Презентація, яка демонструє правила написання слів з подвоєнням та подовженням приголосних

2. Подовжені приголосні являють собою збіг
двох фонем. Такі звуки вимовляються
приблизно в півтора рази довше, ніж
звичайні. На письмі вони позначаються
подвоєнням букв.

3. Приголосні звуки подовжуються і відповідно
подвоюються букви, якщо одна частина слова
(морфема) закінчується, а друга починається
на той самий звук: беззвучний (без +
звучний), віддати (від + дати),
наддніпрянський (над + дніпрянський),
юннат (юний натураліст).

4. Але подовження приголосних і відповідно
подвоєння букв не відбувається, якщо немає
збігу двох однакових приголосних:
казармений (казарм + е + ний),
пореформений (по + реформ + е + ний),
буквений (букв + е + ний), потомствений
(потомств + е + ний), дерев’яний, олов’яний,
конопляний, пшоняний.

5. Подовжується приголосний н у наголошених
суфіксах -енн-, -анн-:
а) у прикметниках, які вказують на більшу, ніж
звичайна, чи найбільшу міру якості: страшенний,
здоровенний, височенний, нескінченний,
невблаганний, несказанний, нездійсненний,
незліченний, нездоланний, недоторканний;
б) у прикметниках-старослов’янізмах:
благословенний, блаженний, мерзенний,
огненний, окаянний, священний, спасенний, а
також: божественний (із ненаголошеним
суфіксом -енн-).
Крім того, подовжується н у словах останній,
старанний, притаманний, захланний, численний.

6. Не подовжується н у прикметниках, які не
вказують на більшу, ніж звичайна, міру якості, та
в дієприкметниках, навіть якщо суфікс -ен- чи -
ан- у них наголошений: нескінчений,
нездоланий, нежданий, довгожданий, шалений,
скажений, навіжений, жаданий, вихований,
з’єднаний, придбаний, в’їжджений, сповнений.
У похідних словах
написання нн або н зберігається: нескінченний –
нескінченність, нескінчений – нескінченість,
недоторканний –недоторканність, вихований –
вихованість, забезпечений – забезпеченість,
навіжений – навіженість, притаманний –
притаманність.

7. Виникає подовження чч в іменниках,
утворених від прикметників на -цький:
донецький – Донеччина, німецький –
Німеччина, турецький – Туреччина,
гайдамацький – гайдамаччина. В іменнику
Вінниччина, утвореному таким самим
способом від прикметника вінницький.
Не подовжується звук ч і пишеться одна
буква ч в іменнику Галичина.

8. Подовжуються приголосні звуки і
подвоюються букви також у словах овва,
ввесь, бовван, бовваніти, ссати, ссавець та
лляний.

9. Подовжуються і відповідно позначаються подвоєними
буквами м’які зубні та пом’якшені шиплячі, якщо вони
стоять між двома голосними:
а) в іменниках середнього роду: засідання, питання,
вивчення, життя, знаряддя, мотуззя, колосся, дозвілля,
обличчя, затишшя, бездоріжжя, Запоріжжя; але в назвах
молодих істот подовження немає: теля, щеня, козеня,
порося;
б) в орудному відмінку однини іменників ІІІ відміни перед
закінченням -ю: мідь – міддю, сіль – сіллю, доповідь –
доповіддю, мазь – маззю, Оболонь – Оболонню, туш –
тушшю, річ – річчю, подорож – подорожжю;
в) у словах Ілля, суддя, стаття, рілля, породілля, баддя,
зрання, спросоння, навмання, попідтинню, попідвіконню.

10. Подовжується приголосний звук і
подвоюється буква л у дієслові ллю, ллєш і т.
д., а також у похідних: наллю, виллєш тощо.

11. Подовження приголосного й подвоєння букв
зберігається в різних словоформах тих самих
слів та в похідних словах: суддя, судді,
суддею, суддів, суддівство, суддівський;
життя, життям, життів, життєвий, життєвість,
життєздатність; Ілля, Іллею, Ілліч, Іллєнко.

12. Немає подовження в прикметниках судейський,
житейський та в родовому відмінку множини
іменників статей, бадей, породілей. Річ у тім, що
в давній українській мові в усіх названих вище
випадках після м’якого приголосного виступав
звук й, наприклад: [суд’йа], [стат’йа], [т’ін’йу],
[жит’йа]. Згодом звук й уподібнився до
попереднього м’якого приголосного: [суд’д’а],
[стат’т’а], [т’ін’н’у], [жит’т’а].
Але таке уподібнення не відбулося там, де перед
звуком й було вже два або більше приголосних,
звук й у такому разі випав: [йун’іс’т’йу] –
[йун’іс’т’у], [жоўч’йу] – [жоўч’у].

13. Після губних та р звук й залишився: [кровйу],
[мат’ірйу] (пишемо: кров’ю, матір’ю). Залишився
звук й і в словоформах статей, бадей, породілей
та в прикметниках судейський, житейський, тому
що між попереднім приголосним і ним з’явився
вставний е, як у словах земля – земель, пісня –
пісень, ескадрилья – ескадрилей.
Якщо м’який приголосний стоїть не між двома
голосними, то подовження не відбувається:
передмістя, зап’ястя, тертя, з користю, з радістю,
багато століть, знань, подільський (від Поділля),
трипільський (від Трипілля).

14. У загальних іншомовних назвах приголосні
звичайно не подовжуються і букви не
подвоюються (хоч у тих мовах, звідки їх
запозичено, ці букви подвоєні): сума, маса,
каса, група, шосе, сесія, колона, хобі,
бароко, інтермецо, лібрето, піанісимо, фін.
Подовження ж відбувається у всього 17-ти
словах.

16. Це: тонна, манна, ванна, мадонна, бонна,
панно, вілла, брутто, нетто, мотто, мулла та в
таких рідковживаних словах, як аннали
(записи історичних подій за роками), пенні
(розмінна монета Великобританії), білль
(проект закону в англомовних країнах), булла
(папська грамота, послання), дурро (рослина
роду злакових) і мірра (ароматна смола).

17. Д, т, з, с, ц, л, н. Легко запам’ятати як «Де ти
з’їси ці лини?».

18. Ш, ч, ж.

19. Фонема — найменша (неподільна)
структурно-семантична звукова одиниця, що
здатна виконувати деякі функції у мовленні.
Зокрема фонема творить, розділяє і
розпізнає морфеми, слова, їхні форми в
мовному потоці.