як навчити дитину

1. (слайд 1)
Як навчити дитину вчитися?
Навчання в школі - один з найбільш складних і відповідальних моментів в житті дітей,
як в соціально-психологічному, так і фізіологічному плані.
Змінюється усе життя дитини : усе підкоряється навчанню, школі, шкільним справам і
турботам. Це дуже напружений період, передусім тому, що школа з перших же днів
ставить перед учнем цілий ряд завдань, не пов'язаних безпосередньо з його досвідом,
вимагає максимальної мобілізації інтелектуальних і фізичних сил.
Щоб зберегти у дитини бажання вчитися, прагнення до знань, необхідно навчити його
добре вчитися. Усі батьки мріють, щоб їх діти добре вчилися. Але деякі батьки
вважають, що, віддавши дитину до школи, можна полегшено зітхнути: тепер усі
проблеми, пов'язані з навчанням, повинна вирішувати школа. І якщо під час навчання
виявляється, що дитина не може гарно вчитися, то свою місію навчання і виховання
бачать у наступному.
(слайд 2)
Чому дитина не може гарно вчитися?
Багатьох батьків таке питання ставить
в безвихідь, що вони тільки не роблять:
намагаються говорити з дитиною,
переводять в іншу школу,
карають фізично,
позбавляють задоволень,
наймають репетиторів,
перестають розмовляти,
а в результаті - напружені відносини
в сім'ї і замкнута в собі дитина.
Між іншим, батькам потрібно пам’ятати найголовніше:

2. (слайд 3)
Фактори,що впливають на
успішність дитини
1. Генетичний фактор
2.Середовище, в якому знаходиться та
виховується дитина
3.Виховання та навчання
Школяр
І якщо аналіз цих факторів позитивний, а проблема існує, то
(слайд 4)
Проблема №1 Дитина не вміє вчитись
Необхідне негайне втручання батьків – низькі оцінки є сигналом того, що дитина не
може справитися зі своїми труднощами і їй потрібна допомога!
Що ви робите, якщо ваша дитина не вміє плавати?
Як виправити?
Озброїтись терпінням і пам'ятати, що на виправлення ситуації буде потрібно багато
часу.
Знайти контакт з власною дитиною,
покажіть, що ви зацікавлені його досягненнями, пропонуйте допомогу.
НЕ МОЖНА завищувати вимоги, різко змінювати своє ставлення до дитини
(слайд 5)
Найголовніше у початковій школі -
розуміння серйозності поставлених завдань і навчитися виконувати їх з охотою.
Це формування таких якостей характеру як
відповідальність
старанність
охайність

3. працелюбність
Саме ці якості забезпечать роботу дитини на межі її здібностей і стануть запорукою її
успішності в усьому подальшому житті.
Особливе значення в цьому випадку має співпраця батьків і вчителя, згодження
їх дій. Цю узгодженість я бачу у моїх порадах, які ми з вами маємо обговорити і
прийти до спільного рішення.
І перші мої поради полягають в тому, що батьки повинні взяти найактивнішу
участь у допомозі дітям навчитися вчитися.
(слайд 6)
Ця допомога має бути ефективною, грамотною і повинна йти в трьох напрямах:
- організація режиму дня;
- контроль за виконанням домашніх завдань;
- привчання дітей до відповідальності.
(слайд 7)
1. Організація режиму дня.
Режим дня - це раціональний розподіл часу на всі види діяльності і
відпочинку протягом доби.
Основною його метою є забезпечити високу працездатність протягом дня.
Будується режим на основі біологічної ритму функціонування організму. При
цьому надзвичайно важливо, щоб усі елементи режиму проводилися строго
послідовно й у той же час.
Це сприяє виробленню стійких умовних рефлексів, причому кожен попередній
етап денного ритму є умовним сигналом для виконання наступного.
Основними елементами режиму дня школяра є: навчальні заняття в школі і
вдома, активний відпочинок з максимальним перебуванням на свіжому повітрі,
регулярне та достатнє харчування, фізіологічно повноцінний сон, вільна діяльність
щодо індивідуального вибору.
(слайд 8)
Точний розпорядок дня - це основа будь-якої праці.
(слайд 9)

4. Напрям допомоги - контроль за виконанням домашніх завдань. Контроль має
бути систематичним, а не від випадку до випадку і не обмежуватися питаннями:
- які відмітки?
- чи виконав уроки?
Після ствердної відповіді батьки займаються своїми справами, не контролюючи
дітей.
Деякі батьки не контролюють дітей взагалі, пояснюючи це нестачею часу,
зайнятістю. В результаті діти безвідповідально відносяться до роботи, вона
виконуються недбало, брудно, зявляються прогалини в знаннях, прогалини
починають накопичуватися, що може привести до інтелектуальної пасивності
дитини.
Вона не розуміє питань учителя, відповідей товаришів. Їй стає не цікаво на
уроці, вона не намагається розумово працювати, а небажання напружуватися
подумки переростає в звичку, тобто розвивається інтелектуальна пасивність. Що
приводить дитину до небажання вчитися.
Дуже важливо контролювати не кінцевий продукт їх праці, а сам процес. Тобто
важливо не просто проконтролювати результат роботи, а проконтролювати як
дитина виконувала цю роботу, допомогти здолати труднощі в роботі.
Добре якби ви цікавилися:
- що вивчала дитина сьогодні в школі;
- як воназрозуміла матеріал;
- як вона може пояснити, довести ті дії, що виконувала.
Прекрасним прийомом, що підвищує увагу, є міркування вголос. Коли ви
вирішуєте задачу, виконуєте вправу, обговорюйте кожну свою наступну дію,
обговорюйте із самим собою хід думок, намагаючись сформулювати вголос
кожен крок.
Тільки не треба соромитися таких міркувань із самим собою. У такий спосіб
працюють багато вчених. Ми говоримо повільніше, ніж думаємо, завдяки цьому
вдається виконати завдання більш ретельно і точно.
Контроль - це організація допомоги для ліквідації якихось пропусків, труднощів.
Для молодших школярів характерно, що вони спочатку щось роблять, а потім
думають.
Тому необхідно привчати дітей до планування майбутньої роботи.
Наприклад, розв’язуючи задачу:
v прочитати задачу, уявити, про що говориться;
v коротко записати умову, схему;

5. v пояснити, що означає кожне число, повторити питання задачі;
v подумати, чи можна відповісти на питання задачі; якщо ні, то чому;
v скласти план розв’язку задачі;
v перевірити розв’язок;
v записати розв’язок в зошит.
Виконуючи вправу з мови:
v повторити правила;
v прочитати завдання до вправи, повторити, що треба зробити;
v прочитати вправу і виконати усі завдання усно;
v виконати завдання письмово;
v перевірити роботу.
І це відбувається доти, доки дитина не скаже: «Я сама».
Дуже важливо, щоб дитина сідала за уроки в один і той же час. Спеціальні
дослідження показали, що фіксований час занять викликає стан схильності до
розумової роботи, тобто виробляється установка. При такому настрої дитині не
треба долати себе, тобто зводиться до нуля тяжкий період втягування в роботу.
Якщо немає постійного часу занять, то ця установка може не виробитися і
формуватиметься уявлення, що приготування уроків справа не обов'язкова,
другорядна. Дуже важливо встановити часові межі заняття, щоб займатися
зібрано, в хорошому темпі, не відволікаючись на сторонні справи.
У дітей бувають два приводи відволікання :
перший привід - гра: дитина втягується в гру непомітно для себе. Приводом може
служити залишена іграшка;
другий привід - діловий: шукає олівець, ручку, підручник.
Чим більше відволікань, тим більше витрачається часу на виконання домашнього
завдання. Тому необхідно встановити чіткий порядок: лінійка, олівець, ручка -
ліворуч; підручник, зошити, щоденник - праворуч.
Одне з головних завдань "сидіння" поряд з дитиною - стежити за тим, щоб вони ні
в якому разі не відволікалися під час роботи, І цього можна домогтися навіть від
самої незібраної дитини, якщо,що сидять поруч мама або тато ввічливо і спокійно
повертатимуть її до роботи.
У молодших школярів є звичка виконувати роботу упівсили. Начебто не
відволікається, але думки течуть ліниво, постійно уриваючись, повертаючись
назад. Дуже важливий темп роботи. Працюють добре ті, хто працюють швидко.
Тому дитину треба обмежувати в часі (ставити годинник). Таке обмеження є
важливою складовою частиною психічного й інтелектуального здоров'я. Людина,

6. що не вміє керувати своїм часом, на кожну справу затрачає набагато більше
зусиль, ніж це необхідно, втомлюється сильніше за інших, більш організованих
людей, у неї слабшає зір, порушується нервова система, не тренується належним
чином пам'ять
Найважче даються нашим дітям навички письма. Тут вас можна заспокоїти, що
каліграфічне письмо така ж індивідуальність, як походка, візерунок на руці, то
найголовніше те щоб, ваша дитина писала чисто, дуже старанно, дотримуючись
полів, обов'язково без виправлень.
Тому наберіться терпіння і не нервуйте. Але якщо вже дуже погано дитина
виконала завдання, то потрібно, щоб вона переробила його на аркуші і вклала в
зошит, не для оцінки, а для того, щоб вчителька бачила, що дитина старалася, і з
повагою віднеслася до його праці. Якщо ви будете дотримуватись цих побажань,
то ви не пошкодуєте про згаяний час: він принесе свої плоди.
(слайд 10)
Фізіологічно повноцінний сон.
Сон відіграє роль відновлюючого процесу, у якому здійснюється
генеральне "чищення" всього організму, він необхідний для нормальної
розумової діяльності, комфортного психологічного стану. Скорочення
тривалості сну призводить до зниження опірності організму різним
інфекціям, відхилення у психіці, погіршення працездатності. Практика
свідчить, що відмінної і гарної успішності досягають ті школярі, котрі
дотримуються норми сну, і зовсім інша картина у тих, які недосипають.
Вченими встановлено, що інтенсивність і якість розумової роботи при
систематичному недосипанні знижуються майже вдвічі.
Часто батьки йдуть на поводу у дітей, миряться з капризами дитини : діти беруть
участь в«застольях», лягають пізно спати. Це неприпустимо. Тут треба проявити
твердість. Ви повинні пам'ятати, що тепер у вас учень, і не заважати йому.
(слайд 11)
Важливе питання в організації режиму дня - це організація дозвілля.
Абсолютно необхідно, щоб в режим дня було включено щоденне читання книг.
Бажано в один і той же час. Учень, що добре читає, швидше розвивається,
швидше опановує навички грамотного письма, легше справляється з рішенням
завдань. Добре, якщо ви проситимете переказати, що прочитала дитина
(розповідь, казку). При цьому дорослі зможуть виправити мовні помилки,
неправильно вимовлені слова. Таким чином, діти вчитимуться виражати свої
думки.
3. Напрям допомоги - привчання до відповідальності. Дуже важливим моментом
є вироблення звички до неухильного виконання домашніх завдань :

7. v яка б погода не була;
v які б не йшли телепередачі;
v чий би день народження не відзначався.
Уроки мають бути виконані, і виконані добре. Виправдання невиконаним
урокам немає і бути не може.
Для вироблення цієї звички, треба, щоб батьки з повагою відносилися до
навчання - як важливій і серйозній справі.
Часто батьки не помічають, що заважають дітям: голосно розмовляють,
включають телевізор.
Іноді батьки роблять за дітей уроки. В цьому випадку страждає моральність. Діти
звикають до брехні і лицемірства.
Ви не повинні забувати, що в силу вікових особливостей школярі погано
перемикаються з одного виду роботи на інший. Наприклад, сяде дитина
малювати, батьки посилають в магазин. Запам'ятайте: всяке необгрунтоване
перемикання з одного виду роботи на інший може виробити погану звичку: не
доводити справу до кінця.