Минуле Криму багате на події – величні і щасливі, трагічні й героїчні, власне, як і минувшина будь-якого іншого регіону з давньою, складною і суперечливою історією. Саме на півострові знайдені найдавніші на теренах України пам’ятки, що свідчать про те, що людина опанувала ці землі близько 100 тис. років тому. Сектор журнальної періодики підготував віртуальну виставку «Крим: погляд крізь віки», яка допоможе читачеві підняти завісу минулого та розкрити таємниці півострова, омитого морем та зігрітого сонцем. Запрошуємо до перегляду!

2. Гаврилов, О. Феодосія та її околиця за античної доби / О. Гаврилов //
Археологія. – 2004. – № 2. – С. 27–47.
Місто заснували вихідці з грецького міста Мілет (Мала Азія) в середині 6 століття до н. е.,
назвавши поселення Теодосія («Богом дана»).
Перші поселенці жили в землянках і
напівземлянках. Займалися сільським
господарством, ловили рибу, розвивали
ремісничу справу, налагодили торгівлю з
місцевими племенами. Зручне географічне
розташування на перехресті торговельних
шляхів, родючі землі та зручна гавань
створили сприятливі умови для швидкого
розвитку міста. Грецькі купці везли на
продаж оливкову олію, вино, прикраси,
посуд, а купували шкіру, ліс, рибу, хліб.
Наймана морська служба була головним
родом занять більшості вільних громадян
Феодосії.

3. Перебуваючи на перетині міграційних потоків, півострів за кількатисячолітню історію
дав прихисток низці племен, назви яких нині відомі тільки науковому загалу.
Зубар, В. М. З історії південно-західної Таврики у другій чверті –
середині III ст. / В. М. Зубар // Археологія. – 2003. – № 3. – С. 50–55.
Тривалий час його історія була повʼязана із скіфами,
що заснували тут свою державу (остання столиця —
Неаполь Скіфський). Скіфи створили особливу систему
взаємодії із грецькими полісами та державами (на
західних землях — Херсонес Таврійський, на сході —
Боспорське царство зі столицею в Пантікапеї). Таврида
з її строкатим населенням була частиною еллінського
світу: про неї писали в літературних творах Геродот та
Евріпід; її життя відображене на фресках та мозаїках,
скульптурах та ювелірних виробах з поховань
скіфських царів, вироблених руками еллінських
ремісників.

4. Зубар, В. Сармати, населення Таврики і Херсонес у І ст. н. е. / В. Зубар //
Археологія. – 2003. – № 2. – С. 25–41.
Від початку історичного часу панівними народами у
степах Північного Причорноморʼя були індоєвропейці —
скіфи, сармати, алани.
У другій половині І ст. до н. е. у Криму зʼявляються
іраномовні сармати, які поступово розселяються по
всьому півострову. У I ст. н. е. через велику кількість
сарматів у грецькому Боспорському царстві деякі античні
автори називають його греко-сарматським. Археологи
знайшли велику кількість поселень і поховань сарматів.
У них знайдені ювелірні вироби, залізні мечі, ножі, посуд
тощо. У III ст. н. е. кількість сарматів у Криму різко
зменшується, що повʼязано з їх відходом з півострова і
участю разом із германським племенем готів у походах в
Центральну та Західну Європу.

5. Газін , В. В. Крим – Україна: політичні стосунки періоду гетьманування
Павла Тетері (1663 – 1665 рр.) / В. В. Газін // Укр. іст. журн. – 2001. – № 1. –
С. 62–73.
Скориставшись підтримкою Криму під час гетьманських
виборів, після приходу до влади, Павло Тетеря доклав
зусиль, щоб позбутися татар, тому одразу після свого
обрання, у дипломатичній формі наполягав на виведенні
татарських військ з території України.
Попри бажання гетьманського уряду Тетері позбутися
татар як дестабілізуючого фактора, зовнішня небезпека та
внутрішні суперечності змушували його постійно шукати
підтримки своєї влади з боку Криму, що відповідало
інтересам останнього.
Зрозумівши марність своїх зусиль стабілізувати ситуацію в Україні і припинити
повстання, Тетеря виїхав до Польщі.

6. Шагін-Герай
- Всупереч законам Шаріата збільшив податки, чим
довів мешканців півострова до злиднів.
- Провів загальний перепис населення, що привело
правовірних в жах.
- Створив великий бюрократичний адміністративний
штат і оточив себе авантюристами з Європи і Росії.
- Намагався ввести у татарську армію муштру за
пруським зразком і тілесні покарання.
- За допомогою російських військ придушив
повстання свого народу і знищив понад 12 тисяч
чоловік.
- Зарізав свого попередника, хана Селіма-Герая.
Гук, О. Правителі Криму: останій кримський хан / О. Гук // Дивосвіт. –
2004. – № 3. – С. 41.

7. Ликова, А. Населення Севастополя в 1856–1917 рр. : (професії,
національності, віросповідання, соціальний стан) / А. Ликова // Зовн.
справи. – 2016. – № 6. – С. 46–49.
Місто було засноване в 1783 р., і
протягом тривалого часу його
населення було нечисленним. Тут
мешкали в основному
військовослужбовці та їхні родини,
а корінного населення фактично не
було.
Склад Севастополя у ХІХ ст. зазнав
певних змін унаслідок міграції,
збільшення, зменшення або виводу
з міста військового контингенту,
поступового збільшення
чисельності міщан і відставних
військових.

8. Як депортували кримських татар у 1944 р.?
11 травня 1944 р. ДКО СРСР видав постанову «Про кримських татар», в якій детально
розписувався механізм депортації корінних мешканців Криму. Як це було практично
завжди, акцію наказувалося виконати «сталінськими» темпами — до 1 червня, а в її
ході виселити всіх (!) татар з території Криму і розмістити їх в Узбецькій РСР.

9. Людям давали на збори близько 15 хвилин, везли на залізничні станції Криму та
завантажували в товарні вагони.
Загалом у момент
прибуття на
спецпоселення було
взято на облік виселених
із Криму 228 392 особи, з
них — 224 740 згідно з
постановами від 11
травня та 2 червня 1944
р.
Баран, В. Крим: 1944 рік : (Архівні джерела про депортацію) / В. Баран //
Сучасність. – 1993. – № 8. – С. 72–85.

10. Сокур, Ю. Кому належить Крим / Ю. Сокур // Дивосвіт. – 2004. – № 3. – С.
37–40.
Проблему передачі Кримського півострова Україні, яка поставала не раз,
насамперед за ініціативою самих кримчан, викликали не ті чи інші
роковини певних дат з історії українсько-російських стосунків, а винятково
економічні причини. Саме
економічна залежність
півострова від українського
господарського організму з
огляду на географічне
розташування Криму
змушувала його господарів
звертати свій погляд на
Наддніпрянщину з
найдавніших часів.

11. У 1991 р. автономія в унітарній державі утворювалася як прийнятний для різних
політичних сил компроміс, здатний мінімізувати ризики конфліктогенності. Частково
він своєї мети досяг, хоч кримськотатарська спільнота цей компроміс не сприйняла і
добивається зміни або принаймні коригування політико-правового статусу автономії.
Головна вісь конфліктності на півострові розвивалася, однак, по лінії «Сімферополь —
Київ» і досягла апогею у 1992 р., з проголошенням Верховною Радою Криму його
державної самостійності. Тоді напругу пристрастей вдалося помʼякшити. Утім,
політичний простір Криму залишався переобтяженим безліччю проблем —
економічних і земельних, мовно-освітніх та релігійних. Значна частина цих проблем
успадкована від минулих політичних режимів, чимало є таких, які породжені
упродовж останнього двадцятиріччя — недосконалістю регіональної політики центру,
непрофесіоналізмом місцевої влади, нерозвинутістю структур громадянського
суспільства.
Чубаров, Р. Крымская автономия. Истоки и первые годы становления
на новом этапе (1991-1992 гг.) / Р. Чубаров // Віче. – 2001. – № 1. – С. 146 –
156.

12. Короткочасне існування «Республіки Крим» показало, що російські правлячі кола не
спромоглися анексувати цю територію України, спираючись на підтримку більшої
частини її населення, яке було дезорієнтоване примарними перспективами кращого
життя в межах Російської Федерації.
Кульчицький, С. Народження і крах «Республіки Крим» : [як Росія
намагалася, але не змогла анексувати півострів у 1990-х] / С.
Кульчицький // Укр. тиждень. – 2020. – № 5. – С. 52–54.
Анексія півострова виявилася
можливою тільки у формі прямого
силового втручання з
порушенням усталених норм
міжнародного права. Уряд
Єльцина не був готовий до такого
сценарію, бо передбачав
невідворотні ускладнення у
відносинах із цивілізованим
світом.

13. Хоменко, В. Господарі Криму: кримчаки і кримці, або «Кто в доме
хозяин…» / О. Гук // Дивосвіт. – 2004. – № 3. – С. 42.
Народ, якого лишилось менше 1000 чоловік.
Єдиний у світі народний музей кримчаків відкрито у центрі Сімферополя.
Його експонати
розповідають про
життя цієї народності з
ХІХ ст. до наших днів.
Тут можна побачити
традиційний одяг
кримчаків, шати
весільної пари
молодих, предмети
побуту і знаряддя
праці.

14. Корінний народ Криму.
Населення півострова – це особливий предмет
дослідження в історії Криму, оскільки народності, які
проживали на півострові, постійно змінювалися,
привносили нововведення, розвивали різні сфери
життєдіяльності, сповідували різні релігії. Такі зміни
постійно супроводжувалися сутичками та війнами,
унаслідок яких будувалися і знищувалися цілі міста й
держави.
Саме населення виступало ключовим фактором усіх
історичних подій, що відбувалися на території Криму.
Півострів завжди населяли різні народності, від жорстоких
варварів до висококультурних греків. За багатовікову
історію Криму ним володіли різні світові імперії, що
підтверджує його особливе місце в геополітиці.
Фалков, Р. Забутий плач міст Тавриди / Р. Фалков // Зовн. справи. –
2014. – № 4. – С. 26–29.

15. Медведев, А. Мой Крым / А. Медведев // Новое время страны. – 2018. –
№ 9. – С. 20–21.
Історії співвітчизників, які у 2014 р. прийняли рішення покинути півострів

16. Сектор журнальної періодики
Дякуємо за увагу!