Україна має надзвичайно багату історію книгодрукування та прекрасні видавничі традиції. Українські стародруки відзначаються винятковою різноманітністю та індивідуальними прикметами оздоблення. Поява книгодрукування – значна віха в розвитку культури українського народу, серйозний чинник у формуванні національної свідомості. Провідними центрами вітчизняного кириличного книговидання були Київ, Львів, Почаїв, Чернігів, Унів. Видання кириличного друку є важливою частиною національного культурного надбання.
У фонді відділу рідкісних і цінних видань зберігаються українські стародруки XVII–XVIII століть, які побачили світ у друкарнях Львівського братства, Києво-Печерської лаври та Почаївського Успенського монастиря чину оо. василіан.
Запрошуємо до перегляду!
3. Олифирова Т.И.
У другій половині XVII і двох перших
десятиріччях XVIII ст. друкарня Києво-
Печерської лаври стала провідним в Україні
центром книговидання, ініціатором
оновлення та збагачення тематики видань,
поліпшення їхнього мистецького
оформлення. Друкарня Києво-Печерської
лаври, заснована в 1616 p., працювала три
сторіччя. Після закриття лаври її
приміщення й обладнання до 1941 р.
використовувала друкарня Академії наук
України. Нині в її будинку Музей книги і
друкарства України.
4. Олифирова Т.И.
«Źywoty świetych» («Житія святих»,
1670) вміщує вірші релігійного й
моралізаторського змісту. Частина
віршів «Źywoty świetych» присвячена
заклику до спільної боротьби Росії,
України та Польщі проти турецько-
татарської небезпеки.
У фонді відділу рідкісних і цінних
видань зберігаються два кращі
польськомовні збірники поезії Лазаря
Барановича «Źywoty świetych» (1670) та
«Lutnia Apollinowa» (1671), видані в
друкарні Києво-Печерської лаври.
Baranowicz, Ł. Żywoty świętych… / Łazarz Baranowicz. –
W Kijowie : Z Typographiey Kijowo-Pieczarskiey, 1670. –
404, [14] s. ; 4°. – Пол.
5. Олифирова Т.И.
«Lutnia Appollinowa» («Лютня
Аполлонова») містить вірші,
присвячені прославленню Бога,
Пресвятої Діви, апостолів,
пророків, ангелів, святих. Кілька
віршів написано на морально-
дидактичні теми, інші – про сонце,
місяць, різні місяці року, жнива й
погоду, мороз і вітер, музику та
спів тощо.
Baranowicz, Łazarz (1593–1694). Lutnia Apollinowa
koźdey sprawie gotowa… / Łazarz Baranowicz. – Kijów : Z
Typographiey Kijowo-Pieczarskiey, 1671. – [2], 1–2, 7–542,
[10] s. ; 4°. – Пол.
7. Олифирова Т.И.
Єлизаветинська Біблія київського
друку 1758 р. – це видатний зразок
гравірувального та друкарського
мистецтва. Біблії були саме тією
категорією книг, які особливо ретельно
прикрашалися. До них добирали
шрифти в орнаментованих рамках. У
наявній книзі є численні оздоби:
різноманітні виливні прикраси з
зірками, розетами, віньєтками, ініціали,
заставки й кінцівки сюжетного типу із
специфічним листяним оформленням.
Ілюстрації до Біблії виконав київський
майстер Яків Кончаковський у техніці
мідериту. Всі ілюстрації він запозичив із
московського видання 1756 р.
Бібліа сиріч Книги священнаго писанія Ветхого и
Новаго Завіта. – [Київ] : [Друк. Києво-Печерської
лаври], [1758]. – 574, 147 арк. : іл. ; 2°. – Церковнослов.
8. Олифирова Т.И.
Киевский синопсис или
Краткое собрание от различных
летописцов о начале
Славенороссийского народа и
первоначальных князей
богоспасаемого града Киева. – 2-е
изд. киевское, исправнейшее. –
Киев : Печ. в тип. Киево-
Печерской лавры, 1823. – [8], 1–164
с. ; 4°.
9. Олифирова Т.И.
Требник. – Кіев : В тип. Кіево-Печерской
лавры, [1901]. – [8], 136 л. : ил. ; 8°. – Церковнослов.
11. Олифирова Т.И.
Друкарня Львівського Успенського
Ставропігійського братства була
наступницею друкарні першодрукаря Івана
Федорова (близько 1510–1583). Львівські
православні городяни викупили із застави
друкарський верстат, літери й дошки
гравюр, і 1591 р. вийшла перша книга з
їхньої друкарні. Дошки Івана Федорова
використовувались у продукуванні книг до
XIX ст.
12. Олифирова Т.И.
У фонді відділу РіЦ
зберігається Євангеліє, яке
вийшло з друкарні Львівського
братства у 1722 р. Євангеліє має
високу історико-культурну,
художню цінність та належить
до книжкових пам'яток
національного значення. Це
передрук з видань 1636 та 1691
рр. У 1690 р. на друк Євангелія
підписав контракт Симеон
Ставницький.
Автор форти – львівський
гравер ієродиякон Георгій, який
вирізав кліше в 1636 р. до
першого українського видання
Євангелія.
Евангеліон, сиріч Благовістіе богодухновенных
евангелист. – В Львові : Друк. Львівського братства, 1722.
– [10], 412, [14] арк. : іл. ; 2°. – Церковнослов.
13. Олифирова Т.И.
До Євангелія гравюри виготовляв
Євстафій Завадовський (1660–1690),
братчик Львівського братства з 1676 р.
Гравюри із зображеннями
євангелістів стали чи не найкращими
його роботами. 1722 р. Василій
Ставницький друкував Євангеліє, для
якого використав дошки
Завадовського.
Євангеліст Марк
Гравюра Є. Завадовського
14. Олифирова Т.И.
У друкарні Львівського
братства в 1753 р. вийшло у
світ четверте перевидання
«Тріодіон, си єст Тріпіснец…»
[Тріодь пісна].
Тріодь постная. – [Львів] : [Друк. Львівського
братства], [1753]. – [4], 412, [10] арк. : іл., 2°. –
Церковнослов.
16. Олифирова Т.И.
У XVIII – першій третині XIX ст. уніатська
друкарня Почаївського Успенського
монастиря чину оо. василіан була одним із
найбільших центрів книгодрукування на
Правобережній Україні. Почаївські
кириличні стародруки, гарні за
поліграфічним виконанням, вишукані за
художнім оздобленням і різноманітні за
тематикою, мали популярність на всіх
українських землях і далеко за їх межами не
лише серед греко-католиків, а й серед
православних.
17. Олифирова Т.И.
У фонді відділу РіЦ
зберігається перше видання
«Тріодіон, сієсть Трипіснец…»
[Тріодь пісна] вітчизняного
друку 1744 р., що побачило світ
з дозволу єпископа Феодосія
Любенецького-Рудницького,
засновника Почаївської
друкарні.
Тріодіон, сієсть Трипіснец святой великой
Четыридесятницы. – Почаїв : Друк. Успенського
монастиря, 1744. – [6], 745, [2] с. ; 2°. – Церковнослов.
18. Олифирова Т.И.
Тріодіон цвітный по началу от неділи цвітоносіа зовомый с
пентикостаріоном си єсть Пятидесятницею / за повелінням і з
благословення єпископа Сильвестра Лубенецького
Рудницького, за розпорядженням іеромонаха Іпатія
Білинського, протоархимандрита Почаївського Успенського
монастиря. – Почаїв : Друк. Успенського монастиря, 1768. – [2],
457, [16] арк. : іл. ; 2°. – Церковнослов.
«Тріодіон цветный…» [Тріодь цвітна]
було надруковано 1768 р. в Почаєві з
дозволу й благословення владики
Сильвестра Любенецького-Рудницького
(1712/13–1777). Сильвестр, луцький і
острозький єпископ, приділяв значну
увагу видавничій діяльності
монастирської друкарні. 3 грудня 1772 р.
він уклав угоду з тодішнім ігуменом
Почаївського монастиря щодо
активізації роботи монастирської
друкарні. За угодою єпископ і його
наступники брали на себе обов’язок
оплачувати видатки друкарні.
19. Олифирова Т.И.
У 1778 р. з друкарні
Почаївської лаври вийшло
шосте видання «Лєітургіон, или
Служебник…» (виданий при
Кипріянові Стецькому,
єпископові уніатської церкви; з
10 липня 1777 р. – єпископові
луцькому й острозькому).
Леітургікон, или Служебник… – Почаїв : Друк.
Успенського монастиря, 1778. – [9], 307, [8] арк. :
грав. ; 2°. – Церковнослов.
21. Олифирова Т.И.
Одним з найкращих зразків
українського книжкового
мистецтва є Євангеліє, яке вийшло
з друку в 1780 р. Це найбільший
український стародрук
церковнослов’янською мовою.
Довжина блока 51 см, ширина – 34
см, товщина – 9 см. Видання
прикрашене гравюрами Йосифа
Гочемського.
Евангеліє, сиречь благовестіє богодухновенных
євангелістов / благословенієм же Єго Преосвященства
Купріана Стєчкаго Єксарха всея Росіи, Луцкаго и
Острогскаго Єпископа. – Третіе типом. – Почаїв : Друк.
Успенського монастиря, 1780. – [1]–[5], 400 арк. : грав. ; 2º. –
Церковнослов.
22. Олифирова Т.И.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Підготувала зав. відділом
рідкісних і цінних видань
Сафронова О. В.