3. 1.1.Усвідомлення проблеми
створити учням 5-х класів умови для
кращого засвоєння великого обсягу
теоретичного матеріалу;
надати достатній матеріал для
фантазування з метою створення нових,
цікавих об`єктів праці;
полегшити роботу вчителя, за допомогою
застосування новітніх технологій.
5. 1.3. Параметри та вимоги
Крейдяні лінії переносять з однієї деталі на другу,
прокладаючи копі-ювальні стібки або виконуючи
перебивання з наступним крейдуванням ліній.
Копіювальні строчки для перенесення ліній з однієї
половини виробу на іншу повинні бути прокладені точно
по крейдяних лініях.
Для виконання копіювальних, змету вальних і інших
строчок тимчасо-вого призначення рекомендується
замість ниток застосовувати кручену пряжу, щоб
уникнути пошкодження тканини при витягуванні ниток.
Колір ниток або пряжі для виконання тимчасових строчок
повинен відрізнятися від кольору тканин деталей, які
з'єднують.
6. Колір ниток для строчок постійного призначення
повинен відповідати кольору тканини, якщо за моделлю
не передбачені нитки іншого кольору. Різ-номанітне
оздоблення пришивають нитками, колір яких
відповідають кольору оздоблення.
Краї деталей за технічними умовами обметують
бавовняними нитками.
Петлі повинні бути обметані густими стібками, без
проміжків між ними.
Ґудзики для застібання моделі пришивають на невисокій
стійці, ґудзики з вушком- без стійки.
7. Різноманітну фурнітуру пришивають бавовняними
нитками, колір яких відповідає кольору тканини, а ґудзики
з наскрізними отворами- кольору ґудзика.
При ручному з'єднанні двох деталей нитками верхня
деталь припосаджується. Тому деталь, яку необхідно
посадити, кладуть зверху; при з'єднанні двох деталей із
зрізами, що збігаються з нитками основи, верхню деталь
натя-гують у момент проколювання голкою; при з'єднанні
двох деталей без при посадки і з зрізами, що збігаються з
нитками утка, або викроєних по косій Нитці (під кутом
45° до нитки основи), припосаджують нижню деталь; при
V єднанні двох деталей, які викроєні з однієї деталі
вздовж нитки основи, а в другої - вздовж нитки утка,
деталь, що викроєна вздовж нитки утка, кладуть зверху;
при з'єднанні двох деталей із тканин різної товщини і
щільності деталь із більш тонкої і менш щільної тканини
розташовують зверху.
8. 1.4. Вибір оптимального
варіанту,обґрунтування
Ми обираємо гольницю - книжку тому що:
- вона має складну будову;
- призначена для багатофункціонального
безпечного зберігання: голок, булавок, шпильок,
які розміщуються на різних сторінках;
- виготавлювати з будь-якого м`якого матеріалу, та
різними способами;
- зручна в використанні;
- використання в інтер’єрі.
9. 1.5. Аналіз майбутньої
діяльності
дотримання геометричних
параметрів;
раціональне використання
матеріалів;
дотримання технології виконання;
мати естетичний вигляд.
11. 2.1. Складання ескізу
Гольниця - це виріб призначений для
безпечного зберігання голок. Їх можна
виготовити з будь якого м`якого матеріалу, та
різними способами.
12.
13.
14.
15.
16.
17.
18.
19.
20.
21.
22.
23.
24.
25.
26.
27.
28.
29.
30.
31.
32.
33.
34.
35.
36.
37.
38.
39.
40.
41.
42.
43.
44.
45.
46.
47.
48. 2.2. Добір матеріалів та
інструментів
Для виготовлення гольниці потрібно:
папір;
картон;
олівець;
лінійка;
голка швейна;
ножиці;
шпильки;
нитки;
тканина (6 кольорів);
набивач (синтепон або прокладка)
ґудзик;
тасьма;
51. Ручні стібки тимчасового
призначання
Копіювальні стібки "сильця" ( рис. 1) застосовують для перенесення виточок,
фасонних ліній, припусків на шви з однієї деталі на іншу. Такі стібки шиють
бавовняними нитками, контрастного з тканиною виробу кольору. Для цього
симетричні деталі складаємо лицьовими боками всередину і по намічених
лініях прокладаємо стібки швом "вперед голку" так, щоб кожний другий або
третій стібок залишався петлею. Потім деталі розсуваємо, а нитки стібків між
деталями (петлі) розрізаємо.
Прокладні стібки (рис. 2) застосовують для позначення середини переду ліфа,
спідниці, спинки, коміра, середини окату рукава і т. і. Довжина стібків по
лицьовому боку - 1,0-1,5 см, по виворітному - 0,3 -0,5 см.
Змету вальні стібки (рис. 3) застосовують для тимчасового з'єднання деталей
виробу в процесі підготовки до примірки. Довжина стібків 0,5-1 см.
Зборка (рис. 4) застосовують для призбирання або припосадки деталей.
Виконують їх дрібними стібками швом "вперед голку" двома паралельними
лініями на відстані 0,2-0,3 см один від одного. Це роблять для того, щоб при
з'єднанні призбираної деталі з іншою легше було рівномірно розподілити
зборки.
52.
53. Ручні стібки постійного
призначення
Обметувальні стібки (рис. 5) запобігають висипанню зрізів деталей виробу.
Щоб після розпрасування шов не відбивався на лицьовому боці виробу, стібки
шиємо бавовняними тонкими нитками. Стібки шиємо зліва направо, з
невеликим нахилом, через обрізний край.
Потайні підшивні стібки (рис. 6) застосовують для прикріплення підігну-того
краю низу сукні, спідниці, рукава тощо. Виконують їх тонкими бавовняними
нитками в тон тканини виробу. Низ виробу підгинаємо два рази: перший
підгин на 0,5-0,7 см і другий залежно від бажаної ширини його (2,0- 3,0 або
5,0 - 6,0 см). При виконанні операції виріб розміщуємо підгином від себе і
стібки виконуємо справа наліво. Нитка проходить від одного стібка до іншого
всередині підгину, а з боку виробу голкою захоплюємо одну - дві нитки і
знову голку вколюємо в підгин напроти стібка, переходячи до наступного
стібка.
Підшивні хрестоподібні стібки "козлик" (рис. 7) застосовують для
прикріплення підігнутого краю виробу (без повторного підгину) з усіх тканин,
що обсипаються.
54. Виконують зліва направо косими паралельними стібками з нахилом на-право і
наліво, вколюючи голку по черзі в підгин і в тканину поряд з підгином, не
затягуючи стібків. При цьому нитка проходить всередині так, щоб стібків не
було видно з лицьового боку.
Ручну строчку (рис. 8) застосовують для постійного з'єднання двох дета-лей в
тому разі, якщо машинну строчку виконати важко. Крім цього, ручна строчка
міцніша й еластичніша ніж машина її виконуємо так: голку виколюємо з
виворотнього на лицьовий бік на довжину стібка машинної строчки, а потім
виколюємо назад голкою в попередній стібок, а виколюємо на лицьовий бік на
довжину стібка.
Закріпку (рис. 9) застосовують для закріплення краю петельок, кишень,
складок тощо. В кінці розрізу петельки або іншої деталі зверху прокладаємо
три - п'ять стібків, потім пропускаємо голку вушком під стібок, обкручуємо їх,
притримуючи великим пальцем лівої руки так, щоб обмотка лягала щільно і
рі-вномірно.
Петельні стібки (рис. 10) застосовують для обкидання прорізних пете-льок,
обробки внутрішніх зрізів застібок, горловин, кишень, а також припусків на
шви в сипких тканинах.
55.
56.
57. 2.4. З’єднання деталей
Термінологія ручних робіт
Зметування - це тимчасове ниткове з'єднання двох або більше деталей.
Використовують для зметування бічних, плечових зрізів, деталей піл очок,
полотнищ спідниці.
Приметування - це тимчасове ниткове з'єднання дрібних деталей з вели-кими.
Приметують планку, манжету, клапан.
Заметування - це тимчасове ниткове закріплення підігнутого краю деталі,
складок, виточок, зашипів. Наприклад, заметують низ рукава, спідниці.
Вметування - це тимчасове ниткове з'єднання деталей по овальному кон-туру.
Вметують рукав в пройму, комір в горловину.
Виметування - це тимчасове ниткове закріплення попередньо обшитих і
вивернутих швом усередину країв деталей. Виметують клапан, хлястик, комір,
борт.
Підшивання - це прикріплення підігнутого краю деталі потайними стібками
постійного призначення. Підшивають низ спідниці, сукні.
58. Пришивання - це ниткове прикріплення фурнітури або оздоблення стібками
постійного призначення. Пришивають аплікації, ґудзики, гачки, кнопки.
Наметування - це тимчасове з'єднання деталей по площині однією або кі-
лькома строчками, наприклад прокладки на нижній комір.
Обметування - це ниткове закріплення зрізу деталі або розрізу, щоб запобі-гти
висипанню зрізу.
Вистьобування - це з'єднання двох або кількох деталей або шарів тканини,
накладених один на одного, потайними або наскрізними стібками на окремих
ділянках або по всій поверхні. Вистьобують нижній комір, манжети і
з'єднують їх з прокладкою.
Розметування - це ниткове закріплення розгорнутих або відгорнутих в один
бік зрізів шва або припусків на складки або постійне закріплення розмету-
вальними стібками ( наприклад, зустрічні складки ).
Висікання - це оформлення краю деталі фігурним вирізом. Оформляють зрізи
низу спідниці з фігурним вирізом.
Підрізка - це уточнення розмірів і кошу рів по лекалах, підрізка зайвої ширини
швів ножицями, спеціальними пристроями. Підрізують зайву ширину швів
після обшивання клапана, коміра.
59. Вимоги до виконання з’єднання деталей:
Зметування деталей необхідно здійснювати точно по основі
копіювальних стібків або крейдяних лініях. Після зметування
нитки від копіювальних стібків витягують.
При прокладанні стібків необхідно стежити за тим, щоб вони
були рівними за довжиною як з лицьового, так і з виворітного
боку, за винятком прокладної строчки, натяг, глибину
захоплення тканини, були розташовані на однаковій відстані
від краю деталі.
Нитку на початку строчки закріпляють за допомогою вузлика
на кінці нитки або без вузлика двома-трьома стібками,
вколюючи голку в одне й те саме місце, а наприкінці - двома-
трьома стібками.
Довжину стібка встановлюють залежно від щільності і
товщини тканини, а також вимог до строчки.
Строчки, прокладені з лицьового боку виробу, підшивні
роботи, що проводяться потайними стібками, закріпки,
обметування петель (у виробах із шерстяних, шовкових та
штапельних тканин ) виконують шовковими нитками.
60.
61.
62.
63.
64.
65.
66.
67.
68.
69. 2.5. Оздоблення виробу
1. Ґудзики різних форм (з двома отворами,
полуничка, бджілка, комахи).
2. Декоративні ножиці.
70. 2.6. Організація робочого місця
1. Перевірка робочого місця.
2. Підготовка необхідних інструментів.
3. Підготовка необхідних матеріалів.
71. 2.7. Екологічне обґрунтування
- виріб пропонуємо виконати з натуральної
тканини;
- тому що він зручний в експлуатації,
продовжується термін використання.
- у разі використання штучного синтепону,
гольницю можна буде використовувати лише
декоративно, тому що при зіткненні металу голок і
такого синтепона відбуваються хімічні реакції, які
погіршують якість голок.
72. 2.8. Маркетингове та економічне
дослідження
тканина (10 см) - 0.8 грн. (1шт);
нитки – 1 грн.;
картон (2 дет.) – 0.2 грн.;
ґудзики (6 шт) – 2.5 грн.;
декоративні ножиці (1шт) – 0.5 грн.;
синтепон – 0.2 грн.
Собівартість виробу – 5.2 грн.
Вартість на ринку – від 5-ти грн. і більше.
74. 3.1. Виконання технологічних
операцій
1. Заготовити шаблони з щільного паперу:
- шаблони А, А1 і А2 - для зовнішніх часток книжечки
(надалі - обкладинки);
- шаблони Б, Б1 і Б2 - для внутрішніх часток (надалі -
сторіночки);
- на шаблонах А і А1, Би і Б1 знайти і відзначити центри,
проколовши їх голкою.
75. 2. При розкрої врахувати наступне:
- припуски не додавати;
- на всіх деталях з тканини на вивороті робити відмітки напряму
нитки основи і центральних крапок на круглих деталях А1 і Б1;
- тканини для кола вибрати не дуже тонкі;
- за шаблоном А - 2 деталі з тканини (самі «віконця», в
пропонованому зразку тканини з полуничками і з ромашками) і 4
деталі - прокладки;
- за шаблоном А1 - 2 деталі з тканини (це обрамлення «віконець»).
76. 3. Для сторіночок викроїти:
- за шаблоном Б - 4 деталі з тканини (це маленькі «віконця». Вони
можуть бути всі однаковими або всі різними, або ж змішані. На
даному зразку два віконця повторюють тканини обкладинки, а два
вирізані з різних ніжно - зелених тканин) ;
- за цим же шаблоном 4 деталі - прокладок (або 8, для кожного
віконця подвійний шар синтепона);
- за шаблоном Б1 - 4 деталі з тканини (це обрамлення маленьких
«віконець»).
77. 4. Збірка деталей :
- відрізати довгу нитку, в два складання;
- відступивши 0,5 см від краю, пройти дрібними стібками «голка вперед» по
всьому колу. Нитку в кінці не закріплювати і не обривати (мал. а);
- для деталей А1 використовувати шаблон А2, для деталей Б1 - шаблон Б2;
- відповідно розмістити картонне коло - шаблон в центр підготовленої деталі.
Стягнути нитку - і автоматично підвертаються припуски на колах;
- закріпити і обрізати нитку (мал. б);
- прасувати кола з картонами з обох боків, небагато дати охолонути, дістати
картонні шаблони і ще раз обережно фіксувати гарячою праскою підвернуті
припуски (мал. в, г). Так виконувати всі кола - деталі з тканини.
78. 5. Тепер оформити «віконця»:
- почати з обкладинок - на виворіт підготовленої деталі - кола А1
укладають спочатку прокладку, потім «віконце;
- сумістити направлення ниток основи деталей з тканини А і А1.
79. 6. Шестикутні деталі треба закріпити точно в центрі кола:
Для точності поєднання скористатися таким способом:
- укладають на них шестикутний шаблон з отвором в центрі,
вколоти голку і суміщати її з відміченим центром на вивороті кола
(мал. а);
- акуратно прибрати голку, шаблон і зафіксувати шестикутні деталі
шпильками на знайденому центрі (мал. б);
- по черзі закласти всередину віконця дуги, закріпити їх
шпильками;
- зібрати так само всі деталі для обкладинки і для сторіночок (мал.
в, г).
80. 7. Ось так виглядатимуть обкладинки:
Маленькі поради.
*не прагніть загинати дугу сильно, достатньо на стільки, на скільки
дозволяють внутрішні шари шестикутників, інакше потім деталь
зігнеться;
*старанно підвертайте кожен кінець дуги всередину під іншу дугу,
щоб на зовнішній стороні точки згину рівно збігалися і вийшла б
акуратна складочка;
* уважно складайте останню дугу так, щоб всі складки деталі були б
в одному напрямі.
81. 8. Всі заготовки (2 обкладинки і 4 сторіночки) з’єднані, можна
шити:
- заготовити тонку голку і нитку близьку за кольором в одне
складання. Так стьобання вийдуть практично непомітними;
- почати зшивати від куточка, заховавши вузлик. Потайним швом
підшивання пройти по всьому периметру внутрішніх дуг,
сполучаючи їх з центральним шестикутником;
- не треба проколювати деталь наскрізь і сильно затягувати нитку;
- кінчики куточків обов'язково пришити до центру, а ось самі
складочки залишаються вільними.
82. 9. Тут добре видно вільну складочку:
- відступити від краю вже укріпленої дуги 3-4 мм, узяти нитку в
одне складання і повторити стьобанням той же шлях, що і раніше.
Досить захоплювати тканину дуги і трохи внутрішнього синтепона.
83. 10. Тепер, коли всі заготовки оформлені, можна їх зібрати в
книжечку:
- з'єднати деталі обкладинки так само, як в звичайній книжці -
зліва;
- підібрати правильне розташування малюнка, сумістити за
розміром сторони шестикутників і скласти деталі лицьовими
сторонами (малюнками) всередину;
- сколоти шпилькою (мал. а);
- шити потрібну сторону маленькими стібками «через край» або
так, як показано на малюнку б. Нитка в одне складання. Синтепон
можна не захоплювати, достатньо тільки трохи тканини.
Ось так вийде із зворотного боку, по якому зшивають (мал. в).
А це - з лицьового боку обкладинки (мал. г).
84. 11. Тепер сортують сторіночки по парах і зшивають внутрішні
деталі книжки аналогічно, як на обкладинці.
85. 12. Далі на внутрішню сторону обкладинки укладають зшиті
попарно сторіночки лицевою стороною до себе:
- в центр кожної обкладинки кладуть пару сторіночок.
- закріпити шпильками і пришити до обкладинки тільки по
вказаних лініях (на малюнку виділено чорним кольором).
- роблять це потайним швом: голка хвилеподібно захоплює
усередині деталі, що по черзі скріпляються, не виходячи назовні.
Повторити рух - закріпку двічі - вперед і назад.
Видаливши шпильки, отримують такий результат.
86. 13. І для наочності така картинка:
Подивитеся, який просторий будиночок! Скільки голочок в нім
можуть поміститися!
87. 14. Книжечка зібрана. Залишилися ґудзичок і петелька:
- пришити на задній стороні обкладинки з вивороту петельку.
Можна для неї використовувати тонку тасьму-гумку (мал. а, б).
- на передній стороні обкладинки пришивають ґудзичок або
намистину. Пришити приблизно на середині дуги (мал. в).
88. -наприклад, обкладинці можна додати трішки літа - а, означає,
комах. Для ґудзичка «сонечка» пришити маленьку «дочку -
сонечко». На ромашки із зворотного боку прилетіла бджілка.
15. Відкриваємо:
Там полуничка - впала із зовнішнього боку обкладинки (мал. а).
Ще раз відкриваємо. Маленьке швацьке приладдя (мал. б)
89. 16. І ще раз відкриваємо:
- на лужку поселився маленький зелений наперсток. «Літо, ах,
літо!». Шиємо і вдихаємо аромати полуниці, польових квітів,
слухаємо дзижчання бджілок.
94. 4.1. Корегування виробу
перевірка геометричних параметрів;
раціональне використання матеріалів;
перевірка технології виконання швів;
перевірка технології виконання
гольниці;
перевірка охайності виконання виробу;
наявність естетичності зовнішнього
вигляду;
95. 4.2. Самооцінка
Дивлячись на попередні дослідження, ми
робимо висновок: гольниця виконана за всіма
вимогами технології пошиву, її екологічна та
економічна доцільність обґрунтована і
дотримані естетичні показники.
96. 4.3. Аналіз
- ознайомились з термінами та засобами виконання виробу;
- засвоїли знання з технології виконання гольниці ручними швами;
- зформували вміння та навички виконувати ручні шви, приміняти
їх;
- зформували художній смак, творче мислення;
- виховали сумлінне відношення до праці;
- виховали навички акуратності та терпіння, при виготовленні
гольниці;
- розвинули творчі здібності;
- розвинули моторику рухів пальців.
