НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ ОДЯГУ

1
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,
МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ
НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ ОДЯГУ
Методичні вказівки
до виконання лабораторних, самостійних та
контрольних робіт всіх форм навчання
з дисципліни «Новітні технології виготовлення одягу»
для студентів спеціальності 7.05160202
«Конструювання та технології швейних виробів»
КИЇВ КНУТД 2011

2
Новітні технології виготовлення одягу: Методичні вказівки до виконання
лабораторних, самостійних та контрольних робіт всіх форм навчання з дисципліни
«Новітні технології виготовлення одягу» для студентів спеціальності 7.05160202
«Конструювання та технології швейних виробів»/Упоряд.: Курганський
А.В., Білоусова Г.Г.- К.: КНУТД, 2011. – 44 с. Укр. мовою.
Упорядники: А.В. Курганський, доц.,
Г.Г. Білоусова, канд.техн.наук, доц.
Рецензенти: Літвиненко Г.Є, канд.техн.наук, доц.
Відповідальний за випуск зав. кафедрою антропології та проектування одягу
М.М. Колосніченко доктор тех.наук, проф.
Затверджено на засіданні кафедри антропології та проектування одягу
Протокол №____ від

3
Зміст
с
1. Лабораторна робота №1. Аналіз методів обробки вузлів одягу
визначеного асортименту з застосуванням нової клейової технології. 4
2. Лабораторна робота №2. Графічне зображення виробів з позначенням
зон з використанням клейових прокладок. 12
3. Лабораторна робота №3. Аналіз методів обробки вузла з
використанням нових видів матеріалі, прокладок та обладнання. 14
4. Лабораторна робота №4. Характеристика матеріалів, конструкції та
методів обробки гідрокостюмів. Схематичне зображення. 16
методів обробки костюмів для чистих приміщень. Схематичне
зображення. 16
методів обробки спецодягу загального призначення. Схематичне
зображення. 16
методів обробки спеціального захисного одягу від підвищеного рівня
іонізуючого випромінювання. Схематичне зображення. 17
8. Лабораторна робота №8. Нормування часу з використанням нових
методів виготовлення спецодягу. 17
9. Лабораторна робота №9. Аналіз умов праці при виготовленні одягу з
удосконаленням організації робочих місць. 26
10. Перелік питань для підсумкового контролю 48
11. Завдання для контрольної роботи 50
12. Завдання для самостійної роботи 50
13. Список рекомендованої літератури 51

4
Мета виконання лабораторних робіт – закріплення теоретичних знань,
набуття практичних навичок при виборі раціональних методів обробки та
обладнання для конкретного виробу з врахуванням умов підприємства. Під час
оформлення протоколів лабораторних робіт відбувається ознайомлення з
елементами єдиної системи конструкторської та технологічної документації та
державними стандартами.
Лабораторні роботи виконуються за одним алгоритмом проведення робіт по
вивченню процесів виготовлення швейних виробів.
До протоколу входять: назва і номер лабораторної роботи; мета роботи;
завдання; результати виконаної роботи у вигляді графічного матеріалу, таблиць,
розрахунків; висновки.
У висновках слід оцінити отримані результати з погляду виконання завдання
роботи.
Лабораторна робота №1
Аналіз методів обробки вузлів одягу визначеного асортименту з
застосуванням нової клейової технології
Мета роботи: ознайомлення з методами обробки та збирання вузлів та
швейних виробів з застосуванням нової клейової технології:
- методи обробки спідниці;
- методи обробки суконь;
- методи обробки штанів;
- методи обробки чоловічих сорочок;
- методи обробки кишень.
Зміст роботи
1 Розглянути конструкцію деталей та обробку заданого вузла.
2 Надати графічну та умовну познаку цього вузла.
3 Скласти специфікацію деталей лекал і крою.
4 Скласти технологічну послідовність обробки для заданого вузла.

5
5 Сформулювати напрямки удосконалення розглянутих методів обробки з
застосуванням нової клейової технології.
Теоретичні основи
Спочатку необхідно сформулювати функціональне призначення виробу та
вузла, його конструктивні особливості з врахуванням використаних матеріалів.
Основною частиною лабораторних робіт є самостійне ознайомлення з
методами обробки та зборки заданих вузлів. При цьому встановлюється
послідовність етапів обробки і їх зміст. Особливу увагу слід приділити складанню
технологічної послідовності обробки вузла в залежності від особливостей його
конструкції та запропонованих методів обробки. При цьому слід вказати тип
обладнання для кожної операції і режими виконання.
Напрямки удосконалення розглянутих у роботі методів обробки вузлів
пропонується у вигляді зміни конструкції деталей, допоміжних матеріалів та
заміни обладнання і методів обробки.
Варіанти запропонованого обладнання передбачають заміну універсальних
машин на спеціальні, напівавтомати та використання пристроїв малої механізації.
Варіанти удосконалення методів обробки полягають в заміні ниткових
методів кріплення клейовими або зварними; послідовну обробку замінить на
послідовно-паралельну чи паралельну.
роботи.
Контрольні питання
1. З яких етапів складається процес виготовлення швейних виробів та вузлів?
2. Яку нормативно-технічну документацію використовують при обробці того
чи іншого виду одягу?
3. Які бувають варіанти обробки вузлів і виробів в залежності від виду
матеріалу?
4. Які основні напрямки удосконалення процесів обробки одягу?
Розглянемо приклад, методів обробки кишень верхнього одягу.

6
Кишені, які використовуються у верхньому одязі, можна поділити на дві
групи: зовнішні і внутрішні. Зовнішні в свою чергу поділяються на прорізні,
накладні та у швах (непрорізні).
Прорізні кишені розподіляють по місцю розташування на бічні та верхні;
напрямку входу в кишеню – горизонтальні, вертикальні або під кутом; по формі
прорізу – прямолінійні та фігурні; по оздобленню входу в кишеню – з клапаном,
обшивками, листочками.
Процес обробки прорізних кишень поділяється на три етапи: заготовка деталей
кишені; монтаж кишені та її оздоблення.
Завдання: Обробка прорізної кишені „у рамку”.
Прорізна кишеня „у рамку”, в залежності від моделі, може мати різну лінію
входу в кишеню: горизонтальну, вертикальну, під кутом чи фігурну. Особливістю
конструкції цих кишень є той факт, що обшивки і підзор викроюють по формі
входу.
1 – основна деталь; 2 – поздовжник; 3 – обшивки; 4 – підкладка кишені;
5 – підзор.
Рисунок 1.1 – Зовнішній вигляд прорізної кишені „у рамку”

7
При виготовленні прорізних кишень необхідно виконувати вимоги нормативно-
технічної документації:
- ДСТУ 2162-93 Технологія швейного виробництва. Терміни та визначення.
- ДСТУ 2023-91 Деталі швейних виробів. Терміни та визначення.
- ДСТУ ISO 4916:2005 Матеріали текстильні. Типи швів. Класифікація і
термінологія.
ДСТУ 2027-92 Вироби швейні й трикотажні. Терміни та визначення.
Рисунок 1.2 – Обробка та збирання прорізної кишені „у рамку”
Таблиця 1.1 – Специфікація деталей лекал і крою прорізної кишені „у рамку”
Назва деталі Визначення деталі
по ДСТУ 2023 – 91 Кількість Рисунок деталі
лекал кроя
Поздовжник Деталь, що запобігає
розтягненню розрізу
кишені
1 1
Обшивки Деталі для обробки
лінії розрізу кишень 1 2
------- ------- ------- ------- -------
Таблиця 1.2 – Технологічна послідовність обробки прорізної кишені „у рамку”

8
Номер
операції
Зміст
технологічної
операції
Вид
роботи
Розряд
Обладна
ння
Зображення
операції
Графічне Умовне
1 Настрочування
підзора на
підкладку кишені
М 2 1322
ОЗЛМ
----- ----- ----- --- ----- ----- -----
Для удосконалення обробки прорізної кишені „у рамку” з метою підвищення
продуктивності праці і покращенню якості обробки вузла доцільно запропонувати:
використання двоголової машини.
Завершальною лабораторною роботою по даному модулю доцільно зробити
„Аналіз методів обробки вузла” по індивідуальному завданню.
Прикладом виконання цієї роботи є „Аналіз методів обробки прорізної
кишені з клапаном та двома обшивками”.
Слід пам’ятати, що при виконанні аналізу методів обробки, головною
умовою є однаковий зовнішній вигляд вузла. Якщо при виконанні аналізу для
різних способів змінюється тільки обладнання, достатньо надати лише одну
умовну познаку вузла, а при зміні конструкції деталей чи вузлів та використанні
різних методів обробки надається умовна познака вузла для кожного способу.
Аналіз методів обробки доцільно виконувати за критеріями: трудомісткість
вузла; кількість технологічних неподільних операцій; коефіцієнт механізації та
зріст продуктивності праці (ЗПП %).
Далі надано приклад виконання роботи з аналізу методів обробки прорізної
кишені з клапаном та двома обшивками.
А А
А-А

9
Рисунок 1.3 - Обробка прорізної кишені з клапаном та двома обшивками
Таблиця 1.3 - Способи обробки прорізної кишені з клапаном та двома обшивками
№
п/п
Назва технологічно - неподільної операції Вид
роботи
Розр
яд
Витрати
часу, с
Обладнання,
клас, фірма
1 2 3 4 5 6
1 Спосіб
1 Намічання місця розташування кишень на
пілочці
Р 2 19 Лекало
2 Дублювання верхнього клапана Пр 2 37 MAYER
3 Дублювання поздовжника на місці
розташування кишені з виворітного боку
пілочки
Пр 2 41 MAYER
4 Обшивання нижнього клапана верхнім М 3 37 483„Пфафф”
5 Висікання припусків швів обшивання
клапана у кутиках та вивертання клапана
Р 1 10 Ножиці
6 Припрасування клапана П 3 27 BTFD
„Тест”
7 Запрасування обшивок П 3 38 BTFD
„Тест”
8 Настрочування підзора на підкладку кишені М 3 14 483„Пфафф”
9 Припрасування шва настрочування підзора на
підкладку
П 3 22 BTFD
„Тест”
10 Пришивання верхньої обшивки і клапана до
пілочки
М 3 23 483„Пфафф”
11 Пришивання нижньої обшивки до пілочки М 3 23 483„Пфафф”
12 Розрізання лінії розрізу та надсікання кутиків Р 2 26 Ножиці
13 Вивертання кишені на виворітний бік та
виправлення кутиків у кишені
Р 2 14
Продовження таблиці 1.3
1 2 3 4 5 6
14 Пришивання підкладки з підзором до
припуску шва пришивання клапана та
обшивки до пілочки
М 3 14 483 „Пфафф”
15 Пришивання другої підкладки до обшивки М 3 14 483 „Пфафф”

10
16 Зшивання підкладки кишені з трьох боків з
одночасним закріпленням кутиків
М 3 49 483 „Пфафф”
17 Припрасування кишені в готовому вигляді П 3 27 BTFD „Тест”
Разом 435
2 Спосіб
1 Намічання місця розташування кишень на
пілочці
Р 2 19 Лекало
розташування кишені з виворітного боку
пілочки
Пр 2 41 MAYER
4 Обшивання нижнього клапана верхнім НА 4 21 JUKI APW
239/240
6 Припрасування клапана П 3 27 BTFD „Тест”
7 Запрасування обшивок П 3 38 BTFD „Тест”
8 Настрочування підзора на підкладку кишені М 3 14 483 „Пфафф”
9 Припрасування шва застрочування підзора
на підкладку кишені
П 3 22 BTFD „Тест”
10 Пришивання обшивок і клапана до пілочки
двома паралельними строчками з
розрізанням лінії розрізу кишені
М 4 29 3802 „Пфафф”
11 Надсікання кутиків кишені Р 2 16 Ножиці
12 Вивертання кишені на виворітний бік та
виправлення кутиків кишені
Р 2 14
припуску шва пришивання клапана та
М 3 14 483 „Пфафф”
14 Пришивання другої підкладки до обшивки М 3 14 483 „Пфафф”
15 Зшивання підкладки кишені з трьох боків з
одночасним закріпленням кутиків
М 3 49 483 „Пфафф”
16 Припрасування кишені в готовому вигляді П 3 27 BTFD „Тест”
Разом 392
3 Спосіб
розташування кишені зі зворотного боку
пілочки
Пр 2 41 MAYER
3 Обшивання нижнього клапана верхнім А 5 13 ADLER AG
971
5 Припрасування клапана П 3 27 BTFD „Тест”
6 Запрасування обшивок П 3 38 BTFD „Тест”
7 Настрочування підзора на підкладку кишені М 3 14 483 „Пфафф”

11
Закінчення таблиці 1.3
1 2 3 4 5 6
9 Пришивання обшивок і клапана до
пілочки двома паралельними
строчками з одночасним розрізанням
лінії розрізу та кутиків кишені
НА 5 15
JUKI
APW
239/240
10 Вивертання кишені на виворітний бік
та виправлення кутиків кишені
Р 2 14 483
„Пфафф”
припуску шва і пришивання клапана та
М 3 14 483
„Пфафф”
12 Пришивання другої підкладки до
обшивки
М 3 14 483
„Пфафф”
13 Зшивання підкладки кишені з трьох
боків з одночасним закріпленням
кутиків
М 3 49 483
„Пфафф”
14 Припрасування кишені в готовому виді П 3 27 BTFD
„Тест”
Разом 332
Таблиця 1. 3 – Аналіз методів обробки прорізної кишені з клапаном та двома
обшивками
Показники
Трудомісткість, с
Кількість
неподільних
операцій
Коефіцієнт
механізації
ЗПП
Варіанти ΔТ, с %
І 435 17 0,58 - -
ІІ 392 16 0,56 43 10,9
ІІІ 335 14 0,59 100 29,9
Коефіцієнт механізації визначається за формулою:
Кмех = Σ(tм + tс + tна + tпр)/Твуз , (1)
де tм + tс + tна + tпр - час на виконання, відповідно, машинних, спецмашинних
операцій та на автоматах і пресах, с;
Твуз - загальний час на обробку вузла, с.
Зріст продуктивності праці (%) визначається за формулою:
ЗПП = (Тст - Тнов)/Тнов х 100, (2)
де Тст – загальний час на найбільштрудоємку обробку вузла (перший
варіант), с ;
Тнов - загальний час на запропонований спосіб обробки вузла, с.

12
На основі отриманих результатів (таблиця 1.3) необхідно зробити висновки,
який із варіантів доцільно запропонувати для впровадження.
ЗПП в даному прикладі отримано за рахунок впровадження
високопродуктивного обладнання – спеціальної машини або напівавтоматів, тому
графічна та умовна познака обробки кишені для кожного способу залишається
однаковим. Підвищення продуктивності праці можливо одержати за рахунок зміни
технології обробки, впровадження новітніх прокладкових матеріалів, пристроїв
малої механізації. У цих випадках умовні познаки обробки вузла змінюються і
необхідно представити один спосіб графічної та три способи умовних познак
обробки вузла.
Рисунок 1.4 – Способи обробки відрізної настрочної планки
При цьому необхідно враховувати той факт, що зовнішній вигляд вузла
(графічна познака) при різних методах обробки повинен бути однаковим (рисунок
1.4).
Графічне зображення виробів з позначенням зон з використанням клейових
прокладок
Мета роботи: набути навиків з виконання графічного зображення виробів з
позначенням зон з використанням клейових прокладок.
1 Розглянути конструкцію виробу, його деталей та обробку вузлів.
А-А
1 спосіб
2 спосіб
3 спосіб
А А

13
використанням нових видів матеріалі, прокладок та обладнання.
Технологія дублювання деталей виробів різноманітна і залежить від моделі
виробу і виду тканини. Асортимент продукції фірми Хензель Текстиль настільки
широкий і різноманітний, що забезпечить якісне «внутрішнє життя» будь-якої
моделі виробу. Варіант класичної технології дублювання деталей чоловічого
піджака представлені на рис.2.1.

14
Перший варіант обробки – фронтальне дублювання полички стабілізуючою
прокладкою, наприклад віскозний дублірін арт. 1101/BS4. Зрізи плеча і краю
борту фіксуються пайовими клейовими стрічками по типу арт. В5052/BS4, зрізи
пройми і паростка – косими клейовими стрічками, напр.арт.В5952/BS4, низ
деталей і шліци – перфорованими клейовими стрічками, напр. арт.В5811/SM4.
Другий варіант – у області грудей на основний шар прокладки накладається
другий шар (подвійне фронтальне дублювання полички). Обидва шари
виконуються з одного і того ж артикулу, наприклад еластичного дубліріна арт.
1706/BS9. Як і в першому варіанті зрізи фіксуються клейовими стрічками.
Третій варіант, так званий Класичний, - фронтальне дублювання полички
прокладкою, наприклад армованим флізеліном арт.5054/BS4, у області грудей
поличка посилюється двома шарами бортівки, наприклад арт.137W. Замість
другого шару бортівки можна використовувати клейове покриття на бортівку,
наприклад арт.5296/WP3, виконане з об'ємного нетканого полотна.
Як і в першому варіанті зрізи фіксуються клейовими стрічками.
Графічне зображення деталей виробу виконується за нижченаведеним
прикладом (рис. 2.1)
Рис.2.1. Технологія дублювання деталей чоловічого піджака.
Аналіз методів обробки вузла з використанням нових видів матеріалі,
прокладок та обладнання

15
Мета роботи: ознайомлення з методами обробки, збирання вузлів та
швейних виробів з використанням нових видів матеріалі, прокладок та обладнання:
- методи обробки спідниці;
- методи обробки суконь;
- методи обробки штанів;
- методи обробки чоловічих сорочок;
- методи обробки кишень.
1 Розглянути конструкцію деталей та обробку заданого вузла.
використанням нових видів матеріалі, прокладок та обладнання.
Спочатку необхідно сформулювати функціональне призначення виробу та
вузла, його конструктивні особливості з врахуванням використаних матеріалів.
Основною частиною лабораторних робіт є самостійне ознайомлення з
методами обробки та зборки заданих вузлів. При цьому встановлюється
послідовність етапів обробки і їх зміст. Особливу увагу слід приділити складанню
технологічної послідовності обробки вузла в залежності від особливостей його
конструкції та запропонованих методів обробки. При цьому слід вказати тип
обладнання для кожної операції і режими виконання.
Напрямки удосконалення розглянутих у роботі методів обробки вузлів
пропонується у вигляді зміни конструкції деталей, допоміжних матеріалів та
заміни обладнання і методів обробки.
Варіанти запропонованого обладнання передбачають заміну універсальних
машин на спеціальні, напівавтомати та використання пристроїв малої механізації.

16
Варіанти удосконалення методів обробки полягають в заміні ниткових
методів кріплення клейовими або зварними; послідовну обробку замінить на
послідовно-паралельну чи паралельну.
роботи.

17
Характеристика матеріалів, конструкції та методів обробки
гідрокостюмів. Схематичне зображення.
Мета роботи: набути навички з аналізу матеріалів, конструкції та методів
обробки гідрокостюмів.
1 Розглянути конструкцію деталей та обробку гідрокостюма.
2 Виконати технічний опис виробу з визначенням особливостей обробки даної
моделі.
3 Виконати схематичне зображення гідрокостюму з деталізацією обробки вузлів.
Характеристика матеріалів, конструкції та методів обробки костюмів для
чистих приміщень. Схематичне зображення.
обробки костюмів для чистих приміщень.
1 Розглянути конструкцію деталей та обробку костюмів для чистих приміщень.
моделі.
3 Виконати схематичне зображення костюмів для чистих приміщень з деталізацією
обробки вузлів
Характеристика матеріалів, конструкції та методів обробки спецодягу
загального призначення. Схематичне зображення.
обробки спецодягу загального призначення.

18
1 Розглянути конструкцію деталей та обробку спецодягу загального призначення.
моделі.
3 Виконати схематичне зображення спецодягу загального призначення з
деталізацією обробки вузлів.
Характеристика матеріалів, конструкції та методів обробки
спеціального захисного одягу від підвищеного рівня іонізуючого
випромінювання. Схематичне зображення.
обробки спеціального захисного одягу від підвищеного рівня іонізуючого
випромінювання.
1 Розглянути конструкцію деталей та обробку спеціального захисного одягу від
підвищеного рівня іонізуючого випромінювання.
моделі.
3 Виконати схематичне зображення спеціального захисного одягу від підвищеного
рівня іонізуючого випромінювання з деталізацією обробки вузлів.
Нормування часу з використанням нових методів виготовлення
спецодягу
Мета роботи: набути навички нормування часу з використанням нових
методів виготовлення спеціального одягу.

19
1 Виконати аналіз технологічної операції з урахуванням конкретного
обладнання та здібностей швеї та обрати спосіб визначення нормативного часу.
2 Виконати опис робочого місця та особливостей методів та умов роботи (рис.
8.1)
3 Визначити середні значення часу кожного елементу, провести розрахунки
згідно методики REFA. Данні занести до таблиці 8.1.
3 Виконати аналіз та шляхи удосконалення організації робочого місця.
4 Скласти технологічну послідовність обробки для заданого узла.
застосуванням нової клейової технології.
Розробка нормативів часу повинна базуватись на ретельному аналізі
окремих рухів, що викликає необхідність використання мікро – елементних
нормативів, але це дуже трудомісткий процес, тому необхідно виконувати
проектування раціональних прийомів праці та їх нормування за допомогою ЕОМ.
У загальному вигляді це задачу можливо представити у вигляді:
t(xi) = An(µ1,µ2,µ3,…,µI),
де t (хі) - термін виконання Хі ТНО;
µ1 - рух праці , який входить до ТНО;
Аn - алгоритм визначення способу виконання та тривалість ТНО.
Таким чином, завдання полягає у тому, щоб знайти таку сукупність та
послідовність елементів при використанні зручних умов праці та техніки
безпеки, за умов виконання якої тривалість ТНО буде мінімальною.
Проектування технологічного процесу повинно проводитись
разом з оптимізацією, тобто вибором найкращого з багаточисельних варіантів.
Критеріями оптимізації технологічного процесу краще вибрати наступні:
• час виконання операції, Тс;

20
• собівартість, С грн.
Нормою часу для виконання операцій називають час, який є необхідним
людині та засобу виробництва для її виконання.
Час для виконання операції можна визначити аналітичним методом, за
допомогою хронометра або кінозйомки.
Аналітичним методом визначають час технологічної операції за допомогою
емпіричних формул. Цим методом зручно розраховувати час на таких операціях,
де змінюють машини морально застарілі на більш швидкісні, спеціальні або
автомати. Але цим методом не можливо точно визначити час на окремі елементи з
яких складається вся операція.
Для виконання аналізу технологічної операції слід використовувати
кінозйомку. За допомогою кінозйомки вивчають час виконання операції, потім
визначають, скільки кадрів використано на зйомку цієї операції, а далі, знаючи час
усієї операції і кількість відзнятих кадрів, визначають час на один кадр.
Аналізуючи зйомку операції, визначають, скільки кадрів іде на кожний елемент і,
помноживши кількість кадрів на час одного кадру, визначають час кожного
елементу операції.
Для визначання часу виконання технологічної або організаційної операції з
урахуванням конкретного обладнання та здібностей швеї, яка виконує цю
операцію, слід використовувати хронометраж. При використанні цього методу,
за допомогою секундоміра заміряють час всієї операції, а також час на елементи,
з яких складається операція. Ці елементи більші, ніж при кінозйомці.
Час, який визначають при замірах, часто використовують для
порівняння методів обробки, завантаження обладнання, вивчення
продуктивності праці та розрахунку заробітної платні.
Тому визначенню часу операції приділяють особливі вимоги:
• необхідно мати спеціальну кваліфікацію, щоб поділяти та
оцінювати процес, а також володіти технологією замірів часу, вміти оцінити
рівень продуктивності праці;
• місце розташування заміряючого час має бути таким, щоб не це не впливало

21
негативно на працівника, але було якомога ближчим до нього;
• під час замірів заборонені всілякі розмови. Якщо потрібно щось
обговорити, то це треба зробити на початку замірів, аби не відволікати швею при
замірах часу.
Замір часу операції починається з опису робочого місця, особливостей
методів та умов роботи, а також фіксації відносних величин рівня індивідуальної
продуктивності чинного часу для окремих відрізків операції.
Методи замірів часу можуть бути:
• послідовний замір (секундомір працює без зупинок);
• одиничний замір.
Оцінка рівня індивідуальної продуктивності полягає у тому, що людина, яка
цим займається, спостерігає за процесом виконання операції та порівнює з
оптимальним процесом. Це робиться задля того, щоб отримати найближче
співвідношення між досягнутою продуктивністю і відносною. Рівень
індивідуальної продуктивності показує відношення наявної продуктивності до
відносної у відсотках.
Кожна людини володіє двома основними ознаками, які характеризують процес
виконання операції: інтенсивністю та здібністю.
Інтенсивність визначається за швидкістю виконання та завантаженістю при
виконанні.
Здібність відображає добротність методу праці робітника.
Наприклад: спокійно, впевнено, ритмічно, вільно, зі знанням
справи.
100% продуктивність (нормативна продуктивність) – це виконання операції,
яку спостерігаючий сприймає як найбільш гармонійне, природне та рівномірне
відносно окремих дій та їх координацій.
Перш ніж приступити до визначення норми часу на організаційну або
технологічну операцію, слід ознайомитись з системою виконання нормування
часу на робочому місці.

22
На другому етапі визначається операція, час якої треба визначити. Для цього
слід відповісти наступні питання:
• Чи потрібна ця операція взагалі?
• Коли її краще виконати, раніше, чи пізніше?
• Можливо цю операцію слід з'єднати з іншою?
• Чи слід замінити обладнання?
• Зручно чи ні робітниці брати та відкладати виконану роботу?
• Раціональні чи ні необхідні пересування предметів праці на
робочому місці?
• Якісною чи ні буде продукція при користуванні цією технологією?
• Відповідають чи ні технологічні параметри виконання операції (температура,
тиск, довжина стібка тощо)?
На наступному етапі організаційна або технологічна операція поділяється на
елементи. Операцію слід поділити на логічні, добре підпорядковані вимірюванню
елементи. Дуже короткі елементи важко буде заміряти та записувати, тому що слід
уважно стежити за виконанням операції. Якщо елементи дуже великі, важко буде
оцінити продуктивність праці.
Слід чітко виділити кінцеві та початкові моменти операції.
Наприклад. Організаційна операція „Зшивання бокових зрізів штанів"
доцільно поділити на такі елементи :
• взяти ліву передню та задню половинки штанів. Опустити
лапку;
• зшити бокові зрізи з одним перехватом;
• обрізати нитки та відкласти штани;
• взяти праву передню та задню половинки штанів; опустити лапку;
• зшити бокові зрізи з одним перехватом; підняти лапку;
• обрізати нитки та відкласти штани;
Далі слід визначити , скільки замірів треба зробити. Замірів слід робити
стільки, щоб мати стійке середнє значення. Правило повинно бути таким: чим

23
більша розбіжність у замірах часу одного елемента, тим більше повинно бути
виконано замірів. Зазвичай, заміряють пачку деталей (10-30 одиниць).
На наступному етапі заповнюється таблиця, у якій будуть записуватися
заміри операцій. Система REFA запропонувала бланк для визначення
нормативного часу на робочих місцях при аналізі організації робочих місць на
швейних потоках. Приклад бланка додається на рис. 5 і 6. У ньому слід
відповісти на всі питання, додати рисунок робочого місця з розташуванням
предметів праці відносно робітниці та вказати, як вони передаються від одного
робочого місця до іншого.
Тільки після цього слід виконувати заміри. Приклад заповнювання
бланку наведено на рис. 5.
Після виконання замірів (у кожному прикладі їх 15 для кожного елемента)
визначаються середні значення часу кожного елементу та записуються до
графи tі (рис. 6). Якщо робітниця в період заміру зробила паузу, (наприклад,
треба замінити шпульку, чи порвалася нитка, чи ще щось незаплановане) замір
виконується, але обводиться і для розрахунку середнього значення не береться.
Для визначення значення наступної графи ПП% необхідно провести
додаткову роботу. У цій графі записується рівень продуктивності праці при
виконанні кожного елементу робітницею. Якщо ми вважаємо, що той чи інший
елемент вона виконує довше, ніж треба (внаслідок невідпрацьованих прийомів
роботи або відсутності спеціального приладу тощо), ми ставимо у графі (ПП%)
від 75-95%, або вважаємо, що вона шила дуже швидко, а інші робітниці так не
зможуть, ми ставимо від 105-125%. Якщо нормально, тоді ми ставимо 100%.
Відхилення менше, ніж 5%, не є суттєвим, і слід проставляти 100%.
Звичайно на підприємстві цю роботу повинні виконувати кваліфіковані
технологи, тоді норми будуть визначені вірно. Для заповнення наступної графи
потрібно помножити значення графи t i -, на значення графи ПП.
Наприклад:
ton = 6,79x0,9 = 6,11 (с).

24
Окрім часу, який визначається за допомогою хронометражу, слід урахувати
час, який не враховується при замірі цього елементу, але він обов'язково повинен
бути врахованим. Це час (tдод), який потрібний робітниці для заміни шпульки, голки,
нитки тощо.

25
REFA Визначення нормативного часу Замовлення Модель Дата
Початковий час 1100
Код операції 25.456.473 Розмір 100х182
ФІБ робітниці Іванова І.Н. Норма часу по каталогу 89 Назва операції Зшивання бокових зрізів
штанівГрупа / зміна I
ФІБ нормувальника Петрова Норма часу 63
Опис методу праці: машинна
Взяти ліві половинки штанів, підкласти під лапку, зшити, відкласти.
Взяти праві половинки штанів, підкласти під лапку, зшити, відкласти.
Види тканини базова
Номер ниток 80/3
Кількість стібків в 10 мм 4810 мм
Довжина стібка 2,5 мм
Додаткові пристрої –
Рисунок 8.1 - Організація робочого місця.

26
Таблиця 8.1
Визначення нормативного часу
№ Елементи операції
Заміри Cума
кіль-ть
ti ПП% tоп tдод Нч
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1
Взяти ліву передню і задню половинку
штанів, опустити лапку
%
t 4 7 6 5 4 5 6 7 28 5
2
Зшити бокові зрізи з одним перехватом,
підняти лапку
%
t 17 17 18 16 18 15 14 53 16 14
3 Обрізати нитки і відкласти штани
%
t 5 5 4 4 6 4 4 4 5 5
4
Взяти праву передню і задню
половинки штанів, опустити лапку
%
t 6 5 6 4 5 7 4 5 6 6
5
Зшити бокові зрізи з одним перехватом,
підняти лапку
%
t 19 19 22 18 20 19 21 24 20 18
6 Обрізати нитки і відкласти штани
%
t 5 6 б 6 5 6 5 7 4 5
7 1
%
95
6,79 90 6,11 15% 7,02t 6 7 4 5 6
14
8 2
%
207
15,92 95 15,13 15% 17,4t 18 14 57 16 14
13
9 3
%
71
4,73 100 4,73 15% 5,44t 4 4 6 4 7
15
10 4
%
76
5,43 95 5,16 15% 5,936 5 7 4 16
14
11 5
%
278
19,86 95 18,86 15% 21,6919 18 21 20 40
14
12 6
%
76
5,43 95 5,16 15% 5,9315 6 5 5 5
14
13
Час на одну пачку:
записати кількість, посунути візок з
виготовленою роботою, підсунути візок
з новою роботою, кількість штук в
пачці 15
%
67
4,47 100 4,47 10% 4,9167
15
Загалом Нч 63,42

27
Для різних видів робіт він складає:
0% - для ручних робіт;
5% - для універсальних машин та машин спеціального призначення;
8-10% - для автоматів.
Крім того, враховується час на особисті потреби tо.п. = 5% та час на
відпочинок, який потрібний людині tвідп
=
5%. Таким чином , в графі t дод.ми
ставимо 15% (якщо була ручна операція, ми би взяли 10%, для автомата- 18-
20%.
Остання графа Нч дорівнює сумі значень ton + tдод
Наприклад:
Нч = 6,11+(6,1х0,15) = 7,02(с).
Крім норми часу на операцію слід врахувати час, який робітниця витрачає
на пачкові операції, якщо у потоці використовується пачкова система запуску
напівфабрикату. Пачкові операції відбуваються наступним чином:
- посунути візок з новою роботою;
- взяти пачку;
- перенести її, розв’язати;
- записати кількість оброблених деталей;
- зв’язати пачку, перекласти її;
- відсунути візок з виконаною роботою тощо.
Час визначається для всієї пачки також хронометражем, а потім
поділяється на кількість деталей у пачці.
У нашому прикладі пачка дорівнює 15 одиницям. Необхідно заміряти час,
який робітниця витрачає на пачкові операції. Наприклад, tn 67', тоді для одної
одиниці він дорівнює 67:15 = 4,47' , якщо tдод становить 10%, тоді Нч на пачкові
операції для одної одиниці дорівнює 4,91' , а в цілому на операцію Нч = 63,42' .
Потім ми сумуємо час всіх елементів і визначаємо час на операцію.
У нашому прикладі цей час становить: 63,42 або 63 с.

28
Аналіз умов праці при виготовленні одягу з удосконаленням
організації робочих місць
Мета роботи: набути навички нормування часу з використанням нових
методів виготовлення спеціального одягу.
1. Вивчити робоче місце на предмет розміщення деталей на робочому
місці та з метою визначення вузьких місць.
2. Виконати рисунок робочого місця у масштабі та вказати всі рухи
робітниці при виконанні операції з визначенням довжини шляхів.
3. Визначити загальну довжину траєкторії рухів робітниці та час на їх
виконання.
4. Виконати рисунок нового варіанту робочого місця з врахуванням всіх
рухи робітниці у новому варіанті та з визначенням довжини шляхів
пересування.
5. Визначити загальну довжину рухів робітниці у новому варіанті.
6. Виконати порівняльний аналіз та визначити зростання
продуктивності праці за рахунок нових пропозицій.
Робота з організації робочих місць та методів праці носить
комплексний характер і включає застосування методів елементарного аналізу
процесів праці і методів проектування робочих місць на основі
використання різноманітних приладів для механізації ручних прийомів праці,
застосування різних засобів для пересування предметів праці від одного
робочого місця до інших.
Основний час для виконання операції складає приблизно 25%, а
залишок складає час для виконання допоміжних дій (взяти виріб, перенести до

29
місця праці, розрівняти виріб, визначити місце тощо). Тому, для
підвищення продуктивності праці за умов мінімальних додаткових
капітальних витрат, необхідно впливати саме на цей час. Підвищення
продуктивності праці можливе лише зі умов вірної організації робочого
місця, впровадження прогресивних методів роботи.
Особливу увагу слід приділяти при аналізі робочого місця рухам робітниці,
бо якщо рухи недоцільні і неекономні, це приводить до втомлюваності
робітниці, збільшення часу на їх виконання, і якщо результат – зниження
продуктивності праці, особливо у другій половині робочої зміни.
На рис. 7 наведено схему рухів робітниці, що перебувають у полі зору
під час виконання операції на робочому місці.
З рисунка бачимо, що лише у зоні 200 мм та 200 мм обидві руки робітниці
у полі зору; якщо ця зона розширюється, у полі зору залишається лише одна
рука. І це слід враховувати при організації робочого місця у потоці.
Розглянемо приклад покращення умов праці робітниці за рахунок
удосконалення організації робочого місця.
Робоче місце, на якому виконується організаційна операція:
- зшивання середнього зрізу спинки жакета.
- пришивання правої бічної частини до спинки.
- пришивання лівої бічної частини до спинки.
Рисунок 9.1 - Зони поля зору робітниці на робочому місці.
1- Обидві руки у полі зору. Центр робочої зони.

30
2- Обидві руки у полі зору. Розширений робочий центр.
3- Зона однієї руки.
4- Розширена зона однієї руки.
Операція виконується на універсальній машині зі стандартними
розмірами стола (рис. 8).
У першому варіанті (рис.8а) напівфабрикати пересуватися від одного
робочого місця до іншого за допомогою візків, які розташовані праворуч
від робітниці. Предмети праці робітниця перекладає з візка на міжстілля,
яке розташоване ліворуч від машини, і розміщує на ньому предмети праці. На
схемі це є рух 1. Потім робітниця бере обіруч з пачки праву і ліву середні
частини спинки (це рух 2) і розміщує їх на столі В у робочій зоні швейної
головки Ж, з’єднує середні зрізи, підкладає під лапку машини і виконує
зшивання середніх зрізів. Після цього вона бере лівою рукою ліву бічну
частину спинки (це рух 3), складає зрізи, підкладає під лапку і пришиває її
до середньої частинки спинки.
Потім лівою рукою вона бере праву бічну частину спинки (це рух 4),
з’єднує зрізи і пришиває її до спинки; відкладає зібрану спинку знову на візок А
праворуч (це рух 5).
Якщо швейна машина не має додаткових пристроїв, таких як:
автоматичний підйом лапки автоматично та обрізка ниток, то робітниця
наприкінці операції виконує додаткові рухи для підйому та опускання лапки,
бере ножиці, обрізає нитки наприкінці шва і відкладає ножиці.
У нашому прикладі машина має пристрої для підйому лапки та обрізки
ниток, тому ці рухи не враховуються. Кількість одиниць у пачці – 10.
Таким чином, для варіанта рис. 8а довжина рухів становить:
1- 120см;
2- 65 см;
3- 75x2=150 см;
4- 55x2=110см;
5- 65 см.

31
а
б
в
A
Б
I
Ж
В
А
В
Ж
Г
Д
A
В
Ж
Г
Рисунок 9.2 – Варіанти організації робочого місця швачки
А – візки; Б – міжстілля; В – робочий стіл; Г – додаткова кришка стола; Д –
похилена площина для розміщення деталей крою; І – предмети праці; Ж – зона
швейної машини.

32
Довжину руки 1 слід поділити на кількість одиниць у пачці, тому що
робітниця виконує його з усіма деталями разом, тобто 120:10=12 см, а довжина
рухів 3 і 4 подвоюється тому, що робітниця простягає руку від спинки до
бічної частин і переміщує їх з міжстілля до головки машини.
L1=12+65+(150*2)+(110*2)+65=662 (cм).
Загальна довжина рухів дорівнює 662 см, або 6,6 м, а час, який вона
витрачає на ці рухи становить 6 сек., тому що для пересування предметів праці
на 100 см робітниця у середньому витрачає 1 сек.
У другому варіанті (рис. 8б) пропонується збільшити площину стола зліва
та спереду додатковою кришкою стола. Пересування напівфабрикату від
одного місця до іншого передбачається за допомогою візка, розташованого
ліворуч від робітниці – і тому міжстілля не потрібне.
У новому варіанті робітниця виконує такі рухи:
- обіруч перекладає крій з візка на додаткову площину (рух 1);
- обіруч бере праву і ліву середні частини спинки і розміщує їх у
робочій зоні швейної головки, суміщає середні зрізи, підкладає під
лапку і зшиває їх (рух 2);
- лівою рукою бере ліву бічну частину спинки, суміщає зрізи, підкладає
під лапку і пришиває ії (рух 3);
- лівою рукою бере праву бічну частину спинки, суміщає зрізи,
підкладає під лапку і пришиває ії (рух4);
- відкладає зібрану спинку на візок (рух5).
Таким чином, для 2-го варіанту довжина рухів становить:
1- 30см;
2- 45x2=90 см;
3- 50x2-100 см;
4- 40x2-80 см;
5- 80см.
L2=(30/10)+(45*2)+(50*2)+(40*2)+80=353

33
Загальна довжина рухів дорівнює 353 см. А час, яки вона витрачає на
ці рухи, становить 4 сек.
У третьому варіанті пропонується оснастити робоче місце додатковою
площиною, яку слід розташувати зліва віз робітниці над столом (рис 8в).
Рухи робітниці, у порівнянні з другим варіантом, не змінилися, але
змінилася довжина траєкторії, яка становить:
1 = 40 см;
2 = 15 см;
3 = 30 см;
4 = 35x2 = 70 см;
5 = 30x2 = 60 см.
6=80 см
L3=(40/10)+15+30+(35*2)+(30*2)+80=259 (cм)
Загальна довжина рухів становить 259 см, а час , який вона витрачає
на ці рухи, - Зс.
Таким чином, можна зробити такі висновки:
У другому випадку порівнюючи з першим, рух робітниці
скорочується на 662-353=309 (см), або 3,1 м, що скоротило час на обробку
одиниці виробу на 3с, а в порівнянні з третім - рух скоротився на 662-259=403
(см), а час приблизно на 4 с.
Але робітниця обробляє за зміну не одну одиницю, а, наприклад, 200.
Тоді за зміну довжина рухів у другому випадку скорочується на 3,1x200=620
м, а у третьому – 4*200=800 м, а час, заощаджений у другому випадку, - 620 с,
у третьому – 800 с. А якщо покращити не одне робоче місце, а потік, тоді
економія часу буде ще більшою.
Результат таких розрахунків можна представити у графічному вигляді
(рис. 9).
У нашому випадку це буде мати такий вигляд:

34
Рисунок 9.3 - Графічний вигляд отриманих результатів при
вдосконаленні робочого місця.
На другому прикладі розглянемо удосконалення робочого місця на
операції „Запрасування виточок на пілочках” рис. 10.
З прикладів видно, як можна підвищити продуктивність праці і
зменшити втомлюваність робітниць, особливо наприкінці робочої зміни, за
рахунок організації робочого місця без значних капітальних затрат.
При раціональній організації робочих місць найважливішим є
організаційне оснащення (оргтехоснащення), що являє собою набір елементів,
який забезпечує раціональну побудову трудового процесу, розміщення і
збереження деталей, інструменту, поліпшення умов праці. Організаційне
оснащення сприяє скороченню часу для виконання допоміжних прийомів і
дозволяє без істотних витрат забезпечити на робочому місці зростання
продуктивності праці на 5-20%.
На робочому місці виконується технологічна операція „Запрасування
виточок на пілочках”. Операція виконується на прасувальному столі Veit
3811/S пачковим способом (у пачці 10 од.).
1 варіант. Напівфабрикат пересувається від одного робочого місця до
іншого за допомогою візка, який розташований праворуч від робітниці.
Предмети праці робітниця правою рукою перекладає з візка на міжстілля, яке
розташоване ліворуч, а потім лівою рукою бере пілочку, кладе на прасувальний

35
стіл і виконує запрасування виточок. Після виконання операції робітниця
правою рукою кладе напівфабрикат на візок. Довжина рухів робітниці при
обробці цілої пачки становить : 1 – 160 см; 2 – 100Х10 см; 3 – 110Х10 см.
Загальна довжина рухів – 2360 см. Витрати часу – 24 с (рис. 10 а та рис 11а).
а)
б)
Операція: „Запрасування виточок на пілочках”
3-й варіант

36
в)
Рисунок 9.4– Варіанти організації робочого місця прасувальниці
а)

37
б)
До реконструкції:
довжина рухів 1400 см;
витрати часу 14 с.
в)
Рисунок 9.5 – Зони рухів працівниці
2 варіант. Пропонується переставити міжстілля ближче до робітниці, а
візок переставити зліва від прасувального стола (рис. 10 б). Таким чином, зона
рухів робітниці значно зменшується (рис. 11б). У цьому випадку робітниця
перекладає лівою рукою крій з візка на міжстілля. Потім лівою рукою бере
пілочку, кладе на прасувальний стіл і виконує операцію. Оброблений
напівфабрикат лівою рукою вона відкладає на візок, розташований ліворуч.

38
Довжина рухів становить: 1- 60 см; 2 – 60Х10 см; 3 – 120Х10 см. Загальна
довжина рухів робітниці становить 1860 см, витрати часу – 19 с.
3 варіант. Пропонується візок переставити на місце міжстілля, тоді
міжстілля не потрібне (рис. 10 в). У цьому випадку робітниця виконує такі
рухи: лівою рукою бере одну одиницю з пачки, яка розташована на візку і
перекладає на прасувальний стіл, виконує операцію (рис. 11 в). Лівою рукою
відкладає одиницю на візок. Довжина рухів становить: 1 – 70Х10 см; 2 – 70Х10
см. Загальна довжина рухів – 1400 см. Витрати часу – 14с.
Таблиця 9.1
Значення довжини рухів та час на їх виконання для різних варіантів
Довжина рухів, м Час на виконання рухів, с
І 23,6 24
ІІ 18,6 19
ІІІ 14,0 14
Таким чином, завдяки раціональній організації робочого місця,
правильному розташуванню деталей крою, рухи робітниці зменшуються у
порівнянні з 1 і 2 варіантами на 5 м, а 1 і 3 – на 9,6 м, що дозволило скоротити
час у першому варіанті на 5с, а у другому – на 10 с, що дозволяє зменшити
втомлюваність робітниці наприкінці робочої зміни, що суттєво впливає на
якість виготовленої продукції.
Покращення умов праці на робочому місці можливо виконати за
рахунок:
• збільшення площі робочої зони стола (рис. 12);
• зміни форми робочої зони стола залежно від розмірів
оброблюваних деталей (рис. 13);
• зміни конфігурації стола залежно від змісту технологічної
операції (рис.14);
• раціонального розміщення деталей для їх обробки (рис. 15).
Варіант

39
Крім збільшення розмірів робочого стола, можливе використання
додаткових засобів, таких як:
• впровадження різних пристроїв з поворотними дошками;
• впровадження полички;
• впровадження засобів для обробки деталей за принципом
"перелистування";
• використання хрестовини для сортування малих деталей без зв'язування.
Приклади цих засобів наведені на рис. 16.
Для пересування деталей від одного робочого місця до іншого
використовуються різноманітні візки: одно -, дво - та більшеповерхові, складні
візки, які займають значно менше місця, особливо на етапі запуску, тому що
вони в'їжджають один в одний, а потім можуть трансформуватися у
звичайний візок для передачі швейних виробів у підвищеному стані (це
особливо зручно у монтажній секції, рис. 17).

40
Рисунок 9.16 – Пристрої для збільшення площі робочої зони стола:

41
а) деталь великих розмірів;
б) деталь середніх розмірів;
в) деталь малих розмірів.
Рисунок 9.7 – Зміна форми робочої площі стола, залежно від розмірів
деталей, що обробляються.
Зміну конфігурацій робочої площі стола, залежно від змісту
технологічної операції, показано на рис.:
а) для нашивання підзору на підкладку
кишені;
б) для виконання коротких швів, довжину
яких треба перевіряти;
в) для обробки полотен пальта (велика деталь
повністю лежить на поверхні, яка збільшена);
г) для пришивання етикеток, що лежать
праворуч;
д) для пришивання блискавки до передньої
половинки брюк (великі деталі можна
покласти перед робітницею);
Рисунок 9.8 – Зміна конфігурації стола, залежно від змісту технологічної операції

42
а) обробка однієї дрібної деталі (1-2);
б) обробка дрібних деталей (2-1);
в) обробка трьох дрібних
деталей (3-1);
г) обробка однієї великої деталі (1-1);
д) обробка двох великих деталей;
е) обробка трьох великих деталей (3-
1).

43
Рисунок 9.9 – Форми робочих поверхонь, залежно від кількості і розмірів
деталей, що обробляються

44
Хрестовина для сортування малих деталей без зв’язування
Пристрій з рухомою дошкою, перекладною (балкою), з покриттям, що не
дозволяє з’їжджати деталям
Пристрій з двома затискувачами для стола
Монтажний візок з антизсувним покриттям та регулюванням висоти

45
Стіл із затискувачами для роботи за принципом „водоспаду”
Стіл на колесах з дошками. Верхню дошку можна знімати, регулювати висоту,
використовувати для транспортування довгих деталей
Поличка для складання, малих деталей відповідно до серії розкроїв (комір,
манжети та ін. деталей, які складаються штабелями )
Дошка з затискувачами для столу та поворотною стрілою з напрямком
падіння деталей у бік
Рисунок 9.16 – Додаткові засоби для покращення умов праці на робочому
місці

46
Рисунок 9.10 – Візок для пересування напівфабрикату між робочими місцями

47
А – додаткова площа з зажимом для обробки виробів „перелистування”
Б – додаткова видвіжна площина
Рисунок 9.11 – Організація робочого місця для швачки

48
Рисунок 9.12 – Організація робочого місця для швачки
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ
1. Історія розробки швейного обладнання та класифікація швейного
обладнання.
2. Фактори, що впливають на вибір устаткування.
3. Швейні голки та їх конструкція.
4. Класифікація голок за призначенням.
5. Основні робочі органи швейних машини.
6. Процес утворення стібка.
7. Характеристика фізико-механічних властивостей човникових строчок.

49
8. Визначення аналітичним та експериментальним шляхом витрат ниток
для строчок човникового стібка.
9. Основні робочі органи швейних машини.
10. Процес утворення ланцюгових стібків різних за призначенням.
11. Характеристика фізико-механічних властивостей ланцюгових строчок.
12. Визначення аналітичним та експериментальним шляхом витрат ниток
для ланцюгового стібка.
13. Порівняльна характеристика човникових та ланцюгових стібків та
строчок.
14. Види петель: прямі, фігурні, з вічком тощо.
15. Характеристика обладнання для виготовлення петель.
16. Характеристика фурнітури, яка використовується при виготовленні
швейних виробів.
17. Види вишивок, які використовуються при виготовленні швейних
виробів та характеристика устаткування, на якому вони виготовляються.
18. Сучасний стан обладнання для волого-теплової обробки.
19. Класифікація обладнання для ВТО.
20. Основні робочі органи прасувального обладнання.
21. Види операцій, які використовуються за допомогою ВТО.
22. Основні етапи організації та обладнання робочого місця.
23. Комплексна робоча система.
24. Фактори, що впливають на продуктивність праці.
25. Шестиступеневий метод системи REFA, який використовується для
покращення умов праці та підвищення продуктивності праці на
робочому місці.
26. Характеристика існуючих способів нормування часу операції при
виготовленні продукції: аналітичний, хронометраж, кінозйомка.
27. Методика визначення нормативного часу на робочих місцях за
системою REFA.

50
28. Організація робочих місць, прийомів праці та устаткування з
застосуванням методів елементарного аналізу процесів праці і методів
проектування робочих місць на основі використання різноманітних
додаткових приладів для механізації різних прийомів праці,
застосування засобів для пресування предметів праці від одного
робочого місця до інших.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ
1. Асортимент клейових матеріалів.
2. Особливості виготовлення клейових матеріалів з подвійною крапкою.
3. Параметри дублювання.
4. Новітні технології з використання клейових матеріалів при
виготовленні:верхнього одягу,чоловічих та жіночих штанів, суконь та спідниць,
курток.
5. Прокладкові матеріали для виготовлення курток.
6. Особливості виготовлення спеціального захисного одягу для АЕС.
7. Особливості виготовлення для особливо чистих приміщень.
8. Технологія виготовленого одягу нафтопереробних підприємств.
9. Удосконалення прийомів роботи швачки при виготовленні швейних
виробів за рахунок організації її робочого місця.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
До змістового модуля І
1. Опрацювання лекційного матеріалу. Тема 1. Характеристика нових
прокладкових матеріалів. Нові конструкції прокладок та вплив на технологію
обробки швейних виробів.
2. Опрацювання лекційного матеріалу. Тема 2. Графічне зображення виробів з
позначенням зон з використанням клейових прокладок.

51
3. Опрацювання лекційного матеріалу. Тема 3. Обґрунтування вибору нових
методів обробки в залежності від матеріалів, прокладкових матеріалів та
обладнання.
До змістового модуля ІІ
4. Опрацювання лекційного матеріалу. Тема 4. Характеристика умов праці, у
яких використовуються конкретні види спецодягу.
5. Опрацювання лекційного матеріалу. Тема 5. Розробка та підбір матеріалів
для спецодягу. Розробка технології виготовлення конкретного спецодягу.
6. Опрацювання лекційного матеріалу. Тема 6. Характеристика ниткових
з’єднань для виготовлення спецодягу для чистих приміщень. Характеристика
клейових та комбінованих з’єднань для виготовлення гідрокостюмів.
До змістового модуля ІІІ
7. Опрацювання лекційного матеріалу. Тема 7. Характеристика зварювальних
з’єднань при виготовленні спеціального захисного одягу від підвищеного рівня
іонізуючого випромінювання.
8. Опрацювання лекційного матеріалу. Тема 8. Характеристика обладнання та
умов праці при виготовленні конкретних видів спецодягу
9. Опрацювання лекційного матеріалу. Тема 9. Рекомендації щодо
покращення умов праці за рахунок раціональної організації робочих місць при
виготовленні спецодягу
Список рекомендованої літератури
1. Савостицкий А.В. Меликов Е.Х. Технология швейных изделий. М.:
Легпромбытиздат, 1991.- 440с.
2. Тимашова З.И. Технология швейного производства, М.:
Легпромбытиздат, 1985. – 382с.
3. Першина Л.Ф., Петрова С.В. Технология швейного производства, М.:
4. Промышленная технология одежды. Справочник/ П.П. Кокеткин и др. М.:

52
5. Лабораторный практикум по технологии швейных изделий/ Меликов
Е.А. и др. М.: Легпромбытиздат, 1998. – 270с.
6. Орленко Л.В., Терминологический словарь одежды. М.: 1996.
7. Справочник по швейному оборудованию / Зак И.С и др. М.: Легкая
индустрия, 1981. – 272с.
8. Труханова А.Т. Основы технологии швейного производства. Издание 3-е
переработанное и дополненное. М.: Высшая школа, 2000
9. Шершнёва Л.П., Рогова А.П. Проектирование и производство женского
платья. М.: Лёгкая пищевая промышленность, 1983. – 223с.
10. Шишов А.В. Технология швейного производства, М.: Легпромбытиздат,
1985. – 374с.
11. Nahttechnische information von Gütermann, информация по Технологии
шва. №86. – 17с.
12. Третьякова Л. І., Турчинская Є. П. Методы обработки швейных изделий.
Практикум. К.: Вища школа. 1988. – 223с.
13. Білоусова Г.Г., Масловська Л.О. Методи обробки штанів, К.: КНУТД,
2002. - 37с.
14. Білоусова Г.Г., Масловська Л.О. Методи обробки спідниць, К.: КНУТД,
2002. - 32с.
15. Білоусова Г.Г., Масловська Л.О. Методи обробки суконь з корсетами, К.:
КНУТД, 2005. - 43с.
16. Білоусова Г.Г., Масловська Л.О. Методи обробки чоловічих сорочок, К.:
КНУТД, 2004. - 64с.
17. Білоусова Г.Г., Масловська Л.О. Методи виготовлення кишень, К.:
КНУТД, 2003. - 59с.
Нормативна документація
18. ДСТУ 2162 - 93 Технологія швейного виробництва. Терміни та
визначення.
19. ДСТУ 2023 - 91 Деталі швейних виробів. Терміни та визначення.

53
ДСТУ ISO 4916:2005 Матеріали текстильні. Типи швів. Класифікація і
термінологія.

НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ ОДЯГУ

Recommended

Recommended

More Related Content

What's hot

What's hot (20)

Similar to НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ ОДЯГУ

Similar to НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ ОДЯГУ (20)

Recently uploaded

Recently uploaded (17)

НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ ОДЯГУ