війна кремля проти України

1. Безпековий огляд ЦДАКР № 1 (88)
15 січня 2018
Редакційна колегія Зміст

2. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 січня 2018
2
Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і
РИЗИКИ» Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння (ЦДАКР,
www.cacds.org.ua ) здійснюється
аналітиками ЦДАКР за підтримки
банку «Аркада». Для підготовки
оглядів залучаються відомі
експерти, дипломати, військові
фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому
середовищі України.
Метою публікацій Безпекового
огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»
є оперативне та аналітичне
інформування зацікавлених
профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться
актуальними проблемами безпеки
України.
Кожний огляд присвячений
короткому періоду (1 – 2 тижні),
та містить експертні думки, які
можуть не збігатися з офіційною
позицією української влади.
@2014 Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове
посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, заступник директора ЦДАКР
Самусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної
безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт»
(2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия
и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-
консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший
заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.),
член Експертної Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense
Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник
міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра
оборони України (2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний
і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр
охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 січня 2018
3
ЗМІСТ
Загальні
оцінки
У дзеркалі
експертноі
думки
Аналітичні
розробки
Основні виклики та ризики для України у першій половині
січня 2018 року
Організаційно-концептуальні моделі
Сил спеціальних операцій Сухопутних військ
провідних країн НАТО
Эстония, Латвия, Литва и Российская угроза
Закон про реінтеграцію: перша спроба вирішення правових
проблем оборони держави на Донбасі
Болгарія: на геополітичному «шпагаті» між Росією і Заходом

4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 січня 2018
4
Фахівці Центру досліджень ар-
мії, конверсії та роззброєння про-
понують свій аналіз ключових тен-
денцій у сфері безпеки і оборони
першої половини січня 2018 року.
Росія на Донбасі: Ні війни, ні миру
«Різдвяне перемир’я» на Донба-
сі розпочалося 23 грудня. Попри
це, ситуація в зоні АТО в святко-
вий період не мала жодних ознак
затишшя. Зменшення числа об-
стрілів простежується лише порів-
няно з попереднім піком ескалації,
який припав на першу половину
грудня. За інформацією україн-
ських військових, з 11 січня ворог
суттєво збільшив кількість та ін-
тенсивність вогневих ударів,
включно з великокаліберними мі-
нометами та артилерійськими сис-
темами калібру 122-мм. Найбільш
загрозлива ситуація спостерігаєть-
ся на Світлодарському напрямку.
Таким чином оперативна обста-
новка на лінії зіткнення залиша-
ється стабільно напруженою - об-
мін полоненими, як і нинішній
«режим тиші», не вплинули на ди-
наміку бойових дій.
Ця тенденція свідчить що
Кремль не збирається відмовляти-
ся від мови війни в переговорному
процесі. Загроза поновлення
масштабних бойових дій залиша-
ється головним важелем тиску на
Київ і західні столиці. Тому, воче-
видь, навіть напередодні прези-
дентських виборів (березень 2018)
Москва не поставить на паузу кон-
венційний шантаж.
Втім, фактор електоральної
кампанії в РФ певною мірою скову-
ватиме дії російського команду-
вання на Донбасі. Сценарій ескала-
ції напередодні переобрання
Путіна є небажаним для Кремля. В
таких умовах оперативні можли-
вості бойовиків фактично обмежу-
ються режимом «турбуючого вог-
Загальні
оцінки
Основні виклики та ризики для України
у першій половині січня 2018 року
Оперативна обстановка на лінії
зіткнення залишається стабільно
напруженою - обмін полоненими, як і
нинішній «режим тиші», не вплинули
на динаміку бойових дій

5. 5
ню», адже масштабний наступ на
позиції ЗСУ спричинить не лише
значні втрати серед особового
складу російської армії, але й при-
зведе до нових санкцій зі сторони
Заходу.
Російський режим підходить до
четвертої каденції свого «деміурга»
не з кращими показниками в еко-
номіці. Приміром, на днях був лік-
відований Резервний фонд РФ,
об’єм якого станом на початок ін-
тервенції в Україну становив бл. 87
млрд. доларів, а 1 січня 2018 - лише
бл. 17 млрд. доларів. Залишки фон-
ду будуть неправлені на покриття
дефіциту федерального бюджету. З
іншого боку, скорочення бюджет-
ного корита провокуватиме часті
зіткнення всередині путінського
«двору», які затьмарять наступний
термін президенства Путіна. Жор-
сткий вирок колишньому міністру
економічного розвитку Олексію
Улюкаєву (15 грудня того засудили
до 8 років за гратами) може бути
лише першою ластівкою. Контекст
цієї справи засвідчив що росій-
ський президент, захопившись
грою в геополітику, більше не віді-
грає роль рефері в суперечках сво-
го оточення. З часом ця тенденція
може призвести до того що процес
«бродіння» в середовищі нині ло-
яльних фінансово-промислових
груп РФ набуде антипутінського
«запаху». В цьому контексті варто
нагадати, що в лютому 2018 року
відповідно до положень «Акту
щодо протидії противникам Аме-
рики шляхом запровадження санк-
цій» очікується введення Вашинг-
тоном обмежень щодо установ, які
взаємодіють із оборонними та роз-
відувальними відомствами РФ та
оприлюднення інформації про на-
ближених до російського режиму
олігархів та іноземних політиків, а
також про розмір їхніх активів.
Відтак для Путіна важливо розпо-
чати новий термін з політико-ди-
пломатичного поступу в питанні
Донбасу з метою досягти поступок
в питанні санкцій. При цьому
Кремль не збирається відмовляти-
ся від контролю над окупованими
територіями Донеччини та Луган-
щини, в якому вбачає «контроль-
ний пакет акцій» української інте-
грації в НАТО та ЄС.
Реалізувати вигідний для себе
сценарій російське керівництво на-
магається через відомий алгоритм
- змусити Київ вести прямий діалог
з кремлівськими маріонетками
ЛДНР, що дасть змогу Москві за-
горнути зовнішню агресію в об-
гортку внутрішньоукраїнського
конфлікту і обміняти цю химеру на
зменшення дипломатичного і
санкційного тиску. Зав’язкою тако-
го сценарію мав стати вихід росій-
ських офіцерів зі Спільного центру
з контролю та координації (СЦКК)
і спричинена цим кроком Кремля
паралізація роботи Спеціальній
моніторинговій місії (СММ)
ОБСЄ.
Російський режим підходить до
четвертої каденції свого «деміурга»
не з кращими показниками в
економіці
Відомий алгоритм - змусити Київ
вести прямий діалог з
кремлівськими маріонетками ЛДНР,
що дасть змогу Москві загорнути
зовнішню агресію в обгортку
внутрішньоукраїнського конфлікту
і обміняти цю химеру на зменшення
дипломатичного і санкційного
тиску

6. 6
Однак підвищення ставок через
руйнацію одного з механізмів
контролю стану безпеки в зоні
конфлікту не принесло Москві очі-
куваних дивідендів. Політичні лі-
дери Заходу закликали Росію по-
вернути своїх представників до
складу СЦКК. Нещодавно цю по-
зицію підтвердив міністр закор-
донних справ Німеччини Зігмар
Габріель під час свого візиту до
України. Німецький дипломат зая-
вив що «Заміна російських офіце-
рів у цьому центрі (СЦКК – ред.) не
принесе якоїсь переваги, тому що
його мета полягає у тому, щоби
зберігався безпосередній контакт
між українськими і російськими
представниками, і через те наша
мета повинна полягати в тому, щоб
повернути російських офіцерів до
складу цієї групи». Окрім того, дня-
ми в США звинуватили Росію в
тому, що вона продовжує залякува-
ти та перешкоджати СММ ОБСЄ
на Донбасі виконувати свої
обов’язки. З такою заявою висту-
пив в ході засідання Постійної ради
ОБСЄ у Відні тимчасово повірений
у справах США при Організації
Гаррі Кеміан. Ця диспозиція сторін
переговорного процесу дозволяє
українській владі ухилятись від
спроб кремлівських ляльководів
посадити своїх маріонеток за стіл
переговорів.
Нове вікно «можливостей» для
Кремля відкриває ініціатива щодо
миротворчої місії ООН. Як відомо,
ще у вересні минулого року Росія
направила до ООН проект резо-
люції про розміщення миротвор-
чого контингенту на Донбасі, в
якому відвела тому роль охоронців
місії ОБСЄ. Усі спроби західної ди-
пломатії (зокрема, в рамках форма-
ту Волкер-Сурков) вплинути на по-
зицію Москви і сформувати
повноцінну місію, розширивши її
мандат на всю територію окупова-
них районів, включно з неконтро-
льованою Києвом ділянкою украї-
но-російського кордону
залишаються безуспішними. Втім,
після фіаско з СЦКК, Кремль може
погодитись на певні поступки в пи-
танні миротворців ООН з метою
обілення свого образу «миротвор-
ця».
Рамкові пропозиції, ймовірно,
будуть озвучені на зустрічі міні-
стрів закордонних справ норманд-
ської четвірки, яка відбудеться на
полях Мюнхенської конференції
16-18 лютого. Втім не варто очіку-
вати дипломатичного прориву,
адже позиції сторін зберігають сут-
тєві розбіжності. Так, очільник
МЗС Німеччини Зігмар Габріель в
ході зустрічі з українським колегою
Павлом Клімкіним солідаризував-
ся з позицією Києва, зазначивши
що «Має бути озброєна й сильна
миротворча місія ООН, яка пови-
нна перебувати на окупованій те-
риторії, а не охороняти лише, у ви-
гляді нечисленної групи,
представників ОБСЄ».

7. 7
Тим часом російське окупацій-
не командування на Донбасі розпо-
чало підготовку до нових кроків
Москви на дипломатичній арені –
окупанти за останні півроку про-
довжують переносити окремі ді-
лянки російсько-українського
кордону вглибину ОРЛО, фактич-
но, змінюючи конфігурацію дер-
жавного кордону. Також продо-
вжуються перешкоджання роботі
СММ ОБСЄ. За повідомленням
української сторони в СЦКК, з по-
чатку року міжнародні спостеріга-
чі продовжують фіксувати випадки
погроз, обмеження доступу до вій-
ськових об’єктів і свободи пересу-
вання своїх патрулів в ОРДЛО. Ці
обставини вказують на те, що по-
при словесну еквілібристику, цілі
Москви діаметрально протилежні
задуму миротворчої місії ООН.
Чому українській владі варто
ігнорувати пропозицію Путіна
щодо передачі ОВТ з окупованого
Криму?
Дану пропозицію Путіна також
варто розглядати крізь призму пре-
зидентських виборів в РФ. Навряд
чи в Кремлі розраховували що Київ
погодиться на принизливих умовах
забрати вкрадене в 2014 озброєння
та військову техніку (ОВТ). Тому
ця дискусія, в першу чергу, спрямо-
вана на російську аудиторію. Мета
її ініціаторів – посилити враження
про військове домінування РФ та
дискредитувати ЗСУ.
На іншій стороні медалі такої
«милості» Кремля проглядається
намагання покращити міжнародну
кон’юнктуру. За задумом росій-
ського керівництва, початок про-
цесу передачі українського ОВТ з
Криму сприятиме створенню умов
для стримування санкційного за-
палу США і поступового зняття
обмежень з боку ЄС.
З точки зору посилення потен-
ціалу ЗС України, повернення ОВТ
з Криму не матиме жодного пози-
тивного значення і, навпаки, спри-
чинить неприйнятні фінансові за-
трати (в тому числі, з виплатою
країні-агресору за запасні частини
значних коштів). За наявною ін-
формацією, починаючи з квітня
2014 року, коли російська сторона
заблокувала переговори з Украї-
ною щодо можливого формату по-
вернення захопленою російськими
окупантами українського озброєн-
ня та військової техніки, представ-
ники ЧФ РФ знищують українське
ОВТ. Зокрема, вітчизняні кораблі
(наприклад, найбільш боєздатні
українські кораблі БДК «Костян-
тин Ольшанський», корвети «Тер-
нопіль» та «Луцьк») використову-
ються як «донори» для російських
кораблів тих же проектів – їх роз-
бирають на комплектуючі для ре-
монту суден ЧФ РФ.
У зв’язку з цим, найбільш ймо-
вірно, український корабельний
склад (так само, як і авіаційний та
бронетехніка, а також системи

8. 8
ППО) зараз перебувають в Криму у
непридатному до використання
стані. Виходячи з досвіду розподі-
лу ЧФ СРСР (в 90-і роки), Росія за
жодних умов не передаватиме
Україні ОВТ у справному стані. Ре-
монт та відновлення технічної го-
товності та боєздатності цього
озброєння потребуватиме значних
коштів. При цьому, цей процес по-
ставить Україну у залежність від
Росії і стане приводом для реаліза-
ції потужної антиукраїнської ін-
формаційної кампанії.
З огляду на це , ЦДАКР реко-
мендує українській владі:
• Не погоджуватися на жодні пе-
реговори (навіть для
«попередньої верифікації ОВТ»)
з російською стороною за цією
тематикою до президентських
виборів.
• Офіційно проголосити про
недоцільність повернення
знищеної небоєздатної техніки з
Криму.
• Продовжити роботу в рамках
існуючих процесів та формату
МЗС, МОУ та Міністерства
юстиції України щодо подачі
позовів до міжнародних судів
стосовно виплати Росією
компенсації за захоплені ОВТ в
Криму.
Негативний інформаційний
фон довкола передачі Україні її
ОВТ з окупованого Криму слід роз-
глядати як елемент широкої кампа-
нії з дискредитації американської
військової допомоги ЗСУ. За оцін-
кою фахівців ЦДАКР, найближчим
часом можна очікувати зростання
інтенсивності антиукраїнських ін-
формаційних операцій. Останній
приклад – звинувачення України у
поставках вибухівки для атаки ро-
сійської авіабази Хмеймім у Сирії.
Для мінімізації відповідних ри-
зиків Києву варто активно здій-
снювати контр-інформаційні акції
проти РФ, одночасно, не піддава-
тися на тиск з боку західних парт-
нерів, які в наступні місяці можуть
діяти під впливом фарисейської
риторики Кремля.
Нардепи «доповнили»
деокупацію Донбасу
На початку наступного пленар-
ного тижня (згідно з оцінкою на-
родних обранців - 16 січня) Верхо-
вна рада розгляне у другому
читанні законопроект про деоку-
пацію Донбасу (Повна назва доку-
менту - Про особливості держав-
ної політики із забезпечення
державного суверенітету України
на тимчасово окупованих терито-
ріях). Текст законопроекту прой-
шов сито профільного комітету ще
19 грудня. Втім наприкінці року
влада вирішила відтермінувати
остаточне голосування, пояснив-
ши такий крок бажанням не допус-
тити зрив переговорів щодо обміну
полоненими. За оцінкою ЦДАКР,
схвалення даного законопроекту
матиме позитивний ефект у кон-
Не погоджуватися на жодні перего-
вори (навіть для «попередньої
верифікації ОВТ») з російською
стороною за цією тематикою до
президентських виборів

9. 9
тексті зміцнення позицій Києва у
переговорному процесі щодо вре-
гулювання питання Донбасу та
справах проти РФ в міжнародних
судах. До ключових аспектів даного
правового акту фахівці зарахову-
ють:
• Визначення ОРДЛО тимчасово
окупованою територією та закрі-
плення на законодавчому рівні
правового статусу відповідних
районів;
• Офіційне визнання Росії краї-
ною-агресором, що автоматично
унеможливить будь-які формати
участі Кремля та його сателітів
по ОДКБ у миротворчому врегу-
люванні ситуації на Донбасі;
• Закріплення Україною своєї по-
зиції щодо тимчасово окупова-
них територій, що, зокрема, пе-
редбачає зняття з себе будь-якої
відповідальності за дії Росії на
території непідконтрольних Ки-
єву районів; таким чином уне-
можливлюється фіксація ЛДНР
стороною протистояння, із якою
слід домовлятись і узгоджувати
миротворчі формати;
• Усунення правових протиріч в
управлінні силами АТО.
Ключовими доповненнями за-
конопроекту, у порівнянні з пер-
шим читанням, ЦДАКР вважає
такі:
• Внесення положень про Крим,
що ускладнить спроби Кремля
уникнути відповідальності за
анексію півострова в обмін на
«каналізацію» своїх псевдорес-
публік на сході України. Окрім
того, скасовується Закон України
«Про створення вільної еконо-
мічної зони «Крим», прийнятий
в серпні 2014;
• Делегування права визначати
межі та перелік районів і населе-
них пунктів тимчасово окупова-
них територій президенту (за
поданням Міністерства оборони
України, підготовленим на осно-
ві пропозицій Генерального шта-
бу ЗСУ). В попередній версії за-
конопроекту ці повноваження
надавалися МОУ за поданням
Генштабу;
• Покладання на РФ відповідаль-
ності за моральну та матеріальну
шкоду, завдану державі, фізич-
ним та юридичним особам, вчи-
нену за період збройної агресії
проти України;
• Особи,якіберутьучастьузброй-
ній агресії РФ або залучені до
участі в окупаційній адміністра-
ції, відповідно до законопроекту,
нестимуть кримінальну відпові-
дальність за діяння, що порушу-
ють законодавство України та
норми міжнародного гуманітар-
ного права. Дана норма фіксує
фактичний провал спроб Мо-
скви нав’язати українській сто-
роні своє бачення амністії бойо-
виків;
• Безпосереднє керівництво сила-
ми та засобами ЗСУ та іншими
силовими органами в межах
Схвалення даного законопроекту
матиме позитивний ефект у кон-
тексті зміцнення позицій Києва у
переговорному процесі щодо врегу-
лювання питання Донбасу та спра-
вах проти РФ в міжнародних судах

10. 10
проведення АТО ту разі ухва-
лення законопроекту здійснюва-
тиме Командувач об’єднаних
сил, який призначатиметься
Президентом України за подан-
ням начальника Генерального
штабу і реалізуватиме свої по-
вноваження через Об’єднаний
оперативний штаб ЗСУ.
НАТО йде на діалог з Росією
і поглиблює співпрацю з Україною
В 2018 році на території України
має відбутись шість військових на-
вчань за участі військовослужбов-
ців країн НАТО. Зокрема, плану-
ються українсько-американські
навчання «Репід Трайдент-2018» та
«Сі Бриз-2018», багатонаціональні
навчання «Світла Лавина-2018» і
«Чисте небо-2018», а також україн-
сько-румунські навчаннях «Рівері-
ан-2018».
Тим часом, вже на початку року
в Чорному морі відбулись спільні
україно-американські тренування
типу PASSEX із кораблем USS
Carney (DDG 64) ВМС США. Від-
повідь РФ не забарилася – росій-
ське командування розгорнуло
12січня новий дивізійний комп-
лект зенітної ракетної системи
С-400 «Тріумф» на бойове чергу-
вання в Севастополі. Такий крок
Москва «виправдала» випробуван-
нями українського оперативно-
тактичного ракетного комплексу
«Грім-2», які начебто «становлять
небезпеку для півострова».
Також НАТО планує розшити
командний пункт Військово-мор-
ських сил у Великій Британії в
зв’язку зі зростанням активності
підводних човнів Росії в британ-
ських водах. Генсек Єнс Столтен-
берг оцінив активність російських
субмарин в Атлантиці «найвищою
з часів Холодної війни». Особливе
занепокоєння в Альянсі викликає
«інтерес» Москви до підводної інф-
раструктури НАТО, зокрема, кана-
лів зв’язку між США і Європою.
Ймовірно, дане питання буде од-
ним з ключових на анонсованій
зустрічі головкома військ США і
НАТО в Європі Кертіса Скапаротті
та глави Генштабу ЗС Росії Валерія
Герасимова в січні 2018 року в Баку.
Також найближчим часом має бути
визнане місце, де розміститься
один з двох відновлених команд-
них центрів НАТО, а саме пункт
координації пересування військ на
європейському континенті. Скоріш
за все, країною-хазяйкою стане
Польща.
На початку року в українському
медіапросторі з’явились застере-
ження щодо головування з 1 січня
2018 Італії в ОБСЄ та Болгарії в
Раді Євросоюзу. Рим та Софія і
справді не перебувають в ар’єргарді
прихильників жорсткої політики
ЄС стосовно агресивних дій РФ.
Більш того, прем’єр-міністр Болга-
рії Бойко Борисов заявляв, що під
час головування у Раді ЄС його
країна має намір домагатися скасу-

11. 11
вання антиросійських санкцій. В
той же час, в ЦДАКР вважають що
адресатом подібних заяв є вну-
трішня аудиторія, невдоволена
економічною політикою Брюсселя.
Протягом останніх років останнє
слово в питаннях санкцій та робо-
ти ОБСЄ на Донбасі залишалось за
Берліном та Парижем – учасника-
ми нормандського формату. Наразі
немає підстав вважати, що 2018 рік
принесе суттєві зміни до алгоритм
прийняття зовнішньополітичних
рішень в ЄС.
Наразі немає підстав вважати, що
2018 рік принесе суттєві зміни до
алгоритм прийняття зовнішньопо-
літичних рішень в ЄС

12. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 січня 2018
12
У вівторок, 16 січня 2017 року,
розпочнеться чергова сесія Верхо-
вної Ради України. На ній може
бути прийнято так званий закон
про реінтеграцію Донбасу, який вже
включено першим для розгляду у
проекті Розкладу засідань Верхо-
вної Ради України на 16 – 19 січня
ц.р. Стосовно його змісту та необ-
хідності ухвалення в Україні існу-
ють різні думки. Проте, він може
стати серйозним викликом для
Москви - Росію у законі буде визна-
чено країною-агресором. І тому, ма-
буть невипадково напередодні 11
січня ц. р. «миротворець» Путін
розповів про начебто незацікавле-
ність у заморожуванні конфлікту
на Донбасі, необхідність реалізації
Мінських угод, бажання налагоди-
ти братерські стосунки з Украї-
ною, а також готовність поверну-
ти захоплені у Криму українські
кораблі, літаки, бронетехніку та
інше озброєння тощо.
У цьому контексті нашим чи-
тачам пропонується стаття
щодо оцінок згаданого вище законо-
проекту, підготовлена радниками
Експертної Ради Центру армії, кон-
версії та роззброєння, співробітни-
ками Національного інституту
стратегічних досліджень, В.ТЮ-
ТЮННИКА та В.ГОРОВЕНКА.
Мета права - забезпечення
миру; засіб до його досягнення - бо-
ротьба.
В. Ірвінг
Закон про реінтеграцію: перша спроба
вирішення правових проблем оборони
держави на Донбасі
У дзеркалі
експертноі
думки
Вадим Тютюнник, Валентин Горовенко
радники Експертної Ради Центру армії, конверсії та роззброєння,
співробітники Національного інституту стратегічних досліджень

13. 13
Влітку минулого року Апарат
Ради національної безпеки і оборо-
ни України підготовував проект
Закону України «Про особливості
державної політики із забезпечен-
ня державного суверенітету Украї-
ни над тимчасово окупованими те-
риторіями в Донецькій та
Луганській областях». Тоді ж відбу-
лася низка його обговорень, у тому
числі із залученням фахівців дер-
жавних органів та неурядових екс-
пертів, у яких брали участь і спів-
робітники Національного
інституту стратегічних досліджень.
У подальшому згаданий законо-
проект був доопрацьований в Ад-
міністрації Президента України.
Глава держави вніс його 4 жовтні
2017 року на розгляд Верховної
Ради України, яка через два дні
прийняла цей законопроект у пер-
шому читанні. Наприкінці грудня
2017 року на сайті Верховної Ради
України був оприлюднений проект
вказаного закону України1
(далі -
проект), підготовлений до другого
читання Комітетом Верховної Ради
України з питань національної без-
пеки і оборони.
Нажаль, змушені констатувати,
що на сьогодні в Укрїні не відбуло-
ся предметне обговорення військо-
вими експертами положень цього
проекту, які стосуються сфери обо-
рони держави. А це вкрай важливо.
Адже, значна частина положень за-
1 http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/
webproc4_1?pf3511=62638.
конопроекту спрямована на унор-
мування гострих проблем саме у
цій сфері, які виявилися при відсічі
російської збройної агресії. За на-
шими оцінками, у разі прийняття
проекту Парламентом, підписання
відповідного закону Президентом
України і належної реалізації згада-
них його положень, вдастся не
лише суттєво підвищити оборо-
ноздатність держави, а й створити
передумови для звільнення тимча-
сово окупованих Росією територій
окремих районів Донецької та Лу-
ганської областей.
Йдеться, по-перше, про важли-
вість визначення у преамбулі про-
екту Росії країною-агресором, яка
розв’язала проти України міждер-
жавний збройний конфлікт, окупу-
вала частину її території та постій-
но підживлює загострення бойових
дій на Донбасі. Завдяки цьому, зо-
крема, буде покладено край росій-
ським інсинуаціям про нібито існу-
вання в нашій державі
внутрішнього збройного конфлік-
ту, неучасті Росії у бойових діях на
сході України тощо.
Зазначене сприятиме також по-
зитивному вирішенню питань щодо
надання західними державами ле-
тальної зброї Україні для її самообо-
рони, запровадження на Донбасі
відповідної миротворчої операції
ООН та неучасті у ній Росії.
У проекті визначено, що росій-
ська збройна агресія розпочалася
три роки тому «... з неоголошених і
Йдеться, по-перше, про важливість
визначення у преамбулі проекту
Росії країною-агресором, яка
розв’язала проти України міждер-
жавний збройний конфлікт, окупу-
вала частину її території та по-
стійно підживлює загострення
бойових дій на Донбасі. Завдяки
цьому, зокрема, буде покладено
край російським інсинуаціям про
нібито існування в нашій державі
внутрішнього збройного конфлікту,
неучасті Росії у бойових діях на сході
України тощо

14. 14
прихованих вторгнень на терито-
рію України підрозділів збройних
сил та інших силових відомств Ро-
сійської Федерації, а також шляхом
організації та підтримки терорис-
тичної діяльності …». Тому запро-
ваджена у відповідь на це в квітні
2014 року антитерористична опе-
рація (АТО) надала змогу: зупини-
ти розширення російської агресії
та локалізувати її; провести в Укра-
їні президентські, парламентські і
місцеві вибори, результати яких за-
безпечили внутрішню та зовнішню
легітимність нової української вла-
ди; вжити заходів із підвищення
бойових спроможностей Збройних
Сил та інших військових форму-
вань; посилити обороноздатність
держави, забезпечити підготовку її
території, економіки та населення
до оборони.
Але подальше проведення АТО,
враховуючи особливості та обме-
ження її цілей, масштабу, характеру
та складу учасників, неспроможне
забезпечити звільнення окупованих
територій окремих районів Доне-
цької та Луганської областей і від-
новлення на них конституційного
ладу. Крім того, вже нині через
масштабність збройної боротьби,
застосування противником важко-
го озброєння і військової техніки
головна роль у цій операції де-факто
вже перейшла до Збройних Сил
України, хоча де-юре керівництво
АТО залишається покладеним на
Службу безпеки України.
Тому, по-друге вкрай актуаль-
ною є, на нашу думку, наведена у
пункті 2 статті 11 проекту норма,
якою передбачено, що «цим Зако-
ном Верховна Рада України … схва-
лює рішення Президента України
про використання Збройних Сил
України та інших військових фор-
мувань … для відсічі і стримуван-
ня російської збройної агресії в До-
нецькій та Луганській областях і
забезпечення державного сувере-
нітету України на тимчасово оку-
пованих територіях у Донецькій та
Луганській областях».
Відомо, що окремі політики, в
тому числі народні депутати, роз-
цінюють цю норму як неконститу-
ційну. На наш погляд, дискутувати
на дану тему у статті не має сенсу,
оскільки відповіддю на такі оцінки
буде результат голосування за про-
ект у Парламенті.
Слід зазначити, що у разі при-
йняття Верховною Радою України
проекту згадана його норма на-
дасть Президенту України право
використовувати виключно в меж-
ах територій Донецької та Луган-
ської областей визначені відповід-
но до положень статті 8 проекту
обмежені за складом сили і засоби
Збройних Сил, інших військових
формувань, правоохоронних орга-
нів спеціального призначення, Мі-
ністерства внутрішніх справ Украї-
ни, Національної поліції України,
військової прокуратури, а також
центрального органу виконавчої
Вкрай актуальною є, на нашу думку,
наведена у пункті 2 статті 11
проекту норма, якою передбачено,
що «цим Законом Верховна Рада
України … схвалює рішення Прези-
дента України про використання
Збройних Сил України та інших
військових формувань … для відсічі і
стримування російської збройної
агресії в Донецькій та Луганській
областях і забезпечення державно-
го суверенітету України на тимча-
сово окупованих територіях у
Донецькій та Луганській областях»

15. 15
влади, що реалізує державну полі-
тику у сфері цивільного захисту,
для забезпечення національної без-
пеки і оборони, відсічі і стримуван-
ня російської збройної агресії.
Крім того, таке рішення Верхо-
вної Ради України стане гідною та
адекватною відповіддю на рішен-
ня Ради Федерації РФ від 1 берез-
ня 2014 року щодо надання згоди
на використання Путіним росій-
ських збройних сил на території
України.
По-третє. Слід також зазначи-
ти, що відповідно до пункту 1 час-
тини першої статті 8 проекту ство-
рюються законодавчі умови для
формування на Донбасі міжвідом-
чого угруповання об’єднаних сил і
засобів Збройних Сил України, ін-
ших військових формувань, Мініс-
терства внутрішніх справ України,
Національної поліції України, цен-
трального органу виконавчої вла-
ди, що реалізує державну політику
у сфері цивільного захисту.
По-четверте. Принципово важ-
ливим є й те, що статтею 9 проекту
передбачається запровадити відпо-
відну систему керівництва та
управління вказаним міжвідомчим
угрупованням об’єднаних сил і за-
собів необхідну для здійснення
планування, організації та контро-
лю виконання заходів із забезпе-
чення національної безпеки і обо-
рони, відсічі і стримування
збройної агресії у Донецькій та Лу-
ганській областях.
Головними політичними та вій-
ськовими суб’єктами згаданої сис-
теми є Верховний Головнокоманду-
вач Збройних Сил України
(Президент України), Головноко-
мандувач Збройних Сил України
(на даний час цю посаду обіймає
начальник Генерального штабу
Збройних Сил України, проте з ча-
сом ці дві військові посади стануть
окремими2
) та Командувач
об’єднаних сил (нова військова по-
сада в державі, що визначена у про-
екті), який підпорядковуватиметь-
ся начальнику Генерального
штабу - Головнокомандувачу
Збройних Сил України. Цей Ко-
мандувач реалізуватиме свої по-
вноваження через підпорядкова-
ний йому Об’єднаний оперативний
штаб Збройних Сил України.
По-п’яте. Актуальним уявля-
ється й надання, відповідно до
пункту 2 частини першої статті 8
проекту, начальнику Генерального
штабу Збройних Сил України пра-
ва щодо визначення меж зон безпе-
ки, прилеглих до району бойових
дій. У цих зонах, з метою здійснен-
ня заходів із забезпечення націо-
нальної безпеки і оборони, відсічі і
стримування російської збройної
2 Пункт 2.8 Стратегічного оборонного бюле-
теня України, введеного в дію Указом Пре-
зидента України «Про рішення Ради націо-
нальної безпеки і оборони України від 20
травня 2016 року «Про Стратегічний обо-
ронний бюлетень України» від 6 червня 2016
року № 240. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/
show/240/2016/paran10#n10.
Відповідно до пункту 1 частини
першої статті 8 проекту створю-
ються законодавчі умови для фор-
мування на Донбасі міжвідомчого
угруповання об’єднаних сил і засобів
Збройних Сил України, інших військо-
вих формувань, Міністерства
внутрішніх справ України, Націо-
нальної поліції України, центрально-
го органу виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері
цивільного захисту

16. 16
агресії на Донбасі, діятиме особли-
вий порядок, що передбачатиме на-
дання органам сектору безпеки і
оборони, іншим державним орга-
нам України спеціальних повнова-
жень, необхідних для здійснення
заходів із забезпечення національ-
ної безпеки і оборони, відсічі і
стримування згаданої агресії.
По-шосте. Крім того, у частинах
п’ятій та шостій статті 9 і у частині
шостій статті 10 проекту докладно
визначені права та обов’язки вій-
ськовослужбовців, працівників
правоохоронних органів та осіб,
залучених до здійснення заходів із
забезпечення національної безпе-
ки і оборони, відсічі і стримування
збройної агресії РФ у Донецькій та
Луганській областях. Зокрема, це
стосується застосовування ними
під час відсічі збройній агресії у зо-
нах безпеки, прилеглих до району
бойових дій, зброї і спеціальних за-
собів, здійснення особистого огля-
ду громадян, огляду речей, що при
них знаходяться, транспортних за-
собів та речей, які ними перево-
зяться, входження (проникнення)
в житлові та інші приміщення, на
земельні ділянки тощо.
І нарешті, по-сьоме, відповідно
до підпункту 9 пункту 5 статті 11
проекту буде створено правові під-
стави для завершення проведення
АТО та започаткування здійснення
згаданим міжвідомчим угрупован-
ням об’єднаних сил і засобів захо-
дів із забезпечення національної
безпеки і оборони, відсічі і стриму-
вання збройної агресії у Донецькій
та Луганській областях.
Підсумовуючи варто зробити
висновок, що вище згадані поло-
ження проекту є першою спробою
комплексного вирішення правових
проблем у сфері оборони на Донба-
сі. До цього часу головна увага при-
ділялася удосконаленню законо-
давства з питань проведення АТО,
участі у ній частин та підрозділів
Збройних Сил, інших військових
формувань тощо.
Разом з тим, необхідно заува-
жити, що частина положень проек-
ту з питань оборони держави по-
требує певного узгодження з
низкою положень чинного законо-
давства, а також термінологічного,
змістовного, редакційного та іншо-
го доопрацювання.
Так, пунктом 1 частини першої
статті 8 проекту визначено, що:
«Генеральним штабом Зброй-
них Сил України за погодженням з
відповідними керівниками залуча-
ються та використовуються сили і
засоби (особовий склад та спеціа-
лісти окремих підрозділів, військо-
вих частин, зброя, бойова техніка,
спеціальні і транспортні засоби, за-
соби зв’язку та телекомунікацій,
інші матеріально-технічні засоби)
Збройних Сил України, інших вій-
ськових формувань (Служби без-
пеки України, Служби зовнішньої
розвідки України, Державної служ-
би спеціального зв’язку та захисту
Відповідно до підпункту 9 пункту 5
статті 11 проекту буде створено
правові підстави для завершення
проведення АТО та започаткування
здійснення згаданим міжвідомчим
угрупованням об’єднаних сил і засо-
бів заходів із забезпечення націо-
нальної безпеки і оборони, відсічі і
стримування збройної агресії у
Донецькій та Луганській областях

17. 17
інформації України, Національної
гвардії України, Державної прикор-
донної служби України, Управлін-
ня державної охорони України,
Державної спеціальної служби
транспорту), правоохоронних ор-
ганів спеціального призначення,
Міністерства внутрішніх справ
України, Національної поліції
України, військової прокуратури,
центрального органу виконавчої
влади, що реалізує державну полі-
тику у сфері цивільного захисту».
На нашу думку, такий склад
майбутніх сил та засобів не є ви-
черпним. Так, насамперед, пропо-
нується додати у перших дужках
після слів «військових частин» сло-
ва «з’єднань та органів військового
управління,», оскільки ці військові
структури вже три роки виконують
завдання при проведенні АТО на
Донбасі.
До того ж, дана редакція пункту
1 частини першої статті 8 проекту
унеможливлює залучення до здій-
снення заходів із забезпечення на-
ціональної безпеки і оборони, від-
січі і стримування збройної агресії
у Донецькій та Луганській областях
сил та засобів Головного управлін-
ня розвідки Міністерства оборони
України. Воно, згідно законодав-
ству, не входить до загальної струк-
тури Збройних Сил України3
. У той
3 Частина друга статті 3 та частина четверта
статті 10 Закону України «Про Збройні Сили
України». [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1934-
12.
же час його сили та засоби викону-
ють важливі завдання з оборони
держави, у тому числі в АТО на
Донбасі.
Тому, пропонується на початку
пункту 1 частини першої статті 8
проекту перед словами «інших вій-
ськових формувань» додати слова
«Головного управління розвідки
Міністерства оборони України,» і
далі – за текстом.
Частиною першою статті 9 про-
екту передбачено, що:
«Стратегічне керівництво сила-
ми та засобами Збройних Сил
України, інших військових форму-
вань, Міністерства внутрішніх
справ України, Національної полі-
ції України, центрального органу
виконавчої влади, що реалізує дер-
жавну політику у сфері цивільного
захисту, які залучаються до здій-
снення заходів із забезпечення на-
ціональної безпеки і оборони, від-
січі і стримування збройної агресії
Російської Федерації у Донецькій
та Луганській областях, здійснює
Генеральний штаб Збройних Сил
України».
У цьому положенні та усіх по-
дальших статтях проекту нами
пропонується вживати замість сло-
восполучення «сили та засоби»
словосполучення «об’єднані сили
та засоби», яке вже використову-
ється у чинному законодавстві4
.
4 Указ Президента України «Про рішення
Ради національної безпеки і оборони Украї-
ни від 20 травня 2016 року «Про Стратегіч-

18. 18
Це, обумовлюється й тим, що у
проекті в подальшому йдеться про
Командувача об’єднаних сил,
Об’єднаний оперативний штаб
Збройних Сил України тощо.
Через обставини, про які йшло-
ся вище, пропонується також на
початку частини першої статті 9
проекту додати перед словами «ін-
ших військових формувань» слова
«Головного управління розвідки
Міністерства оборони України,» і
далі – за текстом.
Необхідно звернути увагу й на
те, що покладання функції щодо
стратегічного керівництва згада-
ними силами та засобами на Гене-
ральний штаб Збройних Сил Укра-
їни (далі – Генштаб ЗСУ) не
узгоджується з його статусом та
основними функціями, визначени-
ми статтею 11 Закону України «Про
оборону України»5
та абзацом дру-
гим частини другої статті 3 Закону
України «Про Збройні Сили
України»6
. Відповідно до них Генш-
таб ЗСУ має статус головного вій-
ськового органу, що здійснює пла-
нування оборони держави,
управління (а не стратегічне керів-
ництво) застосуванням Збройних
Сил України, координацію та
ний оборонний бюлетень України» від 6
червня 2016 року № 240. [Електронний ре-
сурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.
gov.ua/laws/show/240/2016/paran10#n10.
5 http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1932-12.
6 http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1934-12.
контроль за виконанням завдань у
сфері оборони органами виконав-
чої влади, органами місцевого са-
моврядування, військовими фор-
муваннями та правоохоронними
органами.
І лише виключно у разі введен-
ня воєнного стану в Україні або в
окремих її місцевостях, Генштаб
ЗСУ отримує статус військового
командування і здійснює керівни-
цтво у сфері оборони та забезпе-
чення громадського порядку ви-
ключно в межах, визначених
Законом України «Про правовий
режим воєнного стану»7
,8
.
Слід також зауважити, що стра-
тегічне керівництво Збройними Си-
лами України, іншими військовими
формуваннями та правоохоронни-
ми органами, зокрема в особливий
період, є прерогативою Президента
України як Верховного Головноко-
мандувача Збройних Сил України. І
для забезпечення (а не здійснення)
такого керівництва може створюва-
тися Ставка Верховного Головноко-
мандувача як вищий колегіальний
орган воєнного керівництва оборо-
ною держави у цей період, робочим
органом якої є Генеральний штаб
Збройних Сил України9
.
7 Пункт шостий частини третьої статті 11 За-
кону України «Про оборону України». [Елек-
тронний ресурс]. – Режим доступу: zakon3.
rada.gov.ua/laws/show/1932-12.
8 http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/389-19.
9 Стаття 8 Закону України «Про оборону
Необхідно звернути увагу й на те,
що покладання функції щодо стра-
тегічного керівництва згаданими
силами та засобами на Генеральний
штаб Збройних Сил України (далі –
Генштаб ЗСУ) не узгоджується з
його статусом та основними функ-
ціями, визначеними статтею 11
Закону України «Про оборону Украї-
ни» та абзацом другим частини
другої статті 3 Закону України
«Про Збройні Сили України»

19. 19
Треба мати на увазі й те, що на-
чальник Генштабу ЗСУ (як Голов-
нокомандувач Збройних Сил Укра-
їни) здійснює за законодавством
лише безпосереднє військове ке-
рівництво Збройними Силами
України, тоді як Міністр оборони
України – військово-політичне та
адміністративне керівництво ними
та інші повноваження, передбачені
законодавством10
. Аналогічним чи-
ном проведено розподіл повнова-
жень щодо керівництва Національ-
ною гвардією України. Її
Командувач здійснює безпосеред-
нє військове керівництво цим вій-
ськовим формуванням, а Міністр
внутрішніх справ України – вій-
ськово-політичне та адміністра-
тивне керівництво Національною
гвардією України. До того ж відо-
мо, що під час дії воєнного стану це
військове формування для вико-
нання завдань з оборони держави
підпорядковується Міністерству
оборони України11
.
Наведені особливості статусу та
основних повноважень Генштабу
ЗСУ, а також розподілу повнова-
України». [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1932-
12.
10 Стаття 8 Закону України «Про Збройні Сили
України». [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1934-
12.
11 Статті 6, 61 та 7 Закону України «Про Націо-
нальну гвардію України». [Електронний ре-
сурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.
gov.ua/laws/show/876-18.
жень і відповідальності між Міні-
стром оборони України, начальни-
ком Генштабу ЗСУ, Міністром
внутрішніх справ України та Ко-
мандувачем Національної гвардії
України необхідно врахувати у
проекті.
Відтак, пропонується замінити
частину першу статті 9 проекту
трьома частинами такого змісту:
«Стаття 9. Безпосереднє вій-
ськове керівництво об’єднаними
силами та засобами Збройних Сил
України, Головного управління
розвідки Міністерства оборони
України, інших військових форму-
вань, Міністерства внутрішніх
справ України, Національної полі-
ції України, центрального органу
виконавчої влади, що реалізує дер-
жавну політику у сфері цивільного
захисту, які залучаються до здій-
снення заходів із забезпечення на-
ціональної безпеки і оборони, від-
січі і стримування збройної агресії
Російської Федерації у Донецькій
та Луганській областях здійснює
начальник Генерального штабу -
Головнокомандувач Збройних Сил
України.
Військово-політичне керівни-
цтво цими об’єднаними силами та
засобами здійснює Міністр оборо-
ни України.
Адміністративне керівництво
складовими згаданих об’єднаних
сил та засобів здійснюють, відпо-
відно, Міністр оборони України,
керівники інших військових фор-
Наведені особливості статусу та
основних повноважень Генштабу
ЗСУ, а також розподілу повнова-
жень і відповідальності між Міні-
стром оборони України, начальни-
ком Генштабу ЗСУ, Міністром
внутрішніх справ України та Коман-
дувачем Національної гвардії Украї-
ни необхідно врахувати у проекті

20. 20
мувань, Міністр внутрішніх справ
України, керівник Національної
поліції України, керівник цен-
трального органу виконавчої вла-
ди, що реалізує державну політику
у сфері цивільного захисту».
Частиною другою статті 9 про-
екту визначено, що:
«Керівництво силами та засоба-
ми Збройних Сил України, інших
військових формувань, Міністер-
ства внутрішніх справ України, На-
ціональної поліції України, цен-
трального органу виконавчої
влади, що реалізує державну полі-
тику у сфері цивільного захисту,
що залучаються до здійснення за-
ходів із забезпечення національної
безпеки і оборони, відсічі і стриму-
вання збройної агресії Російської
Федерації безпосередньо у Доне-
цькій та Луганській областях, здій-
снює Командувач об’єднаних сил,
який призначається Президентом
України за поданням начальника
Генерального штабу – Головноко-
мандувача Збройних Сил України».
Раніше вже відмічалося, що тер-
мін «керівництво» Збройними Си-
лами, військовими формуваннями
та правоохоронними органами
вживається у законодавстві лише
на першому (Президент України)
та другому (Міністр оборони і на-
чальник Генштабу ЗСУ) стратегіч-
них щаблях системи керівництва та
управління ними. На третьому
(Командувач об’єднаних сил) - опе-
ративному та більш низьких так-
тичних її щаблях використовується
термін «управління».
Саме тому у введеному в дію
Президентом України Стратегічно-
му оборонному бюлетені визначе-
но, що Командувач об’єднаних сил
здійснюватиме через Об’єднаний
оперативний штаб Збройних Сил
України «планування застосування
та безпосереднє управління
об’єднаними силами і засобами
Збройних Сил України, які переда-
ні у його підпорядкування, та ін-
ших складових сил оборони …» .
Тому, пропонується на початку
частини другої статті 9 проекту за-
мінити слово «керівництво» слова-
ми «безпосереднє управління». І
через обставини, про які йшлося
вище, пропонується також на її по-
чатку поставити кому після слів
«Збройні Сили України» та додати
слова «Головного управління роз-
відки Міністерства оборони Украї-
ни,». Водночас пропонується на-
прикінці частини другої цієї статті
проекту замінити слова «який при-
значається Президентом України»
словами «якого призначає на поса-
ду і звільняє з посади Президент
України».
Стосовно запропонованих у
проекті змін до інших законів Укра-
їни (пункт 5 статті 11 «Прикінцеві
та перехідні положення») вважає-
мо за необхідне зазначити наступ-
не.
1. Змінами до розділу V «При-
кінцеві положення» Закону Украї-

21. 21
ни «Про Збройні Сили України»
передбачено, що:
«1-1. Органи військового управ-
ління, з’єднання, військові частини
і підрозділи Збройних Сил України
можуть залучатися в мирний час
відповідно до закону до здійснення
заходів, передбачених Законом
України «Про особливості держав-
ної політики із забезпечення дер-
жавного суверенітету України на
тимчасово окупованих територіях
у Донецькій та Луганській облас-
тях». Залучені до здійснення таких
заходів з’єднання, військові части-
ни і підрозділи Збройних Сил Укра-
їни мають право застосовувати і
використовувати зброю та бойову
техніку».
Через обставини, про які йшло-
ся раніше, пропонується у першо-
му та другому реченнях цієї части-
ни статті 9 проекту після слів
«Збройні Сили України» поставити
кому та додати слова «Головного
управління розвідки Міністерства
оборони України,».
2. Змінами до Закону України
«Про правовий режим воєнного
стану», зокрема передбачено:
«б) статтю 28 доповнити пунк-
том 4 такого змісту:
4. У разі введення воєнного ста-
ну в окремих місцевостях у зв’язку
із збройною агресією Російської
Федерації в Донецькій та Луган-
ській областях:
6) Командувач об’єднаних сил
Збройних Сил України здійснює
безпосереднє керівництво силами і
засобами Збройних Сил України,
інших військових формувань, які
залучаються до здійснення безпо-
середньо в Донецькій та Луганській
областях заходів із забезпечення
національної безпеки і оборони та
правового режиму воєнного стану,
через відповідні органи військово-
го управління».
Через причини, про які йшлося
раніше, пропонується замінити у
підпункті 6) пункту 4 слово «керів-
ництво» словом «управління», а та-
кож після слів «силами і засобами
Збройних Сил України» поставити
кому та додати слова «Головного
управління розвідки Міністерства
оборони України,».
Висновки
1. Підготовлений Комітетом
Верховної Раді України з питань на-
ціональної безпеки і оборони до
другого читання проект Закону
України «Про особливості держав-
ної політики із забезпечення дер-
жавного суверенітету України над
тимчасово окупованими територія-
ми в Донецькій та Луганській облас-
тях» містить низку вкрай актуаль-
них нових положень, спрямованих
на удосконалення засад викорис-
тання Збройних Сил та інших скла-
дових сил оборони України в умо-
вах ведення Росією проти нашої
держави гібридної війни.
2. У разі його прийняття Парла-
ментом, підписання Президентом
Підготовлений Комітетом Верхо-
вної Раді України з питань націо-
нальної безпеки і оборони до другого
читання проект Закону України
«Про особливості державної полі-
тики із забезпечення державного
суверенітету України над тимчасо-
во окупованими територіями в
Донецькій та Луганській областях»
містить низку вкрай актуальних
нових положень, спрямованих на
удосконалення засад використання
Збройних Сил та інших складових
сил оборони України в умовах веден-
ня Росією проти нашої держави
гібридної війни.

22. 22
України і швидкої реалізації згада-
них положень, вдастся не лише
суттєво підвищити обороноздат-
ність нашої країни, а й започатку-
вати створення умов для звільнен-
ня тимчасово окупованих Росією
територій окремих районів Доне-
цької та Луганської областей.
3. Врахування наведених у статті
пропозиційможебутиздійсненопіс-
ля прийняття Парламентом вказа-
ного законопроекту за результатами
його розгляду в другому читанні та в
цілому під час техніко-юридичного
доопрацювання Комітетом Верхо-
вної Ради України з питань націо-
нальної безпеки і оборони, а також
при підготовці Адміністрацією Пре-
зидента України відповідних матері-
алів до розгляду Президеном Украї-
ницьогоЗаконуУкраїни,прийнятого
Верховною Радою України, та при-
йнятті Главою держави рішення
щодо його підписання.

23. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 січня 2018
23
У січні 2017 р. на посаду пре-
зидента Республіки Болгарія (РБ)
вступив колишній командувач
ВПС цієї країни генерал-майор
Румен Радев, який балотувався
від Болгарської соціалістичної
партії (БСП)1
. Відразу після пере-
моги на виборах він спростував
твердження політичних опонен-
тів про свою «проросійськість» та
про можливий курс РБ на вихід з
НАТО і Європейського Союзу, за-
явивши: «Я - натівський генерал,
я - перший болгарин, який закін-
чив військово-повітряну акаде-
мію в США, і я буду захищати
наше євроатлантичне членство
1 БСП заснована у квітні 1990 р. на базі Бол-
гарської комуністичної партії.
навіть більш активними засоба-
ми, ніж зараз»2
.
Водночас події, що розгортали-
ся у Болгарії упродовж останніх ро-
ків, свідчать про те, що не все так
однозначно у балканській державі,
яка у двох світових війнах виступа-
ла на боці Німеччини, а потім ледве
не стала 16-ю республікою Радян-
ського Союзу3
. За даними соціоло-
2 Радев: Я генерал НАТО и слишком упрощен-
но называть меня пророссийским. – [Елек-
тронний ресурс]. – Режим доступу: https://
rus.bg/obschestvo/obschestvo/17705-radev-ya-
general-nato-i-slishkom-uproshchenno-
nazyvat-menya-prorossijskim
3 О том, как Болгария к СССР хотела присо-
единиться. – [Електронний ресурс]. – Ре-
жим доступу: http://balkanza.
ru/o-tom-kak-bolgariya-k-sssr-hotela-
prisoedinitsya/
Болгарія: на геополітичному «шпагаті»
між Росією і Заходом
Володимир Паливода,
старший науковий співробітник
відділу проблем національної безпеки
Національного інституту стратегічних досліджень

24. 24
гічних опитувань, тут склалася па-
радоксальна ситуація – більшість
болгар (від 66 % до 85 %) вважають
себе русофілами, хоча усі уряди
Болгарії послідовно дотримували-
ся курсу на європейську та євроат-
лантичну інтеграцію4
. Крім того,
кожен другий громадянин РБ хотів
би жити при соціалізмі5
.
Згідно з Конституцією, РБ –
«республіка з парламентським
управлінням». Фактично ж це змі-
шана, парламентсько-президент-
ська республіка. Президент є Вер-
ховним головнокомандувачем
Збройних сил, він призначає і
звільняє з посади вищий команд-
ний склад ЗС, очолює Консульта-
тивну раду з питань національної
безпеки. Прем’єр-міністр наділе-
ний більш широкими повноважен-
нями, через Раду міністрів він здій-
снює керівництво внутрішньою та
зовнішньою політикою РБ6
.
На дострокових парламент-
ських виборах у березні 2017 р. пе-
ремогу отримала правоцентрист-
ська партія «Громадяни за
європейський розвиток Болгарії»
4 Болгария: русофилы и русофобы. – [Елек-
тронний ресурс]. – Режим доступу: http://
bditelnost.info/2016/12/30/bolgariya-rusofilyi-
i-rusofobyi/
5 Нагласи на българите за исторически перио-
ди и личности. – [Електронний ресурс]. – Ре-
жим доступу: https://rctrend.bg/project/
нагласи-на-българите-за-исторически-п/
6 Конституция на Република България. –
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.parliament.bg/bg/const
(ГЄРБ) з результатом 33,5 % голо-
сів. Її лідер Бойко Борисов (від-
ставний генерал-лейтенант МВС)
очолив коаліційний уряд. Опози-
ційна БСП отримала майже 28 %.
При такому розкладі політичних
сил і згаданих вище настроях у сус-
пільстві виконавча влада постійно
змушена лавірувати між обраним у
1989 р. курсом на повернення до
європейської сім’ї та впливами Ро-
сії, яка не може змиритися із втра-
тою вигідного стратегічного плац-
дарму на Балканах. Вступ Болгарії
до НАТО та ЄС не перекреслив на-
мірів Кремля якщо не повернути її
у лоно своїх сателітів, то хоча б
вносити розлад у відносини між
членами Північноатлантичного
альянсу та Євросоюзу.
Основним інструментом тиску
(точніше, шантажу) на Софію для
Москви залишається «Газпром».
Болгарія споживає більші обсяги
енергії порівняно з іншими країна-
ми регіону, а її залежність від ро-
сійського газу становить 90 %. Про
значення цього виду палива свід-
чить лише той факт, що РБ є одним
із європейських лідерів за кількіс-
тю автомобілів, що працюють на
газі. Проблема полягає в тому, що
на сьогодні для Болгарії немає жод-
ної альтернативи, яка б не була
пов’язана з ризиками7
. Плани Єв-
росоюзу щодо диверсифікації дже-
7 Газовая отрасль Болгарии. – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: https://sinatistis.
wordpress.com/2017/06/23/gasbulgaria/
Основним інструментом тиску
(точніше, шантажу) на Софію для
Москви залишається «Газпром»

25. 25
рел і маршрутів постачання при-
родного газу шляхом спорудження
нових газопроводів, необхідних
для більшості країн Південно-Схід-
ної Європи, до цього часу залиша-
ються невирішеними через питан-
ня про те, хто буде їх фінансувати.
У Болгарії (як і у Франції, Словач-
чині та Греції) діє потужне проро-
сійське лобі, якому вдається торпе-
дувати газові проекти ЄС8
.
Протягом останніх кількох ро-
ків контррозвідувальні органи
Польщі, Чехії, Литви, Латвії та Ес-
тонії у своїх відкритих звітах били
на сполох, наголошуючи на активі-
зації діяльності російської розвід-
ки в енергетичному секторі перелі-
чених держав9
. Водночас
спецслужби Болгарії чомусь з цьо-
го приводу особливо не перейма-
лися. Ймовірно, причина криється
у тому, що керівники Державного
агентства розвідки (підпорядкова-
не президентові РБ) та Державного
агентства національної безпеки
(підвідомче Раді міністрів РБ) не
дозволили собі робити висновки,
які не співпадали б з позиціями їх
шефів.
8 Газовые игры Кремля в Европе. – [Електро-
нний ресурс]. – Режим доступу: https://
f r e e r u s s i a h o u s e . o r g / w p - c o n t e n t /
uploads/2017/07/Газовые-Игры-0720-RW.pdf
9 Środkowoeuropejskie kontrwywiady o
zagrożeniu ze strony rosyjskich służb. Aspekt
energetyczny. – [Електронний ресурс]. – Ре-
жим доступу: http://www.energetyka24.
com/591619, srodkowoeuropejskie-
kontrwywiady-o-zagrozeniu-ze-strony-
rosyjskich-sluzb-aspekt-energetyczny-raport
А свого критичного ставлення
до нинішніх відносин Євросоюзу з
РФ болгарські очільники не прихо-
вують, декларуючи його при будь-
якій нагоді. Так, Румен Радев, пере-
буваючи з візитом у Польщі,
заявив, що санкції ЄС стосовно Ро-
сії мають бути відмінені, тому що в
економічному сенсі вони наносять
шкоду10
. В інтерв’ю виданню
«Euractiv» президент Болгарії роз-
критикував войовничу риторику
європейських чиновників на адре-
су РФ і звинуватив їх у загостренні
напруги на світовій арені. Він вва-
жає, що Росія і країни Євросоюзу
повинні об’єднатися у боротьбі зі
спільним ворогом - міжнародним
тероризмом. Румен Радев нагадав
слова канцлера Німеччини Ангели
Меркель про неможливість забез-
печення безпеки в Європі без діа-
логу з РФ, а також прем’єр-міністра
Люксембургу Ксав’є Бетеля, який
вказав на те, що прийшов час пере-
стати говорити про Росію і почати
говорити з Росією11
. Повністю під-
тримує таку позицію віце-прези-
10 Prezydent Bułgarii domagał się w Warszawie
zniesienia sankcji nałożonych na Rosję. To
kolejny cios w Trójmorze. – [Електронний ре-
сурс]. – Режим доступу: http://wyborcza.
pl/7,75399, 22473947,prezydent-bulgarii-
domagal-sie-w-warszawie-zniesienia-sankcji.
html?disableRedirects= true
11 Bulgarian President: I may be a general, but I
don’t like warlike rhetoric. – [Електронний ре-
сурс]. – Режим доступу: https://www.euractiv.
com/section/eu-priorities-2020/interview/
president-radev-i-may-be-a-general-but-i-
dont-like-warlike-rhetoric/