Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

МЕДІАСИТУАЦІЯ В ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ У 2017 РОЦІ

487 views

Published on

У червні 2017 року в місті Святогірськ Донецької області відбувся «Донбас Медіа Форум». Теми, що їх обговорювали на форумі, та дискусії відображали ситуацію в медіасфері регіону, її проблеми та успіхи. Зокрема, обговорювались теми: використання «мови ворожнечі» в роботі журналістів та способи зменшити її використання; лояльності або незалежності журналістів щодо дотримання правил професійної етики; можливості місцевих медіа використовувати ресурси міжнародних донорів та ЄС; партнерство місцевої влади, громади та медіа; особливий статус журналістики в період кризи. Дискусії дозволили зробити висновки щодо медіа-ситуації в регіоні.

Published in: Government & Nonprofit
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

МЕДІАСИТУАЦІЯ В ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ У 2017 РОЦІ

  1. 1. 1 МЕДІАСИТУАЦІЯ В ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ У 2017 РОЦІ За матеріалами «Донбас Медіа Форум», 28–29 червня 2017 р., м. Святогірськ Редактор: Катерина Трима Грудень 2017
  2. 2. 2 План Вступ 3 «Мова ворожнечі» у друкованих ЗМІ 4 і способи зменшити її використання Як побудувати зв’язок між владою, 6 суспільством та громадою? Конфліктно-чутлива журналістика 8 в медіа-дискурсі Донеччини Лояльна чи незалежна журналістика 10 Можливості для місцевих медіа 11 від міжнародних донорів та інституцій Європейського Союзу Висновки 14 Рекомендацiї 15
  3. 3. 3 У червні 2017 року в місті Святогірськ Доне- цької області відбувся «Донбас Медіа Форум». Теми, якi обговорювали на форумі, та дискусії відображали ситуацію в медіасфері регіону, її проблеми та успіхи. Зокрема, обговорювались теми: «мова ворожнечі» в роботі журналістів та способи зменшити її використання; ло- яльність або незалежність журналістів щодо дотримання правил професійної етики; мож- ливість місцевих медіа використовувати ре- сурси міжнародних донорів та ЄС; партнерство місцевої влади, громади та медіа; особливий статус журналістики в період кризи. Дискусії дозволили зробити висновки щодо медіа-си- туації в регіоні. Учасників форуму цікавили проблеми: • покращення якості контенту про життя на непідконтрольних українському уряду терито- ріях; • дотримання балансу між персональними патріотичними відчуттями окремих журна- лістів та принципами професійної незалежної журналістики; • практичне розуміння рішень Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та інших судових інституцій; • розробка та покращення режимів саморегу- ляції для традиційних медіа; • дотримання журналістських стандартів для редакцій та виробників контенту; • залучення європейських інституцій, підтри- мання та посилення взаємодії України з євро- пейськими інституціями — публічним секто- ром (органи влади держав — членів ЄС, Рада Європи, ОБСЄ) та громадськими організаціями. Учасники «Донбас Медіа Форуму 2017» представляли 14 регіонів України, 92 редак- ції, 22 міжнародні та всеукраїнські організації та 13 українських інститутів громадянського суспільства, у тому числі неурядові медіа ор- ганізації. Серед учасників близько 70 осіб були з До- нецької та Луганської областей (в тому числі 20 — з Маріуполя, 24 — з Краматорська), близько 70 — з Києва (переселенці з непід- контрольних територій Донецької та Луган- ської областей, представники всеукраїнських та місцевих ЗМІ, громадських організацій та благодійних фондів). Крім представників міс- цевих ЗМІ, серед учасників були журналісти та редактори з Харківської, Сумської, Запо- різької, Дніпровської, Чернівецької, Одеської, Волинської, Черкаської та Львівської областей Крім того, в заході взяли участь представни- ки українських (громадські організації та бла- годійні фонди, які працюють з ВПО) та міжна- родних (ОБСЄ, спеціальна моніторингова місія ОБСЄ, Моніторингова Місія ООН з прав люди- ни, представництво ЄС в Україні, Посольство США в Україні, Посольство Швейцарії в Укра- їні, Посольство Німеччини в Україні, USAID та ін.) організацій. Також були присутні пред- ставники органів державної влади (Верхо- вна Рада України, Національна рада з питань телебачення і радіомовлення, Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, Доне- цька обласна державна адміністрація, Голов- не управління Державної служби з надзви- чайних ситуацій в Донецькій області, Головне управління Нацполіції в Донецькій області, Прокуратура Донецької області, Служба авто- мобільних доріг Донецької області). Вступ
  4. 4. 4 Напередодні відкриття форуму відбувся круг- лий стіл «Мова ворожнечі» у друкованих ЗМІ і способи зменшити її використання». Експерти та журналісти обговорювали відповідну про- блему в форматі обміну думок учасників та присутніх. Для друкованої преси регіону є характерним нейтральне висвітлення подій і намагання не використовувати агресивні слова для інших категорій громадян-переселенців або тих, хто залишається на непідконтрольній території. Олексій Мацука, голова громадської органі- зації «Донецький інститут інформації», пред- ставив результати дослідження щодо вико- ристання «мови ворожнечі» у ЗМІ Донеччини протягом березня 2017 року у виданнях, які виходили на непідконтрольній та на підкон- трольній Українi території. Проаналізувавши матеріали видань «Новороссия», «Донецкое время», «Донецкая республика», «Голос республики» та газети «Донбасс», «Приа- зовский рабочий» і «Донецкие новости» було з’ясовано, що ознаки такої мови частіше є у виданнях «ДНР», а в українській пресі цей показник склав лише 2%1 . На підконтрольній українській владі території це поодинокі ви- падки. Тетяна Попова, представник ГО «Інформа- ційна безпека», колишній заступник міністра інформаційної політики, зауважує, що «мова ворожнечі» присутня в матеріалах обох сто- рін, але в українських ЗМІ її обсяг нижчий, що об’єктивно пов’язано з дискусіями, які розпо- чала ОБСЄ в регіоні щодо висвітлення новин. Але причину її використання вбачає в тому, що «мова ворожнечі» слугує специфічним способом захисту «себе та своїх близьких». Описуючи використання «мови ворожнечі», експерт зауважила, що вона часто діє й проти самих журналістів, які намагаються дотриму- «Мова ворожнечі» у друкованих ЗМІ і способи зменшити її використання 1 Мова з ознаками ворожнечі в друкованих медіа Донбасу та на ТБ (моніторінг). – http://dii.dn.ua/analytics/128-mova-z-oznakamy-vorozhnechi-v-drukovanykh-media-donbasu-ta-na-tb-monitoring
  5. 5. 5 ватись стандартів, особливо тих журналістів, які проводять журналістські антикорупційні розслідування. Використання «мови ворожнечі», на думку німецького експерта Клеменса Шоля2 , який був одним із експертів на Форумі, пов’язано з тим, що звичайні люди створюють для себе власні «фільтри інформації», вони не слуха- ють нейтральні ЗМІ, й при цьому вони зосе- реджують свою увагу на певному різновиді ЗМІ: YouTube, Фейсбук тощо. Внаслідок цього будь-яка інформація, що з’являється на цьому єдиному ресурсі, діє дуже цілеспрямовано. Одним із аспектів подолання «мови ворож- нечі» є те, що її використання обумовлене певними причинами, і спроби боротися з ознаками цієї мови іноді викликають лише збільшення випадків її використання. Одним із факторів, що впливають на її використання є те, що журналісти не виправляють інфор- мацію, що стає підґрунтям для подальшої агресії. На думку Анастасії Станко, авто- ра і ведучої програми «Громадське. Схід», наразі відбувається трансформація думок журналіста, який спілкується спочатку з вій- ськовими, а потім — з цивiльними, які по- страждали протягом конфлікту. Ці зміни спо- нукають до пошуку відповідей, що викликає гостру реакцію з боку тих чи інших груп, і це стає причиною використання «мови ворож- нечі». Журналістка зауважує, що специфіка боротьби з цією мовою є однією з причин ще більш активного її використання: «Хотіла до теми «як подолати «мову ворожнечі», сказати на своєму прикладі, що коли ти починаєш говорити про те, як подолати «мову ворожнечі», ти тільки збільшуєш цю ворожнечу». Додатковим фактором сприян- ня «мові ворожнечі» є також відсутність ви- бачень ЗМІ перед аудиторією за помилкову інформацію, що унеможливлює діалог і є не- прийнятним у сучасній практиці. Фактором, який впливає на використання «мови ворожнечі» у ЗМІ є те, що почасти її ін- струментом стає брехня та маніпуляція факта- ми всередині та зовні країни, з метою подаль- шого розпалювання ворожнечі. Олександр Гороховський, редактор ресурсу «Фактче- кінг», в якості протидії «мові ворожнечі» про- понує використання методу перевірки фактів (фактчекінг), який дає змогу позбавитися від емоційного змісту і спростувати брехню. На його думку, публічну риторику необхідно до- сліджувати через фактчекінг, щоб унеможли- вити маніпуляцію з інформацією та фактами. Гороховський навів дані про те, що у світі при- близно 70% ресурсів фактчекінгу зосереджені на тому, щоб перевіряти публічні заяви. На думку Гороховського, на території України поле для маніпулювання інформацією є спри- ятливим. Українське населення вкрай уразливе перед інформаційними технологіями, маніпу- лятивними техніками та викривленими факта- ми, причиною чого Гороховський називає те, щоукраїнцімаютькоротку«політичнупам’ять». У свою чергу ЗМІ мають власників, які прово- дять певну політику, що може включати мані- пуляційні інформаційні технології. В результаті дослідження 520 публічних заяв, зроблених полiтичними дiячами, починаючи від прези- дента й закінчуючи мерами міст, організацією Гороховського було встановлено, що 52% цих заяв мали ознаки недостовірності. Факти, які відповідали дійсності, склали всього 21%. На думку експерта, щоб журналісти не переда- вали за таких умов брехливу інформацію, слід ретельно перевіряти всі факти, встановлювати їх достовірність. При цьому, на думку Горохов- ського, не можна перекладати відповідаль- ність на спікера — якщо ЗМІ бере на себе від- повідальність розповсюджувати інформацію, то зi спiкера ця вiдповiдальнiсть вже знiмається. Під час круглого столу було виведено де- кілька аспектів щодо зменшення використан- 2 Керівник журналістських обмінів, директор програми «Медіа-посередники між народами» у 2006–2015 рр.
  6. 6. 6 У 2017 році на Донбасі збільшилась кількість публічних дискусій про роль медіа. У Доне- цькій області зросла кількість різноманітних просвітницьких заходів. Суспільство в цілому та окремі громади мають можливість отри- мати інформацію про те, яким чином можна впливати на місцеве самоврядування, як кон- тролювати органи місцевої влади за допомо- гою медіа. Сталий громадський контроль усе ще є викликом для Донбасу, але діалог між громадою та місцевою владою розпочався, і роль комунікаторів у цьому процесі відіграють місцеві ЗМІ. Основну проблему експерти, що предста- вили свої думки на «Донбас Медіа Форумі», вбачають у відсутності довіри. Ефективна вза- ємодія влади, суспільства та медіа можлива лише на принципах відкритості, прозорості, чесності та відповідальності за результати ді- яльності. На думку Тетяни Ігнатченко, реч- ника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, прес-секретаря Павла Жебрів- ського, відсутність позитивної інформації про реальні історії успіху знижує ефективність взаємодії. Вона вважає, що ЗМІ ігнорують со- ціальні програми, які «доводять ефективність влади». Ігнатченко зауважила, що в даному контексті не йдеться про пропагандистські матеріали щодо діяльності влади. Дуже важливим є також й налагодження діалогу влади з мешканцями тимчасово не- підконтрольної території. В якості механізму, за словами речниці, використовується спе- ціальний випуск комунальної газети «Вісті Донбасу», яка розповсюджується на кон- трольно-пропускних пунктах в’їзду-виїзду та, з її слів, містить алгоритми звернення до соці- альних служб. Ще однією з ключових проблем взаємодії неурядового сектору з владою є те, що цен- тральна влада добре орієнтується у військо- вих питаннях, але слабше — в місцевому контексті. Існує брак інформації або якісного її аналізу для прийняття рішень щодо розвитку, насамперед, підконтрольних територій. Процес комунікації гальмується також не- ефективною системою представництва інте- ресів підконтрольних територій на централь- ному рівні. Олександр Клюжев, аналітик громадської організазції «Громадянська ме- режа «Опора», вважає причиною цього яви- ща політичний контекст. Відповідно, нагаль- ною проблемою є не облаштування самого процесу комунікації, а те, яку саме інформацію буде донесено, бо існує надмірна політизація питань щодо Донбасу. Ефективній комуніка- ції, на думку експерта, «заважають подвійні стандарти в оцінці суспільних реакцій на по- дії на Донбасі»: в залежності від того, до якої політичної партії належить власник видання, висвітлення конфліту в медіа-ресурсі може мати певний політичний відтінок. Ускладнює процес те, що місцева обласна влада ділить комунікацію на загальнонаціональну та ло- Як побудувати зв’язок між владою, суспільством та громадою? ня «мови ворожнечі» в медіа. По-перше, не- обхідно пiдвищити загальний рівень культури журналістів як фахівців. По-друге, журналіс- там слід уникати використання «мови ворож- нечі» й зосередити свої зусилля на сприянні діалогу. По-третє, для вирішення проблеми розповсюдження популістських заяв з боку представників влади або політичних гравців необхідне застосування системних заходів та ухвалення відповідних законів, які діють, на- приклад, у країнах Балтії, де політики пода- ють медіа-план своїх рекламних кампаній, а за зайві ефіри партію або політика штрафують.
  7. 7. 7 кальну, що, на думку Клюжева, пов’язано з бажанням отримати майбутні електоральні переваги. Важливою умовою ефективної комунікації є також і фактор безпеки. Це не лише військова безпека, а й зрозумілі правила гри, ефектив- но діючі інститути влади — все, що дає лю- дям розуміння, в якому соціальному порядку функціонує суспільство. Велика роль медіа в тому, щоб донести цей соціальний порядок до аудиторії. Не менш важливою задачею ЗМІ є дотримання довгострокових інтересів спожи- вачів, формування відповідної інформаційної культури. І тут дуже важливим є інституціона- лізація незалежних медіа на Донбасі. На шляху до вищезазначених перетворень виникає проблема заангажованості ЗМІ, які, з одного боку, намагаються отримати фінан- сування, а з іншого — дотримуватися профе- сійних стандартів. Як коментує ситуацію екс- перт Євген Глібовицький, член наглядової ради «Суспільного телебачення», поступово виникне проблема з формуванням активного класу споживачів інформації, які схильні пла- тити за якісну й цікаву інформацію. Якщо цей прошарок не буде сформовано, медіа зітк- нуться з проблемою фінансування. Експерт вбачає два шляхи можливого виходу з ситу- ації: або фінансування з боку донорів, або ж з політичних джерел. На думку експерта, наразі відбувається період змін, який триватиме де- кілька поколінь: «Довіра — важлива катего- рія. Вона визначає швидкість трансформації. Вона визначає рівень солідарності, з яким суспільство може йти у зміни». Для подальшої ефективної роботи місцевих ЗМІ важливим буде усвідомлення загально- українських контекстів, оскільки утворення медійного ринку відбуватиметься з центру, вважає він. Експерт наголошує на тому, що наразі нема економічних передумов для силь- них місцевих гравців, радше розвиток медіа- ринку в регіоні почнеться з філій, корпунктів, представництв загальнонаціональних видань. Журналістка «Радіо Свобода» і радіо «Донбас. Реалії» Тетяна Якубович вважає, що ефективна комунікація можлива, коли в трикутнику «влада–ЗМІ–суспільство» кожен з учасників виступає як передавач і як приймач. Тому подання інформації мусить іти від імені різних суб’єктів. Для налагодження ефектив- ної роботи в процесі цієї комунікації добре працюють так звані виїзні ефіри. За версією Якубович, населення Донеччини скептично ставиться до інформації про події, які відбу- ваються в регіоні. Коли людей питають, чому так, відповідь наступна: «Показують події, які в нас не відбуваються вже давно». Це змен- шує довіру до медіа та інформації, що пода- ється ними. На думку експерта, це є частиною ширшої проблеми, коли регіони України не мають змістовного уявлення один про одного. Керівник Фонду «Демократичні ініціати- ви ім. Ілька Кучеріва» Ірина Бекешкіна за- уважує, що інтерпретація фактів журналістами ускладнює ситуацію. «Журналістика факту» близька до реальності, але й тут присутні суб’єктивні міркування, адже журналіст ство- рює репортаж, виходячи з власних міркувань. Проблема інтерпретації фактів є складнішою, адже жага до популізму властива й журналіс- там. Рецепт вирішення проблеми комунікації експерт вбачає у тісній співпраці журналістів, соціологів та аналітичних центрів з владою. Розмірковуючи над проблемою ефективної комунікації в умовах військових дій, Олексій Гарань, професор Києво-Могилянської ака- демії та науковий директор фонду «Демо- кратичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва», за- уважує, по-перше, про необхідність володіти адекватною термінологією, особливо щодо природи конфлікту, тоді «буде зрозуміло, як його висвітлювати». Гарань стверджує: по-перше, неприпустима «позиція програшу»,
  8. 8. 8 ВисвітленняконфліктувлокальнихЗМІхаракте- ризується тенденцією до широкого плюралізму у засобах і, як правило, високим ступенем невпев- неності щодо того, як «правильно» висвітлювати конфлікт.Це,усвоючергу,впливаєнапоміркова- ністьувикладенніматеріалів,дублюванняофіцій- ноїпозиціївлади та відсутністьаналітики. Цітенденціїсвідчать,якмінімум,проте,щоіс- нує розуміння необхідності вироблення певних правил та підходів щодо висвітлення конфлік- ту на Сході України, і, водночас, про відсутність таких універсальних рішень. Деякі Міністерства намагаються впливати на створення певних ін- формаційних «наративів», які, на думку служ- бовців, мають транслювати медіа, журналісти та блогери, як єдині «правильні», наприклад, Міністерство інформаційної політики України робить це часто (на рівні стратегій, документів), а Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та ВПО — рідше (в більшості через персональні коментарі менеджменту установи — заступника міністра Георгія Туки). Водночас не існує єдиного системного впли- ву центральної влади на регіональні медіа (цензура), а йдеться, скоріше, про самоцензу- ру журналістів та редакторів. Об’єктивність при висвітлені новин, особли- во щодо подій у зоні бойових зіткнень сторін, є складною задачею для журналістів, які, з одного боку, намагаються об’єктивно висвіт- лювати ситуацiю, але з іншого — виконують ту програму, яку декларує їхнiй засновник, власник чи той, хто хоче використати ці кана- ли для певних політичних дивідендів. Тому, якщо є певний тиск на журналістів, можна передбачати, що його причинами є саме за- лежність журналістських колективів від власників, або впливових місцевих політич- них та економічних груп. Журналісти часто не є самостійними, їхня діяльність визначається редакційною політи- кою ЗМІ. На думку Сергія Томіленка, голови Національної спілки журналістів України, в умовах гібридної війни демократичні інститу- ти часто використовують задля спроби деста- білізувати інформаційний простір, і це потре- бує у відповідь нетипової реакції, адже одним із механізмів цього явища є саме підрив дові- ри до журналістської інформації. За результатами роботи офісу ОБСЄ в Україні в часи кризи найбільшою загрозою для жур- налістів стає їхня власна безпека та порушен- Конфліктно-чутлива журналістика в медіа-дискурсі Донеччини з якої висвітлюється українська армія, по-дру- ге, недостатньо висвітлено ті зрушення, які є у військовій системі, про що потрібно говорити в тріаді «держава–медіа–суспільство». У підсумку ідеї та пропозиції учасників па- нелі можна звести до загальних тез. По-пер- ше, ключовою проблемою комунікації є низь- кий рівень інформованості тих, хто приймає рішення щодо Донеччини на центральному рівні, особливо щодо аналізу майбутнього розвитку цих територій, насамперед підкон- трольних. Порушення інформаційної комуні- кації спричиняє прийняття нераціональних рі- шень, які потім висвітлюються центральними та локальними ЗМІ. По-друге, неефективність представництва інтересів місцевої громади на центральному рівні сприяє тому, що проблеми, особливо важливі для місцевого населення як на підконтрольних, так і на непідконтрольних територіях, не є актуальними. По-третє, прин- ципом прийняття рішень є електоральні впо- добання, тому питання отримання політичних дивідендів є первинним джерелом інтересу у спілкуванні влади зі ЗМІ та громадою.
  9. 9. 9 ня прав. Журналісти, на яких здійснено напад чи якимось іншим чином порушено їх права, повинні мати інструменти для захисту своїх прав. Для цього ОБСЄ провела чотири великі міжнародні конференції з експертами з Бал- кан, які ділилися досвідом щодо захисту прав журналістів в умовах військових конфліктів. Одним із вагомих чинників, що впливають на діяльність журналістів в умовах конфлікту, є певний оптимізм щодо можливостей вирі- шення конфлікту та розробка стратегій щодо подолання гострих проблем громадян та їхньо- го подальшого обговорення. Як вважає, Йета Джара, засновник мережі балканських жур- налістських розслідувань і ведуча програми «ЖиттяКосово»зПриштини,донбаськімедіа вже демонструють високий рівень демократії: «Це єдиний конфлікт у світі, коли за сто кіло- метрів від лінії фронту проводиться форум, на якому обговорюються дуже глибокі питання: патріотизм чи незалежна журналістика». Експерт додає, що війна не закінчується тоді, коли закінчиться використання зброї. Базовим стандартом журналістики в умовах конфлікту залишається перевірка інформації, що подається, і можливість показати ту чи іншу ситуацію в загальному контексті, тобто з точки зору тих, хто був свідком цієї ситуа- ції. Необхідність висвітлювати конфлікти спо- нукає до того, що журналісти мають присто- суватися до конфлікту, особливо до причин його виникнення в певній місцевості. Тобто професійний журналіст мусить дотримувати- ся стандартів, але адаптувати їх до контексту конфлікту. Як зауважила Габріель Капріелієн К’ю- нін, програмний менеджер організації «Fondation Hirondelle» зі Швейцарії, навіть в умовах військового конфлікту основною задачею журналіста залишається інформу- вання населення: за допомогою надання ін- формації можна викривати саму основу кон- флікту — чому виникає насильство. Саме під час кризи новини повинні бути конструктив- ними, зробленими у відповідності до профе- сійних стандартів.
  10. 10. 10 Прианалізіпитаннялояльностіабонезалеж- ності медійників під час конфлікту дослідники спираються на саморегуляцію та самоцензуру журналістів при висвітленні військових дій. Впродовж Форуму неодноразово було заявле- но про існування протиріччя між необхідністю дотримуватися відповідних стандартів жур- налістів та необхідністю бути патріотом. Специфікою роботи медіа на Донеччині, на думку учасників Форуму, є те, що професій- ний журналіст «висвітлює» новини неза- лежно від власного суб’єктивного ставлення. Джерелом цієї проблеми є відсутність єдиної інформаційної стратегії щодо висвітлення си- туації на Донеччині на рівні держави та від- сутність консенсусу серед самих ЗМІ. Відсут- Лояльна чи незалежна журналістика Алекс Андерсон, колишній менеджер Міжнародної кризової групи «Human Rights Watch» та «Amnesty International» у Східній Європі, зауважив, що якщо журналіст пише про конфлікт, він повинен орієнтуватися на висвiтлення різних точок зору всіх учасників, тоді це спонукатиме подумати про причини конфлікту, про зацікавлені сторони, цілі, про те, чого бояться учасники конфлікту. Висвітлення конфлікту місцевими медіа від- бувається у загально-інформаційному кон- тексті, коли багато політиків в Україні вико- ристовують конфлікт для того, щоб набирати електоральні бали й позиціонувати себе в ме- діа. Ускладнює ситуацію те, що представники влади розглядають журналістів як певний інструмент для досягнення власних цілей або ж їх делегітимізації. В умовах війни політики і журналісти схильні вирішувати дві діаме- трально протилежні задачі: подолання проти- стояння всередині країни — чи використання його для боротьби за електоральні вподобан- ня. Загальна характеристика медіа-ситуації на Донеччині полягає в намаганні відійти від надання категоричних оцінок чи варіативного прогнозування ситуації журналістами. Виклю- ченнями з цього правила є редакції, розташо- вані поза межами регіону. Позиція міжнародних моніторингових ком- паній, пов’язаних з висвітленням конфліктів, полягає у розширенні професійних стандартів у діяльності медіа, i спрямована на те, щоб ін- формація подавалася коректно, була доступ- ною й конструктивною, зменшувала рівень соціальної напруги.
  11. 11. 11 ність загальних правил роботи журналістів в умовах війни заздалегідь послаблює позиції країни у, так званій, інформаційній війні. На думку Олени Голуб, медіаексперта, аналі- тика громадської організації «Інститут масової інформації», аби журналісти не бра- ли участі у пропаганді та доносили об’єктив- ну інформацію, вони повинні дотримуватися, передусім, плюралізму думок та балансу при їх викладенні. Медіаекспертка зазначила: «Той, хто думає, що за допомогою стандар- тів побороти пропаганду можливо, той по- миляється, але іншого шляху немає». При висвітленні нинішнього конфлікту жур- налісти використовують різні терміни та тлу- мачення конфлікту, що також є джерелом дестабілізації. Голуб вважає, що називаючи захоплення українських територій «грома- дянським конфліктом», країна, територію якої окуповано, автоматично стає «агресором проти власного населення». Таким чином, постає необхідність подавати об’єктивну ін- формацію в умовах, коли немає єдиного під- ходу, що і як називати в умовах російсько- українського протистояння. Водночас є позитивні фактори, які сприяють становленню професійного медіа-середови- ща. А також ті тенденції, які позначають самі журналісти: збільшення ступеню відкритості та лояльності влади по відношенню до жур- налістів у різних форматах: з представниками влади стало можливим зв’язатися у Фейсбуці чи взяти коментар онлайн. На думку Андрія Дiхтяренка, журналіста «Радіо Свобода», редактора видання «Ре- альная газета», журналіст повинен вміти по- дивитися на себе з різних сторін. Один із шля- хів, на думку Діхтяренка, — це відповідність європейським стандартам, аби Захід був за- доволений процесами в Україні як у реформах економіки, боротьби з корупцією, так і у сфері свободи слова, об’єктивності журналістики. Перед тим як відповідати російській пропа- ганді, треба усвідомлювати, що робити дзер- кальну відповідь ми не зможемо. Потрібна грамотна і тонка інформаційна політика, бо на окупованих територіях залишаються люди, за яких, на думку Діхятренка, треба боротися. Андрій Шаповалов, директор філії ПАТ НСТУ «Луганська регіональна дирекція», коментуючи проблему лояльності та неза- лежності ЗМІ, зауважив, що журналісти, коли використовують термін «мова ворож- нечі» та інші «розмиті» терміни, «грають на руку окупанту», бо «гібридна війна полягає у дезорієнтації як жертви, так й зовніш- нього середовища». Для цього використо- вуються, зокрема, і журналісти, завдання яких — забалакати проблеми за допомогою незрозумілих термінів, які відволікають ува- гу від істини. Ще однією проблемою є те, що у професію прийшло багато людей, які жодно- го стосунку до професії медійника не мають. Функціонують такі видання, що декларують принципи журналістики, претендуючи на стандарт, а насправді, на думку Шаповалова, належать конкретним олігархам і виконують певні завдання. Таким чином, говорячи про журналістику лояльну чи залежну, експерти дійшли думки, що ЗМІ Донеччини, усвідомлюють увагу усіх членів українського суспільства до тем, які висвітлюються в них, і це спонукає до певної стриманості в оцінках подій. Інформація по- дається оперативно й максимально, врахову- ються інтереси місцевих мешканців. Але вод- ночас багато місцевих ЗМІ є заангажованими й залежними від позиції власника медійного ресурсу та редакційної політики. Журналісти також не схильні проводити ґрунтовні розслі- дування місцевої тематики з аналізом при- чин, розвитку та наслідків ситуації, а тяжіють до короткого опису подій, що відбуваються. Ще одним негативним аспектом є відсутність фактчекінгу перед подачею інформації.
  12. 12. 12 На панельній дискусії «Можливості для міс- цевих медіа від міжнародних донорів та ін- ституцій Європейського Союзу» йшлося про можливості, переваги та перспективи на- дання грантів з боку Представництва ЄС та інших міжнародних організацій-донорів для українських ЗМІ. При обговоренні цього ас- пекту роботи медіа Донбасу було висвітлено окремі проекти, які вже реалізовано в регіоні в межах грантових угод технічної допомоги, а також окреслено причини, які спонукають міжнародних донорів надавати фінансову та організаційну допомогу українським ЗМІ. Було заявлено про намагання розширити європейський досвід функціонування неза- лежних та професійних медіа на Донбасі та в Україні. Зважаючи на те, що на фінансу- вання грантових програм витрачаються фі- нанси європейських платників податків, від українських реципієнтів очікують ефективно- го використання фінансування на розбудову професійних медіа, зокрема в регіонах, задля формування безпечного та стабільного інфор- маційного середовища, яке сприятиме дее- скалації конфлікту. Давід Стулік, прес-аташе делегації Єв- ропейського Союзу, коментуючи підтримку Форуму з боку Представництва, зауважив, що ЗМІ несуть «велику відповідальність за те, щоб будувати мости, шукати шляхи, як цей конфлікт вирішити». Звичайно, не все залежить від журналістів, але інформаційна складова конфлікту дуже важлива. В цьому процесі дуже важливою є роль якісних ме- діа, котрі мають відмовлятися від «мови во- рожнечі». Саме тому ЄС допомагає на інсти- туційному рівні, у тому числі у впровадженні нової інформативної бази, роздержавленню та створенню ринку ЗМІ за рахунок числен- них грантових можливостей для медіа. Давід Стулик також зазначив, що для ЄС ситуація на Сході залишається пріоритет- ною. У 16 областях країни існують інформа- ційні Представництва ЄС, які допомагають із контентом. Яскравим прикладом є «Медіа- платформа» для створення контенту росій- ською мовою та розповсюдження його не лише на Сході України, а й у Грузії, Молдові, Білорусі. В межах проекту «Європейська правда» місцеві журналісти мають можли- вості працювати з великим грантом від ЄС через субгранти, спрямовані, насамперед, на висвітлення реформ, що відбуваються в регіоні. Для того щоб медіа мали змогу ефективно використовувати ті ресурси, які їм пропону- ються міжнародними донорами, існують по- сібники з технічної допомоги. Так, наприклад, американською програмою USAID створено відповідний аналог, який можна безкоштов- но завантажити й використовувати. Описую- чи донорські програми, Вікторія Марченко, керівник програм розвитку громадянського суспільства та незалежних медіа Агент- ства США з міжнародного розвитку, заува- жила, що великі донори теж використовують підходи ЄС: проекти виконуються великими організаціями, які надають локальним до- помогу у трьох можливих варіантах: фінан- сування, організаційний аспект (створення) та подальший професійний розвиток. Одним із вдалих прикладів роботи програми спікер назвала проект «Голос місцевих ЗМІ», який виконує медіаконсорціум під керівництвом Фундації Томсон. Проект пов’язаний з тим, що перешкодою до створення сюжетів чи публікацій про ВПО може бути їхня неконтактність, як розповідали самі журналісти. Олена Садовнік, координа- тор цього проекту, зауважила, що з допомо- гою гранту було створено онлайн-платформу, Можливості для місцевих медіа від міжнародних донорів та інституцій Європейського Союзу
  13. 13. 13 і переселенці після її перегляду почали йти на контакт з медіа. Олег Пастухов, експерт Фонду підтрим- ки ЗМІ посольства Сполучених Штатів Америки в Україні, розповідав про інші прин- ципи роботи з грантодавцями, про систему невеликих грантів, до 25 тис. дол. Його фонд розпочав фінансування ЗМІ у 2001 р. у фор- маті регіональних конкурсів. Завдяки діяль- ності Фонду 120 газет отримали можливість створити власні сайти й функціонувати в онлайн-режимі. Для східних медіа організа- ція за 3 роки провела два великі конкурси. Цікаво, що поряд з невеликими місцевими ЗМІ, гранти від Фонду отримали такі потужні організації, як «Детектор медіа», «Україн- ська правда», «Громадське телебачення» та «Громадське радіо». Німецькі фонди виділили близько 45 млн євро на підтримку громадянського суспіль- ства в різних країнах, у тому числі в Україні. Для Німеччини та ЄС пріоритетами в контексті подій на території України залишається від- критість та можливості висвітлення новин для ЗМІ, тому більшість німецьких програм пов’я- зані з фінансуванням ЗМІ й спрямовані на формування незалежних та плюралістичних медіа, які демонструватимуть високі профе- сійні стандарти, професійну етику, зауважив Матіас Конрад, перший секретар Посоль- ства Німеччини в Україні. Не меш важливим чинником для отримання гранта спікер наз- вав бізнесовий аспект і вміння опрацьовувати фінанси. На панелі, окрім питань, пов’язаних з мож- ливостями отримати фінансування і взя- ти участь у конкурсі, обговорювали досить болючі для українських медіа теми, напри- клад, проблему, що виникла через необхід- ність до 31 січня 2018 р. надати можливість комунальним ЗМІ стати самостійними. Пря- мого фінансування на створення таких ЗМІ з комунальних грантодавцi не надають, тому пропонують звертатися до ширших за зміс- том конкурсів, хоча Фонд розвитку ЗМІ мав програму, в рамках якої надавав підтримку на приватизацію ЗМІ, але на той період уряд ще не ухвалив це рішення. Проводилися тренінги та навчання.Спеціальний конкурс не оголошується, але є можливість отрима- ти додаткову інформацію про процес прива- тизації, зазначив Олег Пастухов. Задля до- помоги у вирішенні цього питання локальні медіа ще можуть звернутися по допомогу до програми «У-медіа» та до Інституту роз- витку регіональної преси. Цікавим аспектом надання грантової допо- моги є також захист від «тролів» — орга- нізацій, які за рахунок грантодавців можуть розповсюджувати неперевірену та неправ- диву інформацію. Спікери зауважили, що їхні організації використовують механізми інфор- маційного захисту, але, на думку Олега Пасту- хова, актуальність проблеми «грантоїдства» мінімальна у порівнянні з часами Віктора Яну- ковича. Таким чином, регіональні медіа охоче ви- користовують ресурси, що надаються між- народними партнерами, маючи належне об- ґрунтування власних ідей та можливості його втілення. Кількість програм, які надають гран- тодавці, є достатньо великою, тому для ло- кальних ЗМІ є сенс продовжувати діяльність у цьому напрямку.
  14. 14. 14 • Робота ЗМІ на Донеччині визначається знач- ним плюралізмом у підходах щодо висвітлен- ня конфлікту, при цьому рівень використання «мови ворожнечі» залишається умовно низь- ким (в контексті проведеного дослідження ре- гіональних ЗМІ); • журналісти локальних медіа демонструють високий рівень невпевненості щодо професій- них орієнтирів, намагаючись, з одного боку, дотримуватися правил професійної етики, але з іншого — працювати в межах редакційної політики, яка заохочується власником того чи іншого видання; • брак інституціалізованих редакційних прак- тик, у межах яких висвітлюються пов’язані з конфліктом теми, стає причиною того, що ін- формація подається занадто лаконічно або описово, без серйозної аналітики; • низький рівень інформованості тих, хто при- ймає рішення щодо Донеччини на централь- ному рівні, спричиняє прийняття необмір- кованих та нераціональних рішень та появу неякісних матеріалів з висвітлення конфлікту; вагомим особистісним фактором роботи ЗМІ є активність окремих журналістів, багато з яких є вихідцями з регіону і часто відвідують зону конфлікту (добре розуміють контекст проблем, інтереси сторін, пов’язаних з конфліктом). Висновки Третій «Донбас Медіа Форум» 28-29 червня 2017, місто Святогірськ, Донецької області 285 14 92 22 13 4,49 4,67 4,58
  15. 15. 15 Одними з ключових проблем роботи ме- діа, які проявилися пiд час проведення на «Донбас Медіа Форума», стали складності процесу комунікації та неузгодженість під- ходів щодо висвітлення місцевої тематики. Тематика, яка позитивно сприймається на підконтрольній території (військові, утриман- ня позицій, захист цивільного населення), не завжди сприймається позитивно тією части- ною населення, яка мешкає у «сірій» зоні, або на території, підконтрольній «ЛДНР», поблизу від зони бойових дій. Протягом 2017 року відбулися якісні зміни споживачів інформації, яких можна умовно розділити на три групи. Перша група спожи- вачів потребує однозначних думок та позицій у публічній інформації. Друга сприймає ма- теріали, адаптовані під конкретні проблеми (наприклад, інформацію про перелік докумен- тів, необхідних для отримання пенсії тими, хто мешкає на тимчасово окупованій терито- рії тощо). Tретю групу цікавлять матеріали, у яких інформація висвітлюється критично, з великою кількістю фактів та з високим ступе- нем факт-чекінгу. Як можна бачити, інтереси першої та третьої групи споживачів інформації суперечать один одному, при цьому інтереси третьої групи становлять основу для суспіль- ного діалогу. Для налагодження діалогу та вирішен- ня проблеми узгодження принципів подан- ня контенту про події на Донеччині, потрібно вжити заходів. Щодо протидії «мові ворожнечі» та фор- мування змістовного контенту: • підвищення медіа-культури журналістів шляхом участі у заходах з підвищення про- фесійної майстерності; • відмова від створення заангажованих ма- теріалів і подальше вкорінення стандартів професійної етики у діяльність журналістів; • впровадження системи постійного моніто- рингу щодо використання «мови ворожне- чі» у матеріалах місцевих ЗМІ. Щодо поліпшення комунікації представни- ків влади, ЗМІ та громади: • пошук нових форм комунікації між пред- ставниками влади, ЗМІ та представниками громадськості, такі як виїзні майданчики тощо; • підвищення soft skills представників влади та журналістів шляхом спільної участі у спе- ціалізованих тренінгових програмах; • вироблення загальнодержавних та ло- кальних стратегій висвітлення конфлікту в контексті загальної інформаційної політи- ки країни; створення внутрішніх «кодексів етики». Щодо можливостей міжнародних органі- зацій поліпшити медіа-ситуацію на До- неччині: • удосконалення професійних стандартів представників місцевих ЗМІ шляхом стажу- вання у відповідних міжнародних організа- ціях, які сприяють підвищенню професійно- го рівня журналістів; • використання можливостей грантодавців для зменшення тиску власників медіа на редакційну політику та процес висвітлення новин локальними медіа. Рекомендацiї
  16. 16. 16 Дослідження підготовлено громадською організацією «ДІІ» за підтримки німецької некомерційної організації МіСТ

×