевершений, Єдиний,
Прославлений, звеличений
Отцем.
Я йду услід за Ним
стежиною вузькою
Крізь грізний ураган
усіх незгод...
Він допровадить аж
до пристані святої;
Взірець мені у всьому
– Вічний Бог:
У простоті і у премудрості
небесній,
У лагідності, щирій доброті,
Він ідеал у молитвах Отцю
щоденних,
У кришталевій серця
чистоті.
Його життя, характер,
мова, поведінка,
Переживання,
прагнення святі
Відповідну нам дають оцінку,
Вказавши на недоліки
в житті.
Нехай роки й століття
з ними відпливають,
І кане все у прірву небуття,
Мій ідеал – Ісус, по Нім
себе звіряю,
Його слідами йтиму
в майбуття.
кожної середи о 20.00
0 (800) 50 157 80 +380 66 707 000 5
+380 93 50 157 80 +380 98 707 000 5
Пишіть на адресу:
м. Ужгород,
вул. Джамбула, 23;
Індекс: 88000
Засновник і видавець:
Черничко Іван Петрович
Адреса редакції:
м. Ужгород, вул. Гагаріна, 36
моб. тел.: 095-195-41-91
e-mail: cernip@i.ua
Газета видається на кошти
від благодійних пожертвувань.
Розповсюджується безкоштовно
info@contact-hope.com
Редакційна колегія:
Іван Черничко, Агнеса
Черничко, Юлія Сокирко,
Людмила Кастран,
Наталія Різак, Василь Чопик,
Віталій Мелесь.
Реєстраційне свідоцтво:
ЗТ№ 507/00Р від 21.12.2009
contact-hope
www.biblefact.info
Адреса друкарні:
вул. Гагаріна, 42/1
м. Ужгород,
Закарпатська обл.
ПРАТ «Видавництво
«Закарпаття»
тел.: 66-95-68
Тираж: 65 000. Зам. № 489