4. 3
Передмова
На батьківських зборах доцільно проводити систематичні
бесіди з батьками на педагогічні теми. Метою зборів має стати
підвищення педагогічної культури батьків, оволодіння ними зна-
ннями щодо процесу формування особистості дитини, загальних
законів її розвитку, створення зв’язку між родинами та школою.
Тематика бесід визначається спільними проблемами виховання
й особливостями виховної роботи з даним колективом батьків
і дітей.
Вибір кожної теми залежить від реальних умов: підготов-
леності батьків до виховання дітей, їхньої педагогічної культу-
ри, конкретних виховних задач, що стоять перед учителем, рів-
ня вихованості дітей. Послідовність бесід має бути такою, щоб
озброїти батьків системою знань, а не йти тільки по слідах по-
дій, що відбуваються в класі, і сьогочасних труднощів вихован-
ня, що виникають у батьків.
Ефективність бесіди на будь-яку з тем залежить від того,
наскільки добре вчитель знає умови виховання дітей у кожній
сім’ї, рівень вихованості самих учнів, досягнення і труднощі
у формуванні особистості своїх вихованців. Готуючись до бесіди,
вчитель добирає яскраві і переконливі факти, які підтверджують
основні педагогічні положення бесіди. Більшість батьків сприй-
мають педагогічні ідеї краще, якщо вони ілюструються прикла-
дами із практики шкільного і родинного виховання. У деяких
випадках буває доцільно запросити батьків побувати на уроках
і познайомитися з прийомами роботи вчителя.
У бесіду вчителя з батьками на зборах можуть бути включе-
ні короткі виступи самих батьків.
Готуючись до проведення бесіди, вчитель повинен сформу-
лювати конкретні поради і рекомендації про те, як треба буду-
вати сімейне виховання у зв’язку з темою бесіди, як формувати
у школярів ті чи інші уміння, риси характеру.
Бесіда на батьківських зборах не повинна бути занадто довгою,
зазвичай вона триває 20—25 хвилин. Бесіда будується таким
5. 4
чином, щоб, з одного боку, передати батькам педагогічні знання,
а з іншого — примусити їх замислитися над своїм досвідом ви-
ховання, проаналізувати його, побачити власні сильні сторони,
можливі упущення. Фактів, які вчитель використовує в бесіді,
небагато. Вони мають відображати типові ситуації, щоб у ре-
зультаті їхнього аналізу батьки могли б сформулювати конкрет-
ні правила, отримати пораду, необхідну для успішного сімейно-
го виховання. Дуже тактовно й обережно слід поставитись до
оголошення прізвищ учнів та їхніх батьків, особливо при аналізі
негативних явищ. Про відхилення в розвитку дитини, її недолі-
ки і провини краще говорити з батьками індивідуально.
Бесіда буде ефективнішою, якщо в ній повідомляти не ли-
ше безперечні положення, але й такі, які викличуть запитання,
обмін думками. Одним словом, бесіда повинна зачепити батьків
«за живе», підняти актуальні для них проблеми. У процесі бе-
сіди доцільно продемонструвати учнівські роботи: зошити, ви-
роби, випущені стінгазети, монтажі з фотографіями. Знайомство
з цими роботами примусить батьків порівняти роботи своєї ди-
тини з роботами інших учнів, наочно побачити, що вдається ди-
тині, якої підтримки і допомоги вона потребує.
Сподіваємося, що ця книга стане у пригоді класним керів-
никам і допоможе їм у пошуку з батьками спільного шляху ви-
ховання дітей.
6. 5
Ваша дитина стала школярем
Мета: розповісти батькам про особливості розви-
тку дітей даного віку, психологічну перебудову,
пов’язану зі вступом до школи; пояснити, що
навчання — це серйозна праця, яка вимагає
організованості, дисципліни, вольових зусиль із
боку дитини.
Зі скриньки народної мудростi
У вихованнi все головне: i урок, i розвиток рiзнобiчних
iнтересiв дiтей поза уроком, i стосунки вихованцiв у колективi.
В. Сухомлинський
Школа — це майстерня, де формується думка молодого
поколiння. Слід мiцно тримати її в руках, якщо не хочеш ви-
пустити з рук майбутнє.
А. Барбюс
Освiта може й повинна починатися з першого проблиску
думки в дитини.
Д. Писарев
Дати дiтям радiсть працi, радiсть успiху в навчаннi, пробуди-
ти в їхнiх серцях почуття гордостi, власної гiдностi — це перша
заповiдь виховання.
В. Сухомлинський
Нелегко поставити дітей на ноги — особливо рано-вранці.
N. N
1 варіант
Кілька порад батькам першокласників
Початок навчання дітей у школі завжди порушує чимало
питань. Яким воно буде для малюків? Як вони адаптуються
7. 6
в новому житті? З яким настроєм почнуть навчання? Це питан-
ня, які непокоять усіх: і вас‚ і‚ звісно, нас.
Сьогодні нам хотілося б поговорити не стільки про дітей,
скільки про нас‚ дорослих, про наше ставлення до їхніх успіхів
і невдач‚ подумати разом‚ чи розуміємо ми‚ що наша підтримка
допоможе дитині вирішити шкільні проблеми.
На жаль‚ дуже часто батьки занадто болісно реагують на
невдачі своїх дітей у навчанні‚ надмірно хвилюються. Іноді їх
охоплює відчай через погану оцінку, що її отримала дитина, во-
ни не думають про те‚ що це тимчасове явище‚ що оцінка мо-
же бути суб’єктивною (учитель теж помиляється), що дитина
втомилася або погано зрозуміла завдання через швидкий темп
роботи.
Отже‚ виникає проблема: у класі труднощі, удома — непо-
розуміння.
У який же спосіб можна налагодити взаєморозуміння учнів
та батьків?
Ось кілька порад.
Спробуйте!
1. З початку навчального року привчіть дитину прокидати-
ся раніше‚ щоб збирання до школи не перетворювалось
на щоденні хвилювання. Вранці будіть дитину спокійно,
з усмішкою та лагідним словом.
2. Не підганяйте малюка, розраховувати час — це ваш
обов’язок, якщо ви не вирішили цієї проблеми — дитина
не винна.
3. Обов’язково привчіть дитину зранку снідати. Це важли-
вий момент у запобіганні хворобам шлунка.
4. Давайте дитині в школу бутерброд, фрукти. У школі во-
на працює‚ витрачає багато сил та енергії.
5. Привчіть дитину збирати портфель з вечора. Перевір-
те‚ чи не забула вона чого-небудь важливого. Запитайте
в неї‚ чи не переказував учитель прохань або розпоря-
джень батькам. За якийсь час дитина привчиться сум-
лінніше ставитись до своїх обов’язків і стане більш зі-
браною.
8. 7
6. Проводжаючи дитину до школи‚ побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів‚ без застережень на кшталт:
«Дивись‚ поводься гарно!», «Щоб поганих оцінок не бу-
ло!» тощо. У дитини попереду — важка праця.
7. Забудьте фразу «Що ти сьогодні отримав?!», а краще за-
питайте: «Про що нове ти сьогодні дізнався?». Зустрі-
чайте дитину спокійно, не питайте в неї про все відразу,
дайте їй можливість розслабитись (пригадайте‚ як вам
буває важко після напруженого дня). Коли дитина збу-
джена й хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте
їй у цьому‚ вислухайте.
8. Після закінчення занять дозвольте дитині відпочити.
Обід — зручний момент для цього. Школяр може розпо-
вісти про свій робочий день і в такий спосіб звільнитися
від психологічного напруження.
9. Якщо дитина замкнулась у собі‚ чимось стурбована‚ не
вимагайте пояснень‚ хай заспокоїться, а тоді все сама вам
розповість.
10. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності ди-
тини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку.
Говоріть із дитиною спокійно.
11. Після школи не змушуйте дитину відразу сідати за вико-
нання домашніх завдань, нехай вона відпочине (1,5 годи-
ни). Найоптимальніший час для виконання завдань — із
15 до 17 години.
12. Пам’ятайте, що телевізор — це найперший ворог успіш-
ного навчання. Його можна увімкнути лише тоді, коли
всі завдання будуть виконані. Якщо дитина дивиться
телевізор під час денного відпочинку, то їй буде важко
зосередитись. Бажано, щоб вона дивилася тільки дитячі
передачі.
13. На початку навчального року корисно контролювати, як
дитина виконує домашні завдання. Перевіряйте, чи пра-
вильно вона зрозуміла пройдений матеріал, попросіть її
прочитати вголос.
9. 8
У 1-й і 2-й чверті це краще робити щовечора, а у 2-му
півріччі контроль можна зменшити до 2—3 разів на тиж-
день.
14. Перевіряти дитину — не означає «робити щось за-
мість неї». Ніколи не підказуйте дитині готових рішень.
Обов’язково перевірте, щоб те‚ що потрібно було вивчи-
ти напам’ять, було вивчено добре: точність виконання
завдань — важлива умова успішного навчання. Потрібно
також переконатись, що дитина може застосувати набуті
знання на практиці. Для цього слід запропонувати їй ви-
конати кілька вправ.
15. Не перевантажуйте дитину позашкільною діяльністю із
самого початку навчального року. Спорт і заняття в гурт-
ках, звичайно, корисні для загального розвитку, але спер-
шу переконайтеся в тому, що в дитини вистачить сил та
часу. Початок навчального року — це період стресу‚ тож
перевантаження можуть тільки зашкодити.
16. Упродовж дня знайдіть (намагайтеся знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими
мають бути справи дитини‚ її біль‚ її радощі.
17. У сім’ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорос-
лих із дитиною. Усі розбіжності щодо виховання дити-
ни вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадь-
теся з учителем, психологом. Не зайвим буде почитати
літературу для батьків, там ви знайдете багато корис-
ного.
18. Стежте за станом здоров’я дитини. Головний біль‚ погане
самопочуття, млявість найчастіше є об’єктивними показ-
никами втоми‚ перевантаження.
19. Із перших днів навчання привчайте дитину дотримувати-
ся режиму дня, вона має лягала спати в один і той самий
час. Сон для школярів має першочергове значення. У 1-й
чверті дитина мусить спати не менше 10—11 годин‚ нада-
лі сон можна скоротити до 9—10 годин.
10. 9
20. Якщо дитина засинає не відразу, все одно примушуйте
її лягати в ліжко. І не думайте‚ що першокласник уже
достатньо дорослий для того‚ щоб йому розповідали каз-
ки. Скористайтеся способом‚ перевіреним століттями:
тихо поговоріть із дитиною перед сном‚ попросіть її що-
небудь розповісти чи розкажіть самі. Такі хвилини — од-
на з небагатьох можливостей для справжнього спілку-
вання.
21. Запам’ятайте‚ що навіть діти 7—8 років люблять слухати
казки‚ особливо перед сном‚ або пісню‚ лагідні слова. Не
лінуйтесь цього робити. Усе це їх заспокоює, знімає ден-
ну напругу, допомагає спокійно заснути й добре відпо-
чити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі‚ про
роботу. Завтра новий трудовий день, і дитина повинна
бути готовою до нього. А допомогти їй у цьому мають
батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати якогось
дива від дитини‚ радісних поривів душі‚ доброти слід
терпляче, відшукуючи ці риси в дитині й постійно її за-
охочуючи.
22. Батькам потрібне терпіння. Ентузіазм перших днів швид-
ко минає‚ його місце заступає втома. Допоможіть дитині
зберегти нормальний ритм і не піддайтеся спокусі зро-
бити їй маленьке послаблення. Часті нарікання на дити-
ну чи порівняння з іншими можуть розвинути комплекс
неповноцінності. Навпаки, час від часу хваліть дитину‚
навіть тоді, коли в неї щось не виходить, давайте їй не-
величкий перепочинок, після якого вона знову зможе по-
вернутися до виконання завдань.
23. Успішність дитини в жодному разі не повинна впливати
на ваші стосунки з нею. Гарні довірливі стосунки й усві-
домлення того‚ що дитина завжди може розраховувати на
вашу підтримку, допоможуть їй налаштуватися на успіх
із початку нового навчального дня.
24. Дитина має відчувати, що ви любите її завжди, що ви за-
вжди їй допоможете та підтримаєте.
11. 10
Хід зборів
Бесіда вчителя
Шановні батьки!
Вступ до школи — це переломний момент у житті кож-
ного малюка. Початок шкільного навчання докорінно змінює
весь його спосіб життя. Властиві дошкільникам безпечність,
безтурботність, занурення в гру змінилися життям, сповненим
безліччю вимог, обов’язків та обмежень: тепер дитина має що-
дня ходити в школу, систематично й напружено працювати,
дотримуватися режиму дня, підкорятися всіляким нормам та
правилам шкільного життя, виконувати вимоги вчителя, роби-
ти на уроці те, що визначено шкільною програмою, старанно
виконувати домашні завдання, добиватися гарних результатів
у навчанні тощо.
У цей період життя, у 6—7 років, змінюється весь психоло-
гічний портрет дитини, її пізнавальні та розумові можливості,
сфера емоцій і переживань, коло спілкування.
Свій новий статус дитина не завжди добре усвідомлює, але
обов’язково відчуває й переживає його: вона гордиться тим,
що стала дорослою, їй подобається ця нова роль. Переживання
дитиною свого нового соціального статусу пов’язане з появою
«внутрішньої позиції школяра» (Л. І. Божович).
Наявність «внутрішньої позиції школяра» має для першо-
класника велике значення. Саме вона допомагає маленькому
учневі долати мінливість шкільного життя, виконувати нові
обов’язки. Це дуже важливо на перших етапах шкільного на-
вчання, коли навчальний матеріал, який потрібно засвоїти ди-
тині, буває одноманітним і не дуже цікавим.
Серед сьогоднішніх першокласників багато таких, які ще до
приходу в школу мають досвід навчальних занять. Посилена
підготовка до школи, відвідування підготовчих занять, дошкіль-
них ліцеїв, гімназій тощо незрідка призводять до того, що вступ
до школи втрачає для дитини елемент новизни, заважає пере-
жити значущість цієї події.
12. 11
У підтримці в першокласника «внутрішньої позиції школя-
ра» роль батьків важко переоцінити. Їхнє серйозне ставлення до
шкільного життя дитини, увага до її успіхів та невдач, терпіння,
заохочення старань і зусиль, емоційна підтримка допомагають
першокласникові відчути значущість своєї діяльності, сприяють
підвищенню самооцінки дитини, її впевненості в собі.
Нові правила
Численні «можна», «не можна», «треба», «належить»,
«правильно», «неправильно» лавиною обрушуються на пер-
шокласника. Ці правила пов’язані як з організацією самого
шкільного життя, так і з початком нової для дитини навчаль-
ної діяльності.
Норми й правила часом не збігаються з безпосередні-
ми бажаннями та спонуками дитини. До цих норм потрібно
адаптуватися. Більшість школярів-першокласників досить
успішно справляються із цим завданням. Можна погодитися
з думкою багатьох психологів про те, що здоровий, допитли-
вий малюк, який вірить у себе й уміє будувати стосунки з ін-
шими людьми, адаптується до шкільного життя без серйоз-
них проблем.
Однак початок шкільного навчання для кожної дитини є неа-
бияким стресом. Усі діти поряд з відчуттям радості, що перепов
нює їх, захвату або здивування з приводу того, що відбувається
в школі, переживають тривогу, розгубленість, напругу. У першо-
класників у перші дні (тижні) відвідин школи знижується опір-
ність організму, можуть порушуватися сон, апетит, підвищува-
тися температура, загострюватися хронічні захворювання. Іноді
діти без причини вередують, гарячкують, плачуть.
Періоду адаптації до школи, пов’язаного з пристосуванням
до її основних вимог, не оминає жоден першокласник, однак
тривалість його неоднакова: в одних — місяць, в інших — одна
чверть, ще в інших — весь перший навчальний рік. Така відмін-
ність обумовлена індивідуальними особливостями самого малю-
ка, тими передумовами опанування навчальної діяльності, що
є у нього.
13. 12
Психофізіологічна зрілість
Включення в нове соціальне середовище, початок освоєння
навчальної діяльності вимагають від дитини якісно нового рів-
ня розвитку та організації всіх психічних процесів (сприйняття,
уваги, пам’яті, мислення), вищої здатності до управління своєю
поведінкою.
Проте можливості першокласників у цьому плані поки що
досить обмежені. Це багато в чому пов’язано з особливостями
психофізіологічного розвитку дітей 6—7 років.
За даними фізіологів, до 7 років кора великих півкуль
є вже достатньо зрілою (що й забезпечує можливість перехо-
ду до систематичного навчання). Однак найбільш важливі, спе-
цифічно людські відділи головного мозку, що відповідають за
програмування, регуляцію та контроль складних форм психіч-
ної діяльності, у дітей цього віку ще не завершили свого фор-
мування (розвиток лобових відділів мозку закінчується лише
до 12—14 років, а за деякими даними — лише до 21 року), уна-
слідок чого регулювальний і гальмівний вплив кори виявляєть-
ся недостатнім.
Недосконалість регулювальної функції кори виявляється
у властивих дітям особливостях емоційної сфери й організації
діяльності. Першокласники легко відволікаються, не здатні до
тривалого зосередження, мають низьку працездатність, швидко
стомлюються, збудливі, емоційні, вразливі.
Моторні навички, дрібні рухи рук ще не дуже досконалі, що
викликає природні труднощі при опануванні письма, під час ро-
боти з папером та ножицями тощо.
Увага учнів 1-х класів ще слабо організована, має невеликий
обсяг, погано розподілена, нестійка.
У першокласників (як і в дошкільників) добре розвинена
мимовільна пам’ять, що фіксує яскраві, емоційно насичені для
дитини відомості та події її життя.
Довільна пам’ять, що спирається на вживання спеціальних
прийомів і засобів запам’ятовування, зокрема прийомів логічної
та смислової обробки матеріалу, для першокласників поки що
не характерна через слабкість розвитку самих розумових опе-
рацій.
14. 13
Мислення першокласників є переважно наочно-образним.
Це означає, що для здійснення розумових операцій порівняння,
узагальнення, аналізу, логічного висновку дітям необхідно спи-
ратися на наочний матеріал. Дії «в голові, про себе» першоклас-
никам опановувати досить важко, унаслідок недостатньо сфор-
мованого внутрішнього плану дій.
Поведінка першокласників (через зазначені вище вікові об-
меження в розвитку довільності, регуляції дій) також незрідка
відзначається неорганізованістю, незібраністю, недисциплінова-
ністю.
Ставши школярем і розпочавши опанування премудрощів
навчальної діяльності, малюк лише поступово вчиться управля-
ти собою, будувати свою діяльність згідно з поставленими ціля-
ми та завданнями.
Батьки й учителі повинні розуміти, що вступ дитини до
школи сам по собі ще не забезпечує появи цих важливих якос-
тей. Вони потребують спеціального розвитку. І тут слід уникати
досить поширеного протиріччя: з порогу школи від дитини ви-
магають того, що ще тільки належить сформувати.
Відомий вітчизняний психолог Л. І. Божович писала із цьо-
го приводу ось що: «Жоден учитель ніколи не зажадає від шко-
лярів вирішення таких арифметичних задач, розв’язання яких
він заздалегідь їх не навчив. Але багато вчителів вимагають від
учнів організованості, старанності, відповідальності, акуратності
тощо і в той самий час не піклуються про те, щоб заздалегідь
дати дітям відповідні вміння та навички й виховати в них від-
повідні звички».
Першокласники, які вже переступили семирічний рубіж,
є більш зрілими в плані психофізіологічного, психічного та
соціального розвитку, аніж шестирічні школярі. Тому семиріч-
ні діти, за інших рівних умов, як правило, легше включають-
ся в навчальну діяльність і швидше освоюють вимоги масової
школи.
Слід сказати, що іноді перший рік навчання визначає все по-
дальше шкільне життя дитини. У цей період школяр під керів-
ництвом дорослих здійснює надзвичайно важливі кроки у своє-
му розвитку.
15. 14
Багато чого на цьому шляху залежить від батьків першо-
класника.
Педагогічний практикум для батьків
Аналіз ситуацій
1. …Чимало батьків впадає у відчай уже в перші дні й місяці
шкільного життя свого сина чи доньки.
— У мене син такий неуважний!
— Мій теж повсякчас відволікається на уроках, навіть
завдання додому не може уважно вислухати.
— А моя донька обов’язково забуде вдома то зошит, то
ручку, то підручник… Просто не знаю, що з нею робити.
1) Чи знаєте ви, що для молодших школярів невміння зосе-
реджуватись упродовж тривалого часу є цілком природ-
ним?
2) Назвіть ігри, в яких розвиваються уважність дитини,
вміння зосереджуватись.
3) Чи тренуєте ви увагу своєї дитини? Як?
2. Почалися шкільні будні. Щодня ви зустрічаєте свою ди
тину одним і тим самим запитанням: «Як справи в школі? Що
нового? Чи є якісь оцінки?» Ви прискіпливо розглядаєте перші па
лички, перші цифри. Не гнівайтеся: пригадайте, що й вам колись
усе це було нелегко опановувати.
Нарешті перша оцінка. Узагалі вчителі перших класів нама-
гаються не ставити двійок учням, щоб не бентежити їх із самого
початку. А раптом…
1) Чи треба лаяти дитину, дорікати їй за некмітливість, не
охайність?
2) Як вчинити, аби дитина зрозуміла, що головне — не оцін-
ка, а праця, яка за нею стоїть?
3. Дівчинка-першокласниця йде вперше до школи У руках
у неї великий букет гладіолусів, загорнутих у папір. На вулиці
вітер, дівчинці важко нести букет.
16. 15
— Мамо! — просить вона допомоги.
Мама йде поруч і говорить:
— Неси сама, навіть із квітами не можеш упоратися,
нетяма!
Дівчинка, звісно ж, принесе квіти до школи, усе буде
гаразд. Але коли її вперше щось запитають, то вона, най-
імовірніше, буде мовчати, адже їй упродовж семи років
говорили, що вона нетяма.
1) Чи притаманний вам подібний стиль виховання?
2) Чому дуже важливо, щоб діти відчували доброзичливе
ставлення батьків до свого навчання, були впевнені
у власних силах?
3) У чому полягає вимогливість до дитини? Як ставити ви-
моги до дітей?
4. Сьогодні наш першокласник прийшов зі школи похмурий,
неговіркий… Сидимо мовчки за обіднім столом. Запитань йому не
ставлю, чекаю, поки сам розповість, що трапилось. Але він мовч
ки йде гратися, повертається, сідає за уроки. Я відчуваю, що йо
го «гризе якийсь черв’ячок», не дає спокою. Нарешті уроки зроб
лені й синок готує ранець. Я за звичкою хочу допомогти йому,
щоб він швидше впорався із цією «складною» справою. Складною
тому, що син завжди щось забуває: то клей і пензлик для уроків
праці, то кольоровий папір…
Поспішаю й сьогодні допомогти, але син повертаєть-
ся до мене й каже:
— Досить мене опікати. Я що — «мамин синочок»?
— Та я просто хотіла тобі допомогти. Чому ти мені
грубиш?
— От якби тебе так Лідія Іванівна присоромила…
— А в чому справа?
І тут я дізналася, що на урок праці потрібно було
принести цупкий картон. Син забув мені про це сказати
напередодні. А на уроці, коли всі діти поклали на парти
необхідний для роботи картон, з’ясувалося, що в нього
його немає, тому що мама забула покласти. І, звісно ж,
17. 16
Лідія Іванівна сказала йому, що ранець слід складати са-
мому, а не надіятись на маму…
1) Чи доцільна надмірна опіка дитини? Як це впливає на
формуванні її особистості?
2) Порадьте матері, як привчити першокласника до порядку,
сформувати в нього почуття відповідальності за шкільні
справи.
5. У мене дуже незвичайна дитина. Повірте, я не перебіль
шую. Їй зараз шість років, а вона вже вміє швидко читати, лічи
ти в межах тисячі, знає майже всі держави світу, швидко, без
запинки може назвати видатних державних діячів України та за
кордоном. Прочитає вірша й одразу ж його запам’ятає. Мене це
дуже турбує.
— Що ж саме? Великі здібності?
— Ні, що ви! Я вважаю, що їй нічого буде робити
в першому класі. Чи не можна, щоб дитина відразу поча-
ла навчання з другого класу? Адже їй буде нудно в пер-
шому класі. Для чого ж втрачати цілий рік?..
1) Як ви вважаєте, чи буде перший рік навчання в школі
для такої дитини втраченим?
2) Що, крім знань, набуває дитина в школі?
3) Чи можуть слова матері свідчити про великі здібності
дитини?
Підбиття підсумків
Яка роль батькiв у подоланнi труднощiв, пов’язаних з адап
тацiєю дитини до школи?
Дбати про здоров’я дитини.•
Допомагати виконувати домашнi завдання.•
Не сварити дитину за оцiнки.•
Органiзувати робоче мiсце дитини.•
Привчати до охайностi та порядку.•
Привчати до самостiйностi.•
Заохочувати найменшi успiхи дитини в навчаннi та поведiнцi,•
використовуючи для цього слова схвалення.
