Тактична медицина. Правові основи надання домедичної допомоги. Автор - Кондратенко І.М.

1. “Правові основи надання домедичної
допомоги”

2. Домедична допомога - невідкладні дії та
організаційні заходи, спрямовані на врятування та
збереження життя людини у невідкладному стані та
мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я,
що здійснюються на місці події особами, які не мають
медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками
повинні володіти основними практичними навичками з
рятування та збереження життя людини, яка перебуває у
невідкладному стані, та відповідно до закону зобов’язані
здійснювати такі дії та заходи.
(п.4 ч.1 ст.1 ЗУ «Про екстрену медичну допомогу»)

3. Конституція України

4. ЗУ «Основи законодавства
України про охорону
здоров’я”

5. ЗУ “Про екстрену
медичну допомогу”

6. Підзаконні нормативно-
правові акти, що
регулюють суспільні
відносини у сфері охорони
здоров'я

7. Міжнародні договори, згода
на обов'язковість яких
надана Верховною Радою
України

8. *Якщо міжнародним договором, згода на
обов'язковість якого надана Верховною Радою
України, встановлено інші правила, ніж ті, що
передбачені законодавством України про
охорону здоров'я, то застосовуються правила
міжнародного договору.
(ст.2 ЗУ “Основи законодавства України про
охорону здоров’я”)

9. Також на працівників поліції
покладено обов’язок надання
невідкладної домедичної і медичної
допомоги, що визначено у ЗУ “Про
Національну поліцію”, а саме:

10. П.4 ч.1 ст.2 «надання в межах,
визначених законом, послуг з
допомоги особам, які з особистих,
економічних, соціальних причин або
внаслідок надзвичайних ситуацій
потребують такої допомоги»;

11. П.4 ч.1 ст.18 «надавати невідкладну,
зокрема домедичну і медичну,
допомогу особам, які постраждали
внаслідок правопорушень, нещасних
випадків, а також особам, які
опинилися в безпорадному стані або
стані, небезпечному для їхнього життя
чи здоров’я»;

12. Ч.2 ст. 18 «Поліцейський на всій території
України незалежно від посади, яку він займає,
місцезнаходження і часу доби в разі звернення
до нього будь-якої особи із заявою чи
повідомленням про події, що загрожують
особистій чи публічній безпеці, або в разі
безпосереднього виявлення таких подій
зобов’язаний вжити необхідних заходів з метою
рятування людей, надання допомоги особам, які
її потребують, і повідомити про це найближчий
орган поліції»;

13. П.14 ч.1 ст.23 «вживає всіх можливих
заходів для надання невідкладної,
зокрема домедичної і медичної,
допомоги особам, які постраждали
внаслідок кримінальних чи
адміністративних правопорушень,
нещасних випадків, а також особам, які
опинилися в ситуації, небезпечній для
їхнього життя чи здоров’я»;

14. Ч.4 ст.43 «Поліцейські зобов’язані
надавати невідкладну медичну
допомогу особам, які постраждали в
результаті застосування заходів
примусу».

15. Наказ МОЗ України №398 від
16.06.2014
«Про затвердження порядків
надання домедичної допомоги
особам при невідкладних
станах».

16. Стаття 136.
Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя
стані
1. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для
життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення
про такий стан особи належним установам чи особам, якщо це
спричинило тяжкі тілесні ушкодження, -
караються штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.
2. Ненадання допомоги малолітньому, який завідомо перебуває в
небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або
неповідомлення про такий стан дитини належним установам чи особам -
караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або
обмеженням волі на строк до трьох років.
3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті,
якщо вони спричинили смерть потерпілого, -
караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або
позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.