1. Анонси Знання-насіння –
жнива-екзамени
Слово про
патріотизм
Роздуми про ще один
із Божих абсолютних
законів
стор.
3
стор.
4
Вибери життя
Плоди байдужості
Як Бог навчає нас
через птахів
Кожен вправі сіяти все,
що забажає, але…
Ось і закінчується черговий zz рік… Традиційно
це пора, коли підводяться підсумки досягнутого
або втраченого, аналізуються причини успіхів чи
невдач. Для землероба це ще також нагода пере-
конатися, наскільки якісним було посіяне зерно і
чи не варто подумати про впровадження кращих,
більш урожайних сортів. Звичайно, у матеріаль-
ній сфері час підбиття рахунків є дуже важливим,
проте коли мова йде про духовні речі, подібний
аналіз є просто неоціненним, адже йдеться про
нашу вічну долю. Тут мусимо зазначити, що в обох
випадках (і матеріальному, і духовному) діє один
і той самий закон сіяння і жнив. Тобто: що посіє
людина, те й пожне. Цей закон ще можна назвати
законом вкладення: що вклав – з того самого й
отримав, та ще й більше ніж вкладав.
Але позаяк ми довідалися, що принцип вкладення
діє в усіх напрямках, то це, безумовно, мало би нас,
розумних людей, насторожити. Знаючи, що посіяне
нами знову повернеться до нас, та ще й, як казав сам
Христос, «мірою доброю, натоптаною, струснутою
й переповненою дадуть вам», тоді обов’язково варто
подумати: «А що ж то я посіяв?» Бо якщо посіяним
було добро, то про нього не треба хвилюватися. Але
якщо посіяне було з додаванням злоби́? Звісно, що
не хочеться такого пожинати.
У такому випадку, якщо більшість людей і не пре-
тендують бути доброчинцями, то, зрештою, вони
тішать себе тим, що нічого поганого не роблять. У
них стандартні заготовки: «я не вкрав, не вбив, нікому
нічого поганого не зробив». На перший погляд зда-
ється, що вони нічого не сіяли, отже, нічого поганого
й жати їм не доведеться. Проте це звичайнісінький
самообман! Байдужість також є насінням, і до того
ж дуже поганим. Апостол Яків висвітлив цю думку
такими словами: «Отож, хто знає, як чинити добро,
та не чинить, той має гріх!»
Закони природи є Божими законами, такими ж
непорушними, як і Десять Заповідей. Природний
закон: «що посієш, те й пожнеш» не передбачає
нейтрального стану, так само як, наприклад, закон
тяжіння та інші Божі закони. З тих пір, відколи люди
впали у гріх, сатана завжди переконує людей не за-
ймати якоїсь конкретної позиції щодо віри в Бога, і
переважна більшість повірила лукавому, що це мудра
позиція.
Прихильники подібного нейтралітету пояснюють:
«Виділятися з-поміж інших ми не маємо наміру, адже
це незручно – ти привертаєш до себе увагу. Тому ми
вважаємо за краще бути «сірою масою», щоб ні позаду,
ні попереду – так зручніше. Як усі, так і ми. Усі вірують
що Бог є, – і ми віруємо. Усі живуть так, ніби Його
нема, – і ми так живемо. Звичайно, якщо по-совісті, то,
ясна річ, Бог мав би бути на першому місці в нашому
житті. Але тоді ми не зможемо жити за «загальними
правилами». То, як вам така філософія?
Проте природні закони діють незалежно від на-
ших ідей чи якоїсь точки зору. У тому числі й закон
«сіяння-жнива» діє не на основі чиїхось міркувань,
а не підставі певних принципів, закладених Богом
для нашого ж блага.
Маємо тверде переконання, що ця тема варта того,
щоб її дослідити…
стор.
6
стор.
8
стор.
7
2014
№ 11
«Я – світло для світу; хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя». (Ісус Христос)
стор.
2
стор.
5
ЩЩоо ссіієєммоо,, ттее йй жжннееммоо
або Один із Божих
абсолютних законів
2. 2 СВІТЛО твого ЖИТТЯ
ЗЗннаанннняя--ннаассіінннняя –– жжнниивваа--ееккззааммееннии
«Спотворена реальність та як уникнути
проходження лабіринту, йдучи у Вічність»
Сіяти добро і сіяти добре – пожинати вічне…
zzОсінь – час жнив. І люди
збирають плоди того, що сіяли
і за чим доглядали впродовж
місяців, радіючи результатам
своєї праці. Це приносить їм
задоволення і щастя. Проте
збір урожаю має ще й духовний
зміст, котрий вказує на наше
життя.
Закон сіяння та жнив діє в усіх
сферах нашого буття. Від наро-
дження й до самої смерті він су-
проводжує нас. У чотирьох рядках
цей закон можна виразити таким
чином:
«Посієш бажання – пожнеш
вчинок,
Посієш вчинок – пожнеш
звичку,
Посієш звичку – пожнеш ха-
рактер,
Посієш характер – пожнеш
долю».
Хотілося б відзначити кілька
важливих деталей сіяння та жнив
у нашому житті.
По-перше: «Бо що тільки люди-
на посіє, те саме й пожне» (Гал.
6:7).
По-друге, кожні наступні жнива
є, водночас, сіянням для ще біль-
ших жнив. До прикладу: людина
11 років вчиться у школі. Отриму-
ючи знання-насіння відбувається
посів, а в кінці настають жнива-
екзамени. Проте ці своєрідні
жнива одночасно містять у собі і
насіння для посіву – подальшого
вступу до ВУЗу. Навчання ж у
ВУЗі є сіянням для отримання
професії, а професія стає сіянням
для створення та забезпечення
сім’ї і так далі. Цей постійний
процес сіяння-жнива нагадує
мені (і не тільки мені) про третій
пункт, який містить найголовнішу
інформацію, від якої залежить
абсолютно все.
По-третє, саме́ наше життя є сіян-
ням для найбільших жнив – Друго-
го приходу Ісуса та Царства Божого.
Господь казав про це: «...жнива –
кінець світу…» (Матв. 13:39). Ісус
каже: «Ось прийду скоро, і відплата
Моя зі Мною, щоб віддати кожному
згідно вчинків його» (Одкр. 22:12).
Тоді «…і повиходять: ті, що чинили
добро, воскреснуть, щоб жити, а
котрі чинили зло, воскреснуть для
осудження» (Івана 5:29).
Але як сіяти для Царства Бо-
жого? Апостол Павло пояснює:
«Бо хто сіє для власного тіла
свого, той від тіла тління пожне.
А хто сіє для Духа, той від Духа
пожне життя вічне» (Гал. 6:8).
А сіяння для Духа – досліджен-
ня та виконання Слова Божого,
молитва, доброчинність. Якщо
хочемо на Небо – прагнімо до
Неба!
Владислав Берецкі,
студент
zzЧи задумувалися ви, який
вплив на нашу свідомість не-
суть засоби масової інформації
(ЗМІ)? Сьогодні я спробую
пояснити, що ж хочуть нам
нав’язати, показати та чому на-
вчити «верхівки», що правлять
світом та нашою державою.
Давайте уявимо сіяча, що буде
ототожнюватися зі ЗМІ, та землю,
тобто нас – простий люд. От, ви-
ходить сіяч на поле і розуміє, що
потрібно підготувати землю для
посіву… В нашому випадку все
відбувається так: ми, земля не
орана і не культивована, ще нічого
не знаємо про певні події чи яви-
ща, що відбуваються в оточенні,
за колом нашого бачення. І тут
приходить «хтось» та розпочинає
орати (розповсюдження певної
пропаганди, що навіює думки, які
посприяють кращому освоєнню
того, що буде говоритися потім).
Це певні реклами, соціальні ро-
лики, кліпи, фільми, розповіді та
статті, що несуть інформаційні
війни, безлад, незрозумілі пра-
вила життя, розваги, спотворену
уяву про любов та щастя, неві-
рні відношення один до одного!
А разом з тим, в людське життя
поступово, по мірі наростання,
чи навіть ВРОСТАННЯ в цю
інформацію, приходять: нещас-
тя, розпач, депресії, погіршення
стану здоров’я і, що найгірше,
масштабні біди).
Коли земельку приготували, по-
чинають сіяти! Йде конкретизація
та підкріплення самої ідеї за ра-
хунок фактів. І ми починаємо все
це сприймати як потрібне, адже
дивимося на це з точки зору того,
що ж було першим закладено в на-
шій свідомість – ідея та думка.
Зараз хочу трішки поговорити
про те, як же ми йдемо «на повід-
ку». Наприклад, взяти ситуацію
з оранням землі. Тобто, перша
ПРИЙНЯТА і ОСВОЄНА нами
інформація. Після чого всі факти
та події приймаємо, якщо якимось
чином це стосується вже створе-
ного бачення, або ж категорично
відхиляємо, що суперечить пер-
шій і основній думці.
Є принцип «Першої правди».
Перша сприйнята думка від не-
знайомої людини, особливо ці-
нується, якщо це іноземець, або
ж перша інформація про незна-
йомий продукт – це все сприйма-
ється як непримусова правда, яку
людина приймає, не усвідомлюю-
чи, що це, можливо, брехня.
Ще влаштовуються певні на-
думані конфлікти, щоб якось заче-
пити погляд та увагу людей, щоб
їм стало цікаво, і влаштувати так
звану «драму», що є основою цієї,
задуманої кимось драматургії.
І тут, в людині вже сформува-
лася певна думка, з якою вона
живе та знаходить співрозмов-
ників, що підтримають – одно-
думців. А коли чує те, що не
підпорядковується її поглядам,
починає сперечатися, намага-
ючись відстояти свою правоту.
Таку людину просто запрограму-
вали, і вона грає так, як вказують,
знову ж таки, підкріплюючи
новими подіями, фактами і т.д. І
життя проходить в такій чарівній
і, на її погляд правильній, ГІПЕР-
РЕАЛЬНОСТІ.
Повертаємося до нашого за-
сіяного поля, яке вже готове до
збирання врожаю! Давайте разом
подумаємо, що ж тут можна зібра-
ти! Запашну ярину чи пшеницю?
Може гречку чи пшоно? А я ду-
маю, що тут зросте те, що захоче
сам сіяч. А в цьому випадку – це
ЗМІ, які будуть ліпити з нас все,
що заманеться, якщо ми, без-
думно, почнемо слідувати за цим
принципом. Прошу, не лякайтесь
таким висловам! Все насправді
так і будується!
Але якщо ви вважаєте себе,
перш за все, Божим дитям, осо-
бистістю, яка здатна думати і від-
різняти добре від злого (а допо-
може в вирішенні цього питанні
тільки Слово Боже), вам Господь
висвітлить вірний шлях, який
допоможе вибратися з лабіринту
суцільної плутанини.
Кожна людина прагне дізна-
ватися щось нове, адже це закла-
дено на фізіологічному рівні. Ми
несемо велику відповідальність,
ділячись певною інформацією!
Тож завжди, що нам говорять
засоби масової інформації, ми
маємо ПЕРЕВІРЯТИ і не заци-
клюватися на цьому довгий час.
Істина і правда там, де є Бог,
Ісус та Святий Дух. Читайте Бі-
блію завжди і знайдете відповіді
на всі запитання!Давайте будемо
тим зерном, що посіяне Словом
Божим та зрощене Ним на радість
людям та втіху нашому Творцю!
Правда це те, в що я вірю. А я
вірю в Доброго та Вірного Бога,
що оживляє і зрощує неймовірні
плоди!
«А посіяне в добру землю – це ті,
що слухають слово й приймають, –
і родять утридцятеро, у шістдесят
і в сто раз» (Марка 4:20).
Вікторія Бараннік
3. СВІТЛО твого ЖИТТЯ 3
ССллооввоо ппрроо ппааттррііооттииззмм
Наприклад свою сім’ю, будинок,
вулицю чи місто. Отже, я можу
сміливо назватись патріотом свого
міста. І не тільки тому, що я кажу,
що люблю його. Бо це тільки слова.
Ключове слово в фразі «я люблю
своє місто» не місто, а люблю. І
спиратись треба саме на любов. Не
на слово, а на дію. Як ця любов до
мого міста проявляється в моєму
повсякденному житті? Це запитан-
ня треба задавати собі всім тим, хто
називає себе патріотом. Наприклад,
Не хлібом єдиним нагодуєш людину…
Зараз чомусь стало модно го- z zворити про свою любов до Укра-
їни. Зараз на багатьох сторінках
в соціальних мережах можна
зустріти профілі з крутим словом
«ПАТРІОТ». Але по суті, хто та-
кий патріот України? Загальна
відповідь – це той хто любить
свою країну. І на цьому все за-
кінчується. І тому сьогодні ми з
вами поговоримо про цей фено-
мен. Про патріотизм і любов до
України. Навіть більше, про те,
хто такий патріот.
Взагалі слово патріот в баченні
людей розуміється по-різному.
Хтось думає, що це той, хто любить
країну. Хтось вважає, що патріот,
це той, хто б’є всіх неукраїнських.
Ще хтось скаже, що патріот це той,
хто кричить на кожному кроці про
свою любов, носить вишиванку і
говорить українською. Останній
тип, чомусь так вкорінився в розум
людей, що патріота бачать виключ-
но так: вишиванка, мова, слова про
любов, а ще інколи радикальні на-
строї проти інших держав або своїх
же співвітчизників. Але хіба це він?
Хіба це той патріот, який потрібен
нашій країні? Якщо ні, то хто ж він
тоді такий, цей містер Х?
Почнемо з самого поняття. Слово
патріот застосовується не тільки
до тих, хто любить свою державу.
Взагалі патріотом може назива-
тись кожен, хто любить певну річ.
все можливе для того, що вона ста-
ла кращою, це проявляється в тому
самому відношенні до своєї вулиці.
Якщо людина смітить і харкає, то
хіба вона є патріотом?
Скоріше за все, більшість людей,
які прочитали цю статтю, люблять
своє житло. То хіба ж ви плюєте
на свій килим, хіба ви б’єте в себе
вдома вікна? Хіба ви виливаєте не-
допитий чай на ліжко? Звісно ні, бо
ви любите своє помешкання, тим
більше ви ж тут живете. То чому
не можна застосувати ці дії і по від-
ношенні до своєї вулиці, району і
міста? Але якщо ви любите те саме
місто, ви ж не будете там смітити,
бо ви його любите. Тим більше, ви
ж там живете.
Ось так воно, бути патріотом, це
робити те, що любиш – кращим,
досконалішим і гарнішим. Бути
патріотом, означає любити, любити
означає турбуватись і вдоскона-
лювати. Мартін Лютер говорив
про те, що як монах любить Бога
можна судити по тому, як він за-
мітає подвір’я. Перефразувавши
ці слова під нашу тему вийде: про
те, як людина любить свою країну,
можна судити по тому, куди вона
викидає сміття.
І на завершення хочеться поста-
вити одне питання: а ти патріот?
Артем НААВГУСТ
(Молодіжна
християнська
газета Fлешka)
zz Нередко наша проповедь не
приводит к нужным результатам.
И дело даже не в том, согласился
ли человек с тем учением, что мы
ему преподали. Беспокойство вы-
зывает его дальнейшая жизнь и
место в вечности…
Наверное, большинство тех, кто
регулярно посещают церковь и слу-
шают проповеди, а также те, кто само-
стоятельно читают Евангелие, знают
об удивительных притчах Христа.
И конечно таковые помнят вот эту:
«Вышел сеятель сеять семя свое…»
(Лука 8.5-15). Великолепная и глубо-
кая притча! Из объяснений Иисуса мы
знаем, что сеятель – это Сам Христос,
а семя – Слово Божье. Если это так,
то совершенно логичным будет, в
случае отсутствия «плода», указать
на «почву», как источник «неурожая».
О чём, собственно в этой притче и
говорится: ведь если сеятель - Сын
Божий, а семя – Божье Слово, то там
не может быть никакого изъяна или
недостатка.
Но давайте посмотрим на этот про-
цесс более пристально. Да, Бог лично
говорит к сердцу каждого человека.
Да, именно Слово Божье творит чудо
преобразующей новой жизни, посе-
ляясь в этом сердце. Однако всемо-
гущий Бог, в Своей мудрости, решил
использовать слабых, немощных,
страдающих от последствий греха,
людей! Именно люди являются про-
водниками Его Слова, а значит и воли,
в мир, во всяком случае до тех пор,
пока спасённые не научатся личному
общению со своим Творцом.
Что это значит? Прежде всего – это
якщо я кажу, що я люблю своє
місто, це автоматично означає, що
я щось для нього роблю. Не про-
сто заявляю про свою любов, а
дію. Бо любов це дія. І якщо ідучи
по вулиці свого міста я плюю на
асфальт, викидаю сміття прямо на
тротуар і малюю по стінах, то я не
патріот. Бути патріотом означає
робити кращим. Ось він, тест на
патріотизм. Якщо людина каже, що
вона любить свою країну, це має
означати, що батьківщина робить
Что мы сеем?
Приоритет миссии – истина для настоящего времени
уберите
огромное доверие, от
которого просто за-
хватывает дух. Надо
признать, что Бог, ре-
шившись на такой шаг,
без сомнения верит в
нас – и это обнадёжи-
вает. Но вместе с тем,
совершенно ясно, что
слабые, немощные,
страдающие от по-
следствий греха люди
обязательно привно-
сят в проповедь опас-
ность… или точнее
сказать, вероятность,
возможность что-либо недосказать
или пересказать.
И если сегодня в качестве сеятелей
выступаем мы – люди, а не безгреш-
ный Бог, то крайне важно задаться
вопросом: «А что мы сеем»? На
нашей планете огромное количество
религиозных организаций и все они
заявляют, что сеют Евангелие. И
хотя Евангелие, это Слово Божье, но
ведь понимаем мы его по-разному
и соответственно несём в этот мир
уже изменённым, неполным, осла-
бленным.
Знал ли о такой перспективе все-
ведущий Бог? Знал. Поэтому преду-
смотрел для Своих последователей,
Своих помощников, Своих сеятелей
важную, но конкретную миссию –
быть только, исключительно, не более
чем… проводниками человека к Богу.
Людское понимание Евангелия, их
учение, это не вся суть, а лишь путь,
ни в коем случае не цель, а лишь её
предчувствие, не абсолютная правда,
а только указатели на дороге к ней.
Вот почему настоящие последователи
Бога, лично пройдя путь поиска Прав-
ды, влекут грешников не «к учению»,
а к Богу, который один только и может
верно научить и наставить, поскольку
Сам является этой Правдой.
Однако это совершенно не ис-
ключает нашу заботу о «семени»,
которое мы готовы «сеять». И чтобы
оно не было неполным, ослабленным,
модифицированным, чтобы при-
носило плод, чтобы выдерживало
житейские бури и имело силу родить
Новую жизнь – оно должно быть…
Божьим!
Это так, потому что только Его
Слово имеет само в себе силу испол-
нить то о чём оно и говорит. Поэтому
Его Слово обязательно актуально. И
если исследуя Писание мы находим
такое Его Слово, которое говорит о
действии Бога именно сейчас – тогда
оно имеет силу для слушателя. На-
пример, мы впечатлены подвигом
Христа на Голгофском кресте, и это
располагает нас к доверию Господу.
Но читая Писание далее мы находим,
что Он и сейчас творит спасение(!),
уже в Небесном Святилище, реаль-
но изменяя сердца и жизни людей,
следующих туда за Ним верою. Осо-
знание личного присутствия во время
творческой работы Бога – впечатляет!
Слово, способное спасти, т.е. изме-
нить человека, это Слово, которое
произносит Сам Бог, для нашего
времени, сегодня, сейчас!
ИСТИНА ДЛЯ НАСТОЯЩЕГО
ВРЕМЕНИ крайне важна, потому что
именно эту весть Бог велит нести в
мир. Эта весть и есть настоящее Еван-
гелие, Слово Божие, семя. Вот почему,
понимая это, апостол Павел говорит:
«…и не сообразуйтесь с веком сим,
но преобразуйтесь обновлением ума
вашего, чтобы вам познавать, что есть
воля Божия…» (Рим.12:2).
Дмитрий Долгожитель
4. 4 СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Роздуми про ще один
із Божих абсолютних законів
Біблійний zz закон сіяння і жнив
став настільки популярним, що
у мові багатьох народів набув
значення прислів’я. Чи не тому
це сталося, що людині завжди
кортіло приспати свою совість
нереалістичними сподіваннями,
як-от, наприклад, такими:
1. Можна пожати інше, ніж по-
сіяти.
2. Можна пожати швидше, ніж
дозріло.
3. Можна пожати менше, ніж
накоїли.
Принцип «що посієш, те й по-
жнеш» – це один із Божих абсолют-
них законів. Якщо сіємо осудження,
то його й пожнемо. Якщо сіємо
благословення, то й пожнемо благо-
словення. Якщо сіємо непрощення,
то зустрінемося з тим самим.
Бог не має наміру карати нас
цим законом. Він настільки любить
нас, що хоче щоб ми зрозуміли,
за яким принципом здійснюється
управління у Всесвіті, щоб нам
не довелося жати несподіванки.
Якщо тепер ми відчуваємо на
собі будь-які наслідки порушення
Божих законів, то лише через те,
щоб ми опам’яталися і зробили
розумний висновок. Вибір завжди
залишається за нами – жити у згоді
з Божими природними законами і
отримати благословення, чи діяти
всупереч ним і пожати гіркі плоди
свого вибору.
Наш Господь Ісус, знаючи що
діє незмінний принцип відповідної
плати, навчає нас: «І коли стоїте на
молитві, то прощайте, як маєте що
проти кого, щоб і Отець ваш Не-
бесний простив вам провини ваші»
(Мк.11: 25).
Справжня любов заохочує до
прощення, однак знає, що кожен є
відповідальним за власні рішення
і поведінку. Прощення, засноване
на справжній любові, не є м’якою
наївною податливістю, через яку
людина вибачає будь-яку образу.
Це – не сором’язлива поступка,
яка дозволяє людям вилізти на
голову.
Коли Христос проголосив величну
істину: «Люби свого ближнього, як
самого себе», то це включає в себе
також і вказівку любити себе. Однак,
що це означає? Це не егоїстичні по-
шуки власної вигоди за рахунок ін-
ших. Здорова любов до себе залежить
від нашої самосвідомості, і ми не
повинні вибачати будь-яку поведін-
ку чи ставлення інших людей, якщо
вони підривають нашу цілісність чи
загрожують їхній.
Здорове вираження любові не до-
зволить того, щоб брати на себе вину
за чужі помилки́, припускаючи, що
людина не може дати сама собі раду.
В ім’я любові ми не маємо пасивно
Шукають зміст життя всі – а знаходять – одиниці.
приймати невірність друзів, подруж-
ню зраду, образу від дітей чи обман
співробітників.
Прощення не в цьому полягає.
Справжня любов дає нам сили ска-
зати: «Досить», коли чиясь поведінка
переходить встановлені нами межі.
Дозволити людині бути відповідаль-
ною означає поважати її особистість,
дозволяючи їй відчувати всі наслідки
її вчинків.
Простити – це не те саме, що ви-
бачити. Адже вибачити – означає
погодитися із вчинком, звільнити від
пожинання того, що посіяв. Вибачи-
ти може тільки Бог. Ми покликані
і маємо владу лише прощати. Ми
мусимо зрозуміти, що прощення
приходить через те, що Господь Ісус
Христос зробив для нас на Голгофі.
Він забрав цей тягар від нас, і завдяки
Його милості ми можемо прощати,
навіть якщо за людськими мірками це
здається абсолютно неможливим.
Тому маємо просити Господа,
Творця неба і землі, щоб допоміг
нам усвідомити, що шлях непро-
щення призведе нас до вимушених
жнив того, що ми сіяли. Та хіба ми
вороги самі для себе, щоб займати
таку невигідну позицію? Тільки
жертовна любов Христа може змі-
нити моє ставлення до Нього, як до
особистого Спасителя. А коли це
станеться – зміниться відповідно
і моє ставлення до себе і до мого
ближнього!
Людмила Кастран
zz Книга природы одна из му-
дрейших книг на земле. Всма-
триваясь в огромный океан
ее знаний, в какой-то мере на-
чинаешь понимать, насколь-
ко величественен наш Творец
природы и какими мудрыми и
неоспоримыми являются Его
законы. Каждый из нас знает,
что в природе все взаимосвязано,
потому нельзя чтобы разорвав
цепочку определенного цикла
не получить последствия такого
вмешательства. Кстати, закон
сеяния и жатвы действует не
только в природной сфере Земли,
но также и во всей Вселенной. И
не важно, какие семена посеяны
– хорошие или плохие, и те и дру-
гие приносят урожай.
Однажды в среде небожителей,
наиболее выдающаяся личность
– осеняющий херувим, возгордив-
шись своими преимуществами,
начал сеять. И что же личность
побуждаемая гордостью может
посеять? А сеял он семена сомне-
ния и недоверия по отношению к
своему Творцу. Как правило, такие
личности пытаются приуменьшить
значение чьих-то заслуг или до-
стоинств, чтобы потом возвысить
свои собственные. Кроме того,
гордость делает еще и слепым по
отношению к своему собственно-
му состоянию. Совершая такие
недостойные действия, он забывал
что сам является всего лишь со-
творенной личностью и претендо-
вать на положение Бога не только
неэтично, но и
абсурдно. Ведь
ангел не Жизне-
датель, он сам по-
лностью зависим
от Творца – Ис-
точника жизни.
Тем не менее,
с е м е н а б ы л и
посеяны в созна-
ние третьей час-
ти ангелов. Через
какое-то время
посев начал при-
но сить плоды
восстания. Би-
блия говорит, что
на небе произошла война, в резуль-
тате которой падший ангел, став-
ший к тому времени сатаной, вмес-
те со своими единомышленниками
были низвержены на землю. Таким
образом, сработал естественный
закон посева и жатвы.
Далее по такому же сценарию
диавол делает посев на земле.
Он сеет семена сомнения и не-
доверия к Творцу в сознании
наших прародителей, Адама и
Евы. «Действительно ли вам Бог
запретил вкушать со всех деревьев
плоды» – сказал он. «Да, поду-
майте, насколько эгоистичен Бог,
он же знает, что когда вы вкусите
вот этот плод, то станете тоже бо-
гами», – внушал диавол Еве свои
сладкие речи.
Посев был произведен. Однако,
правда заключалась в том, что жат-
ва оказалась не такой какой рисовал
ее сатана. Намного печальнее…
Слезы, смерть, страдания, болез-
ни, разочарования, подозрения и
многое другое стало достоянием
такой жатвы.
Что делать Богу в такой ситу-
ации? Богу, который может все,
имея власть и силу? Может все
уничтожить и начать с чистого
листа? Да, Он мог бы это сделать!
Но каким был бы результат? Тогда
сатана оказался бы прав: Бог боит-
ся за свое правление, он жесток. Но
любящий Бог никогда не пользу-
ется сатанинскими способами для
утверждения Своего правления.
Его аргументы основаны не на
силе, а исключительно на любви!
В ответ на сложившиеся обстоя-
тельства, теперь уже Бог сеет семе-
на веры в сердца прародителей. Он
говорит, что придет «семя жены»
(указывая на будущее рождение
Иисуса Христа), придет избавитель
Мессия, и Он решит создавшуюся
проблему с грехом. Бог все делает
со своей стороны, чтобы посеянное
доброе семя, дало хороший уро-
жай. И вот в определенное время
семя веры в Мессию-Избавителя
дало плоды. Иисус пришел на нашу
землю, и люди поверили в Него.
Он умер за грехи человека, и люди
поверили в Его жертву и приняли
ее. Он воскрес, и люди получили
надежду, что есть хорошее будущее
для человека.
Перед Своим вознесением
Христос пообещал возвратиться
вновь и собрать урожай посе-
янного Им зерна. Вскоре будет
великая Вселенская жатва добра,
состоящая из тех, кто, однажды
приняв семя веры, дал возмож-
ность ему расти и приносить плоды
веры. Таковые будут пожаты для
царствия Божия.
Посему справедливо, мудрое
изречение: «Что посеял то и по-
жнеш».
Василий Чопик
Посев и жатва
5. СВІТЛО твого ЖИТТЯ 5
ВВииббееррии жжииттттяя
Хто сіє насіння вбивства і мук, не пожне радості і любові…
zz Здається, немає такої людини,
яка б не хотіла жити довго, щасли-
во, повноцінно, без болю, страж-
дань і хвороб. Але, на жаль, в на-
шому світі ми бачимо зовсім іншу
картину: з кожним роком люди
все більше страждають від різно-
манітних хвороб, з’являються
нові недуги, про які людство не
знало ще кілька десятиліть тому,
а смертність зростає з кожним
роком, не дивлячись на високий
рівень медицини і розвиток на-
уки. За статистичними даними
кількість ракових захворювань за
останні 10 років збільшилась на
30% і ці хвороби сьогодні вража-
ють навіть грудних дітей, чого не
траплялось ще 10 років тому!
Кількість смертельних випадків
від серцево-судинних захворювань
та цукрового діабету за останні 10
років збільшилась вдвічі. І це далеко
не повний перелік. Згідно з даними
Всесвітньої Організації Охорони
Здоров'я, кожен третій мешканець
європейських країн має певне хро-
нічне захворювання. Мова йде про
мешканців цивілізованих, розвину-
тих країн з високим рівнем доходів
та високим рівнем медичного об-
слуговування. Що ж тоді казати про
нас, українців?
За даними Державної служби
статистики в Україні у 2012 році
причиною майже 70% смертельних
випадків виявилися серцево-судинні
захворювання. Тривалість життя
українців в середньому на 10 років
нижча, ніж у країнах Європи та на
18-19 років нижча, ніж у Японії. Час-
то причиною цих проблем вважа-
ють украй несприятливі екологічні
умови; нові, біологічно небезпечні
технології аграрного виробництва з
використанням хімічно небезпечних
для здоров'я людини речовин; велика
кількість штучних харчових продук-
тів на нашому споживчому ринку,
погана генетика, невисокий рівень
медицини та охорони здоров’я.
Але чи дійсно ми можемо виправ-
дати свої хвороби всіма цими причи-
нами? Адже медики стверджують,
що головною виною, в основному,
є нездоровий спосіб життя, а саме:
куріння, зловживання алкоголем,
відсутність фізичного навантаження
та неповноцінне харчування. Та ж
невблаганна статистика свідчить,
що 31% українців щоденно курять,
20% зловживають алкоголем, 10%
ведуть малорухливий спосіб життя.
Тому, немає нічого дивного, що у
нашій країні такий високий рівень
захворюваності та смертності. Ма-
ємо, що обираємо.
Про важливість правильного ви-
бору, від якого залежить не тільки
повноцінне життя тут на землі, але й
наша вічна доля, говориться в Біблії:
«Бо хто сіє для власного тіла свого,
той від тіла тління пожне. А хто сіє
для духа, той від духа пожне життя
вічне». (Послання апостола Павла
до Галатів 6:8). Сучасна медицина
підтверджує ці натхненні слова.
Спеціалісти вважають, що здоров'я
людини на 70% залежить від неї
самої.
Цікаве дослідження про вплив лю-
дини на свій власний стан здоров'я
було проведено американськими
вченими Беллоком та Бресслоу, ко-
трі досліджували групу приблизно
із 7 тис. людей упродовж 10 років.
Це були люди різних вікових груп,
з різним способом життя, з різним
рівнем здоров'я. Результатом цього
широкомасштабного дослідження
стало відкриття основних факторів,
які істотно впливали на здоров'я та
тривалість життя людей, котрі брали
участь у дослідженні. Якщо в житті
людини тривалий час були присутні
8 факторів, або так звані «закони
здоров'я», тривалість життя людини
збільшувалась на 8-11 років! Для
порівняння: з початку ХХ століття,
коли було досягнуто значних успіхів
у медицині, покращилися санітарно-
гігієнічні та побутові умови життя
людей, були відкриті антибіотики
(в тому числі пеніцилін), середня
тривалість життя людини збільши-
лась лише на 3 роки! А дотримання
8 простих принципів здоров'я до-
зволяє збільшити тривалість життя
на цілих 11 років!
Але хтось може сказати: «Усе це
добре, але я не хочу жити так довго.
Краще я проживу менше, але без
турбот, ні в чому собі не відмовля-
ючи!» Однак, чи можливо, нехтуючи
законами здоров’я прожити щасли-
во, без болю, хвороб та страждань?
Відповідь очевидна.
Згадані нами двоє вчених встано-
вили, що ці 8 принципів здоров'я не
тільки збільшують тривалість жит-
тя, але й покращують його якість!
Адже питання не тільки в тому, щоб
прожити довго, але і в тому, щоб
відведені нам роки життя прожити
максимально якісно, щоб добро-
вільно, власноруч не робити з себе
інваліда.
Прочитаємо цитату зі звіту лікарів
Беллока та Бресслоу: «Добрі звички,
які ми практикуємо все життя, як на-
слідок приносять добре здоров'я, а
також зберігають його приблизно на
30 років». Але що робити, якщо все
життя ми не практикували добрих і
корисних звичок та нічого не чули
про існування 8 законів здоров'я? У
звіті цих вчених є одна чудова новина
для всіх нас. Ніколи не пізно почати!
Ті із 7 тисяч людей, котрі брали участь
у дослідженні і які раніше не практи-
кували здоровий спосіб життя, але в
певний момент прийняли рішення до-
тримуватись законів здоров'я, також
мали позитивні результати як в по-
передженні хвороб, так і в лікуванні
вже існуючих! Пам'ятаймо про це.
Послухайте одну з найтрагічні-
ших заяв Всесвітньої Організації
Охорони Здоров'я: «Щорічно більше
12 млн. людей вмирає через серцево-
судинні захворювання. Половина з
них могла б бути врятована, якби
цим людям своєчасно запропонува-
ли програму профілактики і здоро-
вого способу життя». Зверніть увагу
на дуже важливу думку цієї заяви:
програма профілактики змогла б
знизити рівень смертей від серцево-
судинних захворювань на 50%. Деякі
дослідники вважають, що якщо за-
стосовувати найсучасніші і ефек-
тивні методики профілактики, то до
90% смертей від серцево-судинних
захворювань могло б не трапитися.
Інформація вражає. Чи не так? 9
з 10 серцевих нападів можна по-
передити! І це стосується не тільки
убивці №1 у світі, але також і інших
захворювань.
Наше здоров’я та повноцінне
довготривале життя великою мірою
залежить від нашого правильного
вибору: продовжувати потакати сво-
їм нездоровим звичкам чи свідомо
дотримуватися законів здоров’я.
Очевидно, вас цікавить, що ж це за
такі закони? Ось вони: повноцінне
харчування, фізична активність,
вода, свіже повітря, сонячне світло,
утримання від усього шкідливого та
помірне споживання корисного, від-
починок і довіра до Бога. Через Книгу
книг – Біблію – до нас звертається
Сам Господь: «Сьогодні взяв я за
свідків проти вас небо й землю, життя
та смерть дав я перед вами, благо-
словення та прокляття. І ти вибери
життя, щоб жив ти та насіння твоє,
щоб любити Господа, Бога свого, щоб
слухатися голосу Його та щоб линути
до Нього, бо ж Він життя твоє, і дов-
гота днів твоїх»(Повторення Закону
30:19,20).
Вибір залишається за нами! При-
йнявши рішення дотримуватися цих
простих і водночас дієвих законів
здоров’я, ми на власному досвіді
зможемо переконатися, що зробили
правильний вибір!
Світлана Водько, спеціаліст
у сфері здорового
способу життя
6. 6 СВІТЛО твого ЖИТТЯ
ППллооддии ббааййддуужжооссттіі
Майдані, а також на сході України, по-
казали, що ми ще не зовсім зачерствіли.
Співчуття до горя наших ближніх про-
будило в нас дух братньої любові. Ще
й досі дуже багато людей, потерпілих
від військових дій, потребують нашої
уваги і допомоги. Хочеться, щоб цей
лід байдужості та відчуження цілковито
розтанув у наших серцях.
Вже з раннього дитинства дітей слід
привчати не бути байдужими до тих,
хто в небезпеці, пояснювати причинно-
наслідковий зв’язок усіх їхніх вчинків.
Батьківський приклад має стати для
дитини найкращим зразком такої по-
ведінки. Як кожному з нас важливо
пам’ятати золоте правило, записане у
Біблії: «Тож усе, чого тільки бажаєте,
щоб чинили вам люди, те саме чиніть
їм і ви».
Якщо не бажаєте байдужого до себе
ставлення з боку оточуючих, виявляйте
до них більше уваги, любові і співчуття.
Настане час духовних жнив, і ви з радіс-
ним задоволенням зможете відмітити
для себе, що найбільшу ціну зі всіх дій,
вчинених вами, мають саме ті, якими ви
безкорисливо могли послужити людям.
Адже наш Спаситель Ісус Христос з
цього приводу урочисто проголосив:
«Істинно кажу вам: все, що тільки вчи-
нили ви одному з найменших братів
Моїх цих, те Мені ви вчинили».
Парадоксы цивилизации
У медові втопає більше мух, ніж в оцтові.
zz Не потрібно бути професійним аг-
рономом, щоб зрозуміти, що даремно
чекати на врожай пшениці, якщо
поле рясно засіяне кукурудзою. Сівба
певного виду насіння передбачає збір
відповідного врожаю. Цей важливий
сільськогосподарський принцип діє
і в нашому повсякденному житті.
Проявляючи доброту, співчуття та
чуйність до ближніх, можна розрахо-
вувати на подібне ставлення і до нас.
Сіючи злобу, суперечки та ненависть,
отримуємо зневагу.
А як щодо байдужості? Чи здатна
вона приносити які-небудь плоди? На
перший погляд, ні, адже байдужість – це
повна бездіяльність, відсутність як до-
брих, так і поганих вчинків. Але якщо
поле залишається незасіяним, що на
ньому виростає? Правильно, будяки та
кропива.
Отже, бездіяльність також має свої
наслідки. Насамперед байдужість зни-
щує в людині почуття відповідальності
за її рідних, близьких, за суспільство, в
якому вона існує. Це вельми яскравий
прояв егоїзму. Давня українська приказ-
ка говорить: «Моя хата скраю, я нічого
не знаю». Тобто мене абсолютно не хви-
лює, що відбувається навколо, головне
– мені добре і нічого не загрожує.
Байдужість руйнує людські стосунки,
а часом навіть має і трагічні наслідки.
Наприклад, дитина, яка відчуває бай-
дуже ставлення до себе з боку батьків,
ризикує те ж саме повторити по відно-
шенню і до них, або до своїх майбутніх
дітей. Якщо чоловік не цікавиться
потребами дружини, або дружина не
зауважує проблем своєї половинки, то
таке подружжя приречене на розпад.
Пройшовши повз людину, якій раптово
стало погано на вулиці, і не надавши їй
допомоги, можемо спричинити її смерть.
На жаль, з цим негативним соціальним
явищем іноді доводиться стикатись.
Байдужість – хронічна хвороба
суспільства, в якому живемо. Але ди-
вуватися цьому не слід. Слово Боже
говорить про байдужість, як про одну
з ознак кінця світу: «І через зростання
беззаконності любов багатьох охолоне»
(Матв.24:12). Досліджуючи інші ознаки
близького Пришестя Ісуса Христа на
Землю, можна зрозуміти, що живемо
саме в цей дуже відповідальний час.
На щастя, за останній рік в серцях
більшості наших співвітчизників лід
байдужості почав танути. Події на
Человек всегда стремился к z zтому, чтобы экономить время
и силы. Но, как вы понимаете,
время вообще-то экономить не-
возможно, оно течет равно оди-
наково и зимой и летом, ночью
и днем. Но мы можем за один и
тот же отрезок времени сделать
больше работы и таким образом
«сэкономить время».
У нас в основном есть две мо-
тивации для своей деятельности:
облегчить свой труд и сэкономить
время, т.е. сделать работу за более
короткое время с меньшими физи-
ческими затратами. Для этой цели
люди придумывают всевозможные
«умные» приспособления. На-
пример: если раньше моя мама
делала «генеральную стирку»
вручную с утра и до обеда, то с
помощью стиральной машины-
автомата такое количество белья
выстирывается за 2-3 часа, а за это
время хозяйка может приготовить
еще и обед на кухне. Но вот в ХІХ
столетии произошел техничес-
кий и научный прогресс; появи-
лись удивительные механизмы,
которые рассчитаны на то, чтобы
улучшить нашу жизнь. Но так ли
это происходит на самом деле?
Кстати всемирно известный фи-
зик Эйнштейн уже в то время
обронил такую фразу: «мы стали
рабами миллиона ненужных
вещей…» А что бы он сказал,
живя в наше время?
В ХХІ столетии этот про-
гресс умножился в разы. Но,
что удивительно, мы стали
замечать, что нам катастро-
фически не хватает времени,
свежего воздуха, спокойствия.
Мы перестали удивляться,
восхищаться, мы к концу
дня очень устаем. В чем же
дело? Прежде всего, поговор-
ка «что человек посеет, то и
пожнет» относится не только
к сельскому хозяйству. Любые
изобретения, призванные
к облегчению жизни, при-
носят нам дополнительные
издержки, проблемы, а то и
опасности.
Давайте, например, возь-
мем такое благо как сотовый
телефон. Несомненно, это
огромное преимущество – об-
щаться с абонентом в любой точке
земного шара. Но давайте по-
смотрим, что происходит с нами:
мы стали рабами сотовой связи.
Телефоны «терзают» нашу пси-
хику своими рекламными сооб-
щениями, навязчивыми предложе-
ниями, СМС сообщениями – дома,
в дороге, на работе, в магазине, в
постели, во время отдыха, за рулем
и… даже в туалете и ванной (если
мы их берем с собой). Немало
водителей водят машину одной
рукой – другая занята. Отсюда –
потеря внимания, ослабленная
бдительность, аварии.
А как насчет компьютера? Нам
казалось, что компьютер решит
все наши проблемы с памятью,
информацией, связью, знакомства-
ми, знаниями. Многие думают,
что они управляют компьютером,
но на самом деле становятся
зависимыми от него.
История неоднократно пред-
оставляла нам возможность убе-
диться, что любые вмешательства
в природные процессы – это пло-
хие семена для посева. Мы уже это
проходили, когда модным был тер-
мин: «покорять природу». Взять, к
примеру, подобное «покорение»
Аральского моря. Арал всегда
был одним из богатейших постав-
щиков морепродуктов. Теперь же
уровень солености воды настолько
велик, что большинство видов рыб
погибло. Причина: вмешательство
человека! В свое время на госу-
дарственном уровне решили по-
корить сухие степи между реками
Амударья и Сырдарья, которые
впадали в Аральское море. Отве-
Дмитро Гіленко
ли часть речных вод по каналам
в пустыню, чтобы превратить
ее в «цветущий сад». С тех пор
уровень воды в Аральском море
стал снижаться и так быстро, что
сегодня это некогда славное море
превратилось в мелкую соленую
безжизненную лужу. Поменялся
климат, ушли подпочвенные води,
высохли колодцы. Участились
пыльные бури. Начали гибнуть
дикие животные пустыни. Оста-
новить процесс испарения моря
невозможно. Оно умирает.
У Бога имеется совершенно
иная программа для человеческого
счастья. Но, к сожалению, многие
ее отвергли. Библия говорит, что
Бог будет судить тех, кто «губит
землю» ради наживы. Наша плане-
та так создана Творцом, что на ней
ничего не надо переделывать. Но
люди отвергли мудрость Божию
и поэтому мы пожинаем плоды
нашего человеческого безумия
– ураганы, тайфуны, цунами, за-
сухи, болезни, изменение климата,
катастрофы и угроза исчезновения
всей цивилизации.
Поэтому, чтобы людям не по-
гибнуть от самих себя необходимо
обратиться за помощью к своему
Создателю, Который оставил нам
Свое Слово – Библию. Именно
она является откровением Божьей
воли, кладезем мудрости и учеб-
ником спасения! В этой Книге
раскрыта Божья программа жизни,
развития, мира и благополучия.
Бог говорит: «Ко Мне обратитесь
и будете спасены все концы Зем-
ли».
Игорь Скачков
На рынке в Китае
7. 7
СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Як Бог навчає нас
через птахів?
Майдан і Біблія: якими очікуємо жнива?
Багатому вклоняйся до пояса, а нужденному – до землі.
zzПрирода – це неписана книга
про Бога. Дивлячись на світ фло-
ри та фауни і ті чудеса, які існують
в них, ми бачимо мудрий задум
Творця. Завжди природа підкоря-
ється більше своєму Творцю, аніж
людина. А скільки цінних уроків
ми можемо взяти для себе спогля-
даючи на ріст рослин або життя
тварин. Читаючи Святе Письмо,
Бог нашу увагу привертає до при-
роди і навчає через природу. Ось
деякі уроки, які Бог хоче донести
нам через птахів.
«Погляньте на птахів небесних,
що не сіють, не жнуть, не збирають
у клуні, та проте ваш Небесний
Отець їх годує. Чи ж ви не бага-
то вартніші за них? Хто ж із вас,
коли журиться, зможе додати до
зросту свого бодай ліктя одного?»
Матф 6:26 – 27. Птахи навчають
нас жити в повній довірі до свого
Творця. Вони не переживають за
завтрашній день, а радіють сього-
денню, і своїм співом прославляють
Творця. Тому їх життя проходить в
радості. Сьогодні люди живуть в
постійному страху, переживають
за завтрашній день. Страх хвороби,
страх втратити роботу, страх війни,
страх інфляції і нестабільності, і т.д.
А що буде якщо?
Зазвичай переживання нічого
не міняє, воно ускладнює життя.
Людина втрачає радість і повно-
цінне життя. Внаслідок пережи-
вань приходять хвороби, бо лікарі
стверджують, що більшість хвороб
виникають саме на основі нервової
системи. Наскільки життя було б
радіснішим і щасливішим, якщо
би ми вчились від птахів жити
у повній довірі до свого Творця.
Адже Господь говорить: «А вам
і волосся на голові пораховано.
Отож, не лякайтесь, – бо вартніші
ви за багатьох горобців» Матв. 10:
30 – 31.
Ще одного уроку Бог хоче
нас навчити через птахів, це зна-
ти час, і Господнє право. «І відає
бусел у повітрі умовлений час свій,
а горлиця, ластівка та журавель
стережуть час прилету свого, – а
народ Мій не знає Господнього
права!» Єрем. 8: 7. Журавлі зна-
ють час, коли їм потрібно від-
літати в теплі краї і повертатись
назад. Що було б, якби журавлі із
запізненням полетіли у теплі краї
? Вони замерзли б у дорозі. Що
було б якби журавлі не готувалися
до перельоту? Вони б не долетіли
до назначеного місця. Отже птахи
знають свій час і як їм потрібно
готуватись до відлету.
На відміну від птахів, людина не
завжди орієнтується в часі, якому
живе. Коли ми читаємо Євангеліє
від Матвія 24 розділ, то бачимо що
живемо в особливий відрізок істо-
рії, всі події говорять, що живемо
перед кінцем світу, який буде озна-
менованим Другим Приходом
Христа на нашу землю. А це озна-
чає, що нам подібно до журавлів
потрібно готуватися до перельоту
на небеса в Царство Боже.
Якби людство знало час і Гос-
поднє право, яке описане в 10
Божих Заповідях, то у світі не було
б стільки ненависті, злоби, обману
і підкупу. На відміну від людини,
птахи знають Господнє право і
дотримуються законів природи,
а більшість християн навіть не
знають 10 Божих Заповідей і не ке-
руються ними. Наскільки кращим
було б наше життя, якби, подібно
до птахів, ми жили у повній довірі
до свого Творця, і дотримувались
Його законів. Наше життя вже сьо-
годні на землі було б раєм.
Віталій Мелесь
Хороший господар знає: посієш зерно z zвесною – восени збереш врожай. Звичайно,
є плоди, яких і довше треба чекати. Ніхто
з людей не любить чекати, однак мудрий
Соломон наголосив «На все свій час». Для
посіву насіння час зовсім не той, що для
збору плодів і навпаки.
Яке ж зерно ми можемо посіяти? І чи зале-
жить урожай тільки від якості зерна?
У Біблії євангеліст Лука писав не тільки про
добре насіння, але й про те, як воно проростає
далі: одне потрапило на ґрунт край дороги,
інше – на кам’янисту землю, або ж його за-
глушив терен. Мало яке насіння потрапляє
на добрий ґрунт. І тут виявляється, що якість
урожаю залежить не лише від зерна, а й від
умов проростання. Ми добре знаємо, що у цій
притчі Ісус говорив про істину, що сіється у
людські серця.
Цей рік посіяв насіння мрій, змін та цілей.
І майдан якоюсь мірою був намаганням відо-
бразити прагнення до таких змін – змінити
своє життя, змінити країну, почати жити по-
новому. Звісно, майдан – це не найкращі часи
для українців… Однак у Біблії написано що
той, хто «з плачем … носив торбину насіння
на посів, вернеться зі співом, несучи снопи
свої!» (Псалми 125:6). Майдан поніс за со-
бою багато сліз – багато сімей втратили своїх
чоловіків, годувальників, коханих, батьків,
синів та дочок. Після майдану, на жаль, по-
чалася – анексія Криму і вторгнення військ у
східні області України.
Війна – явище неприємне. Українські вій-
ськові воюють в найгірших умовах, захища-
ючи свою країну, але в їхніх очах зберігається
вогник і любов до України. Багато крові та
сліз проливається за Україну і це – те зерно,
що болісно проростає. Це процес, який змінює
свідомість.
Ще рік тому ніхто б і подумати не міг, що все
призведе до війни. Не вірилося, що нормальні
свідомі люди ХХІ століття можуть до цього
вдатися. Однак час розста-
вив усе на місця і найгірші
думки стали реальністю.
Та цей болісний процес
проростання насіння дає
нам вже маленькі плоди:
люди вже не хочуть жити в
середовищі беззаконня та
корупції і вони відкрито про
це заявляють. Проте муси-
мо враховувати, що без Бога
жодні позитивні зміни не
можливі. Без Нього все за-
лишиться так, як є і не пере-
йде на новий рівень – рівень
дозрівання плоду. Без Бога
війна триватиме ще довго, і
лише Він готовий зупинити
жорстоке серце.
Зерно в серцях україн-
ців – це вже те, що вони не
хочуть вбивати. Це те, що
вони люблять людей і ще з
часів майдану готові були
допомагати пораненим, якої
б національності він не був.
Це те, що їм неважливо,
якою мовою ти говориш, а
важливо ЩО ти говориш.
Це те, що вони готові роз-
виватися, працювати над
собою, щоб ставати кра-
щими. Ось яке зерно зараз
проростає. З Божою допо-
могою, ми зможемо зібрати добрі плоди – ті,
на які так сподіваємось. Без Бога ж усе це
стане непотрібним.
Вікторія
Михальчук
8. 8 СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Кожен вправі сіяти все,
що забажає, але…
http://hope.ua/
«Що ти посієш, те й пожнеш». Крамниця
Контактні (: e-mail: skype:
Адреса друкарні:
вул. Гагаріна, 42/1
м. Ужгород,
Закарпатська обл.
ПРАТ «Видавництво
«Закарпаття»
тел.: 66-95-68
Тираж: 40 000. Зам. № 497
Телеканал цілодобового
супутникового мовлення
«Надія» створений для тих, хто
бажає бачити більше, знати
глибше, розвинути найкраще.
0 (800) 50 157 80 +380 66 707 000 5
+380 93 50 157 80 +380 98 707 000 5
info@contact-hope.com contact-hope
Пишіть на адресу:
м. Ужгород,
вул. Джамбула, 23;
Індекс: 88000
Засновник і видавець:
Черничко Іван Петрович
Адреса редакції:
м. Ужгород, вул. Гагаріна, 36
моб. тел.: 095-195-41-91
e-mail: chernip@i.ua
Газета видається на кошти
від благодійних пожертвувань.
Розповсюджується безкоштовно
Редакційна колегія:
Іван Черничко, Агнеса
Черничко, Людмила Кастран,
Наталія Різак, Василь Чопик, Ві-
талій Мелесь.
Реєстраційне свідоцтво:
ЗТ№ 507/00Р від 21.12.2009 р.
zz Після всесвітнього потопу Бог
поклявся Ною, що «сіяння і жнива
не припиняться». «Що посіє людина,
те й пожне». Та чи усвідомлюємо ми
взаємозв'язок? Нікому не вдасться
втекти від своїх жнив, і ображатися
нема на кого, адже це мої жнива.
Кожен вправі сіяти все, що забажає,
але не вправі очікувати, що отримає
урожай, якого не сіяв. Ти можеш по-
жати лише те, що посіяв.
Дивуватися цьому нічого. Хіба когось
дивує, що зійшов пшеничний колосок,
якщо посіяв пшеничне насіння? Але
дуже здивувало б протилежне – якщо
б сіяв пшеницю, а зійшла кукурудза!
Такого не буває через те, що діє вста-
новлений Богом причинно-наслідковий
закон, або ж закон вкладення. Цей закон
діє у будь-якому напрямку: або на до-
бро, або на зло, в залежності від вибору.
Будь-яка дія або слово — це насіння,
яке принесе плоди. Будь-який прояв
доброти, слухняність або самозречення
обов'язково відізветься в інших людях,
а через них передасться тим, хто їх
оточує. З цього виходить: якщо ви
здійснили якусь дію, то рано чи пізно
слід очікувати результат цієї дії.
Кожен вчинок, слово, думка чи бажан-
ня, що вчинені або тільки виникли в сві-
домості в минулому, безсумнівно, дадуть
про себе знати в майбутньому. Якщо ти
когось обдурив, тоді не має чого плака-
тися перед Богом, коли обманюють тебе.
Якщо ти не шануєш батьків, то нічого
очікувати благополучного довголіття.
Як би ти не просив у Бога благословен-
ня, Він не зможе тобі допомогти, бо не
зможе піти проти Себе і благословити те,
що Ним осуджене як лихе.
Як неможливо змінити траєкторію
польоту стріли, випущеної з лука, так
само неможливо змінити «завтра», бо
воно є наслідком «вчора». Бог буде
судити грішника не за те, що він грішив
(він міг отримати прощення), а за його
власний вибір. Поміркуймо, якщо Бог
надав нам право користуватися свобо-
дою, то хто окрім нас має вирішувати
де йому бути? Яку вічність вибрати: чи
з сатаною, і отримати вічну загибель, чи
з Богом, і мати вічне життя?
Не можна вважати покаянням те,
коли оплакуються наслідки гріха, але
не сам гріх. Закон причини й наслідку
має серйозне значення не тільки для
теперішнього часу, але й для майбут-
нього. Бог створив закони, дотримання
яких веде до здоров'я, щастя, повно-
цінного й тривалого життя. Він зробив
усе необхідне для того, щоб ми мали
змогу дотримуватися цих законів. І
хоча Творець встановив їх спеціально
для того, щоб могли отримати від життя
якомога більше, однак ми вільні при-
ймати власні рішення. І той вибір, який
ми зробимо, визначить ті наслідки, які
ми зрештою отримаємо.
Без Десяти заповідей люди не мо-
жуть правильно розуміти ні Божої свя-
тості, ні своєї провини, ані необхідності
покаятися. Заповіді Закону Божого
спрямовують нас до Захисника – Ісуса
Христа.
Мудрий Соломон підкреслює: «Під-
сумок усього почутого: Бога бійся й
заповіді Його пильнуй, бо належить це
кожній людині! Бо Бог приведе кожну
справу на суд, і все потаємне, - чи добре
воно, чи лихе».
Одна Ісусова притча починається z zт
ак: «Царство Боже подібне до насін-
ня, яке один господар казав посіяти
на своїм полі...»
Царство – це завжди початок. Ма-
лесенький, майже незначний початок.
Сам Бог прийшов на землю, як зерно,
як малесенький паросток.
Зерно – це чудо. Навіть найбільше
дерево виростає з малого зерна. Твоя
душа – це поле, на якому посіяні важливі
діла та великі цінності.
Чи дозволиш їм вирости?
Одному юнакові приснилося, що він
увійшов до великої крамниці. За при-
лавком стояв ангел.
– Що ви продаєте? – запитав юнак.
– Все, що бажаєте, – чемно відповів
ангел.
Юнак почав перераховувати:
– Я хотів би припинення у світі всіх
воєн, справедливості для покривджених,
терпимості та щедрості до чужинців,
любові в родинах, праці для безробіт-
них, єдності в Церкві і... і...
Ангел перервав його:
– Вибачте, пане, ви мене не зрозу-
міли. Ми не продаємо плодів, а тільки
насіння.
Ось так працюєш і живеш
Та забуваєш ці слова,
В яких є мудрість золота.
Бо ж сам Господь сказав для нас,
Щоб пам’ятали кожен час.
Що все не просто так проходить.
І кожен перед Богом ходить.
Посієш ти пусте зерно,
Що принесе тобі воно?
Розчарування, смуток, зло?
Захочеш урожай збирати,
А там… нема, нема що жати!
Якщо даруєш ближньому добро,
Підносиш щиру радість і тепло,
Повір – сторицею повернеться посів!
Тож сіяти нам треба тільки те,
Що Богу радість принесе.
