Прзентація на тему "Рабовласницькі відносини в Київській Русі"

1. Київська
Русь
Рабовласницькі відносини в
Київській Русі
Кирилюк Роман

2. Етимологіятерміну«раб»
Найдавніше руське поняття для
позначення раба, яке ми
бачили, – челядин, у
більшості випадків – челядь.
Термін зустрічається у
старослов'янських церковних
текстах і також
використовується у русько-
візантійських договорах десятого
століття
Інший стародавній термін - роб (інакше
- раб; в жіночому роді - роба, пізніше
- раба), що наводиться у зв'язку з
дієсловом "роботати». У цьому сенсі
раб є «робочим» і навпаки
1. 2.

3. З історії відомі такі терміни як холопи, смерди,
челядь. Всі вони мали те чи інше відношення до
рабства, тобто підневільної праці.
Але Русь, відрізняється від багатьох інших країн,
невільник міг згодом стати повноправним членом
суспільства, і навіть взяти в дружини місцеву
дівчину. Але з таким же успіхом можна було
потрапити на жертовний вівтар, своєю смертю
добуваючи для господарів удачу в бою і рясний
урожай на полях.
У давнину слов’яни, будучи язичниками, вели себе
надзвичайно войовничо і часто робили набіги на
сусідні території. У разі успішного походу захоплювали
багато полонених. Їх робили рабами або челядинами.
Такі люди не мали ніяких прав; їх могли купити і
продати. Починаючи з IX століття, все залежне
населення почали називати челяддю. До цього
розряду потрапили і ті особи, які відпрацьовували
позику.
Якщо на Русі когось хотіли образити, то говорили:
“Ти як розмовляєш зі мною, холоп!”

4. Правата статус
раба на Русі
Даний термін увійшов в ужиток в XI
столітті. За правовим нормам
Стародавньої Русі холоп був не
суб’єктом, а об’єктом. Грубо кажучи,
він прирівнювався до худоби, дворовим
будівлям, предметів домашнього
ужитку.
За вбивство чужого холопа
покладався штраф, як за
вбивство чужого коня або за
псування чужого дорогого
жупана. А якщо господар вбивав
свого холопа, то не ніс ніякого
покарання, так як зі своєю
власністю він міг робити
абсолютно все.
Звідси видно, що холопи були
справжніми рабами, а це
доводить, що рабство на Русі
було повсякденним явищем
1.
2.
3.

5. Про існування рабів, а отже, і рабовласників у творі
«Аль-Алак ан-нафіса» прямо говорить перський
учений Ахмет Ібн-Даста, який жив у X столітті, який
описує поселення русів на великому заболоченому
острові.Розповідає він про те, що ватажком русів є
каган, а живуть вони пограбуваннями та захопленням
у полон рабів, яких потім відвозять на ринки рабів
у міста Хазаран та Булкар і там збувають за гроші.
Історичні
джерела
Дуже докладно про ставлення до рабів пише
«Руська правда» – зведення законів, яке діяло
на Русі, починаючи з 1016 року. Тут же
йшлося і про різні дії при втечі холопа, про
відповідальність пана за різні провини раба.
Тут же вказувалася відповідальність людей, які
нагодували раба-втікача або вказали йому
шлях. По «Руській правді» рабами на Русі
ставали як бранці, а й боржники, злочинці;
чоловіки чи жінки, які виявили бажання
одружитися або вийти заміж за раба; а в
крайній злиднях можна було продати в рабство
самого себе

6. Приносити в жертву богам раба це було
звичайне явище. Так солом’яне опудало, яке
спалюють під час “проводів весни” – це не
що інше, як відгомін звичаю ритуального
жертвопринесення. Але в ту епоху, на місці
опудала, була людина
На думку слов’ян, його смерть допомагала задобрити богів.
Матеріалом для ритуальних жертвоприносин часто ставали полонені, захоплені слов’янами в ході
вдалих військових походів. Багато нещасних відправлялися на жертовний вівтар відразу ж після
битви.
Відомо, що, по закінченню битви князя Святослава з греками при Доростоле (971 рік) для
проведення поховального обряду власних загиблих воїнів умертвили безліч полонених. Лев
Диякон, який писав про ці події, стверджував, що для обряду використовувалися жінки,
чоловіки і діти.
Ритуальнідіїз рабами

7. В середньому київська ціна чоловіка – 45-90
грамам золота, а ось жінки були значно
дешевше – їх вартість була нижчою на 50-
70%, за старого або дитину давали не більше
10 грамів золота. Це пов’язано з тим, що
здоровий чоловік зможе працювати довше і
більше.
На константинопольському рабовласницькому
ринку ціна на живий товар збільшувалася
вдвічі, так само справа йшла в
середземноморських мегаполісах, що
спеціалізуються на работоргівлі.
Хоча работоргівля і була справою прибутковою,
вона не стала одним із значущих напрямків
економіки в Давньоруській державі.
Купці експортували в основному традиційні
товари: соболів, олово, віск і “певна кількість
рабів”. Таке свідоцтво мандрівника Мухаммеда
Ібн Хаукаля підтверджує, що работоргівля на
Русі великого розвитку не отримала.
«Вартість»раба та відчого
залежитьціна

8. Що ж до закінчення рабського стану,
залишаючи осторонь смерть раба, тимчасове
рабство могло закінчитися після вчинення
достатнього обсягу робіт. Кінець повного рабства
міг наступити двома шляхами: або раб
викуповував себе (що, звичайно, могли
дозволити собі мало хто), або господар міг
відпустити свого раба чи рабів вольовим
рішенням. До цього його постійно спонукала
Церква, і багато багатих людей дотримувалися
цієї поради, звільняючи рабів посмертно у
спеціальному розділі заповіту.
Способи виходуз
рабського статусу
1.
2.
Існував також, зрозуміло,
незаконний шлях самозвільнення
раба - втеча. Багато рабів, як
виявляється, використали цей шлях
до свободи, оскільки в «Руській
Правді» є кілька параграфів, які
говорять про рабів-утікачів. Будь-
яка людина, яка дала притулок
такому рабові або якимось чином
надала йому сприяння, повинна
була піддатися штрафу

9. Нині від міста, де срібло текло
рікою, а міська брама впускала
перських, вірменських,
візантійських, грецьких та
німецьких купців, залишилися
лише залишки кріпосних валів.
Свого часу він сотні разів
згадувався у різних рукописах і
хроніках, що становлять історичну
гордість десятка держав
Друцьк - слов'янський центр работоргівлі
ЗалишкиДруцькогозамку

10. Друцьк виник наприкінці Х
століття на шляху головної
волоки, що сполучає Двіну та
Дніпро.
Рогволод, який правив на той
час у Полоцьку, розумно
вирішив збудувати в цьому місці
форт і одержав можливість
заробляти на варязькому
транзиті. Варягам конфліктувати
через жменю срібла з
представником найдавнішої
королівської династії було
нерозумно, і вони прийняли
виникнення на їхньому шляху
Друцька як
неминучість
Феномен«Друцького ринку»

11. Висновок
Отже, як бачимо, рабство на Русі відрізнялося від того, яке
побутувало в країнах Середньовічної Європи. Але не
відрізнялось джерелами їх накопичення. Згадки про рабів ми
маємо завдяки східним авторам та місцевим літописам та
збірникам норм та прав князів. У Київській Русі термін «раб»
позначався по різному – челядь, холоп, смерд, закуп, але
кожна з цих категорій залежного селянства відрізнялась
правами. Ціна на рабів була різна і залежала від того, в
якому статусі був раб до того, як потрапив у неволю. В
основному, рабами торгували на іноземних ринках –
візантійських. Але на Русі були і свої ринки, на яких
продавали людей. Одним із таких був Друцьк, в якому
велася торгівля молодими рабами, згодом яких продавали до
Візантії. Також це був лакомий кусок для варягів, котрі могли
нападати на містечко і грабувати, і брати в полон людей для
подальшої торгівлі.

12. Використані джерела
1. https://history.wikirea
ding.ru/47057
2.
http://resource.history.o
rg.ua/cgi-
bin/eiu/history.exe?&I21D
BN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=
1&S21REF=10&S21FMT=eiu_al
l&C21COM=S&S21CNR=20&S21P
01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=
&S21COLORTERMS=0&S21STR=R
abstvo_Ukraini
4.
https://welcome-
belarus.ru/proklyatyj-druck-
centr-slavyanskoj-
rabotorgovli.html/
3.
http://litopys.org.ua/yush
kov2/yush09.htm
5. https://uk.wikipedia.org/wik
i/Рабство_в_Україні