ЗНО, історія України

1. КЗВО КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж»
Руські удільні
князівства в складі
іноземних держав
у другій половині XIV –
першій половині XVI ст.
Кримське ханство
© Дрібниця В.О., 2019

3. Дана тема та
наступні теми
вимагають знання
історико-
етнографічних
регіонів України

4. Українські землі у складі сусідніх держав (XIV – XVI ст.)
Назва української території Країна
Волинь, Київщина, Східне Поділля
(Брацлавщина)
Велике князівство Литовське,
Руське, Жемайтійське
Східна Галичина, Західне Поділля, Белзщина,
Холмщина
Королівство Польське
Крим (крім південного берега), Таврія Кримське ханство (Кримський
ханат, утворений 1449 р.), васал
Османської імперії з 1478 р.
Південний берег Криму, Придунайські землі
(Буджак)
Османська імперія
Закарпаття Угорщина
Північна Буковина (Шипинська земля) Молдавське князівство
(васал Туреччини з 1538 р.)
Чернігово-Сіверщина Московське князівство

5. Діяльність Великих князів Литовських на українських землях (ХІІІ — XV ст.)
Міндовг 1235-1263
(король з
1253 р.)
Об’єднав литовські землі в єдине
князівство
Гедимін 1316-1341 Приєднав Берестейщину, Підляшшя,
Дорогочин (1319-1320 рр.); підпорядкував
північну частину Київського князівства
разом з Києвом (друга чверть XIV ст.).
Син Любарт став князем Волині.
Титулувався «королем литовців і русинів)

6. Діяльність Великих князів Литовських на українських землях (ХІІІ — XV ст.)
Ольгерд 1345-
1377
Відвоював у татар Чернігово-Сіверську землю (1355-1356
рр.).
Виграв битву з татарами на р. Сині Води (1362 р.), внаслідок
чого:
- послабився вплив Золотої Орди на українські землі;
- приєднав Київщину, Поділля, Переяславщину (більшість
східноукраїнських земель закріплено в складі Литви);
- територіальні межі Золотої Орди в пониззі Дністра і
Південного Бугу відсунуто до узбережжя Чорного моря, а на
Дніпрі — до порогів.
В результаті війни з Польщею за Волинь приєднав
Берестейський, Володимирський і Луцький уділи.
Руська мова набула статусу офіційної

7. Діяльність Великих князів Литовських на українських землях (ХІІІ — XV ст.)
Ягайло
(Владислав ІІ
Ягел)
1382-1392 Уклав Кревську унію з Польщею
Вітовт 1392-1430 Намагався відстояти незалежність ВКЛ від Польщі:
1392 р. – Острозька угода, Ягайло визнав Вітовта своїм довічним намісником в
Литві; 1398 р. – Вітовт проголосив себе Великим князем Литовським під зверхністю
польського короля (фактично розірвав Кревську унію).
У 1393-1395 рр. позбавляє влади Київського (Володимир Ольгердович), Сіверського
(Дмитро-Корибут Ольгердович), Волинського (Федір Любартович) і Подільського
князів (Федір Коріатович).
1399 р. – поразка від татар на р. Ворскла, але на початку XV ст. оволодів
Чорноморським узбережжям, збудував систему фортець на південних кордонах:
Каравул, Білгород, Хаджибей (Одеса)
1410 р. — перемога у Грюнвальдській битви над Тевтонським Орденом
1413 р. – Городельська унія
Свидригайло 1430-1435 Відновив Київське князівство (на чолі з Олельком Володимировичем)
1432-1436 рр. — існування Великого князівства Руського в умовах протистояння з
Сигізмундом (молодший брат Вітовта, оголошений великим князем литовським)
1435 р. – поразка від Сигізмунда у битві під Вількомиром
1458 р. – поділ Київської митрополії на Московську та Київську з центром у Вільно

8. Відмінності польського та литовського владарювання на українських землях
Польща Литва
Прагнення перетворити
українські землі на провінцію
Польщі.
Поширення норм польського
права.
Витіснення православ’я
католицизмом.
Офіційна мова — латинська,
пізніше польська.
Збереження протягом певного
часу існуючої системи
управління.
Збереження судочинства на
підставі «Руської правди».
Підтримка руського
православ’я.
«Руська мова» — офіційна
мова Литви
Гасло – «Старого не руйнуємо,
нового не вводимо»

9. Воєводство – адміністративно-територіальна одиниця Великого князівства
Литовського та Королівства Польського у XV – ХVIII ст. на чолі з воєводою
Система воєводств на українських землях
Польща Литва
Рік Воєводство Сучасна
українська
територія
Рік Воєводство Сучасна
українська
територія
1434 Руське Східна
Галичина
1471 Київське Київщина
1434 Подільське Західне
Поділля
1566 Волинське Волинь
1462 Белзьке Белзщина 1566 Брацлавське Східне
Поділля

10. Цифрами на карті позначені землі:
1. Литовського князівства.
2. Білоруські землі, що були
інкорпоровані Литовою.
3. Українські землі (Волинь,
Київщина, Чернігівщина), що
увійшли до складу Великого
князівства Литовського за часів
правління литовського князя
Ольгерда.
4. Південноукраїнські землі,
захоплені на короткий час у
монголів.

12. Цифрами на
карті позначені
воєводства:
1. Руське.
2. Волинське.
3. Київське.
4. Брацлавське
5. Подільське.
6. Белзьке.

13. Польсько-литовське зближення XIV—XVІ ст.
Унії Дата
укладення
Між ким
укладена
Суть унії Результат, наслідки унії
Кревська унія 1385 р. Великий князь
Литовський Ягел
та Королева
Польщі Ядвіга
Персональна/Держав
на
Ягайло одружувався
на Ядвізі, ставав
польським королем,
одночасно
залишаючись
правителем Литви
Ягайло зобов’язувався
прийняти католицтво
та хрестити населення
Фактична ліквідація Литви як
держави, забезпечення
панівної ролі поляків у новому
державному утворенні.
Роздача українських земель
польським феодалам
Поширення католицизму
Боротьба литовського боярства
на чолі з Вітовтом та частини
руської знаті за збереження
самостійності Литви
Розгром Тевтонського ордену
об’єднаними польсько-
литовськими силами в
Грюнвальдській битві (1410 р.)
Причини: зовнішньополітичні –
наступ Тевтонського ордену;
претензії Московського князівства
на «спадщину Рюриковичів»;
постійні напади татар;
внутрішні – для поляків:
намагання отримати земельні
володіння на території України,
для литовців – бажання отримати
шляхетські привілеї

15. Унії Дата
укладення
Між ким укладена Суть унії Результат, наслідки унії
Городельська
унія
1413 р. Король Польщі Владислав
ІІ Ягел та Великий князь
Литовський Вітовт
Державна
Рішення унії, заперечуючи
положення Кревської унії
підтверджували існування
Великого князівства
Литовського як окремої
незалежної держави. Разом з
тим визнавалась політична
зверхність польського короля,
який мав стати великим
князем литовським після
смерті Вітовта.
Запровадження в Литві сейму
за польським зразком
Зрівняння у правах шляхти
католицького сповідання Литви
і Польщі
Результатом унії було
зміцнення Литви
Обмеження прав православної
знаті, посилення її
покатоличення
Польсько-литовське зближення XIV—XVІ ст.

16. ПЕРСОНАЛІЇ Костянтин Іванович Острозький (1460 — 1530) — військовий і державний
діяч Великого Князівства Литовського, Руського та Жемайтійського, Великий
гетьман Литовський (1497—1500, 1507—1530). став одним із найвидатніших
полководців XVI століття.
Сучасники порівнювали його зі стратегами античності — провів 35 битв, програв
2; брав участь в успішних кампаніях проти татар, Московської держави. За
перемогу біля Очакова проти сил кримського хана Мехмет-Ґірея першим
отримав посаду Великого гетьмана Литовського (1497 р.).
8 вересня 1514 р. в битві під Оршею військо Костянтина Острозького розбило
московське військо.
Православний, користувався руською мовою. Домігся значного обмеження
впливу світських урядників на церковне життя та справи; зокрема, припинила
діяти заборона на будівництво нових православних церков та інших споруд.
Один із найвизначніших меценатів та власників землі того часу (входило 100
міст, 40 замків, 1300 сіл; іноземці називали його володіння «Країною князя
Острозького», перетворив Острог на осередок слов'янської культури.
Надгробок князя Костянтина Острозького засвідчив вплив мистецтва Відродження
(Ренесансу) і став першим зразком скульптури на українських землях

17. ПЕРСОНАЛІЇ
Ходжі (Гаджи) I Ґірей (Ґерай) (?— 1466) —
кримськотатарський державний, політичний і
військовий діяч. Засновник Кримського ханства,
перший кримський хан (1427–1456, 1456–1466) з
династії Ґераїв.
Мавзолей Хаджі Ґерая в Бахчисараї

19. Становий устрій
українського суспільства
в XIV — XV ст.

22. Стани Визначення
Привілейований стан
Головні права — володіння
землею, зброєю, служба
королю, князю сеньйору (за
гроші, земельні наділи)
Світські
феодали
Шляхта
Король Польський
Великий князь Литовський
Голова держави
Князі Другі, після короля чи великого князя, родовиті особи
Пани, магнати Великі землевласники
Зем’яни Середня військово-службова шляхта, що залежала від
князів та панів. Мали спадкове землеволодіння за службу.
Виконували особисту кінну службу з певною кількістю
озброєних вершників
Бояри Дрібні землевласники, професійні військові
Привілейований стан
Служба Богові
Духовні
феодали
Духовенство Мали власний церковний суд
Непривілейований стан
(«третій стан»)
Головний обов’язок —
платити податки, служити
феодалам
Міщани Патриціат Найбагатші купі (гуртовики) та ремісники
Бюргери Більшість цехових майстрів і купців
Плебс Дрібні ремісники та торгівців у роздріб
Селяни Слуги Особисто вільні селяни, які перебували на службі,
отримуючи за це земельні наділи і звільнялися від
повинностей
Данники Особисто вільні або залежні селяни, які сплачували
державі данину (чинш) натурою
Тяглі Особисто вільні або залежні селяни, що з власною худобою
(тяглом) виконували відробіткову повинність на користь
держави або власника
Становий устрій українського суспільства в XIV — XV ст.

23. ЦЕХИ— замкнуті
організації ремісників
чи торгівців,
сформовані на основі
взаємної допомоги та
опіки для підтримки
їхніх професійних
інтересів.
У Західній Європі (ХІ—
XVI ст.) і в Україні (XIV—
XVIII ст.) відігравали
важливу роль в
економічному та
соціальному житті.

24. Магдебурзьке право – одна з
найпоширеніших правових систем
міського самоврядування в Центральній
Європі у часи Середньовіччя та Раннього
Нового часу.

25. Устрій міста з Магдебурзьким правом
Магістрат
Орган міського самоуправління, що здійснював адміністративно-
судові функції і складався з двох колегій, члени яких обиралися
довічно
Лава Рада
Суд у кримінальних справах,
членами якого були засідателі
— лавники
Адміністративний орган і суд у
цивільних справах, члени ради —
райці
Війт Бурмістр
Війт очолював лаву, обирався
зі шляхтичів, його посада була
спадковою або персонально
наданою
Обирався по черзі з райців на
квартал для керівництва діяльністю
ради
Ратуша – місце
перебування
магістрату

26. Виникнення
українського
козацтва

27. 1489 р. – перша згадка про українських козаків.

29. ДИКЕ ПОЛЕ – історична назва незаселеної територій
степу між Дністром на заході і середньою течією Волги
на сході.
Термін «Дике поле» виник в XV ст., коли розпочалася
військово-трудова колонізація цього регіону козацтвом.
Сучасники подій писали про небачені природні багатства
степових просторів та дніпровського басейну. Їх
освоєння козаками відбувалося в умовах безперервної
боротьби з населенням татарських улусів (Ногайська
орда, Кримські татари).
З посиленням соціального гніту до Дикого поля тікали
тисячі селян, які заводили тут власні господарства й
оголошували себе вільними людьми.

30. Українська культура
XIV – першої
половини XVI ст.

31. ПЕРСОНАЛІЇ
Швайпольт Фіоль (Святополк Фіоль, 1460-1525/1526)
— засновник слов'янського книговидання кирилицею.
Німець або русин за походженням.
На кошти багатого краківського міщанина заснував
друкарню на кириличних шрифтах, виготовлених у
Німеччині (Бравншвайґ).
Фіоль перший надрукував книги церковно-
слов'янською мовою:
• «Осьмогласник» (або «Октоїх», 1491) з дереворитом
«Розп'яття»,
• «Часословець» (1491),
• «Тріодь пісну» (не датована) і «Тріодь цвітну» (1491).
Другий аркуш «Октоїха»

32. ПЕРСОНАЛІЇ Юрій Дрогобич, при народженні Юрій Михайлович Донат-Котермак, (1450-1494) —
вчений епохи Відродження, освітній діяч, поет, філософ, астроном, астролог. Доктор
медицини та філософії. Ректор Болонського університету медицини і вільних
мистецтв, професор і віце-канцлер Істрополітанської академії у Братиславі, професор
Ягеллонського університету у Кракові.
Перший український автор друкованої книжки.
7 лютого 1483 р. у Римі видав книгу «Прогностична оцінка поточного 1483 року»
(Iudicium pronosticon Anni MCCCCLXXX III), яка є першою відомою друкованою
книгою, написаною українцем. У цій книзі, окрім астрологічних прогнозів, були
відомості з географії, астрономії, метеорології, філософії.
Вчений подає визначені ним координати міст: Вільнюса (Вільно), Дрогобича, Львова,
ряду міст Італії й Німеччини, чим виявляє ґрунтовну обізнаність у географії всієї
Європи.
«Прогностик» певною мірою знайомив європейського читача з країнами Східної Європи. У розділі «про становище
Польщі» він підкреслює, що Львів і Дрогобич належать не до Польщі, а до Русі, під якою розуміє «Руське
Королівство» — колишні володіння галицько-волинського короля Данила. Така характеристика тодішньої
політичної карти Східної Європи свідчить, що за кордоном Юрій Дрогобич прагнув представляти саме Русь, під
якою розумів насамперед Галичину.
Юрій Дрогобич зазначав, що населенню християнських країн загрожують «великі небезпеки… у зв'язку з
пригнобленням князями і панами». Висловив упевненість у здатності людського розуму пізнати закономірності
світу.

33. Вірменський собор. Львів. 1363 р.
Пам'ятка архітектури Львова, зображена на фото, пов'язана із
життєдіяльністю міської громади вірмен

34. Покровська церква с. Сутківці на Поділлі,
Троїцька церква с. Зимне на Волині (XV ст.).
Будівництво церков, що
мали властивості
фортеці (оборонної
споруди), було
зумовлене у XV ст.
постійною небезпекою
пустошливих татарських
набігів

35. Верхній замок. Луцьк.
Друга половина XIV-XV ст.

36. Кам’янець-Подільска фортеця. XIV-XVI ст.

37. https://www.facebook.com/vitaliy.dribnytsya
dribnica@ukr.net