Теоретичний матеріал до заняття 6

1. Івана Мазепи. Внутрішня і зовнішня політика.
Семен Палій. Північна війна і Україна.
Гетьманування І.Мазепи
(1687 – 1708(9)
Мазепа – один з найбагатших феодалів у Європі, високоосвічена людина. Займався
активною культурно-просвітницькою діяльністю Мріє про об’єднання України під своєю
владою, сприяє формуванню аристократичної верхівки українського суспільства, тобто
перетворення козацької старшини на шляхетську верству – «бунчукових товаришів».
У 1687 р. І. Мазепа підписав з Московським царством Коломацькі статті, які обмежували
права та привілеї Гетьманщини. В основі Коломацьких статтей були Глухівські статті Д.
Многогрішного.
«Коломацькі статті» 1687 р.
• Значно розширювалась російська присутність в Україні та обмежувалася козацька
автономія.
• Гетьман не мав права без царського указу зміщувати з посад козацьку старшину.
• У Батурині при гетьмані розташовувався московський стрілецький полк.
• Війську Запорозькому заборонялося зноситися з чужоземними державами, вести
торгівлю з Кримом.
• Козацька верхівка мала сприяти українсько-російським шлюбам.
• Стверджувалося, що «Малоросийский край» є частиною «их царського Пресветлого
Величества Самодержавной державы»
Історична довідка
Іван Мазепа
• Народився на Київщині 1639 р. в селі Мазепинці в сім’ї українського шляхтича.
• Навчався в Києво-Могилянській академії та єзуїтській колегії у Варшаві та Полоцьку,
служив при дворі польського короля Яна ІІ Казимира, певний час перебував за кордоном,
де вивчав іноземні мови, військову справу, дипломатію.
• Був одним із прибічників гетьмана Дорошенка, обіймав посади генерального писаря та
генерального осавула.
• Був гетьманом України з 1687 до 1708 року, прагнув подолати наслідки Руїни, об’єднати
всі українські землі під владою одного гетьмана, зберегти українську державність,
піднести господарське і культурне життя.

2. • Але неспроможність знайти підтримку серед населення і складність
зовнішньополітичної ситуації завадили здійсненню його грандіозних планів.
• Помер у вигнанні на території Молдавії у 1709 р.

3. Політика Івана Мазепи
Зовнішня політика
· Незважаючи на заборону, підтримував дипломатичні зносини з багатьма
європейськими монархами, приймав у Батурині іноземних послів
· Відновив торговельні зв'язки Гетьманщини з іншими країнами (Річ Посполита,
Пруссія, Швеція, Кримське ханство, Туреччина), перервані за часів Руїни
· 1705 р. Установив таємнізв'язки з польським королем С. Ліщинським, а пізніше зі
шведським королем КарломXII
· 1708 p. Уклав україно-шведську антиросійську угоду про воєнний союз та
україно-польську угоду про входження Гетьманщини у формі «князівства Руського» до
складу Речі Посполитої як третього суб'єкта
· 1709 р. Уклав новийукраїно-шведський договір про створення незалежної
Української держави в союзі зі Швецією
• Намагався зберегти автономіюУкраїни. На початку свого гетьманування великі надії в
цьому покладав на Москву. А згодом став протидіяти наступу російського уряду на
українську автономію.
• Сподівався об’єднати під своєю владою всі українські землі, поширивши владу
гетьмана на Правобережну Україну, що булла під владою Польщі, і степову Україну, якою
володіли Крим і Туреччина.
• Негативно ставився до союзу з Польщею та Туреччиною
Внутрішня політика
Соціально-економічна
· Прагнув створити в Україні станову державу західноєвропейського зразка зі
збереженням традиційного козацькогоустрою. Ідеал державного устрою вбачав у Речі
Посполитій
· Сприяв формуванню аристократичної верхівки українського суспільства з козацької
старшини, наділяючи її значними землеволодіннями, новими правами і привілеями
· Надав охоронні грамоти містам, підтвердив спеціальним універсалом права Київської
митрополії та окремих монастирів
· Узаконив універсалом від 28 листопада 1701 р. панщину для селян у розмірі двох днів на
тиждень. Силою придушував селянські протести
· Намагався за допомогою зв'язків з царем і московськими можновладцями зберегти права
і привілеї Гетьманщини

4. · Уважав за доцільне дотримуватися курсу показного вірноподданства Москві, що
спричинило великі людські втрати, виснаження економіки Гетьманщини і зростання
невдоволення населення
· Політичні та організаційні прорахунки гетьмана позбавили його опори серед козаків і
селянства у критичний період боротьби за майбутнє України і прирекли її на поразку
Культурно-просвітницька
· Постійно піклувався станом освіти, науки, мистецтва і релігії
· Добився від царської влади надання Києво-Могилянській колегії статусу академії
· Здобув славу опікуна і захисника православної церкви. Надавав великі кошти на
будівництво і відновлення церков і монастирів
· Видав власним коштом Євангеліє арабською мовою.
· Подарував коштовну срібну чашу церкві Святого Гробу Господнього в Єрусалимі.
Обдарував чимало українських церков іконами, книгами, дзвонами і цінними речами
· Покровительствував літературі. Підтримував творчість І. Максимовича, Ф.
Прокоповича, Д. Туптала, С. Яворського. Автор низки віршів: «Дума», «Пісня», «Псалми»
та ін.
· Направляв навчатися за кордон дітей козацької старшини
Внутрішня
Розбудувати Україну за західноєвропейським зразком, зберігши при цьому козацький
устрій.
• Намагався піднести роль гетьмана, козацької старшини, продовжив створення козацької
еліти — крім бунчукових товаришів, в його оточенні з’явилися значкові й значні військові
товариші.
• Проводив велику культурно-освітню політику, дбав про розвиток освіти, науки,
мистецтва, книгодрукування.
• Період його гетьманування — це час відродження України, час її економічного,
політичного й культурного поступу

5. Полковник Семен Палій
Один із найдосвіченіших козацьких ватажків, представник
еліти часів Гетьманщини. Історія зафіксувала Семена
Палія одним із найпопулярніших лідерів козацького руху
не лише в Україні, а й у всій Європі. Мав неабиякий
військовий досвід. Помітну політичну та військову
діяльність розпочав після поразки гетьмана Юрія
Хмельницького у його третьому гетьмануванні. Польська
королівська влада всіляко підтримувала козацький рух у
зв’язку з активізацією Османської імперії. Через
формування наказного гетьманства Правобережної
України під контролем Речі Посполитої, займає вигідні та
помітні позиції в організації козацького руху завдяки своєму грандіозному авторитетові
серед європейських монархів. Прославився обороною Австрії та Угорщини, незамінний
учасник Священної Ліги, проводив боротьбу із турками в напрямку Молдавії, Валахії та
Північного Причорномор’я.
У 1690 роках Семен Палій повернувся із Січі на Правобережну Україну і відразу
сформував там власну управлінську команду. Користуючись лояльністю Варшави,
поширює вплив на всю Київщину, Поділля, Брацлавщину і Волинь, частину Білорусі та
Молдавії. Фастівський полковник практично здійснює гетьманське управління. Протягом
1690-х років демонстративно проводить політику витіснення польської шляхти і кілька
разів присягає московському цареві. Намагається узгоджувати власні дії з Іваном
Мазепою, однак не завжди успішно. Фінальною причиною спалаху нової війни стала
заборона у 1699 році козацтва.
В 1702 році починає повстання проти Польщі, яке триває зі змінним успіхом. Повстанці
захопили багато подільських міст, в тому числі Вінницю, Бар, Бердичів, Могилів,
Немирів. Семен Палій оголосив Правобережжя «Вільною козацькою областю», і
присягнув цареві Петру І, однак відмовився звільнити захоплені території після його
наказу про підтримку короля Августа у зв’язку з Північною війною. Мазепа вступив на
Правобережжя у 1704 році із 40-тисячною армією, і арештував Палія. Звільнений у 1708
році, той допомагав промосковській частині старшини і брав участь у Полтавській битві
1709 року в лавах Скоропадського. Помер у 1710 році.

6. УЧАСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛКІВ У ПІВНІЧНІЙ ВІЙНІ
Інтереси Московії у війні проти Швеції за здобуття виходу через Балтійське море до
Західної Європи не мали нічого спільного з інтересами України.
Козаки змушені були, обстоюючи московські інтереси, воювати на теренах Московії,
Прибалтики, Речі Посполитої.
Ці походи були важким тягарем для козацтва. Адже вже перші бої принесли численні
втрати.
До того ж козаки за свою службу не отримували ніякої винагороди, потерпали від утисків
та образ московських воєначальників.
Жорстоке ставлення з боку командування й тяжкі умови служби спричиняли скарги й
нарікання, а часом навіть самовільне повернення козаків додому.
До невдоволення спонукало те, що дуже часто козаків використовували як дешеву робочу
силу для канальних і землерийних робіт, на будівництві нових доріг, фортець та інших
укріплень.
Справжнім лихом стала Північна війна і для інших верств українського населення, бо саме
його коштом споряджалися козацькі війська для щорічних походів на північ.
Крім воєннихнегараздів, козаків непокоїло обмеження царським урядом їхніх станових
прав.
Серед козацької старшини ширилися чутки про ще істотніші зміни: ліквідацію козацького
самоврядування, насадження губернаторів і воєвод, переселення козацького війська до
Московії тощо.
Непевність майбутнього примушувала старшину й гетьмана замислитися над подальшою
долею Гетьманщини. Охоплена антимосковськими настроями, старшина чинила тиск на
Мазепу, який, звісна річ, і сам розумів згубність відносин України з Московією.
ПОХІД КАРЛА ХІІ В УКРАЇНУ. ПОШУКИ НОВИХ СОЮЗНИКІВ
Плекаючи мрію вивести Гетьманщину з-під влади царя, Іван Мазепа в 1704-1705 рр.
удався до таємної дипломатії з противниками Москви. Так, зокрема, восени 1705 р. він
налагодив зв'язки з польським королем Станіславом Лещинським, якого було обрано 1704
р. тими угрупованнями, що підтримували шведського короля.
Через Лещинського український гетьман сподівався встановити стосунки зі Швецією.
У 1706 р. Мазепа й справді завдяки посередництвупольського короля розпочав таємні
зносини зі шведським королем Карлом ХІІ.
Зовнішньополітичні передумови антимосковського повстання Івана Мазепи
1. Перемога царя і польського короля Августа ////
Україна була б поділена між Польщею та Росією
2. Перемога шведського короля Карла ХІІ і його ставленика С. Лещинського ////
Україна, як союзник Москви, опинилася б під владою Польщі й втратила б автономію

7. Єдиним порятунком було визволення з-під влади царя, до того ж заздалегідь, до
закінчення війни та укладення мирного договору.
Похід Карла ХІІ в Україну
Року 1708 р. Карл ХІІ почав здійснювати свій давній задум про похід на Московію.
Похід мав відбутися в напрямку на Смоленськ і Москву через територію Литви та
Білорусі. На початку похід складався вдало.
Але після кількох невдач у серпні - вересні Карл ХІІ відмовився від попереднього плану.
Він вирішив повернути на Україну, сподіваючись забезпечити тут свою армію провіантом,
зміцнити її силу козацькими полками та військом Лещинського.
Шведський король покладав також надії на допомогу від кримського хана й турецького
султана.
Зміна планів Карла ХІІ виявилася несподіваною для Мазепи.
Такий розвиток подій гетьман вважав передчасним, бо перебування шведської армії на
території України означало, що саме тут розгорнуться воєнні операції російсько-
шведської війни.
З огляду на це завдання визволення України з-під влади царя ставало ще важчим.
Велика небезпека таїлася також у тому, що в плани Мазепи була втаємничена лише
найвідданіша козацька старшина, а рядове козацтво, нічого не відаючи про задуми
гетьмана, готувалася до війни проти шведів.
УКРАЇНСЬКО-ШВЕДСЬКИЙ СОЮЗ
Похід шведського короля на Москву через Україну спонукав українського гетьмана до
рішучих дій задля визволення Гетьманщини.
Мазепа вирішив об'єднатися зі шведами для війни проти Московії.
24 жовтня 1708 р. Іван Мазепа виїхав на зустріч із Карлом ХІІ. З ним вирушили
чотиритисячне військо, генеральна старшина та 7 із 12 полковників.
Надвечір 28 жовтня гетьман прибув до шведського табору. Наступного дня відбулася
зустріч Мазепи з Карлом ХІІ.
29-30 жовтня 1708 р. між українцями та Карлом ХІІ було укладено договір.
Стислий (із 6 пунктів) виклад цього договору містить "Вивід прав України" - політичний
документ, з яким 1712 р. Пилип Орлик (генеральний писар за урядування Мазепи, гетьман
у вигнанні), обстоюючи права України, звернувся до європейських монархів.
Договір передбачав:
 Україна має бути незалежною і вільною;
 усі загарбані Московією землі, що колись належали "руському" народові, мають
бути повернені Українському князівству;
 шведський король зобов'язаний захищати країну від усіх ворогів і посилати
допомогу, коли про це просять гетьман і "стани";
 Мазепа має бути довічним князем України;
 шведський король не має права претендувати на титул князя чи командувача
збройних сил князівства;

8.  для стратегічних потреб шведське військо може займати п'ять українських міст
(Стародуб, Мглин, Батурин, Полтаву, Гадяч).
ВОЄННО-ПОЛІТИЧНІ АКЦІЇ МОСКОВСЬКОГО ЦАРЯ ПРОТИ УКРАЇНИ
У відповідь на дії Мазепи Петро І звернувся до українців. У численнихвідозвах він
звинуватив Мазепу у "зраді", у намірі віддати Україну Польщі, а православні церкви й
монастирі - уніатам.
Цар наказав також старшині й полковникам терміново зібратися у Глухові для обрання
нового гетьмана. Водночас Петро І звелів Меншикову зруйнувати гетьманську резиденцію
- Батурин.
Знищення Батурина
Отримавши царський наказ, московські війська рушили на столицю Гетьманщини.
У Батурині знаходилися значні військові сили, було чимало продовольства та боєприпасів.
Місто захищали міцні укріплення.
Тому спроби швидко здобути Батурин виявилися безрезультатними: жителі були
налаштовані захистити гетьманську столицю.
Та через зраду одного з полкових старшин Прилуцького полку Івана Носа, який вказав на
потаємний хід, московські вояки 2 листопада проникли до міста і влаштували в ньому
криваву різанину - жорстоко вбили всіх його мешканців, навіть жінок та немовлят.
Батурин було вщент зруйновано.
Знищення Батурина та його мешканців не було тільки помстою. Цим каральним актом
Петро І намагався залякати українців та остаточно упокорити їх, позбавивши прагнень до
волі.
ПОЛТАВСЬКА БИТВА 1709 р.
Навесні 1709 р. Карл ХІІ відновив воєнні дії. Він вирішив розпочати наступ на Москву.
Шлях шведів мав пролягти через Харків і Курськ.
Щоб просуватися згідно з планом операції, шведському війську треба було знешкодити
добре укріплену Полтаву.
Шведська армія підійшла до Полтави наприкінці квітня. Карл ХІІ сподівався взяти місто
штурмом або внаслідок переговорів, одначе того не сталося. Тому 1 травня шведське
військо змушене було розпочати облогу.
Тим часом до міста прибув Петро І з головними силами.
27 червня стався генеральний бій. Він розпочався о 5-й годині ранку атакою шведської
піхоти на московські редути (земляні укріплення). Близько 11-ї години битва закінчилася
цілковитою поразкою шведів.
Полтавська битва змінила політичну карту Європи. Перемога Петра І висунула Росію на
одне з провідних місць тогочасної європейської політики. Міць Швеції та Польщі
фактично було підірвано назавжди.
Для України ж наслідки Полтавської битви виявилися вкрай несприятливими:російський
уряд, що здобув перемогу, став на шлях ще більшого обмеження автономії Гетьманщини

9. Причини поразки шведсько-українського війська
 Серед причин поразки шведського війська історики називають передусім значну
кількісну нерівність сил під Полтавою.
 Московська армія разом із українськими полками Скоропадського та
Слобожанщини мала близько 50 тис. вояків і 102 гармати, військо ж Карла ХІІ
налічувало лише 31 тис. вояків і тільки 6 гармат.
 Українські полки Мазепи безпосередньої участі в битві не брали: вони охороняли
шведську армію від можливого обходу московським військом.
 Поразку спричинило те, що Карл ХІІ злегковажив силами російської армії.
Молодий полководець занадто вірив у своє воєнне щастя.
 Не врахував він і того, що шведська армія була відірвана від баз постачання та що
через дії царя неможливою стала допомога з боку хана.
 До того ж шведський король унаслідок поранення не зміг особисто керувати боєм.