1. 2014
№ 4
Анонси
Ефективний засіб
від гордощів
«Я – світло для світу; хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя». (Ісус Христос)
стор.
3
стор.
2
Вбивці, які не відповідають
перед законом…
Війна і мир у сім'ї та
мрії маленької дівчинки
Бунтівна планета
Вторжение из космоса
Як зберегти мир?
стор.
7
стор.
8
Заколот в раю
стор.
4
стор.
5
Війна і мир«Ніхто не є настільки безумним, щоб від-zz
дати перевагу війні замість миру». Цей ви-
слів Геродота здається спростованим усім
ходом всесвітньої історії, яка безперервно
влаштовувала військові демонстрації в її різ-
номанітних формах. Війни між імперіями,
між націями, громадянські війни, публічні
та приватні, ідеологічні війни і комерційні,
війни священні і світські, тотальні і локаль-
ні, гарячі і холодні…
Наполеон претендував на велику роль в історії, роз-
раховував творити історію, підкоряючи її власній волі.
Даючи оцінку його діям, Лев Толстой говорить, що він
деспот не тільки за положенням, але й за переконан-
ням. Він розвінчує його велич. «Немає величі там, де
немає простоти, добра і правди», – писав Толстой. Ця
оцінка залишається вірною в усі часи, а в наш напру-
жений час, коли у себе в країні з’являються уже свої
біженці, вислів письменника набуває особливої го-
строти. Напевно, якби автор вислову жив сьогодні, то
подібну оцінку дав би і деяким із сучасних лідерів.
Залишається лише додати, що за останнє століття,
завдяки стрімкому технічному прогресу додалася ще
одна війна – інформаційна. Може хтось і недооцінює її
значення, але останні події переконують кожного, що
наслідки такої війни – незліченні скалічені людські долі.
Підступність таких воєн у тому, що наслідки стають
зрозумілими лише після тривалого часу, і коли згодом
відкриваються очі на справжній стан речей, змінити
щось буває важко або навіть неможливо.
«З чим можна порівняти біль жінки, яка отримала
похоронку на чоловіка або сина? Чи біль дівчини,
яка проводжала хлопця, а
дочекалася скаліченого
інваліда? – писала у сво-
єму творі Анастасія Ящук,
учениця 11-го класу. – Зви-
чайно, – продовжує вона, – розпочати війну
дуже просто, це як влаштувати пожежу, достатньо
лише іскри, але що ж залишається після пожежі?
Після важкого і тривалого гасіння вогню зостається
лише гора попелу і хмара диму. Так і після війни, яка
розпочинається раптово, розгоряться дуже швидко,
але відступає дуже повільно, залишаючи після себе
морок, руїни, попіл, дим, розкидані трупи, втрачену
надію, сльози, безвихідь. Зараз я спостерігаю за
промінчиком сонця, що сідає за обрій. Він теплий і
лагідний. Знаю, що за заходом настане схід. А яким
він буде: теплим і лагідним чи жорстоким і кривавим,
залежить від людини, від кожного з нас. Ми кажемо:
не треба більше війни. Ніколи і ніде».
Війна – це не тільки бій, це поняття набагато шир-
ше, а мир – це не просто відсутність бойових дій, це
гармонія в сім'ї, лад людини з собою та оточуючими,
рівність та єдність різних станів. Мир – це праця і
щастя, війна – це роз’єднання людей, руйнування,
смерть і горе.
З того часу відколи виникло зло, порушилася гар-
монія взаємовідносин між людьми. Це почало вияв-
лятися у здійсненні насильства, і не тільки фізичного,
але також інтелектуального. Якщо за логікою Геродота
тільки безумні віддають перевагу загарбницькій війні,
то чому ж стільки воєн по світу? Що, чи може хто штов-
хає людей на ці безумства? Разом з читачем будемо
шукати раціональної відповіді…
стор.
6
2. 2 СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Війна завжди переслідує різні цілі, прикривається високими ідеалами, але в основі всього лежать гроші.
Тисячі розбитих сердецьzz
у всьому світі з болем і гні-
вом запитують: «Чому так,
Господи? Якщо Ти насправді
любиш нас, то чому не зара-
диш? Якщо Ти всемогутній,
то чому не зупиниш наші
страждання?» Болісні пи-
тання, що заслуговують щи-
рої і обґрунтованої відповіді.
Її ми знайдемо в Одкровенні,
останній біблійній книзі.
На початку, коли Господь дару-
вав нам райський сад, на землі
не було і натяку на зброю, люди
не знали забруднення навколиш-
нього середовища і не чули про
в’язниці та лікарні. Ця планета
вийшла з рук свого Творця чистою
і досконалою, якою їй і належало
залишатися.
То що ж сталося? Історія нашої
планети – це історія бунту, що
стався на землі, але почалося все
з війни на небі. Звернемося до
Книги Одкровення: «І сталася на
небі війна: Михаїл і Ангели його
воювали проти дракона, і дракон
та ангели його воювали проти них,
але не встояли, і не знайшлося вже
для них місця на небі. І скинений
був великий дракон, древній змій,
званий дияволом і сатаною, який
спокушає увесь світ, скинуто його
на землю, і ангели його скинуті з
ним» (Об’явл. 12:7-9).
Чи можете ви уявити собі цю
космічну драму? Подумайте тіль-
ки: заколот на небі! Бунт, піднятий
сатаною та його ангелами проти
Божого правління. Але він закін-
чився поразкою, в результаті якого
диявол і його військо були скинуті
з небес на землю. Але як взагалі
так сталося, що з’явився сатана
та інші порочні ангели? Хіба Бог
створив зло?
Ні, Бог створив досконалого ан-
гела, якого звали Люцифер. Про це
написано в Книзі пророка Єзекіїля:
«Ти помазаний Херувим хорони-
тель, і Я дав тебе на святу гору
Божу, ти ходив посеред огнистого
каміння. Ти був бездоганний у своїх
дорогах від дня твого створення,
аж поки не знайшлася на тобі не-
справедливість. …Від краси твоєї
загордилося серце твоє, від марно-
славства твого ти погубив мудрість
твою» (17).
Ви розумієте, що сталося? Люци-
фер, якого Бог помазав на верхо-
венство серед інших ангелів, загор-
дився. Він почав зловживати своїм
впливом, прагнув посіяти смуту, і
його брехня та підступність були
настільки великі, що він потягнув
за собою третю частину ангелів
(Об’явл. 12:4).
Як могло статися, що блискучий
ангел підняв бунт? Може він мав
якийсь недолік при створенні? Ні,
Люцифер був досконалий, вся
справа в тому, що Бог дарував йому
Заколот в раю
Осиротілі діти. Плачуть вдови. Змучені війною народи. Якщо Бог
– це любов, тоді чому Його діти страждають?
волю, тобто можливість і здатність
самому вибирати свій шлях. Гос-
подь міг створити робота, який, не
замислюючись, виконував би за-
кладену в нього програму. Але Він
не захотів цього. Бог любить нас і
бажає, щоб ми в свою чергу любили
Його без примусу.
Любов не можна запрограмувати,
нікого неможливо змусити любити
за наказом. Цінуючи Божу любов,
ми відповідаємо на неї вільним
вибором. Любов не може бути
без свободи, і немає свободи без
ризику. Свобода здатна призвести
до зловживання нею, і ми в змозі
вільно вибрати як слухняність, так
і бунт. Свобода вибору справді
небезпечна, але Бог був готовий
ризикнути навіть Своїм престолом
заради нашої свободи і любові.
Коли невдоволення Люцифера
переросло у відкритий бунт, він
зазіхнув на Божий престол. Звер-
немося до Книги пророка Ісаї, де
сказано: «Як упав ти з неба, о сину
зірниці досвітньої! А говорив у серці
своєму: «зійду на небо, вище зірок
Божих поставлю престола свого,
…буду подібний до Всевишнього»
(Ісая 14:12-14).
Задля блага усього всесвіту
Господь не міг дозволити, щоб цей
егоїстичний тиран взяв верх, і тому
Він скинув диявола з небес на нашу
планету. Але чому Господь не при-
душив заколот зразу? Адже Він міг
позбавити Себе від великої біди,
Він міг врятувати Себе від хреста,
від Голгофи!
Ні, заради блага всесвіту Бог
дозволив Своєму супернику жити.
Сатана стверджував, що зможе
запропонувати краще управління,
і єдиний спосіб викрити цю брехню
полягав у тому, щоб дозволити бун-
тівнику на практиці підтвердити свої
амбіції і розвинути свої принципи.
Тільки тоді всесвіт зміг би на власні
очі побачити, що Божий шлях – най-
кращий, а тих, хто відкидає Його
любов, йдуть шляхом страждання
і смерті.
Але чому сатана був засланий
саме сюди? Та тому, що скоро на-
шій Землі належало стати місцем,
на яке буде дивитися увесь Всесвіт.
Для нашої планети Господь за-
думав щось особливе. Він захотів
населити її людськими істотами,
створеними за Його образом. У
Бога були сонми ангелів, з якими
Він міг спілкуватися, але тепер у
Нього виникла потреба створити
сім’ю.
Нам неважко зрозуміти, чому Гос-
подь захотів мати дітей. Що змушує
двох людей, які мають подвійний
дохід і живуть у мирі та достатку,
обзаводитися дорогими, гаряче
коханими, але часом досить неспо-
кійними маленькими порушниками
спокою? Ми можемо мати друзів,
а у Бога є ангели, але чомусь все-
таки є бажання мати та виховувати
дітей, чимось схожими на нас. Ми
хочемо любити і піклуватися про
наше власне потомство. Ось чому
і нас Бог створив за Своїм образом
і подобою.
Правда, Господь пішов на новий
ризик. На нас покладено обов’язок
піклуватися про наших власних ді-
тей. Небезпека тут очевидна: якщо
ми помилимося, постраждають
багато навколо нас. Відповідаль-
ність за інших – величезний ризик,
однак Господь знав, що без цього
ми будемо відчувати власну непо-
вноцінність і незатребуваність.
Забезпечивши перших людей
усім необхідним, Господь попере-
див, що якщо вони коли-небудь
засумніваються в Його керівництві,
то знайдеться спокусник, який за-
пропонує їм інший вибір і тоді, зали-
шивши Його,вони помруть.Це було
сказано не як загроза покаранням,
але як прояв головного принципу
життя, оскільки Бог не тільки тво-
рить життя, але й підтримує його.
Роз’єднані зі своїм джерелом, люди
стануть схожі на сухі гілки, відтяті
від стовбура. Якщо вони згрішать,
то тим самим прирікають все люд-
ство. Їх діти, а також діти їх дітей
стануть надбанням могили.
І ось в один сумний день таке
дійсно сталося. Ви знаєте цю істо-
рію. Наші прабатьки були введені
в оману і прийшли до помилкового
висновку, ніби Бог недостатньо
піклується про них і не дає їм того,
що готовий дати змій. Їх зв’язок
з Богом раптово був розірваним,
а замість гармонії і щастя запа-
нували відчуження і розбрат! На-
стільки дорогі Господу діти стали
чужинцями і сиротами, але це був
їх власний вибір.
Проте пізніше Бог здивував їх
Благою вістю, яку ми називаємо
Євангелієм. Так, смерті не уник-
нути, але Він візьме їх смерть на
Себе. За їхній гріх Він розплатиться
власною Кров’ю. Їм, звичайно, до-
ведеться покинути райське житло,
але Бог не залишить їх у вигнанні.
Долею людей стануть страждання
і праця в поті чола, але Господь
буде підтримувати їх. І по закінченні
певного часу Він Сам прийде на
цю планету, щоб виконати Свою
рятівну місію.
Уявіть собі, могутній Бог-Творець
став істотою, обмеженою в часі і
просторі. Народившись від земної
жінки, Ісус працював теслею і жив
нашим буденним життям. Він, буду-
чи Богом, жив у бідності, хотів пити
при під час полуденної спеки, а од-
ного разу втомився і заснув у човні,
яка потрапила в бурю, і все це було
тому, що Він любив нас і хотів, щоб
ми стали Його друзями.
Для цього Він вирішив піти на
хрест! Що непокоїло Його душу?
Вина наших гріхів. Подумавши,
яку ціну Йому доведеться запла-
тити, Ісус упав лицем на землю і
почав молитися: «Отче! О, якби Ти
благоволив пронести мимо Мене
цю чашу! Але не Моя воля, а Твоя
нехай буде».
Але іншого виходу не було. Хрис-
тос не вчинив жодного гріха, але
як наш заступник Він узяв на Себе
наше покарання. Ніщо інше, окрім
усвідомлення жертовної любові
Спасителя заради нас, не здатне
відвернути нас від наших гріхів і
з вдячністю дотримуватися Його
заповідей. Його визнали винним,
щоб ми могли отримати прощення
і жити з Ним навіки!
3. 3СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Хто хоче потурати бажанням, той легко може знайти якийсь привід.
Бенедикт Спіноза.
За часів свого земногоzz
служіння Христос безпосе-
редньо стикався з різного
роду конфліктами. Неодно-
разово Він бачив як навіть
Його власні учні спереча-
лися між собою. Основною
причиною їхніх суперечок
було питання влади, хто з
них більший. Вони не заува-
жили, що подібне егоїстичне
бажання володарювати над
іншими свого часу призвело
до вселенського конфлікту,
який виник ще на небесах
через падшого ангела.
Тому наш Спаситель намагався
подати приклад як поводитись тим,
які бажають бути лідерами. Він,
будучи Великим Вчителем, не мав
на меті, щоб служили Йому, але
Сам служив іншим. І ось в останній
день перед смертю Він започат-
кував нову на той час традицію,
що називають «Тайною вечерею».
Звідси і пішло у християн причас-
тя. Щоправда, більшість християн
спотворюють цей обряд, проводячи
його на свій розсуд.
Наприклад, Ісус давав прісний
хліб, без закваски, тому що заквас-
ка є символом гріха. Що стосується
вина, воно також мало бути не
перебродженим, тому що всяке
бродіння так само символізувало
гріх. Оскільки написано: «Він не
Ефективний засіб від гордощів
Война на небе и ее последствия на Земле
згрішив, і не знайшлося в Його
устах лукавства», тому неприпус-
тимим є щоб символи хліб та вино,
які вказують на тіло і кров Христа,
зазнавали процесу бродіння.
Крім того, переважно християни
не звертають уваги на повеління
Христа дотримуватися Новозавіт-
ного обряду омивання ніг. Перш, ніж
подати хліб і вино, Ісус омивав ноги
своїм учням. Під час цього обряду,
коли Ісус підійшов до Симона Пе-
тра, той відмовлявся мити ноги, але
Христос сказав: «Не обмивши тобі
ніг, не будеш мати частки зі Мною».
Після того, як Ісус завершив обряд
ногоомовення Він сказав: «А коли
обмив ноги вам Я, Господь і Вчи-
тель, то повинні й ви один одному
ноги вмивати. Бо то Я вам приклада
дав, щоб і ви те чинили як Я вам
учинив» (Івана 13:14-15). Та на
жаль, слова Христа оминають і не
виконують його.
Як учні на Таємній вечері не були
готові виявити смирення і умити
ноги один одному, так часто і ба-
гато сучасних християн не хочуть
поступитися своєю першістю. Тому
Ісус першим виявив ініціативу стати
слугою, давши приклад для кожно-
го з нас. Саме готовність Христа
служити відкрила учням очі на свою
гордість і бажання зверхності. «Хто
з вас хоче бути першим, хай стане
слугою» – таким було веління
Спасителя до тих, хто має бажання
бути лідером.
У наші часи вислів Христа «слу-
га», почали застосовувати до себе
і деякі світські та церковні лідери,
іменуючись «слугами народу», але
насправді, діяння багатьох аж ніяк
не збігаються з прикладом Сина
Божого. Якби в нашому суспільстві
дотримувались повеління Ісуса, і
люди готові були впокоритись один
перед одним, скільки непорозумінь
було би вирішено, скільки корисних
справ здійснено і ніколи б не зна-
йшлося місця для агресії і війни.
Диявол, звісно, знає про це, тому
він усе робить для того, щоб хрис-
тияни не звертали уваги на веління
Христа, і щоб конфлікти ніколи не
припинялись.
Чи не пора з глибокою пошаною
до жертовного служіння Спасите-
ля, зі смиренням у серці, зважити
на прохання Христа: «Він же про-
мовив до них: Царі народів панують
над ними, а ті, що ними володіють,
доброчинцями звуться. Але не так
ви: хто найбільший між вами, нехай
буде, як менший, а начальник як
службовець» (Євангелія від Луки
22).
Когда мы слышим словоzz
«война», у нас возникают
разные ассоциации. Боль-
шинство из них являются
негативными. Скорее все-
го, мы представим себе
кровь, изувеченные тела,
выстрелы и солдат. И это
естественно, потому что
любая война приносит раз-
рушения, большое количе-
ство смертей, насилие, и
уничтожение. Весть о войне
никогда не приносит радос-
ти, она всегда наводит ужас,
печаль и страх.
Согласно статистическим
данным, более 3 млрд. людей
погибло во время 14000 войн,
которые произошли на протяже-
нии последних 5 тысяч лет. Почти
все государства и народы когда-то
были вовлечены в войну. И хотя
это звучит удивительно, но война
неявляетсячастьюисториитолько
нашей планеты Земля. Даже в та-
ком месте как небеса, в месте, где
обитает Бог, в глубинах галактик и
созвездий, произошла война, ко-
торая описана в последней книге
Библии — Откровении Иоанна
Богослова.
«И произошла на небе война:
Михаил и Ангелы его воевали
против дракона, и дракон и ангелы
его воевали [против них], но не
устояли, и не нашлось уже для них
места на небе» (Откр. 12:7,8).
В этой войне были две стороны,
Иисус и сатана, ангелы света и
ангелы тьмы. Читая описание пер-
вой небесной войны во вселенной,
возникает вопрос, какое отно-
шение эта война
имеет к нам, жите-
лям Земли? Чтобы
ответить на этот
вопрос, нужно про-
читать следующие
стихи в библейском
отрывке.
«И низвержен
был великий дра-
кон, древний змий,
называемый диа-
волом и сатаною,
о б о л ь щ а ю щ и й
всю вселенную,
низвержен на зем-
лю, и ангелы его
низвержены с ним» (Откровение
12:9).
Большая проблема заключает-
ся в том, что наша планета стала
местом, куда был сброшен дьявол
с небес. Когда он был побежден, и
проиграл войну, то направился к
первой паре в Эдеме. Обольстив
Еву и Адама, он получил право на
нашу планету, поскольку первые
люди подчинились ему. Сатана по-
сеял первый раз раздор во вселен-
ной, который вылился в отрытый
бунт и войну. Он является родо-
начальник зла и кровопролития.
Поэтому, неудивительно, что сразу
после грехопадения, Каин, сын
Адама и Евы, убил своего родного
брата Авеля, и таким образом про-
изошло первое убийство. После
этого, на протяжении всей земной
истории происходили конфликты
между людьми, народами и импе-
риями.Краткоеописаниенебесной
войны является началом и осно-
вой всех дальнейших конфликтов,
противостояний, и войн. Поэтому,
в следующих стихах мы читаем, о
радостинанебесах,из-заизгнания
сатаны:
«Итак веселитесь, небеса и оби-
тающие на них! Горе живущим на
земле и на море! потому что к вам
сошел диавол в сильной ярости,
зная, что немного ему остается
времени (Октр. 12:12).
Для Земли же падение дьявола,
стало проклятием и горем. В этом
стихе указывается, что сатана
знает, что для его ужасной работы
осталосьмаловремени.Чемближе
мы приближаемся к концу времен,
к Пришествию Иисуса Христа, тем
яростнее будет становиться дья-
вол. В докладе германского Инсти-
тута по изучению международных
конфликтов в Гейдельберге, феде-
ральная земля Баден-Вюртемберг
(Heidelberg Institute for International
Conflict Research), говорится, что с
1945 года, после Второй мировой
войны, число конфликтов и войн
все больше умножалось.
12 глава книги Откровения по-
могает увидеть истинную причину
всех конфликтов, и войн, которые
возникают на нашей планете. Ро-
доначальникомкаждого восстания
есть дьявол и сатана, падший ан-
гел. Все кровопролития и престу-
пления совершаются с участием
ангелов тьмы. Библия показывает
взаимосвязь первой войны на
небе, и последующих войн на зем-
ле. Все они имеют один источник
– беззаконного дьявола. Поэтому,
направим все свои усилия, чтобы
своими действиями не присо-
единятся к великому бунтовщику.
Только Святой Дух, которого Бог
дает каждому из нас в молитве и
прошениипоможетнамсправиться
со всякой злобой, и иметь мир со
всеми людьми.
«Блаженнымиротворцы,ибоони
будутнареченысынамиБожиими»
(Матф. 5:9).
Богдан Курыляк
4. 4 СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Війна в однаковій мірі обкладає даниною чоловіків і жінок, але тільки з одних стягує
кров, а з інших – сльози. Теккерей У.
Коли я була маленька, ко-zz
жен вечір перед тим як за-
снути, я довго мріяла. Можу
стверджувати, що на той час
це був досить сильний ста-
білізуючий фактор мого ду-
ховного життя. Віддаючись
своїм мріям, цілковито зна-
ходячись у їхньому полоні,
я отримувала спокій, щастя
і бажання жити далі.
Напевно, вас уже зацікавило, що
ж це за мрія така може бути в ди-
тини, котра здатна стати стержнем
у формуванні її світогляду та впли-
нути на становлення її майбутньої
особистості? Повірте, це не була
мрія про якусь дорогу іграшку чи
якусь престижну професію. Об-
ставини життя спонукали мене до
більш актуальних мрій, і скільки
себе пам'ятаю, я про це мріяла.
Про що може мріяти маленька
дівчинка? А насправді все дуже
просто. Я мріяла, що всією сім’єю
ми будемо сидіти за гарно накри-
тим столом, їсти смачну їжу і всі
будемо весело сміятися і дружньо
розмовляти. Я мріяла, щоб тато не
кричав на маму, що їжа не така,
що немає грошей, а мама, щоб не
була похмурою, виснаженою від
недосипання, від важкої праці в
селі, де нескінченні городи, сіноко-
си та ще й недобудований дім….
А далі я мріяла, що всі ми
красиво одягнемось у гарно ви-
прасуваний одяг і підемо разом
гуляти на поле, суцільно встеле-
не ромашками, а потім у саду, де
буде багато різних фруктів, яких
в моєму дитинстві було мало, і то
тільки влітку.
Та про що б я не загадувала у
своїй уяві, основною темою моїх
дитячих мрій завжди було бажання
доброзичливого сімейного спілку-
вання. Я дуже хотіла, щоб батьки
весь час були біля мене, а не
важко працювали чи воювали між
собою, від чого мені було сумно й
самотньо.
Проживши півстоліття і оглядаю-
чисучаснийстанбагатьохсімей,ро-
зумію, що моїй дитячий мрії і зараз
не дуже легко збутися. Думаю, ви
Війна і мир у сім'ї та мрії
маленької дівчинки
Діти-ліцеїсти
малюють мир
погодитесь зі мною: не одна дитина
змушена шукати психологічного за-
хисту в своїх мріях, адже що їй ще
залишається окрім цього хиткого
світу фантазій. Можна багато чого
досягнути, побудувати, придбати,
але створити сильну щасливу сім'ю,
де всі б розуміли та підтримували
одне одного і зараз не просто. Хоча
мій вислів «не просто», зовсім не
означає «не можливо», тому не
варто опускати рук.
Вже тепер, коли я сама стала
дружиною, мамою, бабусею і на-
віть сімейним консультантом,
виявилося, що моя мрія не була
фантастичною. У Біблії міститься
обітниця про те, що саме такі сім'ї,
про яких я мріяла в дитинстві,
будуть у Царстві Божому. Там не
буде сварок, непорозуміння, не-
щасних дітей, грубих чоловіків, чи
підлітків, котрі б зневажали своїх
батьків. Одним словом – там не
буде нічого такого, що заважало б
нам бути щасливими.
А що нам тут заважає мати добрі
взаємини? Давайте подивимось на
цю проблему трохи ширше. Чому
взагалі люди воюють одне з од-
ним? Першопричина – наш егоїзм!
Думаю усім відомо, що у світі діють
сили добра і зла. Третьої не існує.
Весь час ці дві сили діють на наш
розум, почуття і тіло. Бог каже
люби ближнього як самого себе, а
сатана каже, візьми від життя все
що тобі треба, бо ти цього вартий.
Правда, лукавий намагається при-
ховати від погляду людей той факт,
що поведінка егоїста прагне будь-
якими засобами показувати і до-
водити свою зверхність, звалювати
вину за власні промахи на когось
іншого, а це обов’язково веде до
чвар та розбрату.
Звичайно, Бог у жодному разі
не може дозволити, щоб у Його
Царстві щось подібне могло від-
буватися. Тому люди з такими ри-
сами характеру просто не увійдуть
в Царство Небесне. Однак Христос
розуміє, що гріх настільки зіпсував
нас, що без Божої милості, без
Його прощення ніхто там не змо-
же бути. Саме з цієї причини Син
Божий пішов на Голгофу, щоб за-
платити за мої і твої гріхи. Правда,
Боже прощення не означає допуск
до Царства зі своїми гріхами. Ісус
сказав грішниці: «Я прощаю тебе,
іди і більше не гріши!».
Наше життя дається нам для
того, щоб з Божою допомогою ми
могли змінити свій егоїстичний
характер. Спілкуючись зі знайо-
мими, бачу, що чимало дітей, як
і я колись, мріють про щасливу
сім'ю. Страшніше за все те, що в
багатьох сім'ях не усвідомлюють:
коли ми воюємо – ми нещасні, у сі-
мейних війнах немає переможців.
Переможці ті, які перемогли себе і
вже не воюють, а благословляють.
Так робив Христос.
Дорогі друзі, слідкуймо за свої-
ми, бажаннями, словами, емоція-
ми. Сім'я, це місце де найкращим
чином можуть виявитися риси
характеру придатні для Неба: до-
брота, взаємоповага, милосердя,
співчуття та жертовне служіння.
Ті сім'ї, в яких Бог та Його закон
на першому місці, мають особливі
переваги. Скористаймося ними!
Марія Гафинець.
У Київському державному ліцеї-zz
інтернаті №23 маленькі кадети випус-
тили в небо півтораметрову модель
планети Земля, а також паперових
голубів.
Після цього діти кольоровою крейдою на-
малювали на подвір'ї навчального закладу
національні символи України та велике серце
із долонями, що випускають голуба як символ
миру.
http:tsn.ua
5. 5СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Лише дехто, чиє підле благополуччя залежить від народного горя, робить війни.
Еразм Роттердамський
Вбивці, які не відповідають
перед законом…
– Коля, стріляй в того, що право-
руч! О! Завалив… Мінус! – інколи
це чують батьки 12-річного Віталіка
з його кімнати.
Звичайно вони знають, що їхній
синок та його друг Коля насправді
ж ні в кого не стріляють, а тільки
граються у війну, користуючись
комп’ютерною грою, яку усі звуть
«стрілялки». Деякібатькинавітьра-
діють, коли їхні діти-підлітки сидять
вдома за своїми комп’ютерами,
мовляв: «Краще нехай мій син си-
дить вдома за комп’ютером, аніж
ходить кудись з товаришами та
бешкетує на вулиці». Проте цікаво,
що про вибір їхніх синів скажуть
психологи? Чи такі вже безпечні
комп’ютерні ігри?
З початку 80-х років комп'ютерні
ігри стають частиною індустрії
розваг, яка захоплює велику кіль-
кість людей. Нове захоплення
оцінюється двояко: з одного боку,
воно пов'язане із захопленням з
приводу досі невідомих можли-
востей комп'ютера, а з іншого боку,
– в засобах масової інформації
з'являється велика кількість по-
відомлень про небезпечний вплив
комп'ютера в цілому і комп'ютерних
ігор зокрема, на психіку підлітків.
Американський психолог Джордж
Гербнер з Пенсільванського універ-
ситету опублікував дослідження,
згідно з якими, до моменту закін-
чення середньої школи дитина пе-
реглядає по телебаченню близько
8 тис. сцен з вбивствами і 100 тис.
інших дій із застосуванням насиль-
ства.
Розмірковуючи з приводу своїх
досліджень, він зауважує: «В історії
людства бували й більш крово-
жерливі епохи, але жодна з них не
була до такої міри просякнута об-
разами насильства, як наша. І хто
знає, куди нас віднесе цей жахли-
вий потік зримого насильства, що
просочується в кожний дім через
мерехтливі екрани у вигляді сцен
бездоганно змонтованої режисе-
ром жорстокості».
Вивчення пізнавальних здібнос-
тей підлітків, які захоплюються
комп'ютерними іграми, показало
що вони мають нижчі показники
інтересів у гуманітарній сфері (му-
зика, мистецтво, література).
Натомість зростає проблема
агресивності неповнолітніх та
пов'язаних з нею суспільних пра-
вопорушень. Опубліковано велику
кількість досліджень про вплив
комп'ютерних ігор на формування
агресивності у дітей та підлітків. У
даних дослідженнях помітно, що
підлітки 13-14-ти років, які захоплю-
ються комп'ютерними іграми і часто
проводять час за ними володіють
дуже високим рівнем агресивності
в порівнянні з підлітками з цього ж
середовища, що не захоплюються
комп'ютерними іграми.
«Цей світ чудовий, але не забути б мені повернутися» (брати Стругацькі)
Е. Фромм вважає, що пояснення
жорстокості і деструктивності дій лю-
дини слід шукати в тих факторах, які
відрізняють людину від інших людей
у соціальних умовах існування даної
людини. Підлітки, що захоплюються
комп'ютерними іграми («стрілялка-
ми») більш відособлені від групи та
мають менше друзів.
Останнімчасоммовайдепровірту-
альний світ комп’ютерних іграшок та
відео забавок, які можуть заманити
гравця до цілком реальної пастки.
Колипідзагрозоюопиняєтьсявсе:на-
вчання, відносини з батьками, друзя-
ми.Термін«комп’ютерназалежність»
вперше був використаний в 1990
році. Психологи її класифікують, як
форму емоційної «наркоманії». Для
залежногопідліткастаєважливимне
результат гри, а її процес, у якому він
втрачає контроль над часом.
Факти свідчать, що більшість 16-
18 літніх юнаків, які мають доступ до
Інтернету та грають у он-лайн ігри,
місяцями, а то й роками не виходять
з дому!
Один хлопець звернувся до пси-
хіатрів з проханням надати йому
інвалідністьчерезагорафобію(страх
перед відкритим простором). Під час
обстеженняжоднихвідхиленьунього
не знайшли, але дізналися, що він
просто не зміг відірватися від своєї
улюбленої гри…
Психологи виділяють
чіткі симптоми
залежності від
комп’ютерних ігор
Психологічні симптоми:
• Відчуття ейфорії чи піднесенос-
ті під час роботи за комп’ютером;
• Нездатність зупинити роботу за
комп’ютером;
• Дедалі більше часу затрачуєть-
ся на комп’ютерні ігри;
• Ігнорування друзів та сім’ї;
• Відчуття порожнечі, депре
сії та роздратованості поза
комп’ютером;
• Перекладання повсякденних
турбот на плечі членів сім’ї.
Фізичні симптоми:
• Зап’ястний тунельний синдром
– оніміння та зниження чутливості
пальців;
• Сухі очі;
• Головні болі (схожі на мі-
грень);
• Болі у спині;
• Нерегулярне харчування – від-
сутність апетиту;
• Недотримання гігієни;
• Розлади сну.
Більшість гравців – дуже самотні
люди. Окрім того, їх приваблюють
складні ігрові системи завдань та
досягнень їх. Головною причиною
виникнення комп’ютерної залеж-
ності у дітей психологи вважають
недостатнє спілкування і взаєморо-
зуміння з батьками та однолітками.
Ігри для них – це шлях самоствер-
дитись, бо у віртуальному світі все
залежить тільки від уміння грати, а
не від особистих якостей та умінь.
Виникає ілюзія, що підліток чогось
важливого досягає в житті…
Психологи
застерігають підлітків:
• Не можна грати під час депре-
сії, при серйозних змінах у житті.
• Не варто грати, коли гостро
відчуваєш самотність. Гравці є по-
ганими співрозмовниками.
• Набагато зменшують ризик при-
страсті до гри цікаве життя, знання,
розуміння того, що алкоголь, нар-
котики та надмір ігор – це все один
ланцюжок, кінцевий пункт якого –
повна самоліквідація особистості.
Імунітетом тут мають бути чуття
міри та відповідальності.
Заглиблюючись у віртуальний
світ, не слід забувати, що ми жи-
вемо у реальному світі і «цей світ
чудовий, але не забути б мені по-
вернутися…»
Богдан
Глуховецький
6. 6 СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Мир – чеснота цивілізації, війна – її злочин. Гюго Ст.
Хто веде війну з іншими – не уклав миру з самим собою. Хезлитт У.
Іноді здається, що нашеzz
життя супроводжує постійно
якась боротьба. Боремося
за свої права, відстоюємо
свою гідність, вступаємо-
ся за інших і, зрештою,
ще й доводиться боротися
з самим собою, зі своїми
звичками. Звідси випливає
дуже суттєве запитання:
«Чому?»
Щоб отримати відповідь звер-
немося до сцени повстання, до
конфлікту вселенського масштабу,
в який залучена не просто наша
планета, але й кожен із нас. Отож,
розглянемо як Біблія пояснює такі
доленосні події, як змову на не-
бесах, війну на небі та заколот на
планеті Земля!
Піднявши таємничу завісу ви
прийдете до висновку що ця інтри-
гуюча драма викликає більше зди-
вування, ніж будь-який науково-
фантастичний фільм. І водночас,
вона більш реальна, ніж ваша
вранішня газета. Проблеми горя,
зла, страждань для декого стають
іноді найбільшою перешкодою до
утвердження християнської віри.
Серце стискається від болю перед
незрозумілим питанням: «Господи,
чому це трапилося зі мною? Якщо
Бог всемогутній, чому Він дозво-
лив існувати гріху, стражданням і
смерті?»
Давайте спершу з'ясуємо, хто ж
є відповідальним за все, що губить
наше життя, приносить нам горе і
робить нас нещасними. І це буде
цілком справедливо: виявити, хто
ж є винуватцем всіх нещасть. Бо
у такому питанні не повинно бути
помилки.
Існують, принаймні, два джере-
ла, з яких витікає маса проблем.
Перше – наші власні неправильні
думки і вчинки. Якщо ми сіємо
насіння здоров'я, то й зберемо
здоров'я. Якщо ми сіємо насіння
хвороби, то і зберемо хвороби. По-
сіявши насіння скорботи, зберемо
скорботу!
Одного разу через тюремну
майстерню проходив відвідувач.
Він побачив в'язня, який шив бре-
зентові мішки для пошти. Раптово
їх погляди зустрілися. Відвідувач,
бажаючи виявити дружелюбність,
запитав: «Шиємо?» «Ні, пожина-
ємо», – пролунала похмура від-
повідь.
Саме так і буває. «Не обманюй-
тесь, – Бог осміяний бути не може.
Бо що тільки людина посіє, те саме
й пожне», – пише апостол Павло у
Посланні до Галатів. (Гал. 6:7).
Інше джерело наших проблем
– це ворог Бога, сатана. Біблія
не залишає ніяких сумнівів щодо
того, хто є справжнім джерелом
зла, хоча сатана відчайдушно
намагається перекрутити істину і
перекласти вину на Бога.
Пригадайте Йова. Сатана звину-
ватив Бога у тому, що Він спорудив
огорожу навколо Йова, щоб убе-
регти від нещастя, а потім кинув
виклик: «Але простягни руку Свою
Бунтівна планета
і доторкнися до всього, що його,
– чи він не зневажить Тебе перед
лицем Твоїм?» (Йова 1:11).
Нескладно виявити приховане
значення цих слів. «Але простягни
руку Твою» – нібито Бог був вину-
ватцем зла. Але Бог не прийняв
звинувачень, а відразу ж направив
їх сатані, справжньому джерелу
зла. «І сказав Господь до сатани:
Ось, усе, що його, – у твоїй руці,
тільки на нього самого не простя-
гай своєї руки!» (Йова 1:12).
Чия ж це рука відняла у Йова
сім'ю, майно і здоров'я? Чия рука
приносить горе? Хай ніхто не за-
перечує у цьому питанні!
Тільки ворог несе відповідаль-
ність за зло – ворог, про якого
Павло у Посланні до Ефесян
(6:10—12) пише: «Нарешті, мої
брати, зміцняйтеся Господом та
могутністю сили Його! Зодягніться
у повну Божу зброю, щоб могли
ви стати проти хитрощів дияволь-
ських».
Боротьба із видимим ворогом
– справа важка. Але боротьба із
невидимим ворогом – удвічі важча
справа. Тепер ви бачите, як під-
велася завіса над царством не-
видимого, але вельми реального
світу.
Широке розповсюдження отри-
мав погляд на зло, як на простий
стан розуму, як на плід уяви. Деякі
говорять, що гріх – це теж вигадка.
Але Святе Писання від Книги Буття
і до Одкровення учить, що диявол
– реальна істота, і що йде постійна
реальна боротьба із конкретним
ворогом.
Слово Боже переконливо по-
казує, що з часом ця боротьба
наростатиме. Супротивник, згідно
1Петра, 5:8, подібний «рикаючому
леву», який «ходить... що шукає,
пожерти кого». Легко здогадатися,
що відбудеться, коли ця запекла
боротьба досягне апогею.
Ми б'ємося з реальним ворогом,
і це не вигаданий монстр з рогами
на голові. Такий гротесковий об-
раз – породження неприборканої
уяви, неуцтва та марновірного
страху людей середньовіччя. На-
вряд чи що-небудь інше могло
послужити сатані кращу службу у
зваблюванні людей, ніж ця ідея.
Бо внаслідок такого дикого, спо-
твореного уявлення про диявола
багато мислячих людей відкинули
саму думку про його існування, від-
водячи йому роль фольклорного,
міфічного персонажа.
Але прислухайтеся до дивного
одкровення Ісуса: «Я бачив того
сатану, що з неба спадав, немов
блискавка» (Лк. 10:18).
Ісус називає його на ім'я. Він ба-
чив його падаючим із неба. Послу-
хайте, що пише про нього пророк
Ісая: «Як упав ти з небес, о сину зі-
рниці досвітньої!... Ти ж сказав був
у серці своєму: «Зійду на небо,...
повище зір Божих поставлю пре-
стола свого» Ісая 14: 12-14).
Ось як розвивалися події,
пов'язані з повстанням: «Ти про-
бував у Едемі, садку Божому... Ти
помазаний Херувим хоронитель, і
Я дав тебе на святу гору Божу, ти
ходив посеред огнистого каміння.
Ти був бездоганний у своїх дорогах
від дня твого створення, аж поки
не знайшлася на тобі несправед-
ливість» (Єзек. 28: 13—15).
Та ось настала критична годи-
на!
Подумайте про це! Люцифер,
син зорі, став диаволом, а його
ангели, що володіли розумовими
здібностями, могутні сили світла,
перетворилися на демонів тьми.
Недивно, що апостол Павло гово-
рить: «Наша війна не проти крови і
плоті, але проти... світоправителів
тьми цього світу». Недивно і те,
що він говорить про «духів злоби
піднебесних».
Люцифер, на відміну від Бога,
міг користуватися такими метода-
ми, як брехливі заяви і підступні
навіювання. Не дивлячись на всю
неймовірну жахливість звинува-
чення, третя частина ангелів по-
вірила йому! Отже, звинувачення
було висунуте, а тому, виникла
необхідність у ретельному розслі-
дуванні цієї справи. Назрів час до-
вести істинність або звинувачення
даної особи.
Звинувачення були вислухані.
Кожен ангел зробив свій вибір. І
на небі відбулася війна. Люцифер
був позбавлений високої посади
і скинутий із свого прекрасного
житла. Але Бог, на Якого він зводив
наклеп, звелів, щоб Його обвину-
вачу був даний час, достатній для
того, щоб перед усім Всесвітом
розкрилося істинне єство його ха-
рактеру і всіх домагань. І Всесвіт із
здивуванням став спостерігати за
тим, як наша земля перетворилася
на арену боротьби.
Щоб зрозуміти задум цієї най-
більшої трагедії, що глибоко тор-
кається нас, слід врахувати три
чинники. По-перше, весь Божий
Всесвіт живе за законами природи,
які діють постійно і непорушні до
тих пір, поки Бог Сам не вирішить
втрутитися у їх дію. У всьому Все
світі ми бачимо порядок, доціль-
ність, точність і гармонію. Законам
природи підкоряються не тільки
світовий простір у цілому, але й
наша планета, кожний її елемент.
Порушення будь-якого з цих зако-
нів привело б до катастрофи. По-
кора цим законам означає життя!
Другийчинник,проякийнеобхідно
пам'ятати: закони Всесвіту дані для
нашого блага і збереження життя.
Порушення їх породжує зло.
Підійдемо до цього питання з
іншого боку: усі ми знаходимося
під дією одного й того ж закону –
закону гравітації. Припустимо, що
з верхнього поверху хмарочоса
упала яка-небудь зла людина.
Вона гине. Але якщо із цього ж
поверху впаде порядна людина,
то також загине! Сила гравітації
однаково діє як на добру, так і на
погану людину.
Нарешті, третій важливий чин-
ник: там, де є закон, існує можли-
вість його порушити. Тільки там, де
немає закону, не може бути і його
порушення:
«Тому що де немає закону,
немає і злочину» (Рим.4:15»). І
дійсно, якби не було можливості
порушувати закон, не було б і
свободи. Якщо людину позбавити
можливості порушити закон, або
якщо вона не здатна його поруши-
ти, вона не є вільною.
Тому, – і це дуже важливо – Бог
створив людину, надаючи їй право
вибору. Для цього Він наділив її
розумом і совістю, а також здат-
ністю обдумувати свої дії і само-
му ухвалювати рішення. Отже,
людина вільна у своїх діях! Бог не
примушує нікого!
І ось, у цій трагічній драмі землі,
настає заключна сцена. Велика
боротьба наближається до фіналу.
Всі ми відчуваємо її у своєму жит-
ті. Результат цієї драми залежить
тільки від наших взаємостосунків
з Господом Ісусом Христом.
Можливо, саме зараз ви піді-
йшли до того рубежу, коли необхід-
но зробити вибір, ухвалити рішен-
ня. І пам'ятайте: Любов здійснила
довгий шлях, щоб знайти вас. У
притчі, розказаній Ісусом, під за-
губленою вівцею Він мав на увазі
мене і вас!
7. 7
Нашлись почтенные астрономы,
которые пришли к выводу, что,
когда наш Господь вернется, ши-
рокий коридор в созвездии Ориона
станет звездной дорогой, по кото-
рой Он сойдет на Землю. Так ли
это будет? Когда невооруженным
глазом смотришь на туманность
Ориона, она кажется всего лишь
туманной звездой. Однако мощ-
ные телескопы помогли опреде-
лить, что это огромная пещера,
около ста триллионов километров
в ширину. По словам астрономов,
полученные негативы показыва-
ют, что отверстие и внутренность
пещеры столь колоссальны, что в
ней может затеряться... вся наша
Солнечная система.
Не кажется ли это какой-то
великой тайной, сокрытой в той
далекой части небес? Будто твор-
ческая сила, создавшая Вселен-
ную, щедро расточила свои дары
на созвездие Ориона и все, что
расположено вокруг него.
Устремляясь с небес, Господь
торжественно возвращается на
нашу своенравную и заблудшую
планету – какая чудесная карти-
на! Исполняя небеса Своею сла-
вою Он приближается к Земле и
взывает, но на сей раз Он зовет
не только Лазаря, но всех, кто
почил в могилах: «Выходите!» И
они выходят! Христос не позабыл
уснувших в прахе земли. Сначала
Он обращается именно к ним.
Он призывает их выйти, а затем,
вместе с живыми, готовыми Его
встретить, возносит их на небеса.
Именно в этот исполненный сла-
вы миг человек наконец обретает
бессмертие. Столь долгожданное
обетование исполняется в мгно-
вение ока.
Столь захватывающее событие
Павел описывает так: «Говорю
вам тайну: не все мы умрем, но
все изменимся вдруг, во мгнове-
ние ока, при последней трубе; ибо
вострубит, и мертвые воскреснут
нетленными, а мы изменимся;
ибо тленному сему надлежит об-
лечься в нетление, и смертному
сему – облечься в бессмертие.
Когда же тленное сие облечется
в нетление и смертное сие об-
СВІТЛО твого ЖИТТЯ
От войны нельзя ждать никаких благ. Вергилий
Затевающие войну сами попадают в свои сети. Иоанн Дамаскин
Сегодня вероятностьzz
вторжения с космических
далей уже не восприни-
мается как жанр научной
фантастики и принимает
вид серьезной дискуссии.
Возможно ли это на самом
деле? И как узнать об этом? Есть
Книга, вполне заслуживающая
доверия, и в ней тоже описы-
вается космическое вторжение,
которое начнется в недалеком
будущем, но будет совершенно
иным и гораздо масштабнее того,
что представляют сегодня зрите-
лю фильмы Голливуда.
Почти двадцать веков назад
Иисус, Сын Божий, готовился по-
кинуть нашу планету. Чтобы вы-
рвать из рук врага этот греховный
мир, этот маленький островок,
затерявшийся во Вселенной, Он
разработал обстоятельный план,
но тоже решил немного повре-
менить. Спокойный, находясь в
окружении немногочисленных
друзей, Он сказал ныне всем
известные слова: «Да не сму-
щается сердце ваше; веруйте в
Бога и в Меня веруйте. В доме
Отца Моего обителей много; а
если бы не так, Я сказал бы вам:
«Я иду приготовить место вам».
И когда пойду и приготовлю вам
место, приду опять и возьму вас
к Себе, чтоб и вы были, где Я»
(Иоан. 14:18).
«Я вернусь!» – заверил нас
Иисус, и тогда на Елеонской горе
можно было наблюдать такую
волнующую картину: «И когда они
смотрели на небо, во время вос-
хождения Его, вдруг предстали
им два мужа в белой одежде и
сказали: мужи Галилейские! что
вы стоите и смотрите на небо?
Сей Иисус, вознесшийся от вас на
небо, придет таким же образом,
как вы видели Его восходящим на
небо» (Деян. 1:10,11). Тот Самый
Иисус, с Которым они сидели бок
о бок, Тот Иисус, Которого они
полюбили за Его незабвенное
служение, обещал вернуться.
Спаситель вернется на землю,
промчавшись мимо созвездий
бесчисленных миров. Он явится
не так, как некогда Младенец
пришел в Вифлеем, – не пре-
зираемым и отвергаемым, не
осужденным на крестную смерть,
но Царем царей и Господом го-
сподствующих, Чье право – цар-
ствовать!
Он приходит как Творец бес-
численных миров. Он возвра-
щается как Победитель, сопро-
вождаемый всеми небесными
ангелами. «Когда же придет Сын
Человеческий во славе Своей и
все святые Ангелы с Ним, тогда
сядет на престоле славы Своей»
(Мф. 25:31).
Сколь величественным будет
это вторжение! Он сойдет по
небесному пути, чтобы испол-
нить обетование, данное стра-
дающему человечеству: «Да не
смущается сердце ваше... приду
опять».
Вторжение из космоса
лечется в бессмер-
тие, тогда сбудется
слово написанное:
«поглощена смерть
победою». Смерть!
где твое жало? ад!
где твоя победа?» (1
Кор. 15:51–55).
Разве есть лучшее
утешение? За гранью
чудесного дня есть
нечто иное, лучшее из
всего, что мы имеем
сейчас. Иисус скоро
вернется, и реки слез
наконецто иссякнут.
Придет изумитель-
ный, замечательный
день! Иисус прибли-
жается как могуще-
ственный Победи-
тель. Теперь это не
Муж Скорбей. На Нем
нет тернового венца.
Он приходит как Царь
царей, и «воинства
небесные» следуют
за Ним. Его сопро-
вождают неисчисли-
мые сонмы ангелов,
небесная твердь ис-
полнена лучезарного
сияния. Какое вели-
колепное вторжение!
Его просто невозмож-
но описать. Смертный
ум не в состоянии
даже осмыслить все
его великолепие.
Друг мой, этот день
недалек! Разве Он
станет ждать, если
исполняются проро-
чества, описанные в
24-й главе Евангелия
от Матфея? Разве
Он станет ждать, ког-
да «научные» откры-
тия, совершенные
человеческим умом,
грозят уничтожить
землю? Разве Он ста-
нет ждать, когда враг
сосредоточил все свои силы
для последней битвы? Разве Он
станет ждать, когда вот-вот про-
бьет роковой час? Что ждет нас
впереди? Атомная ночь?
Нет, не ночь, но великолепный,
исполненный славы рассвет, ког-
да Князь небес, Царь царей, ваш
и мой Спаситель, исполняя обе-
тование, вернется, чтобы прине-
сти освобождение. «Но спасутся
в это время из народа твоего все,
которые найдены будут записан-
ными в книге», – сказал ангел
Даниилу (Дан. 12:1). Добавьте к
этому слова Спасителя: «Под-
нимите головы ваши, потому что
приближается избавление ваше»
(Лк. 21:28).
Долгожданное избавление! Со
Спасителем лицом к лицу! И с
Ним вечная жизнь! Вы чувствуе-
те, как в вас вливаются свежие
силы и вдруг понимаете, что это
бессмертие! Вы, наконец, осо-
знаете, что вы дома!
Джордж ВАНДЕМАН
8. 8
Часто, здається, ніби всіzz
життєві обставини склада-
ються таким чином, щоб
ми не мали спокою в серці.
Собака гавкає, діти б'ються,
ти застряг у заторі, попутно
слухаєш, як ЗМІ прогнозу-
ють воєнне втручання су-
сідньої країни. Ого! Останнє
це вже надто серйозно! Як
можна мати мир посеред
такого занепокоєння?
Відповідь на це питання частко-
во залежить від того, що ми маємо
на увазі, визначаючи мир. З одного
боку, мир – це відсутність конфлік-
ту. Але коли серйозний конфлікт
піднімає свою голову, мир зникає і
стає неможливим повернути його
до тих пір, поки конфлікт не вирі-
шено. Така уява про мир – гарний
початок, але вона також дуже крих-
ка, тому що повністю залежить від
моїх обставин.
Більш тверде визначення миру:
це те, що дозволяє мені піднятися
над обставинами і залишатися
спокійним, незважаючи на інфор-
маційний шторм, що люто бушує
навколо мене. Це почуття впев-
неності в тому, що незалежно від
зовнішніх умов, зрештою, фінал
буде хорошим, тому що десь є
Хтось, Котрий заслуговує довіри і
все тримає під контролем. Такий
мир не залежить від обставин.
Скоріше за все, це дозволяє мені
мати бачення за межами моїх
обставин і, таким чином, твердо
тримати курс на вихід із шторму.
Як нам знайти такий мир? Зви-
чайно ж, лише довіряючи Тому,
хто знаходиться над усіма нашими
випробуваннями і битвами: Ісусу
Христу. Він висловлює готовність
дати нам мир, якщо підемо за Ним.
«Прийдіть до Мене, усі струджені
та обтяжені, і Я заспокою вас»
(Євангеліє від Матвія 11:28). Ісус
– Бог, і тільки Він може дарувати
нам цей мир. Якщо ми цілком до-
віримося Йому, Він дасть нам силу
і витривалість стійко триматися
за різних обставин. «Так говорить
Господь, Бог твій, що корисному
навчає тебе, що провадить тебе
по дорозі, якою ти маєш ходити.
О, коли б ти прислухувався до
Моїх заповідей, то мир твій був
би як ріка, а твоя справедливість,
немов морські хвилі!» (Біблія. Ісая
48:17-18).
Господь каже, що джерело миру
одне – дотримуватися Десяти За-
повідей. Нам хочеться спокою,
внутрішнього миру... Але чомусь
дуже рідко вдається досягти ду-
шевної рівноваги. Чому? Та тому,
що спочатку треба послухати на-
уки Господа, прийняти Його про-
позицію, бо Він навчає корисному,
і йти по тому шляху, на який Він
спрямовує нас. В Його голосі від-
чувається явний біль: «О, якби ти
слухав наказів Моїх!» Якби... Бо ж
Господь знає, що послух Законові
Божому сприяє миру в душі.
Зважаючи на безпосередній
зв'язок між Заповідями та душев-
ною рівновагою Святе Писання
наголошує на цьому: «Мир вели-
кий для тих, хто любить Закона
Твого, і не мають вони спотикан-
ня». (Біблія. Псалом 118:165).
Цей принцип діє також і в зво-
ротному напрямку: «Немає миру
нечестивим». Тобто, нема чого
дивуватися, коли ті, що нехтують
Божими настановами, отримують
наступну характеристику: «А ті
несправедливі як море розбурха-
не, коли бути спокійним не може
воно, і коли води його багно й мул
викидають» (Ісая 57).
Христос не обіцяє нам легке
життя. Навпаки, якщо ми, дійсно,
будемо слідувати за Ним, Він го-
ворить, що можуть спіткати нас
різні труднощі. Але замість того,
щоб дозволити проблемам до-
водити нас до відчаю, зможемо
переконатися в тому, що ми не
поодинці б'ємося, і наша боротьба
не марна.
Ми можемо покладатися на
Бога, просячи Його допомогти в
наших обставинах. Можливо, на-
віть зараз хтось проходить через
важке переживання свого життя.
Скажіть Богу про це і попросіть
сили і мудрості, котрі є необхід-
ними для подолання перешкод.
Можливо, обставини не зміняться,
але ваш мир і радість, безсумнів-
но, зростуть.
СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Пишіть на адресу:
м. Ужгород,
вул. Джамбула, 23;
Індекс: 88000
Засновник і видавець:
Черничко Іван Петрович
Адреса редакції:
м. Ужгород, вул. Гагаріна, 36
моб. тел.: 095-195-41-91
e-mail: chernip@i.ua
Газета видається на кошти
від благодійних пожертвувань.
Розповсюджується безкоштовно
Редакційна колегія:
Іван Черничко, Агнеса
Черничко, Юлія Сокирко,
Людмила Кастран,
Наталія Різак, Василь Чопик,
Віталій Мелесь.
Реєстраційне свідоцтво:
ЗТ№ 507/00Р від 21.12.2009 р.
ПрАТ «Волинська обласна
друкарня»
КП ДАК «Укрвидавполіграфія»
м.Луцьк,
Проспект Волі, 2, тел:
0332240530
Тираж: 50000.
Зам. №
0 (800) 50 157 80 +380 66 707 000 5
+380 93 50 157 80 +380 98 707 000 5
info@contact-hope.com contact-hope
contact-hope
Як зберегти мир?
Телеканал цілодобового супутникового
мовлення «Надія» створений для тих,
хто бажає бачити більше, знати
глибше, розвинути найкраще.
http://hope.ua/
Контактні (: e-mail: skype:
