презентация Microsoft office power point

1. Виконав студент
I курсу групи 09-11.м
Вітенко Олександр
ПРЕЗЕНТАЦЫЯ ТЕМУНА:
СТАРОДАВНІ СЛОВЯНИ

2. Перебуваючи в тіні дивовижних досягнень
кочовиків та розвиненої цивілізації
причорноморських міст, ізольоване від решти
світу населення Північної України протягом
багатьох століть здавалося лише
контрастним людським тлом стрімких подій,
що розгорталися на півдні. Проте з початку VI
ст. н. е., з повільним, але неухильним
перенесенням центру історичних подій з
Причорномор'я та Степу на лісисті рівнини,
цей землеробський люд стає деалі
помітнішим. Посівши центральне місце на
історичній сцені, землероби тим самим
викликають більше зацікавлення тогочасних
істориків. Дослідження їхніх мовних, етнічних і
культурних рис вказують на те, що люди ці
були слов'янами — прямими предками
нинішнього населення України.

3. ІСТОРІЯ
У писемних джерелах давньослов'янські племена
вперше згадуються під іменем венедів у І—II ст.
н.е. Про них говорять римські вчені Пліній
Старший (23–79 рр. н.е.), Таціт (близько 55—120
pp. н.е.) і Птолемей (II ст. н.е.). Таціт, зокрема,
зазначав, що венеди численні і займають
величезну територію. Про слов'ян подають
відомості візантійські автори VI—VII ст.— Прокопій
Кесарійський, Псевдо-Маврикій та ін. Вони
говорять про західних слов'ян (склавінів) і східних
слов'ян (антів), які займали територію між
Дністром на заході і верхів'ями Дону на сході.
Слов'янські племена, які належали до
індоєвропейської групи народів, з найдавніших
часів жили на території Європи і були місцевим
автохтонним (корінним) населенням.
Протягом VII та VIII ст.. східні слов'яни
розселялися. Згодом вони налічували близько 14
великих племінних союзів, що заселяли землі
України, Білорусії та Росії. Найважливішими серед
них були поляни, що жили в Центральній Україні
на берегах Дніпра. До інших східнослов'янських
племен України належали древляни — на
північному заході, сіверці — на північному сході,
уличі й тиверці — на півдні. У західній частині
країни жили волиняни та дуліби.

4. ГОСПОДАРСТВО СЛОВ'ЯН
Головним заняттям давніх слов'ян було
землеробство. До V — VI ст. застосовували рала
із залізним наконечником (наральником), яким
розпушували грунт, але не перевертали його.
Вирощували слов'яни пшеницю, ячмінь, жито,
просо, коноплі, гречку, горох, вику. Займалися
вони і скотарством, мисливством, рибальством.
Розвивалися також ремесла, особливо виплавка з
болотної руди заліза, виробництво різноманітних
металічних знарядь і речей, виготовлення ліпного
глиняного посуду, ювелірне виробництво.
Посилювався обмін і виникала постійна
внутрішня торгівля. Розвивалася також зовнішня
торгівля, зокрема з римськими провінціями.
Слов'яни вивозили хліб, худобу, лісові вироби, а
також рабів. Довозили олію, вина, посуд, художню
кераміку та ін.

5. РОЗКЛАД ПЕРВІСНОГО СУСПІЛЬСТВА.
У IV—VI ст. у слов'ян первіснообщинний, патріархально-родовий лад швидко
розкладався. З удосконаленням знарядь і піднесенням продуктивності праці
з'являлася можливість обробляти землю силами окремих родин. На місці
патріархально-родової общини виростає нова територіальна, халдська, община,
яка ґрунтується не на кровній спорідненості, а на спільному володінні землею, на
господарському і сусідському інтересах. У територіальну общину входили не тільки
кровні родичі, а всі, хто жив на території даного селища.

6. У цій общині землі — поля, ліси,
луки, випаси — були власністю всієї общини, але орні землі виділялися в індивідуальне
користування окремих сімей, присадибні земельні ділянки ставали їх власністю.
Поступово зростала майнова, соціальна нерівність, з'являлися багаті і бідні, причому
багатими були насамперед родини вождів, їхніх дружинників та іншої родоплемінної
знаті. Обмін, торгівля, часті війни також сприяли збагаченню окремих знатних родин, які
забирали більшу частину воєнної здобичі, а невільників перетворювали на рабів. Але
рабство у слов'ян мало патріархальний характер.
З розкладом первіснообщинного ладу і появою класів у слов'ян формувався
феодальний лад.

7. БОРОТЬБА СЛОВ'ЯН ПРОТИ ГОТІВ, ГУНІВ, АВАРІВ.
У перші століття нашої ери слов'яни мусили протистояти
різним народам і племенам, що зазіхали на їхні землі. У II ст.
н. е. у Причорномор'ї з'явилися готи — східногерманські
племена, які прийшли з пониззя Вісли. Разом з антами та
іншими племенами готи в III ст. воювали проти
рабовласницької Римської імперії. Відбувалися також війни
між готами й слов'янами.
Готи не залишили скільки-небудь істотних слідів у культурі
місцевих племен, бо вони були нечисленними, становили
невелику частку в морі тодішніх племен та народів поряд із
слов'янами, сарматами та ін., стояли на більш низькому рівні
суспільного розвитку, ніж слов'яни. Немає підстав говорити й
про якесь панування готів над слов'янськими племенами.
У кінці IV ст. н. е. готи були розгромлені гунами і їхнє
політичне об'єднання розпалося. Вони були відтиснуті на
захід — у Нижнє Подунав'я і Крим. Кочові гунські орди
тюркського походження вторглися в Причорноморські степи
із Східної Азії. Перейшовши в 375 р. Дон, гуни диким
смерчем пронеслися через Подніпров'я, рушили на захід,
зайняли Середньодунайську рівнину.

8. Після смерті царя Аттіли в 453 р. гунська
держава поступово занепала. Частина гунських
племен пішла на захід і там зазнала поразки,
інші осіли й злилися з місцевим населенням.
У VI ст. слов'янам довелося вести запеклі війни
проти аварів (обрів), які прийшли з Азії і
заснували на Середньому Дунаї свою державу
— Аварський каганат. Війни слов'ян з аварами
тривали до першої половини VII ст.
Війни з Візантією.
З кінця V ст. слов'янські племена почали
численні і тривалі, так звані балканські, війни
проти Візантійської імперії. Війни
супроводжувалися переселенням частини
слов'ян на Балкани. Внаслідок цього північна
частина Балканського півострова стала
слов'янською, виникли південнослов'янські
держави Болгарія, Сербія, Хорватія. Крім того,
общинний лад слов'ян справив великий вплив на
прискорення занепаду рабовласницької системи
у Візантійській імперії і розвиток там феодалізму.

9. КУЛЬТУРА, ПОБУТ, ЗВИЧАЇ ТА ВІРУВАННЯ СЛОВ'ЯН.
Розвиток духовної культури і вірувань давніх східних слов'ян, які жили на сучасній території України, був
тісно пов'язаний з їхньою господарською діяльністю. Важливе місце у житті східних слов'ян займали
численні обрядові свята, що відносилися до настання весни й початку польових робіт (веснянки), літнього
сонцестояння (Івана Купала), збору врожаю, а також зимові щедрівки, колядки тощо. Весільні свята
супроводжувалися піснями, танцями, хороводами, поховальні обряди — голосіннями.
Вірування слов'ян називали язичництвом. Вони обожнювали Сонце, Місяць, явища природи, річки, озера,
ліси. Одним з головних богів у слов'ян вважався Велес —захисник худоби. Дажбог уособлював Сонце,
Сварог — вогонь, Перун — грім. Прокопій Кесарійський зазначав: “Вони поклоняються рікам, і німфам, і
всяким іншим демонам, приносять жертви всім їм і за допомогою цих жертв проводять ворожбу”.
Давні слов'яни вірили в загробне життя, про що свідчать уже згадані поховальні обряди. Особливо
урочисті похорони влаштовувалися князям і знатним дружинникам, у могилах яких археологи знаходять
багато дорогоцінних речей, зброю, одяг, предмети домашнього вжитку, залишки продуктів харчування
тощо. Князівські могили насипали висотою іноді до десятків метрів, потім влаштовували там тризну —
поминки. У похованнях простих людей виявляються лише знаряддя праці та речі домашнього вжитку.

22. СИМВОЛІКА
За первісного суспільства роди і племена на території України використовували знаки-
символи, що відображали їхні вірування, місця проживання, певні особливості життя й
діяльності. Спочатку це були прості малюнки: хрести, ромби, квадрати, кола та інші
фігури. Згодом вони ускладнювалися й урізноманітнювались. З'явилися зображення
небесних світил (Сонце, Місяць, зірки), звірів (мамонти, олені, вовки, собаки, леви),
птахів (орли, круки), худоби (бики, коні, вівці, кози, свині), ідолів (богів язичницької віри).

23. У прикладному мистецтві слов'ян простежуються своєрідні стилі — “звіриний” (зображення
фігур людей, коней, худоби, звірів, плазунів, птахів) і “геометричний” (створення орнаментів
з трикутників, ромбів, квадратів). Зображення на знаряддях, зброї, прикрасах, предметах
побуту відтворювали картини з життя слов'ян, зокрема їхню працю і боротьбу з ворогами.
Роди і общини, а також і племена східних слов'ян визначали собі певні знаки-
емблеми, що відрізняли їх від сусідів. Такі знаки ставилися на межах земель, лісів, біля
озер, річок, на знаряддях праці, зброї, предметах побуту, купецьких товарах для продажу
тощо. Таврові знаки ставили на своїй худобі скотарі, на виробах ремісники, на шкурах звірів
мисливці, на бортних деревах і вуликах-дуплянках бджолярі. Ці тавра мали їх охороняти від
крадіж

24. Слов'яни здавна розселялися в
Східній Європі і на території
сучасної України; їх племена
займалися землеробством,
скотарством, ремеслами,
торгівлею. Слов'янські родові
общини поступово
перетворювалися в сусідські,
з'явилися приватна власність і
майнова нерівність.
Утворювалися державні союзи
племен на чолі з правителями-
князями, в руках яких
зосереджувалися влада і
багатства