2. Донські́ козаки (до́нці, донське козаче військо) — козацька спільнота,
що сформувалася на річці Дін у XV-XVII ст. Історична місцевість, де
проживали донські козаки, відома також як Всевелике Військо Донське.
Частина козаків, так само як і деякі дослідники, виділяють донських
козаків в окрему східнослов'янську народність.

3. Розміщувалися на окремій автономній території, що називалася Область Війська
Донського, займала малі частини сучасних Луганської і Донецької областей України та
основні частини Ростовської, Волгоградської, Воронезької областей і республіки Калмикія
в Російській Федерації. Історична назва пов'язана з річкою Дон (сточище Азовського
моря). Столиця Війська Донського з 1571 по 1610 рік розташувалася на острові поблизу
станиці Раздорської, з 1610 по 1637 — в Монастирському містечку.

4. План
1. Політичний статус
2. «Положення про військо Донське» 1835 року
3. Виховання козака
4. Військові походи
5. Донське козацтво і Україна

5. Головне Донське військо (1570–1671) — військове державне формування на землях Донщини,
визначене грамотою московського царя Івана Грозного 3 січня 1570 року. Головне Донське військо
проте залишалося самостійним формуванням. До визнання московським царем, донські козаки
мали старшину і центр у стані Роздори. Грамота московського царя була важливим політичним
кроком на противагу відносинам козаків з польським королем, який пов'язав Донщину з
Московською державою. Грамота московського царя поклала початок приборканню донців і
реорганізації вольностей на керовані свободи в устрої війська.
Політичний статус

6. У 1775 році князь Потьомкін засновує Військову Канцелярію на Дону, козачі чини зрівняні в правах
з офіцерськими чинами армії Російської Імперії. Чин козачого полковника давав права на спадкове
дворянство Російської імперії. Всі козаки чоловічої статі були військовозобов'язаними.

7. У 1918 році було проголошено незалежну державу Всевелике Військо Донське.

8. «Положення про військо Донське» 1835 року
Військо Донське поділено було на чотири округи. Кожним з них керував окружний генерал.
Козацькі чини мали такі назви: козак, урядник, підхорунжий, хорунжий, сотник, підосавул,
осавул, військовий старшина, підполковник і полковник.

9. У 1838 році були видані «Правила для складу і побудови козацьких полків». Це був перший
стройовий козацький статут у війську Донському. За цими правилами, в козацькому полку
належало мати 1 полкового командира, 1 військового старшину, 5 осавулів, 6 сотників, 7 хорунжих,
19 старших урядників і 19 молодших, і з них 1 старший урядник — прапороносець і 1 молодший
урядник — його асистент, 60 наказових, 1 полковий писар, 1 лікарський учень і 750 козаків. Полк
ділився на 6 сотень. У сотні були 4 взводи. Сотня будувалася в дві шеренги, або лави.

10. Виховання козака
 3 - 4 роки - посвята;
 5 років– вчили верховій їзді;
 7- 8 років – грали в війну на конях за хутором;
 12 – 13 років – полювали на конях з нагайкой, володіли шашкой,
рушницею;
 18 – 19 років – проходили спеціальне навчання під керівництвом
старших казаків.
 Підпорядкування старшим на службі і в побуті.

11. Формально всі козаки вважалися військовозобов'язаними і підлягали призову на службу поголовно.
Але такі призови були рідкісні. Прикриваючи кордони на тривожному і небезпечному півдні Росії,
козаки і у себе вдома були в постійній бойовій готовності. Число їх сутичок з грабіжниками, що
викрадали худобу і людей, не піддається ніякому обліку

12. Козацькі символи і знаки
Прапор — символ військового (і полкового) з'єднання. Зберігалося у Військовому храмі і виносилося в
особливо важливих випадках (свято, похорони отамана).
Бунчук — знак ставки, символ отамана на поході, належав військовому з'єднанню. В мирний час
зберігався в храмі. Військовий бунчук був зроблений з кінського хвоста.
Булава — символ військової влади, якою наділений отаман.

13. Шашка — холодна зброя, символ всієї повноти прав у козака. Вручалася козакові в 17 років людьми
похилого віку. У 21 рік при відправці на службу козак отримував погони, кокарду і темляк. Шашка
зберігалася вдома на видному місці (на килимі), передавалася від діда до внука.
Втрата шашки (і шапки) — велика ганьба.
Шапка — спеціального зразка, спочатку «клобук зі шликом», папаха, кашкет — символ
належності до Війська — знак володінні козаком всієї повноти прав. Знімалася під час молитви,
присяги і виступів на кругу. Шапка, збита з голови, була викликом на поєдинок.

14. Військові походи
Перший історично зафіксований військовий похід донських козаків спільно з російською армією
відноситься до часу завоювання Іваном Грозним Казані. У 1581 році було завойовано Сибірське
ханство донськими козаками під головуванням Єрмака Тимофійовича.

15. У 1736 році імператриця Анна оголосила війну Туреччині, російська армія під командуванням
фельдмаршала Мінеха і 5000 донських козаків під командуванням козацького полковника
Краснощекова повторно узяли Азов.

16. 16 000 донських козаків під командуванням генерал-майора Данила Ефремова брали участь в
Семирічній війні (1756–1763) з Прусією при імператриці Єлизаветі.

17. У 1799 році імператор Павло оголосив війну Франції і наказав Суворову йти в Італійський похід, в
якому брали участь 8 донських полків під командуванням Адріана Карповіча Денісова. У 1801 році
Павло оголосив війну Англії і наказав завоювати її колонію Індію. Зібрали 20 000 донських козаків і
відправили в Індійський похід.

18. Донське козацтво і Україна
Сьогодні Донське козацтво загальновідоме своїми українофобськими настроями. Так у 2008 році
за активного сприяння донського козацтва було встановлено пам'ятник московській імператриці
Катерині II у Севастополі. Також з боку лідерів Донців та самих козаків неодноразово лунали
заклики, що суперечать положенням Державного суверенітету України.[

19. Донське козацтво України, що проживає у своїй більшості на території Донецької та Луганської
областей, відзначилось під час охорони московського патріарха Кирила, коли той відвідував Україну
в 2009 році.

20. У жовтні 2009 СБУ заборонила в'їзд до України отаману Донецького округу Донських козаків
Віктору Дем'яненку. Причиною заборони стало намагання створити Донцями на території
України незаконного парамілітарного формування, що суперечило б національному законодавству
та міжнародним зобов'язанням країни. На той час депутат Державної Думи РФ, отаман
Всевеликого війська Донського, козачий генерал Віктор Водолацький також вважався персоною
нон-ґрата для України.

21. Презентацію підготували
Студентки 32групи
Щурова Л. І Валянова В.