1. 2014
№ 5
Анонси
Блаженні милостиві
«Я – світло для світу; хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя». (Ісус Христос)
стор.
3
стор.
2
Сила добра
Один из таксистов
Нью-Йорка написал у
себя на странице FB:
У країні добра
Выбирай слова
Ланцюгова реакція
доброти
Байдужість
стор.
4
стор.
5
Невже застаріло
милосердя?Ми живемо в XXI столітті. Це час відкриттів іzz
високих технологій, але його не можна назвати
століттям високих почуттів, таких як милосердя,
співчуття і бажання допомогти ближньому своє-
му.
Напевно чимало слухачів погодяться з тим, що тема,
якої ми торкнулися, є надзвичайно актуальною. Письмен-
ник Даниїл Гранін у своїй статті підняв важливу проблему:
невже почуття милосердя є застарілим? Свої міркування
він аргументує не лише окремими проявами з життя, але й
ставленням інтелектуальної еліти до цього поняття, оскільки
навіть у словнику слово «Милосердя» відзначено як застарі-
ле. На підтвердження своєї думки Гранін наводить приклад,
що у колишньому м. Ленінград, де він колись молодим сол-
датом перебував у блокаді, була вулиця Милосердя, але її
перейменували. Автор переконаний: «Вилучити милосердя
–означаєпозбавитилюдинуодногознайважливішихпроявів
моральності».
Не варто ототожнювати милосердя тільки з матеріальною
допомогою. Люди мають потребу не тільки і не стільки в
грошах, скільки в любові, увазі, співчутті. Коли ми на секунду
зупиняємося, вислуховуємо людину або просто доброзич-
ливо відносимося, – хіба цим ми не допомагаємо їй? Якщо
вдуматися, милосердя визначається як діяльна, співчутлива
любов до людини, до всього живого. І яким чином проявляти
це милосердя, кожного разу нам доводиться вирішувати
самостійно.
Уроліпотерпілогоможеопинитисякожензнас.Алетільки
милосердна, небайдужа людина може проявити співчуття,
надати допомогу. Якою б не була наша реакція на потребу
ближнього, вона обов’язково має свої наслідки. Ось як сто-
совно цього висловився грецький старець Паїсій: «Роблячи
добро, людина відчуває радість. Роблячи гріх – страждає.
Чим більше добра робить людина, тим більше вона радіє,
чим більше робить зла, тим сильніше страждає її душа».
Милостивими є ті, які милосердно, небайдуже, зі співчут-
тям ставляться до людей. Вони вміють бачити і чути там, де
іншіневбачаютьпотребидопомогтинужденним,умірусвоїх
можливостей. Такі не минають безпомічних, які потребують
милосердя. Звичайно, кожен з нас живе непростим життям:
брак часу; виховання дітей; спілкування з друзями; хвороби
нас не оминають... Але, тим не менш, вельми благородним
є виявити небайдужість до літньої людини: допомогти їй при
посадці в транспорт, знайти для неї вільне місце, а може й
вислухати, адже милосердні першими бачать тих, хто очікує
на співчуття!
Якосьстудентипопросилисвоговикладача,котроговважа-
ли авторитетною і водночас віруючою людиною, поговорить
з ними на тему: «У чому сенс життя?». «Отже, в чому сенс
життя? Для чого я живу?» – запитав він. Тоді один зі студен-
тів пояснив: «Я існую на світі для того, щоб виконати своє
призначення!» – «Друже, – сказав професор, – та в тому то
й справа: знати у чому ж полягає це покликання? Я вважаю
своїм обов'язком піднести вам Слово Боже. Однак інший мій
колегавважаєсвоїмобов'язкомвідкидатиБога.Учомужтоді
покликання людини?».
Часом,колипостаютьпередсудомвоєннізлочинці,товони
стверджують:«Мивиконувалисвійобов'язок,унасбувтакий
наказ».Невжевивірите,щообов’язоклюдиниможеполягати
в тому, щоб губити інших людей? Цьому я не можу вірити».
Отже, викладач сказав студентам: «У тому то й справа, що
багато наших проблем виникає від того, що ми не до кінця
зрозуміли своє покликання», – підсумував він.
стор.
6
стор.
7
стор.
8
2. 2 СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Хто повний милосердя – неодмінно має мужність. Конфуцій
Байдуже ставлення... Бай-zz
дужість... Що це таке? Звідки
воно береться в людях? І
якщо байдужість – це діа-
гноз, то як його лікувати?
Останнім часом байдужість
– звичне слово. Ми часто
чуємо про нього по телеба-
ченню, радіо. Це стан люди-
ни, в якому вона не виявляє
жодного інтересу до чого-
небудь.
Часто люди байдужість назива-
ють нейтральністю, щоб звучало
більш пристойно. Проте від цього
сенс байдужості не змінюється.
Дуже влучне визначення цьому
терміну дав відомий письменник
Антон Чехов: «Байдужість – це
параліч душі, передчасна смерть».
І це дійсно так, бо подібний стан
говорить не про якусь втому чи хво-
робу, а про своєрідний світогляд.
Народні прислів’я відображують
світ очима байдужого:
– Моя хата з краю, нічого не
знаю.
– Своя сорочка ближче до тіла.
– Моя справа – сторона.
– Після нас – хоч трава не рос-
ти.
Байдужий сидить і сподівається,
що все обійдеться і без нього. У
нього завжди знайдеться логічне
пояснення своїй бездіяльності. Та
й звинувачувати його немає в чому.
Байдужість
Готовність служити
Зрештою, він ніби нічого протиза-
конного і не зробив... Багато з нас
відгороджені бетонними стінами
квартир, заплуталися в телефон-
них дротах, скайпах та емайлах,
перестали співчувати одне одному.
Здається, більше інформації, біль-
ше можливостей для спілкування,
але ця віртуальність, не може спо-
вна компенсувати недолік живого
спілкування, оскільки через відстані
існує реальна проблема певного
розмежування.
Ми заблукали в лабіринтах влас-
них думок, потонули в нескінченних
проблемах, захлинулися в гонитві
за чимось нереальним замість того,
щоб задуматися над тим, заради
чого варто жити. Згадайте, коли
ви останній раз займалися таким
самоаналізом, якщо таке взагалі
мало місце.
Люди дуже часто виявляють під-
вищену цікавість до речей мало-
значних, навіть шкідливих. Ними
можуть бути якісь плітки або інтри-
ги. У цьому вони не байдужі. Дуже
дивні речі: підвищений інтерес до
моди чи до спортивних новин, і по-
вна відсутність бажання знати про
стан власної душі. Не цікавитися
власноюдолею,можливістювічного
спасіння – така байдужість є зло-
чинною по відношенню до самого
себе.
А ось для християнина життєво
важливо знати, що ми не самотні у
всесвіті, що Бог не байдужий до нас.
Сенс нашому життю додає і те, що у
кризовій ситуації, в якій ми опинили-
ся, Бог не послав нам якось вісника
на Землю, а прийшов до нас Сам в
особі Ісуса Христа. Виявляється, в
Божих очах ми щось вартісне.
У Святому Писанні ми знаходимо
ставлення Бога до байдужості. Ісус
розказав притчу про доброго сама-
рянина. Вона ілюструє байдужість,
проявлену священиком і левітом до
зраненої людини. Христос навчає
нас чинити так само милостиво, як
це зробив для потерпілого добрий
самарянин.
Дорогий друже, Ісус по відношен-
нюдокожногознасзробивнабагато
більше: Він на Голгофі перетерпів
тяжкі муки, щоб дарувати тобі про-
щення гріхів і вічне життя. Хіба мож-
на до цього бути байдужим?!
Один з найважливішихzz
уроків, який пропонує нам
життя, полягає в тому, що
ми повинні завжди бути
готовими ввійти у вічність.
А для цього потрібно все об-
міркувати і дещо зробити.
Привід для роздумів про ві-
чність виникає при розставанні з
близькими, коли могила назавжди
приховує від нас кохану людину.
Ніхто не застрахований від цієї
гіркої долі. Кладовище – саме те
місце, де людина особливо гостро
відчуває безглуздість смерті. З
кам'яних плит із сумом дивляться
на вас люди, які ніколи не повер-
нуться в це життя. Серед покійних
не тільки літні. Чимало молодих і
навіть дітей.
На якій підставі смерті дано
право навіки розлучати улюбле-
них, подружжя, дітей і батьків,
відданих друзів? Щорічно 50 млн.
людей безповоротно покидають
цей прекрасний світ. Життя буде
продовжуватися, але без них.
Безглузда смерть бездумно за-
бирає у людей навіть малі крихти
щастя.
Наше життя і прекрасне, і жах-
ливе одночасно. Воно схоже на
Венеру Мілоську, частково краси-
ву, частково потворну. Звідки це
безглузде поєднання красивого і
потворного, доброго і злого, живо-
го і мертвого?
На ці питання відповідає Біблія.
Усі ці протиріччя обумовлені від-
ступом людини від Бога. Якщо
краса нагадує світу про любов
та доброту Божу, то зло і смерть
– про відступництво людини від
Нього. Щирі християни болісно
сприймають ці суперечності, вони
бажають радісного, чистого, плід-
ного вічного життя.
А поки-що маємо лише список
великих і малих невдач, які довго
можна продовжувати! Хіба нас не
відвідують невдачі у шлюбі, з ви-
хованням дітей, у виборі профе-
сії, у бізнесі? А немічна старість
і пов'язана з нею залежність від
людей – важка поразка, яку чи-
мало їх терплять в самому кінці
земного життя.
Але найбільша невдача – це
нездатність повноцінно жити за
вченням Ісуса Христа. Здається,
тільки вчора ми отримали атеста-
ти зрілості, тільки вчора несподі-
вано зустріли свою любов, тільки
вчора написали дисертацію,
тільки вчора знайшли улюблену
роботу. А сьогодні доводиться хо-
вати старість під шаром космети-
ки і жити на одну пенсію. «Скажи
мені, Господи, про кінець мій та
про днів моїх міру, яка то вона! –
питає Давид. – Ось, Ти дав мені
дні мої, як п'яді, а мій вік як ніщо
перед Тобою» (Пс. 38:6).
Патріарх Яків, що прожив
139 років, сказав про свої роки:
«...малі та нещасні дні життя
мого...» (Бут. 47:9). Ми дійсно
живемо катастрофічно мало. Але
Бог вважає, що цього часу цілком
достатньо для того, щоб визна-
читися: де я збираюся проводити
вічність?
Чимала частина життя серед-
ньостатистичної людини витрача-
ється марно. Одну третину життя
кожен з нас проводить уві сні, тре-
тину – в сім'ї
і на здобуття
освіти. Одну
третину пра-
цюємо. П'ять
роківрозмов-
ляємо ні про
що, три роки
жуємо...
На відміну
від земного
вічне життя
н а п о в н е -
не великим
змістом. Ніх-
то й ніколи
не пошкодує,
що опинився
на небесах!
Ал е наше
проживання
на небесах залежить від нашого
проживання тут. Ми не повинні
просто чекати Царства Божого,
нічого не роблячи, але зобов'язані
служити Богу через служіння
людям.
Справжній сенс життя полягає
в наступному: «Возлюби Бога і
ближнього свого, як самого себе»
і «Як хочете, щоб з вами посту-
пали люди, так поступайте і ви з
ними».
Готовність до вічності –
невід’ємно пов’язана з готовністю
служити!
3. 3СВІТЛО твого ЖИТТЯ
На добро отвечать добром – дело каждого, а на зло добром – дело отважного.
(Туркменская пословица)
У своїй, так званій На-zz
гірній проповіді, Христос
казав: «Блаженні милос-
тиві, бо помилувані вони
будуть». Що означає бути
милостивим? Це поняття
визначається як доброзич-
ливе, привітне ставлення
до кого-небудь. Правда, при
цьому слід уяснити, що ми-
лість це не тільки почуття,
а насамперед – дія.
Милість – це нагодувати голо-
дного, виявити любов до того, хто
обділений нею, розділити само-
тність з самотнім, тобто допомогти
в конкретній потребі, а не тільки
поспівчувати. Християнство – це
щось таке, що йому передує якесь
діяння.
Щоб глибше збагнути, про яку
милість ідеться в Святому Пи-
санні, зробимо короткий огляд
деяких висловів, що зустрічаються
в ньому. У Посланні до Ефесян
2 розділі ми дізнаємося, що Бог
врятував нас завдяки багатству
Свого милосердя. Саме милість
Божа спонукала Його дарувати
нам прощення. Таким чином бачи-
мо, що милість і прощення майже
завжди йдуть поруч.
У книзі Плач Єремії маємо,
мабуть, найкращий опис милості:
«Це милість Господня, що ми не
загинули, бо не скінчилось Його
милосердя. Оновлюється воно
кожного ранку, бо великою є ві-
рність Твоя!» (3:22-23).
Бачимо, що прощення випливає
з милосердя, але звідки ж тоді по-
ходить саме милосердя? – Слово
Господнє дає відповідь на це
питання. У Посланні до Ефесян
апостол пише: «Бог же, багатий на
милосердя, через Свою превели-
ку любов, що нею нас полюбив…
оживив нас» (Еф. 2:4). Що ж послі-
довність очевидна: Бог любить, а
любов милосердствує, милосердя
ж прощає і робить багато іншого.
Милосердя більше, ніж прощен-
ня, а любов більше, ніж милосер-
дя, оскільки любов може робити
набагато більше, ніж милосердя.
Милість вже сама по собі нагадує
про чиюсь нужду. Люди кажуть:
«Якщо Бог справедливий, то як
Він може бути милостивим? Хіба
Він може нехтувати вимогами
справедливості? Хіба правиль-
ним буде сказати: «Я знаю, що ти
грішник, і також знаю, які погані
вчинки ти робив, однак Я настіль-
ки милостивий, що готовий тобі
це все пробачити». Чи може Бог
це зробити?
– Так, може. Чому? – Тому,
що Христос прийшов у цей світ
у людському тілі, взяв на Себе
людські гріхи і Своїм тілом підніс
їх на хрест. Він сплатив ціну за
всі наші гріхи. Хресною смертю
Христос задовольнив вимогу
справедливості, принісши доско-
налу жертву за гріхи всього світу.
Отже, зважаючи на Його хресний
подвиг, милість не є порушенням
справедливості. Бог ніколи не по-
рушить істину справедливості та
святості, щоб бути милосердним.
Блаженні милостиві
Він виявляє милість тільки в тому
випадку, коли задоволено вимогу
справедливості.
Господь Ісус Христос був най-
більш милостивим з усіх людей,
що жили коли-небудь. Він пряму-
вав до хворих і приділяв їм увагу:
зцілював калік, повертав зір слі-
пим, відкривав вуха глухих і давав
мову німим. Він знаходив блуд-
ниць, митарів і п'яниць, оточував
їх Своєю любов'ю і спрямовував
на істинний шлях. Ніколи на землі
не було людини, яка виявляла б
стільки милості.
Тут мається на увазі не без-
думна сентиментальність, яка
огульно вибачає гріх. На жаль,
чимало церковних лідерів саме
так і трактують Боже милосердя.
Але Бог простягає Свою милість
грішникові тільки в тому випадку,
коли грішник усвідомивши свій
стан, у свою чергу також готовий
виявляти милосердя. Є помилкове
поняття про милість, яке бажає
просто скасувати справедливість
і не бажає, щоб люди розплачува-
лися за що-небудь.
Одного разу, зустрівши похо-
ронну процесію, Христос побачив
заплакану матір. Вона була вдо-
вою, а тепер у неї помер єдиний
син, котрий подбав би про неї.
Хто тепер буде дбати про неї?
Ісус зупинив похоронну процесію
і воскресив мертвого юнака, по-
дбавши про матір. Життя нашого
Спасителя свідчить про те, що
справжня любов зосереджена на
потребах інших, і готова дати їм те,
чого вони потребують: увагу, під-
тримку, посильну допомогу, вміння
вислухати і зрозуміти.
Христос хотів, щоб люди якнай-
краще засвоїли уроки милосердя.
Для цього Він підбирав такі прикла-
ди, часто взяті з реальних подій,
щоб слухачі самі дійшли висновку
про стан власного серця: чи готові
вони на подібні милосердні вчинки?
Особливо всім запам’ятовується
історія про милосердного сама-
рянина. Цей подорожній чоловік
не був з числа тих, хто ходив за
Христом чи навчався серед Його
учнів, однак він надав допомогу не-
знайомцю, котрий постраждав від
розбійників. Він обмив його рани,
нагодував, знайшов готель і навіть
оплатив витрати на його лікування,
що свідчило про вияв справжнього
співчуття до постраждалого.
Милість не є природною влас-
тивістю людини. Час від часу
будь-хто може виявляти мило-
сердя, але для багатьох воно не
є нормою поведінки. Ми можемо
бути милостивими тільки в тому
випадку, якщо через нас діє Бог,
Котрий є джерелом милосердя.
Ось чому Христос каже: «Будьте
ж милосердні, як і Отець ваш ми-
лосердний» (Лк. 6:36).
Закликаючи нас до милосердя,
Христос цим показує, що такий
стан для християнина може бути
реальністю. Милосердя визначає
людину, яка готова служити іншим.
Ця якість абсолютно протилеж-
на егоїзму. І якщо ви милостива
людина, це може бути ознакою
того, що ви є дитям Божим, здат-
ним прощати. Адже той, хто сам
отримав прощення від Бога, усві-
домлює, що Бог мені простив на-
багато більше, ніж я маю простити
ближньому.
Та воно й не дивно, бо кожен із
нас за певних обставин сам по-
требує милосердного ставлення.
Саме завдяки милосердним спра-
вам Бог прославляється серед
тих, хто ще не знає Господа, не
пережив Його любові. Володіючи
доброзичливим характером ми
будемо вірно відображати образ
Божий, і це є найкращою пропо-
віддю, живим Євангелієм.
Тільки з любов'ю, яка мило-
сердствує, ми зможемо віднов-
лювати зруйновані життя тих,
котрі знаходяться у межах нашої
досяжності. У зв’язку з тим, що у
сучасному суспільстві багато їх
забули що таке милосердя, ви-
ховувати це благородне почуття
є необхідністю.
4. 4 СВІТЛО твого ЖИТТЯ
У важкі хвилини життя люди стають добрішими.
Я приехал по адресу и по-zz
сигналил. Прождав несколь-
ко минут, я просигналил сно-
ва. Так как это должен был
быть мой последний рейс, я
думал о том, как уехать, но
вместо этого я припарковал
машину, подошел к двери
и постучал... «Минуточку»,
ответил хрупкий, пожилой
женский голос. Я слышал,
как что-то тащили по полу.
После долгой паузы, дверь
открылась. Маленькая женщина
лет 90 стояла передо мной. Она
была одета в ситцевое платье
и шляпу с вуалью, как будто из
фильмов 1940-х годов.
Рядом с ней был небольшой
чемодан. Квартира выглядела так,
будто никто не жил в ней в тече-
ние многих лет. Вся мебель была
покрыта простынями.
Не было ни часов на стенах, не
безделушек или посуды на пол-
ках. В углу стоял картонный ящик,
наполненный фотографиями и
стеклянной посудой.
– Вы бы не помогли мне отнести
мою сумку в машину? – сказала
она. Я отнес чемодан в машину,
а затем вернулся, чтобы помочь
женщине. Она взяла меня за руку,
и мы медленно пошли в сторону
автомобиля. Она продолжала бла-
годарить меня за мою доброту.
– Это ничего, – сказал я ей. –
Я просто стараюсь относиться к
моим пассажирам так, как я хочу,
чтобы относились к моей мате-
ри.
– Ах, ты такой хороший маль-
Один из таксистов Нью-Йорка
написал у себя на странице FB:
чик, – сказала она. Когда мы сели
в машину, она дала мне адрес, а
затем спросила:
– Не могли бы вы поехать через
центр города?
– Это не самый короткий путь, –
быстро ответил я.
– О, я не возражаю, – сказала
она. – Я не спешу. Я отправляюсь
в хоспис.
Я посмотрел в зеркало заднего
вида. Ее глаза блестели.
– Моя семья давно уехала, про-
должала она тихим голосом. Врач
говорит, что мне осталось не очень
долго.
Я спокойно протянул руку и
выключил счетчик.
– Каким маршрутом вы хотели
бы поехать? – спросил я.
В течение следующих двух ча-
сов, мы проехали через город.
Она показала мне здание, где она
когда-то работала лифтером.
Мы проехали через район, где
она и ее муж жили, когда они были
молодоженами. Она показала мне
мебельный склад, который когда-
то был танцевальным залом, где
она занималась, будучи маленькой
девочкой.
Иногда она просила меня притор-
мозить перед конкретным зданием
или переулком и сидела, уставив-
шись в темноту, ничего не говоря.
Позже она вдруг сказала: «Я уста-
ла, пожалуй, поедем сейчас».
Мы ехали в молчании по адресу,
который она дала мне. Это было
низкое здание, что-то вроде ма-
ленького санатория, с подъездным
путём вдоль не большого порти-
ка.
Два санитара подошли к машине,
кактолькомыподъехали.Онибыли
бережны, помогли ей выйти.
Они, должно быть, ждали ее.
Я открыл багажник и вынул ее
маленький чемодан. Женщина уже
сидела в инвалидной коляске.
– Сколько я вам должна? – спро-
сила она, достав сумочку.
– Нисколько, – сказал я.
– Вы же должны зарабатывать
на жизнь, – ответила она.
– Есть и другие пассажиры, –
ответил я.
Почти не задумываясь, я накло-
нился и обнял её, она держала
меня крепко.
– Ты дал старушке немного счас-
тья, – сказала она. – Благодарю
тебя.
Я сжал ее руку, а затем ушел.
За моей спиной дверь закрылась.
Это был звук закрытия еще одной
книги жизни…
Я не брал больше пассажиров
на обратном пути. Я поехал, куда
глаза глядят, погруженный в свои
мысли. С остальными в тот день
я едва мог разговаривать. Что
если этой женщине попался бы
рассерженный водитель, или тот,
кому не терпелось закончить свою
смену? Что, если бы я отказался от
выполнения её просьбы, или посиг-
налив пару раз, затем уехал?
В конце я хотел бы сказать, что
ничего важнее в своей жизни я еще
не делал.
Мы приучены думать, что наша
жизнь вращается вокруг великих
моментов, но великие моменты
часто ловят нас врасплох, красиво
завернутые в то, что другие могут
считать мелочью.
Ми, часто роблячи ту чиzz
іншу роботу, не задумуємо-
ся над тим, що, насправді,
служимо. Взагалі як ми собі
уявляємо – що таке служін-
ня? Ніби нічого складного,
робиш роботу, тобто слу-
жиш і отримуєш за це певну
винагороду. І цей принцип
є панівним в цьому світі.
Але чи є він правильним?
Нема нічого поганого в тім,
що ми отримуємо винаго-
роду за свої труди. Люди
повинні заробляти гроші,
щоб утримувати свої сім’ї,
забезпечувати себе всім
необхідним.
Саме про це і думали учні Ісу
са Христа. Вони залишили свої
домівки, своїх рідних і пішли за
Христом. «От усе ми покинули,
та й пішли за Тобою слідом; що
ж нам буде за це». (Мф.19:27).
Вони з нетерпінням очікували на
винагороду.
З Євангелії довідуємося, що
думки учнів були спрямовані до
того, щоб вже отримати нагороду.
Вони поки-що уявляли Царство
Боже по-мирському, а себе бачи-
ли головними міністрами. Але як
Христос розкриває це питання в
Святому Письмі.
Ісус якось запитав учнів: «Про
що ви сперечалися йдучи доро-
гою?». А сперечалися про те, хто
з них є більшим. Їм було нічого
відповісти: вони сором'язливо
мовчали. Коли Ісус дивиться на
речі, вони відразу ж займають на-
лежне їм місце і знаходять свою
справжню властивість. Поки учні
вважали, що Ісус нічого не чує і не
бачить, вони заводили суперечку
про першість, але як тільки суть
цієї суперечки потрібно було ви-
класти в присутності Ісуса, вони
побачили всю її негідність. Хай
убереже нас Бог від діянь і слів,
від яких нам було б соромно в
Його присутності.
Ісус дуже серйозно поставився
до цього інциденту. Як записав
Марк, Він закликав до Себе два-
надцятьох. Вони повинні були
починати не з претензій, а бути
спочатку слугами. Ісус не відкидав
їх честолюбних задумів, а надав
їм правильний напрямок. На місце
бажання керувати Він поставив
бажання служити. Натомість
бажанню змусити інших робити
все для себе, Він
поставив бажання
робити все для
інших.
Христос виявив
яскравий приклад
служіння. Його
увагу привертали
навіть, здавалося
б, дрібниці, але
Христос з радіс-
тю служив лю-
дям, відкриваючи
їм принцип Неба і
являючи їм харак-
тер Бога. Ісус Сам
говорив про Себе:
«Так само й Син Людський прий-
шов не на те, щоб служили Йому,
а щоб послужити, і душу Свою
дати на викуп за багатьох!».
Ісус тим самим говорив Своїм
учням: якщо ви готові присвятити
своє життя служінню для тих, ко-
трі є малозначними в очах інших
людей, то ви будете служити
Мені. Якщо ви готові життя про-
жити, виконуючи ці начебто не-
значні справи, і ніколи не будете
домагатися величі і слави цього
світу, то ви будете великими в
очах Бога.
Справжня самовідданість – рід-
кісна якість, але там, де вона про-
являється, люди не забувають її.
Якби люди жили не за принципом:
що я можу отримати для себе, а
навпаки, що я можу зробити для
інших – були б вирішені всі як еко-
номічні, так і політичні проблеми.
Господь дарував нам життя для
того, щоб ми навчилися служити
іншим.
Говорячи з учнями про справ-
жню велич і цінність людини, Ісус
виклав одну з найбільш практич-
них істин у світі: «спасаючи інших
– спасаємо себе!».
Христос закликає служити
5. 5СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Найважливіший талант людини – це талант доброти.
Сила добраЧим старша людина, тимzz
менше здивування викли-
кає у неї життя. У дитинстві
усі відкриття ще попереду.
Кожен новий день – це при-
годи, пізнання, все нове, все
в рожевому кольорі. Але чим
більше людина осягає жит-
тя, тим важче бачити світлу
його сторону. Ніхто не захи-
щений від несправедливос-
тей, труднощів та нещасть. З
часом світ уже не здається
настільки привабливим. А
коли людина осмислить
природу людського харак-
теру і дійде висновку, що
всі ми уражені однаковими
вадами та недоліками – віра
в людей починає гаснути.
Людина, особливо останнім
часом, дуже обережна, вона
вважає, що людей треба
тримати на відстані, вони
можуть представляти небез-
пеку.
Звичайно, це лише частина
картини. У житті зустрічаються
безкорисливі люди. Часто буває,
що все йде до ладу. Але не про
якість життя ми зараз говоримо,
а про наше ставлення до нього.
Це можна легко проілюструвати
наступним чином. Коли все скла-
дається добре, чи не з'являється
у вас відчуття, що життя просто
дає передишку перед черговим
потрясінням? Багато людей пере-
живають щось подібне.
У людей з таким світоглядом
опускаються руки, коли їх наздога-
няє біда. Вони невзмозі боротися за
щось краще і живуть у постійному
передчутті неприємностей.
Іншими словами, багато людей
більше вірять у силу зла, ніж у силу
добра. І це просто катастрофа для
людства. Людина може досягти
великого та грандіозного, якщо
вона укріплена вірою. Але якщо на
хороше не сподівається, то не буде
й прагнути до нього.
Саме через нестачу віри в добро
багато людей живуть, роблячи зло.
Вони злопам’ятні, обманюють, об-
ражають одне одного, хоча й зна-
ють, що можна вчинити й по-іншому.
Люди знають, що можна терпінням,
любов'ю, мирно вирішувати кон-
флікти чи непорозуміння. Знають,
що зберегти свої права недоторкан-
нимиможналишеповажаючиправа
інших. Люди знають…, але не вірять
щоцеспрацьовує, і тому –вдаються
до зла. Ми робимо те, у що віримо.
Звернемося до однієї біблійної
історії. Вона записана у 9-му розді-
лі Євангелія від Марка. У цій історії
йдеться про батька, який втратив
віру в добро, але потім знову знай-
шов її. Ця людина була серед Бо-
жого народу, але, незважаючи на
це, зло наздогнало її. Ухопившись
за останню надію, він привів свого
біснуватого сина до учнів Ісуса і
попросив зцілити його, але вони
не змогли. Це звалило нещасного
батька. У його словах, пізніше звер-
нених до Самого Ісуса: «Якщо щось
можеш, зглянься над нами і допо-
можи нам», – проглядають невіра і
сумнів. Зло, яке уразило його сім'ю,
виглядало непереможним.
Але Ісус не схвалив його сумнівів.
Немає виправдання нашій невірі,
немає виправдання, коли сумніва-
ємося в силі добра. І коли батько
схиливсядонігГоспода,зісльозами
прокричавши: «Допоможи моїй не-
вірі!», Ісус вигнав демона, яким був
одержимий його син. Цією історією
Ісус показав: незважаючи на те,
що зло іноді довго заподіює біль,
треба продовжувати вірити, тому
що Бог сильніший за зло. Рано чи
пізно Він надасть перемогу добру.
Усвідомлення того, що Сам Бог на
боці добра, дає нам наснагу робити
добро.
Апостол Павло закликає: «Ро-
блячи добро, не втрачаймо зáпалу,
бо свого часу пожнемо, якщо не
ослабнемо».
Отож, вірте в силу добра і Бог
буде з вами!
Чи знаєте ви, що Десятьzz
Божих Заповідей, котрі регу-
люють наші взаємовідносини
між нами й Богом, а також між
нами й іншими людьми – міс-
тять у собі мотиви милосердя.
Можливо до цих пір ви розгля-
дали їх як накази чи заборони.
Але це далеко не так. Кожна
заповідь має спонукальну
функцію, тобто вона у першу
чергу дається не як заборона,
а як заохочення. На жаль, не
всі біблійні переклади вдало
відтворюють цей спонукальний
зміст заповідей. Та найкраще
це вдалося Пантелеймону Ку-
лішу в його українському пере-
кладі Біблії.
Нинішніукраїнцірідкокористуються
цим перекладом, оскільки в ньому є
чимало застарілих для сучасної мови
зворотів. Проте Куліш дуже точно
відтворив зміст оригінального тексту
за допомогою закінчення «меш».
Тобто: не вбиватимеш, не крастимеш,
пам’ятатимешіт.д.Такимчином,запо-
віді набувають точнішого змістовного
звучання: якщо Я для тебе дійсно є
Господом, Котрий вивів тебе з рабства
(як фізичного, так і гріховного), то ти
не робитимеш нічого такого, що ви-
кликало б Моє незадоволення. Тобі
не захочеться цього робити, якщо ти
Мене любиш.
Однак,напевно,увасзаразвиникає
питання про милосердя: яким чином
воно пов’язане із заповідями? Ну,
по-перше, Закон Божий взагалі є ви-
раженням любові як до Бога (перша
скрижаль), так і до ближнього (друга
скрижаль).Аякщоцелюбов,тозгідноз
визначеннямапостолаПавла–любов
милосердствує.
А по-друге, згадаймо, що через
гріхопадіння Адама людина змушена
була важко працювати: «У поті лиця
твого їстимеш хліб». Не зважаючи на
такісуворінаслідкинепослуху,Господь
все-таки виявляє Своє милосердя,
яке чітко прослідковується у четвертій
заповіді про суботу. Той, хто створив
людину, добре знав, що після важкої
праці протягом шести днів, нам потрі-
бен відпочинок. Та Боже милосердя
стосовно суботи передбачає набагато
більші благословення. Адже субота
дана для того, щоб людина пізнала
хтоєїїГосподоміТворцем.Якбилюди
святкували суботу, то не довелося б
видумувати теорію еволюції. Сьогодні
не всі знають, хто є їхнім Господом,
але Він дає нам суботу і говорить для
чого: «...щоб пізнати, що Я Господь,
Бог ваш!».
Кожного разу, коли милуємося чу-
довими краєвидами природи, запо-
відь про суботу нагадує нам про Бога,
котрий з такою турботою і любов’ю
розфарбував квіти, крила метеликів,
пір’їни птахів… Хоч гріх і спотворив
обличчя нашої землі, та все ж сліди
Великого Художника – Творця усього
створеного залишилися, і в цьому ми
знаходимо розраду.
«Бог є любов!» — написано на
кожній бруньці, що розпускається, на
кожній билинці, котра вибивається із
землі. Чудові птахи, які зустрічають
день радісним співом, барвисті і до-
сконалі у своїй красі квіти, що напо-
внюють повітря солодким ароматом,
велетенські лісові дерева, зодягнені в
розкішні зелені шати, — все свідчить
про ніжну, батьківську турботу Бога
і Його бажання зробити щасливими
Своїх дітей. Після шести днів творіння
Бог милостиво запропонував: відпо-
чивай і пам’ятай.
Субота,якповідомляєнамцеБіблія,
буде святкуватися і на Новій Землі. «І
станеться, кожного новомісяччя в часі
його, і щосуботи за часу її кожне тіло
приходитиме, щоб вклонятися перед
обличчямМоїм,го-
ворить Господь».
(Іс.66:22-23).
Отже,чинезда-
ється вам дивною
така логіка: Гос-
подь на початку
творіння визна-
чив суботній день
святковимдлялю-
дини,визначивта-
кож, що цей день
буде святковим
і на Новій Землі,
«ну, а поки що, ми
будемосвяткувати
хто п’ятницю, хто неділю, а хтось зо-
всім нічого, а вже потім, у Твоїм Цар-
стві, Господи, ми знову перейдемо на
святкування суботи, раз Ти вже цього
вимагаєш».
Якби Господь дійсно був у нас на
першому місці, то ми б шукали, перш
за все, те, у чому Його воля, а не того,
як я буду виглядати в очах більшості,
заспокоюючи себе тим, що «як усім,
так і мені». Подібні міркування і при-
ведуть нас саме туди, куди переважна
більшість якраз дуже не захоче по-
трапити.
Христос сказав: «Якщо ви Мене лю-
бите,–Моїзаповідізберігайте»(Іоанна
14:15). Одна з цих заповідей спонукує
наспам'ятатиденьсуботній,вічнезна-
мення між Богом і людиною!
Ісускаже:«ЙдислідомзаМною».То
ж за ким ми підемо?
Милосердна заповідь
6. 6 СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Доброта – ознака розуму.
Вихованці Ужгородськогоzz
Медико-соціального реабі-
літаційного центру «Дорога
життя» щодня оточені щиріс-
тю, турботою та ласкою своїх
педагогів.
Коженденьдлявихованцівцентру
починається з дороги до друзів та
педагогів,якідопоможутьпо-новому
пізнати світ, відкрити його нові бар-
ви.
Дозвіллядітейтамолодізособли-
вими потребами дуже різноманітне:
малювання, вишивання бісером та
нитками, аплікації, а також заняття
музикою та поєдинки з розвиваючих
ігор.
Кожен з вихованців «Дороги жит-
тя» – особливий, кожен по-своєму
сприймає реальність, тому потре-
бує індивідуального підходу. І тільки
тепла та ласки усі вихованці потре-
бують однаково. Про особливості у
роботіздітьмитамолоддюзособли-
вими потребами, про їх дозвілля та
досягнення нам залюбки розповіли
працівники закладу.
Соціальний вихователь «Дороги
життя» Яна Чуван каже: «Я працюю
в цьому закладі з перших днів його
заснування. Донедавна моя донька
була вихованкою та випускницею
нашого центру. Можу з впевненістю
стверджувати, що, знаходячись по-
руч з вихованцями, ми зростаємо як
професійно, так і духовно. Одним
словом, «Дорога життя», для мене,
– робота, дозвілля і навіть хобі.
Це для мене життя у повному
значенні слова. Наші дітки особливі,
ікожнадитинапотребуєіндивідуаль-
ногопідходу:длякогосьтребабути,в
певній мірі, мамою, для когось – по-
другою, а для когось – суворим вчи-
телем. Але, як правило, ключовими
критеріями успішного виховання є
усмішка, добрі лагідні слова та по-
розуміння.
Щодо дозвілля вихованців, то
завдяки керівництву закладу воно
різноманітне. Починаючи від підго-
товки свят, які відбуваються у центрі
та за його межами, завершуючи
веселими подорожами та екскурсія-
ми. Наші вихованці відвідали музеї
Ужгорода та Мукачева, а також були
всанаторіях«Карпати»та«Сонячне
У країні добра
на музичних інструментах. Я на-
магаюся добирати для вихованців
цікавий сучасний музичний матері-
ал, який є доступним та цікавим для
моїх учнів.
А дозвілля наших вихованців –
один з основних аспектів адаптації
в соціум і розуміння поведінки в
ньому.
Постійно проводимо тематичні
концерти. Дуже цікаво спостерігати
за реакцією вихованців на слово
«свято». Це для них щось веселе,
приємне,урочисте–те,щопідносить
їмнастрійінабуваєвагомості.Аколи
діти чують слово «концерт» – од-
разу відчувається відповідальність,
вихованці намагаються якнайкраще
показати все, чого навчилися.
Наші вихованці дуже хвилюються
під час виступів, але вони пишають-
ся своїми досягненнями та вміння-
ми, які набули.
Щодня педагоги невтомно роз-
фарбовують життя своїх вихованців
найяскравішими кольорами. Важко
описати словами те тепло та щи-
рість,якимищомитіділятьсявихова-
телізісвоїмидрузями-вихованцями,
як розділяють радість кожної їхньої
перемоги та біль поразки.
У стінах «Дороги життя» завжди
панують дружба, любов, взаєморо-
зуміння та повага один до одного.
Для кожного вихованця закладу
час проведений з друзями та пе-
дагогами – своєрідна особливість,
наповнена авторською палітрою
кольорів, якущоднявонистворюють
гуртом.
Буденність проведена у Центрі
для його вихованців з особливими
потребами – цікава пригода, шлях у
нове життя. «Дорога життя» – окре-
ма країна, у якій немає місця для
зла, лукавства чи заздрості, адже
там усі рівні та рідні, неначе велика
родина.
Вихованціреабілітаційногоцентру
створилиунелегкомусвітісьогоден-
ня власну країну добра, щирості та
любові, яка здатна перемогти всі
труднощі на дорозі життя та вказати
стежки до здійснення найзаповітні-
ших мрій!
Вікторія Лисюк,
журналістка,
колишня вихованка Центру
«Дорога життя»
Закарпаття».Окрімцьогодітиїздили
в Угорщину. Але особливим відпо-
чинком для них став літній табір у
селі Лавки.
Словом, робота в МСРЦ «Дорога
життя» – не тільки велика відпо-
відальність, але й велике задо-
волення, коли бачиш як ростуть та
розвиваються вихованці».
А соціальний вихователь Світла-
на Козик зауважує:«У МСРЦ «До-
рога життя» я працюю з початку
його існування. Діти різні, з різними
діагнозами, всі вони з особливими
потребами. Ця робота для мене –
щось дуже високе та добре… Дітям
потрібна допомога: в самообслуго-
вуванні, навчанні, соціальній реабі-
літації. Я, як вихователь, намагаюся
їмдопомогтиуцьому.Менеохоплює
радість, коли бачу прогрес, нехай і
невеликий,алевінє.Підхіддокожної
дитини індивідуальний. Завжди на-
магаюся заохочувати, підтримувати
наших вихованців. Одним подоба-
ється, щоб їх обійняли, іншим – щоб
попестили, але всі хочуть похвали
та уваги.
Ми з дітьми часто їздимо на екс-
курсії, а влітку організовуємо табори
відпочинку. У рамках проекту «Дзві-
нок звучить для всіх» діти їздять за
кордон.ВжедвічівідпочиваливУгор-
щині. А також вихованці катаються
на конях на ранчо «Золота гора»,
а у Боздоському парку – на карусе-
лях. Крім того, двічі на рік – 1 черв-
ня (День захисту дітей) та у жовтні
(річниця Центру) – для вихованців,
їх батьків, вихователів та волонтерів
організовуємомарш-ходотон:кроку-
ємо містом під супровід оркестру,
щоб нагадати та показати всім, що
діти з особливими потребами такі,
як усі».
Музичний керівник «Дороги жит-
тя» Ганна Прокопець зазначає:
«Для мене ця робота – випробу-
вання для професійності: чи зможу
янавчитидітейреагуватинамузику,
зрозумітиїїемоційно-образнийзміст,
чи зможу зростити зернятка любові
домузики,мистецтва,допісенноїта
танцювальної творчості.
Я прагну поглибити знання своїх
вихованців у світі музики, урізнома-
нітнити їхню буденність, щоб вони
ніколи не відчували себе відокрем-
леними від суспільства. Найчастіше
уроботізвихованцямиязастосовую
індивідуальний підхід. На заняттях
уважно спостерігаю за кожним і
розвиваю виявлені ними здібності.
Комусь краще вдається співати,
комусь танцювати, а хтось гарно
декламує вірші.
Для всебічного розвитку дітей я
вивчаю з ними різні види музичної
діяльності: традиційні, домінантно-
комплексні заняття. У процесі таких
уроків діти вчаться слухати спів, гру
7. 7СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Доброта – вещь удивительная. Она сближает, как ничто другое, она – тот язык, на котором с вами всякий захочет
разговаривать, на котором мы только и можем понять друг друга… Виктор Розов, драматург.
В давние времена отпра-zz
вил некий царь гонца к царю
соседних земель. Гонец за-
поздал и, поспешно вбежав
в тронный зал, задыхаясь
от быстрой езды, начал
излагать поручение своего
владыки:
– Мой господин … повелел вам
сказать, чтобы вы дали ему …
голубую лошадь с черным хвос-
том… а если вы не дадите такой
лошади, то…
– Не желаю больше слушать!
– перебил царь запыхавшегося
гонца. – Доложи своему царю, что
нет у меня такой лошади, а если
бы была, то…
Тут запнулся он, а гонец,
услышав эти слова от царя,
который был другом его владыки,
испугался, выбежал из дворца,
вскочил на коня и помчался на-
зад, докладывать своему царю о
дерзком ответе. Когда выслушал
царь такое донесение, он страшно
Выбирай слова
Жизнь не всегда ра-
дует нас зеленеющими
лугами и освежающи-
ми потоками. На пути
встречаются скорби,
разочарования, нуж-
ды.
Нам посылаются ис-
пытания.
Бог не всегда ведет
нас по тому пути, кото-
рый нам нравится. Если
бы Он делал так, то в
своей самонадеянно-
сти мы забыли бы, что
Он – наш помощник.
Бог допускает, чтобы
мы встретили скорбь и
разочарование на на-
шем жизненном пути,
чтобы мы поняли свою
беспомощность и нау-
чились доверять Ему,
чтобы мы увидели, что
Он силен сотворить
чудо.
Когда мы предстанем
пред лицом Божиим,
когда увидим Его так,
как Он есть, тогда нам
откроется, сколько хо-
рошего Он сделал для
нас, сколько тяжелых
нош облегчил и сколь-
ко еще Он готов был
сделать.
Бог любит нас и же-
лает, чтобы мы всегда
побеждали дух уныния,
который нам навевает
сатана.
Будем с доверием
взирать на Него и наде-
яться на Его водитель-
ство в моменты душев-
ной скорби, болезни,
разочарования. Посто-
янно будем помнить
ту любовь и милость,
которую Бог проявлял
к нам в прошлом!
Двадцать лет тому назад, на-zz
ходясь на грани развода, без
крыши над головой, я стояла
на улице с моей семилетней
дочерью и семимесячным сы-
ном. Я умоляла мера города о
том, чтобы получить хотя бы
маленькую комнатку в обще-
житии. Всякого пришлось в
жизни испытать: и холод и
голод, однако ответственность
за жизнь детей никогда не
покидала меня. Во всех моих
действиях всегда присутство-
вало сознание того, что есть
Тот, который даровал жизнь
детям и, несмотря на обстоя-
тельства, обязательно придет-
ся дать отчет за них.
Спустя годы я поняла, что боль и
страдания, которые свалились на
мои плечи, придали мне больше вы-
носливости и силы. Часто наблюдая
за теми, которые в силу сложившихся
обстоятельствнаходилисьвоченьпо-
давленном состоянии, я переживала,
что увижу привычные ожесточение и
обиду, что отчаяние толкнет их про-
клинать Бога за свои несчастья. Но, к
моему удивлению, страдальцы часто
обретали в Боге покой.
Так получилось и в моей жизни,
когда не было выхода, я стала взы-
вать, то есть вопиять к Богу, говоря:
«Если ты есть, почему я так страдаю,
у меня нет денег, нет крыши над го-
ловой, детей нечем кормить, сделай
что-нибудь, хотя бы дай помощника,
на которого можно бы опереться». И
что вы думаете? Бог ответил на мои
просьбы, и даже дал больше чем я
просила. Он удостоил меня чести
служить сегодня таким людям, какой
в свое время была я.
Анализируяпройденныймноюжиз-
ненный путь, я научилась понимать
тех, которые оказались в трудных
обстоятельствах. Может быть, имен-
но поэтому Господь позволил мне
прочувствовать состояние бедности
и отчаяния. Ведь, за редким исключе-
нием,ксожалению,людизажиточные
и состоятельные стараются держать
определенную дистанцию по отноше-
нию к тем, которые ниже их собствен-
ногосоциальногокруга.И,получается,
чтооднидругихнепонимают.А,может,
скореевсего,состояниеблагополучия
приводит их к тому, что они и не хотят
вникать в чьи-то нужды.
Да, сегодня я имею свой дом, пре-
красного мужа, детей и даже внучку,
но притом всегда помню, что такое
нужда и бедность. Именно поэтому я
избрала для себя служение для тех,
которые нуждаются в человеческом
сострадании. Когда посещаю боль-
ничные палаты, интернат для сирот
или дом для одиноких преклонного
возраста, всегда нахожу тех, которые
всей душой чувствуют потребность в
милосердии.Радуюсьтому,чтолюди,
с которыми встречаюсь уже много
раз, благодарят Бога за то, что не ис-
чезла доброта, что есть те, кто может
выслушать, или оказать посильную
помощь.
Разумеется, что посещение боль-
ных или одиноких это совсем не
похоже на ту радость, которую ис-
пытываем при виде чудесного заката
солнца или созерцании красивых
пейзажей природы. В этом смысле –
здесь приятного мало. Скорее всего,
этонапоминаетнамотом,чтоделает
с нами грех, а также о том, насколько
каждый грешник (а такими все мы
являемся) нуждается в понимании
и сочувствии. Однако вдохновение
для милосердного служения дает
мне пример Иисуса, нашего Спаси-
теля.Егожизнь–идеальныйобразец
библейского отношения к бедным и
страдающим.
Христосучил,чтоистинноевеличие
заключается в служении ближним. В
Евангельских описаниях видно, что
Он и в жизни, и в учении всегда при-
держивался этого принципа. Сегодня
Священное Писание побуждает нас к
этому служению, говоря: «Не о себе
только каждый заботься, но каждый
и о других. Ибо в вас должны быть те
же чувствования, какие и во Христе
Иисусе» (Фил.2:4,5).
Поэтому, не ждите случая, когда вы
сможете совершить что-то важное,
внимательно оглянитесь вокруг себя
иувидите,чтонапротяжениикаждого
дня полно таких моментов, о которых
Христосмогбысодобрениемсказать:
«И кто напоит одного из малых сих
только чашею холодной воды, во имя
ученика, истинно говорю вам, не по-
теряет награды своей», и «…так как
высделалиэтоодномуизсихбратьев
Моих меньших, то сделали Мне».
Будем помнить, что каждое доброе
делорождаетподобноесебе.Нестоит
упускать таких возможностей!
Наталия Кравченко
рассердился и объявил соседнему
царю войну. Долго длилась она,
много крови было пролито, много
земель было опустошено, и дорого
она обошлась обеим сторонам.
Наконец, оба царя, истощив каз-
ну и изнурив войска, согласились
на перемирие, чтобы обсудить
свои претензии друг к другу.
– Что ты хотел сказать своей
фразой: «Дай мне голубую ло-
шадь с черным хвостом, а если
нет, то…»?
– «…пошли лошадь другой
масти». Вот и все. А ты что хо-
тел сказать своим ответом: «Нет
у меня такой лошади, а если бы
была, то…?»
– «…непременно послал бы ее в
подарок моему дорогому соседу».
Вот и все.
– Силы небесные! Какими же мы
были глупцами, пойдя войной друг
на друга! – сказал первый царь.
– Давай скорей заключим мир на
веки веков! – сказал второй.
Так они и сделали. И хотя
каждый стыдился случившегося
недоразумения, оба царя вписали
его в свои хроники в назидание
будущим поколениям.
(Интересно, дошло ли это нази-
дание до нашего поколения?)
Чему можно научиться в школе
страданий?
8. 8 СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Пишіть на адресу:
м. Ужгород,
вул. Джамбула, 23;
Індекс: 88000
Засновник і видавець:
Черничко Іван Петрович
Адреса редакції:
м. Ужгород, вул. Гагаріна, 36
моб. тел.: 095-195-41-91
e-mail: chernip@i.ua
Газета видається на кошти
від благодійних пожертвувань.
Розповсюджується безкоштовно
Редакційна колегія:
Іван Черничко, Агнеса
Черничко, Людмила Кастран,
Наталія Різак, Василь Чопик,
Віталій Мелесь.
Реєстраційне свідоцтво:
ЗТ№ 507/00Р від 21.12.2009 р.
ПрАТ «Волинська обласна
друкарня»
КП ДАК «Укрвидавполіграфія»
м.Луцьк,
Проспект Волі, 2, тел:
0332240530
Тираж: 45000.
Зам. № 1534
0 (800) 50 157 80 +380 66 707 000 5
+380 93 50 157 80 +380 98 707 000 5
info@contact-hope.com contact-hope
Телеканал цілодобового супутникового
мовлення «Надія» створений для тих,
хто бажає бачити більше, знати
глибше, розвинути найкраще.
http://hope.ua/
Контактні (: e-mail: skype:
Якось двом чоловікамzz
вдалося проникнути в уні-
версальний магазин, коли
там вже закінчився робо-
чий час. Вони пробули там
рівно стільки, щоб встигну-
ти здійснити свої наміри, а
потім непомітно зникли.
Незвичайним у цій історії є те,
що вони нічого не взяли. Не зник
жоден предмет. Замість того,
щоб вкрасти, ці люди поміняли
цінники. Наступного ранку (ви не
повірите!) магазин відкрився як
завжди і працював у звичайному
режимі чотири години, перш ніж
хтось помітив, що сталося.
Чотири години! Деякі люди вчи-
нили вигідні покупки. Інших об-
дерли як липку. Протягом повних
чотирьох годин ніхто не помітив,
що всі ціни підмінені.
Важко повірити? І дарма, бо
подібне відбувається щодня на
наших очах. Ми занурені в спо-
творену систему цінностей. Ми
бачимо, як безцінне розмінюється
на дрібниці, а іноді найнезначніші
речі продаються за мільйони.
Чому таке відбувається? При-
чини, звичайно, існують. Схоже
що наші життєві цінності часом
змінюються під впливом модних
тенденцій, нав’язаних нам в уго-
ду чиїхось комерційних інтересів.
Настирлива реклама здійснює
свою корисливу роботу, і не без
успіху. Корупція робить свою
чорну справу, залишаючи в душі
гіркий осад несправедливості.
Намагання окремих політиків
дезорієнтувати пересічних гро-
мадян, також мають свій відсо-
ток у справі зміни орієнтирів. Не
можна у цьому списку не згадати
й окремих релігійних діячів, інте
реси котрих явно не збігаються з
принципами Царства Божого.
На жаль, ми живемо в такий
час, коли матеріальне витісняє
духовне, коли в дефіциті мило-
сердя, гуманність. Молоде по-
коління виховується на безглуз-
дих піснях, бойовиках, дешевій
за змістом літературі, тому до
чуйності, милосердя, доброти
вони звертаються все менше і
менше.
Ланцюгова реакція
доброти
То ж як при наявності стількох
негативних факторів не розгубити
в собі душевну щедрість та лю-
дяність до всього живого? Зло,
агресія, святенництво, жадібність
і їх нескінченні варіації ніколи не
приведуть до кращого життя. Нам
слід би взяти до уваги модель
«доброго вчинку», який повинен
викликати ланцюгову реакцію
доброти. Наприклад, коли в ав-
томобільному заторі пропускаєш
машину, вона «моргає» тобі в
знак подяки, а потім бачиш, як ця
машина вже поступається проїз-
дом комусь іще в дорозі. Коротше
кажучи, доброзичливе і душевне
ставлення зрештою розтопить
будь-яке серце.
Христос розумів, що доброта
має величезну силу, яка здатна
викликати зворотну позитивну
реакцію, а тому, проголосив: «Ро-
біть людям те, чого б ви бажали,
щоб вони робили вам». Зважаю-
чи на дуже непрості обставини, в
яких зараз знаходиться Україна,
кожен, хто небайдужий до слів
Ісуса, має великі можливості для
доброти, взаємодопомоги і ми-
лосердних справ. Проте слід за-
значити, що милосердя зовсім не
означає потурання, воно повинно
бути справедливим. Хто кається,
до того милосердя виявляється.
Голгофський хрест був виявом
найбільшої справедливості, і од-
ночасно найбільш милосердним
подвигом за всю історію людства.
Гріховні вчинки людей були за-
суджені, а на розкаяних грішників
розповсюдилася Божа милість.
Отож, робім добро – воно по-
вернеться до нас, що сіяти буде-
мо, те й зібрати очікуємо.
