2. Одна з актуальних проблем, що
стосуються споконвічних проблем
людства,— виховання дітей.
Саме в сім’ї дитина отримує первинні
навички сприйняття дійсності,
привчається усвідомлювати себе
повноправним представником
суспільства. Роль сім’ї постає у
поступовому введенні дитини в
суспільство так, щоб вона розвивалася
відповідно до природи, культури країни,
де вона народилася.
3. Безпосередня функція сім’ї як
соціального інституту —
навчання дитини соціального
досвіду, що накопичило людство;
культури країни, її моральних норм,
традицій народу.
4. За тисячолітню історію людства склалися дві гілки
виховання молодого покоління: сімейне і
суспільне.
Здавна точиться суперечка щодо того, що важливіше в
становленні особистості: сім’я чи суспільне виховання
(дитячий садок, школа, інші навчальні заклади), але
типовим для нашого часу та сучасної сім’ї є прагнення
батьків і педагогів поєднувати сімейне виховання з
громадським.
Єдність у вихованні, що здійснюють дитячий садок і
родина, забезпечує певну системність роботи,
вироблення необхідних стереотипів у маляти. Водночас
успішніше формуються моральні почуття та уявлення
дитини, міцнішими стають навички та звички поведінки, а
її життя — організованішим, цілеспрямованішим і
радіснішим.
5. Співпраця дошкільного закладу та сім’ї
передбачає наявність у батьків
відповідальності, а у вихователів —
сімейної центрованості педагогічної
діяльності, заснованої на розгляді
дитини в контексті її родини.
Основний шлях налагодження такої
співпраці — організація освітньої
взаємодії, результатом якої стане
реалізація мети і принципів особистісноорієнтованої освіти дошкільнят.
6. Підвищення рівня педагогічної
культури батьків як одна зі
складових такої співпраці.
Інноваційним компонентом цього
напрямку стала апробація двох
експериментальних форм організації
взаємодії дошкільного закладу та сім’ї:
очного та очно-заочного.
Упровадження цих форм обумовлено не
тільки необхідністю удосконалення
традиційних підходів до спільної роботи
з батьками, але й важливістю залучення
в освітній процес батьків дітей, які не
відвідують дошкільні заклади.
7. Очна форма взаємодії
дошкільного закладу і сім’ї
встановлення тісного контакту з батьками, які
забезпечують активні форми роботи: зустрічі у
“Клубі турботливих батьків", семінарипрактикуми, спільні заходи за участі дітей і
батьків, педагогічний клуб "Співдружність"
тощо.
Очна форма організації взаємодії дозволяє не
тільки підвищити рівень педагогічної культури
батьків, а й сформувати у них активну позицію
під час виховання дітей, зробити їх
повноправними учасниками освітньо-виховного
процесу.
8. Очно-заочна форма взаємодії
дитячого садка та сім’ї
встановлення такої взаємодії педагогів і
батьків, яке характеризується
обмеженістю контактного спілкування
його учасників і переважанням
дистанційного спілкування з допомогою
інформаційних листків, тематичних
повідомлень та рекомендацій, газет,
пам’яток тощо. При цьому різного виду
пам’ятки та рекомендації, які
пропонуються батькам, не замінюють
змістовного спілкування з педагогами, а
доповнюють його.