1. «Горбова– це землямоя мила
Туті дід жив,і прадідколись,
Це– земля,що з дитинстванас гріла,
Деньі ніч ти за неї молись.»
Горбова2013р.
2. Автори :
Апетроаєй Н.В. учениця 10-го класу
Художнє оформлення : Апетроаєй Н.В.
Згирча Анастасія Георгіївна є ученицею8-г класуГорбівської
ЗОШ, Герцаївського району.
Захоплюється музикою, відвідує музичну школу- клас
фортепіано. Змалку є членом танцювального гуртка «Гіочел»,
який на різних обласних та всеукраїнських конкурсах займав призові місця. У
вільний час любить читати,вишивати, малювати. У навчанні досягає
високих результатів, є учасником олімпіад з базових дисциплін та різних
конкурсів. Перевагу надає предметам природно-математичного циклу, а
також актичною користувачкою бібліотеки.
Учениця 10-А класу класу Горбівської ЗОШ ,
Герцаївського району .Надія вміє гарно малювати, оскільки
закінчила художню школу. Відвідує гуртки, які їй цікаві.
Дуже захоплюється природничо-математичними
дисциплінами. Багато читає та пишевірши. Є учасницею різних масових
заходів, районних олімпіад з багатьох предметів. Але перші місця здобула з
хімії та румунської мови. Крім того, здобула призові місця і на обласному
етапі (хімія 3- є місце, румунська мова 1- е місце). Дівчина дуже колективна,
комунікабельна та є активною користувачкою бібліотеки. Завжди дає поради
своїм однокласникам.
3. Sântem din Horbova, din Horbova sântem,
Și ne cântam cântareanoastră.
Din capitala Kiev vine
Spre moldovenii Bucovineni
Salutul fraților și noi ne bucurăm.
Рідна земля – єдина у світі. Тут наше коріння і могили
предків, і чиста криниця дитинства, незабутній смак
маминогохліба і батьківські пороги.
У нашій молодій державі важливу роль відіграє формування
особисостігромадянина - господаря своєї землі. Формування,
зокрема,таких якостей як почуття любові до рідного краю,
1
4. національноїсамосвідомості, уваги до надбань предків, вболівання за
збереженнянавколишньогосередовища.
Велика роль у становленні особистості належить краєзнавству -
безцінній скарбниці історичного досвіду батьох поколінь, всього
найкращого, що в сфері матеріальної духовної культури витримало
випробуваннячасом. Воно є своєрідним містком, який поєднує минулі
покоління з сьогоднішніми й прийдешніми.
Зберегти і примножитиісторію краю, народу й родоводу;
відродити найдорожче: забуте слово, прислів’я чи приказку, мелодію
материнськоїпісні, бабусину колядку чи щедрівку, зберегти вишивки,
вироби декоративного мистецтва,звичаї, традиції, обряди та
історичні нариси про край - є приоритетниму роботі нашої
бібліотеки. Адже це дає кожній дитині можливість краще пізнати себе,
свій народ, свою землю; формує уміння свято берегти і передавати із
поколінняв покоління все те, що створили наші предки; сприяє
вихованнюпатріотичних почуттів до малої Батьківщини.
Герцаївщина багата своїми краєзнавчими та фольклорними
скарбами та традиціями, які бібліотека
ретельно вибирає, плекає та розповсюджує серед своїх читачів.
2
5. Цікавий досвід в цьому
плані має наша Горбівська сільська
бібліотека. Протягом останніх років діти активно працюють
над краєзнавчим портретом рідного краю, який містить
інформацію з такіх розділів : «Історія села», «Знатні люди краю»,
«Наші фольклорні обереги», «Про нас і наші традиції пишуть» ,
«Багатства природи рідного краю».
Накопиченийматеріал бібліотека постійно використовує у проведенні
масовихзаходів, що відзначаються своєю оригінальністю та змістом і
завжди викликають зацікавленість у мешканців села.
3
6. У затишному приміщенні сільської бібліотеки панує атмосфера
доброзичливості, урочистості, свята книги, яку створюють самі
книги, що дбайливо підібрані на книжкових виставках, поличках
бібліотечними працівниками
Жекіл Оленою Костянтинівною
і Мурару Лілією Валентинівною.
Приділяючи багато уваги
естетичномуоформленню
бібліотеки, бібліотечні працівники
намагаються яскраво і змістовно представити наявний фонд
краєзнавчої літератури.
Наша бібліотека у минулому році оформила краєзнавчий куток
“Звичаї та обряди нашого села”.
4
7. Мешканці села з любов’ю зберігають звичаї та обряди, та ми ведемо
дослідницьку роботу у цьому напрямку: проводимо масові заходи з
дітьми, які є членами танцювальних колективів при нашому
Будинку культури; клуб за інтересами “Пісні моїх предків”.
5
8. Краєзнавчі матеріали широко представлені на розгорнутій
книжковій виставці «Буковина - рідний край». Допитливий читач з
цікавістю ознайомиться з
історичним минулим, сьогоденням
краю, його літературно-мистецьким
життям на полицях виставок –
«З минулого Буковини», «Буковина
– квітуча гілка України», «Імена на
літературно-мистецькій карті Буковини», «Буковина – край, де
варто жити», «Славна ти,земле Герцаївщино!», «Майстри пера
Герцаївщини», «Мое село – моя святиня», «Горбова – село з
традиціями».
Малюнки учениці 6
9. Доповненням до виставки є «Краєзнавчий календар»,де
висвітлюютьсяважливі краєзнавчі дати та події.
Бібліотека проводить значну
пошукову роботу з історії
рідного села, історії церкви,
школи, культурного життя,
про ремесла і природні
багатства. Бібліотека дбайливо збирає і зберігає газетні та
журнальні матеріали про село Горбова, створює тематичні папки
«Історія нашого села», «Пишаємося нашими земляками», «Йому
крила дала село Горбова».
7
10. У тематичних картотеках «Літературно-мистецька Герцаївщина»,
«Культура Буковини» відображені матеріали про культурно-
мистецьке життя краю, лауреатів премій, видатних діячів культури
Буковини.
Діяльність бібліотеки з питань
краєзнавства багатогранна. Це і ознайомлення читачів із
суспільно-політичним життям Буковини та Герцаївщини через
місцеву пресу, і неопубліковані матеріали рішень і постанов
місцевих органів влади і місцевого самоврядування шляхом
інформування через Інтернет - центр бібліотеки. Це і
популяризація матеріалів про соціально-економічний розвиток і
культурно-мистецьке життя області, району, села, а також і
ознайомлення дітей з минулим і сьогоденням Буковини та
Герцаївщини.
Але найважливішим було і залишається ознайомлення читачів,
широкої громадськості з історичним минулим, легендами і
переказами, фольклором, народними традиціями, зі славними
людьми рідного краю, свого села.
8
11. Історія рідного села – то найцінніший скарб бібліотеки.
Матеріали з історії села збираються по крихітці. До пошукової
роботи залучаються юні краєзнавці, народознавці та діти, які
зацікавленіісторією.
Легенди
Легенди – це невід’ємна частина історії та культури. Кожен
народ створює легенди, прагнучи пояснити незрозуміле і невідоме.
Багато можна почути різних легенд і переказів з уст нашого народу,
багато можна їх записати у наших дідусів і бабусь. Цим легендам
немає ані ліку, ані віку. Вони живуть, примножуються, передаються
з покоління в покоління і стають частиною історії. Наші юні
дослідники зібрала декілька легенд, що пояснюють назву села
Горбова.
9
12. Село Горбово розташовано на правому березі ріки Прут при
впаданні в неї річки Мольниця, вздовж автотраси Чернівці – Герца на
6 кілометрів, на відстані 19 км від Чернівців.
Як населений пункт, назва відома з 1634 року, з початку під назвою
Синігеу, а з 1916 року як Горбово, до 1940 року була на території
Дорохівського повіту Румунії.
В центральній частині села протікає річка Мольниця, яка поділяє
село на дві майже рівні частини. На північ від р. Мольниця
простягається північна «сходинка» – Прутська рівнина, а на південь
– місцевість піднята і виділяється декілька горбів висотою до 400
метрів, на яких розташовані лісисті масиви.
Назва села, згідно державному архіву Чернівецької області, фонд 65,
опис І, одиниця збереження І, походить від слова «горб».
Крім цього, існують ще три версії (легенди) походження назви села:
Перша легенда говорить, що назва нашого села походить від
прізвища поміщика Горбовяну, який мав багато землі.
Інша легенда розповідає, що люди, які оселилися на цій території,
дуже любили «хору» – румунський національний танець. Від слова
«хора» вважається, що і пішла назва села.
10
13. А ще є така версія. Колись на цій території росло багато
«холбури» (павутиці – бур’янина).
Село розподілене на декілька хуторів: Ружина – від потоку, вода в
якому ржава. Мазиль – у перекладі з грецької мови означає
«заможна людина», яка жила на цій території. Хумарія – від «хуми»,
глина сірого кольору, яка тут знаходиться і має лікувальні
властивості знімати запалення з болючого місця. Кітанка –
найвіддаленіший хутір від центру села, за горбами. Сату - Ноу –
нова частина села. А Банчени –від слова «банка» – біля воріт
кожного господаря поставлена лава. Межує наше село із селами
Радгоспівка, Годинівка, Хряцька, Валень, Штреанга, Молниця,
Зелений Гай через Прут.
Спільно з музеєм історії села , який розташований у місцевій
школі, бібліотека веде пошукову роботу , збирає матеріали з історії
села, його промислах, ремеслах, легенди і перекази про село, історію
архітектури храмів і капличок,про славних земляків, іх родини
тощо.
11
14. Традиції
Кожна нація, кожен народ, кожне село має свої звичаї і традиції,
вироблені протягом багатьох століть і освячені віками.
Горбова - одне з найбільших і найгарніших сіл Герцаївського
району Чернівецької області. До цього часу мешканці цього
румунського села зберігають багато народних традицій і звичаїв.
Велика робота щодо збереження народних традицій проводиться у
сільському будинку творчості, де на протязі 38 років активно
працюють танцювальні ансамблі « Алунелул», «Сперанца»,
«Мугурелул» під керівництвом талановитого хореографа Марії
Буздуга.
12
15. Характерно, що ансамбль танцю зберігає свою яскраву
самобутність, своєрідність виконавської манери, заснованої на
глибоких традиціях народного танцю, нікого не наслідує, що власно
допомогло здобути любов і визнання глядача.
Плідно працює румунський народний театр «Міоріца». За
межами села і області відомий професійний оркестр народних
музикальнихінструментів вчителів музикальноїшколи під
керівництвомДмитра Скалко «Валя Прутулуй».
13
16. Збіраються також матеріал про традиції і звичаї села з
детальним описом обрядових дійств, фольклорних вечорів.
У нас збереглося багато різних традицій, але найбільше
Горбова славиться зимовими святами і обрядами. Ми можемо з
гордістю заявити : “Традиції – це скарб нашого села”. Тому що
нашимитрадиціями милуються, цікавляться, захоплюються.
У побутовому селянському календарі зимові свята – найкраща,
найважливіша подія року, коли після зібрання врожаю, можна і
святкувати.
Одне з найзнаменніших, найвеличніших релігійних свят – Різдво
Христове, яке святкується на Герцаївщини за новим стилем 25
грудня. У радянські часи обрядове святкування Різдва Христового
було заборонено.
14
17. Незважаючи на це, у нашому
селі Горбова, де переважає
румунське населення,традиції
святкуваннязбереглись навіть
у ті часи. Відтак, пополудні діти починають колядувати.
Заходячи на подвір’я, колядники просять дозволу і, коли
господар згідний, колядують під вікном. У поетичних текстах
оспівують подію Різдва Христового, також бажають господареві
щастя та здоров’я. Під вечір, коли на небі з’являється перша зірка,
від хати до хати ходять троє хлопців із шестигранною зіркою,
прославляючиРіздво Христове у своїх піснях.
Парубки села організовують різні інсценізовані дійства, які
відрізняються тільки персонажами, але всі події розповідають про
життя Христове. Вони вбрані в костюми царя – Ірода, пастухів,
трьох послів – країв, які йшли за зіркою, сповіщаючи про
народження Божого дитя, а також страшного Арапа, який носить
на собі багато дзвонів, щоб навести страх на всіх оточуючих.
Вважається, що чим більше колядників відвідає оселю, тим
щедрішим буде для родини рік.
15
18. Віншувальників намагалися відповідно ощедрити. З цими
театральними дійствами парубки обходять ціле село на протязі всіх
Різдвяних свят.
Але більш яскравою подією у нашому селі є святкування Святого
Василя, яке співпадає із святкуванням Нового Року. У давні часи
вірили, що у передноворіччя Щедрий Бог сходить з неба на селянську
ниву, на кожну оселю. Його зустрічають духи померлих, що прийшли
до хати у цей час і знаходяться у сіні чи соломі, а також у хаті, біля
святкового стола. Щедрого Бога ще бачить худоба. У неї він і запитає,
чи добре її доглядали господарі. Якщо так, то вестиметься й далі у
цьомугосподарстві.
16
19. У хаті, цього вечора повинно
бути прибрано і затишно,
а на столі – справді щедра
вечеря – різноманітні смачні і
скоромні страви, здебільшого з
м’яса. У цю ніч ніхто не спить, адже можна пропустити цікаве
дійство – обряд Новорічного Коня
Напередодні цього свята, 31 грудня,
з ранку по всіх куточках села чути дзвін дзвіночків. Це маленькі
колядникийдуть з „Плугушорул”, тобто щедрують господарів,
бажаючи щастя, здоров’я та всіх благ.
17
20. „Плугушорул” символізує
звичай орання землі, де
під ріллю кидають все зле
та недобре, що відбулося
у цьому році. Якщо в родині
є діти, котрі довго не розмовляють, то їм дають напитися води з
ритуального дзвіночка. Це начебто має допомогти „оживити
дзвінкій голос”. Щедрують до заходу сонця, а ранком 1 січня до цих
же господарів їдуть сіяти посівати пшеницею, бажаючи багато
років та міцного здоров’я. Під вечір, 31 грудня, по селу починають
ходити перебранці різними ватагами, між якими організовуються
своєрідне змагання. Головною ватагою є „Калул маре” (Великий кінь),
до складу якого входять всі парубки села (не менше двадцяти).
Неофіційно село розподілено на дві частини : старе та нове село.
18
21. У кожній з цих частин організовується свій „Великий Кінь”, з
великим духовим оркестром. Заходячи на кожне подвір’я, з дозволу
господаря, вітають родину з наступаючим Новим Роком, бажаючи
щастя та всіляких гараздів у Новому Році. Потім танцюють декілька
ритуальних танців коня : „Мерунціка”, „Коаса”, „Шкіоапа”, „Чоара”.
Головними діючими персонажами „Коня” є парубки, гарно
перевдягнені у двох „коней”, яскраво прикрашені стрічками,
дзеркалами, дзвіночками, а також перев’язані гарно вишитим
простирадлом. Веде „коней” до танцю „Дід” – хлопець, перебраний у
кожух та з палицею у руці. Навколо них танцюють парубки – руски,
які одягнені в дівочі румунські національні костюми, також парубки –
жандарми, на костюмах яких пришито багато дзеркал, бус та різних
прикрас, які блищать. До цієї ватаги ходять перебрані хлопці –
цигани, які підмітають дорогу „коню”. Ряджені ходять селом цілу ніч,
співають ритуальні пісні, танцюють, веселять людей витівками,
висміюють негативні явища повсякденного життя. Кульмінацією
цього свята є ранок першого січня, на Святого Василя, коли ці дійства
переносяться на головну вулицю села, де збираються всі його
мешканці від мала до велика, а також багато гостей супроводжуючи
„коней” під музику до центру села, на площу біля сільського будинку
культури та бібліотеки, де і відбувається головне змагання між 19
22. „конями” двох частин села, показуючи свою майстерність у танці,
здобуте на протязі однієї новорічної ночі. Слід відзначити, що
незважаючи на втомленість, танцюючі хлопці не здають своїх
позицій аж до вечора. В кінці цього свята керівники села
нагороджують „коней” грошовими призами, а перемогою у цьому
змаганні є дружба цих хлопців.
Хочеться розповісти ще про один звичай, який зберігся на
території нашого села. Вранці, після новорічної ночі кожен господар
чекає посівальників.
Посивальникна 1 січня
Першим посівальником
обов’язково повинен
бути хлопець, і ні в
якому разі особа жіночої
статі, оскільки вона, як
вважалося, може, навпаки, принести до оселі лихо. Хлопчик – дитина
з давніх-давен вважався символом чистоти, незайманості, краси,
відваги, сили і загальної любові. Вірили, що Щедрий Бог урожаю
швидше почує його прохання, і побажання посівальника здійсняться.
Сіяти, як правило ходять до полудня. Засівати оселю годилося
20
23. житнім або пшеничним зерном. Зерна, зібрані від посівання, давали
на другий день курям, щоб «добре неслися”, а частину зберігали в
хаті до нового засіву.
Бібліотека приділяє велику увагу популяризації краєзнавчих
знань. В числі заходів, які проводить бібліотека – дні краєзнавства,
бібліографічні огляди літератури, інформаційні години , прем’єри
книг та інші заходи.
День краєзнавства «З криниці пам’яті черпаю любов до краю
рідного» об’єднав цикл заходів : літературну мандрівку «Тобі
розкаже сива давнина», історичну розвідку «Про що говорять
місцеві назви» (легенди і перекази про село, назви річок, хуторів),
літературну годину «Нові книги буковинськихписьменників».
Бібліотекарі часті гості в школі з бесідами про книги,
бібліографічними оглядами літератури. Значна увага приділяється
урокам народознавства, які проводяться разом з викладачами
румунської та української мови і літератури.
Запам’яталася юним читачам пізнавально-розважальна гра
«Стежками рідного краю», що включала конкурси-вікторини з
історії краю, видатних письменників і їх творів, а також конкурс
на краще читання віршів буковинських поетів.
21
24. Серед цікавих заходів
бібліотеки можна назвати
фольклорне свято «Горбова
– село з традиціями» та
свято весни «Мерцішор», де
згадувались обряди, традиції та пісні рідного села, які звучали зі
сценита з глядацького залу.
«Мерцішор» – одне з найпопулярніших румунських народних свят,
івідзначається 1 березня з нагоди початку весни.
22
25. Цього дня прийнято дарувати одне одному червоно-білі
бутоньєрки з побажаннями жити та процвітати, як яблуні навесні.
Кольори квітки – символічні. Білий уособлює чистоту першої
весняної квітки підсніжника, червоний – кохання. Квітку мерцішор
чіпляють на лівому боці – біля серця – і носять весь березень. Потім
прив’язують її на гілочку дерева або якоїсь рослини. Таким чином
людина зобов’язується доглядати за ними.
23
26. 1 березня в нашій бібліотеці проводилась година відпочинку "Я
тобі приніс мерцішор ",
Горбівська сільська бібліотека – центр краєзнавства у селі.
Вона працює і захоплено вивчає історію і традиції рідного краю.
Наявність у бібліотеці місцевого фактографічного матеріалу надає
їй свого обличчя, робить її не схожою на інші.
24
