1. Шановні батьки майбутніх школярів !
Ваші діти під час відвідування дитячого
садочку
залюбки насолоджувались «Пригодами в чарівній
школі»
Запрошую вас прочитати їм серію казок
про Феєчок і Гномиків, які їм так полюбились.
З повагою, практичний психолог ЗДО №238
Галина Олександрівна
4. ...Одного разу на уроці
Червона фея попросила
у своєї подружки
Бузкової феї олівець,
але та не дала.
Червоний гном
попросив у Зеленого
книжку, а той сказав,
що вона йому самому
потрібна, і заховав у
портфель.
А Синій і Фіолетовий
гномики взагалі
поділили парту і не
дозволяли один одному
класти речі на чужу
половину.
Дивилася на все це
Мудра фея, дивилась і
запропонувала
послухати казку.
5. В одному Злому
королівстві жила собі
принцеса Жадібність.
Вона була дуже-дуже
жадібною. Принцеса
забрала у всіх іграшки,
книжки, цукерки...
Ходила вона по палацу і
все у всіх відбирала з
криками: «Моє, моє,
моє!» І всі її піддані — і
великі, й малі —
ховалися від принцеси
і не хотіли з нею ні
спілкуватися, ні
гратися.
Кімната принцеси була
заповнена різними
речами, які їй були не
дуже потрібні, але вона
нікому нічого не
давала.
6. А ще принцеса була
дуже-дуже самотня
— з нею ніхто не хотів
гратися, навіть
розмовляли з нею
лише за наказом.
Одного разу принцеса
почула, як у сусідньому
дворі гралися веселі
діти:
їхній сміх долинав
крізь вікно до
принцеси. А їй було так
сумно та нудно, так
хотілось погратися з
дітьми...
7. Принцеса вийшла в сад.
Там діти кидали одне одному
якийсь брудний м’яч.
М’яч був зовсім негарний, а
дітям було так весело, наче
він був новенький, яскравий
і гарненький.
«Чому їм так весело?» — не
розуміла принцеса.
8. Вона підійшла до дітей і
стала до них у коло. Діти
подивилися на неї, але
нічого не сказали. Принцеса
гралася з дітлахами декілька
годин, і їй було так добре та
весело, як ніколи раніше.
Коли стемніло, діти
розбіглися по домівках, а
принцеса пішла у свої покої.
10. Наступного дня
принцеса Жадібність
чекала на дітлахів із
нетерпінням. Вона
винесла гарний
новенький м’ячик, а ще
— багато цукерок.
Дівчинка дала дітям
м’ячик і пригостила їх
цукерками. Самій
принцесі не залишилось
жодної цукерки, проте
вона була дуже
задоволена.
Увечері дівчинка знову
думала: «Чому мені
сьогодні було ще краще,
ніж учора?»
11. Уранці принцеса
прокинулась із гарним
настроєм. Вона зібрала
всі іграшки, інші речі і
роздавала їх людям
просто так, бо
зрозуміла: жадібність
приносить смуток і
самотність, а доброта
— радість і дружбу.
З того часу
королівство перестали
називати Злим, а
принцесу почали
називати Добротою.
12. Ось така казка, —
закінчила розповідь
учителька.
У класі панувала тиша:
всі розмірковували над
казочкою. Та ось
Червона феєчка
підняла руку:
- А якщо хтось візьме
мою ручку і зламає її?
— запитала вона.
- Або поставить пляму
на мою книжку? —
додала Рожева феєчка.
- А якщо хтось хоче
взяти річ, яка в цей час
мені й самому
потрібна? — запитав
Зелений гномик.
13. - Розберемося по черзі!
— засміялася Мудра
фея.
— Крім жадібності існує
ще бережливість — і це
дуже хороша якість.
Бережливо треба
ставитись і до своїх
речей, і до чужих.
Ми з вами домовимось:
якщо забруднив або ще
якось зіпсував чуже, то
ти й приводиш річ до
ладу.
-А якщо зламав або
загубив — віддаєш свою
або просиш у батьків
придбати таку саму і
віддаєш її другові.
- А якщо друг попросив
у тебе ручку, а в тебе
вона одна — що б ви
порадили? — запитала
вчителька.
14. - Можна запропонувати
олівець, — сказав Зелений
гномик.
- А можна звернутися по
допомогу до вчителя або
до інших однокласників,
— додав Фіолетовий
гномик.
- Так, це все слушні
поради. Ви молодці! —
сказала вчителька. — А
зараз продовжимо урок...
15. Запитання до дітей
- Чи щасливою була принцеса Жадібність?
-Що таке бережливість? Чому бути жадібним
погано?